косинки, рушника;
- ємкість з дезрозчином для знезараження знятих гумових
рукавичок.
6.28. Захисний одяг знезаражують після кожного використання
шляхом кип'ятіння або автоклавування.
6.29. Під час знімання захисного костюма руки в гумових
рукавичках занурюють у дезрозчин після зняття кожної частини
костюма. Знімання костюма проводять в такій послідовності:
- чоботи або калоші протирають зверху донизу тампонами, добре
змоченими дезрозчином;
- тампоном з дезрозчином протирають фартух і знімають його,
складаючи зовнішньою стороною всередину;
- знімають нарукавники і верхню пару рукавичок, якщо вони
були необхідні під час роботи;
- знімають окуляри, відтягуючи їх обома руками вперед, догори
і назад за голову;
- ватно-марлеву маску розв'язують і знімають, не торкаючись
обличчя зовнішнім її боком;
- розв'язують зав'язки коміра халата, пояс і, опустивши
верхній край рукавичок, розв'язують зав'язки рукавів, знімають
халат, загортаючи зовнішній бік його всередину;
- знімають косинку, обережно збираючи всі кінці в одну руку
на потилиці;
- знімають чоботи;
- знімають рукавички.
При зніманні костюм складають у бікси або баки.
Після зняття захисного костюма руки обробляють 70% етиловим
спиртом, після чого ретельно миють з милом і приймають душ.
6.30. Під час проведення хімічних досліджень необхідно
використовувати відповідний спецодяг - халат, ковпак, прогумований
або поліетиленовий фартух, нарукавники, окуляри, гумові рукавички,
а при роботі з концентрованими кислотами та лугами - окуляри
захисні, гумові рукавички, нарукавники, гумовий фартух.
6.31. Для роботи в боксі крім спецодягу працівники повинні
мати санітарний одяг (халат бавовняний, ватно-марлеву маску,
окуляри захисні, рукавички хірургічні), а для роботи в боксі
вірусологічного відділу, крім того, необхідно мати бахили
водонепроникні, клейонковий фартух та клейонкові нарукавники.
Санітарний одяг необхідно зберігати в передбокснику.
6.32. У лабораторіях під час роботи з відкритою ртуттю слід
користуватися спецодягом та взуттям, призначеним тільки для роботи
зі ртуттю.
6.33. Працювати зі ртуттю необхідно в наглухо зав'язаному
халаті, який не має кишень, білій косинці або шапочці. Шкіряне або
гумове взуття рекомендується захищати полівінілхлоридними
бахилами. Не можна працювати у м'якому суконному взутті.
На робочих місцях необхідно мати кисневі ізолювальні прилади
або фільтрувальні протигази з коробкою марки "Г" чорно-жовтого
кольору.
6.34. Під час ліквідації аварій з леткими хімічними
речовинами або сполуками необхідно користуватися респіраторами
універсальними типу РУ-60М або протигазовими - РПГ-67 з
протигазовими патронами або фільтрувальними протигазами з
коробками відповідних марок. Для захисту від ртутєорганічних
препаратів використовують патрони марки "Г", від хлор- і
фосфороорганічних пестицидів - марки А і В, кислих парів і газів -
марки В, від аміаку, сірководню, бензойної кислоти,
двовуглекислого карбаміду, сульфату амонію та піросульфіту
натрію - марки "КД".
Якщо концентрація шкідливих речовин у повітрі перевищує
гранично допустиму концентрацію (ГДК) в 5-10 разів необхідно
застосовувати фільтрувальні протигази із відповідними коробками.
6.35. При використанні засобів захисту органів дихання
необхідно враховувати час захисної дії фільтрувальних пристроїв і
забезпечувати своєчасну їх заміну. Поява під маскою справного
респіратора або протигаза запаху речовини, що застосовується,
свідчить про непридатність фільтрувальних пристроїв і вимагає
негайної їх заміни.
6.36. Розміри шолом-маски протигаза підбирають з урахуванням
розміру обличчя працюючого. Правильність вибору шолом-маски
перевіряють герметичністю. Для цього її одягають на голову,
закривають отвір у дні коробки рукою і роблять 3-4 вдихи. Якщо при
цьому не спостерігається надходження повітря, протигаз підібраний
правильно.
6.37. Для захисту очей працівників необхідно забезпечувати
окулярами закритого типу марки "Г" або типу 3п1, 3п2.
Окуляри повинні бути добре підігнані й перевірені на
відсутність фільтрації повітря та міцність. Скло натирають від
запотівання шматочком сухого мила. У місцях можливої фільтрації
повітря закладають ватні тампони.
6.38. Під час роботи з посудинами Дьюара, наповненими рідким
азотом, працівники повинні бути в халаті. Одяг повинен бути
підібраний по зросту, без кишень, повністю заправлений і
застібнутий. Штани повинні бути без манжет і закривати верх
взуття. Рукавиці повинні бути сухими і вільно одягатися на руки.
На обличчя необхідно одягати щиток з органічного скла або захисні
окуляри.
7. Режими праці та відпочинку
7.1. Тривалість робочого часу працівників лабораторії
встановлюється згідно з Кодексом законів про працю України
( 322-08 ) та Списком виробництв, цехів, професій і посад із
шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на додаткову
відпустку й скорочений робочий день.
7.2. Відповідно до Iнструкції про протиепідемічний режим
роботи з матеріалом, зараженим або підозрілим на зараження
збудниками інфекційних захворювань I-II груп, час безперервної
роботи з інфікованим або підозрілим у зараженні матеріалом
обмежується 3 - 4 годинами, після чого встановлюється годинна
перерва у роботі з цим матеріалом. За потреби проведення екстрених
досліджень (у разі виникнення особливо небезпечних хвороб), ця
перерва скорочується до 30 хвилин.
Дослідження у нічний час здійснюється тільки в екстрених
випадках.
Дослідження зараженого або підозрілого в зараженні матеріалу
після закінчення робочого дня може бути продовжено тільки з
дозволу керівника лабораторії за умови присутності не менше двох
осіб (лікаря та лаборанта).
7.3. Забороняється застосування праці вагітних жінок для
роботи з отруйними речовинами, живими вірусами, радіоактивними
речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань на весь
період вагітності, а з радіоактивними речовинами у відкритому
вигляді - і на весь період годування дитини груддю, відповідно до
ДНАОП 0.03-1.72-87 та НАОП 9.1.50-1.09-81.
7.4. Для запобігання перевтомі та пошкодженню зору під час
роботи з мікроскопом та іншими оптичними приладами необхідно:
- забезпечити правильне освітлення поля зору, передбачене для
даного мікроскопа або приладу;
- робити перерви на п'ять хвилин через кожні півгодини
роботи.
8. Вимоги до професійного підбору, навчання та
перевірки знань правил безпеки
8.1. Вимоги до професійного підбору
8.1.1. До роботи у відділах лабораторії допускаються особи,
які досягли 18-річного віку, пройшли попередній медичний огляд,
відповідну спеціальну підготовку і детально ознайомлені з
правилами роботи з культурами бактерій, вірусів та інших
мікроорганізмів, з інфікованим або підозрілим на інфікованість
матеріалом, з хімічними речовинами, а також навчені методам роботи
з лабораторними тваринами та експлуатації лабораторного
обладнання.
8.1.2. Попередні та періодичні медичні огляди працівників
проводять відповідно до ДНАОП 0.03-4.02-94.
8.1.3. До роботи, пов'язаної із зберіганням, відпуском і
застосуванням лікарських засобів, допускаються особи, які мають
вищу або середню спеціальну ветеринарну або фармацевтичну освіту.
8.1.4. До експлуатації автоклавів та балонів із стиснутими
або зрідженими газами можуть бути допущені працівники, які пройшли
попередній медичний огляд, навчання за відповідною програмою,
атестовані і мають посвідчення на право обслуговування автоклавів
чи балонів.
8.1.5. Навчання та атестація персоналу, який обслуговує
посудини, що працюють під тиском, повинні проводитися у
професійно-технічних училищах, в учбово-курсових комбінатах
(курсах), а також на курсах, спеціально створених підприємствами
за узгодженням з місцевими органами Держнаглядохоронпраці.
Iндивідуальна підготовка персоналу не допускається.
8.2. Навчання, інструктаж і перевірка знань з питань охорони
праці
8.2.1. Відповідно до ДНАОП 0.00-4.12-99 всі працівники
лабораторії, включаючи керівника, повинні проходити навчання,
інструктаж, перевірку знань правил, норм та інструкцій з питань
охорони праці у порядку і в строки, які встановлені для певних
робіт.
8.2.2. Відповідно до ДНАОП 0.00-8.01-93 керівник лабораторії
та його заступники, які безпосередньо пов'язані з проведенням
робіт в лабораторії, а також здійснюють контроль за технічним
станом машин, механізмів, будинків і споруд, проведенням
технологічних процесів, повинні проходити попередню, до виконання
ними своїх обов'язків, а також періодично, один раз на три роки,
перевірку знань з питань охорони праці.
8.2.3. Працівники, які зайняті на роботах, перелічених в
пунктах 4, 11, 33, 34, 39, 40, 67, 97 ДНАОП 0.00-8.02-93, та з
бактеріями, вірусами, збудниками мікозів та з патологічним
матеріалом, а також там, де є потреба у професійному підборі,
відповідно до ДНАОП 0.00-4.12-99 проходять попереднє спеціальне
навчання і перевірку знань з питань охорони праці при прийнятті на
роботу та періодично не рідше одного разу на рік.
8.2.4. Не допускаються до роботи особи, які у встановленому
порядку не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань
охорони праці.
9. Вимоги безпеки під час виконання робіт у лабораторіях
9.1. Приймання патологічного та інших матеріалів для
дослідження
9.1.1. Патологічний та інший матеріал, що надходять для
дослідження у відділи (підрозділи) лабораторії, необхідно вносити
через окремий, передбачений для цього, вхід. Їх повинен приймати
відповідальний працівник, який проходить інструктаж із безпеки
праці в кожному з підрозділів лабораторії.
У районних лабораторіях допускається проводити приймання
патологічного матеріалу й крові лаборантам відповідних
підрозділів.
9.1.2. У приймальній кімнаті обладнують раковину з кранами,
які відкриваються педаллю або натискуванням ліктя, встановлюють
2-3 столи або стелажі, покриті оцинкованим залізом чи пластиком,
стійким до лугів і кислот, шафу для спецодягу. Приймальна кімната
повинна бути забезпечена необхідними дезрозчинами.
9.1.3. Матеріал передають у відповідні відділи лабораторії
через вікно зі стулками. Внутрішня поверхня підвіконня цього вікна
повинна бути покрита луго-кислотностійким і термостійким
матеріалом (пластиком).
9.1.4. Лаборант повинен зареєструвати одержаний матеріал,
з'ясувати, з якою метою він надісланий, прийняти і покласти
матеріал у закріплені за підрозділами лотки чи контейнери (залізні
ящики) або штативи на відповідних столах (стелажах).
9.1.5. Якщо під час приймання та розкладання матеріалу його
випадково пролили чи виявили підтікання рідини, то необхідно
негайно перекласти матеріал у стерильний посуд, а забруднені
поверхні та ті, що торкалися до нього, обробити дезрозчином або
профламбувати. Про те, що сталося, лаборант повинен повідомити
відповідного спеціаліста.
9.1.6. Приймальне приміщення з'єднують телефоном чи
сигналізацією з підрозділами лабораторії.
9.1.7. Патологічний та інший матеріал з приймальної
дозволяється доставляти у відділи тільки працівникам відповідних
відділів.
9.1.8. Лотки, штативи, контейнери повертають у приймальну
лише після знешкодження безпосередньо у підрозділах. При потребі
їх піддають автоклавуванню у автоклавній.
9.1.9. У кінці робочого дня лаборант, відповідальний за
приймання патологічного матеріалу, повинен продезінфікувати
внутрішню поверхню вікон, що служать для приймання й передавання
матеріалу, та поверхню столів (стелажів), а при кожному виході з
приміщення - повинен знімати спецодяг і обробляти дезрозчином
руки, потім помити їх теплою водою з милом.
9.2. Робота в боксах
9.2.1. Одягати санітарний одяг та проводити допоміжні роботи
перед початком роботи в боксі необхідно тільки в передбокснику.
9.2.2. У боксі і передбокснику повинні бути змонтовані
опромінювачі бактерицидні стельові ОБС-300 або (і) настінні -
ОБН-150, вимикачі яких повинні знаходитися, відповідно, поза
боксом і передбоксником.
9.2.3. У передбокснику розміщують медичну шафу для зберігання
стерильного матеріалу та шафу для халатів і одягу.
9.2.4. Перед початком роботи бокс опромінюють бактерицидною
лампою протягом 1-2 годин із розрахунку 1,5-2,5 Вт на 1 куб.м
приміщення. Після опромінювання заходити до боксу можна тільки
через 30-60 хвилин.
9.2.5. У боксах необхідно щотижня робити бактеріологічний
аналіз повітря.
9.2.6. Роботу з культурами та патологічним матеріалом
проводять, дотримуючись заходів особистої безпеки, забезпечуючи
чистоту посіву та запобігаючи розсіюванню збудників інфекції у
навколишньому середовищі. Маніпулювати заразним матеріалом
необхідно над кюветою.
9.2.7. Використані піпетки необхідно класти в банку з 5%
розчином хлораміну, карболової кислоти або лізолу, потім разом із
використаним посудом та інструментом знешкоджувати
автоклавуванням або кип'ятінням, як указано в п.п.9.5.17, 9.5.18 і
9.6.23.
9.2.8. Під час роботи двері боксу та передбоксника повинні
бути щільно зачинені. У цей час заборонено виходити з боксу, а
також заходити до передбокснику іншим працівникам лабораторії.
9.2.9. Після закінчення роботи в боксі необхідно прибрати
робоче місце, стіл, кювету та спиртівку продезінфікувати, винести
відпрацьований матеріал і предмети, які не належать до боксового
інвентарю, провести вологе прибирання боксу, після чого підлогу,
стіни й меблі протерти дезрозчином.
9.2.10. Приміщення боксів не менш як один раз на тиждень
миють гарячою водою з милом, дезінфекційними засобами і витирають
насухо.
9.2.11. Після закінчення роботи й прибирання, приміщення
боксів опромінюють бактерицидними лампами протягом 30-60 хвилин.
Потужність опромінення повинна бути 2,5 Вт на 1 куб.м приміщення.
9.2.12. Якщо необхідно залишити в боксі матеріал до
наступного дня, то в кінці робочого часу бокс опечатують.
9.3. Робота в секційній
9.3.1. У секційній повинно бути таке обладнання: секційний
стіл для розтину трупів тварин і птиці, столик з інструментарієм,
столик для записів, шафа для зберігання інструментарію,
лабораторного посуду та предметного скла, шафа для спецодягу,
умивальник, свіжоприготовлений дезрозчин у достатній кількості для
миття рук.
Секційний стіл (висота 80-90 см, довжина 175 см, ширина 80
см) повинен бути покритий оцинкованим залізом, алюмінієм,
пластиком або штучним каменем і мати бортик, а в центрі покриття -
отвір для стоку рідини, з'єднаний із деззбірником.
У секційній обладнують бокс для проведення первинних посівів.
Перед входом у секційну розміщують дезкилимок.
9.3.2. Секційний стіл повинен бути укомплектований двома
газовими пальниками або спиртівками, шпателями та підставкою для
їхнього прожарювання, стерильними пастерівськими піпетками, банкою
з ватою, олівцями або чорнилом по склу, банкою з предметним склом,
ножицями, пінцетами, скальпелями у фарфоровому стакані, ватними
тампонами в банці з притертою пробкою, банками з дезрозчинами (5%
розчином карболової кислоти, хлораміну чи лізолу) для
відпрацьованих піпеток та для інструменту.
9.3.3. Працівників, які працюють у секційній, крім спецодягу
забезпечують комплектом санітарного одягу і захисних засобів
(комбінезон, халат бавовняний, ковпак або косинка, фартух
прогумований, рукавички гумові анатомічні або хірургічні,
нарукавники клейонкові, чоботи гумові або галоші, окуляри захисні,
ватно-марлева маска, рушник).
9.3.4. Для розтину та дослідження трупи тварин поміщають у
кювети.
Трупи дрібних тварин під час розтину фіксують голками на
дошці або парафіновому блоці, який знаходиться у кюветі.
9.3.5. Перед розтином труп тварини занурюють у 3% мильний
розчин, а потім протирають ватним тампоном, змоченим у воді і
віджатим.
Після закінчення розтину трупи спалюють у печі або
автоклавують. Стіл, на якому проводили розтин, і предмети, які
торкалися інфікованого матеріалу, дезінфікують.
9.3.6. При випадковому пораненні розтин припиняють, миють
руки, рану дезінфікують розчином йоду, покривають лейкопластиром,
перев'язують, змінюють рукавички і продовжують роботу. Після
закінчення розтину трупа рану дезінфікують повторно.
9.3.7. При підозрі на особливо небезпечні хвороби роботу з
патматеріалом необхідно проводити в гумових рукавичках, захисних
окулярах і в масці.
9.3.8. Посіви з патологічного матеріалу, приготування мазків,
відбір матеріалу для зараження лабораторних тварин треба проводити
над кюветою.
9.3.9. На мазках, пробірках, чашках з посівами та пересівами,
пробірках з матеріалом, узятим для зараження, роблять надписи,
вказуючи дату й назву матеріалу (тканини, органу), відібраного чи
посіяного.
9.3.10. Після закінчення роботи стіл необхідно ретельно
продезінфікувати 5% розчином хлораміну, відпрацьовані піпетки,
інструмент, інші предмети, якими торкалися до інфікованого
матеріалу, зібрати в стерилізатор або бікси і знезаразити.
9.3.11. Iнструмент загортають у марлю і дезінфікують
кип'ятінням у 2% розчині питної соди протягом 30 хвилин.
9.3.12. Гумові фартухи, нарукавники, чоботи обробляють
хлораміном і миють водою з милом. Рукавички знезаражують не
скидаючи з рук, насухо витирають, потім, посипавши тальком,
знімають вивертаючи.
9.3.13. Після роботи секційну необхідно прибрати, підлогу
змити гарячою водою і продезінфікувати.
Стіни секційної необхідно дезінфікувати не рідше одного разу
на тиждень.
9.3.14. Для знезараження стін та підлоги застосовують один із
вказаних дезрозчинів: розчин хлорного вапна із вмістом 2-4%
активного хлору, хлорантоїн, зоостерил, дезокс, 2% розчин
формальдегіду, 4% гарячий розчин гідроксиду натрію.
9.3.15. Трупи тварин та інший матеріал після дослідження
автоклавують або спалюють у печі. Режим автоклавування
встановлюють у кожному окремому випадку залежно від виду інфекції.
9.3.16. Боротьбу з мухами в секційній ведуть за допомогою
аерозолів, зрошувань та приманок, насичених отруйними речовинами.
9.4. Робота у віваріях
Загальні вимоги
9.4.1. Для забезпечення протиепідемічного та
протиепізоотичного режимів мінімальний набір приміщень для віварію
повинен включати два надійно ізольовані приміщення для окремого
утримання здорових та заражених тварин, приміщення ізолятора,
карантину, для зберігання і приготування кормів, для очищення і
дезінфекції кліток (дезінфекційно-мийне приміщення).
9.4.2. Забороняється вхід до віварію особам, робота яких не
пов'язана з доглядом та спостереженням за лабораторними тваринами.
9.4.3. Чищення і миття кліток та інвентарю необхідно
проводити щоденно, після попереднього знезараження. При цьому
забруднену підстилку та інші відходи з кліток збирають у
спеціальні металеві бачки з кришками. Бачки щільно закривають і
переносять у мийно-дезінфекційне приміщення. Відходи підлягають
знезараженню або спалюванню. Методи дезінфекції, дезінсекції та
режим автоклавування встановлюються у кожному окремому випадку в
залежності від стану тварин (здорові чи заражені), а також від
виду інфекції.
9.4.4. Iнвентар для чищення кліток та прибирання приміщень
віварію повинен бути закріплений за кожним приміщенням.
9.4.5. Забороняється мити та дезінфікувати клітки, годівниці
та поїлки безпосередньо у секціях.
9.4.6. Для уникнення поранення рук під час роботи з тваринами
необхідно:
- кроликів брати правою рукою, притискуючи їх вуха до шиї і
захоплюючи разом зі шкірою холки;
- морську свинку брати, накриваючи спинну частину долонею,
стискуючи пальці навколо тулуба;
- щурів та мишей брати за хвіст довгим пінцетом;
- при перенесенні тварин захищати руки гумовими рукавицями.
Робота із здоровими (незараженими) тваринами
9.4.7. Поповнення віварію лабораторними тваринами
дозволяється тільки із спеціалізованих розплідників (віваріїв),
благополучних щодо інфекційних захворювань, з дотриманням
відповідних ветеринарно-санітарних правил.
Придбання тварин в інших організаціях, а також у приватних
осіб допускається, як виняток, з дозволу вищестоящої організації
ветеринарної медицини.
9.4.8. На тварин, одержаних з розплідника або з іншого
господарства, має бути паспорт, де вказана дата відправки та
отримання тварин, номер клітки, кількість, вік та вага тварин,
дата та результати клінічного огляду.
9.4.9. Тварин, одержаних із спеціалізованого розплідника
(розміщеного в тому ж місті, районі), утримують в умовах ізоляції
3 дні для адаптації. Наступні строки ізоляції або карантину для
цих тварин, а також карантину для тварин, одержаних із
розплідників, розміщених в інших містах (районах), або із
неспеціалізованих розплідників, установлюють відповідно до
інкубаційного періоду найбільш поширених хвороб для цих тварин.
Вони повинні становити:
для мишей та щурів - 14 діб;
для морських свинок та кролів - 21 добу;
для інших тварин (птахів) - 21 добу.
9.4.10. Під час карантину за тваринами необхідно вести
щоденний клінічний нагляд.
9.4.11. При підозрі на інфекційні хвороби тварин піддають
лабораторному дослідженню. При підтвердженні інфекційної хвороби
всю партію тварин, яка надійшла, знищують і повідомляють про це
господарство чи розплідник, звідки були одержані ці тварини.
9.4.12. Заборонено виносити із карантинних приміщень корми,
спецодяг, інвентар.
9.4.13. Приміщення карантину, після кожної партії переданих
для роботи тварин і після кожного випадку виявлення інфекційної
хвороби, прибирають і дезінфікують.
9.4.14. Щоб запобігти травмуванню працівників, дрібних
лабораторних тварин з віварію або ізолятора необхідно переносити в
спеціальних ящиках з висувною кришкою.
Робота у віварії для заражених тварин
9.4.15. Заражених лабораторних тварин утримують у закритому
ізольованому приміщенні з окремим входом.
При проведенні вірусологічних досліджень, для утримання
тварин, заражених вірусом або вірусним матеріалом, виділяють
окреме ізольоване приміщення (кімнату).
9.4.16. Персонал, який обслуговує заражених тварин, повинен
поверх спецодягу одягати халат, прогумований фартух, нарукавники,
гумові рукавиці, взувати гумові чоботи або калоші, а при потребі
користуватися захисними окулярами і ватно-марлевою маскою.
9.4.17. В ізоляторі віварію повинен бути металевий бак для
збору заразного матеріалу з кліток, стіл з металевим покриттям,
який встановлюють у кімнаті для зараження лабораторних тварин, 5%
розчин карболової кислоти для дезінфекції інструменту, дезрозчин
для дезінфекції рукавиць та ємкість із дезрозчином для
знезараження кліток.
9.4.18. Зараження тварин повинен робити тільки лікар
ветеринарної медицини з помічником, який фіксує їх
загальноприйнятими методами, що виключають можливість нанесення
травм тваринами (укусів, подряпин тощо).
Iнфікований матеріал вводять стерильним шприцом, попередньо
підібраним і перевіреним на придатність (притертість поршня
циліндра, прохідність голки).
9.4.19. При підозрі на інфікованість патологічного матеріалу
збудником особливо небезпечної хвороби, зараження тварин проводять
у гумових рукавичках, захисних окулярах та ватно-марлевій масці.
9.4.20. Заражених тварин поміщають у клітки або банки з
кришками, які добре закриваються. На клітки та банки прикріпляють
етикетки, де вказують номер експертизи, дату зараження,
найменування матеріалу або культури та кількість заражених тварин.
9.4.21. Щоденний нагляд за тваринами веде лікар ветеринарної
медицини або лаборант.
9.4.22. Кількість заражених тварин, метод зараження,
матеріал, дозу та результат спостережень за тваринами заносять у
журнал бактеріологічних досліджень (ф.12-вет.) або в журнал
вірусологічних досліджень (ф.13-вет.).
9.4.23. Персонал, який доглядає тварин, при виявленні їхніх
трупів повинен повідомити про це лікаря ветеринарної медицини або
лаборанта, який веде нагляд за зараженими тваринами.
9.4.24. Рештки кормів та гній спалюють у спеціальній печі.
Стічні води спускають у спеціальний закритий приймач для
подальшого знезараження.
9.4.25. Трупи тварин із віварію до секційної переносять у
вологонепроникній тарі.
9.4.26. Клітки, банки, годівнички із залишками корму,
напувалки, підстилку та інші предмети з-під загиблих тварин, які
були заражені споровими збудниками, автоклавують протягом 1 години
під тиском в 0,2 МПа (2,0 атм), або протягом 2 годин під тиском в
0,15 МПа (1,5 атм) або двічі по 1 годині під тиском в 0,15 МПа
(1,5 атм) з інтервалом в 24 години.
9.4.27. При зараженні тварин неспоровою мікрофлорою та при
негативних результатах досліджень клітки разом із підстилкою та
рештками корму занурюють у 5% розчин карболової кислоти, лізолу
або в 4% гарячий розчин гідроксиду натрію та залишають на 24
години. Банки з рештками кормів та підстилкою автоклавують
протягом 1 години під тиском в 0,15 МПа (1,5 атм.), або вщерть
заливають 5% розчином карболової кислоти або лізолу на 24 години,
після чого рідину зливають, а банки миють гарячою водою.
9.4.28. Про кожну заражену тварину на основі експертизи
повинні бути зроблені записи в журналі про те, забита вона чи
загинула і на який день, записи про знищення тощо.
9.4.29. Заражених мишей необхідно тримати у скляних банках,
розміщених в металевих клітках у кімнаті віварію для заражених
тварин, яка недоступна для гризунів. Цю кімнату зачиняють на ключ
і опечатують.
Забороняється виставляти клітки нижче ніж на 0,5 м над
підлогою і захаращувати ними кімнату.
9.4.30. У кімнатах, де розміщені тварини, заражені вірусним
матеріалом, необхідно щоденно проводити вологе прибирання з 5%
розчином хлораміну.
9.4.31. Очищення кліток і банок, в яких утримуються
піддослідні тварини, заражені вірусним матеріалом, проводять
обов'язково в гумових рукавицях, які після очищення кожних 3-5
кліток (банок), знезаражують зануренням, не знімаючи з рук, в 5%
розчин хлораміну або 4% розчин гідроксиду натрію. По закінченні
роботи рукавиці і руки дезінфікують, потім рукавиці поміщають у
розчин хлораміну. Банки, в яких утримувались піддослідні тварини,
після очищення наповнюють 5% розчином хлораміну або 4% розчином
гідроксиду натрію і залишають на 24 години. Зовнішні поверхні
банок дезінфікують перший раз після видалення з них піддослідних
тварин і другий раз - після виливання дезрозчину.
9.4.32. До закінчення дослідження не проводять прибирання у
клітках, де утримуються тварини, яким ін'єктували матеріал,
підозрілий в зараженні збудником сибірки або сказу.
9.4.33. Заражених кролів, морських свинок і щурів утримують у
металевих клітках, установлених на металевих фарбованих або
оцинкованих піддонах. Під час прибирання піддони дезінфікують 5%
розчином карболової кислоти або 10% розчином гідроксиду натрію.
Дотримання правил обслуговування заражених тварин контролює
лікар ветеринарної медицини.
9.4.34. Знезараження інфікованого посуду, трупів тварин і
сміття, заражених вірусним матеріалом, проводять з дотриманням
особливих заходів безпеки.
Використаний посуд разом із зараженим матеріалом поміщають на
місці роботи у бачки з кришками і заливають 1-2% мильним розчином.
Бачки закривають на замок, опечатують, реєструють у спеціальному
журналі і автоклавують. Якщо з будь-яких причин знезаражуваний
посуд не можна піддати автоклавуванню, його обробляють
кип'ятінням.
Трупи лабораторних тварин спочатку занурюють у бачки з
дезрозчином, а в кінці робочого дня спеціально призначений
працівник збирає їх у загальний бак і спалює. Якщо немає
можливості спалити трупи на місці, їх разом з бачками
автоклавують.
У спеціальному журналі реєструють загальну кількість знищених
тварин.
Сміття з кліток зволожують 5% розчином лізолу чи 10% розчином
гідроксиду натрію, збирають у бачки з кришками і разом з бачками
знезаражують в автоклаві, після чого сміття спалюють.
9.5. Робота в бактеріологічному відділі
9.5.1. У відділі бактеріологічної діагностики повинні бути
кімнати для проведення бактеріологічних досліджень та бокс для
роботи з чистими культурами, а також місце для приготування
розчинів, фарб, підготовки інших матеріалів.
9.5.2. При бактеріологічному дослідженні харчових продуктів
посіви на живильні середовища проводять в окремому приміщенні. Не
дозволяється цю роботу виконувати в секційній чи боксі, де
працюють з патологічним матеріалом.
9.5.3. Кожне робоче місце повинно бути забезпечене склом
(предметне - у банці, покривне - у бюксику), бактеріологічною
петлею, стерильними пастерівськими піпетками, пінцетом, ножицями,
скальпелем, банками з дезрозчином для відпрацьованого скла (окремо
для предметного та покривного) та для піпеток, спиртівкою або
газовим пальником, пробірками з фізіологічним розчином, гумовими
грушами, банкою з ватою. Робоче місце лікаря ветмедицини необхідно
додатково забезпечити мікроскопом з освітлювачем та маслянкою з
імерсійним маслом.
9.5.4. У відділі крім робочих місць працівників повинно бути
обладнане місце для приготування розчинів, фарб, підготовки інших
матеріалів та окреме місце для фарбування мазків.
9.5.5. Місце для фарбування мазків необхідно забезпечувати
набором фарб і фіксувальних рідин, пісочними годинниками на 1, 2
та 5 хвилин, бутлем з тубусом або промивалкою з дистильованою
водою, конічною чашкою (кюветою або аналогічною посудиною) з
місточком, газовим пальником або спиртівкою, пінцетом та
фільтрувальним папером.
9.5.6. Матеріал, що надійшов для бактеріологічного
дослідження, повинен розглядатись, як інфікований.
9.5.7. Посіви та пересіви проводять петлею або пастерівською
піпеткою над вогнем спиртівки або пальника. Після посіву петлю і
нижню частину петлетримача прожарюють спочатку в нижній, а потім у
верхній третині полум'я, а пастерівські піпетки поміщують у банку
з дезрозчином.
9.5.8. При проведенні висівів з матеріалу і пересіві культур
пастерівською піпеткою насмоктувати рідини необхідно за допомогою
гумової груші. Не допускається насмоктувати рідини ротом.
9.5.9. Переливати інфіковані рідини з посудини в посудину
через вінця недопустимо. Для цієї мети використовують піпетки.
9.5.10. Усі маніпуляції з культурами збудників особливо
небезпечних хвороб або з матеріалом, підозрілим в зараженні цими
збудниками, проводять над кюветою.
9.5.11. Мазки з патологічного матеріалу або культур до
фіксації та фарбування необхідно зберігати під скляним ковпаком.
9.5.12. Суспензії досліджуваних органів, взятих для
зараження, первинні їхні висіви, а також мазки зберігають до
закінчення досліджень і виписки експертизи.
9.5.13. Термостати, холодильники та шафи, в яких зберігаються
посіви (чашки, пробірки тощо), в кінці робочого дня опечатують
(або опечатують кімнату, в якій вони розміщуються).
9.5.14. Піпетки, предметне й покривне скло, посуд після
використання спочатку знезаражують 5% розчином хлораміну, потім,
як зазначено в п.п.9.5.17 і 9.5.18 цих Правил.
9.5.15. Заразний матеріал з одного приміщення до іншого або
до спільної автоклавної для знезараження необхідно переносити у
спеціальному контейнері, який закривають і пломбують.
9.5.16. Після закінчення досліджень посіви (у пробірках,
чашках тощо), шматочки органів або суспензії органів, взяті для
зараження лабораторних тварин, пастерівські піпетки, трупи
лабораторних тварин підлягають знезараженню.
9.5.17. При виділенні з патологічного матеріалу збудників
сибірки або спорових анаеробних хвороб їх знезаражують
автоклавуванням протягом 1 години під тиском в 0,2 МПа (2,0 атм.)
або протягом 2 годин під тиском в 0,15 МПа з наступним контрольним
висівом на відповідні живильні середовища.
Такій самій обробці підлягає інструментарій, скло та інші
предмети, які були в контакті з інфікованим матеріалом.
9.5.18. При виділенні неспорових збудників або при негативних
результатах бактеріологічних досліджень знезараження проводять
автоклавуванням протягом 1 години під тиском в 0,15 МПа
(1,5 атм.). При цьому інструментарій, скло та інші предмети, які
були в контакті з інфікованим матеріалом, знезаражують кип'ятінням
протягом 30 хвилин у 2% розчині гідрокарбонату натрію.
9.6. Робота у вірусологічному відділі
9.6.1. Робота із збудниками вірусних захворювань допускається
тільки в типових або спеціально пристосованих лабораторних
приміщеннях, які відповідають вимогам повної ізоляції і
забезпечені всіма засобами безпеки праці персоналу, що працює в
них.
9.6.2. Усі працівники вірусологічного відділу до і після
роботи проходять санітарну обробку в пропускнику, який обладнують
індивідуальними шафами для особистих речей, одягу і взуття.
9.6.3. Дослідження патматеріалу з метою діагностики вірусних
захворювань повинно проводитись тільки в лабораторіях,
забезпечених системою ізольованих кімнат.
9.6.4. Лабораторні кімнати, де проводять роботу з вірусним
матеріалом, повинні складатися з двох відділень, розділених
скляною перегородкою. Одне відділення (внутрішнє) є боксом.
9.6.5. Роботу з матеріалом, інфікованим вірусом, проводять у
боксі на столі з вологонепроникною поверхнею (із металу, мармуру).
Частину робочого стола (50-80 см) покривають трьома шарами
марлі, зволоженої 5% розчином хлораміну. На цій частині стола не
повинно бути жодних предметів, крім матеріалів, які підлягають
дослідженню (миші для розтину, суспензія мозку тощо).
9.6.6. Після закінчення роботи марлю, якою покривали робоче
місце, опускають у банку з дезрозчином, стіл дезінфікують 5%
розчином хлораміну, або 4% розчином гідроксиду натрію.
9.6.7. Розтирання й емульгування органів та тканин, які
містять вірус, проводять у ступці з глухим чохлом із 4 шарів марлі
або в банці з бусами і притертою пробкою, обгорнутій чохлом із 4
шарів марлі, просоченої 5% розчином хлораміну.
9.6.8. Кожен працівник відділу під час роботи повинен
користуватися ковпаком і двома халатами, які мають застібку ззаду
і дві кишені спереду. Один халат служить для постійної роботи,
другий одягають поверх першого тільки для роботи в боксі. Халати
змінюють у міру потреби, але не рідше 1 разу на три дні.
Використані халати складають у металеві коробки і до прання
знезаражують в автоклаві. Халат і ковпаки повинні мати мітки про
закріплення їх за даним підрозділом.
9.6.9. Усі роботи необхідно проводити в марлевій масці (4
шари марлі на ніс і рот) і в захисних окулярах, які охороняють
працюючого від крапельної інфекції.
Протягом дня працівники змінюють стерильні марлеві маски в
міру потреби (перехід з одного боксу в інший, зміна досліджуваного
матеріалу, механічне забруднення маски тощо). Зняті маски
стерилізують в автоклаві.
9.6.10. Під час роботи гумові рукавички, в міру їхнього
забруднення, знезаражують, опускаючи руки в рукавичках у банку з
5% розчином хлораміну.
9.6.11. По закінченні роботи руки в рукавичках промивають у
банці з 5% розчином хлораміну, після чого рукавички знімають і
знезаражують повторно, опускаючи їх на 30 хвилин у другу банку з
таким самим розчином і потім кип'ятять.
9.6.12. Окуляри дезінфікують 70% етиловим спиртом і
зберігають на столі в чистій банці. Окуляри, як і маски, знімають
тільки після знезараження рук дезрозчином.
9.6.13. Під час використання піпеток (градуйованих або
пастерівських) у них необхідно вкладати подвійні ватні пробки на
відстані 1 см одна від одної. Піпетування проводять за допомогою
гумового балона.
9.6.14. Під час зараження лабораторних і розтину трупів
загиблих лабораторних тварин, які заражені збудниками вірусних
захворювань, необхідно дотримуватися вимог безпеки, викладених в
пунктах 9.6.15 - 9.6.20 цих Правил.
9.6.15. Розтин або зараження дрібних тварин проводити в
захисних скляних настільних боксах, дотримуючись правил асептики і
попередження можливого розбризкування інфекційного матеріалу;
- інтраназальне зараження тварин проводять тільки
наркотизованим тваринам;
- роботу з курячими ембріонами і культурами клітин проводять
тільки в боксах.
