тощо);
вартість пального та мастильних матеріалів, у тому числі
витрачених на виконання сільськогосподарських та інших робіт,
включаючи переїзд тракторів та самохідних машин з однієї ділянки
на іншу;
амортизаційні відрахування на повне відновлення і капітальний
ремонт основних виробничих фондів, які прямо не відносяться на
певні об'єкти обліку витрат (культури або види тварин).
Витрати на поточний ремонт основних засобів включають:
суми на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтних
операціях, відрахування на соціальні заходи, вартість запасних
частин, ремонтно-будівельних та інших матеріалів, витрачених на
поточний ремонт основних засобів, включаючи вартість пального та
мастильних матеріалів, використаних на ремонт та обкатку машин
після ремонту;
вартість послуг сторонніх організацій та власних майстерень з
технічного обслуговування і поточного ремонту тракторів,
сільськогосподарських машин та обладнання, що належать
підприємству;
витрати на ремонт плівкових теплиць і парників, а також
витрати на ремонт і заміну гусениць та гумових шин тракторів і
сільськогосподарських машин (вартість плівки, яка використовується
для ремонту теплиць і парників, а також гуми включається у витрати
на поточний ремонт без вартості зношеної плівки чи гуми за цінами
їх можливої реалізації (використання).
Витрати на утримання основних засобів, включаючи орендну
плату, групуються окремо (в обліку для цього використовується
рахунок 24 "Витрати на утримання основних засобів") і відносяться
на собівартість продукції окремих культур та видів незавершеного
виробництва таким чином:
тракторів - пропорційно обсягу виконаних ними для окремих
культур (груп культур) чи інших об'єктів механізованих робіт (в
умовних еталонних гектарах);
основних засобів спеціального призначення (картопле-,
бурякозбиральні комбайни та ін.) - безпосередньо на собівартість
продукції відповідних культур;
грунтообробних машин - пропорційно обробленим площам,
зайнятим певними культурами;
сівалок - пропорційно площі посіву культур;
технічних засобів для збирання врожаю - пропорційно зібраній
площі певних культур;
машин для внесення в грунт добрив - пропорційно фізичній масі
внесених добрив;
меліоративних споруд - пропорційно меліорованим площам;
приміщень для зберігання продукції - пропорційно кількості та
тривалості зберігання продукції відповідних культур протягом
звітного періоду.
Витрати на утримання меліоративних споруд підприємства, що
плануються та обліковуються за статтею "Витрати на утримання
основних засобів", відносяться тільки на сільськогосподарські
культури, які вирощуються на зрошуваних та окремо осушених землях.
Витрати на зрошення, якщо вони не можуть бути безпосередньо
віднесені на певні культури, розподіляються між ними, а також
пасовищами та сіножатями пропорційно зайнятих ними площах поливних
земель.
Витрати на догляд за полезахисними лісовими смугами
включаються до статті "Витрати на утримання основних засобів" без
вартості одержаних з цих смуг дров, хмизу, плодів (за цінами їх
можливої реалізації чи використання). Ці витрати відносяться на
багаторічні насадження та посіяні культури пропорційно площам, до
яких лісові смуги прилягають.
Витрати на утримання тваринницького приміщення у разі
розміщення в ньому кількох видів худоби розподіляються між ними
пропорційно зайнятій площі.
Витрати на утримання основних засобів допоміжних та підсобних
(промислових) виробництв відносяться на кожне з них безпосередньо
або розподіляються між окремими видами продукції, робіт чи послуг
пропорційно зайнятій площі, обсягу виконаних робіт чи сумі витрат
на оплату праці робітників, зайнятих виконанням виробничих
операцій.
40. Витрати на підготовку і освоєння виробництва включають
суми, пов'язані з підготовкою до випуску нових видів продукції
(вартість наукових розробок, ліцензій, "ноу-хау", витрати на
переоснащення виробництва (крім основних засобів) та вартість
використаних при цьому матеріалів тощо). Ці суми у ході здійснення
заходів розглядаються як витрати майбутніх періодів і списуються
на нову продукцію з моменту початку її випуску протягом 2 років.
41. У підсобних промислових виробництвах дозволяється
виділяти окремо витрати на утримання та експлуатацію обладнання
(витрати на утримання, експлуатацію та поточний ремонт виробничого
устаткування, цехового транспорту та робочих місць, амортизацію і
відшкодування зносу малоцінних інструментів та пристосувань
загального призначення тощо). Ці витрати в кінці звітного періоду
розподіляються між окремими об'єктами обліку витрат пропорційно
кількості (вартості) переробленої сировини, а якщо це зробити
неможливо, зазначені витрати включаються до складу
загальновиробничих витрат певного виробництва і розподіляються у
встановленому порядку.
42. У статті "Інші витрати" відображаються витрати, що
безпосередьо пов'язані з виробництвом певної продукції і не
включені ні до однієї з вищенаведених статей, а саме:
знос спецодягу та спецвзуття (курток, халатів, штанів,
фартухів, чобіт, брезентів тощо), що видаються працівникам,
зайнятим доглядом за худобою, птицею тощо за винятком вартості
спецодягу, який видається ветпрацівникам і сторожам, та інших
малоцінних і швидкозношуваних предметів;
вартість підстилки для тварин (соломи, торфу, тирси);
витрати на штучне осіменіння тварин (утримання пункту,
вартість сперми, витрати на оплату праці техніка штучного
осіменіння, інші витрати);
витрати на будівництво та утримання літніх таборів, загонів,
навісів та інших споруд некапітального характеру для тварин. Ці
витрати обліковуються у складі витрат майбутніх періодів, а на
собівартість відносяться рівними частками протягом терміну
використання зазначених споруд, який встановлюється комісією з
прийняття відповідного об'єкта в експлуатацію;
платежі за обов'язковим страхуванням майна, тварин, урожаю
сільськогосподарських культур, а також страхуванням окремих
категорій працівників, зайнятих безпосередньо на роботах з
підвищеною небезпекою для життя і здоров'я у випадках,
передбачених законодавством;
витрати, пов'язані з використанням природної сировини,
зокрема плата за воду, що вибирається з водогосподарських систем у
межах затверджених лімітів, і за деревину, що продається на пні,
та платежі за використання інших природних ресурсів, за розміщення
відходів, викиди і скиди забруднюючих речовин в навколишнє
природне середовище та інші види шкідливого впливу в межах
лімітів;
витрати на операції із скляною тарою;
інші витрати, що включаються у собівартість продукції (робіт,
послуг) і не віднесені до цієї та інших статей витрат. Ці витрати,
як правило, безпосередньо відносяться на відповідні
сільськогосподарські культури (групи культур), види тварин і
продукцію підсобних промислових та інших виробництв.
43. До складу статті "Непродуктивні витрати" (в обліку)
включають втрати від падежу молодняка та дорослої худоби на
відгодівлі, птиці, звірів, кролів, а також бджолосімей, за
винятком втрат, які сталися внаслідок стихійного лиха, сум, що
підлягають відшкодуванню винними особами, та вартості одержаної
сировини (шкур, технічного м'яса тощо) за цінами можливої
реалізації. На цю статтю відноситься брак у виробництві, яким
вважаються вироби, напівфабрикати, деталі, вузли та роботи, які не
відповідають встановленим стандартам чи технічним умовам і не
можуть бути використаними за своїм прямим призначенням чи можуть
бути використаними лише після виправлення.
Залежно від характеру дефектів, установлених у процесі
прийняття продукції (робіт), брак поділяється на виправний та
невиправний (остаточний). Виправним браком вважаються вироби,
напівфабрикати (деталі та вузли), які після усунення дефектів
можуть бути використані за прямим призначенням та виправлення яких
технічно можливе й економічно доцільне. Остаточним браком
вважаються вироби, напівфабрикати (деталі та вузли), які не можуть
бути використаними за прямим призначенням та виправлення яких
технічно неможливе й економічно недоцільне.
За місцем виявлення брак поділяється на внутрішній, виявлений
на підприємстві до відправлення продукції споживачам та зовнішній,
виявлений у споживачів в процесі збирання, монтажу чи експлуатації
виробу.
У собівартість внутрішнього остаточного браку включаються
фактичні витрати за всіма статтями витрат, крім статті
"Загальногосподарські витрати".
До вартості остаточного браку додаються витрати на його
виправлення, і з цієї суми вираховується (віднімається) вартість
забракованої продукції за ціною можливого використання і суми
відшкодування збитків, фактично утримані з осіб, з вини яких
стався брак, та суми, які за рішенням арбітражного суду мають
відшкодувати постачальники за поставку недоброякісних матеріалів,
напівфабрикатів тощо.
Вартість браку відноситься на собівартість продукції, під час
виробництва якої він допущений.
44. У статті "Витрати на управління та обслуговування
виробництва" відображаються бригадні (фермські, цехові),
загальновиробничі та загальногосподарські витрати.
45. До бригадних (фермських, цехових) витрат відносяться
витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальне страхування
працівників апарату управління та іншого
адміністративно-управлінського персоналу підрозділу, орендна
плата, амортизаційні відрахування і витрати на утримання та
поточний ремонт основних засобів загального призначення, витрати
на заходи з охорони праці та техніки безпеки, знос малоцінних і
швидкозношуваних предметів, витрати на перевезення працівників до
місця безпосередньої роботи, на утримання польових станів і літніх
таборів, інші витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням
виробництва окремих підрозділів.
Склад загальновиробничих витрат наведено в додатку N 3.
Планування та облік бригадних (фермських, цехових) і
загальновиробничих витрат в рослинництві, тваринництві та
промислових виробництвах здійснюється окремо. Ці витрати
відносяться на собівартість тільки тієї продукції, яка
виробляється в даній бригаді (на фермі, в цеху) чи у відповідній
галузі. Зазначені витрати розподіляються між об'єктами планування
і обліку пропорційно загальній сумі витрат, за винятком вартості
насіння, кормів, сировини, матеріалів та напівфабрикатів.
46. До загальногосподарських витрат відносяться витрати,
пов'язані з управлінням та організацією виробництва в цілому по
підприємству (додаток N 4).
Загальногосподарські витрати включаються в собівартість
продукції рослинництва, тваринництва, підсобних промислових
виробництв, а також тієї продукції (робіт, послуг) допоміжних
виробництв, яка виконується на сторону або для потреб капітального
будівництва.
Загальногосподарські витрати відносяться на капітальне
будівництво, що виконується господарським способом, за умови,
якщо:
а) на закладення та вирощування насаджень не затверджуються
особливі кошториси накладних витрат;
б) управління будівництвом здійснює
адміністративно-господарський персонал підприємства.
Загальногосподарські витрати не відносяться на зрошення і
осушення земель, на утримання і використання тракторів та
самохідних машин, на ремонт будівель, споруд та обладнання, що
підлягають наступному розподілу, а також на утримання закладів
громадського харчування, житлово-комунального господарства,
дошкільних закладів, будинків відпочинку, санаторіїв та інших
об'єктів культурно-побутового призначення.
Загальногосподарські витрати розподіляються між різними
галузями виробництва та об'єктами обліку пропорційно загальній
сумі витрат без вартості насіння - в рослинництві, кормів - в
тваринництві, а також сировини, матеріалів та напівфабрикатів - в
підсобних промислових виробництвах.
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ПЛАНУВАННЯ
СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ)
47. Планування собівартості продукції (робіт, послуг) є
важливою складовою частиною розроблення економічно обгрунтованих
планів розвитку сільськогосподарського виробництва. Основними
критеріями планової собівартості продукції є її наукова
обгрунтованість та максимально повне врахування умов планового
періоду.
Показники планової собівартості використовуються для
визначення економічної ефективності виробництва, обгрунтованості
структури виробництва та в ціноутворенні.
48. Плануванню собівартості продукції передує аналіз витрат
за елементами та статтями в попередньому періоді. Для аналізу
беруться дані обліку і звітності, нормативні документи, матеріали
спостережень, вивчення та узагальнення досвіду господарств.
Одержані результати використовуються для розроблення заходів щодо
економії витрат та підвищення ефективності виробництва в плановому
періоді.
49. Основою для визначення планової собівартості продукції
окремих культур і видів тварин є технологічні карти, де за
статтями витрат на підставі переліку передбачених в технології
робіт, грунтово-кліматичних умов, обгрунтованих норм виробітку,
нормативів витрат праці, матеріальних та фінансових ресурсів і з
урахуванням раціонального використання землі, основних фондів,
застосування прогресивних агрозоотехнічних і організаційних
заходів визначається загальна сума витрат виробництва (прямі
витрати).
У собівартість продукції включаються також витрати на
управління та обслуговування виробництва.
50. Планується собівартість всієї продукції та її одиниці і
витрати на один карбованець валової (в порівняльних цінах) та
товарної (в реалізаційних цінах) продукції.
51. В процесі планування собівартості продукції враховується
вплив основних техніко-економічних факторів, таких як підвищення
технічного рівня, комплексної механізації виробництва,
впровадження прогресивних технологій, проведення заходів щодо
покращання родючості грунтів, підвищення ефективності використання
виробничих ресурсів (машин, обладнання, худоби та якості насіння,
кормів, добрив тощо), впровадження високопродуктивних сортів і
гібридів сільськогосподарських культур, порід тварин, раціональне
використання матеріальних і фінансових ресурсів, застосування
прогресивних форм організації та оплати праці.
ОБЛІК ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ
(РОБІТ, ПОСЛУГ)
52. Облік витрат у сільськогосподарському виробництві повинен
забезпечувати оперативне, достовірне та повне надходження
інформації щодо кількості та вартості одержаної продукції
(виконаних робіт і наданих послуг), трудових, матеріальних та
грошових витрат на виробництво і реалізацію продукції по
підприємству в цілому та окремих його структурних підрозділах
(бригадах, цехах, фермах, орендних колективах чи кооперативах).
Облік витрат та виходу продукції здійснюється за статтями
витрат в розрізі окремих об'єктів (виробництв, видів або груп
культур чи тварин).
53. Оплата праці нараховується виходячи з обсягів виконаних
робіт чи виходу продукції або відпрацьованого часу на підставі
відповідних первинних документів і включається до витрат
виробництва по відповідних об'єктах.
54. Відрахування на соціальні заходи розраховуються виходячи
з витрат на оплату праці і списуються на відповідні об'єкти обліку
виробництва.
55. Основним завданням обліку використання матеріальних
ресурсів (кормів, насіння, добрив, нафтопродуктів, запасних частин
тощо) є забезпечення контролю за раціональним їх використанням,
об'єктивне відображення витрат на виробництво продукції та
виявлення резервів ресурсозбереження.
Товарно-матеріальні цінності, використані на виробництво
продукції, списуються згідно із лімітно-забірними картками,
чеками-накладними та іншими документами, які оформляються
посадовими особами, відповідальними за правильне використання
матеріалів у виробництві.
Товарно-матеріальні цінності покупні та власного виробництва
минулих років відносяться на витрати за їх фактичною вартістю, а
продукція власного основного виробництва поточного року - за
плановою собівартістю з коригуванням її в кінці року до рівня
фактичних витрат.
56. Роботи та послуги допоміжних виробництв списуються на
відповідні об'єкти обліку виходячи з виконаного обсягу робіт та
фактичної собівартості, яку визначають щомісяця.
57. Прямі витрати на ремонт кожного складного об'єкта
(трактора, машини та обладнання) групуються в журналі обліку
витрат ремонтної майстерні на аналітичних рахунках, відкритих за
видами ремонтів (робіт), де роблять записи на підставі відомостей
дефектів машин, лімітно-забірних карток, накладних, нарядів та ін.
Витрати на ремонт інших сільськогосподарських машин та роботи,
пов'язані з виготовленням виробів та інвентаря, обліковують в
цілому.
В журналі обліку витрат ремонтної майстерні можуть
обліковуватися і витрати з ремонту та технічного обслуговування,
проведених безпосередньо в бригадах.
На окремому аналітичному рахунку у розрізі статей
обліковуються цехові витрати ремонтної майстерні.
Для визначення собівартості закінченого ремонту машин,
виготовлення інвентаря тощо та віднесення вартості робіт та послуг
на споживачів до обчислених прямих витрат на ремонт об'єкта
щомісяця додається сума цехових витрат у плановому відсотку.
58. Витрати на експлуатацію вантажного автомобільного
транспорту групуються в накопичувальній відомості, записи в якій
здійснюються на підставі дорожніх листів, товарно-транспортних
накладних тощо. Витрати щомісяця відносяться на споживачів послуг
автотранспорту виходячи з обсягу робіт в тонно-кілометрах та їх
фактичної собівартості. При цьому витрати на перевезення людей та
на роботу спеціальних машин списуються на відповідні об'єкти на
підставі даних про кількість машино-годин (днів).
У разі ведення роздільного обліку витрат на вантажні та
пасажирські перевезення цехові витрати автотранспорту
розподіляються пропорційно машино-дням роботи.
59. Вартість транспортних робіт, виконаних тракторами,
відноситься на відповідні об'єкти обліку виходячи з обсягу
перевезень та планової собівартості одного еталонного гектара
роботи з коригуванням її в кінці року до рівня фактичних витрат.
60. Облік витрат на утримання техніки, яка використовується
на сільськогосподарських (включаючи землерийні),
навантажувально-розвантажувальних роботах протягом року
здійснюється на рахунку "Витрати на утримання машин та
обладнання".
61. Облік витрат на організацію виробництва та управління
передбачає накопичення сум бригадних (фермських, цехових),
загальновиробничих та загальногосподарських витрат. Бригадні
(фермські, цехові) витрати обліковуються у разі потреби по кожному
внутрігосподарському підрозділу окремо, а загальновиробничі та
загальногосподарські - в цілому по підприємству наростаючим
підсумком з початку року.
КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
(РОБІТ, ПОСЛУГ)
62. Точність та обгрунтованість калькуляційних розрахунків є
важливою передумовою об'єктивності цілого ряду важливих
економічних показників.
Собівартість окремих видів сільськогосподарської продукції,
одержаної від вирощування відповідних культур (груп культур) і
видів (груп) тварин, визначається виходячи з витрат, віднесених на
цю культуру (групу культур) чи вид (групу) тварин.
Фактична собівартість продукції (робіт та послуг) в
сільськогосподарських формуваннях розраховується в цілому за рік,
крім продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв, фактична
собівартість яких визначається щомісяця.
Об'єктами визначення собівартості є конкретні види продукції,
робіт та послуг (додаток N 5).
У рослинництві, крім продукції, одержаної від вирощування
сільськогосподарських культур, об'єктами визначення собівартості
можуть бути сільськогосподарські роботи, виконані в поточному році
під урожай майбутнього року, та проведені за рахунок оборотних
коштів підприємства роботи з поліпшення земель.
63. Розрахунок собівартості продукції (робіт, послуг)
здійснюється в такій послідовності:
а) розподіляються між окремими об'єктами планування та об-
ліку витрати з утримання основних засобів;
б) визначається собівартість робіт та послуг допоміжних
виробництв;
в) розподіляються загальні витрати на зрошення та осушення
земель, їх вапнування та гіпсування, списується на
сільськогосподарські культури, що запилюються, частина витрат
бджільництва;
г) розподіляються бригадні (фермські, цехові),
загальновиробничі та загальногосподарські витрати;
д) підраховується загальна сума виробничих витрат на об'єктах
планування та обліку;
е) визначається собівартість продукції рослинництва;
є) розподіляються витрати з утримання кормоцехів;
ж) визначається собівартість продукції тваринництва;
з) визначається собівартість продукції підсобних промислових
виробництв з переробки сільськогосподарської продукції;
и) визначається повна собівартість товарної продукції
рослинництва, тваринництва та підсобних промислових виробництв
додаванням до виробничої собівартості витрат, пов'язаних з
реалізацією цієї продукції.
КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
(РОБІТ, ПОСЛУГ) ДОПОМІЖНИХ ВИРОБНИЦТВ
64. Собівартість одиниці продукції (робіт, послуг) допоміжних
виробництв визначається діленням суми витрат на обсяг продукції
(робіт та послуг).
65. Фактична собівартість продукції, робіт та послуг
допоміжних виробництв визначається щомісяця і за цією оцінкою
відноситься на споживачів. При цьому, враховуючи значний обсяг
послуг, наданих одним допоміжним виробництвом іншому, пропонується
калькуляційні розрахунки і відповідно закриття аналітичних
рахунків виконувати з дотриманням такої черговості: газо-, тепло-,
електро-, водопостачання, ремонтна майстерня, холодильні
установки, вантажний автотранспорт, жива тяглова сила. Вартість
цих послуг оцінюється за плановою собівартістю і не коригується.
66. Витрати на утримання газового господарства обліковуються
на одному аналітичному рахунку в розрізі окремих статей, включаючи
вартість одержаного газу. Обліковою і калькуляційною одиницею в
газопостачанні є 1 куб.метр. У підприємствах, де використовується
лише скраплений (балонний) газ, доцільно розраховувати
собівартість 1 кілограма.
Для розрахунку фактичної собівартості 1 куб.метра газу
необхідно облічені витрати на газопостачання, включаючи вартість
придбаного газу, поділити на його кількість і за цією оцінкою
надані послуги відносити на споживачів (з урахуванням кількості
відпущеного кожному з них газу). Газ, відпущений іншим допоміжним
виробництвам, оцінюється за плановою собівартістю.
Аналогічний порядок віднесення витрат розповсюджується на
інші допоміжні виробництва (пункти 67-73 цього Положення).
67. Собівартість 10 одиниць теплоенергії (ГКал) визначається
діленням суми витрат на виробництво, придбання та передачу
споживачам теплоенергії на її загальну кількість (без урахування
енергії, що використана на власні потреби котельні, та втрат її в
мережі). Собівартість теплоенергії відноситься щомісяця на
користувачів виходячи з її кількості, спожитої кожним з них.
68. Для розрахунку собівартості 10 одиниць електроенергії
(кіловат-годин) потрібно всі витрати, пов'язані з її виробництвом
на власних електростанціях, вартість електроенергії, одержаної від
державної мережі, і витрати на електрогосподарство поділити на
загальну кількість спожитої електроенергії (без урахування
електроенергії, використаної електрогосподарством). Собівартість
електроенергії щомісяця списується на споживачів виходячи з її
кількості, відпущеної кожному з них. Витрати на утримання
електрогенераторів, змонтованих з доїльними, стригальними,
зварювальними та іншими агрегатами, відносять безпосередньо на
відповідні виробництва.
69. У водопостачанні визначається собівартість 1 куб.метра
води, добутої власною водокачкою і одержаної зі сторони. Для цього
витрати на водопостачання (витрати на утримання водокачки,
вартість води, одержаної зі сторони, витрати на утримання
внутрігосподарської водорозподільної мережі тощо) діляться на
загальну кількість одержаної води. Щомісяця собівартість
відпущеної води відноситься на споживачів виходячи з її кількості,
відпущеної кожному з них.
Витрати на утримання насосних установок, які обслуговують
поля, ферми, ставки, пасовища, відносяться на витрати рослинництва
і тваринництва.
70. Фактична собівартість виконаних робіт в
ремонтно-механічній майстерні визначається щомісяця. В
бухгалтерському обліку витрати відображаються за окремими
замовленнями (групою однорідних замовлень), а загальновиробничі
витрати ремонтно-механічної майстерні щомісяця розподіляються між
окремими замовленнями пропорційно до прямої оплати праці. При
цьому зняті з відремонтованого об'єкта вузли і деталі оцінюються
після їх відновлення на рівні не більш як 80 відсотків договірної
вартості нових без кошторисної вартості ремонту чи відновлення. На
вартість знятих вузлів (деталей) зменшуються витрати на ремонт
об'єкта.
Фактична собівартість закінчених ремонтних робіт щомісяця
списується на споживачів послуг.
71. Облік витрат на утримання холодильних установок (оплата
праці та відрахування на соціальні заходи, вартість палива і
електроенергії, амортизація і ремонт обладнання тощо) ведеться на
окремому аналітичному рахунку.
На підставі журналу обліку руху та зберігання продукції в
холодильних камерах і спеціальних сховищах щомісяця розраховується
кількість центнеро-днів зберігання кожного виду продукції. Це дає
змогу визначати фактичну собівартість послуг холодильних камер та
щомісяця відносити її на споживачів чи на подорожчання продукції,
що зберігається.
72. Облік витрат на утримання вантажного автотранспорту
ведеться на одному аналітичному рахунку незалежно від кількості,
видів, вантажопідйомності та характеристики кузова машин.
Перевезення вантажів обліковується в тонно-кілометрах, а
робота спеціальних маших та обсяг перевезень людей вантажним
автотранспортом - в машино-годинах, кількість яких в кінці
звітного періоду перераховується в машино-дні.
Для визначення собівартості виконаних робіт спочатку
розраховується собівартість машино-дня роботи вантажного
автотранспорту. Для цього всі витрати на його утримання діляться
на кількість машино-днів, відпрацьованих на всіх видах робіт, що
дає змогу відокремити витрати, пов'язані з перевезенням людей.
Решта витрат становитиме собівартість робіт з перевезення
вантажів, для визначення якої витрати на перевезення вантажів
діляться на обсяг виконаних робіт у тонно-кілометрах
(калькуляційною одиницею роботи є 10 тонно-кілометрів). Щомісяця
фактичні витрати списуються на відповідні об'єкти.
Витрати на утримання автокранів відображаються окремо і
відносяться на споживачів виходячи з обсягу виконаних робіт чи
відпрацьованого часу на обслуговуванні кожного з них. Витрати на
утримання пожежних машин обліковуються в складі
загальногосподарських витрат.
73. На собівартість послуг живої тяглової сили відноситься
вартість кормів, амортизаційні відрахування від вартості коней та
інших основних засобів (транспортного інвентаря, збруї тощо),
оплата праці робітників, що доглядають за тваринами, витрати на
профілактичні ветеринарні заходи та інші.
Окремим об'єктом планування і обліку в тваринництві є витрати
на утримання молодняка робочої худоби.
Собівартість однієї голови приплоду обчислюється за вартістю
60 кормо-днів утримання однієї голови дорослої робочої худоби.
Собівартість одного кормо-дня (для оцінки вартості приплоду)
розраховується діленням всієї суми витрат з утримання робочої
худоби на кількість кормо-днів.
Собівартість одного робочого дня визначається щомісяця
діленням загальної суми витрат на утримання живої тяглової сили
(без вартості приплоду, гною та іншої побічної продукції) на
кількість відпрацьованих робочих днів (без днів роботи на
самообслуговуванні). Кількість відпрацьованих робочих днів
визначається за даними документів. При цьому робочий день коней і
волів умовно береться за одиницю роботи.
Визначена собівартість одиниці послуг живої тяглової сили є
підставою для віднесення їх на споживачів виходячи з кількості
використаних ними робочих днів (коне-днів).
КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА
74. Собівартість продукції за видами сільськогосподарських
культур визначається:
а) зерна, насіння соняшнику - франко-тік (інше місце
первинної доробки);
б) соломи, сіна - франко-місце зберігання;
в) цукрових буряків, картоплі, баштанних культур, овочів,
маточників цукрових буряків, коренеплодів - франко-поле (місце
зберігання);
г) плодів, ягід, винограду, листя тютюну, продукції
лікарських та ефіроолійних культур і квітництва, овочів закритого
грунту - франко-пункт приймання (зберігання);
д) соломки та трести льону, конопель - франко-пункт
зберігання чи переробки (в підприємстві);
е) насіння трав, льону, конопель, овочевих та інших культур -
франко-пункт зберігання;
є) зеленої маси на корм - франко-місце споживання;
ж) зеленої маси на силос, трав'яного борошна, сінажу, гранул
- франко-місце силосування, сінажування, виробництва борошна,
гранул.
75. Витрати на обробіток площ, на яких повністю загинув
урожай внаслідок стихійного лиха, списуються на збитки. Якщо площа
повністю загиблих посівів була пересіяна, на збитки відносяться
лише вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток грунту,
посів та інші роботи, які виконуються знову при пересіві новою
культурою (повторювані витрати). Витрати на лущення стерні,
підняття зябу і снігозатримання, вартість добрив та витрачені на
їх внесення суми тощо (неповторювані витрати) списуються в розрізі
статей на пересіяну культуру.
В державних сільськогосподарських підприємствах витрати на
вирощування культур, які частково загинули або по яких стався
недобір продукції внаслідок стихійного лиха, списуються на збитки
в межах одержаних страхових відшкодувань, які за цих умов
розглядаються як прибутки підприємства.
Собівартість соломи, гички, стебел кукурудзи і соняшнику,
капустяного листя та іншої побічної продукції рослинництва
визначається виходячи із розрахунково-планових витрат на збирання,
транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов'язані
із заготівлею побічної чи основної продукції. Під час складання
звітної калькуляції із загальної суми витрат на вирощування певної
культури виключається вартість побічної продукції згідно з
додатком N 6.
76. Витрати на вирощування і збирання зернових культур
(включаючи вартість з доробки зерна на току, що проводиться в
межах календарного року) становлять собівартість зерна,
зерновідходів та соломи.
Загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між
зерном і зерновідходами, при цьому зерно береться за одиницю, а
зерновідходи прирівнюються до нього за коефіцієнтом, який
розраховується за вмістом в них повноцінного зерна.
Наприклад, в підприємстві зібрано 20000 центнерів
повноцінного зерна озимої пшениці та 1500 центнерів зерновідходів
із вмістом в них зерна 60 відсотків. Витрати на вирощування цієї
культури (без вартості соломи) становили 1254 млн. карбованців.
Розрахунок собівартості одержаної продукції виконується таким
чином. Кількість повноцінного зерна у зерновідходах становить 900
центнерів - (1500 х 60 )/100. Загальна його кількість з
урахуванням зерновідходів дорівнюватиме 20900 центнерів (20000 +
900). Собівартість 1 центнера повноцінного зерна становитиме 60
тис. крб. - (1254 млн.крб. : 20900 центнерів), а собівартість 1
центнера зерновідходів становитиме 36 тис. крб. - (60 х 900)/1500.
У разі вирощування насіння зернових культур загальна сума
витрат, включаючи додаткові витрати, безпосередньо пов'язані з
одержанням насіннєвого зерна відповідних репродукцій (без вартості
рядового зерна та зерновідходів), розподіляється між цими класами
насіння (супереліта, еліта, І і ІІ репродукції) пропорційно його
вартості за реалізаційними цінами. Собівартість 1 центнера насіння
визначається діленням суми витрат, віднесених на насіння
відповідного класу, на його масу після доробки.
Собівартість 1 центнера зерна кукурудзи визначається шляхом
ділення витрат на вирощування і збирання продукції (без вартості
кукурудзиння) на масу сухого зерна повної стиглості. Перерахунок
качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно здійснюється за
фактичним виходом зерна з качанів, який визначається
хлібоприймальними пунктами шляхом обмолоту середньодобових зразків
з урахуванням базової вологості зерна в качанах (базова вологість
зерна в качанах кукурудзи береться на рівні 14 відсотків).
Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно,
залишених на кінець року в підприємстві та перероблених для
внутрігосподарських потреб, виконується за середнім відсотком
виходу зерна базової вологості, який встановлюється за даними
реєстрів накладних на прийняте заготівельними організаціями зерно.
Собівартість 1 центнера кукурудзи визначається діленням
витрат на виробництво (без вартості кукурудзиння) на масу зерна.
Оскільки в поточному обліку відображається рух кукурудзи в
качанах, то додатково розраховується фактична собівартість 1
центнера кукурудзи в качанах.
77. Виробнича собівартість 1 центнера цукрових буряків
(фабричних і маточних) визначається діленням загальної суми витрат
на їх вирощування і збирання (без вартості гички, оціненої за
нормативно-розрахунковими витратами) на фізичну масу буряків.
Для розрахунку собівартості продукції буряків-маточників від
витрат, віднесених на всю вироблену продукцію, віднімається
вартість гички і забракованих буряків та додаються витрати на
доочищення буряків, кагатування і догляд за кагатами в звітному
році. Поділивши цю суму на кількість центнерів буряків, вкладених
в кагати, визначають собівартість одного центнера.
Облік витрат на догляд за кагатами починаючи з 1 січня, а
також наступних витрат на розкриття кагатів, вибирання коренів, їх
сортування та інші роботи ведеться на окремому аналітичному
рахунку, на який списується після розкриття кагатів собівартість
закладених на зберігання коренів. У результаті сортування
одержують буряки, придатні для висадки та забраковані, які
оцінюються за середньою собівартістю кормових буряків з
урахуванням їх якості. Після цього визначається собівартість 1
центнера буряків-висадків діленням витрат (без вартості
забракованих буряків) на фізичну масу одержаних буряків-висадків.
Вирощене насіння цукрових буряків калькулюється в порядку,
передбаченому для продукції зернових культур.
Аналогічно розраховується собівартість насіння кормових
буряків.
78. Для визначення собівартості продукції льону та конопель
одержане насіння оцінюється за нормативно-розрахунковою (плановою)
вартістю виходячи із витрат на підготовку та обмолот стебел,
транспортування та обробку насіння. Решта (без вартості насіння)
загальної суми витрат на вирощування льону чи конопель відноситься
на соломку. Собівартість соломки визначається діленням зазначених
витрат на фізичну масу. Собівартість трести льону-довгунця чи
конопель включає вартість соломки і витрати на її розстилання,
перегортання, підняття із стелищ.
79. Собівартість 1 центнера насіння соняшнику визначається
діленням загальної суми витрат на вирощування та збирання
продукції цієї культури (без вартості соняшничиння та кошиків у
оцінці за нормативно-розрахунковими цінами) на фізичну масу
насіння після його доробки.
80. Для визначення собівартості тютюнової сировини, продукції
лікарських та ефіроолійних культур обчислені витрати на
вирощування відповідних культур розподіляються між окремими видами
одержаної продукції пропорційно її вартості за реалізаційними
цінами.
81. Для розрахунку собівартості 1 центнера картоплі із
загальної суми витрат на її вирощування та збирання виключається
вартість бадилля (якщо воно було використане) за
нормативно-розрахунковою оцінкою та вартість тієї картоплі, яка не
могла бути використана за своїм призначенням і згодована худобі,
за собівартістю кормових буряків з урахуванням кормових
властивостей. Решта суми витрат ділиться на кількість повноцінної
продукції.
82. Собівартість 1 центнера продукції овочівництва відкритого
і закритого грунту визначається діленням витрат (без вартості
побічної продукції) на фізичну масу основної продукції. До
побічної продукції, яка оцінена в порядку, передбаченому для
картоплі (пункт 98 цього Положення), відноситься бадилля (якщо
воно було використане), та продукція, яка не була з різних причин
реалізована і згодована худобі.
Якщо облік витрат ведеться по групі овочевих культур,
розраховується середня собівартість на продукцію цих культур. При
необхідності визначення собівартості продукції кожної окремої
культури витрати, обчислені в цілому на групу культур,
розподіляються між окремими видами продукції пропорційно її
вартості за реалізаційними цінами.
До собівартості продукції теплиць включаються і витрати на
утримання сімей бджіл для запилення (без вартості одержаного меду
та іншої продукції бджільництва за релізаційними цінами).
Між окремими культурами, що вирощуються в теплицях, витрати
розподіляються пропорційно вартості одержаної продукції за
реалізаційними цінами.
83. Для розрахунку собівартості 1 центнера продукції
баштанних культур всі витрати діляться на кількість оприбуткованої
продукції. При цьому фактичні витрати на вирощування баштанних
культур можуть розподілятися між окремими видами продукції
пропорційно їх вартості за реалізаційними цінами.
84. Собівартість 1 центнера насіння овочевих та баштанних
культур визначається діленням витрат на їх вирощування, збирання,
сушіння та сортування (без вартості відходів та побічної продукції
за цінами можливого використання) на кількість одержаної
продукції.
85. Собівартість кормових буряків та цукрових буряків,
вирощених для годівлі худоби, визначається діленням витрат (без
вартості гички за нормативно-розрахунковими витратами) на
