ремонтних робіт проекту, їх якість, а також:
- стан приміщень центральних та індивідуальних теплових
пунктів;
- наявність і відповідність розрахунку вимірювальних
діафрагм;
- наявність і стан контрольно-вимірювальної апаратури і
автоматичних пристроїв;
- наявність і стан теплової ізоляції трубопроводів і
обладнання на теплових пунктах і місцевих системах
теплоспоживання;
- відсутність не передбачених проектом прямих з'єднань з
водопроводом і каналізацією;
- наявність актів промивання і гідравлічних випробувань;
- наявність паспорта теплового пункту;
- наявність схем, інструкцій і покажчиків (бирок) на
обладнанні і запірно-регулювальній апаратурі із зазначенням
основних характеристик і номерів, що відповідають принциповій
схемі.
Тепловий пункт може бути включений тільки після заповнення
місцевих систем опалення і вентиляції і трубопроводів теплового
пункту по тракту опалення мережною водою згідно з графіком,
затвердженим ПТКЕ. При масовому включенні в роботу опалювальних
систем (наприклад, після літньої перевірки) їх включають згідно з
графіком, затвердженим ПТКЕ. При цьому включення слід провадити у
такій послідовності: при рівному і знижуючому профілі місцевості
від джерела теплоти - у напрямку від джерела до кінцевих
споживачів, а при підвищувальному профілі місцевості від джерела -
у напрямку від кінцевого споживача до джерела. Така послідовність
включення сприяє найшвидшому видаленню повітря з усієї системи
теплопостачання.
У момент наповнення системи всі повітрозбірники у верхніх
точках повинні бути відкриті до моменту появи води. Наповнення
системи провадиться відкриванням головної засувки на зворотному
трубопроводі. При цьому тиск не повинен знижуватися більше ніж на
0,03 - 0,05 МПа. Якщо на зворотному трубопроводі системи опалення
встановлено витратомір, то систему наповнюють по обвідному
трубопроводу, а за відсутності його замість витратоміру тимчасово
встановлюють патрубок з фланцями. Якщо тиск у зворотному
трубопроводі (в метрах) нижчий за висоту системи опалення, то на
поворотному трубопроводі слід встановити регулятор тиску "до себе"
(регулятор підпору).
Заповнення системи опалення при наявності у зворотному
трубопроводі регулятора тиску "до себе" не можна зробити звичайним
відкриванням засувки на зворотному трубопроводі, оскільки за
відсутності води у системі опалення і циркуляції у ній на клапан
регулятора буде діяти одностороннє зусилля від пружини, яка прагне
закрити клапан. Тому для заповнення системи слід провести такі
дії: відкрити повітрозбірники у верхній частині системи, відкрити
засувки на зворотному трубопроводі, ослабити пружину клапана,
трохи відкрити засувки на подаючому трубопроводі і почати
поступово заповнювати систему з боку подаючого трубопроводу. У цей
час слід спостерігати за манометром з боку системи опалення. Як
тільки тиски перед клапаном і за клапаном (на зворотному
трубопроводі теплової мережі) порівняються, провадять натискування
пружини. Пружини натягують доти, доки із системи не буде видалено
усе повітря і з повітрозбірників не буде надходити вода. Після
цього повітряні крани закривають і провадять подальше натягування
пружини для того, щоб тиск перед регулятором дорівнював висоті
системи плюс 3 - 5 м.
9.2.9. Якщо система заповнилася водою під час літнього
періоду, то її слід відключити прикриттям засувок спочатку на
зворотному трубопроводі, що внаслідок нещільності прикриття
клапана верхня частина системи може поступово оголятися і
заповнюватися повітрям. Після одержання дозволу на пуск системи
після її заповнення відкривають засувки на зворотному, а потім на
подаючому трубопроводі і в системі створюється циркуляція. На
теплових пунктах, обладнаних авторегуляторами для створення
циркуляції, в системі споживання слід відкрити крани на імпульсних
трубках регуляторів. Регулятори повинні бути настроєні на
підтримання потрібного режиму в системі теплоспоживання. Після
включення циркуляції слід через кожні 2 - 3 год. видаляти повітря
із системи.
9.2.10. Під час приймання теплового пункту після проведення
капітального ремонту повинна бути оформлена, за потреби поновлена
і представлена комісії така технічна документація:
- паспорт теплового пункту;
- оперативний журнал;
- журнал дефектів обладнання;
- схема теплового пункту;
- режимна карта;
- принципова схема внутрішньодворової розводки;
- однолінійна розрахункова схема електрообладнання;
- однолінійна схема автоматики;
- маршрутна схема руху обслуговуючого персоналу по
закріплених теплових пунктах;
- посадові обов'язки слюсаря-сантехніка;
- інструкція по експлуатації автоматизованої схеми роботи
насосного обладнання;
- графік планово-попереджувального (ремонту) огляду
обладнання (ППО);
- інструкція з техніки безпеки під час роботи на тепловому
пункті;
- температурний графік роботи тепломережі;
- Положення про технічних огляд, обслуговування інженерних
систем і обладнання теплових пунктів, елеваторних вузлів,
водопідкачок.
9.2.11. Паспорт теплового пункту повинен бути повністю
заповнений: внесені відомості про заміну несправного основного
обладнання новим або капітально відремонтованим; проставлені
строки проведення капітального ремонту; в оперативному журналі
зроблена помітка про проведення капітального ремонту і ведеться
регулярний запис контрольованих параметрів теплового пункту; в
журналі дефектів повинен бути зроблений запис про усунення всіх
несправностей і дефектів, виявлених у міжремонтний період. Схема
теплового пункту повинна бути скоригована і відповідати реально
встановленому обладнанню і його нумерації; режимна карта повністю
заповнена, підписана і затверджена посадовими особами.
На принциповій схемі внутрішньодворової розводки повинні бути
вказані всі приєднані до теплового пункту будівлі, їх адреси,
поверховість, діаметри і довжина внутрішньоквартальних теплових
мереж, навантаження, а принципова схема автоматики роботи
насосного обладнання виконана в однолінійному виконанні і вивішена
на внутрішньому боці дверцят електрошафи. На маршрутній схемі руху
обслуговуючого персоналу треба вказати всі закріплені за ними
теплові пункти, маршрути руху і час відвідування кожним технічним
працівником. Посадова інструкція слюсаря-сантехніка повинна бути
підписана і затверджена посадовими особами ПТКЕ.
9.2.12. Інструкція з експлуатації автоматизованої схеми
роботи насосного обладнання повинна бути підписана, затверджена
посадовими особами ПТКЕ. Інструкція з техніки безпеки під час
роботи на тепловому пункті повинна бути затверджена головним
інженером ПТКЕ. Інструкція з технічного обслуговування
електрообладнання теплового пункту повинна бути підписана і
затверджена посадовими особами ПТКЕ.
Графік обслуговування повинен бути затверджений головним
інженером ПТКЕ і містити обсяг робіт, що провадяться на тепловому
пункті під час щоденного огляду і щотижневого технічного
обслуговування.
9.3. Експлуатація теплових пунктів і систем теплоспоживання,
приєднаних до водяних теплових мереж
9.3.1. Нагляд за станом теплових пунктів повинен здійснювати
експлуатаційний район (дільниця) ПТКЕ і Енергонагляд.
9.3.2. Налагодження теплових пунктів споживачів провадить
експлуатуюча організація таким чином, щоб температура води від
систем теплоспоживання не перевищувала заданого значення, а гаряча
вода, що подається, за якістю задовольняла вимоги санітарних норм.
Цього досягають відповідним настроюванням автоматичних
регуляторів, а за їх відсутності - встановленням дросельних
пристроїв, які гасять надлишковий напір.
Контроль за налагодженням теплових пунктів здійснює служба
вимірювань, налагодження і випробувань (СВНВ) спільно з районом
(дільницею) ПТКЕ.
9.3.3. Під час експлуатації насосно-підмішувальних станцій
СВНВ повинна постійно стежити за справністю клапанів зміщування і
розсікання, щоб у разі аварійної зупинки підмішувального насоса
вода з подаючого трубопроводу не надходила до системи опалення,
оскільки це може викликати аварійну ситуацію у цій системі.
9.3.4. Експлуатація елеваторних вузлів. Основним показником
якості нормального функціонування елеватора є коефіцієнт
змішування елеватора, який в експлуатаційних умовах визначають за
виміряними температурами. Якщо u / u < 1 (де u -
фак роз фак
фактичний коефіцієнт змішування елеватора, що визначається в
результаті вимірювань; u - розрахунковий коефіцієнт
роз
змішування), то внаслідок зниженої витрати води у системі опалення
буде спостерігатися нерівномірний розподіл води по окремих
ділянках системи і, як наслідок, нерівномірне прогрівання
приміщень.
9.3.5. Незалежно від теплового навантаження будівлі кожний
елеватор повинен мати свій паспорт.
9.3.6. Випробування місцевих систем. Місцева система перед
випробуванням повинна бути відділена від теплового пункту шляхом
встановлення після вхідних засувок заглушок товщиною не менше ніж
3 мм. У ній повинні бути відкриті запірно-регулювальні органи,
включаючи крани біля нагрівальних приладів. Системи опалення
заповнюють водою через зворотний трубопровід. Для випробування
систем опалення з чавунними радіаторами використовують
водопровідну воду, а для систем опалення із стальними радіаторами
(панельні нагрівальні прилади, стальні штамповані радіатори) -
мережну воду. Заповнення системи водою закінчують після повного
видалення з неї повітря. З повітрозбірників і кранів у верхніх
частинах системи повинна з'явитися вода. Обпресувальний агрегат
приєднують до зворотного трубопроводу системи опалення тимчасовим
трубопроводом, на якому встановлюють запірний вентиль і зворотний
клапан. На зворотному трубопроводі повинен бути встановлений
манометр, розрахований на обпресувальний тиск.
Гідравлічні випробування провадять у такій послідовності: за
допомогою преса піднімають тиск до робочого значення (фактичний
тиск у зворотному трубопроводі), відключають прес вентилем і
оглядають трубопроводи, арматуру і радіатори систем. Огляд
провадять протягом не менше 10 хв. Якщо під час огляду не виявлено
тріщин, свищів, витікань та інших нещільностей, то вентиль
відкривають і підвищують тиск до випробувального, а потім вентиль
закривають. Система вважається такою, що витримала випробування:
якщо не виявлено витікання в трубопроводах, арматурі, радіаторах
та іншому обладнанні; якщо в системах опалення, вентиляції і
гарячого водопостачання протягом 5 хв. після відключення преса
тиск знизився не більше ніж на 0,02 МПа (для систем панельного
опалення падіння допускається не більше ніж 0,01 МПа протягом 15
хв.).
9.3.7. Випробувальний тиск приймають таким, що дорівнює 1,25
робочого у нижній точці системи, і відповідно не нижче: для систем
водяного опалення з чавунними і штампованими стальними радіаторами
- 0,7 МПа, а з панельними і конвекторними нагрівальними приладами
- 1,0 МПа; для калориферів системи опалення і вентиляції - 0,9
МПа; для системи гарячого водопостачання, приєднаних до відкритих
теплових мереж - 0,75 МПа; до закритих - 0,6 МПа. Якщо результати
випробувань не задовольняють вказані вимоги, то слід виявити і
усунути нещільність і провести випробування. Після закінчення
випробувань треба видалити із системи водопровідну воду і
заповнити ії мережною водою. Якщо теплова мережа під час
випробувань системи була в ремонті, то воду в системі заміняють
після пуску теплової мережі.
9.3.8. Випробування елеваторного вузла. Трубопроводи і
обладнання елеваторного вузла повинні бути від'єднані від теплової
мережі (на вхідних засувках) і від системи опалення (на вихідних
засувках) заглушками товщиною не менше ніж 3 мм. Регулятори,
встановлені на елеваторному вузлі, повинні бути у відкритому
стані. Для гідравлічних випробувань елеваторний вузол приєднують
до обпресувального агрегату тимчасовим трубопроводом, на якому
встановлюють запірний вентиль і зворотний клапан. Після заповнення
вузла водою і повного видалення повітря з верхніх точок тиск у
ньому за допомогою гідравлічного преса доводять до робочого і
витримують протягом часу, потрібного для огляду, але не менше ніж
10 хв. Якщо протягом цього часу не буде виявлено будь-яких
дефектів у всіх зварних і фланцевих нарізних з'єднаннях,
трубопроводах і арматурі, то тиск піднімають до випробувального,
що дорівнює 1,25 робочого, і включають прес вентилем. Робочий тиск
приймають по подаючому трубопроводу в тепловій мережі у місці
приєднання елеваторного вузла. При цьому випробувальний тиск
повинен бути не нижчим ніж 1 МПа. Результати гідравлічних
випробувань вважають задовільними, якщо у зварних швах, фланцевих
з'єднаннях, в трубопроводах і арматурі не виявлено ознак витікання
або потіння і не знизився тиск протягом 10 хв. після відключення
преса.
9.3.9. Гідравлічні випробування водопідігрівачів провадять у
два етапи. На першому етапі випробовують міжтрубний простір, під
час якого визначають герметичність і міцність корпусу
водонагрівача, трубок і вальцьованих з'єднань трубок з трубною
решіткою. На другому етапі випробовують трубний простір, під час
якого визначають щільність і міцність стінок з'єднувальних
калачів, а також фланцевих з'єднань калачів з трубними решітками.
Після закінчення випробувань міжтрубний простір звільняють від
водопровідної води.
9.3.10. Випробування міжтрубного простору. Міжтрубний простір
теплової мережі від'єднують від подаючого і зворотного
трубопроводів теплової мережі заглушками товщиною не менше ніж 3
мм, які встановлюють у фланцевих з'єднаннях. Калачі знімають. До
корпусу підігрівача за допомогою штуцера приєднують тимчасовий
трубопровід для заповнення міжтрубного простору водопровідною
водою і для приєднання обпресувального агрегата. На трубопроводі
повинен бути встановлений вентиль і зворотний клапан. Після
заповнення міжтрубного простору водою і повного видалення повітря
тиск піднімають до робочого (тиск у подаючому трубопроводі
теплової мережі у тепловому пункті) і витримують протягом часу,
потрібного для огляду корпуса (не менше 10 хв.), а також трубних
решіток і трубок з метою виявлення свищів і нещільностей
вальцювання їх в трубних решітках. Якщо з будь-якої трубки тече
вода, то її треба замінити. Нещільності у місцях з'єднання трубки
з решіткою підвальцьовують. Після усунення дефектів провадять
поворотне випробування на робочий тиск. Якщо під час поворотного
випробування не виявлено видимого витікання і зниження тиску, то
тиск піднімають до 1,25 робочого. Результати гідравлічних
випробувань вважають задовільними, якщо у зварних з'єднаннях,
корпусі, вальцьованих з'єднаннях і трубках не виявлено витікання і
не знизився тиск протягом 10 хв.
9.3.11. Під час випробувань трубного простору встановлюють
калачі. За допомогою заглушок від'єднують трубний простір від
міського водопроводу і системи гарячого водопостачання, потім
приєднують тимчасовий трубопровід для заповненням і пересування на
ньому вентилів і зворотного клапана. Піднімають тиск до робочого і
витримують протягом часу, потрібного для огляду (не менше ніж 10
хв.) поверхонь калачів і фланцевих з'єднань. При відсутності
нещільностей піднімають тиск до 1,25 робочого і знову оглядають.
Результати гідравлічних випробувань вважають задовільними, якщо у
фланцевих з'єднаннях і калачах відсутнє витікання і не відбулося
падіння тиску протягом 10 хв.
9.3.12. Після випробувань та визначення готовності до
постійної експлуатації місцевих систем теплоспоживання,
опалювально-вентиляційних установок, водопідігрівачів, теплових
пунктів та відгалужень до абонента складаються відповідні акти
(додатки 28, 29).
9.3.13. Гідравлічні випробування водонагрівачів, включених до
системи теплопостачання за належною схемою, провадять 1 раз на 2
роки.
9.4. Експлуатація пристроїв автоматичного регулювання,
технологічних захистів і блокування систем теплоспоживання
9.4.1. Встановлення засобів автоматизації (автоматичних
регуляторів, пристроїв захисту і блокування) у системах
централізованого теплопостачання спад провадити згідно з проектом,
виконаним спеціалізованою організацією.
9.4.2. До обслуговування і ремонту засобів автоматизації
допускається спеціально навчений персонал, який повинен знати:
- технологічну схему об'єкта автоматизації, характеристики і
режими роботи обладнання;
- призначення, будову і принцип дії регуляторів;
- правила виключення і відключення регуляторів та їхніх
окремих елементів;
- методики і способи перевірки, випробування і визначення
несправності регуляторів та їх технічне обслуговування;
- місцеві інструкції, складені стосовно до конкретного
об'єкта автоматизації.
9.4.3. Обслуговуючий персонал відповідає за роботоздатний
стан засобів автоматизації, прийнятих до постійної або тимчасової
експлуатації.
9.4.4. Перед включенням засобів автоматизації в роботу після
монтажу чи ремонту, у тому числі технологічного обладнання,
необхідно:
- перевірити відповідність монтажу всіх вузлів регулятора
робочій схемі і вказівкам інструкції заводів-виробників;
- переконатися у справності вентилів на з'єднувальних
(імпульсних) лініях, у відсутності нещільностей у сальниках,
виконавчих пристроях (клапанах) і з'єднувальних (імпульсних)
лініях;
- продути з'єднувальні (імпульсні) лінії;
- переконатися у працездатності кожного елемента регулятора.
9.4.5. Під час пуску регулятора необхідно:
- при режимі об'єкта регулювання, який склався, включати і
настроювати регулятор на підтримання заданих параметрів;
- настроювати регулятор на задане значення параметра слід
обережно, перевіряючи після кожного часткового впливу на
настроєний елемент за приладами і діаграмами значення і напрямок
зміни параметра, а також стабільність протікання процесу
регулювання і час, через який настає режим, що встановився,
прагнучи до того, щоб воно було мінімальним;
- переконатися у справній роботі регулятора за покажчиком
положення і значення зміни регульованого параметра;
- нанести збурення (у межах 5 - 8 % регульованого діапазону)
і перевірити роботу регулятора за покажчиком положення,
індикаторними лампочками тощо, проаналізувавши його дії за
діаграмами самопишучих приладів; при правильній роботі регулятора
залишити його в експлуатації і записати і оперативному журналі час
включення.
9.4.6. В операціях включення регуляторів у роботу після
монтажу чи ремонту повинні брати участь як персонал, що обслуговує
автоматику, так і представники організації, яка провадили монтаж
чи ремонт засобів автоматизації і технологічного обладнання.
9.4.7. Під час обслуговування засобів автоматизації
необхідно:
- щоденно перевірити роботу регуляторів з переглядом
оперативного журналу і журналу дефектів і аналізом роботи
регуляторів за діаграмами реєструючих приладів;
- щотижня перевіряти настроювання регуляторів, стан рухомих
частин при заданому режимі і при різких змінах параметрів, що
викликаються штучно (з дозволу диспетчера ПТС), і підлягає
регулюванню;
- щомісячно перевіряти щільність з'єднувальних (імпульсних)
ліній і продувати їх;
- під час зупинки мережі провадити планово-попереджувальний
ремонт засобів автоматизації, перевірку стану ущільнюваних кромок
гідравлічних клапанів, якість притирання їх до сідел; стан пружин,
штоків, мембран і сильфонів регулюючих, імпульсних і відсічних
клапанів та ін.;
- не рідше одного разу на місяць (з записом в оперативному
журналі об'єкта) передбачати переключення регуляторів з одного
джерела живлення на інше, у схемах яких за умовами надійності їх
роботи передбачено два джерела живлення робочою енергією (вода,
повітря, електроживлення тощо).
9.4.8. Працівники, які обслуговують засоби автоматизації і
відключають їх, повинні повідомити працівників оперативних служб у
таких випадках:
- при виявленні несправностей регулятора чи його вузлів;
- при зникненні живлення на діючому регуляторі.
9.4.9. Під час спрацювання пристроїв захисту (розсікання)
теплових мереж виконавчий орган, встановлений на подаючому
трубопроводі, повинен закріпитися скоріше, а відкритися повільніше
ніж виконавчий орган, встановлений на зворотному трубопроводі.
Час випередження або запізнення визначається під час
проведення налагоджувальних робіт і фіксується у місцевій
інструкції.
Робота пристроїв захисту перевіряється перед початком і після
закінчення опалювального сезону.
9.4.10. Усі автоматизовані об'єкти теплових мереж (насосні
станції, ЦТП та ін.), де немає постійного чергування, повинні
перевірятися обслуговуючим персоналом не рідше ніж 1 раз на добу,
а при отриманні сигналу про несправність чи неполадки - негайно.
Аварійний сигнал повинен спрацьовувати у таких основних
випадках:
- обезстурмлювання (втрата електроживлення) насосної;
- відключення основного і включення від АВР резервного
насоса;
- нагрівання підшипників насоса чи електродвигуна понад
допустимі межі (теплове реле, електронний тепловий захист);
- затоплення приміщень насосної, пов'язане з аварійним
надходженням води, з відкачуванням якої не справляється дренажний
насос, а також у разі виходу його з ладу;
- помилкове спрацьовування захисних або блокувальних систем;
- аварійне відхилення без відновлення регульованих параметрів
за межі допустимих значень.
Інші випадки подачі сигналу визначаються проектними та
експлуатаційними організаціями, виходячи з технологічних
особливостей об'єкта.
10. Метрологічне забезпечення обліку використання
теплової енергії систем теплопостачання
10.1 Загальні положення
10.1.1 Основою обліку відпускання і використання теплової
енергії є вузол обліку теплової енергії, організований на межі
розподілу теплових мереж енергопостачальної організації і
абонента.
При організації вузла обліку не на межі розподілу розрахунок
за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на ділянці
мережі від межі розподілу до місця установки розрахункових
приладів.
10.1.2 Для обліку відпускання і використання теплової енергії
повинні застосовуватись засоби вимірювальної техніки, занесені до
Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, допущених до
застосування в Україні, або ті, що пройшли державну метрологічну
атестацію (далі - ЗВТ).
10.1.3 Розрахунковими приладами на вузлах обліку теплової
енергії є теплолічильники. При використанні автоматизованих вузлів
обліку теплової енергії вони повинні забезпечувати вимірювання
всіх параметрів теплоносія, що й теплолічильники.
10.1.4 Обладнання вузлів обліку на джерелі теплоти і на
тепловому пункті споживача повинно виконуватись відповідно до
чинних правил обліку відпускання та використання теплової енергії.
10.2 Основні вимоги до ЗВТ обліку
10.2.1 При устаткуванні вузла обліку необхідно вибирати ЗВТ,
діапазони вимірювань яких відповідають діапазону зміни параметрів
теплоносія на об'єкті.
10.2.2 Межі допустимої відносної похибки теплолічильників при
вимірювання кількості теплоти повинні бути, залежно від різниці
температур теплоносія в подавальному та зворотному трубопроводах
(дельта t), не більше:
+- 7 % (+ - 10 %) за дельта tmin <= дельта t < 10 град. С;
+- 6 % (+ - 8 %) за 10 град. С <= дельта t < 20 град. С;
+- 5 % (+- 7 %) за 20 град. С <= дельта t <= дельта tmax,
де дельта tmin, дельта tmax - найменша та найбільша різниця
температур теплоносія в подавальному та зворотному трубопроводі
відповідно, град. С.
10.2.3 Межі допустимої відносної похибки теплолічильників при
вимірювання об'єму (маси) теплоносія повинні бути не більше +- 3%.
10.2.4 Межі допустимої абсолютної похибки теплолічильників
при вимірюванні температури теплоносія повинні бути не більше +-
(1,3 + 0,003 х t) град. C.
10.2.5 Межі допустимої відносної похибки теплолічильників при
вимірюванні часу напрацювання та простою повинні бути не більше +-
0,1 %.
10.2.6 Межі допустимої зведеної до верхньої межі діапазону
вимірювань похибки теплолічильників при вимірюванні надлишкового
тиску повинні бути не більше +- 4%.
10.2.7 При використанні вимірювальних інформаційних систем
обліку теплової енергії границі допустимої похибки каналу
вимірювання відповідної фізичної величини повинні відповідати
вимогам пп. 10.2.2-10.2.6.
10.3 Проектування та монтаж вузла обліку
10.3.1 Проект вузла обліку теплової енергії виконується на
підставі технічних умов, що видаються теплопостачальною
організацією.
10.3.2 Вибір і монтаж устаткування вузла обліку теплової
енергії на джерелі теплоти виконується на основі проекту,
розробленого відповідно до вимог чинних нормативних документів та
погодженого з Держенергонаглядом і територіальним органом
центрального органу виконавчої влади у сфері метрології (далі -
територіальний орган ЦОВМ).
10.3.3 Вибір і монтаж устаткування вузла обліку теплової
енергії на тепловому пункті споживача виконується на основі
проекту, розробленого відповідно до вимог чинних нормативних
документів та погодженого з енергопостачальною організацією та
територіальним органом ЦОВМ.
10.3.4 Монтаж устаткування вузла обліку повинен виконуватись
організацією, яка має ліцензію на проведення відповідних робіт.
10.4 Допуск до експлуатації вузла обліку теплової енергії
джерела теплоти
10.4.1 Допуск до експлуатації вузла обліку джерела теплоти
здійснюється представником Держенергонагляду в присутності
представника джерела теплоти, теплових мереж і територіального
органу ЦОВМ, про що складається відповідний акт. Акт складається у
чотирьох примірниках, один з яких одержує представник джерела
теплоти, другий - представник Держенергонагляду, третій -
представник теплових мереж, а четвертий - це представник
територіального органу ЦОВМ. Акт допуску до експлуатації вузлів
обліку теплової енергії на джерелі теплоти повинен бути
затверджений керівником підрозділу Держенергонагляду.
Для допуску вузла обліку теплової енергії до експлуатації
представник джерела теплоти повинен пред'явити:
- принципові схеми підключення виводів джерела;
- проект вузла обліку, погоджений з Держенергонаглядом та
територіальним органом ЦОВМ;
- паспорти ЗВТ, що входять до складу вузла обліку;
- документи про повірку ЗВТ вузла обліку з діючим тавром
держповірника;
- свідоцтво про державну метрологічну атестацію вузла обліку
теплової енергії (ця вимога стосується тільки тих ЗВТ, які
вимірюють масу або об'єм теплоносія методом змінного перепаду
тиску);
- акт про відповідність монтажу вимогам чинних нормативних
документів (ця вимога стосується тільки тих ЗВТ, які вимірюють
масу або об'єм теплоносія методом змінного перепаду тиску);
- змонтований і перевірений на працездатність вузол обліку
теплової енергії і теплоносія, включаючи ЗВТ, що реєструють
параметри теплоносія.
10.4.2 При допуску вузла обліку до експлуатації повинні бути
перевірені:
- відповідність заводських номерів на ЗВТ обліку вказаним у
їх паспортах;
- відповідність діапазонів вимірювань встановлених ЗВТ обліку
діапазонам вимірюваних параметрів;
- якість монтажу ЗВТ і ліній зв'язку, а також відповідність
монтажу вимогам паспорта і проектної документації;
- наявність пломб.
10.4.3 У випадку виявлення невідповідності вимогам цих Правил
вузол обліку до експлуатації не приймається і в акті наводиться
повний перелік виявлених недоліків щодо пунктів Правил, положення
яких порушені.
10.4.4 При допуску до експлуатації вузла обліку джерела
теплоти після отримання акта представник Держенергонагляду пломбує
ЗВТ вузла обліку теплової енергії і теплоносія.
10.4.5 Вузол обліку джерела теплоти визнається придатним для
здійснення обліку постачання теплової енергії і теплоносія з
моменту підписання акта представником джерела теплоти,
представником підрозділу Держенергонагляду, представником теплових
мереж та представником територіального органу ЦОВМ.
10.4.6 Виклик представників Держенергонагляду, теплових мереж
і територіального органу ЦОВМ для оформлення допуску вузла обліку
джерела теплоти здійснюється не пізніше, ніж за 10 днів до
передбачуваного дня оформлення вузла обліку, а допуск до
експлуатації повинен бути зроблений не пізніше ніж через 15 днів з
моменту подачі заявки.
10.4.7 Перед кожним опалювальним сезоном здійснюється
перевірка готовності вузлів обліку теплової енергії до
експлуатації, про що складається відповідний акт.
10.5 Допуск до експлуатації вузла обліку теплової енергії у
споживача
10.5.1 Допуск до експлуатації вузла обліку у споживача
здійснюється представником енергопостачальної організації в
присутності представника споживача та територіального органа ЦОВМ,
про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох
примірниках, один з яких одержує представник споживача, другий -
представник енергопостачальної організації, а третій - представник
територіального органу ЦОВМ. Акт допуску до експлуатації вузла
обліку теплової енергії у споживача повинен бути затверджений
керівником енергопостачальної організації.
Для допуску вузла обліку теплової енергії до експлуатації
представник споживача повинен пред'явити:
- принципову схему теплового пункту;
- проект вузла обліку, погоджений з енергопостачальною
організацією та територіальним органом ЦОВМ;
- паспорти на ЗВТ вузла обліку;
- документи про повірку ЗВТ вузла обліку з діючим тавром
державного повірника;
- свідоцтво про державну метрологічну атестацію вузла обліку
теплової енергії (ця вимога стосується тільки тих ЗВТ, які
вимірюють масу або об'єм теплоносія методом змінного перепаду
тиску);
- акт про відповідність монтажу вимогам чинних нормативних
документів (ця вимога стосується тільки тих ЗВТ, які вимірюють
масу або об'єм теплоносія методом змінного перепаду тиску);
- змонтований і перевірений на працездатність вузол обліку
теплової енергії і теплоносія, включаючи ЗВТ, що реєструють
параметри теплоносія.
10.5.2 При допуску вузла обліку до експлуатації повинні бути
перевірені:
- відповідність заводських номерів на ЗВТ обліку вказаним у
їх паспортах;
- відповідність діапазонів вимірювань встановлених ЗВТ обліку
діапазонам вимірюваних параметрів;
- якість монтажу ЗВТ і ліній зв'язку, а також відповідність
монтажу вимогам паспортів і проектної документації;
- наявність пломб.
10.5.3 У разі виявлення порушень вимог цих Правил вузол
обліку до експлуатації не приймається і в акті наводиться повний
перелік виявлених недоліків із вказівками пунктів Правил,
положення яких порушено.
10.5.4 При допуску до експлуатації вузла обліку у споживача,
після одержання акта, представник енергопостачальної організації
пломбує ЗВТ вузла обліку теплової енергії і теплоносія.
10.5.5 Вузол обліку споживача визнається допущеним до ведення
обліку отриманої теплової енергії і теплоносія після підписання
акта представником енергопостачальної організації, представником
споживача і представником територіального органу ЦОВМ та його
затвердження в установленому порядку.
Облік теплової енергії і теплоносія на основі показань ЗВТ
вузла обліку споживача здійснюється з моменту підписання акта про
його прийняття в експлуатацію.
10.5.6 Виклик споживачем представника енергопостачальної
організації та територіального органу ЦОВМ для оформлення допуску
вузла обліку здійснюється не пізніше ніж за 5 днів до
передбаченого дня оформлення вузла обліку, а рішення про допуск в
експлуатацію повинно бути прийняте не пізніше ніж через 10 днів з
моменту подання заявки споживачем.
10.5.7 Перед кожним опалювальним сезоном здійснюється
перевірка готовності вузла обліку теплової енергії до
експлуатації, про що складається відповідний акт.
10.6. Експлуатація вузла обліку теплової енергії на джерелі
теплоти
10.6.1 Вузол обліку теплової енергії на джерелі теплоти
повинен експлуатуватися відповідно до технічної документації,
перелік якої наведено у п. 10.4.1. цих Правил.
10.6.2 За технічний стан приладів вузла обліку джерела
теплоти несе відповідальність, зазначену в акті допуску вузла
обліку до експлуатації, службова особа організації, на балансі
якої перебуває вузол обліку.
10.6.3 Вузол обліку джерела теплоти експлуатується персоналом
джерела теплоти.
10.6.4 Керівник джерела теплоти повинен на першу вимогу
забезпечити представникам Держенергонагляду і теплових мереж
безперешкодний доступ до вузла обліку теплової енергії, надати їм
для ознайомлення документацію, причетну до вузла обліку.
Безперешкодний доступ забезпечується також представнику
споживача, якщо облік отриманої споживачем теплової енергії
робиться по ЗВТ, які встановлено на вузлі обліку джерела теплоти.
10.6.5 Порушення вимог експлуатації, визначених технічною
документацією згідно з п. 10.4.1 цих Правил, прирівнюється до
виходу із ладу вузла обліку теплової енергії джерела.
Час виходу із ладу вузла обліку теплової енергії джерела
теплоти фіксується відповідним записом до журналу з негайним (не
більше ніж доба) повідомлення про це представника
Держенергонагляду і теплових мереж.
10.6.6 Вузол обліку теплової енергії визнається таким, що
вийшов з ладу, у випадку:
- несанкціонованого втручання у його роботу;
- порушення пломб на устаткуванні вузла обліку, ліній
електричних зв'язків;
- механічного пошкодження ЗВТ і елементів вузла обліку;
- роботи будь-якого з них за межами норм точності, які
встановлено у розділі 10.2;
- підключення до трубопроводів, не передбачених проектом
вузла обліку.
Представник джерела теплоти повинен також повідомити
Держенергонагляд і теплові мережі про показання ЗВТ вузла обліку
на момент їх виходу з ладу.
Порядок ведення обліку теплової енергії і теплоносія, а також
його параметрів після виходу з ладу ЗВТ вузла обліку приймаються
спільним рішенням представників джерела теплоти і теплових мереж і
оформлюється Протоколом.
Представник джерела теплоти повинен повідомити представника
абонента про вихід з ладу ЗВТ вузла обліку, якщо облік отриманої
теплової енергії здійснюється ЗВТ, які встановлено на вузлі обліку
джерела теплоти, і передати споживачу дані показань ЗВТ на момент
їх виходу з ладу.
Взаємозв'язок між енергопостачальною організацією і
споживачем у таких випадках регламентується Договором.
10.6.7 Показання ЗВТ даного вузла обліку джерела теплоти
щодоби в один і той же час фіксуються у журналах. Час початку
записів показань ЗВТ вузла обліку у журналі фіксується в акті
допуску вузла обліку до експлуатації.
До журналу повинні додаватися записи показань ЗВТ, які
реєструють параметри теплоносія.
10.6.8 Періодичну перевірку вузлів обліку джерела теплоти
здійснюють представник Держенергонагляду і теплових мереж у
присутності представника джерела теплоти, а також представника
споживача, якщо облік спожитої теплової енергії ведеться ЗВТ
обліку, які встановлені на вузлі обліку джерела теплоти.
10.7 Експлуатація вузла обліку теплової енергії у споживача
10.7.1 Вузол обліку теплової енергії у споживача повинен
експлуатуватися згідно з технічною документацією відповідно до
п. 10.5.1 цих Правил.
10.7.2 Відповідальність за експлуатацію і поточне
обслуговування вузла обліку споживача несе службова особа,
призначена керівником організації, у віданні якої перебуває даний
вузол обліку.
10.7.3 Роботи з обслуговування вузла обліку, пов'язані з
демонтажем, монтажем і ремонтом устаткування, повинні виконуватися
персоналом спеціалізованих організацій, які мають ліцензію на
право виконання відповідних робіт.
10.7.4 Керівник організації, у віданні якої перебуває вузол
обліку теплової енергії споживача, зобов'язаний на першу вимогу
представників енергонагляду та енергопостачальної організації
забезпечити їм безперешкодний доступ на вузол обліку теплової
енергії.
10.7.5 Показання ЗВТ вузла обліку споживача щодобово в один і
той же час фіксуються у журналах. Час початку записів показань ЗВТ
вузла обліку в журналі фіксується актом введення вузла обліку в
експлуатацію.
10.7.6 У термін, який визначено Договором, споживач
зобов'язаний подати до енергопостачальної організації журнал
обліку теплової енергії і енергоносія, а також відомості щодо
показань ЗВТ обліку споживання теплової енергії.
У разі відмови у прийнятті неякісно чи невірно оформлених
відомостей показань ЗВТ обліку споживання теплової енергії, які
