дозволяється при задовільнених аналізах води за узгодженням з
місцевими органами державного санітарного нагляду.
Коли дослідженнями встановлено, що має місце надходження до
свердловини забруднених вод через дефекти в обсадних трубах чи
через затрубний простір, така свердловина повинна бути
відремонтована або затампована.
5.3.9. Один раз на рік в період, що визначається залежно від
місцевих умов, проводиться генеральна перевірка стану свердловини,
устаткування і всіх трубопроводів.
Результати перевірки і випробовувань заносяться до паспорта
свердловини.
5.3.10. У ході генеральної перевірки визначають дебіт кожної
свердловини шляхом відкачування, встановлюють ступінь зносу
устаткування і самої свердловини, причини зміни продуктивності,
якості води і гідрогеологічних умов експлуатації водоносного
горизонту, стан обсадних труб, фільтру тощо. На підставі
результатів генеральної перевірки визнають вид ремонту і вживають
заходів для забезпечення умов нормальної експлуатації.
5.3.11. Експлуатація насосних агрегатів, встановлених в
свердловинах, здійснюється згідно з інструкціями заводів, що
виготовляють насосні агрегати.
5.4. Споруди штучного поповнення підземних вод.
5.4.1. У процесі експлуатації споруд штучного поповнення
підземних вод персонал зобов'язаний:
вести систематичний облік кількості води, а також
спостереження за якістю і рівнями води на всіх ділянках системи;
забезпечувати задані режими роботи насосних агрегатів і
споруд для попередньої та подальшої очистки води;
вести постійний нагляд за режимами заповнення і
спрацьовування інфільтраційного басейну;
вчасно виконувати очищення і ремонт інфільтраційних басейнів.
При цьому треба контролювати такі параметри:
рівні води в джерелі водопостачання, інфільтраційному
басейні, експлуатаційних і спостережних свердловинах;
швидкість інфільтрації води в басейнах;
кількість води, що подається в інфільтраційні басейни та
водоспоживачам;
режим заповнення та спрацьовування інфільтраційних басейнів;
тривалість роботи інфільтраційних басейнів (до очистки та
загальну);
тривалість чисток та припинення подачі води до басейнів;
якість води в джерелі водопостачання, в басейнах та
експлуатаційних свердловинах;
технологічні параметри споруд попереднього очищення води (у
разі їх наявності).
5.4.2. Якість води, що надходить до систем штучного
поповнення, повинна відповідати вимогам ГОСТу 2761-84 та
затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР Санітарних правил
по устрою та експлуатації водозаборів з системою штучного
поповнення підземних вод господарчо-питного водопостачання (М.,
Минздрав СССР, 1979), а режим їх роботи - вимогам Посібника до
СНиП 2.04.02-84 з проектування споруд для збору підземних вод (М.,
Стройиздат, 1989) та Рекомендацій по удосконаленню проектування і
експлуатації систем штучного поповнення підземних вод з відкритими
спорудами в Україні (КДР 204 УРСР 187-86).
5.4.3. рівні води в джерелі водопостачання та
інфільтраційному басейні вимірюють не рідше одного разу за
1-2 доби, в експлуатаційних свердловинах - не рідше одного разу на
місяць, в спостережних свердловинах - за погодженням з
територіальним геологічним управлінням.
5.4.4. Перед заповненням басейну перевіряють стан дна і, якщо
виявлено невірності чи западини, вирівнюють його.
5.4.5. Басейн заповнюють водою не раніше ніж через 1-2 доби
після очищення і підсушування дна. Витрата води, що надходить до
басейну, не повинна перевищувати 50 відсоткової розрахункової
витрати. Після утворення шару води над дном витрату поступово
підвищують до розрахункової.
Під час заповнення басейнів слід не допускати розмиву їх
відкосів і дна.
5.4.6. У разі відсутності споруд для попереднього очищення
води заповнення басейнів в період паводків не допускається.
5.4.7. Під час роботи басейну задану витрату води подають
доти, доки зберігається необхідний рівень води. Надалі, в міру
утворення плівки на дні басейну, необхідний рівень забезпечують
шляхом зменшення подачі води до басейну.
5.4.8. Басейн відключають для очищення, якщо витрати води
зменшуються до мінімального розрахункового значення.
5.4.9. Басейн спорожняють при повному припиненні подачі води
за рахунок інфільтрації.
Для швидкого спорожнення басейну допускається відкачування
води насосом.
При гідравлічному способі очищення подачу води до басейну не
припиняють.
5.4.10. Механізми, що використовуються для очищення басейнів,
повинні забезпечувати:
горизонтальність фільтруючої поверхні дна;
переміщення зрізаного шару осадів і забрудненого грунту за
межі басейну;
мінімальний тиск на грунт, який не призводить до значного
ущільнення фільтруючого шару грунту.
5.4.11. Не депускається заповнювати чи спорожнювати басейн
під час заморозків. Висота шару води над дном басейну в цей період
повинна підтримуватись на рівні не менше 1 м.
5.4.12. Для попередження намерзання та утворення товстої
криги при льодоставі слід проводити снігозатримання на поверхні
льоду. Заїзд транспорту на льодове покриття басейнів і пересування
по ньому обслуговуючого персоналу не допускається.
5.4.13. Огляд інфільтраційних басейнів проводять під час
кожного їх спорожнення. У разі необхідності роблять поточний
ремонт для усунення виявлених недоліків (ремонт відкосів, берм,
лотків, подаючих трубопроводів, запірної арматури тощо).
6. Виробництво питної води. Очисні споруди
систем водопостачання.
6.1. Основні завдання і організація експлуатації очисних
споруд систем водопостачання.
6.1.1. Основними завданнями експлуатації очисних споруд
систем водопостачання є:
виробництво питної води, що відповідає вимогам санітарних
норм та ГОСТу 2874-82, забезпечує надійність очищення та
знезараження води;
забезпечення ефективної безперебійної та надійної роботи
очисних споруд, зниження собівартості очищення та знезараження
води, економія реагентів, електроенергії та води на власні
потреби;
систематичний лабораторно-виробничий і технологічний контроль
роботи очисних споруд і якості води у джерелі водопостачання на
всіх етапах очищення та на виході із станції;
запобігання забрудненню навколишнього середовища скидами
водоочисних споруд та контроль за цими скидами.
6.1.2. У процесі експлуатації треба намагатися, щоб очисні
споруди протягом кожного періоду року працювали у рівномірному
режимі щодо кількості води, яка очищується.
6.2.3. На діючих очисних спорудах додатково до документації,
переліченої в п.2.6 цих Правил, повинна зберігатися така технічна
документація:
схема зон санітарної охорони джерела водопостачання і очисних
споруд;
генеральний план і висотна схема очисних споруд з нанесенням
усіх комунікацій;
оперативна технологічна схема очисних споруд;
схема автоматизації та телемеханізації;
план місцевості, орієнтований за сторонами світу, в центрі
якого знаходиться склад хлору (для визначення районів, яким
загрожує розповсюдження хлорної хмари при витоках хлору).
6.1.4. Серед обслуговуючого персоналу обов'язково повинні
бути призначені:
працівник, що відповідає за загальний стан і роботу очисних
споруд, - начальник очисних споруд;
працівник, який безпосередньо відповідає за відповідність
якості води встановленому стандарту, вчасний контроль
технологічного і санітарного режимів обробки води на всіх етапах
її очищення, дотримання заданих технологічних параметрів, доз
реагентів, організацію змінного чергування, вчасний ремонт
технологічного устаткування тощо, - головний інженер або технолог
очисних споруд;
працівник, що відповідає за організацію і проведення
лабораторних робіт, своєчасний контроль якості води, встановлення
відповідних доз реагентів, контроль їх якості, - завідуючий
лабораторією;
працівники, що несуть змінні чергування на очисних спорудах,
та відповідальні за роботу зміни в цілому, - старший (начальник)
зміни (інженер, технік, майстер);
працівники, що обслуговують позмінно очисні споруди,
виконують необхідні технологічні операції в цехах та контрольні
функції в лабораторії, - оператори очисних споруд, хлораторних
установок, коагулянтники, пробовідбірники, інженери-хіміки та
лаборанти, вантажники;
працівники, що відповідають за технічну експлуатацію
електричного і механічного обладнання, засобів автоматизації,
телемеханіки, контрольно-вимірювальних приладів тощо, - інженери,
майстри, електрики, слюсарі, оператори пультів управління;
працівник, що відповідає за загальний стан техніки безпеки та
охорони праці, а також протипожежної безпеки, - інженер.
6.1.5. Обслуговування очисних споруд повинно здійснюватися
працівниками, які пройшли медичний огляд, навчання та перевірку
знань цих Правил та Правил техніки безпеки при експлуатації систем
водопровідно-каналізаційного господарства.
6.1.6. Працівники, які обслуговують очисні споруди, повинні
працювати в спецодязі, який регулярно дезинфікується. Відвідання
працівниками в спецодязі місць громадського користування за межами
очисних споруд не дозволяється.
6.1.7. Робота очисних споруд повинна обліковуватися шляхом
регулярних записів в журналах:
технічної експлуатації, де щодня реєструють дані про
кількість обробленої води і води, витраченої на власні потреби
(промивання, приготування реагентів тощо), кількість витрачених
реагентів та їх дози, найменування споруд і агрегатів, які
перебували в роботі, на очищенні, ремонті, промиванні тощо;
аналізів, до яких щодня заносяться результати аналізів
вихідної води, якості води на окремих етапах обробки, очищеної
води, а також (у міру необхідності) промивних вод та осадів;
складських, де ведуть записи кількості реагентів, що
надійшли на станцію та були витрачені, інших матеріалів і
обладнання, які зберігаються на складі очисних споруд.
6.2. Приймання в експлуатацію очисних споруд.
6.2.1. Приймання в експлуатацію побудованих чи
реконструйованих очисних споруд здійснюється згідно з СНиП
3.05.04.-85 та СНиП 3.05.01.-85.
Перед пуском очисних споруд в експлуатацію з подачею питної
води споживачам проводиться їх пробний пуск та експлуатація.
6.2.2. До пуску очисних споруд у пробну експлуатацію треба
виконати такі організаційно-технічні заходи;
укомплектувати споруди штатом працівників, провести навчання
експлуатаційного персоналу і стажування на аналогічних діючих
очисних спорудах;
забезпечити належний запас і зберігання необхідних реагентів,
фільтруючих матеріалів, вирішити питання про їх постачання в
майбутньому;
перевірити готовність хіміко-бактеріологічної лабораторії для
контролю якості вихідної води та води, що обробляється і подається
споживачу;
забезпечити всі технологічні ділянки і структурні підрозділи
положеннями про них, посадовими та експлуатаційними інструкціями,
інструкціями з охорони праці, журналами для реєстрації
експлуатаційних показників роботи очисних споруд;
провести інструктаж експлуатаційного персоналу з питань мети
і завдань пробної експлуатації та техніки безпеки під час її
проведення;
нанести фарбою добре видимі порядкові номери на елементи
устаткування, що управляються (засувки, затвори, агрегати тощо),
згідно з інвентарними номерами виконавчої документації.
6.2.3. До пуску в пробну експлуатацію очисні споруди і
комунікації треба ретельно промити та продезинфікувати згідно з
Iнструкцією по контролю за знезараженням господарсько-питної води
і за дезинфекцією водопровідних споруд хлором при централізованому
і місцевому водопостачанні N 723а-67, затвердженою Міністерством
охорони здоров'я СРСР 25.11.67.
Дезинфекцію споруд слід виконувати за допомогою розчину з
концентрацією активного хлору 75-100 мг/л протягом 5-6 годин чи
40-50 мг/л протягом не менше 24 годин.
До проведення дезинфекції споруд треба вирішити і погодити з
територіальними органами центрального органу виконавчої влади з
питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної
безпеки, заповідної справи, а також гідрометеорологічної
діяльності питання про місце, порядок і режим скиду хлорної води у
водойму чи на поверхню грунту. У разі неможливості скиду у водойму
чи на грунт хлорна води повинна бути дехлорована.
6.2.4. Пробну експлуатацію очисних споруд проводять у режимі,
передбаченому проектом (за витратою та технологією очищення води).
У процесі пробної експлуатації перевіряють працездатність всіх
очисних споруд, їх елементів, комунікацій, запірно-розподільного
та контрольно-вимірювального обладнання.
Тривалість пробної експлуатації визначають залежно від часу
досягнення якості води, що відповідає вимогам ГОСТу 2874-82.
Подача води споживачам в період пробної експлуатації не
допускається.
6.2.5. Після закінчення пробної експлуатації очисні споруди
дозволяється ввести в тимчасову експлуатацію з подачею води
споживачам у разі забезпечення якості води, що відповідає вимогам
ГОСТ 2874-82, проте не раніше ніж через 24 години після початку
пробної експлуатації.
Введення очисних споруд в тимчасову експлуатацію оформлюється
відповідним актом.
6.2.6. У процесі тимчасової експлуатації необхідно:
провести технологічну наладку очисних споруд;
відпрацювати економічні експлуатаційні режими;
уточнити дози реагентів;
провести випробування споруд на проектну потужність і
форсовані режими;
виявити і усунути недоліки в роботі очисних споруд,
комунікацій, запірно-регулюючого і контрольно-вимірювального
обладнання.
6.2.7. Приймання побудованих чи реконструйованих очисних
споруд у постійну експлуатацію проводить Державна приймальна
комісія після їх введення в тимчасову експлуатацію, проведення
різнобічних комплексних випробувань і виведення очисних споруд на
нормальний експлуатаційний режим з досягненням проектної
продуктивності та складанням відповідного акта.
З моменту підписання акта Державної приймальної комісії
очисні споруди вважаються введеними в постійну експлуатацію.
Під час приймання в експлуатацію очисних споруд зміни
проектної продуктивності, як правило, не допускаються. У
виняткових випадках зміна проектної продуктивності (потужності)
може бути допущена лише органом, що затверджує акт приймання в
експлуатацію, за поданням державної приймальної комісії.
Викладені вище правила дезинфекції та пуску очисних споруд в
експлуатацію поширюються і на пуск після їх очищення від осадів і
забруднень, поточного і капітального ремонтів.
Приймання споруд після капітального ремонту здійснює робоча
комісія за обов'язковою участю представників місцевих органів
Державного санітарного нагляду.
6.3. Лабораторно-виробничий контроль.
6.3.1. Лабораторно-виробничий контроль є необхідною умовою
організації раціональної експлуатації очисних споруд та
забезпечення виробництва води, що відповідає вимогам ГОСТу
2874-82.
6.3.2. Лабораторно-виробничий контроль повинен бути
організований на всіх етапах очистки води як для оцінки роботи
очисних споруд, так і для реєстрації кількості і якості води, що
обробляється. Лабораторно-виробничий контроль за якістю води
здійснюється за допомогою стандартних методик.
6.3.3. У процесі експлуатації очисних споруд необхідно
постійно аналізувати результати лабораторно-виробничого контролю
для забезпечення найвищих техніко-економічних показників роботи
споруд, удосконалення технологічних процесів, уточнення доз
реагентів, способів, тривалості їх змішування, місць додавання до
води, швидкостей руху і фільтрування води тощо.
Систематичний аналіз результатів лабораторно-виробничого
контролю повинен бути спрямований на вчасне виявлення порушень в
технології очищення води і попередження подачі споживачам води, що
не відповідає вимогам ГОСТу 2874-82.
6.3.4. Залежно від потужності очисних споруд ступеня
складності технології очищення води для лабораторно-виробничого
контролю можуть бути створені фізико-хімічна, бактеріологічна,
радіологічна, гідробіологічна, технологічна та інші лабораторії, а
також відділ контрольно-вимірювальних приладів і автоматики
(КВПіА).
На невеликих очисних спорудах усі аналізи може виконувати
одна лабораторія. На договірних засадах можуть також залучатися
атестовані лабораторії сторонніх установ і підприємств.
6.3.5. Обсяг та графік виконання лабораторно-виробничого
контролю визначаються з урахуванням місцевих умов та
затверджуються керівником Водоканалу за узгодженням з місцевими
органами Державного санітарного нагляду і органів Мінекобезпеки
України.
6.3.6. У процесі визначення оснащеності лабораторій
контрольно-вимірювальними приладами, устаткуванням, апаратами,
реактивами керуються Табелем оснащеності аналітичних лабораторій
на станціях по очищенню питних і стічних вод, наведеним в
Положенні про базову лабораторію для аналізу води джерел, питних і
стічних вод, затвердженому наказом Мінжитлокомунгоспу РРФСР від
12.02.81 N 89.
Опоряджування лабораторій повинно відповідати вимогам СНиП
2.04.02-84.
6.3.7. Лабораторно-виробничий контроль проводять із
застосуванням стандартних приладів на основі методик аналізів і
визначень, що регламентуються ГОСТами чи погоджені з Головним
санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства охорони
здоров'я України.
6.3.8. Приладами повинні реєструватися:
1) витрати води:
що надходить на станцію і відводиться від станції;
на кожному відстійнику, освітлювачі зі зваженим осадом,
фільтрі і контактному освітлювачі;
на технологічні потреби станції (на промивання фільтрів,
відстійників, резервуарів, на приготування розчинів реагентів
тощо);
на господарсько-побутові потреби станції від насосної станції
другого підйому;
2) витрати напору:
у фільтрах;
у контактних освітлювачах;
3) рівні:
води в очисних спорудах, промивному резервуарі (баці) та
резервуарах чистої води;
осаду в очисних спорудах для обробки осаду;
розчинів реагентів - в реагентних баках.
6.3.9. Для контролю якості води в процесі її обробки
необхідно передбачити встановлення пробовідбірних кранів у зручних
для експлуатації місцях. Від них треба організувати постійне
відведення води.
Рекомедується застосування пристрою централізованого відбору
проб, який розташовується поблизу від лабораторії.
6.3.10. Лабораторно-виробничий контроль здійснюється згідно з
ГОСТом 2874-82. Відбір проб води для аналізу виконують згідно з
ГОСТами 4979-49, 24481-80 і 18963-72.
6.3.11. Контроль якості води за фізико-хімічними та
бактеріологічними показниками повинен проводитись в місцях
водозаборів, у процесі обробки води, перед надходженням у
водопровідну мережу, а також у самій мережі.
Контроль здійснюють згідно із затвердженим графіком, який
повинен забезпечити виявлення усіх можливих змін якості води на
шляху її руху по водоводах і спорудах.
6.3.12. Контроль якості вихідної та очищеної води проводять
за схемою скороченого та повного санітарно-технічного аналізу.
До обсягу скороченого санітарно-хімічного аналізу, залежно
від місцевих умов, можуть входити такі показники: температура,
кольоровість, запах, мутність, залишковий хлор, водневий показник
(pH), бактеріологічні та ті, що встановлені за узгодженням з
місцевими органами Державного санітарного нагляду і Мінекобезпеки
України.
Обсяг показників повного санітарно-хімічного аналізу
встановлюють згідно з ГОСТом 2874-82 і обов'язково узгоджують з
місцевими органами Державного санітарного нагляду і органами
Мінекобезпеки України.
6.3.13. Якість вихідної води у разі відсутності коагулювання
визначають:
один раз на зміну - на мутність і кольоровість;
один раз на добу - на запах, присмак, pH, загальну кількість
бактерій в 1 мл та колі-індекс, загальне залізо (для підземних
вод);
один раз на місяць - на повний санітарно-хімічний аналіз.
6.3.14. Якість вихідної води при коагулюванні визначають:
один раз на годину - на мутність, кольоровість та лужність;
один раз на зміну - на температуру, запах, присмак;
один раз на добу - на окисненість, загальне залізо, pH,
загальну кількість бактерій в 1 мл та колі-індекс;
один-два рази на місяць - на повний хімічний аналіз.
Якщо знезалізнюють воду фільтруванням, додатково роблять
аналізи води з поверхні кожного фільтра (після збагачення киснем)
на вміст загального та окисного заліза і розчиненого кисню - один
раз на добу. Крім того, в цій же пробі періодично визначають вміст
вуглекислоти.
6.3.15. Після замішувача кількість введених реагентів
контролюють: при постійних дозах - кожну годину, при змінних дозах
- кожні півгодини.
6.3.16. Якість освітленої води після відстійників чи
освітлювачів зі зваженим осадом контролюють один раз на зміну. При
цьому визначають мутність, кольоровість і залишковий хлор (при
попередньому хлоруванні), один раз на добу - запах і присмак.
6.3.17. Iз загального колектора освітленої води, перед
фільтрами, відбирають проби для аналізу: один раз на зміну при
коагулюванні - на мутність, кольоровість і залишковий хлор (при
попередньому хлоруванні), на залишкові реагенти (при коагулюванні
і введенні флокулянту), при відсутності коагулювання - на мутність
і кольоровість.
6.3.18. Після фільтрів якість води контролюють кожні 2 години
на мутність, кольоровість і залишковий хлор, залізо (при
знезалізненні), кожні 7 діб - загальну кількість бактерій і
колі-індекс.
6.3.19. У загальному колекторі фільтрованої води кожні
2 години при коагулюванні та кожні 4 години при його відсутності
визначають мутність і кольоровість, вміст заліза (при
знезалізненні води); один раз на зміну - запах, присмак і
залишковий хлор; один раз на добу - окисненість, залишкові
реагенти, загальну кількість бактерій на колі-індекс.
Питна вода, що подається споживачам (після насосної станції
другого підйому), повинна контролюватись згідно з ГОСТом 2874-82
за узгодженням з місцевими органами Державного санітарного
нагляду.
6.4. Технологічний контроль.
6.4.1. Основне завдання технологічного контролю - всебічна
оцінка технологічної ефективності роботи очисних споруд для
вчасного вжиття заходів, які забезпечують їх безперебійну роботу
із заданими продуктивністю і ступенем очистки води.
6.4.2. Технологічний контроль за роботою споруд і
устаткування регулярно здійснюють оператори і лаборанти. Дані
спостережень і вимірювань заносять до журналів встановленої форми.
6.4.3. У процесі організації та встановлення обсягу
технологічного контролю треба чітко розмежувати обов'язки
операторів і лаборантів, а також визначити операції контролю, що
виконуються спільно.
6.4.4. Персонал очисних споруд зобов'язаний:
вести контроль за перебігом технологічного процесу і якістю
обробки води;
регулювати кількість води, що подається на споруди і
відводиться в резервуари чистої води;
вести спостереження за рівнями і розподілом води між окремими
спорудами та їх блоками, рівнями води в резервуарах чистої води,
осадів в камерах, відстійниках, освітлювачах, реагентних баках,
втратами напору в фільтрах тощо;
перевіряти правильність переключення окремих споруд, їх
секцій, трубопроводів, а також реагентних установок.
утримувати в справному стані механічне обладнання, КВП і
автоматику, дросельні та вимірювальні прилади тощо;
контролювати запас і якість реагентів, фільтруючих
матеріалів, вести нагляд за правильним їх зберіганням;
слідкувати за приготуванням розчинів реагентів необхідної
концентрації;
перевіряти горизонтальність краю жолобів, лотків,
водоприймальних вікон тощо;
наглядати за режимом дозування реагентів.
6.4.5. У реагентному цеху контролюють:
кількість реагенту - під час кожного приготування (за масою
або об'ємом) реагенту, що завантажується;
тривалість і інтенсивність переміщування, час відстоювання
розчинів реагентів - у процесі кожного приготування;
концентрацію розчинів у реагентних баках - після розчинення
реагенту чи після розбавлення розчину;
рівні розчинів в баках - у процесі витрати розчинів;
точність дозування розчинів - кожної години, а також у разі
зміни режиму подачі води і концентрації розчину реагенту;
роботу механічних дозаторів сухих реагентів - не менше одного
разу на зміну;
періодичність і тривалість видалення осадів з реагентних
баків і бункерів - після 4-6 циклів приготування розчину реагенту
чи у міру накопичення осадів;
стан дозуючих пристроїв - один раз на квартал.
6.4.6. У змішувачах та камерах флокуляції контролюють:
рівномірність змішування води з реагентами - 1-2 рази після
початку введення реагенту та у разі зміни режиму подачі води і
дозування реагенту;
час перебування води - за умови змін режиму подачі води;
ефективність флокуляції - 1-3 рази на зміну;
періодичність і час очистки камер від осадів - у разі
накопичення осадів до критичного рівня.
6.4.7. У відстійниках контролюють:
рівномірність розподілу води - 1-2 рази після пуску та за
умови змін режиму подачі води;
час перебування води - 1-2 рази після пуску та у разі змін
подачі води;
характер відкладення осадів за довжиною і шириною відстійника
- 5-6 разів за цикл роботи відстійника (від чистки до чистки);
періодичність та час скидання осадів - за умови накопичення
осадів до критичного рівня;
втрати води у разі скиду осадів та промивання споруд.
6.4.8. В освітлювачах із зваженим осадом контролюють:
тривалість зарядки - після повного спорожнення і включення в
роботу;
рівень зваженого осаду - 1-2 рази на зміну та за умови змін
режимів роботи освітлювача і дозування реагентів;
швидкість висхідного потоку води в робочій зоні освітлювача -
2-3 рази після пуску та у разі зміни режиму подачі води;
кількість води, що відбирається з осадоущільнювача, - 1-2
рази на зміну та за умови змін витрати води і режиму дозування
реагентів;
періодичність і тривалість продування осадоущільнювача - у
разі накопичення осаду до критичного рівня;
втрати води під час продування і тривалість продування - у
процесі кожного продування.
6.4.9. На швидких фільтрах і контактних освітлювачах
контролюють:
швидкість фільтрування - кожні 2-4 години залежно від умов
експлуатації;
приріст втрат напору - у такому ж порядку.
Втрати напору в контактних освітлювачах контролюють як у
фільтруючому завантаженні, так і в розподільчій системі;
інтенсивність промивки - 1-2 рази на місяць та у разі змін
температури води, товщини і стану фільтруючого завантаження;
тривалість промивки - 1-2 рази на місяць та у разі зміни
режиму промивки;
витрату води на промивку - під час кожної промивки;
ступінь розширення фільтруючого шару під час промивки - один
раз на місяць та у разі змін товщини і стану фільтруючого
завантаження, а також інтенсивності промивки;
тривалість робочого циклу споруд - кожний цикл;
товщину фільтруючого шару - один раз на місяць та за умови
змін у фільтруючому завантаженні (після досипання чи змінення шару
дрібної фракції завантаження);
гранулометричний склад фільтруючого матеріалу (визначення
мінімального і максимального діаметрів завантаження,
еквівалентного діаметра і коефіцієнта неоднорідності) - один раз
на квартал та у разі змін у складі завантаження;
горизонтальність розташування гравійних шарів - один раз на
місяць;
залишкові забруднення у фільтруючому завантаженні - один раз
на місяць і частіше (за умови прогресуючого забруднення,
завантаження). Під час визначення залишкових забруднень у
контактних освітлювачах треба враховувати, що основна маса
забруднень накопичується в нижніх шарах завантаження. Тому проби
завантаження слід відбирати не тільки з поверхні, але й з нижніх
шарів завантаження;
розподіл забруднень за висотою та грязеємність завантаження -
один раз на квартал;
стан поверхні завантаження фільтру - один раз на місяць.
6.5. Реагентні цехи.
6.5.1. Експлуатація реагентних цехів повинна забезпечити
вчасне і якісне приготування розчинів реагентів та задані режими
їх дозування у воду.
6.5.2. У процесі експлуатації реагентних цехів персонал
зобов'язаний:
вчасно приготувати задану кількість розчинів реагентів
потрібної концентрації;
ввести реагенти в воду у встановлених дозах, певній
послідовності та із заданими інтервалами часу між їх введенням;
систематично спостерігати за справністю пристроїв для
приготування та дозування реагентів та контрольно-вимірювальних
приладів;
вчасно подавати заявки на реагенти з урахуванням їх
витрачання та місткості складів;
систематично вести облік і контроль витрачання і якості
реагентів, що надходять.
6.5.3. Для хімічної обробки питної води допускається вживати
хімічні реагенти, що увійшли до Переліку матеріалів і реагентів,
дозволених Головним сенітарно-епідеміологічним управлінням
Мінздраву СРСР для застосування у практиці господарсько-питного
водопостачання (М., Мінздрав СРСР, 1985), або такі, що мають
відповідний дозвіл Міністерства охорони здоров'я України.
6.5.4. Порядок зберігання, технологія застосування,
приготування та дозування реагентів повинні бути викладені у
спеціальних інструкціях, що розробляються у Водоканалі для кожного
реагента окремо на основі чинних положень із зберігання і
застосування хімічних реактивів з урахуванням місцевих умов. В
інструкціях особливу увагу треба приділяти питанням техніки
безпеки під час роботи з реагентами.
6.5.5. У процесі приймання кожної нової партії реагентів
перевіряють наявність супроводжувального документа про якість
реагента та його відповідність вимогам стандарту. В документі
повинні бути вказані: найменування та адреса
підприємства-постачальника, назва продукта, номер і дата випуску
партії, маса брутто і нетто, показники якості продукта за
результатами аналізів чи підтвердження відповідності вимогам
стандарта або технічних умов.
Умови розвантаження реагентів та зберігання їх в складах
повинні відповідати вимогам техніки безпеки і охорони праці.
6.5.6. Кожну партію реагентів піддають контрольному аналізові
на вміст активної частини реагента.
6.5.7. На складах реагентів забороняється зберігати:
вибухонебезпечні та вогненебезпечні речовини, мастила, балони
із стисненими газами, харчові продукти тощо;
в одному приміщенні реагенти, які можуть хімічно взаємодіяти
між собою;
реагенти в кількості, що перевищує розрахункову місткість
складів.
6.5.8. Режими реагентної обробки води у різні періоди року та
види реагентів встановлюють на підставі даних фізико-хімічних,
санітарно-бактеріологічних та технологічних аналізів і досвіду
обробки води та затверджуються керівництвом Водоканалу. При цьому
визначають початок і кінець періоду застосування реагента, а також
послідовність, інтервали часу між введенням окремих реагентів,
місце і спосіб їх введення у воду.
До накопичення даних експлуатації концентрацію розчинів
реагентів, їх дози, послідовність та інтервали часу між їх
введенням у воду допускається приймання згідно з розділом чинних
Будівельних норм і правил "Водопостачання. Зовнішні мережі і
споруди".
6.5.9. Дози реагентів визначають на підставі даних
технологічних аналізів води. У процесі експлуатації очисних споруд
ці дози уточнюють за результатами перевірки ефективності їх дії на
воду, що обробляється, з урахуванням змін якості води у джерелі
постачання.
6.5.10. Точність дозування розчинів реагентів повинна бути в
межах + 5 відсотків. Різке відхилення від заданих доз, а також
-
перерви в дозуванні не допускаються, за винятком випадків,
передбачених технологічним регламентом (наприклад, за умови
переривчастого коагулювання).
6.6. Споруди попереднього освітлення води.
6.6.1. Сітчасті барабанні фільтри.
6.6.1.1. Сітчасті барабанні фільтри, які повинні забезпечити
видалення з води планктону і грубих домішок, поділяються на:
мікрофільтри (розмір чарунок стінок 0,04-0,06 мм);
барабанні сітки (розмір чарунок стінок 0,3-0,5 мм).
6.6.1.2. У процесі експлуатації сітчастих фільтрів персонал
зобов'язаний:
забезпечити рівномірний розподіл води між усіма фільтрами;
стежити за роботою промивних пристроїв;
вести спостереження за ступенем забруднення сітчастих
елементів та запобігати перевищенню розрахункового перепаду рівнів
води на сітці;
стежити за справністю сітчастих елементів, усувати течі крізь
місця кріплення сітчастих елементів і прориви;
контролювати справність приводу і підшипників;
проводити профілактичний і поточний ремонти установок;
вести щоденний журнал експлуатації сітчастих фільтрів.
6.6.1.3. Експлуатацію сітчастих барабанних фільтрів
здійснюють на підставі інструкцій заводів-виготовлювачів.
Для зручності виявлення і ліквідації пошкоджень сітчастих
елементів усі грані та елементи барабана слід пронумерувати.
6.6.1.4. Щоб уникнути пошкодження фільтруючих елементів під
час пуску в роботу камеру фільтрів заповнюють водою поступово,
регулюючи ступінь відкриття засувки чи шибера.
6.6.1.5. Профілактичний ремонт фільтрів слід проводити в
періоди мінімальної нагрузки на сітчасті фільтри за найменшого
вмісту у воді планктону і грубих домішок.
6.6.2. Змішувачі.
6.6.2.1. Змішуючі пристрої повинні забезпечувати швидке і
рівномірне змішування реагентів з усією масою води, що
оброблюється, бути довгорічними і витрачати на процес змішування
мінімально можливу кількість енергії.
Використовувати відцентрові насоси для змішування води з
реагентами допускається в тих випадках, коли останні не руйнують
матеріал насосів.
6.6.2.2. У процесі експлуатації змішувачів персонал
зобов'язаний:
вести нагляд і контроль за процесом змішування реагентів з
водою.
Розподіл реагентів у воді контролюють за їх концентрацією у
різних точках живого перерізу потоку після змішувача;
вчасно видаляти осади із змішувачів;
стежити за справністю будівельних конструкцій і обладнання
змішувачів.
6.6.2.3. Камери змішувачів повинні періодично, згідно з
планом, очищатися від осадів, але не менше одного разу на рік.
6.6.3. Камери флокуляції.
6.6.3.1. Режим роботи камер флокуляції повинен забезпечити
оптимальні умови для формування і укрупнення пластівців
коагульованої зависі перед надходженням води до відстійників.
6.6.3.2. Під час експлуатації камер флокуляції персонал
зобов'язаний:
вести спостереження за роботою камер флокуляції, швидкістю
руху води в них, ефективністю флокуляції, рівнем зваженого осаду в
камерах вбудованого типу (товщина шару зваженого осаду повинна
бути 2,5-3 м);
вчасно очищувати дно камер від відкладень;
перевіряти в різні пори року фактичні швидкості руху води і
час перебування води в камерах;
вживати заходів для поліпшення роботи камер флокуляції,
визначаючи дослідним шляхом оптимальну швидкість виходу води з
отворів розподільчих систем, а також за рахунок монтажу
направляючих щитів у водоворотних камерах, перестановки
