| |___ N ___ (додається) |
-----------------------------------------------
1. Превентивне лікування дітей. Дітям дошкільного віку
превентивне лікування потрібно проводити у тих випадках, коли
встановлена можливість зараження дітей при тісному побутовому
контакті з хворими заразними формами сифілісу і прихованим раннім
сифилісом.
Дітям до трирічного віку, виходячи із особливостей догляду за
ними, превентивне лікування проводиться в обов'язковому порядку.
Для дітей більш старшого віку питання про проведення лікування
вирішується в індивідуальному порядку. При вирішенні показань щодо
лікування дітей необхідно врахувати форму сифілісу, локалізацію
висипів і ступінь контакту з дітьми хворих на сифіліс дорослих.
При виявленні сифілісу у персоналу дитячих установ потрібно
провести дослідження дітей та провести КСР. Питання про проведення
превентивного лікування вирішується в залежності від діагнозу та
ступеня контакту хворого з дітьми. Превентивне лікування
проводиться за безперервним методом з розрахунку 500000-200000 ОД
на кг ваги в залежності від віку (таблиця 1).
Разові дози пеніциліну залежать від віку дітей, інтервали між
ін'єкціями - 4 години. При амбулаторному лікуванні призначають
дюрантні препарати пеніциліну. Біцилін вводиться дітям старше 2
років по 300000 ОД 1 раз на добу. Далі при відсутності алергії
можна вводити 600000 ОД на 2 доби (по 300000 ОД в одну сідницю
двомоментним способом).
Для превентивного лікування дітей в тому випадку, коли має
місце непереносимість пеніциліну, можливе вживання оксациліну або
біциліну, з тим же інтервалом між введенням.
Таблиця 1
Курсові та разові дози препаратів пеніциліну при
превентивному лікуванні дітей
--------------------------------------------------------------
| Вік |Розрахунок | Разові дози, ОД |
| |курсової дози, |------------------------------|
| |біциліну/1 кг | пеніцилін | біцилін |
| |ваги | | |
|-------------+---------------+--------------+---------------|
|до року |500000 ОД/кг | 60000-70000 | - |
| |та не менш | | |
| |3000000 ОД на | | |
| |курс | | |
|-------------+---------------+--------------+---------------|
|від 1 до 5 |400000 ОД/кг | 70000-80000 |300000-600000 |
|років | | | |
|-------------+---------------+--------------+---------------|
|6 до 10 |300000 ОД/кг | 80000-100000 |600000-1200000 |
|років | | | |
|-------------+---------------+--------------+---------------|
|від 11 до 15 |200000 ОД/кг | 100000-150000| 1200000 |
|років | | | |
--------------------------------------------------------------
Для попередження алергічних реакцій до початку і в період
лікування потрібно призначати антигістамінні препарати, препарати
кальцію. На 2-3 день лікування і в кінці курсу провести
дослідження крові на КСР. Якщо з моменту останнього контакту з
хворим пройшло більш як 3 місяці, дитині потрібно провести повне
дослідження. При відсутності у дитини клінічних та серологічних
проявів захворювання лікування не проводиться, але дитина підлягає
повторному дослідженню через 6 місяців з моменту останнього
контакту з хворим. У тому випадку, коли влито кров від донорів,
хворих сифілісом, дітям призначають лікування за схемою первинного
серопозитивного сифілісу. По закінченні лікування діти знімаються
з обліку в шкірно-венерологічних диспансерах після 3-річного
нагляду.
В особливих випадках, коли має місце статевий контакт дитини
з хворим сифілісом, превентивне лікування потрібно проводити,
виходячи із схем превентивного лікування для дорослих, дозами
антибіотиків залежно від віку дитини.
2. Профілактичне лікування дітей. Діти, народжені матерями,
хворими або перехворілими сифілісом, підлягають клінічному,
серологічному, рентгенологічному дослідженню в перші три місяці
життя. Такому ж дослідженню підлягають діти матерів, які в період
вагітності були. в тісному контакті з хворими заразними формами
сифілісу, незалежно від того, проводилось чи ні цим матерям
превентивне лікування. В план обстеження входять: консультація
педіатра, дерматовенеролога, невропатолога, отоларинголога,
окуліста, дослідження крові на КСР, РІФ, РІТ, рентгенографія
кісток кінцівок. При наявності клінічних неврологічних змін
показано проведення спинномозкової пункції.
Для профілактичного лікування вживається пеніцилін. При
сприятливості пеніциліну призначають лікування напівсинтетичними
антибіотиками (оксациліном, ампіциліном) в тих же дозах або
апаратами цефалоспоринового ряду в середньо-терапевтичних дозах.
1. Діти, які народились від матерів, що перехворіли
сифілісом, котрі одержали повноцінне специфічне лікування до
вагітності і профілактичне лікування в період вагітності, при
відсутності у дітей клінічних, рентгенологічних і серологічних
проявів створювання не підлягають профілактичному лікуванню, але
залишаються під наглядом протягом 5 років.
2. Діти, народжені матерями, які одержали повноцінне
специфічне лікування до вагітності, але не одержали профілактичне
лікування в період вагітності, не підлягають профілактичному
лікуванню при наявності негативації КСР в матері до настання
вагітності і негативних результатів серологічних реакцій у дитини.
При відсутності цих умов дітям проводиться лікування із розрахунку
100000 ОД антибіотика на 1 кг маси дитини на добу (не менше 300000
ОД на добу) протягом 2-х тижнів. При обстеженні у віці після року
можливе проведення профілактичного лікування одним курсом
пеніциліну із розрахунку 900000 ОД на 1 кг маси на курс при
добовій дозі 600000-800000 ОД.
3. Дітям, які народились від матерів, лікування яких було
розпочато в період перших місяців вагітності і закінчено до
пологів, при наявності у матері негативних результатів КСР,
лікування проводиться з розрахунку добової дози антибіотика 100000
ОД на 1 кг маси дитини протягом 2-х тижнів.
4. Якщо лікування матері розпочато до і закінчено в перші
місяці вагітності, а профілактичне лікування не проводилось, то
при відсутності у дітей клінічних, серологічних та
рентгенологічних. проявів сифілісу, дітям проводиться
профілактичне лікування сифілісу з розрахунку добової дози
антибіотика 100000 ОД на 1 кг маси дитини протягом 2-х тижнів.
5. Діти, які народились від матерів, специфічне лікування
яким розпочато в другій половині вагітності, закінчено до пологів
і серологічні реакції залишились у них позитивними, при
відсутності у дітей клінічних та серологічних проявів сифілісу
підлягають лікуванню з розрахунку добової дози антибіотика 100000
ОД на 1 кг маси дитини протягом 3-х тижнів.
6. Діти, які народились від матерів, хворих сифілісом, які
одержали неповноцінне специфічне лікування, чи матерів, лікування
яких було розпочато в останні місяці вагітності, при відсутності у
дітей клінічних і серологічних проявів сифілісу підлягають
лікуванню, яке проводиться з розрахунку 100000 ОД на 1 кг маси
тіла дитини протягом 3-х тижнів.
7. Діти матерів, хворих на сифіліс, які не одержали
специфічного лікування, підлягають профілактичному лікуванню за
схемою раннього вродженого сифілісу, навіть при відсутності у
дітей клінічних та серологічних проявів захворювання.
8. При серорезистентності у матерів, які одержали повноцінне
специфічне лікування до вагітності, додаткове, а також
профілактичне лікування за час вагітності, при відсутностності у
дитини клінічних та серологічних ознаків сифілісу дитина лікуванню
не підлягає.
9. При сумнівних результатах клінічного та серологічного
дослідження дитини, народженої матір'ю, хворою на сифіліс, питання
про лікування вирішується індивідуально з розрахунку даних
анамнезу та обсягу проведеного лікування матері, віку дитини.
3. Лікування дітей, хворих раннім вродженим сифілісом.
1. Лікування дітей, хворих маніфестним та прихованим
сифілісом, проводиться за безперервним методом з розрахунку
добової дози антибіотика 100000-75000-50000 ОД на 1 кг маси тіла
дитини в залежності від віку протягом 1 місяця (Табл. 2).
Таблиця 2
Разові та добові дози пеніциліну при лікуванні дітей,
хворих раннім вродженим сифілісом
--------------------------------------------------------------
|Вік |Розрахунок добової |Разова доза (ОД) |
| |дози на 1 кг маси |та порядок введення |
| | тіла | |
|-----------+-------------------+----------------------------|
|до 6 міс. | 100000 ОД/кг |ін'єкції проводяться через |
| | |4 години в дозі від 50000 |
| | |до 100000 |
|-----------+-------------------+----------------------------|
|від 6 міс. | 75000 ОД/кг |в дозі від 100000 до 150000 |
|до 1 року | | |
|-----------+-------------------+----------------------------|
|від 1 року | 50000 ОД/кг |в дозі від 100000 до 200000 |
|до 2 років | | |
--------------------------------------------------------------
Одночасно з антибіотиками хворим призначають ністатин та
антигістамінні препарати.
2. Можливе проведення лікування трьома курсами пеніциліну з
інтервалами між курсами 2 тижні.
Таблиця 3
Дози пеніциліну при лікуванні дітей, хворих раннім
вродженим сифілісом за трьохкурсовим методом
--------------------------------------------------------------
|Вік |Розрахунок курсової| Разова доза (ОД) і |
| |дози на 1 кг маси | порядок вживання |
| |тіла | |
|----------+-------------------+-----------------------------|
|до 6 міс. | 1000000 ОД/кг |ін'єкції проводяться через 4 |
| | |години в дозі 50000-75000 |
|----------+-------------------+-----------------------------|
|від 6 міс.| | |
|до 1 року | 800000 ОД/кг | в дозі 50000-100000 |
|----------+-------------------+-----------------------------|
|від 1 року| | |
|до 2 років| 600000 ОД/кг | в дозі 100000-150000 |
--------------------------------------------------------------
3. Ослабленим дітям, хворим маніфестним сифілісом, для
зниження інтенсивності реакції загострення в першу добу лікування
антибіотиком призначають в разовій дозі 5000 ОД, а потім вводиться
повна разова доза.
4. При відсутності у дитини вираженої тенденції до зниження
ступеня позитивності серологічних реакцій через 6 місяців
призначається курс лікування одним із препаратів вісмуту, який
вводиться через день в разових дозах, вказаних у таблиці 4:
Таблиця 4. Разові та курсові дози препаратів вісмуту при
лікуванні дітей, хворих вродженим сифілісом
---------------------------------------------------------------------
|Вік | бійохінол, мл |бісмоверол, мл |пентабісмол, мл |
| |-----------------+-----------------+------------------|
| | доза | доза | доза |
| |-----------------+-----------------+------------------|
| |разова |курсова |разова |курсова |разова |курсова |
|------------+-------+---------+-------+---------+-------+----------|
|від 6 міс. | | | | | | |
|до 1 року |0,5-0,8|8,0-10,0 |0,1-0,3| 4,0 |0,5-1,0| 10,0 |
|від 1 року | | | | | | |
|до 3 років |0,5-1,0|12,0-15,0|0,2-0,4|4,0-4,8 |0,8-1,0|10,0-15,0 |
|від 3 років | | | | | | |
|до 5 років |1,0-1,5|15,5-20,0|0,4-0,6|6,0-8,0 |1,0-2,0|15,0-20,0 |
|від 5 років | | | | | | |
|до 10 років |1,0-2,0|20,0-25,0|0,4-0,8|8,0-10,0 |1,0-2,0|20,0-25,0 |
|від 10 років| | | | | | |
|до 15 років |1,0-2,0|25,0-30,0|0,6-0,8|10,0-12,0|1,0-2,0|25,0-30,0 |
---------------------------------------------------------------------
При наявності показань лікування проводиться разом з
загальнозміцнюючою та імуномодулюючою терапією: метилурацилом,
пентоксилом, пірогенними препаратами, вітамінами (С, В6, В5, В12,
РР), ферментними препаратами (абомін, панзинорм).
4. Лікування дітей, хворих пізнім вродженим сифілісом.
Лікування дітей, хворих пізнім вродженим сифілісом,
проводиться 4 курсами пеніциліну разом з препаратами вісмуту та
загальнозміцнюючою терапії. Лікування починають з внутрім'язових
ін'єкцій бійохінолу 2 рази на тиждень в разовій дозі залежно від
віку. При одержанні 1/4 частини курсової дози бійохінолу ін'єкції
його переривають та приступають до пеніциліну по 100000 ОД через 4
години до досягнення курсової дози, після чого поновлюють ін'єкції
бійохінолу до загальновікової дози (Табл 4).
Разові та добові дози антибіотиків
1. Дітям, у віці від 2 років до 5 років - 4000000 ОД на 1 кг
маси тіла (на кожен курс). Добова доза - 300000-360000 ОД при
шестиразовому введенні.
2. Дітям, у віці від 5 років до 10 років - 300000 ОД на 1 кг
маси, але не менше 10000000 ОД на курс. Добова доза 360000-420000
ОД.
3. Дітям від 10 до 15 років - 200000 ОД пеніциліну на 1 кг
маси, але не менш як 1200000 ОД на курс. Добова доза
420000-480000.
Проміжки між курсами у дітей всіх вікових груп 2-3 тижні. В
першу добу лікування рекомендується пеніцилін вводити по 10000 ОД
кожні 4 години, потім вводиться повна доза.
2, 3, 4 курси лікування проводяться в тих же дозах, але
паралельно антибіотиком та препаратом вісмуту. Проміжок між
курсами 1-1,5 місяці. При непереносимості пеніциліну лікування
дітей, хворих вродженим сифілісом, проводиться напівсинтетичними
антибіотиками (оксацилін, ампіцилін) в тих же дозах.
Лікування набутого сифілісу у дітей.
Лікування проводиться пеніциліном або його дюрантними
препаратами. При непереносимості препаратів пеніциліну (анамнез,
наявність алергічних захворювань) проводиться лікування
напівсинтетичними антибіотиками в тих же дозах.
При ранніх стадіях сифілісу лікування проводиться за
безперервною методикою з розрахунку антибіотика залежно від віку
та маси тіла (Табл 5). Лікування проводиться на фоні
загальнозміцнюючої та десенсибілізуючої терапії. З другого тижня
визначають ністатин (у віковій дозі).
Таблиця 5
-----------------------------------------------------------------------
| Добові та курсові дози пеніциліну при лікуванні |
| набутого сифілісу у дітей |
|---------------------------------------------------------------------|
| Вік | Діагноз | |
| |--------------------------------------| |
| |сифіліс первинний |сифіліс вторинний | |
| |серопозитивний, |рецидивний, | Добова доза, |
| |вторинний свіжий |прихований ранній | ОД |
| |--------------------------------------| |
| |доза пеніциліну на 1 кг маси (на курс)| |
|-------------+--------------------------------------+----------------|
|до 6 міс. | 2500000 ОД | 4000000 ОД | 600000 |
|від 6 міс. | | | |
|до 1 року | 2000000 ОД | 3200000 ОД | 600000-900000 |
|від 1 року | | | |
|до 5 років | 1500000 ОД | 2400000 ОД | 900000-1200000 |
|від 5 років | | | |
|до 10 років | 1500000 ОД | 2400000 ОД |1200000-1800000 |
|від 10 років | | | |
|до 15 років | 1000000 ОД | 1600000 ОД |1500000-2400000 |
-----------------------------------------------------------------------
XIV. Клініко-серологічний контроль після закінчення
лікування
Дорослі і діти, які отримали превентивне лікування після
статевого або тісного побутового контакту з хворим ранньою стадією
сіфілісу, підлягають клініко-серологічному контролю протягом 6
місяців після лікування. Клініко-серологічний контроль проводять
один раз в три місяці.
Хворі первинним серонегативним сифілісом підлягають
щоквартальному клініко-серологічному контролю протягом одного
року.
Хворі первинним серопозитивним і вторинним свіжим сифілісом,
а також особи, які отримали превентивне лікування в зв'язку з
переливанням крові від хворого сифілісом, підлягають
клініко-серологічному контролю протягом трьох років.
Клініко-серологічний контроль проводять 1 раз в квартал на протязі
двох років, протягом третього року спостереження - 1 раз в шість
місяців.
Для хворих вторинним рецидивним, третинним, прихованим
раннім, пізнім, нез'ясованим), вісцеральним і нейросифілісом
передбачено диспансерний нагляд протягом 5 років,
клініко-серологічний контроль проводять щоквартально протягом 2
років, протягом третього року - 1 раз в 6 місяців і протягом
наступних двох років - 1 раз на рік.
Діти, які отримали профілактичне або специфічне лікування в
зв'язку з раннім і пізнім вродженим сифілісом, підлягають
клініко-серологічному нагляду протягом 5 років. Протягом перших
двох років КСР обстежують 1 раз в 3 місяці, в подальшому - 1 раз в
6 місяців. Діти, які не підлягали профілактичному лікуванню, також
повинні знаходитись на клініко-серологічному контролі протягом 5
років.
Дітям, які отримали лікування в зв'язку з набутим сифілісом,
клініко-серологічне дослідження проводиться, як і дорослим. При
виникненні клінічного або серологічного рецидиву хворі підлягають
дослідженню у терапевта (з рентгенографією органів грудної
клітини), невропатолога, окуліста, отоларинголога: рекомендовано
провести спинномозкову пункцію. Лікування проводиться в обсязі,
передбаченому для вторинного рецидивного сифілісу за одною із
методик з призначенням неспецифічних засобів.
Серорезистентність після закінчення лікування хворих з
ранніми стадіями сифілісу встановлюють у тих випадках, коли
протягом року після закінчення терапії РСК з трепонемним і
кардіоліпіновим антигенами залишаються позитивними без тенденції
до зниження титру реагінів. У цих випадках призначають додаткове
лікування. Якщо через рік після повноцінного лікування негативація
РСК не настала, але відзначається зниження титру реагінів (не менш
в 4 рази) або зниження ступеня позитивності РСК від різко
позитивної до слабо позитивної, то ці випадки розглядають як
довільну негативацію серореакцій, і нагляд продовжують ще 6
місяців. Якщо протягом цього часу негативація КСР не настає,
проводять додаткове лікування.
При повільній негативації КСР і серорезистентності у дітей
витання про тривалість клініко-серологічного контролю і
необхідність проведення додаткового лікування вирішується
індивідуально.
Додаткове лікування проводиться одним курсом пеніциліну у
великих дозах у комплексі з імуномодуляторами. Бензилпеніцилін
зживають внутрім'язово у дозі 1000000 ОД 6 разів на добу протягом
28 днів паралельно з призначенням неспецифічних засобів. Доцільне
зівання 1-2 курсів вісмутових препаратів, якщо раніше вони не
вживались і при відсутності протипоказань. При непереносимості
пеніциліну додаткове лікування проводиться антибіотиками резерву.
При відсутності ефекту від додаткового лікування повторно
додаткове лікування не призначають. Строк клініко-серологічного
контролю рахується від моменту закінчення основного лікування.
При зберіганні позитивних КСР після повноцінного лікування
пізніх форм сифілісу питання про серорезистентність не ставиться і
додаткове лікування не проводиться.
РІТ і РІФ досліджують у хворих усіма формами сифілісу через 6
місяців після закінчення лікування і потім щорічно до зняття з
обліку.
XV. Зняття з обліку
Після закінчення клініко-серологічного нагляду хворі усіма
формами сифілісу підлягають повному клінічному (огляд терапевта,
невропатолога, окуліста, отоларинголога), рентгенологічному
Дослідженню. Оскільки результати такого дослідження можуть бути
правильно оцінені тільки порівняно з даними, отриманими при
початковому діагнозі, стаціонар, направляючи хворого у
шкірно-венерологічний диспансер, повинен включити у витяг з
історії хвороби висновок суміжних фахівців.
Лікворологічне дослідження при знятті з обліку проводиться
хворим, лікування яких було почато в зв'язку з раннім і пізнім
нейросифілісом; особам, у яких в процесі клініко-серологічного
контролю виявились якісь клінічні прояви специфічного ураження
нервової системи: особам з серологічною резистентністю, яка
зберігається до кінця строку клініко-серологічного дослідження.
При знятті з обліку дітей, які отримали лікування в зв'язку з
вродженим і набутим сифілісом, рекомендується дослідження в
стаціонарннх умовах, включаючи консультації педіатра,
отоларинголога, невропатолога, окуліста, рентгенограми трубчатих
кісток (при наявності в анамнезі кісткової патології), постановку
КСР, РІТ, РІФ.
1. Як критерії вилікування враховуються:
а) якість проведеного лікування і його відповідність діючим
інструкціям;
б) дані клінічного (шкірний покрив, слизові, внутрішні
органи) і рентгенологічного дослідження;
в) результати лабораторного (серологічного і при показаннях
лікворогічного) дослідження.
2. Особи, які отримали превентивне лікування, знімаються з
обліку через 6 місяців диспансерного нагляду.
3. Хворі, які отримали повноцінне лікування з приводу
первинного серонегативного сифілісу, підлягають зняттю з обліку
після диспансерного нагляду на протязі 1 року.
4. Хворі, які отримали повноцінне лікування в зв'язку з
первинним серопозитивним і вторинним свіжим сифілісом, а також
особи, які стримали превентивне лікування в зв'язку з переливанням
крові хворого сифілісом, знімаються з обліку після 3 років
диспансерного нагляду.
5. Хворі, які отримали повноцінне лікування в зв'язку з
вторинним рецидивним і прихованим (раннім, пізнім, нез'ясованим)
сифілісом підлягають зняттю з обліку після 5 років диспансерного
нагляду.
При стійкій, підтвердженій повторними дослідженнями з
інтервалом не менше 3 місяців негативації КСР, РІТ, ГІФ на протязі
перших двох років клініко-серологічного контролю хворі з вторинним
рецидивним і раннім прихованим сифілісом можуть бути зняті з
обліку через 3 роки диспансерного нагляду.
6. Хворі, які почали лікування в третинному періоді,
знімаються з обліку після повноцінного лікування і 5 подальших
років диспансерного нагляду.
7. Хворі вісцеральним і нейросифілісом знімаються з обліку
після повноцінного лікування і подальшого нагляду протягом 5-ти
років. Особи з серорезистентністю знімаються з обліку після
повноцінного лікування (основного) через 10 років.
8. До роботи в дитячих закладах, підприємствах громадського
харчування хворі сифілісом можуть бути допущені після виписки з
стаціонару за умови акуратного подальшого лікування і нагляду в
шкірно-венерологічному диспансері.
9. Діти, які отримали лікування з приводу побутового
сифілісу, допускаються в дитячі заклади після виписки із
стаціонару, умови акуратного подальшого нагляду.
XII. Суспільна профілактика венеричних хвороб
Профілактична робота спрямована на боротьбу з розповсюдженням
венеричних хвороб. Система включає в себе лікувально-діагностичні,
диспансерні, протиепідемічні, юридичні, в тому числі законодавчі,
заходи, які розробляються, реалізуються у відповідності з діючими
установами, наказами, інструкціями та законодавством України.
Обов'язковий облік хворих венеричними хворобами,
госпіталізація протягом 24 годин з часу встановлення діагнозу
хворим раннім сифілісом з симптомами і раннім прихованим сифілісом
у венерологічні стаціонари диспансерів, профільних лікарень,
відділень районних лікарень; дослідження всіх осіб, які були в
статевому та побутовому контактах з хворими на сифіліс, в тому
числі членів його сім'ї; безкоштовне лікування всіх хворих на
сифіліс; використання єдиних методів діагностики та схем терапії
хворих на сифіліс, при наявності показань - контактних з хворими
осіб; примусове обстеження та лікування осіб, яким такі заходи
показані і які ухиляються від добровільного дослідження;
контрольний нагляд за пацієнтами після закінчення лікування до
зняття їх з обліку, збереження лікарської таємниці; покарання за
дії, які сприяють розповсюдженню венеричної інфекції хворими, які
стають про своє захворювання пропаганда санітарно-гігієнічних
знань профілактики венеричних хвороб, участь у боротьбі з
розповсюдженням венеричних хвороб інших зацікавлених відомств та
організацій.
З метою охорони здоров'я населення, попередження
трансфузійного і вродженого сифілісу, раннього виявлення хворих
профілактичному обстеженню на сифіліс підлягають донори, вагітні,
хворі соматичних стаціонарів для дорослих, працівники дитячих
складів, харчових підприємств, автопарків та деяких інших
закладів. Порядок, методика обстеження, перелік контингенту
регламентується спеціальною інструкцією Міністерства охорони
здоров'я України.
На місцях обов'язковому серологічному обстеженню підлягають
групи ризику, в тому числі особи легкої поведінки, особи, що
зловживають алкоголем, особи, які ведуть аморальний спосіб життя.
При необхідності проводяться цільові медичні обстеження окремих
контингентів населення.
XVII. Особиста профілактика венеричних хвороб
Особиста профілактика венеричних хвороб у чоловіків та жінок
може бути проведена як в пунктах індивідуальної профілактики, так
і самостійно особою при небезпеці зараження венеричним
захворюванням внаслідок випадкового статевого зв'язку. В
останньому випадку аутопрофілактика проводиться з допомогою
індивідуальних, портативних (кишенькових) профілактичних засобів,
згідно з інструкцією, що додається. Профілактична допомога може
бути надана також цілодобово у шкірно-венерологічному диспансері,
що має стаціонар.
Методика надання профілактичної допомоги чоловікам.
1. Відвідувач миє руки,, випускає сечу, потім ретельно
обмиває теплою водою з калійним милом статеві органи, промежину,
стегна.
2. Після обсушування серветкою ті ж місця протирають ватним
тампоном, змоченим у розчині сулеми 1:1000.
3. В уретру з допомогою очної піпетки вводять 6-8 крапель
2-3% водного розчину протарголу, при цьому легко масажуючи
зовнішній отвір уретри. Після введення розчину відвідувачу
рекомендується затримати сечу протягом 2-3 годин.
4. Відвідувачу видають стерильну марлеву серветку для захисту
статевих органів від забрудненої білизни, яку рекомендується
якомога скоріше замінити.
5. При наявності на пункті індивідуальної профілактики 0,05%
водяного розчину хлоргексидіну її проводять таким чином:
а) відвідувач випускає сечу, ретельно миє руки, потім
зовнішні статеві органи, лобок, стегна, промежину відмиває теплою
водою з милом;
б) після обсушування серветкою ті ж місця протирають
тампоном, насиченим розчином хлоргексидіну біглюконату;
в) в уретру за допомогою очної піпетки вводять 6-8 краплин
цього розчину, набираючи його з стерильного скляного посуду. Після
впускання розчину в уретру відвідувачу рекомендують затримати сечу
протягом 2-3 годин;
г) відвідувачу видають стерильну марлеву серветку для захисту
статевих органів від забрудненої білизни, яку рекомендують
змінити.
Метод надання профілактичної допомоги жінкам.
1. Відвідувачка випускає сечу, миє руки, а потім обмиває з
калійним милом статеві органи, стегна, промежину.
2. Після обсушування серветкою ті ж місця протирають вологим
тампоном, насиченим розчином сулеми 1:1000.
3. Проводять спринцування піхви розчином перманганату калію
1:1000 з подальшим введенням в уретру за допомогою очної піпетки
10 краплин 2% розчину азотнокислого срібла і змазуванням шийки
матки і слизової піхви 2% розчином.
4. Відвідувачці видають стерильну марлеву серветку для
захисту статевих органів від забрудненої білизни, яку рекомендують
замінити.
5. Якщо на пунктах профілактики є водний розчин 0,05%
хлоргексидіну біглюконату, профілактика проводиться таким чином:
а) відвідувачка випускає сечу, миє руки, а потім зовнішні
статеві органи, стегна, лобок, промежину миє теплою водою з милом;
б) після обсушування серветкою ті ж місця ретельно протирають
тампоном, насиченим розчином хлоргексидіну біглюконату;
в) з кружки Есмарха проводять промивання піхви розчином
хлоргексидіну біглюконату, для чого використовують 150-200 мл
рідини;
г) в уретру за допомогою очної піпетки вводять 3-10 краплин
того ж розчину.
Начальник головного управління
організації медичної допомоги
і медичного страхування А.П.Картиш
Додаток 3
до наказу Міністерства
охорони здоров'я України
від 30.12.92 N 207
Положення
про обласний шкірно-венерологічний диспансер
Обласний шкірно-венерологічний диспансер є центральною
установою по боротьбі з шкірно-венерологічними захворюваннями у
масштабі власті і .підпорядковується відділу (управлінню) охорони
здоров'я обласної державної адміністрації.
1. Обласні шкірно-венерологічні диспансери створюються у всіх
обласних центрах України, Республіки Крим, м.Києві, м.Севастополі,
які прирівнюються до обласних центрів.
2. Обласний шкірно-венерологічний диспансер:
2.1. Є самостійною установою, яка має свій штат, необхідну
матеріальну базу.
2.2. Керівником диспансеру призначається
лікар-фахівець-дерматовенеролог, як правило, вищої кваліфікації,
що має досвід керівної роботи.
2.3. Диспансер має у своєму розпорядженні приміщення з
відповідною територією, медичним обладнанням та апаратурою,
транспортними засобами, господарським інвентарем та іншим майном.
2.4. Диспансер знаходиться на бюджеті відповідного органу
охорони здоров'я.
2.5. Площа відділень диспансеру, їх приміщень повинна
відповідати будівельним та санітарним нормам і правилам.
3. Обласний шкірно-венерологічний диспансер повинен мати
стаціонар, поліклінічне відділення.
3.1. В стаціонарі повинні бути дерматологічне і венерологічне
відділення.
3.2. Поліклінічне відділення повинне мати дерматологічне
відділення (кабінети); венерологічне відділення з відокремленими
прийомами для чоловіків, жінок та дітей (кабінети); самостійну
реєстратуру, статистичний кабінет.
3.3. Диспансер повинен мати фізіотерапевтичне відділення, а
також лабораторію, в якій належить проводити клінічні, біохімічні,
серологічні, гістологічні дослідження.
4. Обласний шкірно-венерологічний диспансер веде роботу,
керуючись законодавством України наказами, інструкціями МОЗ
України, інструкціями відділу (управління) охорони здоров'я
обласної державної адміністрації та цим положенням.
5. Обласний шкірно-венерологічний диспансер здійснює роботу у
такому напрямку:
5.1. Організує і надає кваліфіковану допомогу населенню при
шкірно-венеричних захворюваннях.
5.2. Здійснює заходи щодо забезпечення допомоги хворим
заразними формами сифілісу, гонореєю та шкірними хворобами.
5.3. Виявляє джерела венеричних та заразних захворювань,
залучає до догляду сім'ї захворілих та контролює якість лікування
хворих, виявлених у результаті цих оглядів.
5.4. Здійснює зв'язок з периферійними диспансерами з питань
виявлення джерел інфекцій та обстеження хворих, які потребують
лікування.
5.5. Веде спеціальний облік хворих венеричними та шкірними
хворобами.
5.6. Проводить з Центром здоров'я санітарно-освітню роботу з
питань профілактики шкірно-венерологічних захворювань серед
населення.
5.7. Забезпечує методичне керівництво
лікарями-дерматовенерологами, котрі працюють в жіночих
консультаціях, дитячих лікувально-профілактичних установах з
питань боротьби з уродженим сифілісом, гонореєю, трихомоніазом,
заразними шкірними хворобами.
5.8. Відряджає своїх кваліфікованих працівників у периферійні
шкірно-венерологічні установи для консультацій та організації за
ходів боротьби з шкірними та венеричними хворобами. В окремих
випадках при необхідності організує венерологічні загони, як із
числа своїх, так із залученням працівників інших
шкірно-венерологічних установ, здійснює методичне керівництво
діяльністю цих загонів.
5.9. Проводить періодичну перевірку роботи районних та
міських шкірно-венерологічних установ та інструктує медичний
персонал з методики диспансерної роботи та лікування хворих на
венеричні та шкірні хвороби.
5.10. Разом з санітарно-епідеміологічними установами,
здоровпунктами та поліклінічними відділеннями лікарень організує
боротьбу з гноячковими захворюваннями шкіри та професійними
дерматозами.
5.11. Підвищує кваліфікацію лікарських та середніх медичних
працівників шляхом організації короткочасних курсів, навчання на
місцях, поширює методичні рекомендації тощо.
5.12. Проводить наради та конференції лікарів-дерматологів та
венерологів а питань лікування шкірних і венеричних хворих,
найбільш ефективних методів диспансерної роботи.
5.13. Веде науково-практичну роботу з проблем
дерматовенерології.
5.14. Здійснює методично-консультативну допомогу обласному
органу охорони здоров'я з питань планування мережі
шкірно-венерологічних закладів, організації їх роботи, підготовки
кадрів.
5.15. Обласний шкірно-венерологічний диспансер у
відповідності з діючим положенням може бути учбовою базою
медичного інституту, інституту удосконалення лікарів.
5.16. Забезпечує рентгенодіагностику та рентгенотерапію
відповідним групам шкірно-венеричних хворих.
5.17. Забезпечує спеціальні види лабораторної діагностики
вірних та венеричних хворих.
5.18. Розробляє і пропонує для затвердження обласному
управлінню охорони здоров'я і обласному управлінню внутрішніх
справ спільні заходи профілактики поширення-венеричних
захворювань.
5.19. Обласний шкірно-венерологічний диспансер веде
документацію та подає звіти за формою і в термін, затверджений
Міністерством охорони здоров'я України.
5.20. Обласний шкірно-венерологічний диспансер користується
правами юридичної особи, має відповідні печатки.
Начальник Головного управління
організації медичної допомоги та
медичного страхування А.П.Картиш
Додаток 4
до наказу Міністерства
охорони здоров'я України
від 30.12.92 N 207
Положення
про міський шкірно-венерологічний диспансер
Міський шкірно-венерологічний диспансер є медичною установою
по боротьбі з шкірно-венерологічними захворюваннями у масштабі
міста і підпорядковується відділу (управлінню) охорони здоров'я
міської державної адміністрації.
1. Міський шкірно-венерологічний диспансер створюється у всіх
містах України, Республіки Крим.
2. Міський шкірно-венерологічний диспансер:
2.1. Є самостійною установою, яка має свій штат та необхідну
матеріальну базу.
2.2. Керівником диспансеру призначається
лікар-фахівець-дерматовенеролог, як правило, вищої кваліфікації,
що має досвід керівної роботи.
2.3. Диспансер має у своєму розпорядженні приміщення з
відповідною територією, медичним обладнанням та апаратурою,
транспортними засобами, господарським інвентарем та іншим майном.
2.4. Диспансер знаходиться на бюджеті відповідного органу
охорони здоров'я.
2.5. Площа відділень диспансеру, їх приміщень повинна від
повідати будівельним та санітарним нормам і правилам.
3. Міський шкірно-венерологічний диспансер повинен мати
стаціонар, поліклінічне відділення.
3.1. В стаціонарі повинні бути дерматологічне і
венерологічне відділення.
3.2. Поліклінічне відділення повинне мати дерматологічне
відділення (кабінети); венерологічне відділення з відокремленими
прийомами для чоловіків, жінок та дітей (кабінети), постійну
реєстратуру; статистичний кабінет.
3.3. Диспансер повинен мати фізіотерапевтичний кабінет,
лабораторію, в якій належить проводити клінічні, біохімічні,
урологічні (при відсутності ЦСЛ), імунологічні дослідження.
4. Міський шкірно-венерологічний диспансер веде роботу,
керуючись законодавством України, наказами, інструкціями МОЗ
України та наказами відповідного органу охорони здоров'я.
5. Міський шкірно-венерологічний диспансер веде роботу в
таких напрямах:
5.1. Здійснює кваліфіковану допомогу населенню при
шкірно-венеричних захворюваннях.
5.2. Встановлює зв'язок з іншими диспансерами з метою
спостереження за хворими на венеричні хвороби.
5.3. Виявляє джерела венеричних та заразних захворювань
шкіри, залучає до оглядів членів сімей захворілих та контролює
якість лікування хворих, виявлених у результаті оглядів.
5.4. Веде систематичний контроль за оглядом і якістю
лікування хворих венеричними та заразними шкірними
захворюваннями.
5.5. Веде спеціальний облік згідно з затвердженими формами та
