ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ БУДІВНИЦТВА,
АРХІТЕКТУРИ ТА ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Держбуду України
16.09.1999 N 228
ПРАВИЛА
та порядок розподілу території
житлового кварталу (мікрорайону)
введені в дію з 1 жовтня 1999 року
{ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету
будівництва, архітектури та житлової політики
N 59 ( v0059241-01 ) від 19.03.2001 }
1. Загальні положення
1.1 Сфера застосування документа
1.1.1 Правила та порядок розподілу території кварталу
(мікрорайону) (далі - Правила) розроблені в розвиток Положення про
порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій
існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або у
спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження
житлових будинків, затвердженого 05.04.96 р. наказом
N 31/30/53/396 ( z0203-96 ), зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 26.04.96 р. N 203/1228, і є складовою системи
нормативно-методичних документів з виконання містобудівної та
землевпорядної документації, здійснення планування раціонального
використання і забудови територій, ведення містобудівного
кадастру.
1.1.2 Правила спрямовані на формування земельних ділянок
прибудинкових територій окремих багатоквартирних житлових будинків
в житлових кварталах (мікрорайонах) існуючої забудови та під час
проектування територій нової житлової забудови, раціональне
використання територій існуючої і нової багатоквартирної житлової
забудови, утримання і використання вказаних територій на основі
принципів добросусідства, забезпечення реалізації прав громадян,
яким багатоквартирний житловий будинок належить на праві спільної
власності, на розпорядження і використання земельних ділянок
прибудинкових територій.
1.1.3 Правила визначають юридичні, містобудівні, технічні
правила і планувальний механізм встановлення меж земельних ділянок
в існуючій і новій багатоквартирній забудові на основі
затвердженої містобудівної документації у відповідності з чинним
законодавством і державними нормами з метою:
- поліпшення умов експлуатації та утримання територій
існуючої і нової багатоквартирної житлової забудови, які
знаходяться у спільному користуванні і мають спільну
інфраструктуру;
- розподілу вказаних територій на окремі земельні ділянки,
які знаходяться у колективній (приватній, спільній приватній)
власності та забезпечення реєстрації прав власників житлових
будинків на землю і нерухоме майно;
- встановлення меж резервних земельних ділянок, які
залишаються у державній (комунальній) власності для забезпечення
подальшого розвитку територій та умов їх використання;
- встановлення меж територій загального використання
населених пунктів, які залишаються у державній (комунальній)
власності для забезпечення умов життєдіяльності населення, а також
експлуатації та утримання вказаних територій згідно з чинним
законодавством;
- встановлення меж територій, на які поширюються права третіх
осіб, та умов їх використання;
- визначення ідеальної земельної частки
вбудовано-прибудованих об'єктів торговельного,
культурно-побутового, іншого призначення;
- проведення оподаткування земельної власності;
- проведення кадастрового землеустрою.
1.1.4 Правила встановлюють порядок визначення об'єктів
земельної власності в кварталах (мікрорайонах) існуючої і нової
житлової багатоквартирної забудови і регламентують механізм
розподілу територій, правила визначення розмірів земельних
ділянок, порядок, розроблення, узгодження і затвердження проекту
розподілу територій, склад і зміст вказаного проекту.
1.2 Законодавча основа документа
1.2.1 Законодавчою основою документа є:
Земельний кодекс України ( 2768-14 ), Закони України "Про
основи містобудування" ( 2780-12 ), "Про місцеве самоврядування в
Україні" ( 280/97-ВР ), Водний кодекс України ( 213/95-ВР ),
Положення про порядок встановлення та закріплення меж
прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у
спільне користування або у спільну сумісну власність земельних
ділянок для спорудження житлових будинків ( z0203-96 ),
зареєстроване в Міністерстві юстиції України 26.04.96 р. за
N 203/1228, Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію
земель населених пунктів ( z0522-97 ), зареєстроване в
Міністерстві юстиції України 31.10.97 р. за N 522/2326.
1.2.2 Нормативною основою документа є державні будівельні
норми України ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова
міських і сільських поселень", державні санітарні правила
планування і забудови населених пунктів, інші державні та відомчі
норми, які визначають межі територій, де існують планувальні
обмеження на їх використання, а також розміри земельних ділянок,
ліній та споруд інженерного обладнання територій.
1.3 Визначення основних термінів
У цих Правилах наведені нижче терміни вживаються у такому
значенні:
Земельна ділянка - це частина території населеного пункту, що
має фіксовані межі та характеризується певним місцерозташуванням,
складом функціональних компонентів території, природними
властивостями, фізичними параметрами, правовим і господарським
станом.
Фізична площа земельної ділянки - це площа земної поверхні в
межах ділянки з урахуванням нерівностей фізичної поверхні землі:
схилів, пагорбів, ярів, западин тощо.
Проектна площа земельної ділянки - це площа проекції межі
ділянки на площину проекції, в якій встановлена геодезична система
координат. Геодезична площа визначається за координатами кутів
повороту межі.
Об'єкти сервітуту - території, на які поширюються права
сторонніх користувачів і обмежуються права власників земельної
ділянки щодо їх використання.
Реальна земельна частка - частина земельної ділянки окремого
житлового будинку, межі якої можуть бути встановлені на
місцевості.
Ідеальна земельна частка - частина земельної ділянки
декількох житлових будинків, яка не може бути встановлена на
місцевості для окремого житлового будинку за умов її
місцерозташування, природних та планувальних особливостей,
фізичних параметрів.
Резервна земельна ділянка - територія, призначена за
затвердженою містобудівною документацією для будівництва об'єктів
різного функціонального призначення, не освоєна на час проведення
розподілу території мікрорайону на земельні ділянки прибудинкових
територій, а також територія, яка може бути встановлена на
місцевості для розміщення будівництва або інших видів використання
території за умов додержання чинного законодавства, будівельних і
санітарних норм.
Квартал (мікрорайон) - це частина території забудови,
обмежена червоними лініями або лініями регулювання забудови, з
установленим на підставі місцевих правил забудови (при їх
відсутності на підставі містобудівної документації) режимом
землевикористання.
Червона лінія - геодезично фіксована межа, яка відокремлює
територію вулиць і доріг від інших видів використання територій
поселень, призначається для забезпечення регулювання і
містобудівного контролю при забудові, реконструкції і благоустрою
поселень, при виділенні земельних ділянок, встановленні умов їх
використання.
Лінія регулювання забудови - визначена в містобудівній
документації межа розміщення будинків і споруд відносно червоних
ліній, меж земельних ділянок, природних рубежів, інших територій,
на яких встановлені обмеження щодо їх забудови.
Житлова територія - територія житлового кварталу
(мікрорайону), яка розподіляється на прибудинкові території для
надання у спільне користування або спільну сумісну власність
земельних ділянок та спорудження житлових будинків в кварталі
(мікрорайоні).
Прибудинкова територія - це встановлена за проектом розподілу
території житлового кварталу (мікрорайону) та проектом забудови
земельна ділянка багатоквартирної несадибної забудови, яка
необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку
(будинків) і пов'язаних з ним господарських та технічних будівель
і споруд. Прибудинкова територія встановлюється для будинку
(будинків) і не може виділятися для частини будинку (блоку,
поверху, секцій квартир тощо).
Житлова одиниця - окрема квартира в житловому будинку,
відносно якої розраховується нормативна площа прибудинкової
території.
Розрахункова площа прибудинкової території - площа житлової
території, що відповідає долі загальної площі будинку (житлової
одиниці) в загальній площі житлових будинків, розташованих на
земельній ділянці.
Сервітут - обмеження права власника, користувача земельної
ділянки або іншого нерухомого майна, що встановлюється на підставі
оформленої між сторонами угоди, рішення суду або іншої юридичної
підстави, на використання земельної ділянки.
2. Правила розподілу житлової території
кварталу (мікрорайону)
2.1 Визначення меж території житлового кварталу (мікрорайону)
2.1.1 Межами кварталу (мікрорайону), як правило, є червоні
лінії магістральних або житлових вулиць, проїзди або лінії
регулювання забудови. Квартал розподіляється на ділянки забудови
різного функціонального призначення, визначеного у містобудівній
документації, які знаходяться в державній, комунальній, приватній
(спільній) власності.
2.1.2 Лінію регулювання забудови, якщо вона не визначена в
містобудівній документації, визначають за умов додержання
нормативних відстаней до червоних ліній, інших існуючих елементів,
щодо яких встановлюються обмеження на використання територій
згідно з вимогами чинного законодавства, державних будівельних
норм (додаток 1 до цих Правил).
2.1.3 До складу території кварталу (мікрорайону) включають
житлову територію та розташовані в кварталі ділянки установ та
споруд обслуговування, адміністративних установ, комунальних
споруд, підприємств обслуговування автомобілів, інших громадських
будівель і споруд загальноміського, районного, місцевого значення,
які знаходяться у державній, комунальній, приватній (спільній)
власності сторонніх осіб і не передаються у власність
(користування) об'єднань власників майна житлових будинків.
Межі ділянок вказаних об'єктів встановлюють на підставі
затвердженої за встановленим порядком містобудівної та
землевпорядної документації.
В разі, якщо земельні ділянки об'єктів обслуговування
загальноміського, районного та місцевого значень не відведені за
встановленим порядком, то незалежно від строку їх будівництва
площі земельних ділянок визначають згідно з додатком 2 цих Правил,
який складений на основі таблиці 6.1 державних будівельних норм
ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і
сільських поселень".
Якщо в додатку 2 показники площі ділянок об'єктів
обслуговування загальноміського, районного та місцевого значень
згідно з нормативними вимогами не визначені, то площу земельної
ділянки визначають згідно з кресленням генерального плану у складі
проектної документації на будівництво цих об'єктів.
2.2 Визначення житлової території кварталу (мікрорайону)
2.2.1 Житлову територію кварталу (мікрорайону) розподіляють
на земельні ділянки прибудинкових територій окремих житлових
будинків.
Житлова територія - це частина території кварталу
(мікрорайону), де розташовані житлові будинки, озеленені двори для
відпочинку населення та ігор дітей, господарські майданчики,
автостоянки, під'їзди до будинків, місця для проїздів пожежних
машин, а також озеленені смуги між червоною лінією і лінією
регулювання забудови.
До складу житлової території не включають ділянки об'єктів
загального користування або такі, що надані громадянам та
юридичним особам у приватну (спільну) власність чи мають бути у
державній (комунальній) власності згідно з чинним законодавством,
а саме:
а) дитячі заклади;
б) загальноосвітні школи;
в) об'єкти торговельно-побутового та комунального
обслуговування, адміністративні установи, інші громадські споруди,
які розташовані на території кварталу окремо від житлової
забудови;
г) мікрорайонні сади, які віднесені до зелених насаджень
загального користування згідно з затвердженою містобудівною
документацією або земельним кадастром;
д) мікрорайонні комплексні спортивні майданчики;
е) об'єкти, віднесені до пам'яток історії та культури за
встановленим порядком;
ж) приватні садиби;
к) існуючі індивідуальні гаражі та автостоянки на земельних
ділянках, наданих у приватну власність громадянам або юридичним
особам в порядку, встановленому чинним законодавством;
л) господарські блоки, які належать установам
житлово-комунального господарства;
м) котельні;
н) трансформаторні підстанції;
о) газорозподільні пункти;
п) свердловини для забору води з підземних джерел
водопостачання;
р) ділянки перспективного будівництва, визначені в
затвердженій містобудівній документації.
2.2.2 Межі ділянок, вказаних в 2.2.1 об'єктів, які не входять
до складу житлової території кварталу (мікрорайону), встановлюють
на підставі затвердженої за встановленим порядком містобудівної
або землевпорядної документації. В разі, якщо земельні ділянки
таких об'єктів не відведені за встановленим порядком, площі
земельних ділянок визначаються згідно з додатком 2 цих Правил
незалежно від строку їх будівництва. { Абзац перший пункту 2.2.2
із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету
будівництва, архітектури та житлової політики N 59 ( v0059241-01 )
від 19.03.2001 }
Якщо в додатку 2 показники величини ділянки об'єктів
обслуговування загальноміського та районного значення згідно з
нормативними вимогами не визначені, то площу земельної ділянки
визначають на основі креслення генерального плану у складі
проектної документації на будівництво цих об'єктів. { Абзац другий
пункту 2.2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного
комітету будівництва, архітектури та житлової політики N 59
( v0059241-01 ) від 19.03.2001 }
2.2.3 Озеленену смугу від лінії регулювання забудови до
червоної лінії вулиць завширшки не більше як 6 м включають до
житлової території. Залишки території вздовж червоної лінії до
лінії регулювання забудови, що перевищують 6 м, відносять до
територій загального користування населеного пункту, які
залишаються в комунальній власності.
В разі, якщо територія від лінії регулювання забудови до
існуючої червоної лінії передбачена в містобудівній документації
для розширення вулиць, доріг, майданів, зазначену територію також
відносять до територій загального користування населеного пункту,
які залишаються в комунальній власності.
2.3 Розрахунок резервної площі житлової території кварталу
(мікрорайону)
2.3.1 При проведенні розподілу території кварталу
(мікрорайону) з метою надання прибудинкової території будинку
(житлових будинків) у спільне користування або спільну власність
визначають нормативну і резервну площу житлової території кварталу
(мікрорайону). Резервну площу житлової території визначають в
такій послідовності:
Р = Т - Т , (1)
кв н
де Р - резервна площа житлової території кварталу
(мікрорайону); Т - фактична площа житлової території кварталу
кв
(мікрорайону); Т - нормативна площа житлової території, необхідна
н
з урахуванням вимог чинних державних будівельних, протипожежних і
санітарних норм для існуючих житлових будинків.
2.3.2 В разі, якщо резервну площу житлової території не
можливо виділити в окрему земельну ділянку, достатню для
спорудження житлового будинку (житлових будинків), інших споруд
громадського призначення за умов дотримання вимог державних
будівельних норм відносно відстаней до існуючих споруд, всю
житлову територію кварталу (мікрорайону) розподіляють на земельні
ділянки прибудинкових територій існуючих житлових будинків.
У випадку, якщо резервну площу території можливо виділити як
одну окрему земельну ділянку або декілька ділянок, її виключають
із житлової території, що розподіляється на земельні ділянки
прибудинкових територій існуючих житлових будинків.
Кількість житлових одиниць, яку допускається розмістити на
резервній земельній ділянці, визначають, виходячи з розрахунку
нормативної площі прибудинкової території, що необхідна для
розміщення та експлуатації однієї житлової одиниці (квартири)
згідно з вимогами 2.4.1-2.4.4.
2.3.3 Нормативна площа житлової території кварталу
(мікрорайону) складається з сумарної площі забудови житлових
будинків, проїздів та площі земельної ділянки, вільної від
забудови, яка розраховується виходячи з нормативних питомих
розмірів елементів прибудинкової території для однієї житлової
одиниці.
Нормативну площу житлової території кварталу (мікрорайону)
визначають в такій послідовності:
Т = S + S + Т х К,
н з пр. од.
де Т - нормативна площа житлової території кварталу
н
(мікрорайону);
S - сумарна площа забудови існуючих житлових будинків
з
(включаючи площу вимощення);
S - площа проїздів житлового кварталу;
пр.
Т - нормативна площа прибудинкової території для однієї
од.
житлової одиниці;
К - кількість житлових одиниць кварталу (мікрорайону).
Сумарна площа забудови існуючих житлових будинків та
кількість житлових одиниць кварталу (мікрорайону) приймається на
підставі даних інвентаризації житлових будинків.
Правила розрахунку площі житлового будинку приймаються
згідно з додатком 2 СНиП 2.08.01-8 "Жилые здания". { Пункт 2.3.3
доповнено абзацом згідно з Наказом Державного комітету
будівництва, архітектури та житлової політики N 59 ( v0059241-01 )
від 19.03.2001 }
В разі, якщо в житловому будинку розміщуються
вбудовано-прибудовані об'єкти або нежитлові приміщення
торговельного, культурно-побутового, офісного, іншого громадського
призначення (в тому числі в підвалі), то нормативну площу
прибудинкової території цих приміщень або об'єктів визначають з
урахуванням нормальних умов експлуатації згідно з державними або
відомчими нормами. У випадку, коли нормативні вимоги до площі
земельної ділянки таких об'єктів в чинних нормативно-правових
актах не визначені, земельну долю нежитлових приміщень
встановлюють пропорційно до долі їх загальної площі від загальної
площі житлового будинку.
2.3.4 Площу проїздів житлового кварталу (S ) визначають як
пр.
сумарну площу існуючих облаштованих проїздів, які забезпечують
зручні зв'язки будинків з вулицями та між собою, а також
дотримання протипожежних норм відповідно до 2.7.1 вказаних Правил.
У випадку, коли існуючі облаштовані проїзд не забезпечують
дотримання протипожежних норм, до площі проїздів необхідно
включати частину території недостатню до нормативної, якщо це
дозволяють планувальні умови.
2.4 Нормативна основа визначення площі прибудинкової
території, вільної від забудови, яка відноситься до однієї
житлової одиниці
2.4.1 Нормативну площу прибудинкової території, вільної від
забудови, для однієї житлової одиниці визначають в залежності від
містобудівної цінності району, розташування кварталу (мікрорайону)
та величини населеного пункту згідно з таблицею 1.
Таблиця 1
------------------------------------------------------------------
| Групи |Нормативна площа прибудинкової території, вільної від |
|поселень,| забудови, в залежності від містобудівної цінності |
|тис. чол.|району, розташування кварталу (мікрорайону) та величи-|
| | ни населеного пункту, кв.м на 1 житлову одиницю |
| |------------------------------------------------------|
| | Зони містобудівної цінності |
| |------------------------------------------------------|
| | I | II | III | IV | V | VI | VII |
|---------+-------+-------+-------+-------+-------+-------+------|
| Більше | 12,2 | 15,3 | 21,4 | 26,8 | 26,8 | 26,8 | 26,8 |
| 1000 | | | | | | | |
|---------+-------+-------+-------+-------+-------+-------+------|
|500-1000 | | 15,3 | 21,4 | 26,8 | 26,8 | 26,8 | |
|---------+-------+-------+-------+-------+-------+-------+------|
| 250-500 | | 15,3 | 21,4 | 26,8 | 26,8 | | |
|---------+-------+-------+-------+-------+-------+-------+------|
| 100-250 | | | 21,4 | 26,8 | 26,8 | | |
|---------+-------+-------+-------+-------+-------+-------+------|
| 50-100 | | | 21,4 | 26,8 | 26,8 | | |
|---------+-------+-------+-------+-------+-------+-------+------|
| до 50 | | | 21,4 | | 26,8 | | |
------------------------------------------------------------------
2.4.2 Мінімальна нормативна площа прибудинкової території,
вільної від забудови, розрахована (для міст із чисельністю
населення більше 1000 тис. чол. - у першій зоні містобудівної
цінності; для міст із чисельністю населення від 250 до
1000 тис. чол. - у другій зоні; для інших населених пунктів - у
третій зоні) виходячи із умов забезпечення достатньої площі
території для функціонування та обслуговування житлового будинку,
з чинних нормативних вимог та умов забудови, що склались.
Мінімальна нормативна площа для I-III зон містобудівної цінності
може бути збільшена до максимальної величини, визначеної 2.4.3 цих
Правил за згодою населення кварталу (мікрорайону) в порядку, що
визначається законодавством.
Нормативна площа прибудинкової території, вільної від
забудови, в IV-VII зонах містобудівної цінності може бути зменшена
до мінімальної за згодою населення кварталу (мікрорайону) в
порядку, що визначається законодавством.
2.4.3 Нормативну площу прибудинкової території, вільної від
забудови, для однієї житлової одиниці у IV-VII зонах містобудівної
цінності визначають у відповідності з питомими показниками
елементів прибудинкової території, які наведені в таблиці 2.
Таблиця 2
------------------------------------------------------------------
| Найменування елементів |Питомі розміри | Найменші |
|прибудинкової території, вільної | елементів | відстані від |
| від забудови |території, для |майданчиків до|
| |однієї житлової|вікон житлових|
| | одиниці, |і громадських |
| | кв.м | будинків, м |
|---------------------------------+---------------+--------------|
|Озеленені території | 18,0 | |
|---------------------------------+---------------+--------------|
|Ігрові майданчики для дітей | 2,0 | 12 |
|дошкільного та молодшого | | |
|шкільного віку | | |
|---------------------------------+---------------+--------------|
|Майданчики для відпочинку | 3,0 | 10 |
|дорослого населення | | |
|---------------------------------+---------------+--------------|
|Майданчики для занять | 0,6 | 10 - 40 |
|фізкультурою | | |
|---------------------------------+---------------+--------------|
|Майданчики для господарських | 0,9 | 20 |
|цілей | | |
|---------------------------------+---------------+--------------|
|Майданчики для стоянок автомашин | 2,3 | 10 |
|---------------------------------+---------------+--------------|
|Загальна величина нормативної | 26,8 | |
|прибудинкової території, вільної | | |
|від забудови | | |
------------------------------------------------------------------
2.4.4 Питомі показники елементів прибудинкової території,
вільної від забудови, для однієї житлової одиниці визначені,
виходячи із середнього розміру сім'ї, що мешкає в одній житловій
одиниці - 2,9 чол. (за даними державної статистичної звітності
України), питомих розмірів майданчиків та площі озелененої
території кварталу в м на 1 людину згідно з державними
будівельними нормами ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і
забудова міських і сільських поселень" та зміни N 7 ДБН 360-92*,
затвердженої наказом Держбуду N 21 від 02.02.99 р. Нормативну
площу прибудинкової території, вільної від забудови, можливо
уточнити з урахуванням статистичних даних щодо середнього розміру
сім'ї в конкретному населеному пункті, а також за даними
житлово-експлуатаційних установ щодо чисельності населення, яке
мешкає у кварталі (мікрорайоні).
2.4.5 Для I - III зон містобудівної цінності району,
розташування кварталу (мікрорайону), склад майданчиків та інших
елементів прибудинкової території визначається за умовами, що
склалися, з урахуванням потреб населення в межах площі
прибудинкової території згідно з таблицею 1.
2.4.6 До площі озеленених територій включають сумарну площу
озеленених ділянок прибудинкової території, а також майданчики для
відпочинку дорослого населення, ігрові для дітей дошкільного й
молодшого шкільного віку, пішохідні доріжки, якщо вони займають не
більше 30% загальної площі ділянки.
В житлових кварталах, які розташовані у IV - VII зонах
містобудівної цінності та прилягають до лісу, лісопарку або
розміщені в їх оточенні, загальну площу озелененої території можна
зменшувати на 30%. На прибудинковій території допускається
розміщувати 30% нормативної площі озеленення житлового кварталу.
2.4.7 Майданчики для господарських цілей передбачають для
розміщення сміттєзбірників, чищення меблів, одягу, килимів та ін.,
для сушіння білизни.
Допускається зменшувати, але не більше ніж на 50%, питомі
розміри зазначених майданчиків (при забудові житловими будинками,
обладнаними приміщеннями для сушіння білизни, ліфтами,
сміттєпроводами), а також майданчиків для: дитячих ігор,
відпочинку дорослого населення; для занять фізкультурою при
створенні закритих споруд або при формуванні єдиного
фізкультурно-оздоровчого комплексу для школярів і дорослого
населення в кварталі (мікрорайоні).
2.5 Визначення розрахункової площі прибудинкових територій
існуючого житлового фонду
2.5.1 Прибудинкова територія у відповідності з державними
будівельними нормами включає:
а) територію під житловим будинком або житловими будинками
(включаючи площу вимощення);
б) проїзди та тротуари;
в) озеленені території;
г) ігрові майданчики для дітей дошкільного та молодшого
шкільного віку;
д) майданчики для відпочинку дорослого населення;
е) майданчики для занять фізкультурою;
ж) майданчики для господарських цілей;
з) майданчики для стоянок автомашин.
2.5.2 Площу окремих земельних ділянок прибудинкових територій
існуючого житлового фонду визначають в такій послідовності:
- встановлення розрахункової площі житлової території
кварталу (мікрорайону), для окремого існуючого житлового будинку;
- визначення реальної земельної частки прибудинкової
території;
- визначення ідеальної земельної частки прибудинкової
території.
2.5.3 Розрахункова площа прибудинкової території - це частина
території, яка відповідає долі кількості житлових одиниць
(квартир) окремого будинку в сумарній кількості житлових одиниць
(квартир), що розташовані в кварталі (мікрорайоні).
2.5.4 Розрахункову площу житлової території кварталу
(мікрорайону) для окремого існуючого житлового будинку визначають
в такій послідовності:
а) встановлюють долю кількості житлових одиниць (квартир)
окремого будинку в сумарній кількості житлових одиниць, які
розташовані в межах кварталу (мікрорайону):
Д = Б : Б, (1)
0
де Д - доля кількості житлових одиниць, що знаходиться у
розпорядженні окремого об'єднання співвласників;
Б - кількість житлових одиниць, що знаходиться у
0
розпорядженні окремого об'єднання співвласників;
Б - кількість житлових одиниць, розташованих в кварталі
(мікрорайоні); б) визначають площу житлової території, що
відповідає долі кількості житлових одиниць, і яка знаходиться у
розпорядженні окремого об'єднання співвласників в сумарній
кількості житлових одиниць, розташованих в кварталі (мікрорайоні):
Т = Т х Д, (2)
0
де Т - розрахункова площа житлової території для окремого
0
житлового будинку;
Т - вся площа земельної ділянки.
Середня розрахункова площа житлової території кварталу
(мікрорайону) складається з площ реальної та ідеальної земельних
часток і характеризує загальну величину прибудинкової території
для окремого існуючого житлового будинку.
2.6 Поняття реальної та ідеальної земельних часток
прибудинкової території
2.6.1 В разі, якщо вся житлова територія кварталу
(мікрорайону), за винятком встановлених резервних земельних
ділянок та територій загального використання населених пунктів, не
може бути розподілена на земельні ділянки прибудинкових територій
з встановленням меж на місцевості за планувальних умов (наявність
майданчиків, озеленення тощо, які призначені для обслуговування
мешканців декількох житлових будинків або кварталу в цілому), в
складі прибудинкової території встановлюють реальну та ідеальну
земельні частки. Реальна та ідеальна земельні частки передаються в
колективну (приватну, спільну приватну) власність громадян -
співвласників житлового будинку.
2.6.2 Реальна земельна частка - це частина земельної ділянки
прибудинкової території житлового будинку, межі якої можуть бути
встановлені на місцевості.
До складу реальної земельної частки включають забудовані і
вільні від забудови площі прибудинкової території, що
безпосередньо примикають до житлового будинку (тобто планувально
не відокремлені від вказаного будинку іншим житловим будинком,
громадською спорудою, територією загального користування,
резервною земельною ділянкою), а саме:
а) територію під житловим будинком (площу забудови житлового
будинку);
б) вимощення житлового будинку;
в) територію між стіною житлового будинку та червоною лінією
вулиці або іншою лінією регулювання забудови завширшки не більше
як 6 м, якщо будинок розташований безпосередньо до вказаних ліній;
г) майданчики для відпочинку біля входів в житловий будинок;
д) майданчики для евакуації сміття біля входу в
сміттєзбиральну камеру житлового будинку;
е) місцевий проїзд, тротуар, озеленену смугу вздовж входів в
житловий будинок;
ж) розворотні площадки та автостоянки для тимчасового
зберігання автомобілів, які безпосередньо сполучені з вказаним
проїздом;
к) майданчики ігрові для дітей дошкільного й молодшого
шкільного віку, для відпочинку дорослого населення, занять
фізкультурою, господарських цілей, вигулювання собак, які
безпосередньо примикають до проїзду вздовж входів в житловий
будинок або розташовані згідно з вимогами 2.7.2, а також газони,
квітникові клумби, газони з деревами та пішохідні доріжки, що
сполучують вказані майданчики між собою та з входами в житловий
будинок;
м) майданчики господарських споруд, погребів, якщо вказані
споруди безпосередньо примикають або знаходяться на найменшій
відстані до входів в житловий будинок.
2.6.3 Ідеальна земельна частка - частина земельної ділянки
прибудинкової території житлового будинку, яка не може бути
встановлена на місцевості за умов її місцерозташування, природних
та планувальних особливостей, фізичних параметрів. До складу
ідеальної земельної ділянки включають функціонально-планувальні
елементи житлової території, які не примикають безпосередньо до
житлового будинку (тобто планувально відокремлені від нього іншими
спорудами, резервними ділянками або територіями загального
користування) і можуть бути призначені для обслуговування
вказаного будинку та інших будинків кварталу (мікрорайону), а
саме:
а) тупикові місцеві проїзди з розворотними площадками та
тротуарами, які знаходяться між торцями окремо розташованих
житлових будинків або групами окремо розташованих і зблокованих
житлових будинків та забезпечують зв'язок житлових будинків з
житловими або магістральними вулицями;
б) внутрішньоквартальні (мікрорайонні) сквери та бульвари,
які за даними земельного кадастру не віднесені до зелених
насаджень загального користування;
в) дитячі ігрові майданчики, які знаходяться між групами
окремо розташованих або зблокованих житлових будинків і
розраховані на обслуговування населення вказаних будинків або
кварталу (мікрорайону);
г) автостоянки для постійного зберігання автомобілів,
розраховані для обслуговування декількох житлових будинків, які
розташовані між групами окремо розташованих або зблокованих
житлових будинків, а також на території між житловими будинками та
магістральними (житловими) вулицями, іншими межами кварталу
(мікрорайону) за умов, якщо вказані автостоянки не знаходяться у
власності сторонньої особи або не залишаються в комунальній
власності і не утворюють окрему земельну ділянку;
ж) ділянки для сміттєзбірників, які розташовані між групами
окремо розташованих або зблокованих будинків;
к) ділянки господарських споруд, погребів громадян, які
розташовані між групами окремо розташованих або зблокованих
будинків.
2.6.4 У разі, якщо реальна частка земельної ділянки для
окремого існуючого житлового будинку з урахуванням кількості
житлових одиниць в ньому дорівнює середній розрахунковій площі
житлової території кварталу (мікрорайону), ідеальну частку
земельної ділянки не визначають.
У випадку, якщо реальна частка земельної ділянки для окремого
житлового будинку з урахуванням кількості житлових одиниць в ньому
більше ніж середня розрахункова площа житлової території кварталу
(мікрорайону), ідеальну частку земельної ділянки зменшують
пропорційно її загальної площі.
За умов, якщо реальна частка земельної ділянки для окремого
існуючого житлового будинку з врахуванням кількості житлових
одиниць в ньому менше середньої розрахункової площі житлової
території кварталу (мікрорайону), ідеальну частку земельної
ділянки визначають як різницю між середньою розрахунковою та
реальною частками земельної ділянки.
