графіки оглядів каналізаційних мереж;
акти технічних оглядів;
графіки виконання поточних і планово-попереджувальних
ремонтів;
проекти виконання робіт з капітального ремонту мережі;
акти захованих робіт;
книгу розпоряджень з відмітками про їх виконання;
паспорти водного господарства або екологічні паспорти
підприємств з даними про склад водопровідно-каналізаційних споруд
і мереж абонента, кількість і якісний склад стічних вод, режими їх
надходження в комунальну каналізацію тощо.
12.6.2. Служба експлуатації каналізаційних мереж повинна
щорічно складати технічні звіти про результати роботи
каналізаційної мережі. Ці звіти повинні охоплювати усі види робіт,
достовірно відображати стан господарства каналізаційних мереж та
бути основою для розробки перспективних планів розвитку мережі.
13. Очисні споруди каналізації
13.1. Основні завдання експлуатації очисних споруд
каналізації.
13.1.1. основними завданнями експлуатації очисних споруд
каналізації є:
захист відкритих водойм від забруднення стічними водами,
забезпечення очищення стічних вод і обробки осадів, їх відведення
від очисних споруд згідно із затвердженим проектом, Правилами
охорони поверхневих вод, Санітарними правилами і нормами охорони
поверхневих вод від забруднення, вимогами територіальних органів
центрального органу виконавчої влади з питань охорони
навколишнього природного середовища, екологічної безпеки,
заповідної справи, а також гідрометеорологічної діяльності,
Державного санітарного нагляду, охорони рибних запасів;
створення умов для переробки стічних вод і осадів для їх
подальшого використання у народному господарстві;
організація ефективної безперебійної і надійної роботи
очисних споруд, зниження собівартості обробки стічних вод,
економія електроенергії, реагентів і води, що витрачаються на
технологічні цілі;
систематичний лабораторно-виробничий і технологічний контроль
роботи очисних споруд;
контроль за станом очищення стічних вод на підприємствах -
абонентах.
13.2. Нагляд за будівництвом і приймання в експлуатацію.
13.2.1. Приймання в експлуатацію збудованих або
реконструйованих очисних споруд здійснюється згідно із СНиП
3.05.04-85.
13.2.2. Споруди, що підлягають прийманню в експлуатацію,
повинні бути виконані за затвердженим проектом з дотриманням всіх
вимог, встановлених Будівельними нормами та правилами, технічними
умовами та іншими нормативними документами.
13.2.3. Пуску очисних споруд каналізації в експлуатацію
повинна передувати їх пробна експлуатація.
Пуск в експлуатацію споруд біологічної очистки проводять при
гарантованій температурі стічних вод не нижче 12 гр.С.
13.2.4. До пуску очисних споруд в пробну експлуатацію
необхідно:
укомплектувати кадри і провести навчання експлуатаційного
персоналу із стажуванням на аналогічно діючих спорудах;
забезпечити необхідний запас і належне зберігання реагентів,
реактивів та інших матеріалів, захисних засобів тощо, а також
доставку необхідної кількості активного мулу з діючих споруд;
забезпечити всі технологічні ділянки і структурні підрозділи
положеннями про них, посадовими інструкціями, інструкціями з
експлуатації, з техніки безпеки, журналами для реєстрації роботи
очисних споруд;
перевірити готовність лабораторії до проведення
лабораторно-виробничого і технологічного контролю;
провести інструктаж експлуатаційного персоналу з питань мети
і завдань пробної експлуатації та техніки безпеки при її
проведенні;
погодити з територіальними органами центрального органу
виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного
середовища, екологічної безпеки, заповідної справи, а також
гідрометеорологічної діяльності і Державного санітарного нагляду
порядок і умови скиду в водойму очищених стічних вод, а також
методики аналізу стічних вод.
13.2.5. Пробну експлуатацію очисних споруд проводять при
проектному режимі (за кількість і технологією обробки стічних
вод).
У процесі пробної експлуатації перевіряють працездатність
усіх споруд, їх елементів, комунікацій, запірно-розподільного і
контрольно-вимірювального обладнання.
Тривалість пробної експлуатації визначається часом досягнення
проектних показників.
13.2.6. Після закінчення пробної експлуатації очисні споруди
за узгодженням з територіальними органами центрального органу
виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного
середовища, екологічної безпеки, заповідної справи, а також
гідрометеорологічної діяльності та Державного санітарного нагляду
вводять в тимчасову експлуатацію, про що складається відповідний
акт.
13.2.7. Під час тимчасової експлуатації необхідно:
провести технологічне налагодження очисних споруд;
відпрацювати економічні експлуатаційні режими;
уточнити дози реагентів;
провести випробування споруд на проектну потужність і
форсовані режими (на випадок аварій);
виявити і усунути недоліки і несправності в роботі очисних
споруд, комунікацій, запірно-регулюючого і
контрольно-вимірювального обладнання тощо.
Для технологічного налагодження споруд слід залучити
спеціалізовану пусконалагоджувальну організацію.
13.2.8. Приймання збудованих або реконструйованих очисних
споруд у постійну експлуатацію проводиться згідно із СНиП
3.05.04-85 Державною приймальною комісією після їх введення в
тимчасову експлуатацію, проведення всебічних комплексних
випробувань і досягнення проектної потужності та проектних
показників очищення стічних вод.
З моменту підписання акта державною приймальною комісією
очисні споруди вважаються введеними в постійну експлуатацію.
Під час приймання в експлуатацію очисних споруд зміна
передбаченої в проекті потужності, як правило, не допускається. У
виключних випадках така зміна може бути дозволена лише органом, що
затверджує акт приймання споруд в експлуатацію, за поданням
державної приймальної комісії.
У тому випадку, коли кількість стічних вод, що надходить до
очисних споруд, менша за передбачену проектом, дозволяється
посекційне налагодження, приймання і пуск в експлуатацію очисних
споруд.
13.3. Технічна документація.
13.3.1. На діючих очисних спорудах каналізації, крім
документації, вказаної в розділі 2.6 цих Правил, повинна
зберігатися ще така технічна документація:
схема санітарно-захисної зони очисних споруд;
виконавчий план і висотна схема очисних споруд з нанесеними
комунікаціями і випусками;
оперативна технологічна схема;
схема автоматики і телемеханіки;
технічний звіт налагоджувальної організації і технологічний
регламент.
13.4. Обслуговуючий персонал.
13.4.1. Структурними виробничими підрозділами очисних споруд
є технологічні цехи (механічної очистки, біологічної очистки,
обробки осадів стічних вод) і контрольні лабораторії (хімічна,
бактеріологічна та ін.).
До виробничих цехів також належать служби з експлуатації
насосних і компресорних станцій, котелень і комунікацій,
розташованих на майданчику очисних споруд.
13.4.2. До складу обслуговуючого персоналу повинні входити:
працівник, що відповідає за загальний стан і роботу очисних
споруд, - начальник очисних споруд;
працівник, що безпосередньо відповідає за якість очищення
стічних вод згідно з проектом і технологічним регламентом,
додержання вимог природоохоронних та санітарних органів, вчасний
контроль технологічного і санітарного режимів очищення стічних
вод, величину доз реагентів, організацію змінних чергувань,
вчасний ремонт технологічних споруд і устаткування, - технолог;
працівник, що відповідає за організацію і проведення
лабораторних досліджень, вчасний контроль складу стічних вод,
встановлення доз реагентів і контроль якості реагентів, -
завідуючий лабораторією;
працівник, що відповідає за роботу з охорони праці і техніки
безпеки - інженер;
працівники, які несуть по черзі змінні чергування на очисних
спорудах і відповідають за роботу зміни в цілому, - старший
черговий (інженер, технік, майстер);
працівники, які здійснюють усі необхідні технологічні
операції в цехах лабораторіях, - оператори, хлораторники,
вантажники, лаборанти;
працівники, які відповідають за технічну експлуатацію
електричного і механічного обладнання, контрольно-вимірювальних
приладів тощо, - інженери, майстри, електрики, слюсарі.
12.4.3. Роботу очисних споруд обліковують шляхом регулярних
записів в журналах:
технічної експлуатації, де щоденно реєструють кількість
стічних вод, які очищуються, і осадів, кількість витрачених
реагентів та їх дози, кількість води, витраченої на технологічні
потреби, найменування споруд, агрегатів і обладнання, що
перебувають у роботі, очищенні, ремонті тощо;
аналізів, до яких щоденно вносять результати аналізів з
визначення складу стічних вод (що надходять до споруд і скидаються
у водойму), а також складу стічних вод на окремих стадіях
очищення, дані аналізів сирих та оброблених осадів тощо;
складському, куди заносяться дані про надходження і
витрачення реагентів та інших матеріалів, що зберігаються на
складах очисних споруд.
13.5. Лабораторно-виробничий контроль.
13.5.1. Лабораторно-виробничий контроль - необхідна умова
організації регіональної експлуатації очисних споруд і
забезпечення очистки стічних вод, що відповідає вимогам Правил
охорони поверхневих вод, Санітарних правил і норм охорони
поверхневих вод від забруднення СанПіН N 4630-88, вимог
територіальних органів центрального органу виконавчої влади з
питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної
безпеки, заповідної справи, а також гідрометеорологічної
діяльності та Державного санітарного нагляду.
13.5.2. Лабораторно-виробничий контроль повинен бути
організований на усіх етапах і стадіях очищення стічних вод і
обробки осадів як для оцінки кількісних і якісних показників
роботи очисних споруд, так і для реєстрації кількості і якості
стічних вод і осадів, що обробляються.
13.5.3. У процесі експлуатації очисних споруд необхідно
постійно аналізувати результати лабораторно-виробничого контролю
для забезпечення найвищих техніко-економічних показників роботи
споруд, удосконалення технологічних процесів, уточнення доз
реагентів.
Систематичний аналіз результатів лабораторно-виробничого
контролю повинен бути спрямований на вчасне виявлення порушень у
технологічному процесі і попередження відводу води, яка не
відповідає встановленим вимогам.
13.5.4. Лабораторно-виробничий контроль здійснюють працівники
хімічної та бактеріологічної лабораторій, а також черговий
персонал очисних споруд. Відповідальність за проведення контролю
покладається на головного інженера (технолога) споруд, а за
достовірність аналізів і стан метрологічного та
матеріально-технічного забезпечення лабораторії - на завідуючого
лабораторією.
13.5.5. Обсяг і графік лабораторно-виробничого контролю
визначають з урахуванням місцевих умов, погоджують з
територіальними органами центрального органу виконавчої влади з
питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної
безпеки, заповідної справи, а також гідрометеорологічної
діяльності та Державного санітарного нагляду і затверджують у
керівництва Водоканалу.
13.5.6. Лабораторно-виробничий контроль проводять на основі
об'єктивних способів обліку і вимірювань за допомогою приладів, а
також на основі методик аналізів, що регламентуються державними
стандартами або погоджені з територіальними органами центрального
органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного
середовища, екологічної безпеки, заповідної справи, а також
гідрометеорологічної діяльності та Державного санітарного нагляду.
Усі прилади, що використовуються для вимірювань та обліку
роботи очисних споруд, повинні бути повірені і опломбовані у
встановленому порядку.
( Пункт 13.5.6 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Держжитлокомунгоспу N 2 ( z0077-05 ) від 04.01.2005 )
13.5.7. Приладами повинні реєструватися:
кількість стічних вод, що надходять на очисні споруди,
кількість осадів і мулу;
рівні води і осаду в очисних спорудах;
тиск і температура в установках термічної обробки осадів;
температура в метантенках.
13.5.8. Ефективність роботи окремих споруд або всього
комплексу очисних споруд каналізації контролюють за складом
стічних вод і осадів перед кожним етапом очистки і після нього.
Склад стічних вод контролюють за фізико-хімічними і
бактеріологічними показниками:
Фізико-хімічні показники:
температура стічних вод, гр.С;
маса зважених речовин при 105 гр.С, мг/л;
зольність, відсотків від маси зважених речовин;
біхроматна окисненість (ХСК) мг/л;
БСК і БСК , мг/л;
5 повне
азот загальний, мг/л;
азот амонійних солей, мг/л;
азот нітритів, мг/л;
активна реакція (pH);
розчинений кисень, мг/л;
хлориди, мг/л;
хлор активний, мг/л;
фосфати, мг/л;
синтетичні поверхнево-активні речовини (СПАР), мг/л;
нафтопродукти, мг/л;
солі важких металів, мг/л.
Цей перелік може бути уточнений і доповнений територіальними
органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони
навколишнього природного середовища, екологічної безпеки,
заповідної справи, а також гідрометеорологічної діяльності з
урахуванням місцевих умов.
Бактеріологічні показники:
загальна кількість бактерій в 1 мл;
колі-індекс;
індекс колі-фагу;
кількість яєць гельмінтів в неочищеній і очищеній стічній
рідині.
Склад осадів стічних вод контролюють за такими показниками:
питомий опір фільтрування, см/г;
вологість, відсотків;
зольність, відсотків;
хімічний склад (кількість жирів, білків та вуглеводів), мг/л;
вміст СПАР, мг/л.
Для осадів, які використовують як добрива, додатково
визначають: азот, фосфор, калій, кальцій, солі важких металів, а
також кількість життєздатних яєць гельмінтів.
13.5.9. Повний аналіз стічної води, що надходить на очисні
споруди і скидається у водойму, проводять за узгодженням з
територіальними органами центрального органу виконавчої влади з
питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної
безпеки, заповідної справи, а також гідрометеорологічної
діяльності та Державного санітарного нагляду з урахуванням
місцевих умов, але не рідше одного разу на декаду.
13.5.10. Проби для аналізу стічних вод, як неочищених, та і
очищених, треба відбирати в місцях повного перемішування потоку з
глибини 0,3-0,5 м. Періодичність відбору проб - не рідше одного
разу на добу.
Бажано встановлення автоматичних пробовідбірників для
одержання середньодобової проби.
13.6. Технологічний контроль.
13.6.1. Основне завдання технологічного контролю - всебічна
оцінка технологічної ефективності роботи очисних споруд для
вчасного вжиття заходів щодо забезпечення безперебійної роботи
споруд з визначеною потужністю, необхідним ступенем очищення води
і обробки осадів.
13.6.2. Технологічний контроль регулярно здійснюють черговий
оператор разом з черговим персоналом лабораторії під загальним
керівництвом головного інженера (технолога) і завідуючого
лабораторією. Усі дані спостережень і вимірювань заносять до
журналів встановленої форми.
13.6.3. Під час організації та встановлення обсягу
технологічного контролю необхідно розмежувати обов'язки між
черговими операторами і працівниками лабораторії та визначити
операції з контролю, які виконуються спільно.
13.6.4. До обов'язків чергового персоналу і персоналу
лабораторії з технологічного контролю входять:
нагляд і контроль за технологічним процесом і якістю очищення
води і обробки осадів;
контроль і регулювання кількості води і осадів, що
подаються на споруди;
контроль за кількістю і складом очищених стічних вод, що
скидаються у водойму;
контроль за кількістю і складом осадів і мулу, що надходять
на споруди з обробки осадів чи для використання у
сільському господарстві;
нагляд і контроль за рівнями і рівномірністю розподілу води
між окремими спорудами та їх блоками, рівнями осадів;
перевірка справності і правильності переключень окремих
споруд, їх секцій, трубопроводів, а також реагентних установок;
перевірка справності механічного устаткування, КВП і
автоматики, дросельних і вимірювальних пристроїв та іншого
обладнання;
перевірка наявності запасу і якості реагентів та інших
матеріалів, нагляд за їх зберіганням.
13.6.5. Для всебічної оцінки режимів роботи очисних споруд
необхідно вести кількісний і якісний облік роботи не тільки всього
комплексу, але й окремих споруд за такими показниками:
решітки - кількість покидьків, їх вологість, зольність і
густина - не рідше одного разу на місяць;
пісковловлювачі - кількість осаду за об'ємом, його густина,
вологість, вміст піску - не рідше одного разу на місяць;
первинні відстійники (у тому числі двох'ярусні) - кількість
сирого осаду, його вологість, хімічний склад, кількість зважених
речовин на виході, тривалість перебування стічної рідини у
відстійнику - не рідше одного разу на декаду;
аеротенки - БСК повне стічної води перед і після перебування
в аеротенку - один раз на тиждень; тривалість та інтенсивність
аерації; кількість активного мулу, що надходить в аеротенки, та
надлишкового мулу, що відводиться в мулоущільнювачі або на мулові
майданчики; концентрація, ступінь рециркуляції і регенерації
активного мулу, кількість повітря, поданого в аеротенки, вміст
розчиненого кисню у воді - один раз на зміну;
вторинні відстійники - тривалість відстоювання, винос мулу,
концентрація рециркуляційного мулу - один раз на тиждень, муловий
індекс - два рази на тиждень, а у разі "спухання" мулу - кожної
зміни;
мулоущільнювачі - кількість, вологість, зольність мулу на
вході і виході з споруди, тривалість ущільнення мулу, кількість
зважених речовин в освітленій воді - один раз на декаду;
преаератори - доза мулу, кількість повітря, тривалість
аерації - один раз на зміну;
біокоагулятори - доза мулу, кількість повітря, час
перебування води у споруді, вміст зважених речовин на вході і
виході з споруди, кількість осаду, його вологість, зольність -
один раз на зміну;
біофільтри - БСК повне, ХСК, вміст зважених речовин,
навантаження по БСК повному - один раз на декаду; температура води
на вході і виході з споруди, вміст розчиненого кисню - один раз на
зміну.
13.6.6. Робота споруд з обробки осадів контролюється за
такими показниками:
метантенки - кількість і температура сирого осаду і мулу, а
також збродженого осаду, що вивантажується з споруди; кількість
газу і витраченої пари - щоденно; вологість, зольність осаду на
вході і виході з споруди, температура бродіння і хімічний склад
осаду - щомісячно;
мулові і піскові майданчики, мулові ставки - кількість і
вологість осадів, що надходять на споруди і видаляються з споруд;
тривалість сушіння, питомий опір фільтрування; БСК повне і вміст
зважених речовин у дренажних водах - один раз на декаду;
споруди механічного зневоднення осадів - кількість,
вологість, зольність осадів перед обробкою і після неї; кількість
фільтрату, вміст у ньому зважених речовин; дози і витрата
реагентів, виробність вакуум-фільтрів - один раз на зміну; БСК
повне дренажної води - один раз на декаду;
аеробні стабілізатори осадів - тривалість та інтенсивність
аерації; кількість осадів з первинних відстійників і надлишкового
мулу; кількість повітря, поданого в споруду; вміст розчиненого
кисню - один раз на зміну; вміст сухої речовини, зольність,
вологість та питомий опір фільтруванню стабілізованого осаду -
один раз на тиждень;
споруди термічного сушіння осаду - кількість, вологість,
зольність сирого і висушеного осаду, температура топкових газів на
вході і виході споруди, витрата пального (абсолютна і на одиницю
продукції), виробність споруди - один раз на зміну;
поля фільтрації - навантаження по воді на 1 га, БСК і вміст в
очищеній воді зважених речовин, розчиненого кисню, бектеріальних
забруднень - один раз на декаду;
біологічні ставки - тривалість перебування стічних вод, БСК
повне, вміст зважених речовин на вході і виході, кількість
затриманих осадів та їх характеристика - один раз на місяць;
періодичність очищення ставків.
13.6.7. У процесі дезинфекції стічних вод контролюють дози і
витрату хлору (хлорного вапна, гіпохлоритів), тривалість контакту,
залишковий хлор і хлоропоглинання - за узгодженням з
територіальними органами центрального органу виконавчої влади з
питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної
безпеки, заповідної справи, а також гідрометеорологічної
діяльності та Державного санітарного нагляду. Концентрацію
залишкового активного хлору визначають кожну годину, а
хлоропоглинання (з бактеріологічним контролем за ефектом
знезараження) для уточнення дози хлору і ефективної концентрації
залишкового хлору - не рідше одного разу на тиждень.
У кожній партії хлорного вапна повинна бути визначена його
активність. Активність хлорного вапна, що зберігається на складі,
повинна перевірятись щомісячно.
13.6.8. На всіх спорудах необхідно вести облік витрати
електроенергії, води і пари.
13.6.9. Дані про роботу очисних споруд, а також відомості про
всі виявлені Несправності черговий персонал зобов'язаний
записувати в робочі журнали. Журнали заповнює кожна зміна, в денну
зміну підводять підсумки роботи споруд за добу.
13.6.10. За даними обліку складають зведену відомість роботи
очисних споруд.
13.7. Споруди механічної очистки стічних вод.
13.7.1. Решітки і проціджувачі.
13.7.1.1. Решітки і проціджувачі повинні забезпечувати
видалення крупних предметів і забруднень, що містяться в стічних
водах.
13.7.1.2. У процесі експлуатації решіток персонал
зобов'язаний:
при максимальному притокові стічних вод витримувати швидкість
проходу води в прозорах решітки 0,8-1,0 м/с для механізованих
решіток і 1,2 м/с - для решіток-дробарок;
слідкувати за станом прозорів решітки, не допускаючи їх
засмічення і підпору стічних вод;
вести постійний нагляд за роботою граблин і видаляти
покидьки, що на них залишаються;
не допускати попадання в дробарку твердих предметів, які
можуть її пошкодити;
при контейнерному вивезенні вчасно (один раз на 3-4 доби)
видаляти покидьки і слідкувати за герметичністю закриття
контейнерів.
13.7.1.3. У процесі експлуатації проціджувачів персонал
зобов'язаний:
слідкувати за рівнем води в камері проціджувача і станом
проціджуючого барабана, вчасно його очищувати, не допускати
підпору стічної рідини;
вчасно видаляти затримані покидьки і вивозити їх на звалище.
13.7.1.4. У теплу пору року покидьки, що зберігаються для
вивезення на звалище, необхідно обробляти хлорним вапном.
13.7.1.5. У приміщенні решіток і проціджувачів повинна
постійно діяти вентиляція, у разі необхідності слід відчиняти
вікна і двері.
13.7.2. Пісковловлювачі.
13.7.2.1. Пісковловлювачі повинні забезпечувати видалення із
стічних вод піску та інших мінеральних домішок з фракціями
розміром понад 0,25 мм на 85-90 відсотків.
13.7.2.2. У процесі експлуатації пісковловлювачів персонал
зобов'язаний:
вести контроль за витратою стічних вод, що надходять,
регулювати навантаження на окремі пісковловлювачі;
вимірювати шар затриманого піску;
видаляти з пісковловлювачів пісок (у міру накопичення, але не
рідше ніж через 1-2 доби);
здійснювати відмивання та зневоднення піску, а також
вивезення його з території очисних споруд;
слідкувати за подачею повітря в аеровані пісковловлювачі та
інтенсивністю аерації;
контролювати шар напуску піску на піскові майданчики та
забезпечувати вчасне вивезення підсушеного піску;
забезпечувати мінімальний вміст органічних домішок в піску,
який видаляється з пісковловлювачів.
13.7.2.3. Нормативна швидкість руху стічної води у
пісковловлювачах:
горизонтальних 0,15-0,30 м/сек;
аерованих 0,08-0,12 м/сек.
Нормативне навантаження для вертикальних і тангенціальних
пісковловлювачів - 100-110 м3/м2, годину.
13.7.2.4. Для огляду, очищення і ремонту обладнання
пісковловлювачі спорожняють не рідше одного разу на рік.
13.7.3. Первинні відстійники.
13.7.3.1. Первинні відстійники повинні забезпечити необхідний
ефект освітлення стічних вод і ущільнення осаду.
Ефект освітлення стічних вод (відсоток) і ущільнення осаду в
первинних відстійниках повинен становити:
для вертикальних 30-40 відсотків при 94,5-95,5 відсотків;
для радіальних 40-50 відсотків при 92,0-94,0 відсотків;
для горизонтальних 50-60 відсотків при 93,0-94,0 відсотків
вологості осаду.
Вміст зважених речовин у стічній воді після первинних
відстійників не повинен перевищувати 150 мг/л при подачі її на
біофільтри або аеротенки неповної очистки і 100 мг/л при подачі в
аеротенки повної біологічної очистки.
Для зменшення винесення зважених речовин з відстійників
необхідно забезпечувати гідравлічне навантаження на 1 м водозливу
в межах 10-12 л/сек.
13.7.3.2. У процесі експлуатації первинних відстійників
персонал зобов'язаний:
постійно контролювати час перебування стічної рідини в
спорудах і забезпечувати її рівномірний розподіл між усіма
відстійниками;
очищувати лотки і канали, які підводять воду до відстійників,
від відкладень важкого осаду і покидьків;
зіскрібати з країв водозливів збірних лотків забруднення та
біологічні обростання;
вчасно видаляти з поверхні відстійників плаваючі речовини;
контролювати ефект освітлення стічних вод і попереджувати
винесення осаду;
утримувати в справному стані і чистоті засувки, шибери та
інше обладнання;
забезпечувати видалення осаду не рідше двох разів на добу - з
вертикальних і горизонтальних відстійників, не обладнаних
скребковими механізмами; не рідше 1-2 разів на зміну - з
радіальних та горизонтальних відстійників, обладнаних скребковими
механізмами;
забезпечувати належний догляд за скребковими механізмами та
їх рейковими коліями.
13.7.3.3. Під час випуску осаду з вертикальних та
горизонтальних відстійників засувку на мулопроводі слід відкривати
поступово.
13.7.3.4. Після закінчення випускання осаду колодязь і
мулопровід промивають. Воду після промивання спрямовують в голову
очисних споруд.
13.7.3.5. Спорожнення відстійників для огляду, очищення і
ремонту повинно виконуватися: не рідше 1 разу на 2 роки - для
відстійників, обладнаних механічними скребками; не рідше 1 разу на
3 роки - для усіх інших типів відстійників.
13.7.4. Двох'ярусні відстійники.
13.7.4.1. У процесі експлуатації двох'ярусних відстійників
персонал зобов'язаний:
постійно забезпечувати задану тривалість відстоювання і
рівномірний розподіл води між усіма відстійниками;
не допускати підвищеного винесення зважених речовин
надходження осаду у відстійні жолоби;
контролювати висоту шару осаду в муловій камері;
випускати осад через кожні 10-15 діб з наступним промиванням
мулопроводу;
не допускати утворення на поверхні відстійників щільної кірки
чи спінювання осаду, що зброджується.
13.7.4.2. При спарених відстійниках для рівномірного
розподілу осаду в мулових камерах періодично, через 10-15 діб,
переключають встановлені в лотках шибери для перепуску рідини з
одного боку споруд на інший.
13.7.4.3. Перший випуск осаду з відстійника здійснюють через
5-6 місяців після його пуску в експлуатацію, причому відстань між
рівнем води в муловій камері і щілиною осадового жолобу повинна
бути менше 1 м.
13.7.4.4. Осад випускають повільно і контролюють його
зрілість. Зрілий осад має вологість 85-90 відсотків, темно-сірий
колір, зернисту структуру, pH 7,2-7,6, без запаху сірководню.
Вміст органічних речовин у ньому повинен бути на 40 відсотків
менший, ніж в сирому осаді.
13.7.4.5. У процесі експлуатації відстійників щоденно
очищують розподільчі лотки і переливні краї від осаду, ганчір'я та
інших предметів, видаляють плаваючі речовини, а також причищають
щілини відстійних жолобів.
13.7.4.6. Перед настанням зими з відстійника випускають
частину осаду. В муловій камері повинно залишатися не менше 15-20
відсотків об'єму добре збродженого осаду.
13.7.4.7. На зимовий період двох'ярусні відстійники
утеплюють, накриваючи їх дерев'яними щитами. Відкритими
залишаються тільки лотки (для забезпечення можливості їх
очищення).
13.7.4.8. Для очищення від ущільненого осаду і ремонту
двох'ярусні відстійники спорожнюють не рідше одного разу в 3-4
роки.
13.7.5. Преаератори та біокоагулятори.
13.7.5.1. Преаератори та біокоагулятори повинні забезпечити
зниження концентрації забруднень, а також підвищення ефективності
видалення іонів важких металів та інших забруднень, присутність
яких утруднює процес біологічної очистки стічних вод.
Преаератори слід застосовувати на станціях очистки стічних
вод з аеротенками, біокоагулятори - на станціях очистки як з
аеротенками, так і з біологічними фільтрами.
13.7.5.2. Під час експлуатації преаераторів і біокоагуляторів
персонал зобов'язаний:
постійно забезпечувати рівномірний розподіл стічних вод між
окремими спорудами;
підтримувати потрібні параметри роботи споруд; тривалість
аерації стічних вод, кількість активного мулу, що подається в
преаератор, надлишкового активного мулу та біоплівки (для
біокоагуляторів), кількість повітря, що подається;
вчасно випускати осад;
контролювати рівень зваженого шару (для біокоагуляторів,
освітлювачів).
13.7.5.3. Нормальна робота преаераторів і біокоагуляторів
забезпечується при тривалості аерації з надлишковим активним мулом
відповідно 10-12 і 20 хвилин, кількості надлишкового мулу до
50 відсотків і витрати повітря 0,5 м3 на 1 м3 стічних вод.
13.7.5.4. Для огляду, очищення і ремонту преаератори і
біокоагулятори спорожняють не рідше одного разу на 2-3 роки.
13.8. Споруди біологічної очистки стічних вод.
Споруди біологічної очистки повинні забезпечувати необхідний
ефект окислення і мінералізації органічних речовин, які містяться
і стічних водах.
13.8.1. Біологічні фільтри і аерофільтри.
13.8.1.1. У процесі експлуатації біофільтрів персонал
зобов'язаний:
забезпечувати подачу на фільтр заданої кількості стічної
рідини (на одиницю об'єму чи площі завантаження) та її рівномірний
розподіл;
контролювати подачу повітря при штучній аерації і слідкувати
за роботою вентиляторів;
вести спостереження за температурою стічної рідини (взимку);
регулярно оглядати і очищувати водо- і повітрярозподіляючі
пристрої;
забезпечувати вчасно промивання піддонного простору і
каналів;
вживати заходів до усунення підвищеного виносу зважених
речовин, біоплівки і недопущення утворення на поверхні біофільтрів
калюж;
підтримувати нормальну рециркуляцію стічних вод;
контролювати стан завантаження біофільтрів.
13.8.1.2. Біофільтри завантажують ретельно відсортованим за
крупністю промитим матеріалом, який відповідає вимогам СНиП
2.04.03-85, або пластмасовим завантаженням (блоками з
полівінілхлориду, полістиролу, поліетилену, поліпропілену,
поліаміду, гладких або перфорованих пластмасових труб тощо).
13.8.1.3. У процесі експлуатації постійно уточнюють:
навантаження на біофільтри за органічними речовинами, витрату
повітря (для біофільтрів з штучною аерацією).
13.8.1.4. Температура стічних вод, що надходять на
біофільтри, повинна бути не нижче 6 гр.С, тому взимку в приміщення
біофільтрів треба подавати тепле повітря.
13.8.1.5. Гідравлічне навантаження на біофільтри повинно бути
в межах:
для крапельних біофільтрів - 1-3 м3/м2 добу;
для високонавантажених біофільтрів - 10-30 м3/м2 добу;
для біофільтрів із пластмасовим завантаженням - 6-18 м3/м2
добу.
13.8.1.6. Перерва у подачі стічних вод на зрошення
завантаження біофільтрів (особливо взимку) не повинна бути більше
1 години.
13.8.1.7. У разі появи на поверхні біофільтру калюж слід
негайно розпушити завантаження в цьому місці і промити його
струменем води під тиском.
13.8.1.8. Для видалення забруднень із завантаження фільтру
необхідно:
промити (зросити) поверхню біофільтра чистою водою, видалити
з піддонного простору осади;
зняти верхній шар завантаження і промити його за межами
біофільтра;
замінити верхній шар завантаження на новий чи добре промитий
матеріал.
13.8.1.9. У період пуску біофільтрів витрата стічних вод на
зрошення поверхні біофільтра повинна становити 30-40 відсотків
проектної витрати. У разі різкого зниження амонійного азоту і
появи у фільтрі нітратів навантаження на біофільтр доводять до
проектного.
13.8.1.10. Промивання або заміну верхнього шару завантаження
біофільтрів здійснюють не рідше одного разу на 2 роки, а повну
заміну усього завантаження - один раз на 6-10 років.
13.8.2. Аеротенки.
13.8.2.1. У процесі експлуатації аеротенків персонал
зобов'язаний:
забезпечувати подачу в аеротенки заданої кількості стічних
вод і повітря;
контролювати і підтримувати задану концентрацію у стічній
рідині зважених речовин (не більше 100 мг/л), активного мулу,
вміст розчиненого кисню (не менше 2 мг/л), а також задані
концентрацію і витрату зворотного активного мулу;
слідкувати за рівномірністю розподілу та не допускати
перебоїв в подачі повітря;
вести нагляд за безперебійною роботою механізмів, обладнання
і вимірювальних пристроїв, вживати заходів до усунення усіх
виявлених несправностей;
контролювати стан мулу за біоценозом і муловим індексом та
вчасно вживати заходів проти його слухання;
контролювати і підтримувати задану ефективність очищення
