тільки в боксах.
9.6.16. Загиблих мишей беруть корнцангами, розтинають їх на
корковій дошці площею не менш як 18 кв.см, покритій декількома
шарами марлі, зволоженої 5% розчином хлораміну, або в чашках
Петрі.
9.6.17. Для виймання мозку мишей закріплюють на корковій
дошці шпильками спиною вверх. Шкіру в області голови протирають 5%
розчином хлораміну, знімають шкіру з голови, роблять розріз черепа
гострими очними ножицями.
9.6.18. Мишей після розтину кладуть в бачок з дезрозчином.
Коркову дошку і марлю після закінчення роботи занурюють в 5%
розчин хлораміну на 2 години або ж кип'ятять протягом 1 години.
9.6.19. Iнструмент для розтину стерилізують кип'ятінням,
перед застосуванням його обпалюють над полум'ям спиртівки. Під час
роботи з однією і тією ж твариною його періодично протирають
тампонами, змоченими водою, після чого занурюють у спирт і
обпалюють.
9.6.20. Після використання інструмент (пінцет, ножиці,
шпильки тощо) потрібно негайно знезаразити кип'ятінням.
9.6.21. Предмети, які виносять з боксу, в тому числі і клітки
з мишами, протирають зовні марлею, змоченою 5% розчином хлораміну.
Марлю після використання занурюють у посудину з таким самим
розчином. Забороняється виносити брудний посуд без знезараження за
межі приміщення.
9.6.22. Під час проведення робіт з вірусом сказу лікар
ветмедицини повинен мати помічника (лаборанта), якого допускають
до роботи за умови набуття ним практичного досвіду і складання
спеціального заліку (теоретичні знання з техніки безпеки і
освоєння методик зараження і розтину мишей, приготування
суспензії, розведення її тощо).
9.6.23. Центрифугу для роботи з рикетсіозним або вірусним
матеріалом встановлюють у передбокснику. Рідину розливають у
склянки або центрифужні пробірки з тугоплавкого скла, плексигласу
або металу і обов'язково закривають пробками або загвинчують
кришками.
9.6.24. Під час роботи з матеріалом, який може містити
пріони, необхідно:
- одягати захисний костюм типу I;
- знезараження патматеріалу проводити автоклавуванням
протягом 1 години при тиску в 0,2 МПа (2 атм);
- з хімічних дезінфекційних засобів використовувати
гіпохлорид натрію (20% розчин, експозиція 1 година) або 1Н-2Н
(4-8%) розчин гідроксиду натрію (експозиція не менше однієї
години);
- знезараження інструментарію та інших предметів необхідно
проводити заливанням їх 20% розчином гіпохлориду натрію або 1Н-2Н
розчином гідроксиду натрію, залишаючи при температурі 20 град.C на
ніч.
9.7. Робота в серологічному відділі
9.7.1. Матеріал, що надійшов до відділу на дослідження,
необхідно зберігати в холодильнику. Не допускається залишати його
в коридорі або інших місцях, доступних для сторонніх осіб.
9.7.2. У лабораторії кров і біологічні рідини повинні
вважатися потенційно інфікованими матеріалами.
9.7.3. Миття посуду після попередньої дезінфекції необхідно
проводити в гумових рукавичках.
9.7.4. У разі попадання крові, сироватки чи культури
лептоспір на шкіру необхідно обробити її тампоном, змоченим 70%
етанолом, протягом 2 хвилин.
Якщо кров чи культура потрапили на слизові оболонки, їх
обробляють струменем води, а потім одним із наведених розчинів: 1%
розчином борної кислоти, 1% розчином протарголу; ротову порожнину
й горло - 70% етиловим спиртом, 1% розчином борної кислоти або
0,05% розчином перманганату калію.
9.7.5. Не допускається насмоктувати матеріал у піпетки ротом.
Для цього необхідно користуватися автоматичними піпетками, а у
випадку їхньої відсутності - гумовими грушами, індивідуальними
піпетками Флоринського. Компоненти слід розливати апаратом
Флоринського, шприц-автоматом або іншими приладами.
9.7.6. Після закінчення роботи зі столів приймають все зайве
і протирають їх 5% розчином хлораміну або фламбують.
9.7.7. Відпрацьовані проби крові засипають хлорним вапном або
заливають 10% розчином гідроксиду натрію, нейтральним гіпохлоридом
кальцію у співвідношенні 200 гр. на 1 літр, перемішують і
витримують 60 хвилин.
9.7.8. Промиті пробірки, після попередньої їх дезінфекції,
кип'ятять 30 хвилин у закритих посудинах у 0,5% розчині миючих
засобів або 2% розчині гідрокарбонату натрію протягом 15 хвилин.
Після обліку реакції пробірки заливають розчином миючого
засобу, кип'ятять протягом 10-15 хвилин, після чого їх миють.
9.7.9. Відпрацьоване предметне скло витримують декілька днів
у хромовій суміші, промивають у проточній воді, витирають чистою
ганчіркою.
Чисте скло зберігають у суміші спирту і ефіру у
співвідношенні 1:1 у банці з притертою пробкою.
9.7.10. Iз дезрозчинів застосовують: 10% розчин гідроксиду
натрію, 3% розчин хлораміну, 6% переоксид водню з 0,6% мийних
засобів (Лотос, Астра, Прогрес), 4% розчин формальдегіду, 0,5%
нейтральний гіпохлорид кальцію. Термін знешкодження 60 хвилин.
Дезінфекційні розчини використовують тільки один раз.
9.7.11. Посудини для проведення дезінфекції повинні бути
чітко позначені і мати кришки.
9.7.12. Обробку посуду, аглютинаційних пластин, скла під час
роботи з культурами лептоспір слід проводити згідно з Настановою
до лабораторної діагностики лептоспірозу.
Пересів штамів лептоспір необхідно проводити в боксі.
9.7.13. Ватні пробки від пробірок з кров'ю спалюють або
збирають у бачки і стерилізують автоклавуванням.
9.7.14. Для доставки до лабораторії проб шкірсировини
використовують тару, що відповідає за своїми габаритами
внутрішньому об'єму автоклава. Проби негайно стерилізують і тільки
тоді пускають у роботу.
9.7.15. Перекладати проби до автоклава або до іншої тари та
автоклавувати їх дозволяється з дотриманням таких заходів безпеки:
- під час роботи з неавтоклавованою сировиною необхідно
взувати гумові чоботи, одягати додатковий халат, гумовий фартух та
рукавиці;
- перекладати неавтоклавовані проби слід тільки на
розстеленій клейонці, яку після закінчення роботи необхідно
простерилізувати в автоклаві;
- тару, в якій доставляли проби, автоклавують, а металевий
посуд обпалюють факелом або паяльною лампою;
- після закінчення роботи гумовий спецодяг слід протерти
дезрозчином, халат проавтоклавувати, рукавиці прокип'ятити.
9.8. Діагностика мікозів та мікотоксикозів
9.8.1. Під час проведення мікологічних досліджень необхідно
виконувати вимоги охорони праці, передбачені для бактеріологічної
діагностики.
9.8.2. Для попередження зараження приміщень лабораторії
спорами грибів висіви з патматеріалу та кормів необхідно проводити
в боксі з дотриманням правил безпеки, викладених у підрозділі 9.2
цих Правил.
9.8.3. Екстракцію кормів, випарювання екстрактів і
хроматографію слід проводити у витяжній шафі при ввімкненій
вентиляції. При цьому не допускається використовувати відкрите
полум'я та електроплитки з відкритою спіраллю.
9.8.4. Трупи лабораторних тварин, які використовували для
біологічних досліджень, знищують шляхом спалювання.
9.8.5. Культури грибів і заражений ними матеріал необхідно
автоклавувати, по можливості, в день закінчення досліджень.
9.8.6. Предметне та покривне скло, піпетки, які були у
використанні, спочатку знезаражують 5% розчином хлораміну, а потім
разом з використаними чашками Петрі автоклавують під тиском в 0,15
МПа (1,5 атм) протягом 2 годин.
9.8.7. Мікотоксини зберігають у сейфі або в окремій,
зачиненій на замок шафі.
9.8.8. Залишки невикористаних кормів, з яких при дослідженні
були виділені токсичні або патогенні гриби, через 1 місяць після
видання експертизи знищують спалюванням.
9.8.9. Під час роботи з досліджуваним матеріалом руки
обробляють 70% етиловим спиртом.
9.8.10. Наприкінці робочого дня в робочих приміщеннях
проводять вологе прибирання з використанням 5% розчину хлораміну.
9.9. Робота в паразитологічному відділі
9.9.1. Роботу із заразним матеріалом проводять тільки в
боксі. Препарати, які підготовлені для дослідження, повинні бути
розміщені на спеціальних підносах (емальованих або виготовлених із
матеріалу, що легко знезаражується). Після дослідження матеріал
автоклавують або спалюють. Предметне та покривне скло,
пастерівські піпетки та інший скляний посуд, кювети, підноси
знезаражують дезінфекційними препаратами.
9.9.2. Штами патогенних культур (токсоплазми, трихомонади),
личинки гельмінтів (фіни, трихінели тощо) і членистоногі повинні
бути на обліку і реєструватися в журналі обліку виділених культур
та їх знищення (додаток 2).
9.9.3. У випадках розсіювання заразного матеріалу негайно
вживають заходи по знезараженню місця, де відбулась аварія.
9.9.4. Під час роботи з матеріалом, який може обумовлювати
появу алергічних процесів (алергенні кліщі тощо), необхідно
вживати заходів для захисту дихальних шляхів (працювати у марлевій
масці, роботу виконувати в настільному боксі).
9.9.5. Під час роботи в паразитологічному відділі необхідно
дотримуватися таких самих вимог протиепідемічного режиму, як і під
час роботи в бактеріологічному відділі (викладені в підрозділі 9.5
цих Правил).
9.10. Робота в хіміко-токсикологічному відділі
9.10.1. Роботу з горючими й отруйними речовинами необхідно
проводити тільки у витяжній шафі.
9.10.2. Для проведення робіт із вибухо- та вогненебезпечними
речовинами їх беруть у мінімальній кількості. Загальний запас
таких речовин у виробничих приміщеннях не повинен перевищувати
денної потреби, а на робочих місцях - у кількості, яка потрібна
для виконання певної операції.
9.10.3. Нагрівання легкозаймистих речовин (ефір, бензин,
бензол, ацетон, спирт тощо) проводять у витяжній шафі на піщаній
(або водяній) бані із закритим електронагрівом. Не дозволяється
користуватися відкритим полум'ям та опускати колбу з
легкозаймистою рідиною в гарячу воду без попереднього поступового
підігріву.
При перегонці легкозаймистих рідин у холодильник спочатку
пускають холодну воду, а потім умикають нагрів бані.
9.10.4. Відпрацьовані горючі рідини збирають у спеціальну
герметичну тару і передають для регенерації або знищення. Зливання
їх у каналізацію не допускається.
9.10.5. Під час виготовлення робочих розчинів, наважок
хімічних речовин, що викликають ураження шкіри або всмоктуються
через неї, а також під час роботи з речовинами, відомості про дію
яких на шкіру відсутні, необхідно користуватися гумовими
рукавичками.
9.10.6. На склянки з реактивами наклеюють етикетки з назвами
речовин.
9.10.7. Під час роботи з концентрованими кислотами, лугами та
органічними розчинниками необхідно дотримуватися таких заходів
безпеки:
- усі роботи проводити у витяжній шафі;
- одягати окуляри, гумові рукавички, нарукавники й гумовий
фартух;
- концентровану кислоту відбирати з посудини тільки за
допомогою спеціальної піпетки з грушею, сифоном або мірним
циліндром;
- під час приготування розчинів кислот у посудину спочатку
наливати потрібну кількість води, після чого, помішуючи, повільно
вливати кислоту;
- під час виготовлення розчину лугів потрібно наважку лугу
опускати в посудину з широким горлом, залити необхідною кількістю
води і ретельно перемішати;
- розбивання великих шматків їдкого лугу на дрібні проводять
у спеціально відведеному місці. Під час виконання цієї роботи слід
користуватися захисними окулярами, фартухом, рукавицями та
респіратором;
- концентровані кислоти та луги можна виливати в раковину
після їх попередньої нейтралізації або розбавлення водою.
9.10.8. Під час роботи з фосфороорганічними отрутохімікатами
необхідно дотримуватися таких правил безпеки:
- проби патологічного матеріалу, води, кормів та інших
об'єктів для досліджень брати, одягнувши захисний фартух і гумові
рукавички. Проби дозволяється брати у скляні банки з притертими
пробками або в інші посудини, які герметично закриваються;
- проби, які надійшли для досліджень, зберігати у витяжних
шафах;
- після закінчення роботи обробити 1% розчином гідроксиду
натрію або гідрокарбонату натрію предмети та спецодяг, із
наступним промиванням їх чистою водою;
- для обробки рук користуватися нашатирним спиртом,
розведеним наполовину водою (12,5% розчин);
- забруднену тару знешкоджують промиванням гарячим розчином
миючих засобів і потім водою;
- при появі ознак отруєння (головний біль, нудота, блювання,
часте дихання, посилене виділення слини, пітливість, болі в
животі, посмикування м'язів тощо) негайно звернутися до лікаря.
9.10.9. Під час роботи із ртуттю необхідно дотримуватися
таких заходів безпеки:
- витяжні шафи, лабораторні та робочі столи у спеціальних
приміщеннях (ртутних кімнатах) не повинні мати під робочою
поверхнею ящиків;
- ртуть необхідно зберігати в литому товстостінному скляному
посуді під шаром води. У кожну посудину поміщати не більше 1 кг
ртуті. Посуд зі ртуттю необхідно зберігати в гумовому мішку або в
металевій банці. Не дозволяється зберігати ртуть у відкритих
посудинах;
- не користуватися посудом із тонкого скла (колбами, бюксами,
хімічними стаканами тощо);
- перед тим, як переливати ртуть, посудину необхідно
поставити на піддон, що дозволить швидко зібрати ртуть при
випадковому її проливанні;
- не допускати зберігання у відділах несправних або розбитих
приладів та апаратури зі ртутним наповненням;
- не виливати ртуть у каналізаційні раковини. Для забрудненої
ртуті повинна бути банка з водою, закрита гумовою пробкою;
- працювати в гумових рукавичках і стежити за чистотою
спецодягу, який повинен бути зшитий із цупкої бавовняної або
льняної тканини. Для дегазації спецодягу (від діетилртуті)
необхідно пропарювати його перегрітою парою при температурі
120-130 град.C протягом 2 годин;
- перед уживанням їжі, після роботи зі ртуттю, ротову
порожнину потрібно прополоскати слабким розчином бертолетової солі
або перманганату калію, а руки та обличчя помити теплою водою з
милом. Після закінчення роботи прийняти душ.
9.10.10. Ртутні прилади та апаратура повинні бути розміщені
віддалік від дверей, проходів, опалювальних та нагрівальних
приладів.
9.10.11. Апаратуру та прилади з відкритими поверхнями ртуті
розміщують, як правило, у витяжних шафах з відсмоктуванням повітря
не тільки зверху, але й знизу. Швидкість руху повітря при всіх
відкритих стулках під час проведення робіт із шкідливими
речовинами і не пов'язаних з нагріванням ртуті повинна бути не
менше 0,5 м/сек, а при нагріванні ртуті - не менше 1 м/сек.
9.10.12. У приміщеннях для роботи зі ртуттю необхідно
включати вентиляцію за 30 хвилин до початку роботи і виключати
через 30 хвилин після закінчення роботи.
9.10.13. Під час експлуатації балонів із стиснутими або
зрідженими газами (далі - балони) необхідно дотримуватися вимог
ДНАОП 0.00-1.07-94 та вживати таких заходів безпеки:
- ковпаки з балонів слід відгвинчувати та знімати тільки
руками;
- не допускати витікання газів із балонів та газопроводів.
При зниженні тиску за манометром необхідно "обмилити" місця
можливого витікання газу і негайно ліквідувати негерметичність.
При інтенсивному витіканні потрібно повністю перекрити вентиль;
- не курити та не запалювати вогонь у приміщеннях, де
проводяться роботи з горючими газами. Не запалювати сірниками
водень під час роботи з термоіонними та полум'яно-іонізаційними
детекторами;
- не залишати незакріпленими балони, що розміщені у
вертикальному положенні;
- не закріпляти балони за горловину, штуцер або редуктор;
- не кріпити балони до газопроводу, водопроводу тощо;
- вести облік одержуваних зі складу балонів, для чого у
спеціальний журнал вносять порядковий номер балона, дату
одержання, найменування газу в балоні, номер балона та дату його
перевірки, прізвище особи, відповідальної за безпечну експлуатацію
балона, підпис відповідальної особи, дату здавання на склад
порожнього балона, підпис особи, яка здала балон;
- ураховувати, що:
бокові штуцери вентилів балонів, наповнених горючим газом,
мають ліву різьбу, а негорючим - праву;
відповідно до ДНАОП 0.00-1.07-94 зовнішня поверхня балонів
фарбується у відповідний колір, залежно від того, який газ в ньому
знаходиться (табл.2).
Таблиця 2
Фарбування і нанесення написів на балони
------------------------------------------------------------------
¦ Газ ¦ Колір балона ¦ Текст напису ¦ Колір ¦
¦ ¦ ¦ ¦--------------------¦
¦ ¦ ¦ ¦ напису ¦ смуги ¦
¦-------------+--------------+--------------+---------+----------¦
¦Азот ¦Чорний ¦Азот ¦Жовтий ¦Коричневий¦
¦Ацетилен ¦Білий ¦Ацетилен ¦Червоний ¦ _ ¦
¦Бутан ¦Червоний ¦Бутан ¦Білий ¦ _ ¦
¦Водень ¦Темно-зелений ¦Водень ¦Червоний ¦ - ¦
¦Вуглекислота ¦Чорний ¦Вуглекислота ¦Жовтий ¦ _ ¦
¦Гелій ¦Коричневий ¦Гелій ¦Білий ¦ _ ¦
¦Кисень ¦Голубий ¦Кисень ¦Чорний ¦ _ ¦
¦Кисень ¦Голубий ¦Кисень ¦Чорний ¦ - ¦
¦медичний ¦ ¦медичний ¦ ¦ ¦
¦Повітря ¦Чорний ¦Стиснуте ¦Білий ¦ - ¦
¦ ¦ ¦повітря ¦ ¦ ¦
------------------------------------------------------------------
9.11. Робота в радіологічному відділі
9.11.1. Перед початком роботи працівники радіологічного
відділу повинні пройти навчання і перевірку знань з правил
безпечної роботи з радіоактивними речовинами відповідно до ДНАОП
0.03-3.24-97 та ДНАОП 0.03-1.72-87.
9.11.2. Захист працівників радіологічного відділу від впливу
іонізуючого випромінювання, а також розташування та обладнання
приміщень радіологічного відділу необхідно здійснювати відповідно
до ДНАОП 0.03-1.72-87 та ДНАОП 0.03-3.24-97, згідно з якими:
- приміщення та установки, призначені для робіт з джерелами
іонізуючого випромінювання, перед початком роботи повинні бути
прийняті комісією, до складу якої входять представники
лабораторії, органів державного санітарно-епідеміологічного
нагляду та інших організацій, передбачених чинними нормативними
актами;
- зберігання джерел іонізуючих випромінювань та робота з ними
дозволяється тільки після оформлення санітарного паспорта.
Санітарний паспорт на право роботи з джерелами іонізуючого
випромінювання оформляють місцеві органи Держсанепіднагляду на
підставі акта приймання нових (реконструйованих) приміщень або
акта санітарного обстеження діючих установ;
- робота з джерелами іонізуючого випромінювання дозволяється
тільки в приміщеннях, вказаних в санітарному паспорті. На дверях
кожного приміщення вказується його призначення, клас робіт, які в
ньому проводяться, та наноситься знак радіаційної безпеки згідно з
ГОСТ 17925-72. Проведення в цих приміщеннях робіт, не пов'язаних
із застосуванням джерел випромінювання, допускається тільки у
випадку, якщо вони викликані виробничою необхідністю і передбачені
у санітарному паспорті;
- до моменту одержання джерел випромінень адміністрація
лабораторії повинна визначити перелік осіб, які будуть працювати з
цими джерелами, і забезпечити відповідне їх навчання та
інструктаж, а також призначити наказом по лабораторії осіб,
відповідальних за радіаційну безпеку, облік та зберігання джерел
випромінювання, організацію збору, зберігання і здачу
радіоактивних відходів, за радіаційний контроль. Одночасно повинні
бути розроблені правила внутрішнього розпорядку, які визначають
обов'язки працівників;
- адміністрація лабораторії повинна розробити, погодити з
органами Держсанепіднагляду та затвердити інструкції з радіаційної
безпеки в лабораторії, в яких викладається порядок проведення
робіт, обліку, зберігання та видачі джерел випромінювання, збору
та видалення радіоактивних відходів, утримання приміщень, заходи
індивідуального захисту, організація проведення радіаційного
контролю, заходи радіаційної безпеки під час проведення
пусконалагоджувальних робіт з джерелами іонізуючих випромінювань,
заходи попередження, виявлення і ліквідації радіаційної аварії.
При зміні умов роботи в інструкції повинні вноситися необхідні
уточнення;
- при виявленні у працівників відхилень у стані здоров'я, що
перешкоджають продовженню роботи з радіоактивними речовинами,
питання про їх тимчасове або постійне переведення на роботу поза
контактом з іонізуючим випромінюванням вирішується в кожному
окремому випадку індивідуально;
- для жінок репродуктивного віку (до 40 років) вводиться
додаткове обмеження опромінення: доза на дільницю таза не повинна
перевищувати 1 бер за будь-які 2 місяці. Для решти працівників
опромінення не повинно перевищувати 5 бер за рік;
- у лабораторії повинен проводитися індивідуальний
дозиметричний контроль із реєстрацією одержаних даних у журналі;
- джерела випромінювання повинні прийматися відповідальною
особою, призначеною наказом керівника лабораторії, яка веде облік
їхньої наявності й руху в лабораторії, у підзвітних осіб, у
сховищах й у відходах;
- радіоактивні речовини, прилади та апарати, що надходять до
лабораторії, беруть на облік у прибутково-видатковому журналі, а
супровідні документи передаються в бухгалтерію для оприбуткування;
- щорічно комісія, призначена керівником лабораторії,
проводить інвентаризацію радіоактивних речовин, приладів та
апаратів;
- працівники лабораторії повинні доповідати відповідальним
особам про всі порушення та відхилення від нормального режиму
роботи, невідповідність засобів індивідуального захисту вимогам до
них;
- скляні ємкості, що містять радіоактивні речовини, необхідно
розміщувати в металевих або пластмасових посудинах, достатніх для
вміщення всієї рідини у випадку, якщо цілість скла порушиться;
- радіоактивні речовини, при зберіганні яких можливе
виділення радіоактивних газів, парів або аерозолів, повинні
зберігатися у витяжних шафах, боксах, камерах у замкнених
посудинах, виготовлених з вогнетривких матеріалів;
- забороняється доторкуватися до радіоактивних препаратів
руками. При роботі з ними слід користуватися різного роду
маніпуляторами;
- під час роботи в умовах можливого аерозольного забруднення
повітря у приміщеннях (роботи з порошками, кіп'ятіння
радіоактивних розчинів тощо) необхідно використовувати засоби
індивідуального захисту органів дихання.
9.11.3. Під час роботи з радіоактивними речовинами необхідно
дотримуватися таких заходів безпеки:
- допускати до роботи з радіоактивними речовинами осіб, які
ознайомлені з основними властивостями цих речовин, знають безпечні
методи роботи і додержуються правил особистої гігієни;
- проводити роботи з радіоактивними речовинами в спецодязі
установленого зразка (халат, шапочка, гумові рукавички);
- не вживати їжу, не пити воду і не курити;
- переливати, випаровувати, пересипати радіоактивні речовини,
а також виконувати інші операції, при яких можливе надходження
радіоактивних речовин у повітря, слід проводити тільки у витяжних
шафах. При цьому вентиляцію вмикають до початку роботи (швидкість
відсмоктування повинна бути не менше 1 м/с);
- проводити маніпуляції з радіоактивними речовинами на
поверхнях, які легко дезактивуються;
- проводити щоденне прибирання приміщень вологим способом;
- систематично проводити вимірювання рівня радіоактивного
забруднення робочих місць у робочих приміщеннях. У випадку
виявлення забруднення вжити термінових заходів для їх повного
очищення;
- рідкі розчини солей радію в запаяних скляних ампулах та
альфа- і бета-еталони зберігати у сейфах;
- тверді й рідкі радіоактивні відходи видаляти з приміщення у
спеціальний збірник із дотриманням усіх запобіжних заходів і
реєстрацією у журналі видалених відходів;
- після закінчення роботи з радіоактивними речовинами
ретельно вимити руки теплою водою з милом, після чого провести
дозиметричну перевірку чистоти рук.
9.11.4. У лабораторії повинен постійно знаходитися аварійний
запас дезактиваційних засобів.
9.12. Робота у автоклавній
9.12.1. Ці Правила поширюються на електричні, парові та
вогневі автоклави (вітчизняні чи імпортні) незалежно від їх типу
та призначення.
9.12.2. На кожний автоклав, що надходить до лабораторії, має
бути паспорт установленої форми, до якого повинна бути прикладена
інструкція з монтажу та експлуатації (додаються до кожного
автоклава заводом-виготовлювачем).
9.12.3. Установлення, введення в експлуатацію та експлуатація
автоклавів повинна здійснюватися відповідно до вимог ДНАОП
0.00-1.07-94 та цих Правил.
9.12.4. Автоклави, до пуску їх у роботу, повинні бути
зареєстровані в експертно-технічних центрах (ЕТЦ). Автоклави 1-ї
групи, що працюють при температурі не вище 200 град.C, в яких
добуток тиску в МПа (кгс/кв.см) на місткість у куб.м (літрах) не
перевищує 0,05 (500), а також посудини 2,3 і 4-ї груп, що працюють
при зазначеній вище температурі, в яких добуток тиску в МПа
(кгс/кв.см) на місткість у куб.м (літрах) не перевищує 1 (10000),
реєстрації в ЕТЦ не підлягають (група посудини визначається за
табл. 5 ДНАОП 0.00-1.07-94).
9.12.5. Автоклави, на які поширюється дія ДНАОП 0.00-1.07-94,
підлягають технічному огляду до пуску в роботу, періодично в
процесі експлуатації і, в разі потреби - позачерговому.
9.12.6. Дозвіл на введення в експлуатацію автоклава, що не
підлягає реєстрації в ЕТЦ, видається особою, призначеною наказом
по лабораторії для здійснення нагляду за технічним станом і
експлуатацією автоклавів, на підставі документації
підприємства-виготовлювача після технічного огляду і перевірки
організації обслуговування.
Дозвіл на введення автоклава в експлуатацію записується в
паспорті автоклава.
9.12.7. Відповідальність за справний стан і безпечну
експлуатацію автоклавів, їх ремонт та нагляд за технічним станом
покладається на призначеного наказом по лабораторії працівника,
який має інженерно-технічну освіту та в межах його компетенції
пройшов перевірку знань вимог ДНАОП 0.00-1.07-94.
9.12.8. При виявленні несправностей, а також порушень правил
та інструкцій під час експлуатації автоклавів, відповідальний за
нагляд повинен ужити заходів щодо усунення цих несправностей або
порушень, і в разі необхідності припинити експлуатацію автоклавів.
9.12.9. Автоклави необхідно встановлювати в окремих
приміщеннях (автоклавних), площею не менше 10 кв.м.
9.12.10. В автоклавній, на видному місці, повинна бути
вивішена інструкція з експлуатації автоклавів.
9.12.11. Приміщення автоклавної повинно мати природне
освітлення та примусову витяжну вентиляцію, фрамугу, кватирку.
9.12.12. Підлога у приміщенні для електричного автоклава
повинна бути з ізолювального матеріалу - дерева або лінолеуму
(допускається із плитки або асфальту за умови покриття її на
робочих місцях спеціальними ізолювальними гумовими килимками, як
передбачено вимогами ДНАОП 0.00-1.21-98 та ПТЕ).
9.12.13. Двері автоклавної повинні відчинятися назовні. Під
час роботи автоклава не можна замикати двері. Не допускається
встановлювати в автоклавній засклені двері.
9.12.14. Приміщення автоклавних використовують тільки за
прямим призначенням. Не допускається проведення в них будь-яких
інших робіт, не пов'язаних із використанням автоклава.
9.12.15. Не допускається зберігати в автоклавній сторонні
предмети, захаращувати та забруднювати приміщення.
9.12.16. Вхід до автоклавної під час роботи дозволяється
тільки обслуговуючому персоналу та особам, спеціально допущеним
для нагляду за автоклавом.
9.12.17. Автоклав установлюється так, щоб його зручно було
обслуговувати з усіх боків. Відстань від стін до автоклава повинна
бути не менше 0,8 м. Шафові автоклави встановлюють на відстані не
менше 1,5 м від стіни (в бік відкривання кришки).
9.12.18. Автоклави підключають до електричної мережі згідно з
електротехнічними правилами та нормами. Їх підключають через
електрощит з рубильником, запобіжниками, контрольними приладами -
амперметром та вольтметром. Електрощит установлюється на висоті
1,5 м від підлоги та не далі як за 1 м від автоклава.
Забороняється підключати до цього щита інші споживачі
електроенергії.
Не допускається вмикання електричного автоклава у штепсельну
розетку.
9.12.19. Автоклав повинен мати справний манометр, який
установлюють так, щоб його показання були чітко видно
обслуговуючому персоналу.
9.12.20. На шкалі манометра власником автоклава наноситься
червона риска на поділках, які відповідають робочому тиску в
автоклаві. Замість червоної риски дозволяється прикріплювати до
корпуса манометра металеву пластинку, що пофарбована в червоний
колір і щільно прилягає до скла манометра.
9.12.21. Перевірка манометрів із їх пломбуванням або
клеймуванням повинна проводитися не рідше ніж один раз у 12
місяців. Крім цього, не рідше одного разу в 6 місяців власник
автоклава має проводити додаткову перевірку робочих манометрів
контрольним манометром із занесенням результатів до журналу
контрольних перевірок. Якщо немає контрольного манометра,
допускається додаткову перевірку проводити перевіреним робочим
манометром, який має однакову шкалу й клас точності з манометром,
що перевіряється.
9.12.22. Манометр не дозволяється застосовувати, якщо:
- відсутня пломба або клеймо з відміткою про проведення
перевірки;
- прострочений термін перевірки;
- стрілка манометра під час його виключення не повертається
на нульову відмітку шкали на величину, яка перевищує половину
погрішності, що допускається для цього приладу;
- розбите скло або є інші пошкодження, що можуть позначитися
на правильності його показань.
9.12.23. Автоклави під час експлуатації повинні через кожний
рік підлягати технічному огляду та гідравлічному випробуванню
відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.07-94.
9.12.24. Технічний огляд та гідравлічне випробування
автоклавів, які не підлягають реєстрації в ЕТЦ, проводяться
комісією, яку очолює особа, відповідальна за нагляд за технічним
станом та експлуатацію автоклавів. Комісія призначається наказом
керівника лабораторії.
9.12.25. Ремонт автоклава дозволяється проводити тільки
спеціалісту, який має посвідчення на право ремонту приладів, які
працюють під тиском (автоклавів).
9.12.26. Працівник, який відповідає за безпечну роботу
автоклава або завідувач бактеріологічною кухнею перед тим, як
допустити призначену особу до роботи з автоклавом, повинен
ознайомити її з правилами безпеки та інструкцією з експлуатації
автоклава.
9.12.27. Про проведену стерилізацію інфікованого матеріалу
(культур, токсинів, заражених тварин тощо) в автоклаві роблять
запис у журналі обліку стерилізації інфікованого матеріалу
(додаток 3).
9.12.28. Роботу автоклавів перевіряють хімічними тестами або
максимальними термометрами при кожному завантаженні автоклава і
щомісячно - бактеріологічним методом.
Речовини, які застосовуються для хімічних тестів під час
стерилізації у паровому автоклаві (стерилізаторі) або сухим жаром,
наведені в додатку 4.
Перевірку роботи автоклавів (стерилізаторів) бактеріологічним
методом виконують згідно з методикою, наведеною у додатку 5.
9.12.29. Персонал, який обслуговує автоклав, не повинен:
- залишати працюючий автоклав без нагляду;
- відкривати автоклав або заливати в нього воду, коли він
перебуває під тиском;
- працювати з автоклавом, який має дефекти;
- допускати в автоклавну осіб, робота яких не пов'язана з
роботою автоклава.
10. Вимоги безпеки під час виконання робіт у лабораторіях
ветеринарно-санітарної експертизи
10.1. Під час проведення робіт у лабораторіях
ветеринарно-санітарної експертизи необхідно дотримуватися вимог,
викладених у розділах 3, 4, 6, 7, 8 та пунктах 9.5, 9.10, 9.11 цих
Правил.
10.2. Згідно з Правилами ветеринарно-санітарної експертизи
м'яса і м'ясних продуктів, при підозрі на інфекційні захворювання
потрібно відбирати проби харчових продуктів і направляти їх для
дослідження в міські, обласні чи районні лабораторії ветеринарної
медицини.
11. Заходи у випадку аварії під час роботи з культурами
мікроорганізмів, інфікованим матеріалом, кислотами,
лугами та іншими хімічними речовинами
11.1. У підрозділах лабораторії, де проводиться робота з
культурами бактерій та вірусів або з іншим заразним матеріалом,
необхідно мати і зберігати в окремому місці резервний набір
предметів (бак, емальовану миску, пінцет, гігроскопічну вату, 5%
розчин хлораміну, гумові рукавички, калоші) для ліквідації
наслідків аварії (дезінфекції місця аварії, обробки рук, взуття,
прибирання заразного матеріалу).
У підрозділах повинні бути туалетне й господарське мило та
аптечка першої медичної допомоги. В аптечці повинні бути: етанол,
розчин йоду, бактерицидний пластир, перев'язувальні матеріали,
сухий перманганат калію, необхідний набір антибіотиків специфічної
дії, а також сухі наважки протарголу та азотнокислого срібла, які
можна розчинити в мірному об'ємі дистильованої води для одержання
1% розчину.
11.2. Для нейтралізації кислот і лугів у випадку аварії слід
мати в резерві 2% розчин гідрокарбонату натрію, 1% розчин аміаку і
1% розчин лимонної або оцтової кислоти, насичений розчин борної
кислоти, а також ватно-марлеві тампони і марлевий бинт.
11.3. Якщо під час роботи розбилася посудина із заразним
матеріалом (культура, суспензія, кров) або вилився рідкий заразний
матеріал (розбризкалась культура, суспензія, кров), працівник, в
якого це сталося, негайно повинен обробити 5% розчином хлораміну
руки, забруднені ділянки тіла і місце, залите культурою (рідким
матеріалом). При цьому працівник залишається на місці, викликає
лаборанта й санітара з усіма необхідними матеріалами для
дезінфекції місця аварії й прибирання заразного матеріалу.
11.4. Підлогу на місці аварії (якщо матеріал вилився на
підлогу) ретельно зволожують 5% розчином хлораміну. Після обробки
рук у рукавичках працівник одягає чисті рукавички і знімає із себе
спецодяг.
11.5. Знезараження місця аварії проводить лікар ветмедицини
або лаборант під контролем лікаря (обов'язково в гумових
рукавичках, калошах, а при роботі з вірусами - у додатковому
халаті). Санітар (техробітниця) виконує допоміжну роботу і
прибирає приміщення після закінчення знезараження.
11.6. Рідку частину заразного матеріалу збирають за допомогою
пінцета гігроскопічною ватою, яку складають в емальовану миску.
Уламки посуду збирають у ту саму миску пінцетом і совочком, разом
із зібраним заразним матеріалом вміщують у водонепроникний посуд
(бак) і віддають автоклавувати.
11.7. Місце аварії спочатку покривають на 1-2 години шаром
гігроскопічної вати, змоченої 5% розчином хлораміну, а потім
обережно обпалюють.
11.8. При проливанні лугів поверхню засипають піском або
тирсою, які потім збирають, місце заливають розчиненою соляною або
оцтовою кислотою та змивають водою.
11.9. При проливанні кислоти, поверхню засипають піском,
пісок збирають лопаткою і місце заливають 2% розчином
гідрокарбонату натрію або 2% розчином аміаку, потім промивають
великою кількістю води.
11.10. При випадковому проливанні металічної ртуті необхідно
негайно її зібрати. Для запобігання втиранню ртуті в підлогу й
розповсюдженню її по всьому приміщенню краплини ртуті починають
збирати з периферії забрудненої ділянки до центру.
11.11. Розлиту ртуть спочатку потрібно зібрати емальованими
совками, а потім перенести у приймальник із небиткого скла або в
товстостінну скляну посудину, попередньо заповнену підкисленим
розчином перманганату калію.
11.12. Окремі краплини ртуті збирають за допомогою:
- вологого слабопроклеєного або непроклеєного паперу. Папір
розмочують у воді, віджимають і протирають ним поверхню,
забруднену ртуттю. Краплинки ртуті від пилоподібних до розмірів
0,5-1,0 мм, добре прилипають до вологого паперу і можуть бути
перенесені разом із ним у банку з водою. При збовтуванні води в
банці, закритій гумовою пробкою, ртуть відділяється від паперу і
падає на дно. Папір віджимають і знову використовують для
протирання забрудненої поверхні. Зібрану ртуть відфільтровують від
