6 одиниць вимірювання за шкалою приладу;
- вимірювання в режимі максимальної частоти обертання слід
проводити при стабілізації показань приладу (розмах
коливань стрілки приладу не повинний перевищувати 6 одиниць
вимірювання за шкалою приладу) не пізніше ніж через 60 сек.
після вимірювань;
- за результат вимірювання слід брати середнє арифметичне
значення від крайніх значень діапазону припустимих
коливань;
- вимірювання димності в автомобілях з розгалуженою випускною
системою слід проводити в кожній із випускних труб окремо;
- оцінку димності проводять за максимальним значенням;
- коливання стрілки приладу не повинно перевищувати 3% від
усієї шкали приладу;
- за результат вимірювань слід брати середнє арифметичне
значення, визначене за крайніми показниками.
Результати вимірювань слід зафіксувати в "Журналі реєстрації
і проведення екологічного контролю підконтрольних вантажів і
транспортних засобів, що перетинають державний кордон України".
Місце, що вибирається для проведення інструментального
контролю токсичності і димності відпрацьованих газів двигунів
автомобілів, повинно мати природну або примусову (для закритих
приміщень) вентиляцію, що забезпечує санітарно-гігієнічні вимоги
до повітря в зоні вимірювань, згідно з ГОСТ 12.1.00588;
При проведенні вимірювань слід вжити заходів безпеки, що
виключають самовільний рух автомобіля;
Держекоінспектору категорично забороняється здійснювати
запуск двигуна і керувати автомобілем.
4.1.6. Після усунення вищезазначених недоліків та проведення
знезараження транспортного засобу, з завершенням екологічного
контролю водію видається "Талон екологічного контролю автомобіля"
за встановленою формою (додаток 4). Вимоги щодо його оформлення,
виготовлення, заповнення встановлює Мінекобезпеки України та
Головдержекоінспекція.
4.2. Вимоги до автотранспортних засобів у разі перевезення
небезпечних вантажів.
4.2.1. У разі перевезення небезпечних вантажів
автотранспортними засобами слід забезпечити дотримання головних
умов, а саме:
- використовувати тільки спеціалізовані автомобілі або
автомобілі загального призначення, що пристосовані для
такої мети;
- на транспортний засіб мають бути прикріплені інформаційні
таблиці, на яких позначено знак небезпеки, серійний номер
ООН і код екстрених заходів (спереду і ззаду), а для
іноземних перевізників - інформаційні таблиці міжнародного
зразка;
- кожний транспортний засіб, що перевозить небезпечні
вантажі, має бути оснащений вогнегасниками, згідно з
вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня
1997 р. N 1128 ( 1128-97-п ) "Про забезпечення транспортних
засобів первинними засобами пожежогасіння". Вогнегасники
повинні мати пломбу, яка свідчить про те, що вони не були
використані раніше, маркування про відповідність стандарту
та напис, що вказує на дату наступної перевірки;
- кузови транспортних засобів, які перевозять небезпечні
вантажі навалом, не повинні мати механічних пошкоджень та
покриття, що взаємодіє з вантажем;
- кузов типу "фургон" обов'язково повинен мати замковий
пристрій, що забезпечує замикання дверей кузова й дозволяє
їх опломбувати;
- у разі перевезення небезпечних вантажів у транспортних
засобах, що вкриті брезентом, останній повинен бути
водонепроникний та виготовлений з вогнетривкого матеріалу,
або просочений вогнетривкою речовиною;
- на кожний транспортний засіб, що пройшов державний
технічний огляд за місцем реєстрації, компетентний орган
видає свідоцтво про допуск транспортного засобу до
перевезення небезпечного вантажу.
4.2.2. Автомобіль, який перевозить небезпечний вантаж,
повинен бути забезпечений засобами пожежогасіння, усунення
можливих аварій та наслідків забруднення навколишнього природного
середовища, надання першої медичної допомоги потерпілим,
індивідуального захисту, спецодягом.
4.2.3. Перелік потрібних документів, які повинен мати водій:
- погоджений з УДАІ МВС України маршрут перевезення
небезпечного вантажу;
- транспортна накладна;
- шляховий лист (з написом червоного кольору на лицьовій
стороні "Небезпечний вантаж") для вітчизняних перевізників;
- свідоцтво про допуск транспортного засобу до перевезення
небезпечних вантажів національного або міжнародного зразка;
- свідоцтво про допуск водія до перевезення небезпечного
вантажу;
- аварійна картка системи інформації про небезпеку.
4.2.4. На випадок надзвичайної ситуації, що може виникнути
при перевезенні небезпечного вантажу, водій повинен мати письмову
Інструкцію з організації безпеки перевезення.
4.3. Екологічний контроль морських та річкових суден.
4.3.1. Екологічний контроль суден проводиться з метою
перевірки:
- виконання ними вимог чинного законодавства та міжнародних
угод України щодо запобігання забрудненню моря;
- наявності свідоцтв про стан судна та його водоохоронного
обладнання;
- відповідності стану судна та його водоохоронного обладнання
виданим на них свідоцтвам.
4.3.2. Під час контролю судна держекоінспектор самостійно або
разом з уповноваженим Головної державної інспекції України з
безпеки судноплавства (далі - ДФІ) або з інспектором державного
портового нагляду морського рибного порту за належністю та спільно
з капітаном (або іншою особою командного складу) проводять:
- огляд суднового водоохоронного обладнання на відповідність
його встановленим правилам охорони морських вод від
забруднення;
- зовнішній огляд судна й поверхні води поблизу нього;
- перевірку наявності пломб на осушувальних системах,
баластових танках, сепараційних установках, системах зливу
за борт лляльних та інших забруднених вод;
- відповідну перевірку гарантій власника судна, зазначених у
судновій декларації, щодо безпеки його судна для внутрішніх
і територіальних вод України.
4.3.3. При огляді судна держекоінспектор самостійно або
спільно з уповноваженим ДФІ або з інспектором державного портового
нагляду морського рибного порту за належністю повинен перевірити
наявність і оформленість відповідним чином таких документів:
- суднової екологічної декларації (додаток 5);
- на нафтових танкерах, на суднах-хімовозах та комбінованих
вантажних суднах, якщо вони перевозять нафту наливом, а
також на суднах, які мають спеціально побудовані вантажні
приміщення сумарною ємністю 200 м(3) і більше та
використовуються для перевезення нафти наливом - "Журналу
нафтових операцій" (частина 1 "Операції машинних
відділень", частина 2 "Вантажі та баластні операції");
- на суднах, які не є танкерами, з головним двигуном
потужністю 75 к.с. і більше - "Журналу нафтових операцій"
(частина 1 "Операції машинних відділень");
- на танкерах-хімовозах та інших суднах, які перевозять рідкі
шкідливі речовини наливом - "Журналу вантажних операцій для
суден, які перевозять шкідливі рідкі речовини наливом";
- на всіх суднах із чисельністю екіпажу, спеціального
персоналу і пасажирів 6 і більше осіб - "Журналу операцій
зі сміттям";
- на суднах, які перевозять шкідливі речовини в будь-якому
упакуванні (тарі), вантажних контейнерах, знімних танках,
насипом і навалом або в автодорожніх чи залізничних
цистернах - схваленого Регістром або іншою класифікаційною
організацією документа, який підтверджує, що тара та
пристрої, застосовані для пакування шкідливих речовин,
запобігають забрудненню морських вод;
- актів та інших документів, що підтверджують здавання судном
на плавзбирачі або берегові приймальні споруди вод,
забруднених нафтопродуктами або іншими шкідливими
речовинами, господарсько-фекальних стічних вод, побутового
і промислового сміття та баластових вод;
- записів у судновому журналі про опломбування всіх клапанів,
клінкерів та інших запірних пристроїв, через які можуть
скидатися за борт забруднені нафтопродуктами або іншими
шкідливими речовинами води;
- схеми розташування клапанів тощо для кожної суднової
системи, за допомогою яких виконуються операції зі
шкідливими речовинами, включаючи пристрої для збирання
сміття;
- міжнародне свідоцтво про запобігання забрудненню нафтою;
- свідоцтво, що засвідчує об'ємні та вагові характеристики
судна;
- судновий журнал.
4.3.4. У разі відсутності на судні потрібного документа або
неналежного його оформлення і заповнення держекоінспектор повинен
відзначити цей факт у Акті про перевірку, який складається в
довільній формі.
4.3.5. Не підлягають екологічному контролю на державному
кордоні України судна, для яких держкордон не відкривається
(круїзні судна тощо).
5. Екологічний контроль вантажів
5.1. Основними завданнями екологічного контролю вантажів є:
- виявлення фактів несанкціонованого ввезення, вивезення та
транзитного перевезення підконтрольних вантажів територією
України;
- державний контроль за виконанням вимог природоохоронного
законодавства та норм і правил екологічної безпеки при
санкціонованому перевезенні вантажів територією України;
- забезпечення пропуску на територію України належно
оформлених, позначених, упакованих та обладнаних
небезпечних вантажів.
5.2. Екологічний контроль вантажів передбачає два послідовних
етапи контролю:
- перевірка товаросупровідних документів на вантажі, які
перетинають кордон;
- безпосередній екологічний контроль вантажів.
5.3. Під час здійснення екологічного контролю вантажів
перевірці підлягають документи, наявність яких передбачена
відповідними постановами Кабінету Міністрів України та
міжнародними угодами для перевезень будь-яким видом транспорту, а
саме:
- транспортна накладна для відповідного виду транспорту -
міжнародна товаротранспортна накладна (CMR), залізнична
накладна, авіанакладна, коносамент, товаротранспортна
накладна (ТТН) тощо;
- контракт (тільки у випадку здійснення екологічного контролю
в зоні діяльності регіональних митниць і митниць);
- рахунок-фактура (invoice, account, final invoice, Rechnung
тощо);
- дозвіл (ліцензія) на ввезення, вивезення, транзит
екологічно-небезпечних вантажів або відходів;
- сертифікат якості (за умови імпорту);
- сертифікат відповідності (за умови імпорту);
- сертифікат екологічного контролю (для металобрухту, що
експортується);
- карантинний (фітосанітарний) сертифікат (для деревини та
виробів з неї).
Дублікат сертифіката повинен бути завірений в установленому
порядку.
5.3.1. До документів, перелічених у пункті 5.3, у разі
проведення екологічного контролю у країнах експортерах великих
партій вантажів (у відповідності до п.2.5.), у зоні діяльності
регіональних митниць і митниць (за умови експорту) та в морських і
річкових портах (крім паромних переправ, під час розвантаження
суден) оформлюється Екологічна декларація (додаток 6).
5.3.2. У разі переміщення через державний кордон металобрухту
(крім експорту), деревини та виробів з неї, будівельних матеріалів
та промислової сировини, радіаційно забруднених або тих, які за
своїми природними властивостями мають радіоактивність вище
допустимих норм, до документів, перелічених у п.5.3, додається
протокол (сертифікат) радіаційного обстеження.
5.3.3. У разі перевезення автомобільним транспортом
пестицидів та агрохімікатів, які входять до Переліку пестицидів і
агрохімікатів, дозволених до використання в Україні згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.96 N 295
( 295-96-п ), крім вищенаведених документів потрібна наявність
"Листа безпеки" даного виду пестициду, який видається
фірмою-виготовлювачем.
5.3.4. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від
04.03.96 N 288 ( 288-96-п ) "Про затвердження Порядку надання
дозволу на ввезення та застосування незареєстрованих пестицидів і
агрохімікатів іноземного виробництва" для ввезення на територію
України пестицидів і агрохімікатів, що не входять до Переліку
пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні,
потрібна наявність разового дозволу, виданого Укрдержхімкомісією.
5.3.5. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від
12.09.97 N 1016 ( 1016-97-п ) "Про впорядкування контролю за
транскордонним перевезенням відходів і їх утилізацією/видаленням"
установлено, що Мінекобезпеки є спеціально уповноваженим органом у
сфері контролю за транскордонним перевезенням відходів.
Положенням про контроль за транскордонним перевезенням
відходів і їх утилізацією/видаленням, затвердженим цією самою
постановою, передбачено, що для імпорту, експорту або транзиту
через територію України товарів, що були в ужитку, потрібно мати
такі документи:
- дозвіл Мінекобезпеки на імпорт, експорт або транзит;
- довідку про процент зношеності товару (товар допускається
до ввезення при зношенні до 30%);
- довідку про дезінфекцію.
Заповнення повідомлення про транскордонне перевезення
відходів і проведення контролю за транскордонним їх перевезенням
регламентовано відповідною Інструкцією щодо заповнення
повідомлень, затвердженою наказом Мінекобезпеки України від
10.10.97 N 164 ( z0505-97 ) і зареєстрованою в Мін'юсті України
27.10.97 за N 505/2309.
5.3.6. Дозвіл на виробництво, зберігання, транспортування,
використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних
речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів
біотехнології та інших біологічних агентів видається Мінекобезпеки
України згідно з Переліком отруйних речовин, у тому числі
токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших
біологічних агентів, виробництво, зберігання, транспортування,
використання, захоронення, знищення та утилізація яких
здійснюється за наявності дозволу, затвердженим постановою
Кабінету Міністрів України від 20.06.95 N 440 ( 440-95-п ).
5.3.7. Підрозділи Держекоінспекції Мінекобезпеки здійснюють
екологічний контроль експортних партій брухту чорних, кольорових,
інших металів та металокераміки, керуючись Порядком здійснення
екологічного контролю експортних партій брухту чорних і кольорових
металів підрозділами Державної екологічної інспекції Міністерства
охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки
України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
02.07.98 N 999 ( 999-98-п ).
5.3.8. Підставою для провезення через митний кордон України
речовин та продукції під кодами, що зазначені у постанові Кабінету
Міністрів України від 04.01.99 N 15 ( 15-99-п ) "Про перелік
товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню
у 1999 році", є ліцензія, що видається за погодженням з
Мінекобезпеки, або лист-роз'яснення, що продукція не містить
озоноруйнуючих речовин, відповідно до Порядку видачі погодження на
вивезення та ввезення озоноруйнуючих речовин і продукції, що їх
містить, імпорт та експорт яких підлягає ліцензуванню
(затверджений наказом Мінекобезпеки від 04.06.98 р. N 82
( z0380-98 ) і зареєстрований у Мін'юсті України 15.06.98 р. за
N 380/2820).
5.3.9. Працівники служби екологічного контролю під час
переміщення вантажів, що підлягають екологічному контролю,
перевіряють комплект потрібних товарно-транспортних документів,
які надає власник вантажу, вантажовідправник, вантажоперевізник,
вантажоодержувач, експедитор транспортно-експедиційної
організації. Порядок здійснення екологічного контролю, залежно від
місцевих умов, визначається технологічною схемою (процесом)
пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів,
вантажів та іншого майна, що узгоджується керівниками митного
органу, транспортної організації та контрольних служб.
5.4. Безпосередній екологічний контроль вантажу включає три
види контролю:
- оглядовий;
- радіаційний;
- хіміко-аналітичний (при потребі).
5.4.1. Оглядовий контроль під час здійснення екологічного
контролю у пунктах пропуску через державний кордон здійснюється у
разі виникнення підозри на невідповідність вантажу
товарно-супровідним документам. У зоні діяльності внутрішніх
регіональних митниць оглядовий контроль є обов'язковим. При цьому
перевіряються фізичний стан речовини (рідина, порошок, кристалічна
чи гранульна форма, у вигляді брил чи суцільної маси та інше), її
забарвлення, запах, термін придатності тощо. Особливу увагу слід
звернути на відповідність пакувальних матеріалів, ємкостей та тари
сертифікаційним вимогам.
5.4.2. Здійснення радіаційного контролю наведено в розділі 7.
5.4.3. Проведення хіміко-аналітичного контролю наведено у
розділі 8.
5.5. При здійсненні екологічного контролю вантажів, що можуть
становити загрозу або небезпеку для навколишнього природного
середовища, слід керуватися Європейською угодою про міжнародне
дорожнє перевезення небезпечних вантажів ( 994_217 ), ГОСТ
19433-88 "Грузы опасные. Классификация и маркировка", ГОСТ 26319
"Грузы опасные. Упаковка", Положенням про порядок підготовки та
подання інформації про вантаж для його безпечного морського
перевезення, затвердженого наказом Мінтрансу від 14.12.98 N 497
( z0848-98 ) і зареєстрованого в Мін'юсті 30.12.98 за N 848/3288,
та умовами (технічними умовами, правилами, стандартами) безпечного
перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом,
дотримання яких забезпечує повне запобігання будь-якій втраті
вмісту вантажу (просочуванню, висипанню або випаровуванню) на весь
період його транспортування чи зберігання.
Пакувальні матеріали, які перебувають у безпосередньому
контакті з речовинами, що транспортуються, повинні бути інертними
до останніх, стійкими до хімічного та механічного впливу.
5.5.1. Тара з небезпечним вантажем повинна мати маркування,
що характеризує небезпеку вантажу відповідно до ГОСТ 19433-88.
Маркування упаковки або транспортного пакета повинно мати знаки
небезпеки, транспортне найменування вантажу, серійний номер за
класифікацією ООН, класифікаційний шифр.
5.5.2. У разі перевезення залізничним транспортом тара,
упаковка і маркування небезпечних вантажів повинні відповідати
вимогам "Правил перевозок опасных грузов к Соглашению о
международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС)" та
"Правил перевозок опасных грузов по железным дорогам".
5.5.3. Транспортування небезпечних вантажів на морських і
річкових суднах, паромах та інших плавучих засобах повинно
відповідати вимогам Правил морського перевезення небезпечних
вантажів (МОПОГ).
5.6. Перевірка вантажів на морських та річкових суднах.
5.6.1. Вантаж на судні перевіряється з метою з'ясування його
відповідності товаросупровідним документам та виданим дозволам.
Він може бути перевірений також під час вантажно-розвантажувальних
робіт.
5.6.2. На нафтових танкерах, суднах-хімовозах та комбінованих
вантажних суднах, якщо вони перевозять як вантаж нафтопродукти
наливом, держекоінспектор перевіряє відповідність документів щодо
характеру і об'єму (кількості) вантажу - до інформації, викладеної
у екологічній декларації. У разі потреби може бути перевірено
забрудненість атмосферного повітря на судні або поблизу нього.
5.6.3. На суднах-суховантажах, які перевозять підконтрольні
вантажі насипом, перевіряється наявність дозволів на їх
ввезення/вивезення (якщо це передбачено чинним законодавством),
відповідність сертифікатам та заповненій екологічній декларації,
відповідність зовнішньому вигляду тощо. У разі потреби може бути
перевірена забрудненість атмосферного повітря на судні чи поблизу
нього.
5.6.4. На суднах, які перевозять генеральні вантажі в
упаковці, у вантажних контейнерах, змінних танках, в автодорожніх
або залізничних вагонах (цистернах) перевіряється наявність
дозволу на ввезення/вивезення цього вантажу (якщо це передбачено
чинним законодавством), його відповідність сертифікатам та
заповненій екологічній декларації, технічний стан тари й упаковки,
їх відповідність документам, схваленим Морським Регістром або
іншою класифікаційною організацією. При наявності специфічного
(відмінного від навколишнього фонового) запаху в спеціально
обладнаних місцях на території порту може бути здійснено розкриття
упаковки (контейнера) для виявлення джерела забруднення
атмосферного повітря та прийняття рішення.
6. Екологічний контроль об'єктів
тваринного та рослинного світу
6.1. Завданням екологічного контролю щодо об'єктів тваринного
та рослинного світу, а також зоологічних, ботанічних і
мінералогічних колекцій та мисливських трофеїв є запобігання їх
незаконному переміщенню через митний кордон України, перевірка
законності придбання та відповідності кількості, видів та об'єктів
відомостям, зазначеним у товаросупровідних документах, а також
контроль умов утримання живих диких тварин під час їх перевезення.
6.2. Об'єктами тваринного світу є:
- хордові, у тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни,
земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі,
молюски, голкошкірі та інші) тварини в усьому їх видовому й
популяційному розмаїтті та на всіх стадіях розвитку
(ембріони, яйця, лялечки тощо), що перебувають у стані
природної волі;
- частини диких тварин (роги, шкіра тощо);
- продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск, тощо);
- залишки викопних тварин, нори, хатки, лігва, мурашники,
боброві загати та інші споруди тварин.
6.3. Об'єктами рослинного світу є:
- дикорослі та інтродуковані несільськогосподарського
призначення судинні рослини (дерева, кущі, трави та їх
частини - коріння, стебла, плоди, бруньки тощо);
- мохи, мохоподібні та водорості;
- лишайники;
- гриби.
6.4. Переміщення через митний кордон нових для України видів
живих диких тварин і рослин без дозволу Мінекобезпеки
забороняється.
6.5. Переміщення через митний кордон України сировини з диких
тварин і рослин, занесених до додатків 1, 2 і 3 Конвенції про
міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під
загрозою зникнення ( 995_129 ) (СІТЕС), або Європейського
Червоного списку та до Червоної книги України ( 2750-12 ),
регулюється чинним законодавством.
6.6. Підставою для переміщення через митний кордон України є:
- об'єктів тваринного і рослинного світу, занесених до
додатків 1, 2 і 3 СІТЕС, є оригінал дозволу, що видається
відповідним Адміністративним органом СІТЕС;
- об'єктів тваринного та рослинного світу, занесених до
Червоної книги України, крім видів, зазначених у другому
абзаці цього пункту, є оригінал дозволу, виданий
Мінекобезпеки на офіційному бланку за підписом посадової
особи, засвідчений "мокрою" печаткою.
6.7. Ввезення в Україну, вивезення поза її межі та транзитне
перевезення зоологічних, ботанічних та мінералогічних колекцій
здійснюється за оригіналом дозволу, виданого Мінекобезпеки на
офіційному бланку за підписом посадової особи, засвідченим
"мокрою" печаткою. Вивезення за межі України зоологічних,
ботанічних і мінералогічних колекцій без наявності дозволів
спеціально уповноважених органів забороняється.
6.8. Вивезення з України мисливських трофеїв дозволяється за
наявності:
- дубліката ліцензії (на відстріл диких копитних тварин і
ведмедів), копії протоколу полювання, що видається
відповідним мисливським господарством;
- ветеринарного свідоцтва за формою N 2-ВЕТ (видається
головним лікарем ветеринарної медицини адміністративного
району за місцезнаходженням мисливського господарства), на
якому проставлено реєстраційний номер Головного управління
ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією
Мінагропрому України щодо погодження на вивезення продукції
полювання за кордон.
6.9. Забороняється вивезення поза межі України трофеїв або
частин диких тварин (м'ясо, роги, шкіра, хутро, пух, волосся,
ратиці тощо) в усьому їх видовому розмаїтті та на всіх стадіях
розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо) без документів, що
підтверджують законність їх здобуття або набуття.
6.10. Дикі тварини й інші об'єкти тваринного та рослинного
світу, що ввезені в Україну або вивозяться чи перевозяться у межах
її території з порушенням чинних правил і міжнародних угод,
підлягають вилученню у встановленому порядку і реалізуються згідно
з правилами, встановленими Мінекобезпеки.
6.11. У разі вилучення незаконно добутих (набутих) диких
живих тварин та рослин держекоінспектори служби екологічного
контролю вживають заходів щодо їх збереження та, при можливості,
повернення в природне середовище.
6.12. Вилучені під час здійснення екологічного контролю
об'єкти тваринного та рослинного світу до митного оформлення в
установленому порядку можуть передаватись на зберігання до
складів, що підпорядковані митній службі.
7. Радіаційний контроль
7.1. Радіаційний контроль (РК) здійснюється з метою контролю
щодо додержання вимог чинного законодавства при переміщенні через
державний кордон радіоактивних речовин (РР) і ядерних матеріалів
(ЯМ).
7.2. РК усіх вантажів, що перетинають державний кордон
України, у тому числі й транзитних, є обов'язковим. Контроль
проводиться безпосередньо на кордоні до митного оформлення. Для
експортних вантажів РК може бути здійснено в зоні діяльності
регіональних митниць і митниць.
7.3. Основними завданнями радіаційного контролю є:
- виявлення фактів випадкового або навмисного
несанкціонованого ввезення, вивезення та транзитного
перевезення територією України джерел іонізуючого
випромінювання (ДІВ) у вигляді РР і ЯМ;
- контроль за виконанням вимог, норм і правил при
санкціонованому транспортуванні РР і ЯМ через державний
кордон;
- контроль за забезпеченням радіаційної безпеки (РБ)
персоналу, який здійснює перевезення РР і ЯМ, персоналу в
пунктах пропуску через державний кордон та пасажирів.
7.4. РК в пунктах пропуску через державний кордон проводиться
стаціонарними та переносними приладами дозиметричного контролю.
7.5. РК вантажів, багажу та транспортних засобів, які
перетинають державний кордон, передбачає чотири послідовних рівні:
- експрес-контроль наявності іонізуючого випромінювання, яке
йде від об'єкта, що контролюється, здійснюється за
допомогою наявних стаціонарних або переносних дозиметрів;
- детальний контроль - за допомогою переносних дозиметричних
приладів та шляхом візуального огляду об'єктів з метою
виявлення контейнерів або матеріалів, які призначено для
екранування іонізуючого випромінювання;
- поглиблений контроль затриманих об'єктів - за допомогою
обладнання пересувних лабораторій або найближчої
стаціонарної лабораторії, який проводиться персоналом цієї
лабораторії;
- комплексний контроль та ідентифікація затриманих об'єктів,
що проводяться за допомогою обладнання Центральної
стаціонарної лабораторії.
7.6. У разі виявлення спроби несанкціонованого ввезення
радіаційно небезпечного об'єкта, його проїзд (провезення) через
державний кордон України забороняється. Після складання акта про
виявлене порушення об'єкт повертається вантажовідправнику.
7.7. У разі спроби несанкціонованого перевезення радіаційно
небезпечного об'єкта він до митного догляду не допускається і його
переміщення через державний кордон України забороняється. Об'єкт
затримується у пункті пропуску на спеціально обладнаному
майданчику, до визначення подальших дій з ним згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 04.03.97 N 207 ( 207-97-п ) "Про
затвердження Порядку взаємодії органів виконавчої влади та
причетних юридичних осіб у разі виявлення джерел іонізуючого
випромінювання, які перебувають у незаконному обігу".
7.8. Під час санкціонованого перевезення радіаційно
небезпечних об'єктів у разі виявлення порушень норм і правил РБ
при транспортуванні РР і ЯМ об'єкт до митного догляду не
допускається і його подальший рух через державний кордон України
забороняється. Об'єкт затримується в пункті пропуску до усунення
порушень. При ввезенні об'єкта на територію України усунення
порушень норм і правил РБ повинно проводитися на території
держави-відправника.
7.9. Здійснення РК.
7.9.1. Перший рівень контролю (експрес-контроль) є
обов'язковим для всіх об'єктів, що перетинають державний кордон
України.
7.9.2. РК вантажів, які ввозяться або вивозяться через
морські пункти пропуску, може проводитися перед навантаженням або
під час розвантаження суден. У цьому разі, радіаційний контроль
здійснюється за допомогою переносних приладів дозиметричного
контролю.
7.9.3. Якщо прилади дозиметричного контролю не фіксують
перевищення природного фону випромінювання, то проведення контролю
за наступними рівнями необов'язкове і об'єкт може бути пропущено
через державний кордон України.
7.9.4. Якщо приладами дозиметричного контролю зафіксоване
перевищення природного фону випромінювання, то здійснення
подальшого детальнішого контролю є обов'язковим. Перед його
здійсненням держекоінспектор зобов'язаний поінформувати начальника
посту екологічного контролю про факт виявлення потенційно
радіаційно небезпечного об'єкта та про усі наступні дії.
7.9.5. Проведення другого рівня РК здійснюється на спеціально
обладнаній окремій площадці на відстані не менше ніж 50 м від
місць постійної дислокації служб пункту пропуску. Площадка повинна
бути огородженою і позначеною знаками радіаційної небезпеки,
згідно з ГОСТ 17 925-72. Якщо другий рівень РК не підтверджує
радіаційну небезпеку та максимальні рівні питомої концентрації РР
та потужність еквівалентної дози не перевищують рівнів, наведених
у додатку 7, то об'єкт допускається до митного контролю.
7.9.6. У разі підтвердження другим рівнем РК наявності
радіаційно небезпечного об'єкта допуск до митного контролю
можливий за таких обов'язкових умов:
а) ввезення, вивезення або транзит об'єкта по території
України є санкціонованим, що підтверджується відповідними
супровідними документами;
б) транспортування об'єкта здійснюється без порушень Правил
безпеки під час транспортування радіоактивних речовин (ПБТРВ-73).
7.9.7. У разі отримання сигналу від стаціонарної апаратури РК
про перевищення природного рівня випромінювання під час контролю
пасажирського транспортного засобу, пасажири мають пройти по черзі
один за одним через зону дії одного із датчиків апаратури РК. При
виявленні конкретної особи, власне випромінювання якої перевищує
природний фон, ця особа направляється на проведення РК другого
рівня з використанням переносної дозиметричної апаратури для
виявлення та вилучення джерела випромінювання.
7.9.8. Пасажирський транспортний засіб підлягає проведенню РК
другого рівня, якщо сигнал експрес-контролю показує перевищення
фону. Він відводиться на окрему площадку для проведення подальшої
ідентифікації джерела перевищення природного фону та його
вилучення у встановленому порядку.
7.9.9. Якщо результати детального РК не дозволяють зробити
однозначного висновку щодо радіаційної безпечності об'єкта або про
дотримання Правил безпеки (ПБТРВ-73) під час санкціонованого
перевезення радіаційно небезпечного об'єкта, то він затримується
та переводиться на окрему площадку для проведення третього рівня
поглибленого РК, який виконується персоналом регіональної
пересувної лабораторії або найближчої стаціонарної радіологічної
лабораторії.
Залежно від результатів проведення третього рівня РК
приймається рішення про можливість перетинання об'єктом державного
кордону.
7.9.10. РК четвертого рівня - це комплексний контроль
об'єктів, яких затримано при вивезенні з території України, за
допомогою обладнання центральної стаціонарної лабораторії, з метою
аналізу виду виявлених РР і ЯМ та їх радіонуклідного (ізотопного)
складу.
7.10. Нормативи з обслуговування та контролю функціонування
технічних засобів РК.
7.10.1. Під час експлуатації технічних засобів РК
обов'язковими роботами, що регламентуються, є такі:
- щоденна перевірка працездатності стаціонарної та пересувної
вимірювальної апаратури методом вимірювання фонових
показників випромінювання;
- щоденна (на початку зміни) перевірка функціонування засобів
зв'язку;
- щотижнева перевірка працездатності апаратури РК пересувних
радіометричних лабораторій за допомогою стандартних джерел
іонізуючого випромінювання;
- щотижнева протипилова профілактика переносних
(індивідуальних) дозиметрів, які застосовуються на постах
екологічного контролю, та всієї апаратури пересувних
лабораторій відповідно до правил їх експлуатації;
- щомісячна перевірка працездатності апаратури РК
(стаціонарної та переносної), яка проводиться персоналом
пересувних лабораторій за допомогою стандартних джерел
іонізуючого випромінювання;
- щорічна перевірка технічних засобів постів екологічного
контролю, пересувних лабораторій та центральної
стаціонарної лабораторії проводиться особами, які мають
право на проведення відповідних метрологічних робіт.
7.11. Правила радіаційної безпеки (РБ) при роботі персоналу
постів екологічного контролю, пересувних лабораторій та
центральної стаціонарної радіометричної лабораторії визначаються
чинними нормами радіаційної безпеки НРБ-76/87 або НРБУ-97 та
основними санітарними правилами при роботах з джерелами
випромінювання ОСП -72/87, а саме:
7.11.1. У разі виявлення радіаційно небезпечного об'єкта всі
особи, крім персоналу поста екологічного контролю, який
безпосередньо проводить контроль, повинні бути переміщені на
безпечну відстань.
7.11.2. У разі виявлення радіаційно небезпечного об'єкта,
провезення якого через державний кордон є несанкціонованим або
санкціонованим, але з порушенням правил безпечного
транспортування, подальша робота з об'єктом у разі потреби (третій
та четвертий рівень РК) проводиться тільки за нарядом-допуском, що
регламентує конкретний характер, місце проведення та тривалість
робіт - з урахуванням потужності експозиційної дози на визначеній
відстані.
7.11.3. Транспортні об'єкти з радіоактивними вантажами, на
поверхні яких потужність випромінювання не перевищує 0,03 мР/год
(0,30 мкЗв/год) та питома активність речовин не перевищує
0,002 мкКі/грам, можуть перевозитись усіма видами транспорту на
умовах радіаційно безпечних.
7.11.4. Транспортування природних радіоактивних речовин,
гранично допустима або питома активність яких менша від
показників, установлених ПБТРВ-73 (0,002 мкКі/грам), дозволяється
здійснювати всіма видами транспорту й поштовим зв'язком на умовах
транспортування вантажів, радіаційно безпечних. Проте, у всіх
випадках ці речовини поміщаються в тару для продукції
виробничо-технічного призначення, що унеможливлює їх розсіювання.
При цьому потужність дози випромінювання на поверхні упаковок не
повинна перевищувати 0,3 мБер/год. На внутрішню поверхню кришки
таких упаковок має наноситись знак радіаційної небезпеки.
7.12. Вимоги до пакування радіаційно небезпечних вантажів.
7.12.1. Радіаційні упаковки в спеціальному чи універсальному
контейнері повинні бути розміщені (або екрановані) таким чином,
щоб потужність еквівалентної дози випромінювання в усякій точці
зовнішньої поверхні контейнера не перевищувала 200 мБер/год
(2 мЗв/год) та на відстані 2 м від цих поверхонь - 10 мБер/год
(0,1 мЗв/год).
7.12.2. Радіаційні упаковки повинні бути розміщені (або
екрановані) таким чином, щоб потужність еквівалентної дози
випромінювання в усякій точці зовнішньої поверхні транспортного
засобу та в межах відведених на суднах місць не перевищувала
200 мБер/год (2 мЗв/год), на відстані 2 м від цих поверхонь
10 мБер/год (0,10 мЗв/год), у місці розташування водія -
2 мБер/год (0,02 мЗв/год).
7.12.3. При перевезенні радіаційних упаковок пасажирськими та
вантажними літаками потужність дози випромінювання від радіаційних
упаковок у місцях розташування екіпажу літака та пасажирів (на
рівні підлоги) не повинна перевищувати 2 мБер/год (0,02 мЗв/год).
7.12.4. Дрібні партії радіаційних упаковок можуть бути
прийняті до перевезення у багажних вагонах пасажирського поїзда
(вантажобагажем). Потужність дози випромінювання у місцях
постійного перебування людей у багажному вагоні не повинна
перевищувати 1 мБер/год або 0,01 мЗв/год (гранично допустима доза
опромінення осіб - 0,5 Бер/рік).
8. Хіміко-аналітичний контроль речовин
8.1. Хіміко-аналітичний контроль складається з двох
ступенів - попереднього та повного і виконується у зоні діяльності
регіональних митниць і митниць.
8.1.1. Попередній хіміко-аналітичний контроль здійснюється,
коли виникає вмотивована підозра щодо невідповідності речовин, що
перевіряються, їх сертифікатам якості або ж у разі відсутності в
сертифікатах даних про зафіксовані при оглядовому контролі певні
відхилення у фізичному стані речовини, а також - у разі
невідповідності кольору та запаху.
8.1.2. Повний хіміко-аналітичний контроль проводиться у разі
виявлення значних, суттєвих розбіжностей між даними сертифіката
якості та даними, отриманими під час проведення попереднього
контролю.
8.1.3. Проведення лабораторних досліджень є підставою для
затримки вантажу до отримання висновків за результатами аналізів.
