вартості гички за нормативно-розрахунковими витратами) на
кількість одержаної продукції.
86. Витрати на вирощування та збирання кормових культур
становлять собівартість одержаної продукції (зеленої маси, сіна та
ін.).
87. Витрати на вирощування і догляд за сіяними травами,
поліпшеними і природними сіножатями, культурними пасовищами, які
використовуються для одержання одного виду продукції, повністю
відносяться на її собівартість. У разі одержання декількох видів
продукції трав загальнотехнологічні витрати на їх вирощування
минулого і поточного років розподіляються пропорційно площам,
використаним для одержання відповідного виду продукції, а витрати
на збирання, транспортування, доробку певного виду продукції
відносяться безпосередньо на її собівартість. Якщо з окремих площ
сіяних трав одержують декілька видів продукції, то
загальнотехнологічні витрати, віднесені на цю площу,
розподіляються між видами продукції пропорційно кількості зібраної
зеленої маси.
У разі збирання сіяних трав на насіння солома оцінюється за
нормативно-розрахунковою вартістю і виключається із загальних
витрат, а решта суми становитиме собівартість одержаного насіння.
88. Витрати, пов'язані з підготовкою грунту, посівом
багаторічних трав, вартість насіння та інші разові витрати,
зокрема вартість незавершеного виробництва, рівномірно
розподіляються за роками залежно від терміну експлуатації посівів.
Ці витрати в розрізі статей додаються до витрат поточного року, що
й становитиме собівартість одержаної продукції.
Витрати на поліпшення природних сіножатей та створення
культурних пасовищ (дискування, підсів трав, вартість насіння
тощо) розглядаються як витрати на незавершене виробництво, які
розподіляються між продукцією, одержаною протягом 3-4 років.
Продукція природних пасовищ відображається лише в кількісному
виразі і вартісної оцінки не має.
89. Собівартість 1 центнера готового силосу чи сінажу
визначається вартістю закладеної зеленої маси і витрат на
транспортування, закладання в силосну споруду, трамбування
(включаючи вартість використаної плівки, консервантів та інших
компонентів). Загальна сума витрат ділиться на фізичну вагу
одержаного готового силосу чи сінажу.
Інші компоненти, використані для силосування чи виготовлення
сінажу (коренеплоди, солома, капустяне листя, кошики соняшнику
тощо), списуються на виробництво силосу (сінажу) за їх вартістю,
яка визначається у встановленому порядку.
90. Для визначення собівартості продукції садівництва та
ягідників із загальної суми витрат поточного року виключається
вартість живців, відсадків, паростків, вусів, оцінених за
реалізаційними цінами, та падалиці, оціненої за цінами можливого
використання.
Собівартість 1 центнера плодів, ягід, винограду визначається
діленням загальної суми витрат на вирощування певної культури (а
при потребі - за її видами та сортами) на кількість центнерів
одержаної продукції.
У неспеціалізованих підприємствах, де витрати обчислюються в
цілому по садівництву, визначається середня собівартість усіх
видів одержаної продукції. У разі необхідності визначення
собівартості кожного виду продукції обчислені витрати
розподіляються між окремими видами оприбуткованої продукції
пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.
91. Для визначення собівартості вирощеного садивного
матеріалу (саджанців насіннячкових, саджанців кісточкових тощо)
загальна сума витрат на вирощування окремих культур чи груп з
кожного поля (без витрат на викопування) розподіляється
пропорційно кількості саджанців, викопаних для реалізації і
залишених в грунті для дорощування.
Для визначення собівартості 1000 викопаних саджанців
необхідно до витрат, що припадають на їх вирощування, додати
витрати на викопування і загальну суму поділити на кількість
викопаних саджанців.
92. Витрати на вирощування і збирання хмелю розподіляються
між окремими видами одержаної продукції пропорційно її вартості за
реалізаційними цінами.
93. У спеціалізованих підприємствах облік витрат на
вирощування квітів ведеться за культурами, а собівартість
продукції розраховується діленням витрат на її кількість. У разі
вирощування кількох культур на одній площі (в одній теплиці) сума
витрат розподіляється між видами одержаної продукції пропорційно
її вартості за реалізаційними цінами.
Неспеціалізовані підприємтсва облік витрат на вирощування
квітів ведуть в розрізі відкритого і закритого грунту; окремий
рахунок відкривають для обліку витрат на вирощування насіння. Між
видами продукції сума витрат розподіляється пропорційно її
вартості за реалізаційними цінами.
КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА
Загальні положення
94. Витрати на утримання худоби і птиці (без витрат на
незавершене виробництво на кінець року та вартості побічної
продукції, методика оцінки якої наведено в додатку N 6),
становлять собівартість продукції тваринництва, причому:
а) вартість тварин, що загинули внаслідок стихійного лиха,
відноситься на фінансові результати підприємства;
б) вартість тварин, що загинули з інших причин (без сум,
віднесених на матеріально відповідальних осіб), відображається в
окремій статті в складі витрат на утримання відповідних видів і
груп тварин.
Маса загиблого чи вимушено забитого молодняка тварин, птиці
та дорослої худоби на відгодівлі не виключається з приросту живої
маси, одержаного за звітний рік.
95. Вартість гною, одержаного від групи тварин, визначається
виходячи з нормативно-розрахункових витрат і витрат на його
прибирання та вартості підстилки. Собівартість 1 тонни гною
визначається діленням загальної суми витрат на його фізичну масу.
Кількість рідкого гною переводиться в звичайний гній виходячи з
вмісту сухих речовин.
Інша побічна продукція, така, як вовна-линька, пух, перо,
міражні яйця, м'ясо півників яєчних курей , забитих в добовому
віці, м'ясо забитих звірів, шкури загиблих тварин, оцінюється за
цінами можливої реалізації чи іншого використання. Її вартість
відноситься на зменшення витрат на утримання відповідних видів і
груп худоби (птиці).
Визначення собівартості продукції вирощування
та відгодівлі худоби і птиці
96. Продукцією вирощування та відгодівлі худоби і птиці
(великої рогатої худоби, свиней, овець, кролів, птиці) є приріст
живої маси, одержаний в звітному періоді, та жива маса. Від
тварин, які не зважуються (молодняк робочих тварин, звірів тощо),
продукція не оприбутковується, а витрати спрямовуються на дооцінку
поголів'я виходячи із кількості кормо-днів та собівартості 1
кормо-дня.
97. Приріст живої маси молодняка тварин та тварин на
відгодівлі і птиці певного виду та групи визначається як різниця
між живою масою поголів'я, яке було на кінець року та яке вибуло
протягом року (включаючи загиблих), і живою масою приплоду та
масою тварин і птиці, які надійшли в групу протягом року та які
були на початок року.
Собівартість 1 центнера приросту живої маси визначається
діленням загальної суми витрат на утримання відповідної групи
худоби чи птиці (без вартості побічної продукції) на кількість
центнерів приросту живої маси.
98. Собівартість живої маси молодняка тварин і тварин на
відгодівлі та птиці всіх вікових груп визначається виходячи з
витрат на їх вирощування і відгодівлю в поточному році (без
вартості побічної продукції), вартості худоби і птиці, що були в
групі на початок року та надійшли з основного стада чи з інших
груп, ферм і підприємств, та вартості приплоду (без вартості
загиблих тварин).
Кількість живої маси становитиме масу тварин, що реалізовані,
забиті, переведені в інші групи та залишені на кінець року.
Собівартість 1 центнера живої маси худоби і птиці
визначається діленням їх вартості на кількість центнерів живої
маси (без маси тварин, що загинули).
На підставі розрахованої собівартості 1 центнера живої маси
обчислюється фактична собівартість худоби, яка реалізована,
переведена в основне стадо, забита на м'ясо, а також та, що
залишилася в підприємстві на кінець року. Вартість худоби, що
загинула з різних причин, в кінці року не міняється.
Визначення собівартості продукції скотарства
99. У молочному скотарстві розраховується собівартість 1
центнера молока і однієї голови приплоду. Собівартість однієї
голови приплоду розраховується за вартістю 60 кормо-днів утримання
корови.
Собівартість одного кормо-дня розраховується діленням всієї
суми витрат на утримання основного стада корів на кількість
кормо-днів.
Для визначення собівартості 1 центнера молока необхідно
загальну суму витрат на утримання корів (без вартості приплоду та
побічної продукції) розділити на кількість центнерів одержаного
молока.
100. У підприємствах, які спеціалізуються на вирощуванні
призначених для реалізації корів-первісток, витрати на їх
утримання до розтелення (без вартості побічної продукції)
відносяться на приріст живої маси корів-первісток і живу масу
одержаного приплоду, а витрати на їх утримання з часу розтелення
до релізації становитимуть собівартість одержаного від них молока.
101. Собівартість приросту маси та живої маси молодняка
великої рогатої худоби і тварин, вибракуваних з основного стада, в
молочному скотарстві розраховується відповідно до пунктів 96-98
цього Положення.
102. У м'ясному скотарстві одна голова приплоду оцінюється
виходячи з його живої маси і планової собівартості 1 центнера
живої маси телят при відлученні.
Собівартість приросту живої маси телят до 8-місячного віку
(включаючи масу одержаного приплоду) складається із витрат на
утримання корів і нетелів (останні за 2 місяці до розтелення
переводяться в основне стадо) і телят до 8-місячного віку (без
вартості побічної продукції та молока, яке оцінюється за
реалізаційними цінами).
Собівартість 1 центнера живої маси визначається діленням суми
витрат, віднесених на приплід і приріст живої маси телят до
8-місячного віку, і балансової вартості телят, що були в цій групі
на початок року та надійшли в групу протягом року, на загальну
живу масу телят до 8 місяців, відлучених від маток (без маси
тварин, що загинули) та тих, що залишилися під матками на кінець
року. Розрахована собівартість 1 центнера використовується для
оцінки телят, що залишилися під матками на кінець року та
переведені в старші групи.
Собівартість приросту маси та живої маси молодняка старше 8
місяців та худоби на відгодівлі визначається відповідно до пунктів
97 і 98 цього Положення.
Визначення собівартості продукції свинарства
103. Витрати на утримання основного стада свиней (свиноматок
з поросятами до їх відлучення та кнурів) становитимуть
собівартість приросту живої маси і ділового приплоду.
Собівартість приросту живої маси і однієї голови приплоду на
момент його відлучення від свиноматок визначається діленням
загальної суми витрат на утримання основного стада (без вартості
побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси при
відлученні (включаючи живу масу одержаного приплоду).
Собівартість 1 центнера живої маси поросят на момент їх
відлучення від свиноматок визначається діленням вартості поросят
під матками на початок року і витрат на основне стадо за поточний
рік на живу масу (без загиблих) поросят, які відлучені від
маток та які залишилися під матками на кінець року.
Собівартість 1 центнера приросту маси та живої маси свиней
інших груп (на дорощуванні та відгодівлі) визначається відповідно
до пунктів 97 і 98 цього Положення.
У неспеціалізованих підприємствах собівартість валового
приросту живої маси свиней (включаючи живу масу приплоду)
визначається в цілому по галузі діленням витрат на утримання всіх
груп свиней на кількість приросту. Собівартість 1 центнера живої
маси свиней визначається відповідно до пункту 98 цього Положення.
Визначення собівартості продукції вівчарства
104. Витрати на утримання дорослого поголів'я і молодняка
овець, а також на їх стрижку розподіляються між видами основної
продукції (вовною, приростом живої маси, приплодом). Молоко, а
також шкури загиблих тварин вважаються побічною продукцією і
оцінюються за реалізаційними цінами, а гній - за
нормативно-розрахунковою вартістю.
105. На собівартість приплоду ягнят відноситься в
романівському вівчарстві 12 відсотків, каракульському - 15, а в
усіх інших напрямах - 10 відсотків загальної суми на утримання
овець основного стада. В підприємствах, де не створюються отари
маточного стада і вівці всіх груп утримуються разом, на приплід
відноситься частина (у зазначеному розмірі) загальної суми витрат.
106. Витрати на утримання овець (без вартості побічної
продукції та приплоду) розподіляються між вовною (1 центнер вовни
прирівнюється до 5 одиниць) та приростом живої маси, один центнер
якого береться за одиницю.
107. Витрати на утримання стригального пункту, стрижку овець,
класування, пакування, маркування вовни відносяться прямо на
собівартість вовни.
108. Вартість ягнят на момент відлучення від маток
складається з собівартості приплоду та витрат на приріст їх живої
маси до відлучення.
Собівартість 1 центнера живої маси інших груп молодняка і
овець на відгодівлі визначається відповідно до пунктів 97 і 98
цього Положення.
Визначення собівартості продукції птахівництва
109. Собівартість продукції птахівництва визначається
діленням витрат на утримання чи вирощування відповідної групи
птиці (без вартості посліду та іншої продукції) на кількість
відповідної продукції. Обчислюється собівартість 1 тис.яєць
основного стада птиці та 1 центнер приросту живої маси молодняка
(кількість приросту живої маси визначається розрахунково).
110. Яйця батьківського стада птиці, не придатні для
інкубації, оцінюються за собівартістю яєць промислового стада, а
за його відсутності - за реалізаційними цінами. За цими ж цінами
оприбутковуються яйця, одержані від молодняка птиці.
111. Процес інкубації може мати незавершене виробництво. Для
його визначення і оцінки слід планову собівартість однієї голови
добового молодняка птиці поділити на тривалість інкубації в днях і
одержаний результат помножити на кількість яєць, що залишилися в
інкубаторах на кінець року, та фактичний період їх інкубації в
днях.
Для визначення суми витрат, віднесених на одержану продукцію,
необхідно до вартості незавершеного виробництва на початок року
додати витрати за рік і відняти вартість незавершеного виробництва
на кінець року. Розділивши цю суму (без вартості яєць, вилучених
при першому і другому міражі, шкаралупи, тушок півників, забитих в
добовому віці, за цінами можливого використання) на кількість
голів, визначають собівартість голови ділового добового молодняка
птиці.
Визначення собівартості продукції конярства
112. Собівартість приплоду лошат робочих коней визначається
виходячи із вартості (витрат) 60 кормо-днів утримання дорослих
коней.
113. У племінному конярстві собівартість приплоду на момент
відлучення визначається сумою річних витрат на утримання коней
(без вартості гною за встановленою оцінкою, іншої продукції за
реалізаційними цінами) та вартості виконаних робіт за нормативною
або плановою собівартістю робочого дня робочих коней.
Річні витрати на вирощування молодняка у конярстві загального
призначення (без вартості побічної продукції) приєднуються до
балансової вартості молодняка на початок року або до вартості
приплоду, одержаного в поточному році.
Собівартість молодняка коней, переведеного в основне стадо,
реалізованого і залишеного на кінець року для подальшого
вирощування, визначається додаванням до його вартості на початок
року, в момент придбання чи відлучення від маток, витрат на
утримання лошат у звітному році, розрахованих за кількістю
кормо-днів і середньою їх собівартістю.
Визначення собівартості продукції кролівництва
114. Собівартість однієї голови приплоду кролів визначається
в розмірі 50 відсотків планової собівартості однієї голови
молодняка на момент його відлучення. При відлученні приплід
дооцінюється (на 50 відсотків планової собівартості).
Собівартість однієї голови ділового приплоду визначається
діленням загальної суми витрат на утримання дорослих кролів
основного стада та молодняка до відлучення (без вартості побічної
продукції - гною, шкурок забитих звірів) на кількість голів
ділового (відлученого) приплоду.
Для визначення собівартості ділового приплоду, якщо в
підприємстві на кінець року залишається певна кількість
невідлученого молодняка, його вартість (на рівні 50 відсотків
планової собівартості голови при відлученні) виключається із
загальної суми витрат.
Собівартість приросту маси та живої маси молодняка після
відлучення визначається відповідно до пунктів 97 і 98 цього
Положення.
Визначення собівартості продукції звірівництва
115. У звірівництві собівартість однієї голови приплоду
визначається в розмірі 50 відсотків планової собівартості однієї
голови молодняка на час відлучення. При відлученні приплід
дооцінюється ще на 50 відсотків. Собівартість однієї голови
молодняка на час відлучення визначається діленням витрат на
утримання дорослих звірів з приплодом до відлучення (без вартості
шкурок загиблих тварин та м'яса забитих звірів за реалізаційними
цінами) на кількість відлученого молодняка. Загальна сума витрат
(без вартості молодняка, що залишився під матками на кінець
року) становитиме собівартість ділового приплоду.
Молодняк звірів після відлучення дооцінюється виходячи із
середніх витрат на утримання однієї голови протягом дня та
відповідної кількості кормо-днів.
Собівартість ділового виходу молодняка звірів приплоду
минулих років (забитого на шкурки, переведеного в основне стадо,
реалізованого та залишеного на кінець року) визначається на основі
балансової вартості молодняка на початок року і витрат на його
утримання, які розраховуються виходячи із витрат на утримання
1 голови протягом дня та кількості кормо-днів.
Визначення собівартості продукції рибництва
116. Собівартість 1 центнера товарної риби, що вирощується в
ставках та інших водоймах, складається із витрат на зариблення
водоймищ (включаючи вартість мальків), витрат на вирощування та
вилову оприбуткованої риби. В спеціалізованих підприємствах з
повносистемним рибним господарством (включаючи риборозведення)
визначається собівартість 1 тис.мальків шляхом ділення суми витрат
на утримання плідників, що знаходяться протягом року в маточниках
і нерестових ставках, на кількість мальків, пересаджених з
нерестових ставків. Собівартість 1 центнера цьоголіток
визначається діленням загальної вартості мальків та витрат на
вирощування риборозсадницького матеріалу (цьоголіток) на кількість
центнерів обчисленої продукції. При цьому середня маса цьоголітки
береться за 30 грамів.
Вартість цьоголіток, що залишилися в ставках-зимівниках,
розглядається як витрати на незавершене виробництво, що переходить
на майбутній рік. Після вилову риби в ставках-зимівниках і
пересадки цьоголіток у вигульні ставки всі наступні витрати
відносяться на вирощування товарної риби. В ці витрати включається
як вартість самих цьоголіток, так і витрати на їх вирощування до
вилову і реалізації. Собівартість 1 центнера товарної риби
визначається діленням всіх витрат на її вирощування на кількість
одержаної товарної риби.
У риболовецьких підприємствах визначається собівартість 1
центнера валової риби, що складається із витрат на виловлення,
транспортування, охолодження, підмороження та підсолення риби з
метою збереження її якості та на утримання суден і флоту, а також
засобів виловлення.
Витрати суден і флоту, які виконують функції транспортних або
пошукових, враховуються в загальних транспортних витратах.
Крім того, розраховується собівартість 1 тонни готової
рибопродукції, яка включає в себе вартість сирцю або мороженого
напівфабрикату та витрати на обробку починаючи з операцій
приймання риби до випуску готової продукції.
Визначення собівартості продукції бджільництва
117. Собівартість окремих видів продукції бджільництва
визначається шляхом розподілу витрат, включаючи вартість
незавершеного виробництва на початок року, між видами продукції
пропорційно її вартості за реалізаційними цінами. Собівартість
приросту кількості сот розраховується за собівартістю топленого
кондиційного воску.
Нові бджолині сім'ї оцінюються за реалізаційними цінами.
Собівартість 1 кілограма бджіл прирівнюється до собівартості 10
кілограмів меду. У бджільництві калькулюється валовий вихід меду,
до складу якого входить товарний мед і мед, залишений у вуликах,
що розглядається як вартість незавершеного виробництва на кінець
календарного року.
Певна частина витрат на утримання бджіл повинна бути
віднесена на роботи із запилення сільськогосподарських культур.
Тому одним з перших етапів калькулювання собівартості продукції
бджільництва медово-запилювального напряму є розмежування витрат,
що відносяться на вироблену продукцію і на запилювальні культури.
У разі використання більшої кількості бджолосімей, ніж
передбачено нормами, витрати бджільництва, віднесені на
запилювальні культури, не збільшуються.
Визначення собівартості продукції шовківництва
118. Собівартість грени складається з вартості племінних
коконів і витрат на приготування грени (без вартості гренажних
коконів з метеликами, що не вийшли, оцінених за цінами
реалізації).
До собівартості сирих коконів включається вартість грени за
собівартістю її приготування або за ціною придбання, витрати на
інкубацію грени, вигодовуванню черв'яків і одержанню коконів.
Собівартість 1 центнера сирих коконів визначається діленням витрат
(без вартості побічної продукції) на масу вирощених сирих коконів.
Визначення собівартості сперми плідників
119. На підприємствах і в організаціях з племінної справи і
штучного осіменіння сільськогосподарських тварин собівартість
сперми розраховується за видами плідників. Готовою продукцією є
вироблена і реалізована в звітному періоді спермопродукція.
На собівартість розбавленої свіжоодержаної і реалізованої
сперми плідників відносяться витрати на їх утримання та
технологічні витрати (вартість хімікатів і азоту, оплата праці
спеціалістів, включаючи відрахування на соціальні заходи, тощо).
Для визначення собівартості сперми із загальної суми виключаються
вартість побічної продукції.
Собівартість 1 мілілітра розбавленої сперми визначається
діленням суми витрат поточного року на фактично реалізовану сперму
певного виду тварин.
Собівартість 1 мілілітра розбавленої сперми плідників
власного виробництва та придбаної визначається діленням загальної
суми витрат, що складаються із собівартості сперми власного
виробництва і вартості придбаної сперми, на загальну кількість
реалізованої розбавленої сперми.
Повна собівартість однієї дози реалізованої замороженої
сперми визначається діленням загальної суми витрат поточного року
та вартості реалізованої придбаної сперми на кількість проданої в
поточному році продукції.
Заморожена сперма плідників, одержана в поточному році,
відображається в оперативному обліку на забалансовому рахунку за
кількістю (без вартісної оцінки).
Облік витрат на заморожену сперму ведеться за окремими
галузями тваринництва.
Витрати на доставку рідкого азоту і сперми та вартості азоту,
що використовується для дозаправлення посудин Д'юара, на пунктах
штучного осіменіння щомісяця списуються на витрати з реалізації.
КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
ПІДСОБНИХ (ПРОМИСЛОВИХ) ВИРОБНИЦТВ
120. У підсобних (промислових) виробництвах собівартість
виробленої продукції визначається на умовах франко-склад.
Собівартість продукції підсобних виробництв, що здійснюють
переробку сільськогосподарської продукції, розраховується діленням
витрат на переробку та вартості переробленої продукції за
договірною ціною (без побічної продукції) на кількість одержаної
основної продукції.
У разі переробки власної і давальницької сировини калькуляція
собівартості продукції здійснюється двома етапами: спочатку
обчислюється собівартість переробки одиниці сировини, для чого всі
витрати на переробку (без вартості побічної продукції) слід
поділити на кількість переробленої (власної та давальницької)
сировини (переробка давальницької сировини розглядається як
виконання робіт на сторону), а потім визначається собівартість
власної готової продукції, для чого вартість сировини та суми
витрат, пов'язаних з її переробкою (без вартості використаних
відходів та побічної продукції за реалізаційними цінами),
діляться на кількість власної готової продукції.
121. У плодоовочеконсервному виробництві розраховується
собівартість кожного виду продукції. Для цього вартість
перероблених овочів і фруктів (без вартості відходів за цінами
можливого їх використання) та інших компонентів (оцту, спецій,
солі) та оплата праці, відрахування на соціальні заходи
працівників прямо відносяться на відповідні види консервів.
Витрати, які не можуть бути прямо віднесені на певний вид
продукції (непрямі витрати), розподіляються між окремими її видами
пропорційно кількості вироблених умовних банок.
Аналогічним чином розраховується собівартість продукції
пункту соління, однак між видами продукції вартість компонентів
(солі, спецій тощо) розподіляється за технологічними нормами,
передбаченими рецептурою, а непрямі витрати - пропорційно
кількості виробленої продукції.
Непрямі витрати в сушильному виробництві розподіляються між
видами продукції пропорційно центнеро-дням.
122. Собівартість продукції виноробного виробництва
визначається діленням суми витрат на виготовлення продукції,
включаючи сировину і допоміжні матеріали, використані у
виробництві (без вартості відходів за реалізаційними цінами) на
кількість готової продукції. Непрямі витрати на виготовлення вина
та виноматеріалів розподіляються між видами продукції пропорційно
кількості, а при потребі враховується ще й тривалість її
зберігання.
123. У разі виготовлення вітамінно-трав'яного борошна,
комбікормів, гранульованих кормів, кормосумішей тощо
розраховується собівартість кожного виду одержаної продукції. Для
цього вартість переробленої маси і добавок відноситься прямо на
конкретний вид продукції, а непрямі витрати на переробку
розподіляються пропорційно масі переробленої сировини.
124. Собівартість виробленої продукції млинів і крупорушок
включає в себе вартість переробленої сировини та витрати,
пов'язані з її переробкою.
Для визначення собівартості кожного виду продукції (борошна,
дерті) вартість переробленого зерна та інші прямі витрати
відносяться безпосередньо на конкретний вид продукції, а непрямі
витрати на переробку розподіляються між видами продукції
пропорційно умовній кількості переробленої сировини. Для
розрахунку використовується показник продуктивності млина у разі
виготовлення конкретного виду продукції. Наприклад, якщо
продуктивність млина при переробці зерна на дерть на 30 відсотків
вища, ніж при його розмелюванні на борошно, то зерно, перероблене
на борошно, перераховується в умовну продукцію із застосуванням
коефіцієнта 1,0, а на дерть - 0,7.
125. У хлібопекарному виробництві витрати відносяться на
собівартість певного виду продукції, а суми, які не можуть бути
віднесені безпосередньо, розподіляються між видами продукції
пропорційно виручці від реалізації.
126. Собівартість окремих видів продукції переробки молока
(вершки, сметана, масло, сир тощо) визначається діленням витрат
на виробництво конкретного виду продукції на її масу. При цьому з
загальної суми витрат виключається вартість використаних відвійок
та іншої побічної продукції за цінами реалізації. Непрямі витрати
розподіляються між окремими видами продукції пропорційно виручці
від реалізації.
127. Для обчислення собівартості продукції забою тварини і
птиця оцінюються за договірними цінами. Розраховується фактична
собівартість м'яса окремих видів тварин. Для цього до вартості
тварин додаються витрати на забій і виключається вартість побічної
продукції (шкур, субпродуктів першої та другої категорії тощо) за
встановленими цінами чи цінами можливої реалізації. Результат
ділиться на кількість одержаного м'яса.
На птахозабійних цехах калькулюється собівартість 1 центнера
охолодженого м'яса. Побічну продукцію (пух, пір'я, підкрилок,
нестандартні тушки, субпродукти, кров, кишки) слід оцінювати за
цінами можливої реалізації.
У разі переробки декількох видів птиці непрямі витрати
птахозабійного цеху розподіляються з урахуванням продуктивності
конвеєрної лінії для переробки окремих видів птиці шляхом
розрахунку кількості умовних голів з використанням таких
коефіцієнтів: дорослі кури і курчата - 1,0, качки - 2,0, індики і
гуси - 4,0. На конкретний вид продукції відносять безпосередньо
вартість забитої птиці та використаних матеріалів.
Для визначення собівартості продукції забою кролів (м'ясо і
шкурки) всі витрати на забій, включаючи вартість забитих кролів за
договірними цінами (без вартості побічної продукції за цінами її
можливої реалізації), розподіляються між цими видами продукції
пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.
128. Собівартість шкурок хутряних звірів калькулюється окремо
за їх видами. Витрати на забій розподіляються між ними пропорційно
кількості забитих голів. Шкурки, які за своїми розмірами чи якістю
не відповідають діючим стандартам, вважаються нестандартними.
Витрати між стандартними і нестандартними шкурками розподіляються
за цінами можливої реалізації. Собівартість шкурок складається з
вартості забитих звірів, витрат на забій, первинну обробку та
зберіганню знежирених шкурок в холодильнику (без вартості побічної
продукції). При цьому витрати на зберігання знежирених шкурок в
холодильнику розподіляються між їх видами пропорційно площі та
тривалості зберігання.
129. Собівартість 1 тонни трести складається з вартості
переробленоі соломки і витрат, пов'язаних з її переробкою. У разі
переробки трести у волокно собівартість волокна складається з
вартості переробленої трести і витрат, пов'язаних з її переробкою
(без вартості побічної продукції).
130. У цегельному виробництві собівартість продукції
обчислюється за переділами: заготівля глини та піску, виготовлення
цегли-сирцю, випалювання цегли. На перших двох переділах
розраховуються витрати на одержання відповідно 1 куб.метра
заготовлених глини і піску та 1000 цеглин-сирцю. Собівартість
випаленої цегли складається із витрат на випалювання, включаючи
вартість цеглин-сирцю (без вартості побічної продукції - половинок
та битої цегли за реалізаційними цінами).
За незначного обсягу цегельного виробництва переділи не
виділяються. В цьому разі собівартість випаленої цегли
обчислюється виходячи з витрат на заготівлю сировини, виготовлення
сирцю та випалювання цегли (без вартості побічної продукції).
131. У разі заготівлі деревини з власних лісонасаджень
розраховується собівартість 1 куб.метра ділової деревини. Для
цього витрати, включаючи плату за деревину, реалізовану на пні
(без вартості побічної продукції, наприклад дров, за ціною
можливого використання), діляться на кількість одержаної
продукції.
Окремо обчислюються витрати на виготовлення пиломатеріалів,
фактична собівартість яких складається з вартості розпиляної
деревини (колод), заготовленої власними силами та придбаної, а
також витрат на їх розпилювання, зменшених на вартість одержаної
побічної продукції (обаполку, обрізків, тирси), яка оцінюється за
цінами можливого використання.
У разі розпилювання на пилорамах сільськогосподарських
підприємств деревини інших організацій та осіб обчислення
собівартості здійснюється відповідно до пункту 120 цього
Положення.
132. Витрати сільськогосподарських підприємств на добування
торфу плануються і обліковуються в цілому по виробництву незалежно
від цільового призначення торфу. Готовою продукцією є заготовлений
торф, висушений до встановлених кондицій.
У разі потреби розрахунок собівартості торфу
здійснюватиметься з урахуванням його вологості, яка береться на
рівні: торф для добрив - 55 відсотків, для підстилки - 40
відсотків, кусковий для палива - 33 відсотки, фрезерний для палива
- 40 відсоків. Це дає змогу визначити собівартість заготовленої
продукції в перерахунку на торф умовної вологості.
Для визначення собівартості 1 тонни заготовленого для певного
призначення торфу необхідно витрати на торфорозробку розділити на
кількість торфу умовноі вологості і помножити на кількість торфу
умовної вологості певного призначення. Одержаний результат
ділиться на його фізичну масу. Виготовлення торфобрикетів слід
розглядати як окремий переділ торфорозробок. Собівартість
виготовлених брикетів складається з вартості використаного торфу
та інших компонентів і витрат на приготування маси, її формування
та сушіння.
ВИЗНАЧЕННЯ ПОВНОЇ (КОМЕРЦІЙНОЇ) СОБІВАРТОСТІ
ТОВАРНОЇ ПРОДУКЦІЇ
133. Повна (комерційна) собівартість реалізованої продукції
складається з виробничої собівартості і витрат на її реалізацію,
які включають витрати відповідно до пункту 22 (підпункту 15) цього
Положення, а також інші витрати, які пов'язані з реалізацією
продукції і не відшкодовуються покупцями за окрему плату (оплата
праці, включаючи відрахування на соціальні заходи, продавців,
сплата разового збору, витрати на утримання ларків, на доставку
продукції до покупців тощо).
134. Витрати, пов'язані з реалізацією, відносяться на певну
продукцію прямо або розподіляються між її видами пропорційно
кількості чи вартості.
135. Повна (комерційна) собівартість одиниці продукції
визначається діленням загальної суми витрат на виробництво та
реалізацію продукції на її товарну кількість.
Додаток N 1
до Типового положення з планування,
обліку і калькулювання собівартості
продукції (робіт, послуг)
сільськогосподарських підприємств
ПЕРЕЛІК
витрат на виплату основної і додаткової заробітної плати
1. До фонду основної заробітної плати входять:
1) заробітна плата, нарахована за виконану роботу
(відпрацьований час) за відрядними розцінками, тарифними ставками,
посадовими окладами;
2) вартість продукції, що видається в порядку натуральної
оплати працівникам згідно із законодавством;
3) надбавки та доплати до тарифних ставок і посадових окладів
у розмірах, передбачених законодавством:
кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо
відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майстерність;
за класність водіям автомобілів і трактористам-машиністам, за
звання майстра робітникам провідних професій та іншим категоріям;
персональні надбавки;
керівникам, спеціалістам, службовцям за високі досягнення у
праці або за виконання особливо важливих завдань в установлений
термін;
за знання іноземної мови у випадках, передбачених
законодавством;
за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування
або збільшення обсягу виконаних робіт;
за стаж роботи;
доплата до середнього заробітку у випадках, передбачених
законодавством;
інші надбавки і доплати, передбачені законодавством;
4) оплата праці працівників, які не перебувають у штаті
підприємства, але виконують роботи (надають послуги) згідно з
договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір
підряду, за умови, що розрахунки з працівниками за виконану роботу
(надані послуги) провадяться безпосередньо цим підприємством.
Розмір коштів, спрямованих на оплату праці цих працівників,
визначається виходячи з кошторису на виконання робіт (надання
послуг) за договором і платіжним документом.
Плата працівникам, які не перебувають у штаті підприємства,
за виконання разових робіт (ремонт інвентаря, побілка і
фарбування, експертиза тощо);
5) вартість безкоштовно наданих працівникам відповідно до
законодавства комунальних послуг, продуктів харчування; витрати на
оплату безкоштовно наданого працівникам підприємств відповідно до
законодавства житла (суми грошових компенсацій у разі ненадання
безкоштовного житла, комунальних послуг тощо);
6) вартість безкоштовно наданих предметів (включаючи формений
одяг та обмундирування), що залишаються в особистому постійному
користуванні, або сума пільг у зв'язку з продажем їх за зниженими
цінами відповідно до законодавтства (крім вартості виданого
спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту,
мила та інших миючих засобів, знешкоджувальних засобів, молока і
продуктів лікувально-профілактичного харчування або відшкодування
витрат працівникам за придбання ними спецодягу, спецвзуття та
інших засобів індивідуального захисту у разі, коли вони не видані
адміністрацією);
7) оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до
законодавства, грошових компенсацій за невикористану відпустку
(крім оплати відпустки у відповідній частці заробітної плати, яка
нараховується за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні
підприємства);
8) оплата спеціальної перерви в роботі у випадках,
передбачених законодавством, оплата пільгового часу підліткам;
9) оплата робочого часу працівників, які залучаються до
виконання державних або громадських обов'язків, якщо ці обов'язки
виконуються в робочий час відповідно до законодавства;
10) плата за працю у вихідні та святкові (неробочі) дні, в
понадурочний час за розцінками, встановленими законодавчими
актами;
11) виплати за районними коефіцієнтами, коефіцієнтами за
роботу в пустелях, безводних місцевостях і високогірних районах,
за іншими коефіцієнтами до заробітної плати, що враховують
галузеві особливості;
12) відсоткові надбавки до заробітної плати за безперервний
стаж роботи в районах Крайньої Півночі, у прирівняних до них
місцевостях і в інших районах з важкими природно-кліматичними
умовами;
