перелік посадових осіб, які повинні знати і виконувати
інструкцію;
визначення вимог до осіб (вік, освіта, стан здоров'я), які
можуть займати цю посаду;
виробничі обов'язки;
чітке визначення взаємовідносин з суміжними службами,
підпорядкування, виробничої дисципліни;
перелік нормативно-технічної документації, знання якої
необхідне;
обсяг професійних знань щодо експлуатації та особистої
безпеки;
визначення прав посадової особи;
термін перегляду, затвердження та введення в дію.
2.7.4. Iнструкції повинні переглядатися у разі зміни умов і
режимів експлуатації, схем, технології і устаткування, а також
внесення змін до нормативних документів, але не рідше одного разу
за три роки.
Всі суттєві зміни і доповнення слід негайно вносити до чинних
інструкцій і доводити до відома працівників, для яких знання цих
інструкцій є обов'язковим.
Після внесення змін і доповнень інструкції затверджує
керівництво Водоканалу або виробничого підрозділу (служби).
2.8. Технічна звітність.
2.8.1. Підрозділи і служби Водоканалу зобов'язані складати
технічні звіти за встановленою формою. Періодичність і форма
звітності залежить від місцевих умов встановлюються адміністрацією
Водоканалу.
2.8.2. Технічні звіти повинні містити основні показники
роботи споруд, устаткування, комунікацій. Технічний звіт
супроводжується запискою з аналізом роботи споруд і устаткування
за звітний період. У записці слід зазначити досягнення і недоліки
в експлуатації, результати роботи над вдосконаленням споруд,
технології і впровадженням нових схем, технологій, устаткування
тощо.
2.8.3. На підставі поточних звітів підрозділи і служби
складають річні звіти, що містять дані про основні етапи роботи
підрозділу (служби) за рік.
Річні звіти є основою для розробки перспективних планів
розвитку систем водопостачання і каналізації, вдосконалення їх
експлуатації, поліпшення обслуговування населення і підвищення
техніко-економічних показників роботи.
2.8.4. Строки зберігання звітної документації:
журналів експлуатації - 2 роки;
зведених відомостей, діаграм приладів - 3 роки;
поточних і квартальних звітів - 3 роки;
річних звітів - постійно.
2.9. Планово-попереджувальний ремонт.
2.9.1. Система планово-попереджувальних ремонтів (ППР) споруд
і устаткування Водоканалу включає в себе організаційно-технічні
заходи нагляду і догляду за спорудами і всіма видами ремонту, які
здійснюються періодично за заздалегідь розробленим планом.
2.9.2. Метою ППР є попередження передчасного зносу споруд і
устаткування, запобігання аварій, забезпечення безперебійної
роботи споруд і устаткування при високих якісних і
техніко-економічних показниках.
2.9.3. Огляди споруд і устаткування повинні проводитись
періодично, за затвердженим керівництвом календарним планом.
2.9.4. На основі даних цих оглядів і профілактичного
обслуговування складаються дефектні відомості, розробляється
проектно-кошторисна документація і проводяться поточний і
капітальний ремонти.
2.9.5. Дефектну відомість і журнал оглядів і ремонтів
устаткування, споруд та будівель складають за формами, наведеними
в таблицях 2.1 і 2.2 Положення про проведення
планово-попереджувального ремонту на підприємствах
водопровідно-каналізаційного господарства (1990) і Положення про
проведення планово-попереджувального ремонту промислових будівель
та споруд.
Чинність цих Положень стосовно вказаних в них міжремонтних
строків не поширюється на споруди, розташовані в районах
підвищеної сейсмічності, з просадними грунтами та на територіях
гірничних виробок.
2.9.7. Поточний ремонт виконують за рахунок експлуатаційних
витрат, включають до техпромфінплану Водоканалу і здійснюють
силами ремонтних підрозділів чи експлуатаційного персоналу.
2.9.8. Капітальний ремонт виконують силами
ремонтно-будівельних організацій (підрядним способом) чи ремонтних
бригад Водоканалу (господарським способом).
2.9.9. Впровадження систем ППР входить до обов'язків
керівника Водоканалу.
2.9.10. Керівництво проведенням ППР покладається на головного
інженера Водоканалу.
2.9.11. Безпосередньо за проведення ППР на об'єктах
Водоканалу відповідають начальники відповідних служб і
підрозділів.
2.9.12. На працівників, відповідальних за проведення ППР,
покладається виконання таких робіт:
розробка планів капітального ремонту і графіків оглядів
поточного і капітального ремонтів;
організація технічного інструктажу працівників, зайнятих на
ремонтних роботах;
складання заявок на матеріали, запасні частини і
устаткування;
перевірка забезпеченості робіт матеріалами, запасними
частинами, механізмами, робочою силою тощо;
складання кошторисів та іншої технічної документації;
організація виготовлення запасних частин, деталей та
конструкцій;
контроль за раціональним використанням механізмів,
матеріалів, електроенергії і палива;
перевірка комплектності і технічного стану нового обладнання;
проведення заходів з організації праці, техніки безпеки і
охорони праці;
ведення обліку усіх видів ремонтних робіт;
підготовка до здачі і участь в прийманні в експлуатацію
відремонтованих об'єктів.
2.10. Охорона праці.
2.10.1. Відповідно до Закону України "Про охорону праці"
керівництво Водоканалу повинно забезпечити:
безпеку виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;
працюючих засобами індивідуального та колективного захисту;
професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників з
питань охорони праці, пропаганду безпечних методів праці;
виконання санітарно-гігієнічних нормативів умов праці та
оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;
професійний добір виконавців для певних видів робіт.
2.10.2. До організації роботи з охорони праці у Водоканалах
створюються служби охорони праці, які підпорядковуються
безпосередньо керівникові підприємства і прирівнюються до основних
виробничо-технічних служб.
2.10.3. Служба охорони праці керується у своїй діяльності
Законом України "Про охорону праці" ( 2964-12 ), Кодексом законів
про працю України ( 322-08 ), державними міжгалузевими і галузевим
актами Державного комітету по нагляду за охороною праці
(правилами, стандартами, нормами, інструкціями та іншими
документами), чиним Положенням про організацію роботи з управління
охороною праці в житлово-комунальному господарстві України,
затвердженим Держжитлокомунгоспом та Типовим положенням про службу
охорони праці, затвердженим Держнаглядохоронпраці.
2.10.4. Для привертання уваги працюючих до безпосередньої
небезпеки, попередження про можливу небезпеку, а також для
доведення до працюючих необхідної інформації з охорони праці у
Водоканалах застосовують сигнальні кольори та знаки безпеки згідно
з чинними ГОСТами та відомчими керівними матеріалами,
затвердженими Держжитлокомунгоспом.
2.10.5. Усі нещасні випадки, професійні захворювання і аварії
у Водоканалах підлягають обов'язковому розслідуванню спеціально
призначеною комісією та обліку за встановленими формами згідно з
Положенням про розслідування та облік нещасних випадків,
професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і
організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України
від 10.08.93 N 623 ( 623-93-п ).
3. Диспетчерська служба
3.1. Призначення і завдання диспетчерської служби.
3.1.1. Загальне оперативне керівництво експлуатацією систем
водопостачання і каналізації та додержання заданих режимів їх
роботи покладається на диспетчерську службу Водоканалу.
3.1.2. До завдань диспетчерської служби входять:
управління і керівництво експлуатацією систем водопостачання
і каналізації в цілому та окремими підприємствами і спорудами;
забезпечення нормальних режимів роботи систем водопостачання
і каналізації;
контроль за проведенням аварійних робіт на мережах та
спорудах;
приймання заявок на ліквідацію пошкоджень та аварій, розподіл
аварійних бригад, автотранспорту і механізмів;
здійснення заходів щодо забезпечення найбільшої водовіддачі
системи водопостачання в районі великої пожежі.
3.1.3. Структуру диспетчерської служби встановлюють залежно
від схем і потужності систем водопостачання і каналізації, довжини
мереж, з урахуванням складності технологічних процесів.
3.1.4. В адміністративно-технічному відношенні диспетчерська
служба підпорядкована начальнику (головному інженеру)
підприємства, а в оперативному - диспетчерській службі вищого
рівня.
3.1.5. До компетенції диспетчерської служби входить вирішення
оперативних питань забезпечення надійності, безперебійності та
економічності роботи окремих споруд і всієї системи.
3.1.6. Черговий диспетчер здійснює загальне технічне і
оперативне керівництво згідно з цими Правилами, місцевими
інструкціями, вказівками і розпорядженнями керівництва Водоканалу.
3.1.7. На диспетчерському пункті організовують цілодобове
чергування. Диспетчери працюють за графіком, затвердженим
керівництвом Водоканалу або структурних підрозділів Водоканалу.
3.1.8. До обов'язків диспетчера входять:
контроль за додержанням заданих режимів роботи споруд і
устаткування;
коректування заданих режимів, пов'язане із забезпеченням
надійності і економічності роботи споруд;
оперативне керівництво персоналом змін дільниць і підрозділів
у питаннях вмикання і відключення споруд, устаткування;
збір відомостей про стан устаткування і режим роботи споруд;
вчасне оповіщення керівництва Водоканалу про аварії та
порушення;
керівництво діями персоналу щодо локалізації та ліквідації
аварій;
ведення оперативного журналу доля реєстрації помічених
порушень в роботі мереж, споруд і обладнання, а також службових
переговорів з черговим персоналом;
ведення технічної звітності протягом зміни;
виклик керівних працівників Водоканалу під час аварій чи у
разі важких нещасних випадків;
реєстрація в оперативному журналі аварійних випадків із
зазначенням часу виникнення і характеру аварії, а також
оперативних заходів, вжити для локалізації та ліквідації аварій;
систематичний аналіз виконання заданих режимів для виявлення
найбільш економічних і надійних умов експлуатації;
участь у розробці і впровадженні заходів вдосконалення
методів контролю за роботою споруд;
аналіз аварій і участь в розробці заходів для підвищення
надійності роботи як всієї системи, так і її окремих елементів;
оперативний зв'язок з пожежною охороною, направлення
представника служби мережі на місце великої пожежі для швидкого
знаходження і використання пожежних гідрантів, вжиття термінових
заходів щодо збільшення робочого тиску у водопровідній мережі;
інформування місцевих органів Державного санітарного нагляду
про аварії на спорудах і мережах. Крім цього, про аварії на
спорудах і мережах систем каналізації необхідно інформувати
територіальні органи центрального органу виконавчої влади з питань
охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки,
заповідної справи, а також гідрометеорологічної діяльності, а на
водопровідних мережах - органи пожежної охорони.
3.1.9. Диспетчер несе відповідальність за всі свої
розпорядження та їх наслідки згідно з чинним законодавством.
3.2. Оснащення диспетчерських пунктів.
3.2.1. Для забезпечення оперативного управління системами
водопостачання і каналізації організовуються диспетчерські пункти,
які оснащуються засобами оперативного і диспетчерського зв'язку.
3.2.2. Оснащення диспетчерських пунктів засобами оперативного
зв'язку та управління може включати:
селекторний телефонний або радіотелефонний зв'язок;
пристрої для телевимірювання показників роботи споруд, мереж
і устаткування;
дистанційну сигналізацію і засоби контролю за роботою споруд,
мереж і устаткування;
телемеханічні засоби управління агрегатами, механізмами і
запірно-регулюючими пристроями;
сучасну обчислювальну техніку з комплексами програмного
оперативного забезпечення управління водопровідно-каналізаційним
господарством міста.
У великих містах на центральних диспетчерських пунктах
рекомедується створювати автоматизовані системи управління
технологічними процесами у водопровідно-каналізаційному
господарстві (АСУ ТП ВКГ) з такими підсистемами:
аналізу стану водопровідної мережі (розподілу води між
абонентами);
інженерно-технологічного оперативного забезпечення
водопровідної мережі і насосних станцій;
інженерно-технологічного оперативного забезпечення
каналізаційної мережі і насосних станцій;
інженерно-технологічного оперативного забезпечення
енерго-об'єктів;
моніторингу якості питної води;
контролю за прийманням промислових строків у каналізацію і
моніторингу забруднень, що вони містять;
моніторингу забруднень, що надходять на очисні споруди і
скидаються у водойми, та іншими.
Електричні пристрої диспетчерського управління і способи їх
роботи повинні відповідати вимогам Правил устрою електротехнічних
установок.
3.2.3. На диспетчерському пункті треба мати такі оперативні
матеріали:
оперативні схеми основних комунікацій, споруд і засобів
регулювання, управління якими здійснює диспетчер;
планшети в масштабі 1:2000, кожен з яких охоплює міську
територію площею 1000x1000 м з усіма підземними комунікаціями і
спорудами, які є в натурі. На планшетах вказують номери колодязів
(камер), встановлене в них обладнання і контрольно-вимірювальну
апаратуру;
схеми комунікацій і характеристики устаткування;
графіки заданих режимів роботи споруд і устаткування;
плани поточного і капітального ремонтів споруд;
повний комплект чинних інструкцій з експлуатації, правила
експлуатації, техніки безпеки, користування системами
водопостачання та каналізації, а також інструкції про взаємодію
служби мереж водопостачання з органами пожежної безпеки;
алфавітний список службових і домашніх номерів телефонів
керівних працівників Водоканалу та їх адреси;
номери телефонів деяких спеціальних міських служб -
міськенерго, міськгазу, пожежної охорони, місцевих органів
Державного санітарного нагляду, Мінекобезпеки тощо.
3.2.4. Для поточності та зручності в користуванні на
оперативних схемах слід відображати стан споруд і устаткування у
процесі ремонту, роботи, в резерві, під час аварії умовними
позначеннями або сигналами.
Оперативні схеми мереж водопостачання та каналізації повинні
бути нанесені на план міста з позначенням назв вулиць, проїздів,
площ і нумерації будівель.
3.3. Організація роботи диспетчерських пунктів.
3.3.1. Диспетчер має право оперативно змінювати графік роботи
споруд і устаткування у разі зміни умов роботи систем чи окремих
об'єктів.
3.3.2. Жоден елемент споруд чи обладнання не може бути
виведений з роботи чи резерву без дозволу диспетчера (окрім
випадків, що загрожують безпеці людей і збереженню обладнання).
3.3.3. Виведення обладнання з роботи чи резерву, незалежно
від наявності затвердженого плану, оформлюється заявкою, що
затверджується головним інженером Водоканалу або керівником
структурного підрозділу і подається диспетчеру до 12 години дня за
дві доби до початку виконання робіт.
У заявці повинні бути вказані: вид обладнання, мета його
виведення з роботи чи резерву і строк (дата і година початку і
кінця робіт), детальний графік робіт, найменування дільниць, що
переключаються або виключаються, заходи безпеки під час виконання
робіт.
Заявку підписують відповідальні виконавці роботи і затверджує
головний інженер Водоканалу.
3.3.4. Про дозвіл на відключення або включення устаткування
(обладнання) диспетчер повинен повідомити виконавців до 15-ої
години напередодні виконання робіт.
У виняткових випадках оперативні заявки на позаплановий
ремонт можуть подаватися диспетчеру в будь-який час. Диспетчер має
право не дозволити ремонт самостійно, під свою відповідальність,
але лише на строк свого чергування. При більшому строкові ремонту
заявка повинна бути затверджена головним інженером Водоканалу.
3.3.5. Заявки на включення, переключення і відключення
диспетчер зобов'язаний заносити до журналу заявок.
3.3.6. Виведення устаткування з роботи і резерву може
виконуватись тільки після розпорядження чергового диспетчера.
3.3.7. Про всі відключення і переключення устаткування або
мереж, пов'язані з припиненням водопостачання, абоненти повинні
попереджуватись завчасно, при цьому обов'язково визначається
строк, на який робиться відключення.
3.3.8. У разі аварій на спорудах, комунікаціях і устаткуванні
експлуатуючий їх виробничий персонал підпорядковується черговому
диспетчеру і точно виконує його розпорядження з локалізації і
ліквідації аварії.
3.3.9. Розпорядження чергового диспетчера повинні
виконуватись негайно і безперечно. Відповідальність за
необгрунтовану затримку виконання розпорядження диспетчера несуть
працівники, які не виконали розпорядження, а також керівники, які
санкціонували це виконання.
3.3.10. Локалізацією і ліквідацією великих аварій керує
головний інженер Водоканалу, про що повинен бути зроблений
відповідний запис в оперативному журналі диспетчерського пункту.
4. Зони санітарної охорони
4.1. Зони санітарної охорони (надалі - ЗСО) встановлюються на
всіх водопроводах господарсько-питного водопостачання та їх
джерелах незалежно від їх відомчої належності.
Основною метою ЗСО є охорона від забруднення джерел
водопостачання, а також водопровідних споруд і навколишньої
території.
4.2. Питання про створення ЗСО повинно вирішуватися на стадії
вибору джерела централізованого водопостачання. Проект ЗСО повинен
бути складовою частиною проекту господарсько-питного
водопостачання і розроблюватися водночас з останнім, а у разі
реконструкції водопровідних споруд - водночас з проектом
реконструкції. Для діючих водопроводів, які не мають встановлених
зон санітарної охорони, проект ЗСО розроблюють спеціально.
4.3. Проект ЗСО розробляється згідно з чинними Будівельними
нормами та правилами, Положенням про порядок проектування і
експлуатації ЗСО джерел водопостачання і водопроводів
господарсько-питного призначення, затвердженим Міністерством
охорони здоров'я СРСР 18.12.82, Посібником до Будівельних норм та
правил з проектування споруд для збору підземних вод (1989).
4.4. Проект ЗСО і план заходів щодо надійного забезпечення
якості води в джерелі водопостачання обов'язково мають бути
погоджені з відповідними органами Міністерства охорони здоров'я,
Мінекобезпеки, Держводгоспу, Держжитлокомунгоспу та
Держкомгеології України, а також з іншими зацікавленими
міністерствами та відомствами і затверджені у встановленому
порядку.
4.5. Зони санітарної охорони включають три пояси: перший пояс
(пояс суворого режиму) охоплює територію розташування водозаборів,
майданчиків усіх водопровідних споруд; другий і третій пояси
(пояси обмежень) - територію, на якій здійснюються заходи з
охорони джерел водопостачання від забруднення.
Санітарна охорона водоводів забезпечується санітарно-захисною
смугою.
4.6. Межі ЗСО, санітарні заходи і обов'язковий для додержання
режим в них погоджуються з органами державного санітарного нагляду
і затверджуються у встановленому законодавством України порядку.
4.7. Нагляд за виконанням санітарних заходів і станом ЗСО
здійснюють місцеві органи державного санітарного нагляду, а також
працівники Водоканалу, призначені наказом керівника Водоканалу.
4.8. Територія першого поясу ЗСО повинна бути спланована для
відводу поверхневого строку за їх межі, озеленена, огороджена і
забезпечена постійною охороною.
4.9. На території першого поясу ЗСО забороняються усі види
будівництва, проживання людей (у тому числі працюючих у
Водоканалі), випуск стічних вод, купання, водопій і випас худоби,
прання білизни, ловля риби, застосування отрутохімікатів,
органічних і мінеральних добрив.
4.10. У першому поясі ЗСО необхідно вжити заходів, що
включають можливість забруднення води і території, та організувати
нагляд за станом:
водозаборів та водопровідних споруд;
огорожі та технічних засобів охорони;
пристроїв для відведення поверхневого строку;
озеленення;
систем водовідведення від будівель і туалетів;
освітлення.
На акваторії першого поясу треба встановити нагляд за станом
бонів, бакенів і справністю їх освітлення.
4.11. На території другого поясу ЗСО джерела водопостачання,
а також на території санітарної охорони водоводів та
водопідводячих каналів повинна бути організована патрульна
охорона.
4.12. У другому і третьому поясах ЗСО забороняється
використання території чи джерел водопостачання, яке може
призвести до якісного або кількісного погіршення останніх. Всі
види будівництва тут дозволяються тільки органами державного
санітарного нагляду, з якими погоджують строки проектування і
будівництва.
Промислові підприємства, населені пункти і окремі будівлі,
розташовані на території другого і третього поясів ЗСО, повинні
бути упорядковані для запобігання забрудненню грунту і джерел
водопостачання.
Господарсько-побутові і промислові стічні води, що скидаються
у відкриті водойми на території другого і третього поясів ЗСО,
повинні відповідати Правилам охорони поверхневих вод, додатковим
вимогам державного санітарного нагляду та органів Мінекобезпеки
України.
4.13. У другому поясі ЗСО забороняється:
забруднювати водойми і територію покидьками, сміттям, гноєм,
промисловими відходами, отрутохімікатами;
розміщувати кладовища, худобомогильники, тваринницькі і
птахоферми, очисні споруди стічних вод із застосуванням грунтової
фільтрації тощо;
видобувати з водойм пісок та проводити днопоглиблювальні
роботи, не пов'язані з поліпшенням роботи водозаборів;
використовувати хімічні методи боротьби із заростанням
каналів і водосховищ, не дозволені органами державного санітарного
нагляду;
організовувати утримання і випас худоби в прибережній полосі
завшишрки 300 м.
4.14. При наявності судноплавства в другому поясі ЗСО
необхідно організувати нагляд за виконанням заходів запобігання
забрудненню водойми річковим транспортом.
5. Водозабірні споруди
5.1. Загальні питання.
5.1.1. Основними завданнями експлуатації водозабірних споруд
є:
забезпечення безперебійної і надійної роботи комплексу
водозабірних споруд при мінімальній собівартості подачі води та
економній витраті води і електроенергії на власні потреби;
систематичний лабораторно-виробничий контроль за якістю води,
станом джерел водопостачання і роботою водозабірних споруд і
устаткування, а також облік показників, що контролюються;
облік кількості води, що забирається з джерел;
проведення вчасних оглядів і ремонтів споруд та устаткування,
ліквідація порушень і аварій;
встановлення рибозахисних пристроїв.
5.1.2. Для спостережень за роботою споруд персонал повинен
бути забезпечений необхідними контрольно-вимірювальними приладами,
обладнанням, транспортом, плавзасобами і спецодягом.
5.1.3. Результати спостережень за станом джерел
водопостачання, дані аналізів якості води, контролю і обліку
роботи водозабірних споруд реєструються в експлуатаційних
журналах.
5.1.4. Періодичність та обсяг аналізів якості води
визначаються місцевими умовами і встановлюються на основі ГОСТу
2874-82, ГОСТу 2761-84 та цих Правил і узгоджуються з місцевими
органами Державного санітарного нагляду та Мінекобезпеки.
5.1.5. Про всі зміни в стані джерела водопостачання і
погіршення якості води в ньому, пов'язані з можливим надходженням
стічних вод, токсичних речовин чи інших забруднень, керівництво
Водоканалу повинно негайно сповістити місцеві органи державної
виконавчої влади, органи Державного санітарного нагляду,
Мінекобезпеки і Держводгоспу, а також вжити заходів щодо
забезпечення нормальних умов роботи водозабірних і очисних споруд.
Рішення про припинення водозабору у зв'язку із забрудненням
водойми або підземного горизонту приймають органи Міністерства
охорони здоров'я.
При погіршенні якості води в джерелі, яке носить тривалий
характер і не дозволяє забезпечити на очисних спорудах очищення
розрахункової кількості води до норм державного стандарту,
Водоканал за погодженням з місцевими органами державної виконавчої
влади та місцевим органом Державного санітарного нагляду має право
зменшити кількість води, яка обробляється, якщо це забезпечить її
належне очищення. Величина зменшення подачі води визначається
характером забруднення джерела і технологічними можливостями
очисних споруд.
5.1.6. У разі значного і прогресуючого погіршення якості води
в джерелі керівництво Водоканалу повинно вимагати створення
спеціальної комісії за участю представників організацій,
перерахованих у п.5.1.5, а також Держжитлокомунгоспу України для
з'ясування причин погіршення якості води в джерелі водопостачання
і вирішення питання про умови і можливість подальшої експлуатації
водозабірних і очисних споруд.
5.1.7. На водозабірних спорудах (додатково до необхідних
документів згідно з п.2.6) повинна зберігатись така технічна
документація:
генеральний план майданчика водозабірних споруд з нанесеними
підземними комунікаціями і пристроями;
проект зон санітарної охорони;
оперативна технологічна схема комунікацій агрегатів і
переключень;
паспорти на водозабірні споруди і встановлене обладнання;
журнал обліку води, що відбирається з джерела водопостачання;
журнал контролю і обліку роботи споруд і обладнання, у т.ч.
рибозахисних пристроїв.
5.1.8. На водозабірних спорудах підземних вод, крім того,
повинні зберігатись такі первинні документи на свердловини:
буровий журнал;
виконавчі гідрогеологічний і технічний розрізи свердловини;
матеріали випробувань свердловини відкачуванням;
акти про відхилення, які виникли під час буріння свердловини;
дані аналізів води під час випробувань свердловини;
паспорти на кожну свердловину.
У паспорті свердловини вказують:
дані про район і координати її розташування, призначення і
особливі вимоги до неї;
геологолітологічний опис всіх горизонтів, які пройшла
свердловина;
гідрогеологічний опис з якісною і кількісною характеристиками
всіх водоносних горизонтів;
дані контрольних вимірів глибини свердловини;
опис конструкції свердловини, технологій і способів її
буріння, каротажної діаграми фільтра, виконаної цементації (тип
сальника, вирізка та витягнення обсадних колон), дані будівельного
та пробного відкачування;
висновок про можливість одержання проектної максимальної
витрати води;
рекомендації щодо вибору насосного обладнання для постійної
експлуатації.
Усі документи повинні бути підписані особою, що відповідала
за виконання робіт, із зазначенням дати складання документа.
Якщо водозабірні споруди мають невелику потужність,
автоматизовані і працюють баз постійного експлуатаційного
персоналу, тоді вказана документація зберігається в підрозділі,
який відповідає за експлуатацію цих споруд.
5.1.9. У процесі експлуатації до паспортів систематично
вносять дані про результати генеральних перевірок, оглядів
технічного стану споруд, спостережень за режимом їх роботи,
аналізи води, а також про всі зміни в схемі комунікацій, заміни
обладнання і ремонти.
5.2. Водозабірні споруди з поверхневих джерел водопостачання.
5.2.1. У процесі експлуатації водозабірних споруд з
поверхневих джерел водопостачання персонал зобов'язаний:
вести систематичний нагляд за станом джерела водопостачання
(якість води і санітарний стан водойми, рівень води у водоймі,
зміна фарватера, стан берегів, рух наносів та замулення, зимовий
режим водойми - льодостав, льодохід, шуга, донний лід тощо) і
зоною санітарної охорони першого поясу;
здійснювати постійний контроль за роботою водозабірних споруд
(оголовку, рибозахисних пристроїв, водоприймальних і сифонних
ліній, берегового колодязя та його елементів, насосних агрегатів,
гідротехнічних споруд);
вчасно промивати і очищати споруди, обладнання і комунікації
від наносів і засмічення плаваючими предметами, водоростями,
льодом тощо.
5.2.2. Для спостережень за рівнем води у водоймі повинен бути
організований водомірний пост. Періодичність вимірювання рівня
води для різних сезонів року встановлюють з урахуванням місцевих
умов і досвіду експлуатації.
5.2.3. Спостереження за зміною фарватеру, утворенням мілин та
розмивом берегів виконують з урахуванням місцевих умов не рідше
одного разу на рік шляхом нівелювання дна водойми на відстані
100-150 м вище та нижче водозабірної споруди.
5.2.4. У зимовий період, починаючи з льодоставу і закінчуючи
льодоходом, ведуть регулярні спостереження за станом і
переміщенням льоду і його впливом на водозабірні споруди, а в
період утворення донного льоду, шуги і внутрішньоводного льоду -
за температурою і рівнями води у водоймі та береговому колодязі, а
також за висотою всмоктування насосів.
У разі зниження температури до 1 гр.С і більше слід
встановити спостереження за вхідними отворами водоприймальних
споруд та вчасно вживати заходи для запобігання їх закупорюванню.
5.2.5. У посадових інструкціях повинна бути чітко
регламентована періодичність таких заходів:
обстеження оголовку водоприймача шляхом промацування баграми
з човнів чи поверхні льоду, а також вимірами глибин навколо
оголовку (у разі необхідності обстеження під водою проводять
водолази);
перевірки стану самоплинних трубопроводів шляхом зіставлення
рівнів води в береговому колодязі та у водоймі (зростання різниці
між рівнями води і винесення осадів у колодязь свідчить про
засмічення трубопроводів);
контролю герметичності трубопроводів із зворотною промивкою
водою з додаванням забарвленого розчину, а також подачею повітря;
обстеження стану берегового колодязя, його елементів,
арматури, а також берегоукріплювальних споруд;
обстеження гідротехнічних споруд (не рідше двох раз на рік -
після весняної та осінньої повеней).
5.2.6. У процесі експлуатації очищають решітки оголовка чи
берегового водоприймача від засмічення плаваючими предметами,
водоростями, льодом; самоплинні трубопроводи і водоприймальний
колодязь - від осаду, розміщені в них сітки - від забруднень.
5.2.7. Очищення ковша або водоприймального колодязя від
осадів, що випадають на дно, виконують у міру накопичення, але не
менше одного разу на рік.
5.2.8. Очищення колодязів від осадів та спускання у колодязь
обслуговуючого персоналу повинні виконуватися з дотриманням правил
техніки безпеки бригадою у складі не менше трьох чоловік під
наглядом особи, що відповідає за експлуатацію водозабірних споруд.
5.2.9. Експлуатація водозабірних споруд потребує особливої
уваги персоналу взимку. До настання холодів треба очистити
водоприймальні споруди від наносів, прибрати з ковшів землеочисні
снаряди та мулопроводи, підготувати всі технічні засоби для
боротьби з донним льодом і шугою.
5.2.10. До настання заморозків слід провести в робочий стан
спеціальні пристрої для підігрівання решітки і періодично
перевіряти їх роботу.
5.2.11. Персонал повинен систематично слідкувати за
обмерзанням виступаючих з води поверхонь водозабірних споруд і
вчасно видаляти лід.
5.2.12. Для запобігання утворенню донного льоду і шуги
необхідно на ділянці водозабірних споруд та вище їх ліквідовувати,
за можливістю, ополонки шляхом перекриття їх матами із соломи,
дерев'яними щитами тощо.
5.2.13. Для боротьби з шугою та донним льодом треба:
зменшити швидкість входу води у вікна водоприймача;
встановити шуговідбійні запані, пневмозавіси, щити і короби;
періодично промивати решітки зворотним потоком води (з
додаванням диспергованого стислого повітря);
скидати у водоприймач відпрацьовану теплу воду.
5.2.14. Для запобігання утворенню зажорів слід утеплювати
перекати шляхом снігозатримання чи покриття їх хмизом, соломою
тощо.
5.2.15. Перед весняним підйомом води треба видалити лід від
водоприймачів та укріплень відкосів, дамб і берегів.
5.3. Водозабірні споруди підземних джерел водопостачання.
5.3.1. У процесі експлуатації водозабірних споруд підземних
джерел водопостачання персонал зобов'язаний:
вести систематичні спостереження за станом джерела
водопостачання (температурою і якістю води, дебітом
експлуатаційних свердловин, статичним і дінамічним рівнями в
експлуатаційних і спостережних свердловинах);
здійснювати постійний контроль за станом і роботою
водозабірних споруд і устаткування;
забезпечувати задані режими роботи експлуатаційних свердловин
і насосних агрегатів;
утримувати в належному стані зону санітарної охорони першого
поясу;
систематично проводити технічне обслуговування і ремонти;
вести експлуатаційну документацію.
5.3.2. Періодичність відбору проб для
хіміко-бактеріологічного аналізу води встановлює Водоканал згідно
з вимогами цих Правил і ГОСТу 2874-82 за узгодженням з місцевими
органами Державного санітарного нагляду.
5.3.3. Кожна свердловина для забезпечення належної
експлуатації повинна бути обладнана: амперметром для вимірювання
сили струму, що споживається електродвигуном, манометром, вантузом
чи вентилем для випуску повітря, зворотним клапаном,
водолічильником, засувкою, рівнеміром (датчиком сухого ходу) та
пробовідбірним краном.
5.3.4. Облік продуктивності свердловини слід вести за
показанням водолічильника, встановленого на напірному
трубопроводі. Динамічний рівень в експлуатаційних свердловинах
вимірюють не рідше одного разу на місяць, статичний - у разі
зупинення насосу після встановлення рівня водоносного горизонту,
але не рідше одного разу на два місяці.
Періодичність і порядок спостережень за рівнями водоносного
горизонту в спостережних свердловинах визначають з урахуванням
місцевих умов за узгодженням з територіальними геологічними
управліннями.
5.3.5. У разі зменшення дебіту свердловини чи погіршення
якості води треба організувати спеціальне обстеження свердловин.
5.3.6. На підставі результатів обстеження свердловин
необхідно вжити таких заходів:
у разі зниження продуктивності - відновлення дебіту
свердловини чи її тампонування;
у разі погіршення якості води, пов'язаного з надходженням до
свердловини забруднених вод, - ремонт свердловини з наступною
дезинфекцією.
5.3.7. Дезинфекцію надводної та підводної частин свердловини
проводять окремо. Надводну частину заповнюють хлорною водою з
концентрацією активного хлору 50-100 мг/л при контакті 3-6 годин.
У підводній частині свердловини після змішування з водою
концентрація хлору має бути не менше 50 мг/л. Через 3-6 годин
контакту із свердловини відкачують воду до зникнення помітного
запаху хлору і відбирають проби для контрольного бактеріологічного
аналізу.
Для дезинфекції надводної частини в свердловині на кілька
метрів нижче статичного рівня встановлюють пневматичну пробку.
5.3.8. Введення свердловини в експлуатацію після дезинфекції
дозволяється при задовільнених аналізах води за узгодженням з
