приймаючої держави-члена інформуються про це та вживають належних
заходів для того, щоб запобігти ініціюванню відповідною
інвестиційною фірмою будь-яких подальших операцій на її території,
та щоб охороняти інтереси інвесторів. Кожні два роки Комісія
звітує про такі випадки комітету, створеному пізніше, у сфері
цінних паперів.
10. Держави-члени інформують Комісію про кількість та види
випадків, в яких були відмови, відповідно до статті 17, або про
заходи, які було вжито відповідно до пункту 5. Кожні два роки
Комісія звітує про такі випадки комітету, створеному пізніше, у
сфері цінних паперів.
Стаття 20
1. Для забезпечення того, що органи, відповідальні за ринки
та нагляд за ними, мали доступ до інформації, необхідної для
виконання ними своїх обов'язків, держави-члени походження
принаймні вимагають:
(a) не порушуючи заходи, які було вжито при імплементації
статті 10, щоб такі інвестиційні фірми надавали у розпорядження
органів за період не менше ніж 5 років відповідні дані про
операції щодо послуг, про які йдеться в статті 14 (1), які вони
здійснили з допомогою інструментів, якими торгують на
організованому ринку, незалежно від того, чи були такі операції
здійснені на організованому ринку чи ні;
(b) щоб інвестиційні фірми звітували компетентним органам у
своїх державах-членах походження про всі операції, про які йдеться
у (a), якщо такі операції охоплюють:
- акції або інші інструменти, що дають доступ до капіталу,
- облігації та інші форми боргових цінних паперів,
- стандартизовані форвардні контракти, що стосуються акцій,
або
- стандартизовані опціони по акціях.
Такі звіти мають бути доступні відповідному органу при першій
можливості. Ліміт часу має встановлюватися цим уповноваженим
органом. Його можна подовжити до кінця наступного робочого дня у
тих випадках, коли операційні або практичні причини вимагають
цього, але ні за яких обставин не можна перевищувати цього ліміту.
Такі звіти повинні, зокрема, включати деталі про найменування
та кількість інструментів, придбаних або проданих, дати та час
здійснення операцій, ціни операцій та засоби ідентифікації
відповідних інвестиційних фірм.
Держави-члени походження можуть забезпечити, що зобов'язання,
котре було викладено у пункті (b), у випадку з облігаціями та
іншими формами боргових цінних паперів, застосовується тільки щодо
сукупних операцій з тими самими інструментами.
2. У випадку, коли інвестиційна фірма здійснює операції на
організованому ринку у державі-члені, держава-член походження може
тимчасово відмовитися від своїх власних вимог щодо звітності, якщо
інвестиційна фірма підлягає еквівалентним вимогам звітувати про
відповідні операції повноважним органам, відповідальним за той
ринок.
3. Держави-члени забезпечують, щоб звіт, про який йдеться у
пункті 1 (b), було підготовлено або самою інвестиційною фірмою,
або системою підбору партнерів для угоди, або з допомогою органів
фондової біржі чи органів іншого організованого ринку.
4. Держави-члени забезпечують, що інформація, доступна у
відповідності до цієї статті, була також доступна для правильного
застосування статті 23.
5. Кожна держава-член може недискримінаційним шляхом прийняти
або зберегти більш суворі положення у сфері, що регулюється цією
статтею, щодо форми та змісту стосовно збереження та звітності
даних, які мають відношення до операцій:
- здійснюваних на організованому ринку, для котрого ця
держава є державою-членом походження, або
- здійснюваних інвестиційними фірмами, для яких вона є
державою-членом походження.
Стаття 21
1. Для того, щоб надати можливість інвесторам у будь-який час
оцінювати умови операції, котру вони розглядають, та потім
підтвердити умови, за якими її було здійснено, кожний компетентний
орган для кожного з організованих ринків, яких ним було внесено до
переліку, передбаченого статтею 16, вживає заходи для надання
інвесторам інформації, про яку йдеться у пункті 2. Відповідно до
вимог, що встановлені у пункті 2, компетентні органи визначають
форму, в якій, та точний час, протягом якого надається інформація,
а також засоби, за допомогою яких її необхідно надати, враховуючи
природу, розмір та потреби відповідного ринку, а також інвесторів,
що діють на цьому ринку.
2. Компетентні органи вимагають від кожного інструмента
щонайменше:
(a) публікацію на початку кожного дня торгів на ринку
зваженої середньої ціни, найвищих та найнижчих цін, а також обсягу
торгів на відповідному організованому ринку протягом попереднього
дня торгів;
(b) крім того, для постійних ринків, де застосовуються
доручення чи котирування, публікацію:
- наприкінці кожної години торгів на ринку, зваженої
середньої ціни та обсягу торгів на відповідному організованому
ринку протягом шестигодинних торгів, що закінчується таким чином,
щоб залишити дві години торгів на ринку перед публікацією, а також
- кожні 20 хвилин, зваженої середньої ціни, найвищих та
найнижчих цін на відповідному організованому ринку протягом
двохгодинних торгів, що закінчується таким чином, щоб залишити
одну годину торгів на ринку перед публікацією.
У тих випадках, коли інвестори мають попередній доступ до
інформації про ціни та кількість, за якими можуть здійснюватися
операції:
i) така інформація має бути доступною у будь-який час
протягом торгів на ринку;
ii) умови, оголошені щодо наданої ціни та кількості, повинні
бути умовами, за якими інвестор може здійснити таку операцію.
Компетентні органи можуть затримати або тимчасово припинити
публікацію, якщо це може бути виправдано виключними умовами ринку
або, у випадку, коли йдеться про малі ринки, з метою збереження
анонімності фірм та інвесторів. Компетентні органи можуть
застосувати спеціальні положення у випадку виключних операцій, що
є дуже великими за масштабом, порівняно з середніми операціями з
відповідними цінними паперами на тому ринку, а також у випадку
операцій з високо неліквідними цінними паперами, визначеними за
допомогою об'єктивних критеріїв, і така інформація оприлюднюється.
Компетентні органи можуть також застосовувати більш гнучкі
положення, зокрема, стосовно останніх термінів публікації щодо
операцій з облігаціями та іншими формами боргових цінних паперів.
3. У сфері, що регулюється цією статтею, кожна держава-член
може прийняти або зберегти більш суворі положення або додаткові
положення щодо змісту та форми, в якій потрібно надавати
інформацію інвесторам про операції, здійснені на організованих
ринках тих держав, для яких вона є державою-членом походження, за
умови, що такі положення застосовуються, незважаючи на
державу-члена, в якій знаходиться емітент фінансового інструменту,
або державу-члена, на організованому ринку якої такий інструмент
було зареєстровано вперше.
4. Комісія звітує про застосування цієї статті не пізніше 31
грудня 1997 року; Рада може за пропозицією Комісії доповнити цю
статтю, прийнявши рішення кваліфікованою більшістю голосів.
Частина VI
Органи, відповідальні за надання ліцензії та нагляд
Стаття 22
1. Держави-члени визначають компетентні органи, що повинні
виконувати обов'язки, передбачені у цій Директиві. Про них вони
інформують Комісію, зазначаючи будь-який розподіл таких
обов'язків.
2. Органи, про які йдеться у пункті 1, повинні бути або
державними органами, органами, визнаними національним
законодавством, або органами, визнаними державними органами, чітко
уповноваженими з цією метою національним законодавством.
3. Відповідні органи повинні мати всі повноваження, необхідні
для виконання своїх функцій.
Стаття 23
1. Якщо є два або більше компетентних органи в одній і тій
самій державі-члені, вони тісно співпрацюють, здійснюючи нагляд за
діяльністю інвестиційних фірм в тій державі-члені.
2. Держави-члени забезпечують, що така співпраця відбувається
між такими компетентними органами та державними органами, що
відповідають за нагляд над фінансовими ринками, кредитними та
іншими фінансовими установами та страховими компаніями, стосовно
фізичних та юридичних осіб, за якими здійснюють нагляд такі
органи.
3. Якщо, через надання послуг або через відкриття структурних
підрозділів, інвестиційна фірма працює в одній або більше
державах-членах, інших ніж її держава-член походження, компетентні
органи всіх відповідних держав-членів тісно співпрацюють з метою
більш ефективного виконання своїх відповідних обов'язків у сфері,
що охоплюється цією Директивою.
Вони надають один одному на запит всю інформацію, що
стосується управління та права власності таких інвестиційних фірм,
що може полегшити їм виконання функцій нагляду, а також всю
інформацію, що може полегшити моніторинг таких фірм. Зокрема,
органи держави-члена походження співпрацюють для забезпечення
того, щоб органи приймаючої держави-члена могли зібрати деталі,
про які йдеться у статті 19 (2).
Настільки, наскільки це необхідно для цілей виконання своїх
функцій нагляду, компетентні органи держави-члена походження
отримують інформацію від компетентних органів приймаючої
держави-члена про будь-які заходи, що було вжито приймаючою
державою-членом відповідно до статті 19 (b), що виключає
застосування покарання щодо інвестиційної фірми або обмеження
діяльності інвестиційної фірми.
Стаття 24
1. Кожна приймаюча держава-член забезпечує, що у випадку,
коли інвестиційна фірма, що отримала ліцензію в іншій
державі-члені, здійснює свою діяльність на її території через
структурний підрозділ, компетентні органи держави-члена походження
можуть, після поінформування компетентних органів приймаючої
держави-члена, самі або за посередництва осіб, які з цією метою
отримали від них інструкції стосовно своїх дій, виконувати
безпосередню перевірку інформації, про яку йдеться у статті 23
(3).
2. Компетентні органи держави-члена походження можуть також
просити компетентні органи приймаючої держави-члена здійснити таку
перевірку. Компетентні органи, що отримують такі прохання,
повинні, у межах своїх повноважень діяти на їх підставі,
здійснюючи перевірку самостійно, дозволяючи повноважним органам,
які подали таке прохання, виконати її, або надаючи ліцензію
зробити це ревізорам чи експертам.
3. Ця стаття не впливає на право компетентних органів
приймаючої держави-члена, виконуючи свої повноваження відповідно
до цієї Директиви, здійснювати безпосередню перевірку структурних
підрозділів, заснованих на їх території.
Стаття 25
1. Держави-члени забезпечують, що всі особи, хто працює або
працював з компетентними органами, а також ревізори і експерти, що
отримали інструкції від компетентних органів, зберігають
професійну таємницю. Відповідним чином, ніяка конфіденційна
інформація, котру вони можуть отримати під час виконання своїх
обов'язків, не може бути розголошеною жодній особі або
повноважному органу, незалежно від їхнього статусу, крім як у
загальній або сукупній формі, таким чином, щоб окремі інвестиційні
фірми не можна було ідентифікувати, без шкоди для випадків, на які
поширюється дія кримінального законодавства.
Тим не менш, у випадках, коли інвестиційна фірма була
оголошена банкрутом або діяльність такої інвестиційної фірми було
припинено у примусовому порядку, конфіденційна інформація, яка не
стосується третіх сторін, що залучені до виправлення становища
цієї інвестиційної фірми, може бути розголошеною у ході цивільних
або комерційних процедур.
2. Пункт 1 не перешкоджає компетентним органам різних
держав-членів обмінюватися інформацією відповідно до цієї
Директиви або інших Директив, що застосовуються до інвестиційних
фірм. Стосовно такої інформації треба дотримуватися умов
збереження професійної таємниці, що є обов'язковими для виконання
відповідно до пункту 1.
3. Держави-члени можуть укласти договори про співробітництво,
що передбачають обмін інформацією з компетентними органами третіх
країн або з компетентними органами чи органами третіх країн, які
визначені в пункті 5 та 5a, тільки якщо інформація, що
розголошена, покривається гарантіями збереження професійної
таємниці, які є як мінімум еквівалентними тим, що запроваджуються
в цій статті. Такий обмін інформації повинен призначатись для
виконання наглядового завдання уповноважених та інших зазначених
органів.
Коли інформація походить з іншої держави-члена, вона може не
підлягати розголошенню без спеціальної ліцензією уповноважених
органів, яким вона стала відома, і коли потрібно виключно для
цілей для яких такі уповноважені органи дали ліцензію.
4. Компетентні органи, які отримують конфіденційну інформацію
відповідно до пунктів 1 та 2, можуть використовувати її тільки в
процесі виконання своїх обов'язків:
- для перевірки того, що задовольняються умови, що регулюють
започаткування діяльності інвестиційних фірм, і для сприяння
моніторингу, на консолідованій чи неконсолідованій основі,
здійснення тієї діяльності, особливо зважаючи на вимоги
достатності капіталу, що їх було встановлено Директивою 93/6/ЄЕС,
адміністративні та бухгалтерські процедури та механізми
внутрішнього контролю,
- для накладення санкцій,
- в адміністративних позивах проти рішень компетентних
органів, або
- в судових процедурах, розпочатих відповідно до статті 26.
5. Пункти 1 та 4 не перешкоджають обміну інформацією:
(a) у межах держави-члена, у якій є два або більше
компетентних органи, або
(b) у межах держави-члена або між державами-членами, між
компетентними органами та
- органами, відповідальними за нагляд над кредитними
установами, іншими фінансовими організаціями та страховими
компаніями, а також органами, відповідальними за нагляд над
фінансовими ринками,
- органами, відповідальними за ліквідацію та банкрутство
інвестиційних фірм, та інші подібні процедури, а також
- особами, відповідальними за здійснення передбачених аудитів
рахунків інвестиційних фірм та інших фінансових установ, при
виконанні своїх функцій нагляду, або при розголошенні органам, що
керують компенсаційними схемами, інформації, необхідної для
здійснення ними їх функцій. Щодо такої інформації повинні
дотримуватися вимоги збереження професійної таємниці, встановлені
відповідно до пункту 1.
5a. Не зважаючи на пункти 1 - 4, держави-члени можуть
дозволяти обмін інформацією між уповноваженим органом та:
- органами, які відповідають за наглядом органів, які
займаються питаннями ліквідації та банкрутства інвестиційних фірм
та інших подібних операцій, або;
- уповноваженими органами, що відповідають за нагляд за
особами які здійснюють статутний аудит розрахунків страхових
компаній, кредитних установ, інвестиційних фірм та інших
фінансових установ.
Держави-члени, які застосовують вибір, який забезпечується
першим підпунктом повинні вимагати, щоб дотримувались хоча б
наступні вимоги:
- інформація повинна використовуватись для виконання завдання
нагляду відповідно до першого підпункту;
- інформація отримана в даному контексті відноситься до вимог
професіональної секретності, які визначені у пункті 1;
- якщо інформація походить з іншої держави-члена, вона може
бути не розголошена без спеціальної уповноваженого органу, якому
вона стала відома, коли потрібно виключно для цілей для яких
уповноважені органи дали ліцензію.
Держави-члени повинні повідомляти Комісії та іншим
державам-членам найменування уповноважених органів які
уповноважені отримувати інформацію, що передбачена в цьому пункті.
5b. Не зважаючи на пункти 1 - 4, держави-члени уповноважені,
з метою посилення стабільності, включаючи інтеграцію, фінансової
системи, дозволяти обмін інформації між компетентними органами чи
іншими уповноваженими органами та іншими органами, що
відповідальні за розкриття та дослідження порушень права, щодо
регулювання господарських товариств.
Держави-члени, що використовують вибір, який забезпечується
першим підпунктом повинні вимагати, щоб були дотримані хоча б
наступні вимоги:
- інформація повинна відповідати цілям виконання завдання
відповідно до першого підпункту;
- інформація отримана в даному контексті повинна підлягати
вимогам професіональної секретності, які визначені в першому
підпункті;
- якщо інформація походить з іншої держави-члена, вона може
бути не розголошена без спеціальної ліцензії уповноваженого
органу, якому вона стала відома, коли потрібно виключно для цілей
для яких уповноважені органи дали ліцензію.
Коли в державах-членах уповноважені органи та інші
компетентні органи згідно з першим підпунктом здійснюють свої
завдання по розкриттю та дослідженню з використанням допомоги
інших осіб, і з огляду на специфічну компетенцію призначених таких
осіб для таких завдань, які не зайняті в публічному секторі,
можливість обміну інформацією передбаченого в першому підпункті
може розповсюджуватись на даних осіб на умовах визначених в
другому підпункті.
З метою забезпечення останнього завдання другого підпункту,
уповноважені органи та інші органи відповідно до першого підпункту
повинні повідомляти компетентні органи, яким відома інформація,
найменування та точні зобов'язання особи, котрій дана інформація
підлягає відправленню.
Держави-члени повинні повідомляти Комісії та іншим
державам-членам найменування уповноважених органів та установ, які
можуть отримати інформацію відповідно до цього пункту.
До 31 грудня 2000 року, Комісія повинна підготувати звіт про
виконання положень цього пункту.
6. Ця стаття не перешкоджає уповноваженим органам надавати
інформацію:
- центральному банку та іншим органам з подібними функціями в
їх повноваженнях як грошових уповноважених органів,
- де потрібно, іншим публічним уповноваженим органам
відповідальним за наглядом за платіжною системою.
Інформація передбачена для здійснення завдань, хоча це
повинно попереджати такі уповноважені органи від повідомлення
компетентним органам такої інформації як вони повинні відповідно
до пункту 4. Інформація отримана в даному контексті підлягає
вимогам професіональної секретності, передбачених цією статтею.
7. Ця Стаття не перешкоджає компетентним органам передавати
інформацію, про яку йдеться у пунктах від 1 до 4, кліринговій
палаті або іншим подібним органам, визнаним відповідно до
національного законодавства для надання клірингових чи
розрахункових послуг для одного з ринків їх держави-члена, якщо
вони вважають за необхідне передавати інформацію для того, щоб
забезпечити належне функціонування тих органів щодо дефолтів або
потенційних дефолтів учасниками ринку. Щодо отриманої інформації
виконується вимога збереження професійної таємниці, встановленої в
пункті 1. Держави-члени, однак, забезпечують, що інформація,
отримана відповідно до пункту 2, не може бути розголошена за
обставин, про які йдеться у цьому пункті, без спеціальної ліцензії
компетентних органів, які її розголосили.
8. Додатково, не дивлячись на положення, про які йдеться у
пунктах 1 та 4, держави-члени можуть на підставі положень,
передбачених у законодавстві, дозволити розголошення певної
інформації іншим департаментам їх центральних урядових
адміністрацій, відповідальних за законодавче регулювання нагляду
за кредитними установами, фінансовими установами, інвестиційними
фірмами та страховими компаніями, а також інспекторам, що отримали
інструкції від таких департаментів.
Однак, такі розголошення можна робити тільки у тих випадках,
коли це необхідно для здійснення належного контролю.
Держави-члени забезпечують, однак, щоб інформація, отримана
відповідно до пунктів 2 та 5, а також добута через безпосередню
перевірку, про яку йдеться у статті 24, ніколи не може бути
розголошена у випадках, про які йдеться в цьому пункті, крім тих
випадків, коли є спеціальна ліцензія компетентних органів, які
розголосили інформацію, або компетентних органів держави-члена, у
якій було здійснено безпосередню перевірку.
9. Якщо, на час прийняття цієї Директиви, держава-член
забезпечує обмін інформацією між органами для того, щоб перевірити
дотримання законодавства щодо здійснення належного контролю,
організації, діяльності комерційних компаній, а також щодо
регулювання фінансових ринків, така держава-член може продовжувати
дозволяти передачу такої інформації до координації всіх положень,
що регулюють обмін інформацією між повноважними органами для
всього фінансового сектора, але ні в якому разі не пізніше 1 липня
1996 року.
Держави-члени, однак, забезпечують, що, якщо інформація
надходить від іншої держави-члена, вона не може бути розголошена
за обставин, про які йдеться у першому підпункті, без спеціальної
ліцензії компетентних органів, які її розголосили, а також її
можна використовувати виключно для тих цілей, на які ці органи
дали свою згоду.
Рада здійснює координацію, про яку йдеться в першому
підпункті, на основі пропозиції Комісії. Рада введе в дію
повідомлення Комісії, якщо вона надасть пропозиції не пізніше 31
липня 1993 якнайпізніше. Рада буде діяти відповідно до тих
пропозицій у найкоротший час, маючи намір ввести в дію правила,
які було запропоновано, у той же самий день, що і цю Директиву.
Стаття 25a
1. Держави-члени повинні забезпечувати хоча б:
(a) будь-яка особа, якій надано дозвіл в межах Директиви
84/253/ЄЕС, що представляє інтереси інвестиційної фірми, завдання
якої визначене в статті 51 Директиви 78/660 (2), статті 37
Директиви 83/347/ЄЕС або статті 31 Директиви 85/611/ЄЕС
( 994_293 ) або будь-якого іншого статутного завдання, має
зобов'язання негайно повідомляти уповноваженим органам про
будь-яких факт чи рішення відносно тої компанії, щодо якої він
дізнався під час виконання завдань, який полягає в:
- і складає собою матеріальне порушення законів, підзаконних
та адміністративних положень які визначають умови якими керуються
уповноважені органи чи які характерно визначають ведення
діяльності інвестиційними фірм, або
- впливають на подальше функціонування інвестиційних фірм,
або
- призводять до відмови засвідчення рахунків чи до
призупинення рахунків;
(b) така особа також зобов'язана повідомити про факти та
рішення про які вона дізнається під час здійснення завдання, як
описано в пункті (a) у компанії, яка має тісні зв'язки, основані
на підконтрольних відносинах з інвестиційними фірмами в межах якої
вона здійснює вищезазначені завдання.
2. Добросовісне повідомлення уповноваженим органам особами
уповноваженими Директивою 84/253/ЄЕС, про факти та рішення
відповідно до пункту 1 не являється порушенням будь-яких обмежень
щодо розголошення інформації, встановлених угодою чи будь-яким
законом, підзаконним чи адміністративним положенням та не притягує
таку особу до будь-якої відповідальності.
Стаття 26
Держави-члени забезпечують, що, щодо рішень, прийнятих
стосовно інвестиційної фірми згідно з законами, підзаконними та
адміністративними положеннями, ухваленими відповідно до цієї
Директиви, існує право на звернення до суду; це саме може
застосовуватися, якщо не було прийнято ніякого рішення на протязі
шести місяців з моменту подачі заяви на отримання ліцензії, що
надає всю інформацію, що вимагається відповідно до чинних
положень.
Стаття 27
Не порушуючи порядок відкликання ліцензії або положення
кримінального законодавства, держави-члени забезпечують, що їхні
відповідні компетентні органи можуть, зважаючи на інвестиційні
фірми або на тих, хто ефективно здійснює контроль над такою
фірмою, що порушує закони, підзаконні або адміністративні
положення щодо нагляду або здійснення їхньої діяльності, приймають
або встановлюють щодо них заходи або покарання, спеціально
націлені на те, щоб покінчити з такими порушеннями, або причинами
таких порушень.
Стаття 28
Держави-члени забезпечують, що ця Директива імплементована
без дискримінації.
Частина VII
Прикінцеві положення
Стаття 29
До прийняття наступної Директиви, що встановлює положення про
адаптацію цієї Директиви до технічного прогресу у сферах,
зазначених нижче, Рада відповідно до Рішення 87/373/ЄЕС (15), 20,
діючи кваліфікованою більшістю голосів, за пропозицією Комісії,
приймає будь-які адаптації, які можуть бути необхідними, такі як:
___________________
(15) OJ No L 197, 18. 7. 1987, p. 33.
- розширення переліку у Частині B Додатка,
- адаптація термінології переліків у Доповненнях, враховуючи
розвиток фінансових ринків,
- сфер, у яких компетентні органи повинні обмінюватися
інформацією, як це перелічено у статті 23;
- роз'яснення визначень для забезпечення уніфікованого
застосування цієї Директиви у Співтоваристві,
- роз'яснення визначень з метою врахування при імплементації
цієї Директиви розвитку фінансових ринків,
- узгодження термінів та формулювання визначень у
відповідності до подальших заходів щодо інвестиційних фірм та
пов'язаних з ними питань,
- інші завдання, передбачені у статті 7 (5).
Стаття 30
1. Інвестиційні фірми, що вже отримали ліцензії у своїх
державах-членах походження, до 31 грудня 1995 року вважаються
такими, що отримали ліцензію для цілей цієї Директиви, якщо
законодавство тих держав-членів передбачає, що для започаткування
такої діяльності вони повинні відповідати умовам, еквівалентним
тим, які викладено у статтях 3 (3) та 4.
2. Інвестиційні фірми, що вже здійснюють діяльність на 31
грудня 1995 року та не є включеними до переліку тих, про які
йдеться у пункті 1, можуть продовжувати свою діяльність за тієї
умови, що не пізніше 31 грудня 1996 року та відповідно до положень
законодавства своїх держав-членів походження, вони отримають
ліцензію на продовження такої діяльності відповідно до положень,
прийнятих з метою імплементації цієї Директиви. Тільки отримання
такої ліцензії надає можливість таким фірмам набувати кваліфікацію
відповідно до положень цієї Директиви щодо права на заснування та
свободу надання послуг.
3. У тих випадках, коли до дати прийняття цієї Директиви
інвестиційні фірми уже розпочали свою діяльність в інших
державах-членах, чи то через свої структурні підрозділи, чи
відповідно до свободи надання послуг, органи кожної держави-члена
походження у період між 1 липня та 31 грудня 1995 року, передають
для цілей статей 17 (1) та (2) та 18 відповідним компетентним
органам кожної з інших відповідних держав-членів перелік фірм, які
дотримуються цієї Директиви, та здійснюють діяльність у тих
державах-членах, зазначаючи вид діяльності, що здійснюється.
4. Фізичні особи, які отримали ліцензію у державі-члені на
дату прийняття цієї Директиви пропонувати інвестиційні послуги,
вважаються такими, що отримали ліцензію відповідно до цієї
Директиви за умови, що вони відповідають вимогам, встановленим у
статті 1 (2), другому підпункті, другому абзаці, та третьому
підпункті, всі чотири абзаци.
Стаття 31
Не пізніше 1 липня 1995 року держави-члени приймають закони,
підзаконні та адміністративні положення, необхідні їм для
відповідності з цією Директивою. Ці положення набирають чинності
не пізніше 31 грудня 1995 року. Держави-члени відразу інформують
про це Комісію.
Коли держави-члени приймають положення, про які йдеться у
першому пункті, вони включають посилання на цю Директиву, або
супроводжують їх таким посиланням у разі їх офіційної публікації.
Спосіб, у який буде зроблено такі посилання, встановлюється
державами-членами.
Стаття 32
Цю Директиву адресовано державам-членам.
Вчинено у Брюсселі 10 травня 1993 року.
За Раду
Президент
Н. ХЕЛЬВЕГ ПЕТЕРСЕН
Додаток
Частина A
Послуги:
1. a) Прийняття та розміщення замовлень на рахунок, від імені
інвесторів, доручень стосовно одного або більше інструментів,
перелічених у Частині B.
b) Виконання таких замовлень за рахунок третіх осіб.
2. Угоди з будь-якими інструментами, переліченими у Частині B
за власний рахунок.
3. Управління інвестиційним портфелем відповідно до доручень,
наданих інвесторам на недискримінаційній індивідуальній (клієнт
клієнту) основі, якщо такі портфелі включають один або більше
інструмент, перелічені у Частині B.
4. Андеррайтинг щодо випуску будь-яких інструментів,
перелічених у Частині B, та/або розміщення таких випусків.
Частина B
Інструменти:
1. a) Цінні папери, що підлягають обігу.
b) сертифікати інститутів спільного інвестування.
2. Інструменти грошового ринку.
3. Фінансові ф'ючерсні контракти, включаючи еквівалентні
інструменти готівкових розрахунків.
4. Форвардні угоди щодо процентних ставок.
5. Відсоткові, валютні свопи та свопи по відношенню до акцій.
6. Опціони на купівлю чи на продаж будь-яких інструментів, що
належать до цієї Частини Додатка, включаючи еквівалентні
інструменти готівкових розрахунків. Ця категорія включає, зокрема,
валютні та відсоткові опціони.
Частина C
Неосновні послуги:
1. Зберігання та управління щодо одного або більше
інструментів, внесених до переліку у Частині B.
2. Послуги відповідального зберігання (оренда депозитних
скриньок).
3. Надання кредитів або позик інвесторові для того, щоб
дозволити йому здійснювати операцію з застосуванням одного або
більше інструментів, внесених до переліку у Частині B, якщо фірма,
що надає кредит або позику, залучена до операції.
4. Надання консультацій компаніям щодо структури капіталу,
стратегії виробництва та питань, пов'язаних з ними, а також
консультацій та послуги, що стосуються злиття та придбання
компаній.
5. Послуги, пов'язані з андеррайтингом.
6. Консультації з інвестиційних питань, що стосуються одного
чи більше інструментів, перелічених у Частині B.
7. Послуги з обміну іноземної валюти, якщо вони пов'язані з
наданням інвестиційних послуг.
Офіційний журнал L 141, 11/06/1993 р. 0027 - 0046
Фінське спеціальне видання: Частина 6 Том 4 р. 0083
Шведське спеціальне видання: Частина Том 6 4 р. 0083
Переклад здійснено Центром порівняльного права при
Міністерстві юстиції України.
