пунктів a) і b) цієї статті.
Стаття 38
1. Будь-який член Організації, чиє законодавство охоплює
забезпечення осіб, що працюють за наймом, може за допомогою заяви,
яка супроводжує його ратифікаційні документи, тимчасово вилучити
зі сфери застосування цієї Конвенції осіб, що працюють за наймом у
секторі, куди входить сільськогосподарська зайнятість, які до
моменту ратифікації ще не забезпечені його законодавством.
2. Кожний член Організації, який зробив заяву згідно з
параграфом 1 цієї статті, зазначає у своїх доповідях про
застосування цієї Конвенції, що подаються відповідно до статті 22
Статуту ( 993_154 ), якою мірою здійснюються і якого мірою
припускається здійснити положення Конвенції відносно осіб, які
працюють за наймом у секторі, куди входить сільськогосподарська
зайнятість, та будь-який прогрес, якого могло бути досягнуто в
напрямі застосування Конвенції до таких осіб, що працюють за
наймом, або, у тому разі, коли змін не відбулося, надає всі
потрібні пояснення.
3. Кожний член Організації, що зробив заяву згідно з
параграфом 1 цієї статті, збільшує кількість осіб, що працюють за
наймом у сільськогосподарському секторі, яких охоплено
забезпеченням, до таких розмірів і такими темпами, як дають змогу
обставини.
Стаття 39
1. Будь-який член Організації, що ратифікував цю Конвенцію,
може за допомогою заяви, доданої до документа про ратифікацію,
вилучити зі сфери застосування Конвенції:
a) моряків, серед них морських рибалок;
b) державних службовців, коли ці категорії охоплено
спеціальними системами, які забезпечують у цілому види допомоги,
що, принаймні, дорівнюють тим, котрі передбачаються цією
Конвенцією.
2. Коли є чинною заява, передбачена в параграфі 1 цієї
статті, член Організації може вилучити осіб, що належать до
категорії або до категорій, вилучених зі сфери застосування
Конвенції, з числа осіб, яких беруть до уваги в підрахунку
відсотків, передбачених у пункті b) параграфа 1 та пункті b)
параграфа 2 статті 9, у пункті b) параграфа 1 і пункті b)
параграфа 2 статті 16, пункті b) параграфа 1 і пункті b) параграфа
2 статті 22 та пункті c) статті 37.
3. Будь-який член Організації, що зробив заяву згідно з
параграфом 1 цієї статті, може згодом повідомити Генерального
директора Міжнародного бюро праці про взяті на себе зобов'язання,
що випливають з цієї Конвенції, стосовно тієї категорії або тих
категорій осіб, які було вилучено на момент ратифікації.
Стаття 40
Якщо у випадку смерті годувальника особа, яка підлягає
забезпеченню, має право на підставі національного законодавства на
інші види періодичної допомоги, ніж допомога у зв'язку з втратою
годувальника, то такі види періодичної допомоги можуть для потреб
застосування цієї Конвенції прирівнюватися до допомог у зв'язку з
втратою годувальника.
Стаття 41
1. Член Організації, який:
a) узяв на себе зобов'язання, що випливають з цієї Конвенції,
відносно розділів II, III і IV; та
b) охоплює таку частину самодіяльного населення, яка
принаймні на 10 відсотків більша, ніж та, що вимагається в пункті
b) параграфа 1 статті 9, пункті b) параграфа 1 статті 16 і пункті
b) параграфа 1 статті 22, або задовольняє умови пункту c)
параграфа 1 статті 9, пункту c) параграфа 1 статті 16 і пункту c)
параграфа 1 статті 22; та
c) надає відносно не менше ніж двох страхових випадків,
охоплених у розділах II, III і IV, допомоги, що перевищують
принаймні на 5 відсотків ставки, наведені у додатку до розділу V,
може скористатись положеннями нижченаведеного параграфа.
2. Такий член Організації може:
a) замінити в цілях пункту b) параграфа 2 статті 11 і пункту
b) параграфа 2 статті 24 встановлений у них трирічний стаж
п'ятирічним стажем;
b) визначити одержувачів допомоги у зв'язку з втратою
годувальника інакше, ніж у статті 21, але так, щоб загальна
кількість одержувачів не була меншою від кількості одержувачів,
яка була б встановлена внаслідок застосування статті 21.
3. Кожний член Організації, який користується положеннями
параграфа 2 цієї статті, зазначає у своїх доповідях про
застосування цієї Конвенції, що подаються відповідно до статті 22
Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ), стан свого
законодавства та практики в питаннях, які є предметом цього
параграфа, і будь-який прогрес у напрямі повного застосування
Конвенції.
Стаття 42
1. Член Організації, який:
a) узяв на себе зобов'язання, що випливають з цієї Конвенції,
відносно розділів II, III і IV; та
b) охоплює таку частину самодіяльного населення, яка
принаймні на 10 відсотків більша, ніж та, що вимагається в пункті
b) параграфа 1 статті 9, пункті b) параграфа 1 статті 16 та пункті
b) параграфа 1 статті 22 або задовольняє вимоги пункту c)
параграфа 1 статті 9, пункту c) параграфа 1 статті 16 і пункту c)
параграфа 1 статті 22, може відхилятися від деяких окремих
положень розділів II, III і IV за умови, що загальна сума допомог,
що виплачуються на підставі відповідного розділу, дорівнює,
принаймні, 110 відсоткам загальної суми, яка виходила б внаслідок
застосування всіх положень цього розділу.
2. Кожний член Організації, який допускає таке відхилення,
зазначає у своїх доповідях про застосування цієї Конвенції, що
надаються відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації
праці ( 993_154 ), стан свого законодавства та практики з огляду
на таке відхилення, і будь-який прогрес у напрямі повного
застосування Конвенції.
Стаття 43
Ця Конвенція не застосовується до:
a) страхових випадків, що виникли до настання чинності
відповідного розділу цієї Конвенції для цього члена Організації;
b) допомог по страхових випадках, які виникли після настання
чинності відповідного розділу цієї Конвенції для цього члена
Організації, якщо права на отримання цих допомог виникли в період,
що передував цій даті.
Стаття 44
1. Згідно з положеннями цієї статті, ця Конвенція здійснює
перегляд Конвенції 1933 року про страхування по старості у
промисловості ( 993_198 ), Конвенції 1933 року про страхування по
старості у сільському господарстві ( 993_199 ), Конвенції 1933
року про страхування по інвалідності в промисловості ( 993_201 ),
Конвенції 1933 року про страхування по інвалідності у сільському
господарстві ( 993_202 ), Конвенції 1933 року про страхування у
зв'язку з втратою годувальника в промисловості ( 993_178 ),
Конвенції 1933 року про страхування у зв'язку з втратою
годувальника у сільському господарстві ( 993_179 ).
2. Для члена Організації, який, будучи стороною однієї або
кількох переглянутих Конвенцій, бере на себе зобов'язання, що
випливають з цієї Конвенції, коли вона набуде чинності, це
спричиняє такі юридичні наслідки:
a) визнання зобов'язань, які випливають з розділу II цієї
Конвенції, автоматично спричиняє за собою негайну денонсацію
Конвенції 1933 року про страхування по інвалідності у
промисловості ( 993_201 ) і Конвенції 1933 року про страхування по
інвалідності у сільському господарстві ( 993_202 );
b) визнання зобов'язань, які випливають з розділу III цієї
Конвенції, автоматично спричиняє за собою негайну денонсацію
Конвенції 1933 року про страхування по старості у промисловості
( 993_198 ) та Конвенції 1933 року про страхування по старості у
сільському господарстві ( 993_199 );
c) визнання зобов'язань, які випливають з розділу IV цієї
Конвенції, автоматично спричиняє за собою негайну денонсацію
Конвенції 1933 року про страхування у зв'язку з втратою
годувальника у промисловості ( 993_178 ) та Конвенції 1933 року
про страхування у зв'язку з втратою годувальника у сільському
господарстві ( 993_179 ).
Стаття 45
1. Згідно з положеннями статті 75 Конвенції 1952 року про
мінімальні норми соціального забезпечення ( 993_011 ) такі розділи
названої Конвенції і відповідні положення інших її розділів не
застосовуються до будь-якого члена Організації, який ратифікував
цю Конвенцію, починаючи від дати, коли ця Конвенція набуває
чинності для цього члена Організації і при цьому не є чинною жодна
заява, подана згідно зі статтею 38:
a) розділ IX, якщо член Організації взяв зобов'язання за цією
Конвенцією відносно розділу II;
b) розділ V, якщо член Організації взяв зобов'язання за цією
Конвенцією відносно розділу III;
c) розділ X, якщо член Організації взяв зобов'язання за цією
Конвенцією відносно розділу IV.
2. Визнання зобов'язань, які випливають з цієї Конвенції, за
умови, що не було подано заяви згідно зі статтею 38, розглядається
в цілях статті 2 Конвенції 1952 року про мінімальні норми
соціального забезпечення ( 993_011 ) як визнання зобов'язань з
таких розділів цієї Конвенції та з відповідних положень інших її
розділів:
a) розділ IX, якщо член Організації взяв зобов'язання за цією
Конвенцією відносно розділу II;
b) розділ V, якщо член Організації взяв зобов'язання за цією
Конвенцією відносно розділу III;
c) розділ X, якщо член Організації взяв зобов'язання за цією
Конвенцією відносно розділу IV.
Стаття 46
У тому разі, коли це буде передбачено в якій-небудь
конвенції, котру згодом може ухвалити Конференція з одного чи
кількох питань, що розглядаються в цій Конвенції, положення цієї
Конвенції, які будуть спеціально зазначені в новій конвенції, не
застосовуватимуться до будь-якого члена Організації, який
ратифікував нову концепцію, від дня її набуття чинності відносно
члена Організації.
Стаття 47
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації.
Стаття 48
1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної
організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував
Генеральний директор.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того,
як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох
членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності відносно кожного
члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації
його документа про ратифікацію.
Стаття 49
1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона
початково набула чинності, денонсувати її чи будь-який її розділ
або розділи від II до IV актом про денонсацію, надісланим
Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим
ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта
про денонсацію.
2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який
протягом року після закінчення зазначеного у попередньому
параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на
денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний
період тривалістю десять років і згодом зможе денонсувати цю
Конвенцію чи будь-який її розділ або розділи від II до IV після
закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому
в цій статті.
Стаття 50
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх
членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх
документів про ратифікацію та актів про денонсацію, одержаних ним
від членів Організації.
2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію одержаного
ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор
звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.
Стаття 51
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає
Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для
реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних
Націй ( 995_010 ) повні відомості відносно всіх документів про
ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним згідно з
положеннями попередніх статей.
Стаття 52
Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро
праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції
доповідь про застосування цієї Конвенції та вирішує, чи слід
вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або
частковий перегляд.
Стаття 53
1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка
повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій
конвенції не передбачено іншого, то:
a) ратифікація будь-яким членом Організації нової,
переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від
положень статті 49, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що
нова, переглянута конвенція набула чинності;
b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої
конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами
Організації.
2. Ця Конвенція залишається у всякому разі чинною за формою
та змістом відносно тих членів Організації, які її ратифікували,
але не ратифікували нову, переглянуту конвенцію.
Стаття 54
Англійський та французький тексти цієї Конвенції мають
однакову силу.
Додаток
Міжнародна стандартна промислова класифікація
всіх галузей господарської діяльності
(Переглянута у 1958 році)
Перелік розділів та груп
Група Розділ
Розділ 0. Сільське господарство, лісівництво,
мисливство та рибальство
01. Сільське господарство.
02. Лісівництво та лісове господарство.
03. Мисливство, розставлення капканів та відновлення
поголів'я дичини.
04. Рибальство.
Розділ 1. Добувна промисловість
11. Видобуток вугілля.
12. Видобуток руд.
13. Неочищена нафта і природний газ.
14. Добування будівельного каменю, глини та піску.
15. Добування інших неметалічних мінералів.
Розділи 2-3. Обробна промисловість
20. Харчова промисловість, за винятком виробництва напоїв.
21. Виробництво напоїв.
22. Тютюнова промисловість.
23. Текстильна промисловість.
24. Виробництво взуття, готового одягу та різних текстильних
виробів.
25. Деревообробна та коркова промисловість, за винятком
виготовлення меблів.
26. Виробництво меблів.
27. Виробництво паперу та паперових виробів.
28. Поліграфічна промисловість, видавнича справа та суміжні
види діяльності.
29. Шкіряна промисловість, хутра та вироби з шкіри й хутра,
за винятком взуття та інших частин одягу.
30. Каучукова промисловість.
31. Хімічна промисловість.
32. Переробка нафти й вугілля.
33. Виробництво мінеральних неметалічних виробів, за винятком
похідних нафти й вугілля.
34. Основна металургійна промисловість.
35. Металообробна промисловість, за винятком машинобудування
та виробництва транспортного обладнання.
36. Машинобудівна промисловість, за винятком електромашин.
37. Виробництво електромашин, апаратів, приладів та предметів
електрозабезпечення.
38. Виробництво транспортного обладнання.
39. Різні види обробної промисловості.
Розділ 4. Будівництво
40. Будівництво.
Розділ 5. Електроенергія, газ, вода і санітарне обслуговування
51. Електроенергія, газ та пара.
52. Водопостачання і санітарне обслуговування.
Розділ 6. Торгівля
61. Оптова та роздрібна торгівля.
62. Банки та інші фінансові установи.
63. Страхування
64. Нерухоме майно.
Розділ 7. Транспорт, склади та зв'язок
71. Транспорт.
72. Товарні склади.
73. Служби зв'язку.
Розділ 8. Різні види обслуговування
81. Урядові установи.
82. Громадське обслуговування.
83. Обслуговування підприємств.
84. Розваги.
85. Особисте обслуговування.
Розділ 9. Різні види діяльності, які не піддаються
точному визначенню
91. Різні види діяльності, які не піддаються точному
визначенню.
Дата набуття чинності: 1 листопада 1969 року.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева
Конвенция
о пособиях по инвалидности, по старости
и по случаю потери кормильца
N 128
(Женева, 29 июня 1967 года)
Генеральная конференция Международной организации труда,
созванная в Женеве Административным советом Международного
бюро труда и собравшаяся 7 июня 1967 года на свою пятьдесят первую
сессию,
постановив принять ряд предложений о пересмотре Конвенции
1933 года о страховании по старости в промышленности и т.д.
( 993_198 ), Конвенции 1933 года о страховании по старости в
сельском хозяйстве ( 993_199 ), Конвенции 1933 года о страховании
по инвалидности в промышленности и т.д. ( 993_201 ), Конвенции
1933 года о страховании по инвалидности в сельском хозяйстве
( 993_202 ), Конвенции 1933 года о страховании на случай потери
кормильца в промышленности и т.д. ( 993_178 ), Конвенции 1933 года
о страховании на случай потери кормильца в сельском хозяйстве
( 993_179 ), что является четвертым пунктом повестки дня сессии,
решив придать этим предложениям форму международной
конвенции, принимает сего двадцать девятого дня июня месяца тысяча
девятьсот шестьдесят седьмого года нижеследующую Конвенцию,
которая будет именоваться Конвенцией 1967 года о пособиях по
инвалидности, по старости и по случаю потери кормильца:
Раздел I. Общие положения
Статья 1
1. В настоящей Конвенции:
a) термин "законодательство" означает любые законы и
постановления, а также правила в области социального обеспечения;
b) термин "установленный" означает: определенный
законодательством страны или на основе законодательства страны;
c) термин "промышленное предприятие" охватывает все
предприятия, относящиеся к следующим отраслям экономической
деятельности: добывающая промышленность; обрабатывающая
промышленность; строительство; электроэнергия, газ, водоснабжение
и санитарное обслуживание; транспорт, склады и службы связи;
d) термин "проживание" означает обычное проживание на
территории члена Организации; термин "житель" означает лицо,
обычно проживающее на территории члена Организации;
e) термин "на иждивении" относится к предполагаемому
состоянию зависимости, существующему в установленных случаях;
f) термин "жена" означает жену, находящуюся на иждивении
своего мужа;
g) термин "вдова" означает женщину, находившуюся на иждивении
своего мужа к моменту его смерти;
h) термин "ребенок" охватывает:
i) ребенка моложе возраста окончания обязательного школьного
образования или моложе 15 лет, причем учитывается более высокий
возраст; и
ii) в установленных условиях ребенка моложе установленного
возраста, на старше указанного в абзаце "i", который проходит
курсы ученичества, или продолжает свою учебу, или же страдает
хроническим заболеванием, или является инвалидом, что не позволяет
ему заниматься какой-либо деятельностью, приносящей доход; однако
требования Конвенции будут считаться выполненными, если
национальное законодательство определяет этот термин просто как
охватывающий любого ребенка моложе возраста, который значительно
превышает возраст, указанный в абзаце "i" настоящего подпункта;
i) термин "стаж" означает, в зависимости от того, как это
может быть установлено, либо период, в течение которого
уплачивались взносы, либо стаж работы, либо продолжительность
проживания в данной стране, либо какое-либо сочетание этих
условий;
j) термины "пособия, обусловленные уплатой взносов" и
"пособия, не обусловленные уплатой взносов" означают,
соответственно, пособия, предоставление которых зависит или не
зависит от прямого финансового участия подлежащих обеспечению лиц
или их предпринимателей или же от стажа профессиональной
деятельности.
Статья 2
1. Каждый член Организации, в отношении которого настоящая
Конвенция находится в силе, соблюдает:
a) положения раздела I;
b) положения по крайней мере одного из разделов II, III, IV;
c) соответствующие положения разделов V и VI; и
d) положения раздела VII.
2. Каждый член Организации указывает в своем документе о
ратификации, в отношении каких из разделов II - IV он принимает на
себя обязательства Конвенции.
Статья 3
1. Каждый член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, может впоследствии уведомить Генерального директора
Международного бюро труда о том, что он принимает на себя
обязательства, вытекающие из Конвенции, в отношении одного или
нескольких разделов II - IV, которые не были указаны в его
документе о ратификации.
2. Обязательства, предусмотренные в пункте 1 настоящей
статьи, рассматриваются как неотъемлемая часть документа о
ратификации и имеют равную с ним силу со дня уведомления.
Статья 4
1. Путем заявления, сопровождающего документ о ратификации,
любой член Организации, экономика которого еще не достигла
достаточной степени развития, может воспользоваться временными
изъятиями, предусмотренными в следующих статьях: статья 9, пункт
2; статья 13, пункт 2; статья 16, пункт 2; статья 22, пункт 2. В
любом таком заявлении приводятся причины для таких изъятий.
2. Каждый член Организации, сделавший заявление в
соответствии с пунктом 1 настоящей статьи, указывает в своих
докладах о применении Конвенции, представляемых согласно статье 22
Устава Международной организации труда ( 993_154 ), в отношении
каждого такого изъятия:
a) либо что причины для такого изъятия все еще существуют;
b) либо что, начиная с определенной даты, он отказывается от
своего права допускать вышеуказанные изъятия.
3. Каждый член Организации, сделавший заявление на основании
пункта 1 настоящей статьи, увеличивает, по мере того, как это
позволяют обстоятельства, число охваченных трудящихся.
Статья 5
Когда для проведения в жизнь какого-либо из разделов II - IV
настоящей Конвенции, указанных в документе о ратификации, член
Организации обязан предоставить обеспечение установленной
категории лиц, составляющей не менее определенного процента всех
работающих по найму или всего самодеятельного населения, то до
принятия обязательства о проведении в жизнь этого раздела он
удостоверяется, что соответствующий процент достигнут.
Статья 6
При проведении в жизнь разделов II, III или IV настоящей
Конвенции, любой член Организации может принимать в расчет защиту,
предоставляемую посредством страхования, которое хотя и не
является обязательным по закону в отношении лиц, подлежащих
обеспечению, но:
a) контролируется государственными органами или находится в
соответствии с установленными нормами под совместным руководством
предпринимателей и трудящихся;
b) охватывает значительный круг лиц, заработок которых не
превышает заработка квалифицированного рабочего мужского пола;
c) удовлетворяет, в совокупности с другими видами
обеспечения, если таковые существуют, соответствующим
постановлениям Конвенции.
Раздел II. Пособия по инвалидности
Статья 7
Каждый член Организации, в отношении которого настоящий
раздел Конвенции находится в силе, обеспечивает подлежащим
обеспечению лицам предоставление пособия по инвалидности, в
соответствии со следующими статьями этого раздела.
Статья 8
Охватываемый случай включает неспособность в установленной
степени заниматься какой бы то ни было оплачиваемой деятельностью,
когда предполагается, что эта неспособность будет постоянной или
когда она не устраняется к моменту истечения установленного
периода временной или первоначальной нетрудоспособности.
Статья 9
1. Обеспечению подлежат следующие лица:
a) либо все работающие по найму, включая учеников;
b) либо установленные категории самодеятельного населения,
составляющие не менее 75 процентов всего самодеятельного
населения;
c) либо все жители или те жители, средства которых за время
охватываемого случая не превышают пределов, устанавливаемых
согласно положениям статьи 28.
2. Когда в силе находится заявление, сделанное на основе
статьи 4, то обеспечению подлежат следующие лица:
a) либо установленные категории работающих по найму,
составляющие не менее 25 процентов всех работающих по найму;
b) либо установленные категории работающих по найму в
промышленных предприятиях, составляющих не менее 50 процентов всех
работающих по найму в промышленных предприятиях.
Статья 10
Пособие по инвалидности предоставляется в виде периодических
выплат, исчисляемых следующим образом:
a) когда обеспечением охвачены работающие по найму или
категории самодеятельного населения, - согласно положениям статьи
26 или статьи 27;
b) когда обеспечением охвачены все жители или те жители,
средства которых за время охватываемого случая не превышают
установленных пределов, - согласно положениям статьи 28.
Статья 11
1. Пособие, указанное в статье 10, при наступлении
охватываемого случая обеспечивается по меньшей мере:
a) подлежащему обеспечению лицу, которое до наступления
охватываемого случая приобрело в соответствии с установленными
правилами стаж, который может быть 15-летним стажем уплаты взносов
или работы по найму, или 10-летним стажем проживания в стране;
b) когда в принципе обеспечением охвачено все самодеятельное
население - подлежащему обеспечению лицу, которое до наступления
охватываемого случая приобрело в соответствии с установленными
правилами трехлетний стаж уплаты взносов и за которое в период его
трудоспособного возраста было внесено установленное годовое или
среднегодовое число взносов.
2. Когда выплата пособия по инвалидности обусловливается
минимальным стажем уплаты взносов, работы по найму или проживания,
сокращенное пособие обеспечивается по крайней мере:
a) подлежащему обеспечению лицу, которое до наступления
охватываемого случая приобрело в соответствии с установленными
правилами пятилетний стаж уплаты взносов, работы по найму или
проживания;
b) когда в принципе обеспечением охвачено все самодеятельное
население - подлежащему обеспечению лицу, которое до наступления
охватываемого случая приобрело в соответствии с установленными
правилами трехлетний стаж уплаты взносов и за которое в период его
трудоспособного возраста была внесена половина среднегодового или
годового числа взносов, установленного в соответствии с подпунктом
"b" пункта 1 настоящей статьи.
3. Положения пункта 1 настоящей статьи считаются
выполненными, если пособие, исчисляемое в соответствии с
положениями раздела V, но на 10 процентов меньше размера,
указанного в Приложении к данному разделу для соответствующего
типичного получателя, выдается, по меньшей мере, тем подлежащим
обеспечению лицам, которые приобрели в соответствии с
установленными правилами пятилетний стаж уплаты взносов работы по
найму или проживания в стране.
4. Проценты, указанные в Приложении к разделу V, могут быть
пропорционально сокращены в тех случаях, когда стаж уплаты
взносов, работы по найму или проживания, требуемый для получения
соответствующего сокращенному проценту пособия, превышает пять
лет, но меньше 15 лет уплаты взносов или работы по найму или 10
лет проживания; сокращенная пенсия выплачивается в соответствии с
пунктом 2 настоящей статьи.
5. Положения пункта 1 и 2 настоящей статьи считаются
выполненными, если пособие, исчисляемое в соответствии с
положениями раздела V, выдается, по меньшей мере, тем подлежащим
обеспечению лицам, которые приобрели в соответствии с
установленными правилами стаж уплаты взносов или работы по найму,
который не превышает пяти лет в установленном минимальном возрасте
и который может быть увеличен с повышением возраста, но не может
превзойти установленное максимальное число лет.
Статья 12
Пособие, указанное в статьях 10 и 11, предоставляется в
течение всей продолжительности охватываемого случая или до тех
пор, пока данное лицо не приобретет право на получение пенсии по
старости.
Статья 13
1. Каждый член Организации, для которого раздел II настоящей
Конвенции находится в силе, в установленных условиях:
a) создает службы восстановления трудоспособности, целью
которых является подготовка инвалидов к возобновлению их прежней
деятельности во всех случаях, когда это возможно, или, если это
невозможно, к иному, наиболее подходящему оплачиваемому труду с
учетом их возможностей и способностей;
b) принимает меры для того, чтобы способствовать устройству
инвалидов на подходящую работу.
2. Когда находится в силе заявление, сделанное на основе
статьи 4, член Организации может допускать исключения из положений
пункта 1 настоящей статьи.
Раздел III. Пособия по старости
Статья 14
Каждый член Организации, в отношении которого настоящий
раздел Конвенции находится в силе, обеспечивает подлежащим
обеспечению лицам пособие по старости в соответствии с
нижеследующими статьями данного раздела.
Статья 15
1. Охватываемым случаем является достижение установленного
возраста.
2. Установленный возраст не превышает 65 лет. Однако
компетентный орган власти может установить более высокий
возрастной предел с должным учетом демографических, экономических
и социальных критериев, оправдываемых статистикой.
3. Если установленный возраст равен 65 годам или старше,
возраст снижается при определенных условиях в отношении лиц,
которые были заняты на таких работах, которые для целей
предоставления пособий по старости национальное законодательство
рассматривает как тяжелые или вредные.
Статья 16
1. Обеспечению подлежат следующие лица:
a) либо все работающие по найму, включая учеников;
b) либо установленные категории самодеятельного населения,
составляющие не менее 75 процентов всего самодеятельного
населения;
c) либо все жители или те жители, средства которых за время
охватываемого случая не превышают пределов, устанавливаемых
согласно положениям статьи 28.
2. Когда в силе находится заявление, сделанное на основе
статьи 4, то обеспечению подлежат следующие лица:
a) либо установленные категории работающих по найму,
составляющие не менее 25 процентов всех работающих по найму;
b) либо установленные категории работающих по найму в
промышленных предприятиях, составляющие не менее 50 процентов всех
работающих по найму в промышленных предприятиях.
Статья 17
Пособие по старости представляется в виде периодических
выплат, исчисляемых следующим образом:
a) когда обеспечением охвачены категории работающих по найму
или категории самодеятельного населения, - согласно положениям
статьи 26 или статьи 27;
b) когда обеспечением охвачены все жители или те жители,
средства которых за время охватываемого случая не превышают
установленных пределов, - согласно положениям статьи 28.
Статья 18
1. Пособие, указанное в статье 17, обеспечивается по крайней
мере:
a) подлежащему обеспечению лицу, которое до охватываемого
случая приобрело в соответствии с установленными правилами стаж,
который может быть 30-летним стажем уплаты взносов или работы по
найму, или 20-летним стажем проживания в стране;
b) когда в принципе обеспечением охвачено все самодеятельное
население - подлежащему обеспечению лицу, которое до охватываемого
случая приобрело установленный стаж уплаты взносов и за которое в
период его трудоспособного возраста было внесено установленное
среднегодовое число взносов.
2. Когда выплата пособия по старости обусловливается
минимальным стажем уплаты взносов или работы по найму, сокращенное
пособие обеспечивается по крайней мере:
a) подлежащему обеспечению лицу, которое до охватываемого
случая приобрело в соответствии с установленными правилами
15-летний стаж уплаты взносов или работы по найму;
b) когда в принципе обеспечением охвачено все самодеятельное
население - подлежащему обеспечению лицу, которое до охватываемого
случая приобрело установленный стаж уплаты взносов и за которое в
период его трудоспособного возраста была внесена половина
среднегодового числа взносов, установленного в соответствии с
подпунктом "b" пункта 1 настоящей статьи.
3. Положения пункта 1 настоящей статьи считаются
выполненными, если пособие, исчисляемое в соответствии с
положениями раздела V, но на 10 процентов меньше размера,
указанного в Приложении к данному разделу для соответствующего
типичного получателя, выдается, по меньшей мере, тем подлежащим
обеспечению лицам, которые приобрели в соответствии с
установленными правилами 10-летний стаж уплаты взносов или работы
по найму, или 5-летний стаж проживания в стране.
4. Проценты, указанные в Приложении к разделу V, могут быть
пропорционально сокращены в тех случаях, когда стаж уплаты взносов
или работы по найму, требуемый для получения соответствующего
сокращенному проценту пособия, превышает 10 лет уплаты взносов или
работы по найму, или 5 лет проживания, но меньше 30 лет уплаты
взносов или работы по найму, или 20 лет проживания; если такой
стаж превышает 15 лет уплаты взносов или работы по найму, то
выплачивается сокращенное пособие в соответствии с пунктом 2
настоящей статьи.
Статья 19
Пособие, определенное в статьях 17 и 18, предоставляется в
течение всей продолжительности охватываемого случая.
Раздел IV. Пособия по случаю потери кормильца
Статья 20
Каждый член Организации, в отношении которого настоящий
раздел Конвенции находится в силе, обеспечивает подлежащим
обеспечению лицам предоставление пособия по случаю смерти
кормильца в соответствии с нижеследующими статьями этого раздела.
Статья 21
1. Охватываемый случай включает утрату средств к
существованию вдовой или ребенком в результате смерти кормильца.
2. Для вдовы право на пособие может обусловливаться
достижением установленного возраста. Такой возраст не может быть
выше возраста, установленного для получения пособий по старости.
3. Никакого требования в отношении возраста не
устанавливается, если вдова:
a) является инвалидом в установленном понятии, или
b) воспитывает ребенка, состоявшего на иждивении умершего.
4. Для того, чтобы вдова, которая не имеет детей, могла иметь
право на пособие по случаю потери кормильца, может требоваться
определенная продолжительность состояния в браке с умершим.
Статья 22
1. Обеспечению подлежат следующие лица:
a) либо жены, дети и другие установленные национальным
законодательством иждивенцы любых кормильцев, работавших по найму
или бывших учениками;
b) либо жены, дети и другие установленные национальным
законодательством иждивенцы кормильцев, принадлежавших к
установленным категориям самодеятельного населения, составляющим
не менее 75 процентов всего самодеятельного населения;
