матеріал, інфікований збудником сибірки, проходять профілактичне
щеплення проти сибірки.
3.54. Дозволяється використовувати тільки ті дезінфекційні
засоби, які зареєстровані та дозволені до застосування в Україні.
Дезінфекційні розчини використовують тільки один раз.
3.55. Господарсько-ремонтні роботи у відділах лабораторії
дозволяється виконувати тільки в присутності працівників
відповідних відділів.
4. Вимоги до території та приміщень
4.1. Територія
4.1.1. Для кожної лабораторії повинна бути відведена ділянка
з урахуванням розташування на ній необхідних виробничих і
допоміжних будівель та споруд. Вибір майданчика під лабораторію
повинен проводитися відповідно до вимог ДБН-360 та Державних
санітарних правил планування та забудови населених пунктів
( z0379-96 ).
4.1.2. Територія лабораторії за розмірами та характером
місцевості повинна відповідати нормам технологічного проектування
об'єктів ветеринарної медицини.
4.1.3. Територія лабораторії повинна бути огороджена та
утримуватися у відповідному санітарному та протипожежному стані.
4.1.4. Проїзди, пішохідні проходи і під'їзди до виробничих
будівель та інших об'єктів на території лабораторії повинні мати
тверде вологонепроникне покриття і стоки.
4.1.5. Територія лабораторії повинна охоронятися та
освітлюватися в нічний час.
4.1.6. Виробничі, складські та допоміжні приміщення на
території лабораторії необхідно розміщувати з урахуванням
відповідних умов безпеки.
4.1.7. В'їзд стороннього транспорту і вхід сторонніх осіб на
територію лабораторії забороняється.
4.2. Виробничі приміщення
4.2.1. Будівництво нових і переобладнання наявних виробничих
приміщень лабораторії повинно проводитись за типовими або
індивідуальними проектами, погодженими з органами державної
ветеринарної медицини та державного санітарно-епідеміологічного
нагляду.
4.2.2. Види приміщень лабораторного корпусу визначаються
характером і обсягом досліджень, які проводяться, і залежать від
зони діяльності лабораторії (господарство, район, область).
4.2.3. Лабораторні приміщення розміщують, як правило, в
окремих будівлях (комплексі будівель). В окремих випадках
дозволяється розміщення лабораторії в одному приміщенні з
установами державної ветеринарної медицини за умові ізоляції
виробничих приміщень лабораторії від адміністративних. Розміщення
на території або в приміщеннях лабораторії інших установ та
організацій не допускається.
Лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи необхідно
розміщувати в торговельній зоні ринків, в приміщеннях, які мають
окремий вхід, або в окремих будівлях.
4.2.4. Приміщення лабораторії повинні мати центральне
опалення та, крім боксів, загальну примусову припливно-витяжну
вентиляцію, які повинні відповідати СНиП 2.04.05-91 та ДНАОП
0.03-3.15-86.
Вентиляція повинна забезпечувати необхідну кратність обміну
повітря та мікрокліматичні умови.
4.2.5. Вентиляція повинна бути влаштована так, щоб тиск в
коридорах був дещо вищий, ніж в лабораторних приміщеннях та
боксах. Повітря із коридорів у бокси повинно надходити через
верхній отвір, обладнаний фільтрувальними установками.
4.2.6. У блоці для заразного або підозрілого в зараженні
матеріалу на виході припливно-витяжної вентиляції встановлюють
біологічний фільтр.
4.2.7. Приміщення хіміко-токсикологічного відділу, де
проводять роботу з особливо шкідливими та отруйними речовинами,
додатково обладнують місцевою витяжною вентиляцією (витяжною
шафою). Вентиляційні пристрої витяжних шаф повинні бути ізольовані
від загальної вентиляційної системи.
4.2.8. Бокс обладнують самостійною автоматичною
припливно-витяжною вентиляцією з бактеріологічним фільтром. Щоб
запобігти надходженню повітря з інших приміщень, вентиляцію
влаштовують так, щоб вона автоматично вимикалася при відчиненні
дверей боксу. Вікна у боксах повинні бути зачинені наглухо.
4.2.9. Природне і штучне освітлення виробничих і побутових
приміщень лабораторії повинно відповідати вимогам СНиП II-4-79.
Світильники й арматура у виробничих приміщеннях повинні бути
закритого типу і доступними для вологого очищення.
4.2.10. Магістральні короби припливно-витяжної вентиляції,
електроживлення, водопровідно-каналізаційних труб повинні
розміщуватись у спеціальних нішах коридорів, щоб забезпечити
вільний доступ до них під час профілактичного огляду та ремонту.
4.2.11. Приміщення лабораторії повинні розташовуватись
відповідно до основного потоку технологічного процесу (приймання
матеріалу для дослідження, первинна обробка, власне дослідження,
знезараження відпрацьованого матеріалу, посуду тощо).
4.2.12. У кожному лабораторному корпусі має бути вхід для
працівників лабораторії та окремий вхід (двері) для внесення
патологічного та інших матеріалів, що надходять для дослідження.
Вхід для внесення патматеріалу повинен вести в кімнату для їхнього
приймання та в секційну. Кімнату відділяють від передньої
(тамбуру) дверима, в яких є віконце зі стулками.
4.2.13. Секційну, приміщення для посівів та обробки
матеріалів розміщують біля кімнати для приймання проб з
урахуванням поточності роботи із зараженим матеріалом.
4.2.14. Автоклавні, мийні, лаборантські та кімнати для
приготування середовищ необхідно згруповувати в один вузол.
4.2.15. У лабораторії необхідно передбачити ізоляцію:
- приміщень для приймання патологічного матеріалу, секційної,
віварію, а також вірусологічного, бактеріологічного, серологічного
й радіологічного відділів від інших підрозділів;
- приміщень для ізолятора та карантину у віварії від інших
приміщень віварію;
- між кормокухнею, секціями для тварин та
дезінфекційно-мийним відділенням віварію.
4.2.16. Віварії для утримання здорових (не заражених) і
піддослідних (заражених) тварин необхідно розміщувати у
відокремлених приміщеннях або в окремо розташованих будівлях.
4.2.17. У виняткових випадках, при розташуванні віварію для
заражених тварин в основному лабораторному корпусі, приміщення
цього віварію повинні бути повністю ізольовані від інших
підрозділів.
4.2.18. При вході до віварію і до кожного з його приміщень,
для знезараження взуття повинні бути обладнані дезінфекційні
бар'єри на ширину входу і довжиною не менше ніж 1 метр. Верх
дезбар'єра повинен бути на одному рівні з підлогою або мати
плавний перехід до неї.
4.2.19. Нижня частина дверного отвору приміщень віварію, в
яких утримуються тварини, повинна перекриватися знімним металевим
або дерев'яним, обшитим бляхою, бар'єром висотою не менш як 30 см.
4.2.20. У лабораторії необхідно додержуватися принципу поділу
приміщень, у яких безпосередньо проводиться робота з інфікованим
матеріалом, з отруйними хімічними речовинами, а також радіологічні
дослідження, та приміщень, у яких проводяться інші роботи, не
пов'язані зі шкідливими умовами.
4.2.21. Відділи вірусологічний, хіміко-токсикологічний
(хімічний), біохімічний, радіологічний, бактеріологічний,
серологічний повинні складатися не менше ніж з двох кімнат, одна з
яких служить допоміжним приміщенням (лаборантською для підготовки
матеріалу).
4.2.22. Для проведення досліджень харчових продуктів за
показниками безпеки необхідно виділити окремий блок з дотриманням
вимог під час проведення санітарно-бактеріологічних досліджень
(окреме приймання матеріалу, бокс з передбоксником, кімната для
роботи з посівами).
4.2.23. Приміщення відділів лабораторії, у яких проводяться
роботи із збудниками заразних хвороб, повинні бути ізольовані
(окрема будівля або блок з окремим входом). Внутрішнє розміщення
приміщень лабораторії повинно максимально забезпечувати безпеку
працівників (розподіл на "заразну", "умовно заразну" і "чисту"
частини, душ за типом санітарного пропускника тощо та не менше
двох окремих входів).
4.2.24. На "чистій" частині повинні бути окремі приміщення
(кімнати) для:
- радіологічних досліджень;
- приготування живильних середовищ, розчинів тощо;
- стерилізації та автоклавування середовищ, посуду тощо;
- ведення записів та роботи з книгами;
- для підготовчих робіт (лаборантська, препараторська,
мийно-дезінфекційна);
- виробництва біологічних препаратів, мікроелементів,
лікувальних засобів (окремий блок);
- приймання їжі;
- особистої гігієни;
- туалету та куріння.
4.2.25. На "умовно заразній" частині повинні бути окремі
приміщення для:
- хіміко-токсикологічних досліджень;
- біохімічних досліджень;
- мікологічних досліджень;
- гематологічних досліджень;
- паразитологічних досліджень;
- гістологічних досліджень;
- досліджень з ветеринарно-санітарної експертизи (дослідження
харчових продуктів, сировини та кормів).
4.2.26. На "заразній" частині повинні бути такі приміщення:
- санпропускник для переодягання та прийняття гігієнічного
душу;
- бактеріологічних досліджень;
- вірусологічних досліджень;
- серологічних досліджень;
- досліджень шкірсировини на сибірку;
- приймання патологічного матеріалу для дослідження;
- секційна для розтину трупів і обробки матеріалів, які
надходять для дослідження;
- блок для роботи із зараженими піддослідними тваринами;
- автоклавна для знешкодження патматеріалу та культур;
- крематорій для спалювання трупів тварин, залишків проб та
відпрацьованого матеріалу.
4.2.27. Розміщення відповідних приміщень лабораторного
корпусу визначається послідовністю роботи з приймання матеріалу,
його попередньої обробки, дослідження, знезараження інфікованого
матеріалу та інвентарю, а також знешкодження посуду та інвентарю.
4.2.28. Обов'язково повинні бути обладнані ізольовані бокси з
передбоксниками в таких приміщеннях:
- бактеріологічних досліджень;
- вірусологічних досліджень;
- серологічних досліджень;
- паразитологічних досліджень;
- мікологічних досліджень;
- досліджень з ветеринарно-санітарної експертизи;
- секційній для розтину трупів тварин і обробки матеріалів,
що надходять для дослідження;
- блоці для роботи із зараженими піддослідними тваринами;
- приготування живильних середовищ, розчинів тощо.
4.2.29. У вірусологічному відділі обладнують бокси площею не
менше ніж 9 кв.м і передбоксники - не менше ніж 4 кв.м, а в
бактеріологічному, серологічному, мікологічному, паразитологічному
відділах, у блоці для досліджень з ветеринарно-санітарної
експертизи, у секційній, віварії для роботи із зараженими
піддослідними тваринами, у кімнаті для приготування поживних
середовищ, у відділі з виробництва біологічних препаратів - бокс
площею 3 - 5 кв.м і передбоксник площею не менше ніж 2 кв.м.
Бокс і передбоксник повинні бути розділені між собою скляною
перегородкою. Двері боксу повинні бути розсувними.
4.2.30. Приміщення лабораторії повинні бути обладнані
водопроводом гарячої і холодної води та каналізацією відповідно до
СНиП 2.04.01-85.
Каналізацію необхідно обладнувати очисними спорудами із
знезаражувальними пристроями.
Установлене в приміщенні санітарно-технічне обладнання
повинно забезпечувати вільний підхід персоналу і зручність під час
роботи та прибирання приміщень.
4.2.31. Умивальники у виробничих приміщеннях необхідно
обладнувати змішувачами холодної та гарячої води. Безпосередньо
біля кожної раковини встановлюють бутель з тубусом, в якому
повинен постійно знаходитися 0,5%-й розчин хлораміну для
дезінфекції рук, а також кладуть господарське й туалетне мило,
вішають рушник.
4.2.32. Підлога в приміщеннях, де проводиться робота з
матеріалом, зараженим або підозрілим у зараженні збудниками I-IV
груп патогенності, в хіміко-токсикологічному, радіологічному,
мікологічному відділах, а також у коридорах, повинна бути встелена
вологонепроникним матеріалом (лінолеумом, пластиком тощо).
Підлога в секційній, автоклавній, мийній, боксах, приміщеннях
віварію повинна мати нахил до отвору або жолоба каналізації,
покриття з гладенької плитки та буртики вздовж стін.
4.2.33. Приміщення лабораторії повинні бути непроникні для
гризунів.
4.2.34. Стіни в приміщеннях вірусологічного,
бактеріологічного і виробничого відділів, у боксах, секційній,
мийній, автоклавній і віварії від підлоги до стелі, або на висоту
не менше 2 метрів, повинні бути облицьовані глазурованою плиткою
або плиткою із гладеньких синтетичних матеріалів. Стеля у цих
приміщеннях, а також стіни й стеля в решті приміщень і в
коридорах, а також двері повинні бути пофарбовані олійною або
іншою вологостійкою фарбою світлих тонів. Двері у всіх виробничих
приміщеннях повинні бути гладкими, без виступів.
Стики опорядження стін, підлоги, стелі повинні мати
закруглення (галтелі) для зручності санітарної обробки та
прибирання.
4.2.35. Приміщення, у яких проводяться роботи з використанням
приладів, які мають відкриті поверхні ртуті, або з використанням
приладів, з яких ртуть може виливатися, повинні бути спеціально
обладнані та ізольовані від інших виробничих приміщень. У цих
приміщеннях не повинні проводитися інші роботи. У загальних
лабораторних приміщеннях можна проводити роботи тільки з тими
переносними приладами, в яких ртуть надійно ізольована.
4.2.36. Приміщення для роботи зі ртуттю повинні бути
обладнані загальною припливною вентиляцією та місцевою витяжною
вентиляцією (витяжною шафою).
4.2.37. Лінолеум, який покриває підлогу в приміщеннях для
роботи зі ртуттю, не повинен заходити під плінтус. Краї лінолеуму
біля стін повинні бути підняті на 5-10 сантиметрів від підлоги,
щоб ртуть не потрапляла під покриття.
4.2.38. Рівні шуму у виробничих приміщеннях повинні
відповідати вимогам ДНАОП 0.03-3.14-85, а рівні вібрації - ДНАОП
0.03-3.12-84.
4.2.39. Лабораторні столи і витяжні шафи для проведення
робіт, пов'язаних з відкритим вогнем, лугами, кислотами, повинні
мати відповідне захисне покриття.
4.3. Побутові приміщення
4.3.1. Побутові приміщення дозволяється використовувати
тільки за призначенням.
4.3.2. Побутові приміщення обладнуються згідно зі СНиП
2.09.04-87.
4.3.3. Підлога в туалетах, умивальних і душових приміщеннях
повинна бути з твердим покриттям із водонепроникного матеріалу, не
слизька, без плінтусів.
4.3.4. Стіни та перегородки гардеробних для спецодягу,
душових, переддушових, умивальних, вбиралень повинні бути
облицьовані на висоту 2 м матеріалами світлих тонів, які
дозволяють їх миття гарячою водою із застосуванням мийних та
дезінфекційних засобів. Стіни й перегородки вказаних приміщень
вище відмітки 2 м, а також стеля повинні мати водостійке покриття.
4.3.5. Шафи в гардеробних для зберігання верхнього одягу,
чистого спецодягу та взуття повинні бути з вологостійкого
матеріалу або з матеріалу з вологостійким покриттям (пластиком).
Кількість шаф повинна відповідати кількості працівників.
Для зручності роздягання в гардеробних повинні бути
встановлені лавки шириною не менш як 0,25 м, які розміщують біля
шаф по всій довжині рядів.
Ширина проходу між закритими шафами повинна бути не менше
1 м.
4.3.6. Душові необхідно розміщувати поруч із гардеробними.
Біля душових повинні бути переддушові приміщення й приміщення для
переодягання, обладнані лавками з розрахунку 3 місця на кожну
душову сітку. Душові й переддушові приміщення не повинні
розміщуватися біля зовнішніх стін будинків.
4.3.7. У переддушових і умивальних повинні бути гачки для
рушників та одягу, полички для мила та мочалок.
4.3.8. У душових кабінах необхідно встановити індивідуальні
змішувачі холодної та гарячої води з кранами біля входу в кабіну.
4.3.9. Душові сітки встановлюють із розрахунку:
- одна сітка на 3 особи при роботі з матеріалами, які
викликають забруднення 1-го і 2-го класів небезпеки;
- одна сітка на 15 осіб при роботі з матеріалами, які
викликають забруднення 3-го і 4-го класу небезпеки.
4.3.10. Кімната для вживання їжі повинна бути обладнана
умивальником, стаціонарним кип'ятильником, електричною плитою і
холодильником. Площа кімнати визначається із розрахунку 1 кв.м на
кожного працівника (відвідувача), але повинна бути не меншою
12 кв.м.
4.3.11. Усі санітарно-побутові приміщення обладнують
вентиляцією відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91.
5. Зберігання та транспортування вихідних матеріалів
5.1. Кислоти, луги та інші хімічні речовини, що надходять до
лабораторії, необхідно обліковувати і зберігати у спеціальних
приміщеннях з дотриманням відповідних умов і запобіжних заходів,
передбачених Правилами зберігання, обліку і відпуску отруйних і
сильнодіючих лікарських засобів, призначених для ветеринарних
цілей.
5.2. Вогненебезпечні та вибухонебезпечні речовини слід
зберігати за межами основних приміщень, у спеціальних приміщеннях
з вентиляцією та природним освітленням. У відділах їх можна мати
тільки в кількостях, потрібних для роботи на один день.
5.3. У приміщенні, де зберігаються хімічні речовини, повинні
бути ящик з сухим піском, вода й аварійні розчини для
нейтралізації кислот і лугів.
5.4. Отруйні та сильнодіючі препарати необхідно зберігати в
спеціально виділених для цієї мети приміщеннях, вікна яких
обладнують металевими гратами, а двері обшивають бляхою.
5.5. Отруйні й сильнодіючі засоби списків А і Б, що
застосовуються як реактиви, необхідно обліковувати і зберігати під
замком у спеціально виділених для цього сейфах, металевих чи
обшитих металом дерев'яних шафах або ящиках.
5.6. Реактиви, що містять отруйні речовини (крім титрованих
розчинів), після закінчення роботи зберігають в окремих шафах, що
замикаються на замок. Стандартні розчини пестицидів зберігають у
холодильниках.
5.7. Тверді реактиви у вигляді порошків або кристалів повинні
зберігатися у банках з притертими пробками.
5.8. Дезінфекційні засоби необхідно зберігати в закритих
складських приміщеннях у міцній непошкодженій тарі з маркуванням,
із зазначенням заводу-виготовлювача, дати виготовлення, номера
партії, маси тощо.
5.9. Діетиловий (сірчаний) ефір необхідно зберігати
ізольовано від інших речовин у холодному й темному приміщенні,
тому що під час зберігання на світлі утворюється вибухова
речовина - переоксид етилу.
5.10. Легкозаймисті та горючі рідини необхідно доставляти зі
складу в закритому посуді, з матеріалу, що не б'ється, поміщеному
в футляр.
5.11. Дезінфекційні речовини, які надійшли до складу,
підлягають контролю на їх бактерицидні властивості. Речовини, не
використані впродовж року після контролю, підлягають повторному
контролю. Результати контролю заносять у журнал.
5.12. У лабораторії забороняється зберігати:
- вибухо- і вогненебезпечні речовини разом із сильно
отруйними;
- спільно, в безпосередній близькості одна від однієї,
речовини, які можуть впливати одна на одну і викликати, внаслідок
хімічної взаємодії, пожежу або вибух (наприклад, азотна кислота і
будь-яка органічна речовина);
- хімічні речовини в тарі, що не має напису з назвою
речовини. Якщо такі речовини будуть виявлені, то вони підлягають
вилученню з лабораторії.
5.13. Облік і видачу особливо отруйних речовин повинен
проводити працівник, призначений наказом по лабораторії.
5.14. Реактиви та інші шкідливі хімічні речовини відпускають
підрозділам лабораторії з дозволу керівника лабораторії на
підставі письмової вимоги.
5.15. Відповідальність за зберігання реактивів та інших
хімічних речовин у відділах лабораторії покладається на одного із
спеціалістів підрозділу.
5.16. Реактиви, що розкладаються під дією світла, потрібно
зберігати в посуді з темного скла в шафі з непроникними для світла
стінками або в картонних коробках.
5.17. Реактиви, які роз'їдають скло (фтористоводнева кислота
та її солі), зберігають у тарі з ебоніту, поліетилену, пластмаси
або у скляному посуді, покритому всередині шаром парафіну.
5.18. Леткі кислоти необхідно зберігати в приміщенні з
постійною вентиляцією, оскільки перегрівання посуду з цими
кислотами може викликати його розрив. Забороняється зберігати
вказані кислоти близько від нагрівальних приладів або під дією
сонячних променів і наповнювати ними бутлі більш як на 0,9 їх
місткості.
5.19. Бутлі з кислотами повинні бути без пошкоджень, щільно
закриватися, щоб рідина з них не вихлюпувалася, а кошики, в яких
вони вміщені, повинні мати міцні та надійні ручки. Простір між
бутлем і кошиком заповнюється дерев'яною стружкою або іншим м'яким
матеріалом.
5.20. Бутлі з кислотами необхідно переносити тільки удвох,
тримаючи за ручки кошика, або перевозити на спеціальних візках.
Перед транспортуванням необхідно перевірити справність тари. Не
можна переносити бутлі, тримаючи їх перед собою або на спині.
5.21. Великі ємкості з кислотами потрібно зберігати у
спеціальному ізольованому приміщенні.
5.22. Для розливання кислот та їдких лугів необхідно
обов'язково застосовувати скляні сифони з грушами або спеціальні
штативи, що нахиляються.
5.23. Під час роботи з хімічними речовинами і при їх
зберіганні необхідно враховувати їх взаємодію між собою та з
іншими матеріалами, щоб запобігти виникненню пожеж або інших
небезпечних явищ.
Хімічні речовини, що займаються при взаємодії з іншими
речовинами, та засоби їх гасіння наведені в таблиці 1.
Таблиця 1
Хімічні речовини, що займаються при взаємодії з іншими
речовинами, та засоби їх гасіння
------------------------------------------------------------------
¦ Хімічна ¦При взаємодії¦Умови, що ¦ Засоби гасіння ¦
¦ речовина ¦з чим відбу- ¦викликають ¦ ¦
¦ ¦вається за- ¦або приско- ¦ ¦
¦ ¦горяння або ¦рюють пожежу¦ ¦
¦ ¦виділення ¦ ¦ ¦
¦ ¦легкозаймис- ¦ ¦ ¦
¦ ¦тих речовин ¦ ¦ ¦
¦-------------+-------------+------------+-----------------------¦
¦ 1 ¦ 2 ¦ 3 ¦ 4 ¦
¦-------------+-------------+------------+-----------------------¦
¦Азотна ¦Органічні ¦ Взаємодія ¦Вода, вапно ¦
¦кислота ¦речовини, го-¦ ¦ ¦
¦ ¦рючі рідини ¦ ¦ ¦
¦-------------+-------------+------------+-----------------------¦
¦Азотнокислий ¦Органічні ¦ Взаємодія ¦Видалення із зони ¦
¦калій і нат- ¦речовини ¦ ¦пожежі, вода ¦
¦рій ¦ ¦ ¦ ¦
¦-------------+-------------+------------+-----------------------¦
¦Аміак ¦Хлор ¦ Взаємодія ¦Водяна пара ¦
¦-------------+-------------+------------+-----------------------¦
¦Ацетон ¦Повітря, ¦ Взаємодія, ¦Пінотвірний вогнегас- ¦
¦ ¦переоксид ¦ іскра ¦ник, вуглекислий газ, ¦
¦ ¦водню ¦ ¦чотирихлористий вуглець¦
¦-------------+-------------+------------+-----------------------¦
¦Бензол і ¦Хлорна кисло-¦ Взаємодія ¦Пінотвірний вогнегас- ¦
¦бензин ¦та, кисень ¦ ¦ник, вуглекислий газ, ¦
¦ ¦ ¦ ¦чотирихлористий вуглець¦
¦-------------+-------------+------------+-----------------------¦
¦Водень ¦Хлор ¦ Сонячне ¦Водяна пара, вуглекис- ¦
¦ ¦ ¦ світло ¦лий газ ¦
¦-------------+-------------+------------+-----------------------¦
¦Гас, гліцерин¦Марганцево- ¦ Взаємодія ¦Пінотвірний вогнегас- ¦
¦ ¦кислий калій ¦ ¦ник, пісок ¦
¦-------------+-------------+------------+-----------------------¦
¦Ефір етиловий¦Кисень, хлор,¦ Взаємодія ¦Пінотвірний вогнегас- ¦
¦ ¦хлорна кисло-¦ ¦ник, вуглекислий газ ¦
¦ ¦та ¦ ¦ ¦
¦-------------+-------------+------------+-----------------------¦
¦Карбід ¦Вода ¦ Iскра ¦ Сухий пісок ¦
¦кальцію ¦ ¦ ¦ ¦
¦-------------+-------------+------------+-----------------------¦
¦Камфора ¦Кисень, ¦ Iскра ¦Пінотвірний вогнегас- ¦
¦ ¦повітря ¦ ¦ник, пісок, вода ¦
¦-------------+-------------+------------+-----------------------¦
¦Колодій ¦Скипидар, ¦ Взаємодія ¦Пінотвірний вогнегас- ¦
¦ ¦хлорне вапно ¦ ¦ник, пісок ¦
¦-------------+-------------+------------+-----------------------¦
¦Кислота ¦Хромова ¦ Взаємодія ¦Пісок, розпилена вода ¦
¦оцтова ¦кислота, пе- ¦ ¦ ¦
¦ ¦реоксид нат- ¦ ¦ ¦
¦ ¦рію ¦ ¦ ¦
¦-------------+-------------+------------+-----------------------¦
¦Натрій ¦Вода ¦ Взаємодія ¦Сухий пісок ¦
¦металічний ¦ ¦ ¦ ¦
¦-------------+-------------+------------+-----------------------¦
¦Сірка ¦Переоксид ¦ Взаємодія ¦Вода, вологий пісок ¦
¦ ¦свинцю, хлор-¦ ¦ ¦
¦ ¦нувато-кислі ¦ ¦ ¦
¦ ¦солі ¦ ¦ ¦
¦-------------+-------------+------------+-----------------------¦
¦Сірководень ¦Перекиси, ¦Взаємодія ¦Водяна пара, вуглекис- ¦
¦ ¦сильні кисло-¦ ¦лий газ ¦
¦ ¦ти ¦ ¦ ¦
¦-------------+-------------+------------+-----------------------¦
¦Метанол ¦Повітря ¦ Iскра ¦Пінотвірний вогнегасник¦
¦-------------+-------------+------------+-----------------------¦
¦Етанол ¦Хлорна ¦ Взаємодія ¦Масляна піна ¦
¦ ¦кислота ¦ ¦ ¦
¦-------------+-------------+------------+-----------------------¦
¦Фосфор жовтий¦Окисники, ¦ Взаємодія ¦Пісок, розпилена вода ¦
¦ ¦сірка ¦ ¦ ¦
¦-------------+-------------+------------+-----------------------¦
¦Целулоїд ¦Азотна ¦ Нагрівання ¦Вода, водяна пара ¦
¦ ¦кислота ¦ ¦ ¦
------------------------------------------------------------------
5.24. Посудини Дьюара з рідким азотом необхідно зберігати в
закритих приміщеннях із природною вентиляцією. Допускається
зберігання посудин за межами приміщень під навісом у заводській
неушкодженій тарі.
Посудини необхідно зберігати тільки у вертикальному
положенні, забороняється зберігати в нахиленому чи горизонтальному
положенні.
Не допускається зберігання посудин в атмосфері, насиченій
парами кислот та лугів.
5.25. Для уникнення підвищеного випаровування рідкого азоту з
посудин не рекомендується розміщувати їх поблизу опалювальних
приладів та на прямому сонячному світлі.
5.26. Зберігання та транспортування імунобіологічних
препаратів необхідно проводити згідно з інструкціями з їхнього
використання. Знищення цих препаратів із простроченим терміном
використання необхідно проводити шляхом автоклавування під тиском
в 0,2 МПа (2 атм.) протягом 1 години.
6. Вимоги до застосування засобів захисту працівників
6.1. Засоби індивідуального захисту працівників повинні
відповідати ГОСТ 12.4.011-89.
6.2. Застосування засобів захисту працівників повинно
забезпечувати:
- видалення шкідливих і небезпечних виробничих факторів,
притаманних прийнятій технології та умовам роботи, з робочої зони;
- зниження вмісту (рівня) шкідливих і небезпечних виробничих
факторів у робочій зоні до припустимих діючими санітарними нормами
рівнів як у штатному режимі, так і у випадках виникнення аварій;
- послаблення впливу шкідливих факторів виробничого
середовища (шуму, теплового випромінювання, вібрації тощо) на
організм працівників.
6.3. Вибір конкретного типу засобів захисту працівників
необхідно здійснювати з урахуванням вимог безпеки для даного
процесу або виду робіт і наявності небезпечних і шкідливих
виробничих факторів.
6.4. Засоби колективного захисту працівників конструктивно
повинні бути з'єднані з виробничим обладнанням або його елементами
керування таким чином, щоб у разі потреби виникла примусова дія
засобу захисту.
Допускається використовувати засоби колективного захисту як
елементи керування для включення й виключення виробничого
обладнання.
6.5. Засоби колективного захисту працівників повинні бути
розміщені на виробничому обладнанні або робочому місці таким
чином, щоб постійно забезпечувалась можливість контролю його
роботи, а також безпечне обслуговування та ремонт.
6.6. Засоби індивідуального захисту необхідно застосовувати в
тих випадках, коли безпека робіт не може бути забезпечена
конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів,
архітектурно-планувальними рішеннями та засобами колективного
захисту.
6.7. Порядок забезпечення засобами індивідуального захисту
працівників визначається ДНАОП 0.00-4.26-96.
6.8. Без засобів індивідуального захисту працівники не
повинні допускатися до роботи.
6.9. Засоби індивідуального захисту повинні мати інструкцію
із зазначенням призначення й строку служби виробу, правил його
експлуатації та зберігання.
6.10. Працівники повинні забезпечуватися спеціальним одягом,
спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту
відповідно до ДНАОП 0.00-3.01-98, а санітарним одягом, взуттям та
запобіжними засобами відповідно до Норм санітарно-гігієнічного
одягу, взуття та запобіжних засобів, які підлягають безплатній
видачі працівникам ветеринарних науково-дослідних інститутів і
станцій системи Міністерства сільського господарства СРСР.
6.11. Засоби індивідуального захисту (спецодяг, спецвзуття,
рукавиці, рукавички гумові, захисні окуляри, респіратори,
протигази тощо) повинні відповідати характеру та умовам роботи,
забезпечувати безпеку праці і закріплюватися за кожним
працівником. Підбір засобів індивідуального захисту проводять
індивідуально для кожного працівника.
6.12. До респіраторів і протигазів видають інструкції з
їхнього використання та паспорти на протиаерозольні і газові
фільтри, в яких відмічається тривалість їх роботи й найменування
пестициду тощо.
6.13. Працівники лабораторії повинні знати правила
користування засобами індивідуального захисту та найпростіші
методи перевірки їх справності.
6.14. Спецодяг необхідно зберігати окремо від особистого
одягу працівників.
6.15. Після закінчення роботи засоби індивідуального захисту
підлягають очищенню, знезараженню чи знешкодженню.
6.16. Прання, хімічне чищення, знезараження, знешкодження та
ремонт спецодягу необхідно проводити централізовано. Не
допускається виносити його з лабораторії та брати додому для
прання й ремонту.
6.17. Не допускається вихід працівників із приміщень
лабораторії у захисному одязі.
6.18. Відповідно до Iнструкції про протиепідемічний режим
роботи з матеріалом, зараженим або підозрілим на зараження
збудниками інфекційних захворювань I-II груп, для забезпечення
протиепідемічного режиму в лабораторіях кожний працівник повинен
бути забезпечений піжамами (три комплекти), халатами протичумними
(шість), халатами медичними (два), косинками (шість), тапочками
шкіряними (дві пари) та іншими видами спеціального та санітарного
одягу, передбаченого нормами.
6.19. Згідно з цією ж Iнструкцією для попередження зараження
персоналу, який працює з мікроорганізмами I-II груп, або
матеріалом, підозрілим на інфікованість цими мікроорганізмами,
застосовують захисні (протичумні) костюми I, II, III та IV типів,
складові яких передбачені ДНАОП 0.00-3.01-98 та Нормами
санітарно-гігієнічного одягу, взуття та запобіжних пристосувань,
які підлягають безплатній видачі працівникам ветеринарних
науково-дослідних інститутів і станцій системи Міністерства
сільського господарства СРСР.
6.20. Тип захисного костюма та частота його зміни
визначається залежно від характеру виконуваної роботи.
6.20.1. Костюм I типу (піжама або комбінезон бавовняний,
велика косинка або капюшон, халат протичумний, ватно-марлева маска
або протипиловий і протиаерозольний респіратор, окуляри захисні,
рукавички гумові, шкарпетки, тапочки шкіряні, чоботи (гумові або
кирзові), фартух прогумований з нагрудником, нарукавники
прогумовані, рушник) застосовують під час роботи з патматеріалом,
підозрілим на інфікованість сапом, сказом, меліоїдозом, із
лабораторними тваринами, зараженими вказаними збудниками, і при
всіх маніпуляціях із ними, а також під час роботи з матеріалом,
який може містити пріони.
6.20.2. Костюм II типу (піжама або комбінезон бавовняний,
велика косинка або капюшон, протичумний халат, ватно-марлева маска
або протипиловий і протиаерозольний респіратор, гумові рукавички,
шкарпетки, тапочки шкіряні, чоботи (гумові або кирзові), рушник)
застосовується при зараженні лабораторних тварин, під час роботи з
культурами бруцельозу та з матеріалом, підозрілим на зараженість
сибіркою.
6.20.3. Костюм III типу (піжама, велика косинка, протичумний
халат, гумові рукавички, шкарпетки, тапочки шкіряні або калоші,
рушник) застосовується під час роботи із збудниками хламідіозів,
Ку-гарячки.
6.20.4. Костюм IV типу (піжама, ковпак медичний або мала
косинка, халат протичумний або хірургічний, шкарпетки, тапочки
шкіряні, рушник) застосовується під час роботи з матеріалом
підозрілим на зараженність мікроорганізмами III-IV груп.
6.21. Комбінезон повинний бути з цупкої тканини (полотна,
бязі), із глухою застібкою спереду на гудзики із зав'язками на
кінцях холош і рукавів.
6.22. Протичумний халат повинен бути за типом хірургічного,
але значно довший (до нижньої третини гомілки), при цьому поли
його повинні глибоко заходити одна на одну, а пояс, який
складається з двох частин, пришитих кожна до окремої поли, повинен
бути ширшим і довшим звичайного, щоби його можна було зав'язати
петлею. Зав'язки високого коміра роблять такого самого типу, як і
пояс. Для зав'язування рукавів пришивають одну довгу тасьму.
6.23. Протичумну косинку виготовляють з полотна розміром
90х90х125 сантиметрів.
6.24. Ватно-марлеву маску виготовляють із шматка марлі
розміром 125х50 см. У середній частині шматка у поздовжньому
напрямку вкладають суцільний рівний шар вати розміром 25х17 см
(вага вати 20 г, товщина шару 1,5-2 см). Краї марлі загортають і
під зовнішній її край закладають три шматочки вати. Довгі марлеві
кінці розрізують уздовж, не доходячи до ватного прошарку (довжина
розрізу 50 см). Після цього маску складають, загортають у папір і
стерилізують.
6.25. Захисний костюм одягають до входу в приміщення, де
працюють з заразним матеріалом, або на території осередку зарази.
Костюм одягають у встановленій послідовності, ретельно, щоб у
ньому було зручно і безпечно працювати.
6.26. Послідовність одягання костюма: піжама (комбінезон),
шкарпетки (бахили), чоботи або калоші чи тапочки, капюшон (велика
косинка), протичумний халат, фартух, ватно-марлева маска або
протипиловий і протиаерозольний респіратор, окуляри, нарукавники,
гумові рукавички.
Тасьму на комірі халата та пояс халата зав'язують спереду на
лівому боці, після чого зав'язують тасьму на рукавах.
Маску одягають на обличчя так, щоб закрити рот і ніс, для
чого верхній край маски повинен бути на рівні нижньої частини
орбіт очей, а нижній - під підборіддям. Верхню тасьму маски
зав'язують на потилиці, а нижній - на тім'ї (за типом
пращеподібної пов'язки). Після одягання маски по обидва боки крил
носа закладають ватні тампони і вживають заходів для запобігання
проходженню нефільтрованого повітря.
Усі зав'язки роблять тільки петлею.
6.27. Захисний костюм знімають після роботи у спеціально
відведеному для цього приміщенні (передбокснику тощо), в якому
повинні бути:
- бачок з дезрозчином для обробки зовнішньої поверхні чобіт
або калош;
- місткість з дезрозчином для обробки рук в гумових
рукавичках;
- банка з притертою пробкою з 70% етиловим спиртом для
знезараження окулярів;
- металевий бак з дезрозчином для знезараження халата, маски,
косинки, рушника;
