регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної
продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова
ціна.
1.20.5-1. Якщо звичайна ціна не може бути визначена з
використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для
доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені
національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а
також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових
прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість",
"ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які
використовуються в національних положеннях (стандартах)
бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки
майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна",
визначеного цим Законом. ( Пункт 1.20 доповнено підпунктом
1.20.5-1 згідно із Законом N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 )
1.20.5-2. Центральний орган виконавчої влади з регулювання
ринків фінансових послуг встановлює методику визначення звичайної
ціни страхового тарифу. ( Пункт 1.20 доповнено підпунктом 1.20.5-2
згідно із Законом N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 )
1.20.6. У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт,
послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх
відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або
якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або
недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається
ціна договору.
1.20.7. Звичайна процентна ставка за депозит - процентна
ставка, що встановлюється залежно від строків та розміру депозиту
за рішенням платника податку, яке має бути оприлюдненим та
встановлювати однакові правила щодо укладення депозитного договору
з будь-якими категоріями осіб з урахуванням обмежень, установлених
законом. Порядок оприлюднення інформації щодо умов укладення
депозитного договору визначається для банківських установ
Національним банком України, для небанківських фінансових установ
- державним органом, визначеним законом. До депозитів не належать
суми завдатку, внесеного як забезпечення договірних зобов'язань
однією стороною договору перед іншою.
1.20.8. Обов'язок доведення того, що ціна договору не
відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим
Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому
законом. При проведенні перевірки платника податку податковий
орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний
обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу
першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
1.20.9. Додатково до правил визначення звичайної ціни,
встановлених цим пунктом, Кабінет Міністрів України має право
встановити методологію визначення звичайної ціни товарів (робіт,
послуг), які продаються (надаються) платниками податку,
визначеними як природні монополісти відповідно до закону, виходячи
з таких правил:
а) у разі коли неможливо визначити ціну товарів (робіт,
послуг) через відсутність або недоступність відповідної
інформації, для визначення звичайної ціни використовується метод
ціни перепродажу (наступного продажу) таких товарів (робіт,
послуг). При цьому ціна товарів (робіт, послуг), що продаються
платником податку, визначається на рівні ціни, за якою такі товари
(роботи, послуги) перепродаються їх покупцем у разі наступного
продажу, з урахуванням визначених за допомогою застосування
звичайних цін фактичних витрат, понесених цим покупцем під час
продажу та просування на ринок цих товарів (робіт, послуг), а
також звичайного для даного виду діяльності прибутку покупця (без
врахування ціни, за якою покупцем були придбані у продавця
товари);
б) у разі неможливості використання методу ціни перепродажу
товарів (робіт, послуг) використовується метод "витрати плюс"
(витратний), за яким ціна товарів (робіт, послуг), що продаються
платником податку, визначається як сума фактичних (понесених)
витрат та звичайного для даного виду діяльності прибутку. При
цьому враховуються визначені із застосуванням звичайних цін
витрати на виробництво (придбання) та (або) продаж товарів, їх
транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати.
1.20.10. Донарахування податкових зобов'язань платника
податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін
здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування
податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників
податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, -
також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким
законом.
Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для
визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом,
незалежно від виду господарської операції, що здійснюється
платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони
такої операції. ( Абзац другий підпункту 1.20.10 в редакції Закону
N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 )
( Пункт 1.20 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 639/97-ВР від 18.11.97, в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 )
від 24.12.2002 )
1.21. Доходи з джерелом їх походження з України - будь-які
доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів
їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди,
роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених
резидентами України, доходи від надання резидентам або
нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в
Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до
портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого
майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків
та премій на страхування і перестрахування ризиків на території
України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування
ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи
від господарської діяльності на митній території України або на
територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у
зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних
складах тощо).
1.22. Фінансова допомога - безповоротна фінансова допомога
або поворотна фінансова допомога.
1.22.1. Безповоротна фінансова допомога - це:
сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами
дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають
відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком
бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;
сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору
позичальником після її списання, якщо така безнадійна
заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат
кредитора;
сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи
фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку
позовної давності;
основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку
без встановлення строків повернення такої основної суми, за
винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів
до запитання у банківських установах, а також сума процентів,
нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);
сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної
фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець
звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку
України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої
поворотної фінансової допомоги.
1.22.2. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів,
передана платнику податку у користування на визначений строк
відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів
або надання інших видів компенсацій як плати за користування
такими коштами.
( Пункт 1.22 статті 1 в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002 )
1.23. Безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:
товари, що надаються платником податку згідно з договорами
дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або
іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і
нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких
угод;
роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги
про компенсацію їх вартості;
товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне
зберігання і використані нею в її виробничому або господарському
обороті.
1.24. Відповідальне зберігання - господарська операція
платника податку, що передбачає передання згідно з договорами
схову матеріальних цінностей на зберігання іншій особі без права
їх використання у господарському обороті такої фізичної чи
юридичної особи, з подальшим поверненням цих матеріальних активів
платнику податку без зміни їх якісних або кількісних
характеристик.
1.25. Безнадійна заборгованість - заборгованість, яка
відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:
заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної
давності;
прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною
внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії
кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника,
не призвели до повного погашення заборгованості; ( Абзац третій
пункту 1.25 статті 1 в редакції Закону N 1957-IV ( 1957-15 ) від
01.07.2004 )
заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок
недостатності майна: ( Пункт 1.25 статті 1 доповнено абзацом
згідно із Законом N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 )
фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути
спрямовано стягнення; ( Пункт 1.25 статті 1 доповнено абзацом
згідно із Законом N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 )
фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або
юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому
законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта
підприємницької діяльності); ( Пункт 1.25 статті 1 доповнено
абзацом згідно із Законом N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 )
заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок
недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих
аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у
заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що
інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого
майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;
заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з
дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору),
підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також
визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або
недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб,
засуджених до позбавлення волі.
( Пункт 1.25 із змінами, внесеними згідно із Законом N 639/97-ВР
від 18.11.97 )
1.26. Пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з
наведених нижче ознак:
юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку,
або контролюється таким платником податку, або перебуває під
спільним контролем з таким платником податку;
фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють
контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи
вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки)
як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік
або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її
чоловіка (дружини);
посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від
імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення,
зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.
Під здійсненням контролю слід розуміти володіння
безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи
юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного
фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів
у керівному органі такого платника податку або володіння часткою
(паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду
платника податку.
Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного
фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається
як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній
особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які
контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.
1.27. Емісійний дохід - сума перевищення надходжень,
отриманих емітентом від продажу власних акцій або інших
корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів, над номінальною
вартістю таких акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних
сертифікатів (при їх первинному розміщенні), або над ціною
зворотного викупу при повторному розміщенні інвестиційних
сертифікатів та акцій інвестиційних фондів. ( Пункт 1.27 статті 1
в редакції Закону N 2831-III ( 2831-14 ) від 29.11.2001 )
1.28. Iнвестиція - господарська операція, яка передбачає
придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних
прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Iнвестиції
поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.
1.28.1. Під капітальною інвестицією слід розуміти
господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд,
інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та
нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим
Законом.
1.28.2. Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську
операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних
паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові
інвестиції поділяються на прямі та портфельні.
Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає
внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в
обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.
Портфельна інвестиція - господарська операція, яка передбачає
придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів
за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із скупівлі
акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним
особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми
акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих
інвестицій). ( Абзац третій підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1
із змінами, внесеними згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 )
1.28.3. Під реінвестицією слід розуміти господарську
операцію, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових
інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від
інвестиційних операцій.
1.29. Податок, оподаткування, платник податку - відповідно
податок на прибуток підприємств, оподаткування прибутку
підприємств, платник податку на прибуток підприємств. Визначені у
цьому Законі: податки, визначені статтею 13 цього Закону, а також
податок на виплату виграшів, доходи від страхової діяльності,
інші податки, які утримуються при виплаті доходів (прибутків), є
видами податку на прибуток і не вважаються нововведеними
податками. ( Пункт 1.29 статті 1 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 639/97-ВР від 18.11.97, N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002 )
1.30. Роялті - платежі будь-якого виду, одержані як
винагорода за користування або за надання права на користування
будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва
або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях
інформації, відео- або аудиокасети, кінематографічні фільми або
плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання
будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи
торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули,
процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або
наукового досвіду (ноу-хау).
Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності,
визначених у частині першій цього пункту, у володіння або
розпорядження чи власність особи або якщо умови користування
такими об'єктами власності надають право користувачу продати або
відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити
(розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права
на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового
досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення
(розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.
( Пункт 1.30 статті 1 в редакції Закону N 1523-III ( 1523-14 ) від
02.03.2000 )
1.31. Продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються
згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими
цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав
власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від
строків її надання, а також операції з безоплатного надання
товарів.
Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах
договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення,
інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу
прав власності на такі товари.
Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції
цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг),
з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у
тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари,
об'єктами власності за компенсацію, а також операції з
безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж
результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на
користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж,
передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а
також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів,
знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної,
в тому числі промислової, власності.
( Статтю 1 доповнено пунктом 1.31 згідно із Законом N 639/97-ВР
від 18.11.97 )
1.32. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи,
направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи
в організації такої діяльності є регулярною, постійною та
суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену
діяльність особи через свої постійні представництва, філіали,
відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену
особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на
користь першої особи. ( Статтю 1 доповнено пунктом 1.32 згідно із
Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 )
1.33. Лотерея - господарська операція, яка передбачає продаж
гравцю права на участь у розігруванні призу за випадковою
вірогідністю за кошти або в обмін на інші цінності, а також
безоплатне отримання такого призу у власність, у разі визнання
такого гравця переможцем.
Призовий фонд - сукупність призів, які підлягають виплаті
переможцям лотереї відповідно до оприлюднених умов її проведення.
( Статтю 1 доповнено пунктом 1.33 згідно із Законом N 1969-III
( 1969-14 ) від 21.09.2000 )
1.34. Iнститути спільного інвестування (IСI) - інвестиційні
фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, корпоративні
інвестиційні фонди та пайові інвестиційні фонди, що створені
відповідно до законодавства.
( Статтю 1 доповнено пунктом 1.34 згідно із Законом N 2831-III
( 2831-14 ) від 29.11.2001 )
1.35. Фрахт
1.35.1. Фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за
договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного
засобу (їх частин) для цілей:
перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними
суднами;
перевезення вантажів залізничним або автомобільним
транспортом.
( Підпункт 1.35.1 пункту 1.35 статті 1 в редакції Закону N 1957-IV
( 1957-15 ) від 01.07.2004 )
1.35.2. Доходи нерезидентів, отримані як фрахт,
оподатковуються за правилами, визначеними пунктом 13.5 статті 13
цього Закону.
1.35.3. Для цілей цього Закону під терміном "базова ставка
фрахту" розуміється сума фрахту, включаючи витрати з навантаження,
розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів,
збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного
засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з
укладеним договором фрахтування.
( Статтю 1 доповнено пунктом 1.35 згідно із Законом N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 )
1.36. Iнжиніринг - надання послуг (виконання робіт) зі
складання технічних завдань, проведення наукових досліджень,
складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних
обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва
об'єктів, розробка технічної документації, проектування та
конструкторське опрацювання об'єктів техніки і технології,
консультації та авторський нагляд під час монтажних та
пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного,
фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами
(роботами).
( Статтю 1 доповнено пунктом 1.36 згідно із Законом N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 )
1.37. Договір довгострокового страхування життя - договір
страхування життя строком на 10 років і більше, який містить умову
сплати страхових внесків (платежів, премій) протягом не менш як
5 років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа
дожила до закінчення строку дії договору страхування чи події,
передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного
договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат
протягом перших 10 років його дії, крім тих, що провадяться у разі
настання страхових випадків, пов'язаних із смертю застрахованої
особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, що
призвели до встановлення застрахованій особі інвалідності I групи,
при цьому страхова виплата провадиться незалежно від терміну
сплати страхових внесків (платежів, премій). ( Статтю 1 доповнено
пунктом 1.37 згідно із Законом N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002,
в редакції Закону N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 )
1.38. Сертифікат фонду операцій з нерухомістю - інвестиційний
сертифікат, що засвідчує право його власника на отримання доходу
від інвестування в операції з нерухомістю відповідно до закону.
( Статтю 1 доповнено пунктом 1.38 згідно із Законом N 1957-IV
( 1957-15 ) від 01.07.2004 )
1.39. Iпотечний сертифікат (у тому числі іпотечний сертифікат
участі та іпотечний сертифікат з фіксованою дохідністю) -
особливий вид цінного паперу, забезпечений іпотечними активами або
іпотеками відповідно до закону. ( Статтю 1 доповнено пунктом 1.39
згідно із Законом N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 )
1.40. Консолідований іпотечний борг - зобов'язання за
договорами про іпотечний кредит, реформовані кредитодавцем
відповідно до закону. ( Статтю 1 доповнено пунктом 1.40 згідно із
Законом N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 )
1.41. Фонд банківського управління - кошти учасників фондів
банківського управління та інші активи, що знаходяться у довірчому
управлінні уповноваженого банку відповідно до закону. ( Статтю 1
доповнено пунктом 1.41 згідно із Законом N 1957-IV ( 1957-15 ) від
01.07.2004 )
1.42. Недержавне пенсійне забезпечення - пенсійне
забезпечення, яке здійснюється недержавними пенсійними фондами,
страховими організаціями та банками відповідно до Закону України
"Про недержавне пенсійне забезпечення" ( 1057-15 ). ( Статтю 1
доповнено пунктом 1.42 згідно із Законом N 1957-IV ( 1957-15 ) від
01.07.2004 )
1.43. Iнші терміни використовуються у значеннях, визначених
законами з питань оподаткування, а також національними положеннями
(стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим
Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань
оподаткування у частині визначення термінів. ( Статтю 1 доповнено
пунктом 1.43 згідно із Законом N 1957-IV ( 1957-15 ) від
01.07.2004 )
Стаття 2. Платники податку
2.1. Платниками податку є:
2.1.1. З числа резидентів - суб'єкти господарської
діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та
організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання
прибутку як на території України, так і за її межами.
2.1.2. З числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи,
створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують
доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та
організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з
міжнародними договорами України або законом.
2.1.3. Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи
платників податку (далі - філії), зазначених у підпункті 2.1.1
цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на
території іншої, ніж такий платник податку, територіальної
громади.
Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення
щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до
бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також
до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням,
визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму
податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за
місцезнаходженням філій.
Сума податку на прибуток філій за відповідний звітний
(податковий) період визначається розрахунково виходячи із
загальної суми податку, нарахованого платником податку,
розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій
та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах
такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням
філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних
відрахувань цього платника податку.
Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим
підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня
року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи
за місцезнаходженням такого платника податку та його філій
(відокремлених підрозділів). Зміна порядку сплати податку протягом
звітного року не дозволяється. При цьому філії (відокремлені
підрозділи) подають податковому органу за своїм місцезнаходженням
розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого
податку, форма якого встановлюється центральним органом державної
податкової служби України, виходячи з положень цього підпункту.
( Абзац четвертий підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 в редакції
Закону N 1523-III ( 1523-14 ) від 02.03.2000 )
Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку
до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням філії несе
платник податку, у складі якого знаходиться така філія.
( Підпункт 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 в редакції Закону
N 639/97-ВР від 18.11.97 )
2.1.4. Постійні представництва нерезидентів, які отримують
доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські
(представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх
засновників.
2.2. Платниками податку на прибуток, одержаний від
господарської діяльності залізничного транспорту, є управління
залізниці. Перелік робіт та послуг, що належать до господарської
діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом
Міністрів України.
2.2.1. Доходи залізниць, одержані від господарської
діяльності залізничного транспорту, визначаються у межах доходних
надходжень, перерозподілених між залізницями у порядку,
затверджуваному Кабінетом Міністрів України.
2.2.2. Платниками податку на прибуток, що одержаний не від
господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства
залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.
2.3. Національний банк України та його установи (крім
госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку)
сплачують до Державного бюджету України суму перевищення валових
доходів консолідованого балансу над валовими витратами та частиною
валових витрат років, що передують звітному (у разі коли вони не
відшкодовані валовими доходами таких років) після закінчення
фінансового року. У разі перевищення за підсумками року
затверджених видатків Національного банку України над отриманими
доходами дефіцит покривається за рахунок Державного бюджету
України.
2.4. Установи кримінально-виконавчої системи та їх
підприємства, які використовують працю спецконтингенту,
спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної Державним
департаментом України з питань виконання покарань, на фінансування
господарської діяльності таких установ та підприємств з включенням
сум таких доходів до відповідних кошторисів їх фінансування,
затверджених Державним департаментом України з питань виконання
покарань. ( Пункт 2.4 статті 2 із змінами, внесеним згідно із
Законами N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98, N 2377-IV ( 2377-15 )
від 20.01.2005 )
2.5. Постійне представництво до початку своєї господарської
діяльності стає на облік в податковому органі за своїм
місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим
органом України. Постійне представництво, яке розпочало свою
господарську діяльність до реєстрації у податковому органі,
вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним
прибутки вважаються прихованими від оподаткування. ( Пункт 2.5
статті 2 в редакції Закону N 639/97-ВР від 18.11.97 )
Стаття 3. Об'єкт оподаткування
3.1. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається
шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного
періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:
суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5
цього Закону;
суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із
статтями 8 і 9 цього Закону.
Стаття 4. Валовий доход
4.1. Валовий доход - загальна сума доходу платника податку
від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом
звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній
формах як на території України, її континентальному шельфі,
виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Валовий доход включає:
4.1.1. Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг),
у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають
статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних
паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних
сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій
з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску
(розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та
операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
( Підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97, в редакції Закону N 1957-IV
( 1957-15 ) від 01.07.2004 )
4.1.2. Доходи від здійснення банківських, страхових та інших
операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними
цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та
вимогами.
4.1.3. Доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього
Закону.
4.1.4. Доходи від спільної діяльності та у вигляді
дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті,
володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення
операцій лізингу (оренди).
4.1.5. Доходи, не враховані в обчисленні валового доходу
періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.
4.1.6. Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно,
у вигляді:
сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником
податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг),
безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх
надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7
цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та
його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної
особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3
Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів
природного газу" ( 911-15 ); ( Абзац другий підпункту 4.1.6 пункту
4.1 статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 911-IV
( 911-15 ) від 05.06.2003 )
сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником
податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець
такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку
(у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із
законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право
застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2
статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх
податкових періодах платник податку повертає таку поворотну
фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий
платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої
поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками
податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому
валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму
умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що
надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її
видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила,
визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової
допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями,
іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної
особи, розташованими на території України, не призводять до зміни
їх валових витрат або валових доходів;
сум невикористаної частини коштів, що повертаються із
страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього
Закону;
сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів
згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;
сум коштів страхового резерву, використаних не за
призначенням;
вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку
згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та
використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;
сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за
рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних
органів, суду;
сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що
повертається на його користь за рішенням суду;
сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями
підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого
акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету,
та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки
до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; ( Абзац
