яка, відповідно до національного законодавства, мала
зареєстрований офіс, мала свій головний офіс у тій самій
державі-члені, що й її зареєстрований офіс;
- будь-яка інша інвестиційна фірма мала свій головний офіс у
тій державі-члені, яка надала їй ліцензію, та у якій вона фактично
здійснює свою діяльність.
3. Не порушуючи інші умови загального застосування,
встановлені національним законодавством, компетентні органи не
надають ліцензію, якщо тільки:
- інвестиційна фірма не має достатнього початкового капіталу
згідно з правилами, встановленими у Директиві 93/6/ЄЕС, зважаючи
на природу відповідної інвестиційної послуги,
- особи, що ефективно спрямовують діяльність інвестиційної
фірми, не мають підтвердженої доброї репутації та достатнього
досвіду.
Напрямок діяльності фірми має визначатися якнайменше двома
особами, які відповідають вищезазначеним умовам. У тих випадках,
коли належний захід забезпечує досягнення того ж самого
результату, проте, особливо у випадках, про які йдеться в
останньому абзаці третього підпункту статті 1 (2), компетентні
органи можуть надавати ліцензію інвестиційним фірмам, які є
фізичними особами, або, враховуючи природу та обсяг їх діяльності,
інвестиційним фірмам, які є юридичними особами, якщо такими
фірмами керують окремі фізичні особи відповідно до їхнього статуту
та національного законодавства.
Більш-того, якщо існують тісні зв'язки між інвестиційною
фірмою та іншими фізичними та юридичними особами, компетентні
органи можуть надавати ліцензію тільки у тому випадку, коли такі
зв'язки не перешкоджають ефективному здійсненню їхніх наглядових
функцій.
Компетентні органи також повинні відмовити у наданні
ліцензії, якщо законами, підзаконними та адміністративними
положеннями країни, що не є членом, відповідно до яких керується
одна чи більше фізичних чи юридичних осіб, з якою компанія має
тісні зв'язки, чи труднощі пов'язані з їх застосуванням, заважають
ефективному здійсненню наглядових функцій.
Уповноважені органи мають право вимагати надати інформацію,
яку вони потребують для контролю відповідності виконання вимог
викладених в даному пункті на постійній основі.
4. Держави-члени також вимагають, щоб кожна заявка на
отримання ліцензії супроводжувалася програмою операцій, яка б
зазначала, між іншим, види діяльності, що передбачені, та
організаційну структуру відповідної інвестиційної фірми.
5. Заявник протягом шести місяців з моменту подачі повної
заявки інформується про надання або ненадання ліцензії. Надаються
причини в разі відмови у наданні ліцензії.
6. Інвестиційна фірма може розпочати свою діяльність як
тільки отримає ліцензію.
7. Компетентні органи можуть відкликати ліцензії
інвестиційної фірми, надані їй згідно з цією Директиву, тільки за
умови, що така інвестиційна фірма:
(a) не користується ліцензією протягом 12 місяців,
категорично відмовляється від наданої ліцензії або припинила
надавати інвестиційні послуги протягом більше ніж шість попередніх
місяців, крім випадків, коли відповідна держава-член передбачила
припинення дії ліцензії в таких випадках;
(b) отримала ліцензію на підставі неправдивих заяв або з
допомогою будь-яких інших неправомірних засобів;
(c) більше не виконує умов, згідно з якими було надано
ліцензію;
(d) більше не дотримується Директиви 93/6/ЄЕС;
(e) серйозно та систематично порушувала положення, прийняті
відповідно до статей 10 чи 11; або
(f) відноситься до будь-якого з випадків, щодо яких
національне законодавство передбачає відкликання ліцензії.
Стаття 4
Компетентні органи не надають ліцензію на започаткування
діяльності інвестиційної фірми до тих пір, поки вони не отримають
інформації стосовно осіб акціонерів чи членів, незалежно, прямі чи
опосередковані, фізичні чи юридичні особи, що володіють істотною
участю, а також розмірів їхньої участі.
Компетентні органи відмовляють у наданні ліцензії, якщо,
враховуючи потребу забезпечення якісного та належного управління
інвестиційною фірмою, вони мають сумніви у відповідності
вищезазначених акціонерів чи членів.
Стаття 5
У випадку з структурними підрозділами інвестиційних фірм, які
мають зареєстровані офіси за межами Співтовариства, та які
розпочинають чи вже здійснюють діяльність, держави-члени не
застосовують положення, що приводять до більш сприятливого
ставлення до них, ніж до структурних підрозділів інвестиційних
фірм, що мають зареєстровані офіси в державах-членах.
Стаття 6
Компетентні органи іншої держави-члена, якої це стосується,
повідомляються заздалегідь про ліцензію будь-якій інвестиційній
фірмі, яка є:
- дочірньою компанією інвестиційної фірми або кредитної
установи, що отримала ліцензію в іншій державі-члені,
- дочірньою компанією материнської компанії інвестиційної
фірми або кредитної установи, що отримала ліцензію в іншій
державі-члені, або
- такою, що контролюється тими самими фізичними або
юридичними особами, що контролюють інвестиційну фірму або кредитну
установу, яка отримала ліцензію в іншій державі-члені.
Частина III
Відносини з третіми країнами
Стаття 7
1. Компетентні органи держав-членів інформують Комісію:
(a) про надання ліцензії в будь-якій фірмі, яка є прямою або
опосередкованою дочірньою компанією материнської компанії,
діяльність якої регулюється законодавством третьої країни;
(b) чи така материнська компанія придбаває участь в
інвестиційній фірмі Співтовариства, так, що остання стане її
дочірньою компанією.
В обох випадках Комісія інформує Раду до тої пори, поки Радою
не буде організовано комітет з цінних паперів, що підлягають
обігу, котрий буде діяти за пропозиціями Комісії.
Якщо ліцензія надається будь-якій фірмі, яка є прямою або
опосередкованою дочірньою компанією материнської компанії,
діяльність якої регулюється законодавством третьої країни,
компетентні органи мають визначити структуру такої групи у
повідомленні, яке вони адресують Комісії.
2. Держави-члени інформують Комісію про будь-які загальні
труднощі, які мають їх інвестиційні фірми при своєму заснуванні
або наданні інвестиційних послуг у будь-якій третій країні.
3. У початковий період не пізніше ніж за шість місяців до
того, як ця Директива набере чинності, та періодично після того,
Комісія складає звіт, у якому вивчається ставлення до
інвестиційних фірм Співтовариства у третіх країнах у відповідності
з умовами, викладеними у пунктах 4 та 5, що стосується заснування,
ведення діяльності з надання інвестиційних послуг та придбання
участі в інвестиційних фірмах третіх країн. Комісія подає такі
звіти Раді разом із будь-якими належними пропозиціями.
4. Якщо тільки Комісії видається, чи то на основі звітів,
передбачених у пункті 3, чи то на основі іншої інформації, що
третя країна не надає інвестиційним фірмам Співтовариства
ефективного доступу до ринку, в порівняні з доступом, який
надається Співтовариством інвестиційним фірмам з тієї третьої
країни, Комісія може внести пропозиції до Ради з метою одержання
відповідного мандату на переговори, щоб отримати порівняно
конкурентні можливості для інвестиційних фірм Співтовариства. Рада
приймає рішення кваліфікованою більшістю голосів.
5. Якщо тільки Комісії видається, чи то на основі звітів, про
які йдеться у пункті 3, чи на основі іншої інформації, що стосовно
інвестиційних фірм Співтовариства у третіх країнах не
застосовується такий національний режим, що гарантує однакові
конкурентні можливості, який застосовується щодо внутрішніх
інвестиційних фірм, та що умови ефективного доступу до ринку не
виконуються, Комісія може стати ініціатором переговорів для того,
щоб виправити таку ситуацію. За обставин, про які йдеться у
першому підпункті, можна також прийняти рішення, у будь-який час
та додатково до ініціативи переговорів, відповідно до процедури,
котру буде встановлено у цій Директиві, з допомогою якої Рада
створить комітет, про який йдеться у пункті 1, що компетентні
органи держав-членів повинні обмежувати або припиняти дію своїх
рішень щодо заявок, що вже надійшли, чи надходитимуть у
майбутньому, на отримання ліцензії і придбання участі прямими або
опосередкованими материнськими компаніями, діяльність яких
регулюється законодавством відповідної третьої країни. Тривалість
таких заходів не може перевищувати три місяці. До закінчення цього
трьохмісячного періоду та в світлі результатів переговорів Рада
може, діючи за пропозицією Комісії, кваліфікованою більшістю
голосів прийняти рішення про те, чи потрібно продовжувати
застосування тих заходів.
Такі обмеження або припинення не можуть застосовуватися щодо
заснування дочірніх компаній інвестиційними фірмами, які отримали
ліцензію належним чином у державах Співтовариства, чи їхніми
дочірніми компаніями, або щодо придбання істотної участі в
інвестиційних фірмах Співтовариства такими фірмами або дочірніми
компаніями.
6. В усіх випадках, коли Комісії видається, що складається
ситуація, про яку йдеться у пунктах 4 та 5, держави-члени на її
запит повідомляють:
(a) про будь-яку заявку на отримання ліцензії будь-якої
фірми, яка є прямою або опосередкованою дочірньою компанією
материнської компанії, діяльність якої регулюється законодавством
відповідної третьої країни;
(b) чи вони отримують інформацію відповідно до статті 10 про
те, що така материнська компанія пропонує придбати участь в
інвестиційній фірмі Співтовариства, так що остання стане її
дочірньою компанією.
Це зобов'язання про надання інформації припиняється, якщо
укладається договір з третьою країною, про що йдеться у пунктах 4
та 5, або у разі припинення застосування заходів, про які йдеться
у другому та третьому підпунктах пункту 5.
7. Заходи, які вживаються у відповідності з цією статтею,
відповідають зобов'язанням Співтовариства, прийнятим згідно з
будь-якими міжнародними договорами, двосторонніми чи
багатосторонніми, що регулюють започаткування та ведення
діяльності інвестиційних фірм.
Частина IV
Умови діяльності
Стаття 8
1. Компетентні органи держав-членів походження вимагають, щоб
інвестиційна фірма, якій вони надали ліцензію, завжди відповідала
умовам, встановленим в статті 3 (3).
2. Компетентні органи держави-члена походження вимагають щоб
інвестиційна фірма, якій вони надали ліцензію, відповідала
правилам, викладеним у Директиві 93/6/ЄЕС.
3. Належний контроль за діяльністю інвестиційної фірми є
обов'язком компетентних органів держави-члена походження,
незалежно від того, чи відкриває інвестиційна фірма структурний
підрозділ чи надає послуги в іншій державі-члені чи ні, не
порушуючи ті положення цієї Директиви, які надають таку
відповідальність компетентним органам приймаючої держави-члена.
Стаття 9
1. Держави-члени вимагають, щоб будь-яка особа, що має намір
безпосередньо або опосередковано придбати істотну участь в
інвестиційній фірмі, перш за все надала інформацію про це
компетентним органам, повідомляючи їх про розмір запланованої
участі. Така особа повинна таким чином інформувати компетентні
органи, якщо вона має намір збільшити свою участь настільки, що
частка прав голосу або капіталу, якою вона володіє, дорівнює або
перевищуватиме 20, 33, або 50 відсотків, або настільки, що
інвестиційна фірма стане її дочірньою компанією.
Не порушуючи пункт 2, компетентні органи протягом періоду, що
не перевищує три місяці від дати повідомлення, про яке йдеться у
першому підпункті, відхиляють такий план, якщо, з огляду на
необхідність забезпечення якісного та належного керування
інвестиційною фірмою, вони мають сумніви щодо відповідності особи,
про яку йдеться в першому підпункті. Якщо вони не відхиляють план,
вони встановлюють останній термін для його імплементації.
2. Якщо покупець участі, про якого йдеться у пункті 1, є
інвестиційною фірмою, що отримала ліцензію в іншій державі-члені,
або материнською компанією інвестиційної фірми, що отримала
ліцензію в іншій державі-члені, або особою, що здійснює контроль
за діяльністю інвестиційної фірми, яка отримала ліцензію в іншій
державі-члені, та, якщо в результаті такого придбання фірма, у
якої покупець має намір придбати участь, стане дочірньою компанією
покупця, або буде підлягати його контролю, оцінка такого придбання
має стати темою попередньої консультації, про яку йдеться у статті
6.
3. Держави-члени вимагають, щоб будь-яка особа, що пропонує
безпосереднє чи опосередковане розміщення істотної участі в
інвестиційній фірмі, перш за все інформувала компетентні органи,
повідомляючи їм про його розмір. Така особа подібним чином
інформує компетентні органи, якщо вона пропонує зменшити свою
істотну участь настільки, що частка, якою вона володіє, прав
голосу або капіталу буде нижчою 20, 33 або 50 відсотків, або
такою, що інвестиційна фірма припинить бути її дочірньою
компанією.
4. Як тільки стане відомо, інвестиційні фірми повідомляють
компетентні органи про будь-яке придбання або розміщення участі в
їх капітал, що призводить до перевищення або зниження нижче
будь-якого з порогів, про які йдеться у пунктах 1 та 3. Щонайменше
раз на рік вони також повідомляють компетентним органам імена
акціонерів та членів, які володіють істотною участю акцій, та
розміри такої участі, як показано, наприклад, в інформації,
отриманій на річних загальних зборах акціонерів та членів, або в
результаті дотримання правил, які застосовуються щодо компаній,
внесених до лістингу на фондових біржах.
5. Держави-члени вимагають, що, у тих випадках, коли вплив,
здійснюваний особами, про яких йдеться у пункті 1, ймовірно може
зашкодити здійсненню ефективного та належного управління
інвестиційною фірмою, компетентні органи приймають відповідні
заходи, щоб покласти край такій ситуації. Такі заходи можуть
складатися, наприклад, із забороняючи норм, санкцій проти
керівників та осіб, що відповідальні за управління, або припинення
реалізації прав голосу, що додаються до акції, котрими володіють
акціонери чи відповідні члени.
Подібні заходи можна застосувати до осіб, які не виконують
зобов'язання надавати попередньо інформацію відповідно до пункту
1. У випадку, якщо участь придбано всупереч протидії компетентних
органів, держави-члени, незалежно від будь-яких інших санкцій, які
можуть бути застосовані, забезпечують або припинення реалізації
відповідного права голосу, або анулювання голосів, які вже були
віддані, або можливість їхнього анулювання.
Стаття 10
Кожна держава-член походження приймає належні правила,
обов'язкові зажди для дотримання інвестиційними фірмами. Такі
правила вимагають, зокрема, щоб кожна інвестиційна фірма:
- мала надійні адміністративні та бухгалтерські процедури,
заходи щодо контролю та захисту обробки електронних даних, та
включно адекватні механізми внутрішнього контролю, зокрема,
правила здійснення її працівниками особистих операцій,
- уклала адекватні угоди щодо інструментів, які належать
інвесторам, з метою захисту права власності останніх, особливо у
випадку, якщо інструменти інвестиційної фірми придбано за її
власний рахунок, крім тих випадків, коли інвестори висловлюють
згоду на це,
- уклала адекватні угоди щодо фондів, які належать інвесторам
з огляду на захист прав останніх та, крім випадків, коли йдеться
про кредитні установи, перешкоджати інвестиційній фірмі
користуватися фондами інвесторів за свій власний рахунок,
- вживала заходів по реєстрації здійснених операцій, які б
щонайменше були достатніми, щоб надавати можливість компетентним
органам держави-члена походження здійснювати моніторинг дотримання
відповідних правил, за застосування яких вони відповідають; такі
заходи реєстрації зберігаються на протязі періоду, котрий
визначається компетентними органами,
- мала структуру та була організована таким чином, щоб
зробити мінімальним ризик того, що інтересам клієнтів зашкодить
конфлікт інтересів між фірмою та її клієнтами або між одним з її
клієнтів з іншими. Тим на менше, коли засновується структурний
підрозділ, організаційні заходи не можуть конфліктувати з
правилами поведінки, встановленими приймаючою державою-членом з
метою приховування конфлікту інтересів.
Стаття 11
1. Держави-члени розробляють правила поведінки, яких завжди
дотримуються інвестиційні фірми. Такі правила повинні втілювати,
щонайменше, принципи, викладені у наступних абзацах, та мають бути
застосовані таким чином, щоб враховувати професію особи, якій
надається послуга. Держави-члени також застосовують ці правила,
коли це доцільно, до неосновних послуг, внесених до переліку у
Частині В Додатка. Ці принципи забезпечують, щоб інвестиційна
фірма:
- діяла чесно та справедливо при здійсненні своєї діяльності,
у найкращих інтересах своїх клієнтів та цілісності ринку,
- діяла з належною професійністю, турботою та старанністю, у
найкращих інтересах своїх клієнтів та в інтересах цілісності
ринку,
- мала та ефективно використовувала ресурси і процедури,
необхідні для належного здійснення своєї діяльності,
- отримувала від своїх клієнтів інформацію стосовно їхньої
фінансового стану, досвіду в сфері інвестицій та їхніх цілей
стосовно послуг, яких потребують,
- адекватним чином надавала відповідну матеріальну інформацію
про її стосунки з своїми клієнтами,
- намагалася уникати конфлікту інтересів та, у тих випадках,
коли його не можна уникнути, забезпечувала справедливе ставлення
до своїх клієнтів, та
- дотримувалася всіх правових вимог, що стосуються ведення її
діяльності, таким чином, щоб забезпечити найкращі інтереси своїх
клієнтів та цілісність ринку.
2. Не зашкоджуючи будь-яким рішенням, які будуть прийняті в
контексті гармонізації правил ведення діяльності, їх імплементація
та нагляд за їх дотриманням залишаються у відповідальності
держави-члена, у якій надається послуга.
3. У випадку, якщо інвестиційна фірма виконує замовлення, з
метою застосування правил, про які йдеться у пункті 1, професійна
приналежність інвестора має бути оцінена стосовно того інвестора,
від котрого надходить це замовлення, не зважаючи на те, чи було
замовлення подано безпосередньо самим інвестором чи опосередковано
через інвестиційну фірму, що надає одну з послуг, про які йдеться
у Частині A (1) (a) Додатка.
Стаття 13
Ця Директива не перешкоджає інвестиційним фірмам, що отримали
ліцензію в інших державах-членах, рекламувати свої послуги через
всі доступні засоби комунікації у їхніх приймаючих
державах-членах, відповідно до всіх правил, що регулюють форму та
зміст такої реклами, які було затверджено в інтересах суспільного
добробуту.
Частина V
Право на заснування та свободу надання послуг
Стаття 14
1. Держави-члени забезпечують, що інвестиційні послуги та
інші послуги, внесені до переліку у Частині В Додатка, могли
надаватися у межах їхніх територій відповідно до статей 17, 18 та
19 або через заснування структурного підрозділу, або відповідно до
свободи надання послуг інвестиційною фірмою, що отримала ліцензію
та контролюється компетентними органами іншої держави-члена
відповідно до цієї Директиви, за умови, що такі послуги
охоплюються наданою ліцензією.
Ця Директива не впливає на повноваження приймаючих
держав-членів стосовно сертифікатів колективних інвестиційних
компаній, щодо яких Директива 85/611/ЄЕС ( 994_293 ) (14) не
застосовується.
___________________
(14) OJ No L 375, 31. 12. 1985, p. 3. Директива з останніми
змінами, внесеними Директивою 88/220/ЄЕС (OJ No L 100, 19. 4.
1988, p. 31).
2. Держави-члени не можуть висувати умову щодо заснування
структурного підрозділу або надання послуг, про які йдеться у
пункті 1, отримати будь-яку ліцензію, вимагати надання донорського
капіталу чи будь-яких інших подібних дій.
3. Держава-член може вимагати, щоб угоди, які мають
відношення до послуг, про які йдеться у пункті 1, обов'язково
виконувалися на організованих ринках у тих випадках, коли вони
відповідають таким критеріям:
- інвестор має постійно проживати або бути заснований у тій
державі-члені,
- інвестиційна фірма має проводити такі угоди через головну
установу, через структурний підрозділ, що розташована у тій
державі-члені, або згідно з свободою надання послуг у тій
державі-члені,
- угода має включати інструменти, якими торгують на
організованому ринку у тій державі-члені.
4. Якщо держава-член застосовує пункт 3, вона повинна надати
інвесторам, які постійно проживають, або засновані у тій
державі-члені, право не виконувати вимоги, висунуті у пункті 3, та
укладати угоди, про які йдеться у пункті 3, поза організованим
ринком. Держави-члени можуть вимагати, щоб реалізація такого права
залежала від спеціальної ліцензії, враховуючи вимоги інвесторів,
які відрізняються, щодо захисту та, особливо, професійних та
організаційних можливостей інвесторів діяти у своїх власних
найкращих інтересах. У будь-якому випадку має існувати можливість
надання такої ліцензії за умов, що це не зашкоджують своєчасному
виконанню доручень інвесторів.
5. Комісія повідомляє про дотримання пунктів 3 та 4 не
пізніше 31 грудня 1998 року та, якщо доцільно, пропонує доповнити
їх.
Стаття 15
1. Не порушуючи права на заснування чи свободу надання
послуг, про які йдеться у статті 14, Приймаючі держави-члени
забезпечують, що інвестиційні фірми, які отримали ліцензію від
компетентних органів у державах-членах походження на надання
послуг, про які йдеться у Частині A (1) (b) та (2) Додатка,
можуть, чи то безпосередньо чи опосередковано, стати членами або
мати доступ до організованих ринків у їх приймаючих
державах-членах, де надаються подібні послуги, а також стати
членами або мати доступ до клірингових та розрахункових систем,
котрими забезпечуються там члени таких організованих ринків.
Держави-члени скасовують будь-які національні правила або
закони чи правила організованих ринків, які обмежують кількість
осіб, яким дозволено доступ до них. Якщо, через свою юридичну
структуру або технічні можливості, доступ до організованих ринків
обмежений, відповідна держава-член забезпечує, щоб його структура
та можливості постійно регулювалися.
2. Членство в або доступ до організованих ринків залежать від
того, як інвестиційна фірма дотримується вимог достатності
капіталу, та здійснюється контроль з боку держави-члена походження
за такою відповідністю, як того вимагає Директива 93/6/ЄЕС.
Приймаючі держави-члени мають повноваження встановлювати
додаткові вимоги щодо капіталу тільки стосовно тих випадків, які
не охоплюються цією Директивою.
Доступ до організованого ринку, дозвіл на членство в ньому та
тривалий доступ або членство мають відповідати правилам
організованого ринку щодо складу та управління організованого
ринку, а також відповідати правилам, що стосуються операцій на
ринку, професійним стандартам, дотримання яких вимагається від
працівників, що працюють на ринку, та пов'язані з ним, а також
правилам та процедурам клірингу та розрахунків. Детальні заходи
щодо запровадження цих правил та процедур можуть бути належним
чином прийняті, щоб, між іншим, забезпечити виконання подальших
зобов'язань, за умови, що, однак, вони відповідають статті 28.
3. Для того, щоб виконати зобов'язання, висунуті у пункті 1,
приймаючі держави-члени пропонують інвестиційним фірмам, про які
йдеться в тому пункті, вибір між членством в або доступ до їх
організованих ринків, чи то:
- безпосередньо, через відкриття структурного підрозділу у
приймаючих державах-членах, або
- опосередковано, через відкриття дочірніх компаній у
приймаючих державах-членах або через придбавання фірм у приймаючих
державах-членах, які вже є членами своїх організованих ринків чи
вже мають доступ до них.
Однак, ті держави-члени, які на момент прийняття цієї
Директиви застосовують закони, що не дозволяють кредитним
установам ставати членами або мати доступ до організованих ринків,
у випадку, якщо вони не мають спеціалізованих дочірніх компаній,
можуть продовжувати до 31 грудня 1996 року застосовувати ті самі
вимоги у недискримінаційному порядку щодо кредитних установ інших
держав-членів з метою доступу до таких організованих ринків.
Королівство Іспанії, Республіка Греція та Республіка
Португалія можуть подовжити цей період до 31 грудня 1999 року. За
рік до цієї дати Комісія готує доповідь, враховуючи досвід,
отриманий при застосуванні цієї Директиви, та, якщо доцільно,
подає пропозицію. Рада може вирішити переглянути такі заходи, на
основі голосування по тій пропозиції кваліфікованою більшістю
голосів.
4. Відповідно до пунктів 1, 2 та 3, у тих випадках, коли
організований ринок приймаючої держави-члена функціонує, не
вимагаючи фізичної присутності, інвестиційні фірми, про які
йдеться у пункті 1, можуть ставати членами або мати доступ до
нього на тій самій підставі без дотримання вимоги бути заснованими
у приймаючої державі-члені. Для того, щоб надати можливість своїм
інвестиційним фірмам стати членами або отримати доступ до
організованих ринків приймаючих держав-членів відповідно до цього
пункту, держави-члени походження дозволяють організованим ринкам
приймаючих держав-членів надавати відповідні можливості на
території держав-членів походження.
5. Ця Стаття не впливає на право держав-членів надавати
дозвіл або забороняти створення нових ринків у межах своїх
територій.
6. Ця Стаття не є чинною:
- у Федеральній Республіці Німеччині щодо регулювання
діяльності Kursmakler, або
- у Нідерландах щодо регулювання діяльності hoekmannen.
Стаття 16
З метою взаємного визнання та застосування цієї Директиви,
кожна держава-член повинна складати перелік організованих ринків,
для яких вона є державою-членом походження, та які дотримуються її
положень, та направляти цей перелік для інформації, разом з
відповідними процедурними правилами та правилами функціонування
цих організованих ринків, іншим державам-членам та Комісії.
Аналогічна процедура повідомлення застосовується щодо кожної зміни
у вищезазначеному переліку або правилах. Комісія публікує перелік
організованих ринків та зміни до нього в Офіційному Журналі
Європейських Співтовариств щонайменше раз на рік. Не пізніше 31
грудня 1996 року Комісія звітує про інформацію, отриману таким
чином, та, якщо доцільно, пропонує доповнення до визначення
організованого ринку для цілей цієї Директиви.
Стаття 17
1. Крім дотримання умов, встановлених у статті 3, будь-яка
інвестиційна фірма, яка бажає відкрити структурний підрозділ на
території іншої держави-члена, повідомляє про це компетентні
органи держави-члена походження.
2. Держави-члени вимагають від кожної інвестиційної фірми,
яка бажає відкрити структурний підрозділ на території іншої
держави-члена, надавати таку інформацію, роблячи повідомлення, про
яке йдеться у пункті 1:
(a) державу-члена, на території якої вона планує відкрити
структурний підрозділ;
(b) програму операцій, що визначає, крім всього іншого, типи
діяльності, що передбачаються, та організаційну структуру
структурного підрозділу;
(c) адресу у приймаючій державі-члені, звідки можна отримати
документи;
(d) імена відповідальних за керівництво структурного
підрозділу.
3. Якщо тільки компетентні органи держави-члена походження не
мають причин для сумнівів щодо адекватності адміністративної
структури або фінансового стану інвестиційної фірми, враховуючи
діяльність, що передбачається, вони протягом трьох місяців з
моменту отримання всієї інформації, про яку йдеться у пункті 2,
повідомляють цю інформацію компетентним органам приймаючої
держави-члена та таким чином інформують відповідну інвестиційну
фірму.
Вони також повідомляють подробиці будь-якої компенсаційної
схеми, яка передбачена для захисту інвесторів структурного
підрозділу.
У тих випадках, коли компетентні органи держави-члена
походження відмовляються передати інформацію, про яку йдеться у
пункті 2, компетентним органам приймаючої держави-члена, вони
зазначають причини їхньої відмови відповідній інвестиційній фірмі
на протязі трьох місяців з моменту отримання всієї інформації.
Щодо такої відмови або ненадання відповіді існує право звернення
до суду у державі-члені походження.
4. Перед тим, як структурний підрозділ інвестиційної фірми
розпочне свою діяльність, компетентні органи приймаючих
держав-членів на протязі двох місяців з моменту отримання
інформації, про яку йдеться у пункті 3, готуються до нагляду над
інвестиційною фірмою відповідно до статті 19 та, якщо необхідно,
зазначають умови, включаючи правила поведінки, у відповідності з
якими в інтересах спільного добробуту повинна здійснюватися така
діяльність у приймаючій державі-члені.
5. Після отримання повідомлення від компетентних органів
приймаючих держав-членів або після закінчення періоду, про який
йдеться у пункті 4, без отримання будь-якого повідомлення від тих
компетентних органів, можна відкривати структурний підрозділ та
розпочинати діяльність.
6. У випадку, якщо виникнуть зміни у будь-яких деталях,
наданих відповідно до пункту 2 (b), (c) або (d), інвестиційна
фірма надає письмове повідомлення про такі зміни до компетентних
органів держави-члена походження та приймаючої держави-члена
щонайменше за місяць до імплементації такої зміни, таким чином,
щоб компетентні органи держави-члена походження могли прийняти
рішення по такій зміні відповідно до пункту 3 і компетентні органи
приймаючої держави-члена могли зробити це відповідно до пункту 4.
7. У разі зміни у деталях, наданих відповідно до другого
підпункту пункту 3, органи держави-члена походження належним чином
інформують органи приймаючої держави-члена.
Стаття 18
1. Будь-яка інвестиційна фірма, що вперше бажає здійснювати
діяльність на території іншої держави-члена відповідно до свободи
надання послуг повідомляє таку інформацію компетентним органам
своєї держави-члена походження:
- державу-члена, у якій вона має намір здійснювати
діяльність;
- програму операцій, де, зокрема, зазначено інвестиційну
послугу або послуги, які вона має намір надавати.
2. Компетентні органи держави-члена походження на протязі
одного місяця з моменту отримання інформації, про яку йдеться у
пункті 1, направляють її до компетентних органів приймаючої
держави-члена. Інвестиційна фірма у такому разі може почати
надавати відповідну інвестиційну послугу або послуги у приймаючій
державі-члені. Якщо доцільно, компетентні органи приймаючої
держави-члена, отримавши інформацію, про яку йдеться у пункті 1,
визначають інвестиційній фірмі умови, що включають правила ведення
діяльності, у відповідності з якими, в інтересах загального
добробуту надавач відповідних інвестиційних послуг повинен діяти у
приймаючій державі-члені.
3. У разі зміни змісту інформації, переданої відповідно до
другого абзацу пункту 1, інвестиційна фірма робить письмове
повідомлення для компетентних органів держави-члена походження та
приймаючої держави-члена до того, як імплементувати таку зміну,
для того, щоб компетентні органи приймаючої держави-члена могли у
разі необхідності поінформувати фірму про будь-яку зміну або
доповнення, які треба зробити, до інформації, наданої відповідно
до пункту 2.
Стаття 19
1. Приймаючі держави-члени можуть вимагати надання
періодичної звітності про діяльність всіх інвестиційних фірм, що
мають структурні підрозділи у межах територій таких приймаючих
держав-членів, компетентним органам тих приймаючих держав-членів
для цілей статистичного аналізу. Виконуючи свої обов'язки при
здійсненні грошової політики, не порушуючи заходи, необхідні для
посилення Європейської Валютної Системи, приймаючі держави-члени
можуть у межах своїх територій вимагати від усіх структурних
підрозділів інвестиційних фірм, що походять з інших держав-членів,
надавати таких самих деталей, як і надають національні
інвестиційні фірми з цією метою.
2. При виконанні своїх обов'язків відповідно до цієї
Директиви, приймаючі держави-члени можуть вимагати з цією метою
від структурних підрозділів інвестиційних фірм надання таких самих
подробиць, як вимагається від національних інвестиційних фірм.
Приймаючі держави-члени можуть вимагати від інвестиційних
фірм, що здійснюють діяльність у межах своїх територій відповідно
до свободи надання послуг, надавати інформацію, необхідну для
моніторингу за їх відповідністю стандартам, встановленим
приймаючою державою-членом, які застосовуються щодо них, хоча такі
вимоги не можуть бути більш суворими, ніж ті, що та сама
держава-член застосовує щодо заснованих фірм для нагляду за їх
відповідністю цим самим стандартам.
3. У тих випадках, коли компетентні органи приймаючої
держави-члена засвідчують, що інвестиційна фірма, яка має
структурний підрозділ або надає послуги у межах своєї території,
порушує законодавчі або регулятивні положення, прийняті у тій
державі відповідно до тих положень цієї Директиви, які передають
повноваження компетентним органам приймаючої держави-члена, такі
органи вимагають, щоб відповідна інвестиційна фірма припинила такі
правопорушення.
4. У разі, коли відповідна інвестиційна фірма не вживає
необхідних заходів, компетентні органи приймаючої держав-членів
відповідним чином інформують компетентні органи держав-членів
походження. Останні при першій нагоді вживають всіх належних
заходів для того, щоб забезпечити припинення таких правопорушень з
боку відповідної інвестиційної фірми. Зміст тих заходів
передається компетентним органам приймаючої держави-члена.
5. Якщо, незважаючи на заходи, вжиті державою-членом
походження, або тому що такі заходи виявилися неадекватними або
недоступними у відповідній державі, інвестиційна фірма продовжує
порушувати законодавчі чи регулятивні положення, про які йдеться у
пункті 2, які діють у приймаючій державі-члені, остання може,
повідомивши компетентні органи держави-члена походження, вжити
належних заходів для того, щоб запобігти або покарати подальші
порушення та, наскільки це необхідно, запобігти тому, щоб
інвестиційна фірма ініціювала будь-які подальші операції у межах
її території. Держави-члени забезпечують, щоб на її території було
можливо вручити юридичні документи, необхідні для таких заходів,
інвестиційним фірмам.
6. Зазначені вище положення не впливають на повноваження
приймаючих держав-членів вживати належних заходів для запобігання
або покарання порушень, які було скоєно у межах їхніх територій,
що порушують правила ведення діяльності відповідно до статті 11, а
також інші законодавчі або регулятивні положення, прийняті в
інтересах загального добробуту. Це повинно включати можливість
запобігання того, щоб інвестиційна фірма, яка порушує правила,
ініціювала будь-які подальші операції у межах їхніх територій.
7. Будь-який захід, прийнятий відповідно до пунктів 4, 5 або
6, що включає покарання або обмеження діяльності інвестиційної
фірми, має бути належним чином обгрунтовано та повідомлено
відповідній інвестиційній фірмі. Щодо кожного такого заходу існує
право звернення до суду у державі-члені, яка його вжила.
8. Перед тим, як дотримуватися процедури, встановленої в
пунктах 3, 4 або 5, компетентні органи приймаючих держав-членів
можуть, у разі необхідності, вживати будь-які превентивні заходи,
необхідні для захисту інтересів інвесторів та інших осіб, яким
надаються послуги. Комісія та компетентні органи інших відповідних
держав-членів інформуються про такі заходи при першій можливості.
Після консультації з компетентними органами відповідних
держав-членів, Комісія може прийняти рішення, що відповідна
держава-член повинна змінити або скасувати ці заходи.
9. У випадку відкликання ліцензії, компетентні органи
приймаючої держави-члена інформуються про це та вживають належних
