п. 8.3.7.9.
8.6.9.2. Підключення системи до парової мережі слід провадити
планами відкриванням засувки (вентиля) на тепловому пункті при
відкритих продувальних кранах біля теплоприймачів системи.
У міру прогрівання паропроводів і появи сухої пари дренажі
закриваються. Після закриття останнього дренажа засувка (вентиль)
на тепловому пункті відкривається повністю і обладнання теплового
пункту становиться під повний робочий тиск. Далі включаються
нормальні дренажі через конденсаційні горшки і
конденсатовідвідники.
8.6.9.3. Регулювання тиску парової системи повинно
провадитися таким чином, щоб при розрахунковій витраті пари увесь
надлишковий тиск гасився на теплових пунктах абонентів, і вихідні
засувки на ТЕЦ і відгалуженнях мережі були повністю відкриті.
Надлишковий тиск на теплових пунктах слід гасити за допомогою
редукційних установок (РОУ).
Постійне регулювання тиску пари запірною арматурою не
допускається.
8.7. Технічне обслуговування зовнішніх теплопроводів
8.7.1. Загальні положення щодо експлуатації будівельних
конструкцій, теплопроводів і арматури
8.7.1.1. Під час поточної експлуатації необхідно:
- підтримувати у справному стані все обладнання, будівельні
та інші конструкції теплових мереж, проводячи їх своєчасний огляд
та профілактичний ремонт;
- стежити за роботою компенсаторів, опор, арматури, дренажів,
контрольно-вимірювальної апаратури та інших елементів обладнання,
своєчасно усуваючи усі помічені дефекти і нещільності;
- усувати надлишкові втрати тепла внаслідок своєчасного
відключення непрацюючих ділянок мережі, видалення води, що
накопичується у каналах і камерах, ліквідації проникнення
грунтових вод у камери і канали, своєчасного виявлення і
відновлення зруйнованої ізоляції;
- видаляти своєчасно повітря з теплопроводів через повітряні
клапани, не допускати присмоктування повітря у мережі, підтримуючи
постійно потрібний надлишковий тиск в усіх точках мережі і
системах споживачів;
- підтримувати чистоту в камерах і прохідних каналах, не
допускати перебування в них сторонніх осіб;
- вживати заходів щодо попередження, локалізації та
ліквідації неполадок і аварій в мережі.
8.7.1.2. Обслуговування і планово-попереджувальний ремонт
усього обладнання на закріплених ділянках здійснюється
відповідними службами ПТКЕ.
Графік обходу повинен передбачати здійснення контролю за
станом обладнання. Частота огляду обладнання установлюється
головним інженером ПТКЕ залежно від типу обладнання та його стану,
але не рідше ніж один раз на місяць. Теплові камери слід оглядати
не рідше ніж один раз на місяць; камери з дренажними насосами - не
рідше ніж два рази на тиждень. Результати огляду заносяться до
журналу огляду і обходу теплових мереж.
8.7.1.3. Під час виконання робіт всередині підземних споруд і
резервуарів слід керуватися п. 2.8 Правил з техніки безпеки під
час експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій і
теплових мереж.
8.7.1.4. Відомості про всі дефекти, які не можна усунути без
відключення теплопроводів, але які не становлять безпосередньої
небезпеки з точки зору надійності експлуатації, слід занести до
журналу обліку, обходу і огляду теплових мереж для ліквідації їх
під час найближчої зупинки теплопроводу або під час ремонту.
Дефекти, які можуть викликати аварію в теплових мережах, слід
усувати негайно.
8.7.1.5. При виході на трасу відповідальний працівник повинен
дізнатися у оператора експлуатаційного району ПТКЕ про те, які
ділянки магістралі перебувають у роботі, в резерві або ремонті, а
також про всі зміни режиму роботи обслуговуючої ним дільниці, які
відбулися з моменту останнього його обходу.
8.7.1.6. Під час обходу теплотрас і огляду підземних камер
слюсарі повинні мати набір необхідних інструментів і пристроїв.
Запасні пристрої, інструменти і обладнання повинні бути у
черговому приміщенні експлуатаційного району.
Перелік пристроїв, інструменту і обладнання наводиться у
Типовому проекті організації праці в районі експлуатації теплових
мереж.
8.7.1.7. Періодично, у строки, встановлені головним інженером
ПТКЕ, слід перевіряти камери на загазованість.
8.7.1.8. Всі теплові мережі, які знаходяться в експлуатації,
незалежно від їх балансової належності, терміну експлуатації
повинні періодично піддаватися обстеженням з метою оцінки їх
технічного стану та прийняття обгрунтованих заходів по
забезпеченню надійності та безпечності при подальшій експлуатації
(консервації) відповідно до Правил обстежень, оцінки технічного
стану, паспортизації та проведення планово-попереджувальних
ремонтів теплових мереж і споруд до них.
Паспорт технічного стану теплової мережі наведено у додатку
15.
8.7.2. Обслуговування мереж
8.7.2.1. Для захисту теплопроводів від затоплення зливовими і
талими водами слід постійно стежити за плануванням і станом
поверхні землі по всій трасі теплової мережі.
Під час планування траси теплопроводів, а також під час
відновлення і створення нових зовнішніх покривів слід забезпечити
безперервне відведення води від траси теплових мереж.
Щорічно після закінчення опалювального періоду трубопроводи
попутного дренажу треба прочищати.
Оглядові колодязі систем попутних дренажів підлягають огляду
і очищенню від напливів не рідше ніж 1 раз на квартал.
8.7.2.2. Вода, яка скупчується в камерах теплової мережі,
повинна безперервно або періодично видалятися за допомогою
стаціонарних чи пересувних засобів.
8.7.2.3. Під час експлуатації парових мереж теплопроводи слід
особливо ретельно захищати від проникнення вологи, оскільки
охолодження паропроводу, викликане його затопленням або
зволоженням теплової ізоляції, може привести до гідравлічних
ударів внаслідок інтенсивної конденсації пари у паропроводі.
8.7.2.4. Для зниження теплових втрат зовнішніми
теплопроводами слід боротися з витіканням мережної води і
регулярно провадити ремонт і відновлення ізоляційних конструкцій.
Експлуатація доступних для обслуговування ділянок
теплопроводу і арматури без теплової ізоляції або з пошкодженою
ізоляцією не допускається.
8.7.2.5. Для контролю гідравлічного і теплового режимів у
мережі потрібно під час планового обходу перевіряти тиск і
температуру у вузлових точках мережі за встановленими у цих точках
манометрами і термометрами. Покази приладів треба заносити до
рапорту обходу.
8.7.2.6. Якщо витрати напору на дільниці теплопроводу
перевищують розрахункові значення, слід вжити заходів щодо
виявлення причин і намітити заходи щодо їх усунення.
8.7.2.7. Випуск повітря з верхніх точок теплопроводу слід
провадити під час планового обходу мережі незалежно від контролю
гідравлічного режиму.
8.7.2.8. Витікання води з водяних теплових мереж слід
визначати згідно з вказівками ПТКЕ.
Фактичне середньогодинне витікання теплоносія за звітний
період визначається шляхом ділення усієї кількості підживлюваної
води, поданої до мережі за звітний період із усіх джерел (за
вирахуванням витрати води, затраченої на первинне пускове
заповнення системи теплопостачання) на число годин у звітному
періоді, протягом яких дана система перебувала у заповненому
стані.
8.7.2.9. Кількість підживлюваної води, що витрачається на
пускове заповнення мереж і абонентних систем, на кожний
опалювальний сезон установлюється така, що дорівнює їх
півтораразовому об'єму. Ця кількість належить до виробничих витрат
на експлуатацію мереж і у витікання не включається. За потреби
повторного заповнення мереж і абонентських систем з вини споживача
вартість хімічного очищення води і затрати на її підігрівання й
перекачування оплачується споживачем.
Фактичну витрату води, затрачену на пускове заповнення
системи теплопостачання, слід визначати за показами витратоміра на
підживлювальному трубопроводі.
8.7.2.10. Під час витікання теплоносія, яке перевищує
встановлені норми, слід вжити термінових заходів щодо виявлення
місця витікання та усунення нещільностей.
Підвищене витікання води визначається за витратою
підживлення, причому для теплових мереж, які працюють за закритою
схемою, - за абсолютною витратою підживлювальної води, а за
безпосереднього водорозбору - за відносною витратою
підживлювальної води, тобто за підвищеною добавкою, не властивою
добовому графіку споживання у нормальних умовах.
8.7.2.11. Підвищене витікання пари встановлюється за різким
збільшенням її витрати, не властивої нормальному режиму
експлуатації, а також за вибиванням пари безпосередньо у місці
пошкодження.
8.7.2.12. Для виявлення причин і місця витікання теплоносія у
водяній тепловій мережі треба:
- встановити наявність і витрату витікання при підтриманні
постійного температурного режиму (переконатися, що підвищене
підживлення не визначається зниженням температури, а отже, і
зменшенням об'єму мережної води);
- негайно приступити до зовнішнього огляду траси
теплопроводів, камер, арматури та інших елементів мережі;
зовнішній огляд провадить черговий персонал мережі, а в денну
зміну також слюсарі теплових мереж, послідовність обходу
встановлює начальник експлуатаційного району; при розгалужених
мережах значної протяжності для того, щоб прискорити виявлення
пошкодження, використовують автотранспорт; одночасно з обходом
мережі оператор району дає вказівки черговим абонентів про огляд
своїм персоналом належних йому зовнішніх мереж і місцевих систем
теплоспоживання.
8.7.2.13. Слід перевіряти герметичність мережних підігрівачів
шляхом почергового їх відключення, а також хімічним аналізом
наявність перетікання сирої води до хімічно очищеної.
8.7.2.14. Одночасно з обходом мережі слід перевірити
щільність окремих магістралей внаслідок послідовного відключення
їх від колекторів джерела тепла і спостереження за змінами при
цьому тиску в мережі і кількості підживлення; послідовність
відключення магістралей повинна бути передбачена спеціальною
місцевою інструкцією щодо виявлення аварій, затвердженою головним
інженером ПТКЕ.
При провадженні відключень особливу увагу слід звернути на
щільність засувок, які відключаються, пропуски яких можуть
перекрутити результати перевірки.
Після виявлення (методом відключення) магістралі з
підвищенням витікання і за відсутності даних зовнішнього огляду
про місце витікання слід проступити до почергового відключення
окремих ділянок пошкоджень магістралі, а також відгалужень від неї
і систем теплоспоживання.
8.7.3. Обслуговування арматури, компенсаторів і
контрольно-вимірювальних приладів
8.7.3.1. Усі засувки і вентилі, встановлені на теплопроводах,
повинні мати порядкові номери, які відповідають нумерації їх на
оперативній схемі теплової мережі.
Номери повинні бути нанесені олійною фарбою на спеціальні
металеві пластинки, що прикріплюються до арматури, або на видному
місці корпуса арматури.
Засувки і вентилі повинні мати покажчики напрямку відкривання
і закривання.
8.7.3.2. Уся запірна арматура, встановлена у тепловій мережі,
повинна утримуватися в стані, що забезпечує її вільне (без зусиль)
відкривання й щільне закривання, відсутність паріння й витікання
через фланцеві з'єднання і сальники.
8.7.3.3. Для забезпечення вільного відкривання й закривання
запірної арматури слід періодично, не рідше ніж один раз на
місяць, змащувати штоки засувок (вентилів), перевіряти затяжку
сальникових ущільнень і відсутність прикипання ущільнювальних
поверхонь до корпусу засувки.
8.7.3.4. Якщо засувки обладнано електроприводами, то перед
відкриванням чи закриванням кожної такої засувки слід
переконатися:
- у вільному переміщенні штока при розчепленому
електродвигуні;
- у правильному напрямку обертання розчепленого
електродвигуна при натисненні відповідної пускової кнопки
керування;
- у зупинці електродвигуна при натисненні кнопки "Стоп".
8.7.3.5. Для збереження щільності запірної арматури під час
тривалої експлуатації всі засувки і вентилі, встановлені у мережі,
повинні бути повністю відкриті або закриті. Регулювання витрати
теплоносія секціонуючими засувками, а також засувками і вентилями
на відгалуженнях до споживачів не допускається.
8.7.3.6. При появі витікання або паріння у сальниках запірної
арматури слід провести рівномірну затяжку сальникової втулки, а
при повній затяжці її слід доповнити або замінити набивку
сальника.
8.7.3.7. Зовнішня поверхня запірної арматури повинна бути
чистою, а різба болтів змащена маслом з графітом.
Під час обходу мережі треба періодично перевіряти затяжку
болтів усіх фланцевих з'єднань, її слід провадити при тиску в
трубопроводі не вищому ніж 0,4 МПа.
8.7.3.8. Затяжку сальника компенсатора слід провадити без
особливих зусиль і тільки до моменту припинення витікання.
Рухома частина стакана сальникового компенсатора повинна бути
постійно змащена маслом з графітом. Змащення слід провадити не
рідше ніж один раз на місяць.
8.7.3.9. Під час обходу мережі треба перевірити стан
дренажних і повітряних кранів і вентилів, усуваючи нещільності та
їх забруднення.
8.7.3.10. Під час експлуатації теплових мереж треба стежити
за станом установлених на трасі манометрів, термометрів та інших
контрольно-вимірювальних приладів, перевіряючи періодичну
правильність їх показів по контрольних приладах. Несправні прилади
треба замінювати. Усі контрольно-вимірювальні прилади повинні мати
діюче клеймо чи свідоцтво про перевірку.
Обслуговує самопишучі й реєструючі прилади, встановлені на
теплопроводах, слюсар-приладист.
8.7.3.11. Гільзи для термометрів повинні бути чистими і
постійно залитими машинним маслом. Рівень масла у гільзі повинен
забезпечувати затоплення усього балончика термометра.
8.7.4. Обслуговування насосних станцій
8.7.4.1. Обслуговування насосних станцій і
планово-попереджувальний ремонт повинні виконувати кваліфікований
слюсар-машиніст і електромонтер, які мають III групу кваліфікації,
добре знають обладнання, схему, режим роботи насосної, склали
екзамен на знання ПТЕ, ПТБ при обслуговуванні теплових мереж і при
експлуатації електроустановок до 1000 В і допущені до самостійної
роботи.
8.7.4.2. Щорічно перед початком опалювального періоду всі
насосні станції слід піддати комплексному випробуванню для
визначення якості ремонту, безаварійності роботи і взаємодії
усього тепломеханічного і електротехнічного обладнання, засобів
контролю, автоматики, телемеханіки і захисту, і встановлення міри
готовності насосних станцій до опалювального періоду.
8.7.4.3. Поточний ремонт обладнання автоматизованих насосних
станцій слід провадити щоденно (1 раз на зміну), перевіряючи
навантаження електрообладнання, температури підшипників, наявність
змащення, стан сальників, дію системи охолодження, наявність
діаграмних стрічок у реєструючих приладах. Виявлені несправності
повинна усувати бригада слюсарів або електромонтерів за нарядом чи
письмовим розпорядженням начальника.
Не рідше ніж один раз на місяць насосну зобов'язаний
перевірити начальник служби електрогосподарства (району) і майстри
з електрообладнання, тепломеханічного обладнання, по приладах
теплового контролю, автоматики і телемеханіки.
8.7.4.4. На неавтоматизованих насосних повинно бути
організоване цілодобове чергування слюсаря-машиніста.
Черговий слюсар-машиніст підпорядковується майстру району, а
оперативно - черговому диспетчеру ПТКЕ.
8.7.4.5. У кожній насосній повинні бути вивішені детальна
схема всього обладнання та інструкція, складена стосовно до
встановленого обладнання і призначення насосної.
На всьому обладнанні насосної повинні бути чітко видні номери
згідно зі схемою та місцевою інструкцією.
8.7.4.6. Черговість переключень насосів з резерву в роботу
визначається графіком, затвердженим начальником експлуатаційного
району.
8.7.4.7. Під час огляду насосної установки перед запуском
слід перевірити:
- наявність нормального змащення підшипників насосів і
електродвигунів, а також редукторів електропривідних засувок;
- надійність зчеплення з'єднувальних муфт насоса і
електродвигуна;
- міцність кріплення захисного кожуха над з'єднувальними
муфтами;
- систему охолодження підшипників;
- положення автоматів і рубильників на розподільному щиті,
положення контакторів включення насосів, положення ключів на
панелі керування насосами і засувками;
- проходження сигналу по каналах зв'язку телекерування,
телесигналізації й телеметрії.
8.7.4.8. Під час пуску насосної установки слід дотримуватись
такої послідовності пускових операцій:
- закрити засувку на нагнітальному трубопроводі й відкрити
засувку на всмоктувальному трубопроводі;
- включити електродвигун;
- переконавшись у правильності напрямку обертання
електродвигуна, відкрити засувку на нагнітальному патрубку насоса.
8.7.4.9. У разі вібрації валу насоса і електродвигуна слід
перевірити затяжку фундаментальних болтів, а за їх достатньої
затяжки - центрування валів насоса і електродвигуна.
8.7.4.10. На кожній насосній станції повинен бути оперативний
журнал, у який черговий персонал записує усі розпорядження
диспетчерської служби ПТКЕ і робить відмітки про всі переключення,
пуск і зупинки насосів, а також записи про приймання і здачу
чергування.
Крім того, черговий по насосній повинен вести добову
відомість, куди записує покази контрольно-вимірювальних приладів.
Перелік показів приладів, які підлягають занесенню до відомості,
встановлює головний інженер ПТКЕ.
8.7.4.11. Під час кожного відвідування як автоматизованих,
так і неавтоматизованих насосних особи з чергового,
експлуатаційного чи керівного персоналу ПТКЕ повинні зробити
записи в оперативному журналі про час відвідування, стан
обладнання, режим його роботи, покази приладів та про пророблену
роботу на насосній станції із зазначенням посади і прізвища.
8.7.4.12. У дренажних насосних за графіком, затвердженим
головним інженером ПТКЕ, слід перевірити вплив регулятора рівня на
автоматичне включення насосів.
Під час кожного обходу слід забезпечити поперемінне включення
насосів.
8.7.5. Обслуговування баків-акумуляторів
8.7.5.1. Експлуатацію баків-акумуляторів слід провадити
згідно з вказівками Правил технічної експлуатації електричних
станцій і мереж і Протиаварійним циркуляром N Ц-08-82 (Т) "Про
запобігання раптовим руйнуванням металевих баків-акумуляторів
гарячої води".
8.7.5.2. Баки-акумулятори повинні бути обладнані:
- переливною трубою на позначці граничнодопустимого рівня
заповнення бака, пропускна здатність якої повинна бути не менше
ніж пропускна здатність усіх труб, які підводять воду до бака;
повинно бути забезпечене організоване відведення води від
переливної труби;
- вестовими трубами, переріз яких повинен забезпечувати
вільне надходження в бак повітря, що включає утворення вакууму під
час відкачування води з бака, і вільний випуск пароповітряної
суміші, що виключає підвищення тиску вище від атмосферного під час
зарядження бака;
- автоматичним регулятором рівня, що забезпечує повне
припинення подачі води в бак при досягненні верхнього рівня
заповнення бака, а також блокувальним пристроєм, який відключає
насоси розрядки при досягненні нижнього граничного рівня води в
баках;
- сигналізацією досягнення верхнього граничного рівня,
початку переливання води у переливну трубу і відключення насосів
розрядки при досягненні нижнього рівня;
- дренажною лінією з арматурою, призначеною для повного
видалення залишків води під час оглядів і ремонтів;
- контрольно-вимірювальними приладами для вимірювання рівня і
температури води в баках, тиску в усіх підвідних і відвідних
трубопроводах, а також зарядних і розрядних витрат. Крім того, на
кожний бак чи групу баків слід встановлювати прилади для
дистанційного вимірювання рівня, зарядних і розрядних витрат.
8.7.5.3. Засувки на лінії підведення (і відведення)
підживлювальної води до кожного баку і роздільні засувки між
баками повинні бути улаштовані електричним освітленням. Арматура
керування цими засувками повинна бути винесена в зони, доступні
для обслуговування і не затоплювані під час аварій баків.
8.7.5.4. На території діючих котелень слід визначити охоронну
зону навколо баків і встановити попереджувальні знаки, які
забороняють перебування у даній зоні осіб, що не мають
безпосереднього відношення до експлуатації баків. При розміщенні
діючих баків-акумуляторів на відстані менше ніж 20 м від
виробничих будівель, що експлуатуються, в останніх слід
передбачити захисні заходи, які виключають попадання гарячої води
та можливого руйнування баків: улаштування захисних огорож,
ліквідації усіх отворів, у тому числі віконних і дверних прорізів,
звернених у бік баків, тощо.
8.7.5.5. Усі новозмонтовані баки, а також баки, які пройшли
ремонт, підлягають гідравлічним випробуванням.
Випробування бака провадитися заповненням його водою до
максимально допустимого рівня (до позначки переливної труби).
Заповнення новозмонтованих баків, а також після ремонту і
огляду слід провадити при температурі зовнішнього повітря не нижче
ніж -10 град.C водою з температурою не вище ніж 45 град.C.
Бак-акумулятор вважається таким, що витримав випробування, і
допускається до експлуатації, якщо після закінчення 24 год. на
його поверхні чи по краях днища не буде виявлено витікання і
рівень води у баці не знизився.
8.7.5.6. На кожний бак-акумулятор повинен бути складений
паспорт і заведено окремий журнал оглядів і ремонтів, журнал
повинен бути пронумерований і прошнурований; паспорт вшивається в
журнал.
8.7.5.7. Щоденно під час приймання і здачі зміни
баки-акумулятори підлягають візуальному огляду, при цьому
перевіряють:
- відсутність явних витікань, патьоків і мокрих плям на
зовнішній поверхні ізоляції;
- справність покажчиків і регулятора рівня;
- відсутність витікань із сальників запірної і регулювальної
арматури;
- відсутність засміток (замерзання) переливної та вестової
труб;
- справна робота сигналізації досягнення граничного рівня і
відключення розрядних насосів при досягненні нижнього рівня.
8.7.5.8. Під час експлуатації баків-акумуляторів слід
керуватися "Єдиною системою захисту від корозії і старіння",
Інструкцією по обстеженню корозійного стану баків-акумуляторів і
"Керівними вказівками щодо захисту баків-акумуляторів від корозії
і води у них від аерації".
8.7.5.9. Заповнення баків-акумуляторів повинно провадитися
тільки деаерованою водою, охолодженою до температури не нижче ніж
95 град.C.
Швидкість заповнення баків повинна відповідати пропускній
здатності вестової труби.
8.7.5.10. Заповнення баків-акумуляторів можна провадити
тільки до верхньої проектної позначки. Заповнення баків понад
проектний рівень категорично забороняється.
На дистанційному рівнемірі баків повинна бути нанесена
червона риска, яка відповідає верхньому граничному рівню.
8.7.5.11. Спорожнення баків-акумуляторів можна провадити
тільки до мінімального граничного рівня, що встановлюється з
міркувань недопущення зриву роботи насосів зародження.
8.7.6. Планові та аварійні шурфування підземних прокладок
8.7.6.1. Для контролю за станом підземних теплопроводів,
теплоізоляційних та будівельних конструкцій слід щорічно за
планом, затвердженим головним інженером ПТКЕ, провадити планові
шурфування на теплових мережах згідно з Інструкцією по проведенню
шурфувань у теплових мережах.
Кількість щорічних шурфувань встановлюється залежно від
протяжності мережі, типів прокладань і теплоізоляційних
конструкцій, кількості корозійних пошкоджень труб.
Планові шурфування слід провадити незалежно від кількості
аварійних розкриттів на теплових мережах.
8.7.6.2. Облік і розслідування пошкоджень трубопроводів
теплової мережі слід провадити згідно з Інструкцією щодо
розслідування і обліку порушень у роботі електростанцій, мереж,
енергосистем і енергооб'єднань.
8.7.6.3. Підземна конструкція теплової мережі після кожного
планового огляду для аварійного розкриття повинна бути повністю
відновлена із складанням акта і заходів на виконані роботи.
Закривати шури без відновлення будівельно-ізоляційної
конструкції забороняється.
8.7.7. Електрометричні роботи на теплових мережах та
експлуатація пристроїв електрохімічного захисту
8.7.7.1. На підземних теплопроводах повинні систематично
проводитися корозійні вимірювання. Методика, об'єм і періодичність
вимірювань визначається Інструкцією щодо захисту теплових мереж
від електрохімічної корозії.
8.7.7.2. Експлуатація пристроїв електрохімічного захисту
теплових мереж у профілактичному обслуговуванні й перевірці
ефективності пристроїв здійснюється згідно зі спеціальним
графіком.
8.7.7.3. Для кожної установки електрохімічного захисту слід
завести журнал контролю її роботи, до якого заносяться результати
технічного огляду та вимірювань.
Обсяг і порядок технічного огляду та вимірювань визначається
Інструкцією щодо захисту теплових мереж від електрохімічної
корозії.
8.7.8. Міри попередження і контролю внутрішньої корозії
теплових мереж
8.7.8.1. Для попередження внутрішньої корозії трубопроводу
підживлення теплової мережі повинно провадитися деаерованою водою.
Вміст розчиненого кисню і вільної вуглекислоти у воді повинен
відповідати нормам, наведеним у Правилах технічної експлуатації
електричних станцій і мереж. Надлишковий тиск у мережі і в усіх
приєднаних системах у будь-який точці повинен бути не нижче ніж
0,05 МПа як під час циркуляції теплоносія, так і під час
тимчасового припинення її.
Вміст кисню у воді слід перевіряти не рідше ніж 1 раз на
тиждень внаслідок відбирання проб з подаючого і зворотного
трубопроводів кожної магістралі.
8.7.8.2. Стан внутрішньої поверхні трубопроводів слід
перевіряти під час поточного і капітального ремонту оглядом труб,
що вирізують для заміни, і труб біля знятої арматури.
8.7.8.3. Для систематичного контролю за внутрішньою корозією
на подаючому і поворотному трубопроводах водяних мереж, на
конденсатопроводах і на трубопроводах гарячого водопостачання (до
і після водопідігрівачів), характерних точках мережі слід
встановлювати індикатори корозії.
8.7.8.4. Встановлення індикаторів корозії передбачається
річним планом і виконується після закінчення ремонту перед
заповненням водою з мережі.
Точки встановлення індикаторів на трубопроводах мережі
намічає начальник експлуатаційного району і погоджує з
виробничо-технічною службою ПТКЕ.
Перелік точок встановлення індикаторів корозії затверджується
головним інженером ПТКЕ.
8.7.9. Випробування теплових мереж
8.7.9.1. Усі новозмонтовані трубопроводи теплової мережі і
ті, що перебувають в експлуатації, повинні піддаватися
випробуванням згідно з Правилами технічної експлуатації теплових
мереж.
8.7.9.2. Усі види випробувань мереж провадяться окремо.
Суміщення в часі двох видів випробувань не допускається.
8.7.9.3. Випробування теплової мережі на розрахункову
температуру, теплові та гідравлічні втрати, на наявність
потенціалів блукаючих струмів провадяться згідно з методиками,
викладеними у:
- Інструкції щодо випробування водяних теплових мереж на
розрахункову температуру теплоносія;
- Методичних вказівках по визначенню теплових втрат у водяних
і парових теплових мережах;
- Методичних вказівках щодо гідравлічних випробувань водяних
теплових мереж;
- Інструкції щодо захисту теплових мереж від електрохімічної
корозії.
8.7.9.4. Для проведення кожного випробування на ПТКЕ
організовується спеціальна бригада на чолі з керівником
випробувань.
8.7.9.5. До проведення випробувань на теплові та гідравлічні
втрати і наявність потенціалів блукаючих струмів за розсудом
керівництва ПТКЕ можуть залучатися спеціалізовані організації.
8.7.9.6. Керівник випробувань повинен завчасно визначати
необхідні підготовчі заходи на тепловій мережі та джерелі теплоти,
які повинні бути виконані під час підготовки мережі до
випробувань.
Для своєчасної підготовки мережі до випробувань перелік
підготовчих заходів передається начальнику експлуатаційного району
і головному інженеру не пізніше ніж за 10 днів до початку
випробувань.
8.7.9.7. На кожне випробування повинна бути складена робоча
програма, яка затверджується головним інженером ПТКЕ.
За два дні до початку випробувань затверджена програма
передається начальнику теплового району для підготовки обладнання
і встановлення у мережі режиму, що відповідає випробуванню.
8.7.9.8. Перед початком випробувань керівник випробувань
повинен:
- перевірити виконання усіх підготовчих заходів;
- організувати перевірку технічного і метрологічного стану
засобів вимірювань згідно з існуючою нормативно-технічною
документацією на ці прилади;
- проінструктувати усіх членів бригади про їх обов'язки під
час кожного окремого етапу випробувань, а також про заходи щодо
забезпечення безпеки безпосередніх учасників випробувань;
- перевірити відключення передбачених програмою відгалужень і
теплових пунктів.
8.7.9.9. Перевірка герметичності новозбудованих теплових
мереж до введення їх в експлуатацію провадиться згідно з вимогами
п. 8.5.4.5, 8.5.4.6 цих Правил.
8.7.9.10. Контрольні випробування на герметичність теплових
мереж, що експлуатуються, повинні провадитися по окремих відвідних
від джерела теплоти магістралях при відключених водопідігрівальних
установках, системах теплоспоживання і відкритих повітряних
клапанах у споживачів. Ці магістралі випробовуються повністю або
частинами залежно від наявності оперативних засобів транспорту і
зв'язку між диспетчером ПТКЕ, черговим інженером теплового району
і бригадою, виділеною для провадження випробувань, - а також від
чисельності останніх.
8.7.9.11. Під час випробувань на герметичність тиск у
найвищих точках мережі повинен доводитися до пробного (1,25
робочого), але не нижче ніж 1,6 МПа, за рахунок тиску, що
розвивається мережним насосом джерела теплоти або спеціальним
насосом з обпресувального пункту.
Температура води в трубопроводах під час випробувань повинна
бути не більше ніж 45 град.C.
8.7.9.12. Тривалість контрольних випробувань на герметичність
визначається часом, потрібним для огляду мережі, повинна бути не
менше ніж 10 хв. з моменту встановлення витрати підживлення на
нормативному рівні.
8.7.9.13. Під час випробувань ділянок мережі, в яких за
умовами профілю місцевості мережні насоси не можуть створити тиск,
що дорівнює 1,25 робочого, застосовуються пересувні насосні
установки або гідравлічні преси.
8.7.9.14. Мережа вважається такою, що витримала випробування
на герметичність, якщо під час перебування її протягом 10 хв. під
заданим тиском підживлення не перевищує нормативного значення.
8.7.9.15. Випробування на гідравлічні й теплові втрати
теплових мереж провадять, як правило, при відключених
відгалуженнях і теплових пунктах систем теплоспоживання.
8.7.9.16. Випробуванням на розрахункову температуру слід
піддавати всю теплову мережу від джерела тепла до теплових пунктів
систем теплоспоживання, включаючи магістральні, розвідні
теплопроводи і абонентські відгалуження.
Випробування теплових мереж на розрахункову температуру слід
провадити до закінчення опалювального сезону при встановленні
плюсових температур зовнішнього повітря.
Для зниження температури води, що надходить у зворотний
трубопровід, випробування на розрахункову температуру провадять з
включеними системами опалення, приєднаними через змішувальні
пристрої та водопідігрівачі, а також з включеними системами
гарячого водопостачання, приєднаними автоматичними регуляторами
температури.
8.7.9.17. На усіх теплових пунктах, які використовуються для
циркуляції або охолодження теплоносія, під час проведення
випробувань мережі на розрахункову температуру повинно бути
організоване чергування обслуговуючого персоналу абонента - не
менше ніж два слюсарі на кожному пункті.
8.7.9.18. На час випробувань на розрахункову температуру
повинні бути відключені:
- опалювальні системи дитячих і лікувальних установ;
- неавтоматизовані закриті системи гарячого водопостачання;
- системи гарячого водопостачання, приєднані за відкритою
схемою;
- системи опалення, приєднані через елеватори з заниженими у
порівнянні з розрахунковими коефіцієнтами зміщення;
- калориферні установки;
- опалювальні системи з безпосередньою схемою приєднання.
8.7.9.19. Відключення відгалужень, які не беруть участі у
випробуваннях, провадиться в камерах засувками.
Теплові пункти і системи теплоспоживамия відключаються
першими засувками (з боку теплової мережі), встановленими на
подаючому і зворотному трубопроводах теплових пунктів, а у разі
негерметичності цих засувок - засувками в камерах відгалуження до
теплових пунктів.
У місцях, де засувки не забезпечують герметичності
відключення, слід встановлювати заглушки.
8.7.9.20. Абоненти повинні бути попереджені про час
проведення будь-яких випробувань і строк відключення споживачів із
зазначенням необхідних заходів безпеки за три дні до початку
випробувань. Попередження слід вручити під розписку відповідальній
особі абонента.
Під час випробувань на розрахункову температуру для вжиття
особливих заходів безпеки і виділення чергового персоналу в
попередженнях повинні бути вказані теплові пункти, які залишаються
підключеними до теплових мереж.
8.8. Аварійно-відновлювальні роботи на теплових мережах
8.8.1. Завдання персоналу ПТКЕ під час аварії є якомога
швидше виявлення пошкодження і обмеження його поширення,
терміновий ремонт чи заміна трубопроводів і обладнання, що вийшли
з ладу, та відновлення у найкоротші строки нормального
теплопостачання споживачів тепла.
У разі, коли відновлення пошкодженого обладнання теплової
мережі потрібно буде значну кількість часу, персонал ПТКЕ
зобов'язаний використати кільцеві і поперечні зв'язки між
магістралями, щоб тривалість перерви у подачі теплоти споживачам
була мінімальною.
8.8.2. У кожному ПТКЕ (експлуатаційному районі) повинна бути
складена інструкція, затверджена головним інженером підприємства,
з чітко розробленим оперативним планом дій під час аварій на
будь-якій з тепломагістралей стосовно до місцевих умов і
комунікацій мережі, яка передбачає порядок відключення
магістралей, відгалужень від них і абонентських мереж, порядок
обходу камер і теплових пунктів, можливі переключення під час
подачі тепла споживачам від інших магістралей. До інструкції
повинні бути додані схеми можливих аварійних переключень між
магістралями.
Для підготовки схем повинні бути розраховані зміни напорів у
різних мережах залежно від пропускної здатності магістралей, що
залишилися у роботі. Схема і розрахунок повинні передбачати
мінімально допустиму циркуляцію води у системах опалення.
8.8.3. Схеми резервування повинні передбачати використання
засобів автоматичного підтримання заданих параметрів теплоносія за
нормального та аварійних режимів, які забезпечують захист від
підвищення тиску понад допустимий і спорожнення мереж і систем, а
також від надходження перегрітої води до мережі змішаної води
після насосних станцій змішування.
8.8.4. Залежно від місцевих кліматичних умов, утепленості і
конструкції будівель споживачів теплоти повинна бути визначена
можлива тривалість відключення окремих будівель і ділянок мережі
при розрахунковій зовнішній температурі без спускання води і умов,
за яких потрібне спорожнення системи.
До розрахунку повинен бути додатковий графік черговості
відключень і наповнень ділянок і опалювальних систем будівель при
розроблених варіантах режимів. У разі необхідності повинна бути
зміна схеми роботи теплофікаційного обладнання котельні.
8.8.5. Для кожної секціонованої ділянки мережі повинна бути
перевірена герметичність арматури, що відключається, і встановлена
можливість спускання з неї води, а також фактична швидкість її
спорожнення і наповнення.
8.8.6. За розробленими схемами з персоналом експлуатаційних
районів і операторами районів слід регулярно, але не рідше ніж 1
раз на квартал, провадити тренування з відпрацюванням чіткості,
послідовності й швидкості виконання протиаварійних операцій з
відображенням їх на оперативній схемі.
8.8.7. Для швидкості проведення робіт щодо обмеження
поширення аварій і ліквідації пошкоджень і неполадок кожний
експлуатаційний район теплової мережі повинен мати необхідний
запас арматури і матеріалів. У районі також повинні зберігатися
