газопальниковими блоками, що працюють за програмою, визначається
інструкцією заводу-виготовлювача блоку.
5.5.4. Коли агрегати працюють на різних видах палива і мають
спільні газоходи, то пуск агрегатів на газовому паливі повинен
провадитися при непрацюючих агрегатах, які використовують інші
види палива.
Якщо зупинка цих агрегатів за технологією виробництва
неможлива, допускається пуск агрегату на газовому паливі при
працюючих агрегатах на інших видах палива тільки з додержанням
спеціальної пускової інструкції, затвердженої керівником
підприємства.
5.5.5. Пуск агрегату після тривалої зупинки або ремонту
(зняття заглушки) дозволяється за наявності актів контрольного
випробування газопроводів на герметичність, перевірки топок,
газоходів, контрольно-вимірювальних приладів і систем автоматики і
регулювання.
5.5.6. Пусконалагоджувальні роботи повинні виконуватися
підприємствами, які мають дозволи, одержані та зареєстровані в
органах Держнаглядохоронпраці України в установленому порядку.
5.5.7. Перед пуском котелень та інших агрегатів та установок
повинно бути забезпечене приймання обладнання для комплексного
опробування, введення в дію авоматичних засобів контролю і
управління, передбачене проектом і паспортами обладнання,
протиаварійні і протипожежні засоби. Персонал слід навчити методам
і способам виконання газонебезпечних робіт згідно з вимогами
підрозділу 7.11, проінструктувати про можливі неполадки і засоби
їх усунення, забезпечити потрібними схемами та інструкціями, а
також засобами захисту і пожежегасіння, спецодягом, необхідними
приладами і обладнанням.
5.5.8. На час комплексного опробування повинно бути
організоване цілодобове чергування персоналу для спостереження за
станом технологічного обладнання і вжиття заходів щодо своєчасного
усунення несправностей і витоку газу, а також гарантування безпеки
під час виконання пусконалагоджувальних робіт.
6. Режимно-налагоджувальні роботи
6.1. Загальні положення
6.1.1. До промислової експлуатації допускаються
тепловироблюючі установки, на яких проведено
режимно-налагоджувальні випробування. Об'єм пусконалагоджувальних
робіт обов'язково повинен включити комплекс
режимно-налагоджувальних робіт, які забезпечують ефективну та
економічну роботу тепловироблюючого обладнання, теплоутилізаційних
пристроїв, засобів автоматичного регулювання і безпеки,
допоміжного обладнання, визначення еколого-теплотехнічних
характеристик, проведення комплексної інвентаризації шкідливих
викидів в атмосферу.
6.1.2. Основою налагоджувальних робіт та інвентаризації
шкідливих викидів є проведення комплексних еколого-теплотехнічних
випробувань котлів, завданням яких є встановлення оптимальних
режимів їх роботи.
6.1.3. Комплексні еколого-теплотехнічні
режимно-налагоджувальні випробування слід провадити:
- після монтажу, реєстрації, технічного огляду і дозволу на
експлуатацію котлів;
- після капітального ремонту котлів, реконструкції і
переведення з одного виду палива на інший або переходу з парового
режиму на водогрійний;
- згідно з плановим строком проведення налагоджувальних
робіт;
- за розпорядженням органів Держнаглядохоронпраці України.
6.1.4. Проведення режимно-налагоджувальних робіт на діючих
котлоагрегатах слід передбачати не рідше одного разу на 3 роки.
6.1.5. Кінцевим результатом проведення налагоджувальних робіт
є встановлення оптимальних еколого-теплотехнічних режимів роботи
котлів з урахуванням технологічних умов, мінімально можливих
викидів шкідливих речовин в атмосферу, які не перевищують
установлені норми і безпечну роботу всього обладнання.
6.1.6. Налагоджувальні роботи та інвентаризація викидів
шкідливих речовин в атмосферу повинні проводитись спеціалізованими
налагоджувальними організаціями або налагоджувальними службами
підприємств, незалежно від їх підпорядкованості і форм власності.
6.1.7. Організації, які виконують пусконалагоджувальні
роботи, повинні бути зареєстровані у органах
Держнаглядохоронпраці.
6.2. Класифікація випробувань котлоагрегатів
6.2.1. Теплотехнічні (режимно-налагоджувальні та балансові)
випробування котельних агрегатів, які працюють для вироблення
теплоенергії з виробничою та комунально-побутовою умовою, ставить
своїм завданням:
- налагодження режиму роботи котельного агрегату з доведенням
ККД його до значень, вказаних у технічній характеристиці на
агрегат (з відносним відхиленням не більше 0,3 - 0,5 %);
- складання режимної карти із зазначенням оптимальних
параметрів роботи агрегату;
- визначення максимальної та мінімальної продуктивності
котлоагрегату;
- визначення питомої витрати палива на відпущене тепло;
- визначення ККД (брутто) котлоагрегату і окремих складових
втрат тепла;
- дослідження роботи топки (теплове напруження, температура в
однакових точках, надлишок повітря і склад газів за топкою, вплив
первинного і вторинного повітря на процес горіння тощо);
- визначення опорів окремих дільниць газоповітряного тракту,
засмоктування повітря в топку і газоходи;
- дослідження роботи пароперегрівача, економайзера і
повітропідігрівача;
- визначення основних параметрів, які характеризують роботу
тягодуттьових пристроїв;
- дослідження і налагодження роботи систем повернення
винесення шлакозоловидалення, паливоподачі і приготування палива,
пневмомеханічних закидувачів ланцюгових решіток тощо.
6.2.2. Налагоджувальні випробування котлоагрегатів
класифікуються за призначенням і методом складання теплового
балансу.
6.2.3. За призначенням і залежно від поставлених завдань
випробування котлоагрегатів поділяються на режимно-налагоджувальні
та промислово-експлуатаційні (балансові).
Режимно-налагоджувальні випробування провадяться з метою
налагодження режимів агрегату, що вводиться, реконструюється або
діючого, із зведенням теплового балансу.
До завдань цих випробувань входить визначення:
- оптимальних надлишків повітря;
- основних втрат тепла на різних навантаженнях;
- мінімального навантаження котлоагрегату;
- максимального навантаження котлоагрегату;
- оптимального розподілу первинного і вторинного повітря.
Промислово-експлуатаційні випробування (балансові)
провадяться з метою встановлення нормативних експлуатаційних
характеристик при нормальних параметрах теплоносія на діючому або
заново введеному в експлуатацію котлоагрегаті, після капітального
ремонту чи реконструкції, у зв'язку з переходом на спалювання
нового виду чи марки палива і при систематичному відхиленні
основних параметрів (витрати, тиску, температури пари тощо) від
нормальних з обов'язковим визначенням ККД котлоагрегату. До
завдань цих випробувань входить:
- визначення оптимальних умов роботи котлоагрегату;
- перевірка ефективності виконання ремонтних робіт по
реконструкції котла чи допоміжного обладнання;
- визначення економічних показників роботи котла;
- визначення витрати тепла на власні потреби;
- визначення збільшення величин втрат тепла у порівнянні з
розрахунковими значеннями;
- визначення відносного приросту витрати палива.
Залежно від поставлених завдань режимно-налагоджувальні
випробування за складністю (кількістю дослідів) поділяються на
випробування з повним комплектом дослідів і 50 % комплектів
дослідів; промислово-експлуатаційні (балансові) випробування
поділяються на дві категорії складності - 1 і 2.
Промислово-експлуатаційні (балансові) випробування
проводяться у такій послідовності.
На першому етапі провадять досліди за програмою
режимно-налагоджувальних випробувань. Після проведення комплексу
режимно-налагоджувальних випробувань, коли загальна картина
теплової роботи котла стає зрозумілою, провадяться уточнюючі
досліди за програмою промислово-експлуатаційних випробувань 1 чи 2
категорії складності.
Промислово-експлуатаційні випробування у більшості випадків
проводяться за програмою випробувань 2 категорії складності і дуже
рідко за 1 категорією складності, яка порівняно до програми 2
категорії складності передбачає велику кількість проміжних
навантажень котла. Ці навантаження визначає у кожному конкретному
випадку керівник випробувань залежно від поставлених завдань.
У деяких випадках залежно від стану обладнання, міри його
вдосконалення та умов експлуатації, а також під час випробувань
водогрійних і малопотужних котлів, які виробляють пару низьких
параметрів для технологічних потреб, за програмою
режимно-налагоджувальних випробувань не потрібно проводити повний
комплекс дослідів і програма випробувань може бути скорочена (за
розсудом керівника випробувань) на 50 %.
6.2.4. Під час проведення режимно-налагоджувальних
випробувань досліди поділяються на прикинуті та основні
(режимно-налагоджувальні). Під час проведення
промислово-експлуатаційних випробувань досліди поділяються на
прикинуті та основні (режимно-налагоджувальні та балансові).
6.2.5. До обсягу прикинутих дослідів входить розстановка і
навчання спостерігачів, перевірка роботи вимірювальних приладів,
виявлення дефектів у роботі обладнання, визначення величин
підсмоктування, тарування перерізів по аналізу газів, швидкостях і
температурі, визначення можливих меж регулювання і умов
забезпечення надійної та економічної роботи котлоагрегату.
Під час прикинутих дослідів усі вимірювання провадяться з
такою самою ретельністю, як під час основних випробувань.
Режимно-налагоджувальні досліди провадяться з метою виявлення умов
найбільш ефективного використання палива у робочому діапазоні,
регулювання навантаження котла.
6.2.6. Балансові досліди провадяться з метою визначення
основних економічних показників роботи котлоагрегату на різних
навантаженнях з раніше виявленими (за методикою
режимно-налагоджувальних дослідів) оптимальними режимами його
роботи.
6.2.7. Під час випробування котельних агрегатів існує два
способи визначення коефіцієнта корисної дії за прямим і за
зворотним балансом. Якщо величина ККД котла визначена за прямим і
зворотним балансом, то допускається незбіг величин ККД у межах
сум, відповідних помилок, тобто +-3,5 % (відносних) за стійкості
розбіжностей значень, таке непогодження балансу не може бути
підставою висновку про недосконалість випробувань у цілому.
6.2.8. Незалежно від характеру випробувань усі вимірювання
слід проводити з максимальною точністю засобами вимірювань класу
не нижче 1,5. При цьому для котлоагрегатів, які спалюють
газоподібне й рідке паливо і мають ККД брутто більше 80 %,
відносна похибка визначення ККД за зворотним балансом менша, ніж
за прямим балансом, і становить величину не більше ніж +-1 %.
6.3. Технічна документація
6.3.1. Під час виконання режимно-налагоджувальних робіт
виконавча організація зобов'язана подати замовнику:
- програму робіт із строками виконання (орієнтовними);
- план завдання на підготовку до випробувань котлоагрегату
(агрегатів);
- перелік дефектів, виявлених під час підготовки до
проведення прикинутих дослідів;
- план-графік проведення теплотехнічних випробувань
котлоагрегату;
- зміст технічної програми випробувань котлоагрегату.
Після проведення режимно-налагоджувальних випробувань
організація, яка виконала роботи, видає замовнику режимні карти
роботи агрегату (агрегатів) і технічний звіт про всю виконану
роботу (баланс котельного агрегату) за програмою
промисловоексплуатаційних випробувань 1 чи 2 категорії складності
або за режимно-налагоджувальними випробуваннями.
Усі документи повинні бути перевірені та затверджені головним
інженером підприємства-замовника і керівником випробувань
підприємства-виконавця.
6.4. Водно-хімічний режим котлів
6.4.1. Усі парові котли з природною і багаторазовою
спонукальною циркуляцією паропродуктивністю 0,7 т/год. і більше,
усі парові прямоточні котли незалежно від паропродуктивності, а
також усі водогрійні котли повинні бути обладнані установками для
докотлової обробки води.
6.4.2. Вибір способу обробки води для живлення котлів повинна
провадити спеціалізована проектна (налагоджувальна) організація.
6.4.3. Котли паропродуктивністю менше 0,7 т/год. повинні мати
період між чистками такий, щоб товщина відкладів на найбільш
теплонапружених ділянках поверхні нагрівання котла на момент його
зупинки на чистку не перевищувала 0,5 мм.
6.4.4. Підживлення сирою водою котлів, обладнаних пристроями
докотлової обробки води, не допускається.
6.4.5. Кожний випадок підживлення котлів сирою водою повинен
фіксуватися в журналі з водопідготовки із зазначенням причин, які
створили нештатну ситуацію, тривалість підживлення і якість
живильної води у цей період.
6.4.6. Для парових і водогрійних котлів з урахуванням Правил
улаштування і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів,
інструкцій підприємств-виготівників, типових інструкцій та інших
відомчих нормативно-технічних документів спеціалізованою
організацією повинні бути розроблені інструкція по провадженню
водно-хімічного режиму та інструкція з експлуатації установки
(установок) для докотлової обробки води з режимними картами, у
яких, зокрема, повинні бути вказані:
- призначення інструкції та перелік посад персоналу, для яких
знання інструкції обов'язкове;
- перелік використаних під час складання інструкції
документів;
- технічні дані і короткий опис основних вузлів, а також
основного і допоміжного устаткування, у тому числі котлів,
деаераційної установки, установок для дозування аміаку, гідрозину,
фосфатів, їдкого натру, установок для консервації та хімічного
очищення обладнання, установки для водопідготовки із складом
мокрого зберігання солі тощо;
- перелік і схеми точок відбору проб води, пари і конденсату
для ручного і автоматичного хімічного контролю;
- норми якості добавочної, живильної та котлової води, пари й
конденсату;
- графік, обсяг і методи хімічного контролю;
- перелік і короткий опис керування автоматики, вимірювань і
сигналізації;
- порядок виконання операцій щодо підготовки до пуску
обладнання і включення його в роботу;
- порядок виконання операцій по обслуговуванню обладнання під
час нормальної експлуатації;
- порядок виконання операцій по контролю за режимом
деаерації, режимом кореляційної обробки води, режимом
безперервного і періодичного продування під час пуску, нормальної
експлуатації та зупинки котла;
- порядок виконання операції під час зупинки обладнання (у
резерв, для ремонту, аварійно) і заходи, які проводяться під час
зупинки (відмивання, консервація, оцінка стану обладнання для
виявлення необхідності очищення, вжиття заходів проти корозійних
пошкоджень, ремонт тощо);
- випадки, за яких забороняється пуск обладнання і виконання
окремих операцій під час його роботи;
- перелік можливих несправностей і заходів щодо їх
ліквідації;
- основні правила техніки безпеки під час обслуговування
основного і допоміжного обладнання і під час роботи у хімічній
лабораторії.
6.4.7. Інструкції повинні бути затверджені керівником
підприємства-власника котлів і знаходитись на робочих місцях
персоналу.
6.4.8. Показники якості живильної води котлів з природною і
багаторазовою циркуляцією паропродуктивністю 0,7 т/год. і більше
не повинні перевищувати значень, вказаних у табл. 8.
Для водотрубних котлів з природною циркуляцією (у тому числі
котлів-бойлерів) з робочим тиском пари до 4 МПа - у табл. 9.
Якість підживильної та питної води водогрійних котлів повинна
задовольняти вимоги, зазначені у табл. 10.
6.4.9. Норми якості котлової води, потрібний режим її
корекційної обробки, режими безперервного і періодичного продувань
приймаються на підставі інструкцій підприємства-виготівника котла,
типових інструкцій по провадженню водно-хімічного режиму та інших
відомчих нормативних документів або на підставі результатів
теплохімічних випробувань. При цьому для парових котлів тиском до
4 МПа включно відносна лужність котлової води не повинна
перевищувати 20 % (за наявності заклепувальних з'єднань): для
котлів із зварними барабанами і кріпленням труб методом
вальцювання (або вальцюванням з ущілювальним підварюванням)
відносна лужність котлової води не повинна перевищувати 50 %; для
котлів із зварними барабанами і привареними трубами відносна
лужність не нормується.
6.5. Налагоджувальні роботи автоматики
6.5.1. Автоматизація котелень може бути повною, комплексною
або частковою.
Повна автоматизація передбачає автоматизацію усього
обладнання і експлуатацію котелень без постійного обслуговуючого
персоналу; комплексна - автоматизацію основного обладнання
котелень при їх експлуатації з постійним обслуговуючим персоналом;
часткова - автоматизацію окремих видів обладнання котелень.
Часткова автоматизація малоефективна і не усуває диспропорцій
в трудомісткості окремих ділянок технологічного процесу. Значному
підвищенню надійності та поліпшенню техніко-економічних показників
роботи обладнання сприяє комплексна автоматизація котелень. Повна
автоматизація найбільш відповідає сучасному рівню виробництва,
різко підвищуючи продуктивність праці. Ступінь автоматизації
котелень і технічні засоби для автоматизації приймаються на
підставі відповідних техніко-економічних обгрунтувань. При
визначенні річних затрат рекомендується приймати п'ятирічний строк
окупності на автоматизацію.
6.5.2. Функціональні схеми автоматизації слід оснащувати
приладами і апаратурою, які випускаються серійно.
6.5.3. Застосування дослідних зразків приладів, а також
імпортної апаратури можливе тільки після погодження Їх
встановлення з органами відповідних місцевих інспекцій
Держстандарту України.
6.5.4. За повної автоматизації групи котелень слід
передбачати спорудження диспетчерського пункту, на щит якого
виноситься сигналізація аварійного відключення обладнання
котелень, що обслуговуються, чи аварійного стану величин, що
контролюються. При цьому у котельнях рекомендується встановлювати
індивідуальні щити, а також прилади і засоби автоматизації
безпосередньо біля обладнання ("за місцем").
Таблиця 8
НОРМИ
якості живильної води пасових
газотрубних котлів
------------------------------------------------------------------
| Найменування показників |Для котлів, які працюють |
| |-------------------------|
| |на рідкому | на інших |
| | паливі |видах палива |
|--------------------------------------+-----------+-------------|
|Прозорість за шрифтом, см, не менше | 40 | 20 |
|--------------------------------------+-----------+-------------|
|Загальна жорсткість, мгк-екв/кг | 30 | 100 |
|--------------------------------------+-----------+-------------|
|Вміст розчиненого кисню (для котлів | 50* | 100 |
|паропродуктивністю 2 т/год. і більше),| | |
|мкг/кг | | |
------------------------------------------------------------------
_______________
* Для котлів, які не мають економайзерів, і котлів з
чавунними економайзерами вміст розчиненого кисню допускається до
100 мкг/кг.
Таблиця 9
НОРМИ
якості живильної води водотрубних котлів
з робочим тиском до 4 МПа (40 кгс/кв.см)
------------------------------------------------------------------
| Найменування показників | Робочий тиск, МПа (кгс/кв.см) |
| |----------------------------------|
| |0,9 (9) |1,4 (14)|2,4 (24)|4 (40) |
|-----------------------------+--------+--------+--------+-------|
|Прозорість за шрифтом, см, не| 30 | 40 | 40 | 40 |
|менше | | | | |
|-----------------------------+--------+--------+--------+-------|
|Загальна жорсткість, | 30/40 | 15/20 | 10/15 | 5/10 |
|мкг-екв/кг | | | | |
|-----------------------------+--------+--------+--------+-------|
|Вміст заліза (у перерахунку | Не | 300/не |100/200 |50/100 |
|на Fe), мкг/кг |нормує- | норм. | | |
| | ться | | | |
|-----------------------------+--------+--------+--------+-------|
|Вміст з'єднань міді (у | Не | Не | Не | 10/не |
|перерахунку на Cu), мгк/кг |нормує- |нормує- |нормує- | норм. |
| | ться | ться | ться | |
|-----------------------------+--------+--------+--------+-------|
|Вміст розчиненого кисню, | 50/100 | 30/50 | 20/50 | 20/30 |
|мкг/кг | | | | |
|-----------------------------+----------------------------------|
|Значення pH при 25 град. C | 8,5 - 10,5 |
|-----------------------------+----------------------------------|
|Вміст нафтопродуктів, мг/кг | 5 | 3 | 3 | 0,5 |
------------------------------------------------------------------
Примітка. У числівнику вказані значення для котлів, що
працюють на рідкому паливі, у знаменнику - на інших видах палива.
Таблиця 10
НОРМИ
якості води у мережі та підживлюваної
для водогрійних котлів
--------------------------------------------------------------------------
|Найменування показників| Система теплопостачання |
| |------------------------------------------------|
| | відкрита | закрита |
| |------------------------------------------------|
| | Температура води у мережі, град.C |
| |------------------------------------------------|
| | 115 | 150 | 200 | 115 | 150 | 200 |
|-----------------------+--------+-------+-------+-------+-------+-------|
|Прозорість за шрифтом, | 40 | 40 | 40 | 30 | 30 | 30 |
|см, не менше | | | | | | |
|-----------------------+--------+-------+-------+-------+-------+-------|
|Карбонатна жорсткість | | | | | | |
|мкг-екв/кг: | | | | | | |
|-----------------------+--------+-------+-------+-------+-------+-------|
|при pH не більше 8,5 |800*/700|750/600|375/300|800/700|750/600|375/300|
|-----------------------+------------------------+-----------------------|
|при pH більше 8,5 | Не допускається | За розрахунком РД |
| | | 24.031.121-94 |
| | | (Міненерго) |
|-----------------------+------------------------+-----------------------|
|Вміст розчиненого | 50 | 30 | 20 | 50 | 30 | 20 |
|кисню, мкг/кг | | | | | | |
|-----------------------+--------+-------+-------+-------+-------+-------|
|Вміст солей заліза (у | 300 |300/250|250/200|600/500|500/400|375/300|
|перерахунку на Fe), | | | | | | |
|мкг/кг | | | | | | |
|-----------------------+------------------------+-----------------------|
|Значення pH при | Від 7 до 8,5 | Від 7 до 11** |
|25 град. C | | |
|-----------------------+------------------------+-----------------------|
|Вміст нафтопродуктів | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 |
|мг/кг | | | | | | |
--------------------------------------------------------------------------
_______________
* У числівнику вказані значення для котлів, що працюють на
твердому паливі, у знаменнику - на рідкому і газоподібному.
** Для тепломереж, у яких водогрійні котли працюють
паралельно з бойлерами, що мають латунні трубки, верхнє значення
pH води мережі не повинно перевищувати 9.5.
6.5.5. Автоматичне регулювання процесів горіння слід
передбачувати для усіх котлів (парових і водогрійних), які
працюють на рідкому і газоподібному паливі, а на твердому паливі -
у разі застосування механізованих топкових пристроїв, що
дозволяють автоматизувати їх роботу.
6.5.6. Автоматизація процесів горіння під час роботи котлів
на резервному паливі повинна визначатися техніко-економічним
обгрунтуванням з урахуванням розрахункового часу роботи котлів на
даному виді палива.
6.5.7. Для котлоагрегатів паропродуктивністю 2 т/год. і
більше треба встановлювати автоматичні регулятори живлення.
6.5.8. Водогрійні котли на газоподібному і рідкому паливі
продуктивністю 34,8 МВт і більше повинні бути обладнані
електричними запальними пристроями з дистанційним автоматичним
керуванням.
6.5.9. Під час теплотехнічного контролю рекомендується
застосовувати прилади з суміщеними функціями: покази і реєстрація,
реєстрація і підсумування тощо.
6.5.10. Парові котли, які мають тиск більше 0,07 МПа, повинні
бути обладнані показуючими приладами для вимірювання:
- температури пари після пароперегрівника;
- температури живільної води перед котлом та економайзером;
- температури живильної води за економайзером;
- температури димових газів за котлом;
- температури димових газів за хвостовою поверхнею
нагрівання;
- тиск пари у барабані котла;
- тиск пари після пароперегрівача;
- тиск пари на розпилювання мазуту;
- тиск живильної води перед органом, що регулює живлення
котла; біля котлів паропродуктивністю менше 2 т/год. - тиск в
загальній живильній магістралі;
- тиск живильної води на вході в економайзер до запірної
арматури і на вході з економайзера до запірної арматури (при
економайзерах, що відключаються за водою);
- тиск повітря після дуттьового вентилятора (після кожного
регулюючого пристрою для котлів, що мають зонне дуття) або тиску
повітря перед пальниками (за наявності пристроїв, що регулюють
витрату повітря до пальників), а також тиску повітря перед
забризкувачами твердого палива;
- тиск рідкого або газоподібного палива перед пальниками
після регулюючої арматури;
- розрідження у топці котла;
- розрідження перед шибером або напрямним апаратом димососу;
для котлів, які не мають димососа - перед шибером у газоході;
- розрідження перед і за хвостовими поверхнями нагрівання;
- витрати пари від котла (підсумовуючий прилад);
- рівня у барабані котла, де встановлюється один водопокажчик
прямої дії і додатково два понижених покажчика рівня, якщо рівень
води у барабані перебуває на висоті 6 м від площадки
обслуговування, а також у разі поганої видимості водопоказувальних
приладів;
- вмісту CO і O у відпрацьованих газах.
2 2
6.5.11. Водогрійні котли з температурою нагрівання води понад
115 град.C повинні бути обладнані показуючими приладами у тому
самому об'ємі, що й парові котли з тиском понад 0,07 МПа, а також
приладами для вимірювання:
- температури води на вході в котел (після запірної арматури)
і на виході із котла (до запірної арматури);
- тиск води на вході в котел (після запірної арматури) і на
виході з котла (до запірної арматури);
- витрати води через котел (для котлів продуктивністю більше
ніж 11,6 МВт);
- вмісту CO або O у відпрацьованих газах (як правило,
2 2
переносними газоаналізаторами для котлів теплопродуктивністю до
11,6 МВт, для котлів більшої продуктивності - автоматичними
газоаналізаторами).
На підставі ДНАОП 0.00-1.08-94 необхідно на котлах
паропродуктивністю більше ніж 10 т/год. і тиску води на виході
водогрійного котла теплопродуктивністю більше 5,8 МВт
встановлювати реєструючі манометри тиску пари і гарячої води. Для
парових котлів паропродуктивністю більше ніж 20 т/год. і
водогрійних котлів теплопродуктивністю більше ніж 1 Гкал/год.
треба встановлювати прилад, який реєструє температуру відповідно
пари чи води на виході з котла.
6.5.12. Парові котли з тиском не більш 0,07 МПа і водогрійні
котли з температурою води не більше ніж 115 град. C обладнують
показуючими приладами для вимірювання:
- температури відпрацьованих газів;
- температури води на вході в котел (після запірної
арматури);
- температури на виході водогрійного котла (до запірної
арматури);
- тиск пари у котлі (для водогрійних котлів);
- тиск повітря після дуттьового вентилятора;
- тиск води на виході водогрійного котла (до запірної
арматури);
- розрідження у топці котла і перед димососом.
6.5.13. У котельнях повинні бути встановлені показуючі
прилади для вимірювання:
- температура води у падаючому і зворотному трубопроводах
теплової мережі;
- температура палива (рідкого) у загальній напірній
магістралі;
- тиск пари у загальній магістралі до форсунок розпилювання
рідкого палива;
- тиск води у всмоктувальних патрубках насосів мережі (після
запірної арматури) і в напірних патрубках насосів мережі,
підживлювальних і конденсатних (до запірної арматури);
- тиск води, що нагрівається, у загальній лінії до
підігрівачів і за кожним підігрівачем;
- тиск води у подаючому трубопроводі теплової мережі;
- тиск води у підживлювальному трубопроводі (до і після
регулювальної арматури);
- тиск рідкого і газоподібного палива в обох напірних
магістралях;
- витрата рідкого чи газоподібного палива у цілому на
котельні (підсумовуючий прилад);
- температура підживлювальної води після деаератора.
6.5.14. У котельнях слід встановлювати самопишучі прилади для
вимірювання:
- температури перегрітої пари, призначеної для технічних
цілей (у загальному паровому колекторі);
- температури води у подаючих трубопроводах теплової мережі
та гарячого водопостачання і в кожному зворотному трубопроводі;
- тиск пари у подаючому трубопроводі або у загальному
колекторі;
- витрати пари у подаючому трубопроводі (підсумовуючий
витратомір);
- витрати води у кожному подаючому трубопроводі теплової
мережі і гарячого водопостачання (підсумовуючий витратомір);
- витрати води, яка йде на підживлення теплової мережі
(підсумовуючий прилад), - при витратах більше ніж 2 т/год.
6.5.15. Деаераційно-живильні установки атмосферного типу слід
обладнувати показуючими приладами для вимірювання:
- температури води в акумуляторних та живильних баках або у
відповідних трубопроводах;
- тиску пари у деаераційній головці і у баках закритого типу
(з паровою подушкою);
- тиску пари біля парових живильних насосів;
- тиску живильної води у кожній магістралі;
- тиску води у всмоктувальних і напірних патрубках живильних
насосів;
- рівня води в акумуляторних і живильних баках.
6.5.16. Деаераційно-живильні установки вакуумного типу слід
обладнувати показуючими приладами у тому самому обсязі, що і
деаератори атмосферного типу, і додатковим приладом для
вимірювання температури деаерованої води на виході з головки.
6.5.17. Редукційні та редукційно-охолоджувальні установки
слід обладнувати показуючими приладами для вимірювання:
- температури перегрітої пари у подаючому паропроводі;
- температури охолодженої редукованої пари;
- температури охолоджувальної води;
- тиск пари у подаючому паропроводі;
- тиску редукованої пари;
- тиску охолоджувальної води;
- витрат пари у подаючому паропроводі редукованої пари (якщо
пара використовується тільки на власні потреби, витратомір не
встановлюється).
6.5.18. Водопідігрівальні установки слід обладнувати
показуючими приладами для вимірювання:
- температура води, що нагрівається, у загальному
трубопроводі до підігрівачів і нагрітої води після кожного
підігрівача;
- температури води, що нагрівається, у загальному
трубопроводі до підігрівачів і після кожного підігрівача; а також
температури конденсату;
- тиску пари, що нагрівається, перед підігрівачами (після
регулюючої арматури).
6.5.19. Водопідготовчі установки слід обладнувати показуючими
приладами для вимірювання:
- температури сирої води;
- тиску сирої води;
- тиску води до і після кожного фільтра;
- тиску стисненого повітря у магістралях;
- витрати води, що надходять до кожного іонітного фільтра, і
після кожного механічного фільтра;
- витрати води, яка йде на розпушування іонітних та
механічних фільтрів;
- витрати води перед ежектором приготування регенераційного
розчину;
- загальної витрати води, що надходять на водопідготовчу
установку (підсумовуючий витратомір).
6.5.20. У мазутонасосній треба встановлювати показуючі
прилади для вимірювання:
- температури гріючої пари (води);
- тиску гріючої пари;
- температури палива в резервуарах;
- температури палива до і після підігрівачів;
- тиску палива у всмоктувальних і напірних патрубках кожного
насоса;
- тиску палива до і після кожного фільтра;
- тиску палива до і після кожного підігрівача;
- рівня палива у кожному резервуарі;
- температури мазуту на виході з резервуару.
6.5.21. ГРУ (ГРП) котельні слід обладнувати приладами для
вимірювання і запису тиску газу, витрати газу, тиску газу до і
після фільтра, тиску газу за регулюючим клапаном, температури
газу.
6.5.22. Захист котлоагрегатів під час виникнення аварійних
режимів є одним з основних завдань комплексної автоматизації
котельних установок.
Аварійні режими виникають найчастіше в результаті
неправильних дій обслуговуючого персоналу, переважно під час пуску
котлоагрегату. Функції захисту котлоагрегату виконує схема
автоматики безпеки, яка забезпечує задану послідовність операцій
під час розпалювання котла та відключення його при виникненні
аварійних режимів.
6.5.23. Схема автоматики безпеки повинна вирішувати такі
завдання:
- контроль за правильним виконанням передпускових операцій;
- включення тяго-дуттьових пристроїв, заповнення котла водою
тощо;
- контроль за нормальним станом основних параметрів (як під
час пуску, так і під час роботи котла);
- дистанційне розпалювання запальника із щита керування;
- автоматичне припинення подачі газу до запальників після
короткочасної спільної роботи запальника і основного пальника (для
перевірки горіння факела основних пальників);
- автоматичне припинення подачі палива до пальників при
відхиленні параметрів, які забезпечують безаварійну роботу
котлоагрегату, за допустимі межі.
6.5.24. Обладнання котлів автоматикою безпеки під час роботи
на газовому і рідкому паливі є обов'язковим.
6.5.25. Подача газу на установку повинна бути негайно
припинена автоматикою і пристроями захисту або обслуговуючим
персоналом при:
- згасанні контрольованого полум'я пальників;
- неприпустимому підвищенні або зниженні тиску газу;
- відключенні дуттьових вентиляторів або неприпустимих
відхиленнях у подачі повітря для спалювання газу на пальниках з
примусовою подачею повітря;
- відключенні димососів або неприпустимому пониженні
розрідження в топковому просторі;
