про кардіологічний кабінет поліклініки
1. Загальне положення
1.1. Кардіологічний кабінет є структурним закладом
поліклініки по наданню спеціалізованої медичної допомоги хворим
серцево-судинними захворюваннями та розробці і впровадженню в
практику заходів щодо їх профілактики.
1.2. Роботу кардіологічного кабінету очолює лікар-кардіолог,
що пройшов підготовку по функціональній діагностиці, в тому
числі - електрокардіографії.
В адміністративному відношенні кардіолог підпорядкований
заміснику головного лікаря лікарні по поліклінічному відділенню, а
по спеціальності - головному кардіологу (області, міста, району).
1.3. До штату кабінету входить також медична сестра, яка
володіє методикою реєстрації ЕКГ.
1.4. Посади лікарів-кардіологів і медичних сестер в
поліклініках міських і центральних районних лікарень
встановлюються з розрахунку: одна посада на 30 тисяч дорослого
населення, а в районах з меншою кількістю населення - одна посада
на район.
2. Основними завданнями кардіологічного кабінету є:
2.1. Надання спеціалізованої діагностично-лікувальної та
консультативної допомоги хворим серцево-судинними захворюваннями
на поліклінічному етапі.
На консультацію до кардіолога направляють завідуючі
терапевтичними відділеннями поліклініки, дільничні терапевти,
лікарі сільських амбулаторій, в окремих випадках фельдшери ФАПів,
які розташовані далеко від лікарських амбулаторій і дільничних
лікарень, таких хворих:
2.1.1. З невстановленим, або сумнівним діагнозом.
2.1.2. Після виписки із стаціонару хворих, які лікувалися з
приводу інфаркту міокарда та других гострих і підгострих форм IХС.
2.1.3. Резистентних до проведеного лікування.
2.1.4. Хворих, у яких тимчасова непрацездатність у зв'язку з
серцево-судинними захворюваннями перебільшує 2-3 тижні і
потребують проведення трудової експертизи.
2.1.5. Для вирішення питання про госпіталізацію в стаціонар,
або направлення на ЛТЕК.
Практику самозапису хворих на консультацію до кардіолога слід
вважати необгрунтованою і недоцільною.
Після консультації та уточнення заключного діагнозу і
призначення необхідного лікування хворі направляються до
дільничного (цехового) терапевта, або лікаря амбулаторії під
диспансерний нагляд і подальше лікування.
Хворих, яким при консультації діагноз встановити не вдалося,
або резистентних до лікування, кардіолог, по узгодженню з
дільничним (цеховим) терапевтом, залишає під своїм тимчасовим
диспансерним наглядом.
Після встановлення діагнозу і підбору адекватного лікування
хворі направляються до дільничного (цехового) терапевта під
диспансерний нагляд і подальше лікування.
Якщо хворим протягом 3-5 днів встановити заключний діагноз і
підібрати адекватне лікування не вдається, то їх направляють на
консультацію до кардіолога диспансерно-поліклінічного відділення
обласного кардіологічного диспансеру.
2.1.6. Кардіолог поліклініки по призначенню заступника
головного лікаря по поліклінічній роботі, або старшого терапевта
терапевтичних відділень поліклініки проводить консультативні
огляди (прийоми) робітників і службовців промислових підприємств з
шкідливими для здоров'я умовами праці, в окремих випадках
консультує хворих на дому, а також залучається до складу виїздних
бригад для проведення профілактичних оглядів населення в сільських
районах.
2.2. Проведення таких організаційно-методичних заходів:
2.2.1. Здійснення координування і контролю діяльності усіх
підрозділів поліклініки (долікарського кабінету, відділення
профілактики, централізованої картотеки - регістра артеріальної
гіпертензії (АГ), терапевтичних кабінетів, відділення (кабінету)
функціональної діагностики, та відділення статистики) по
виявленню і якісному обліку хворих серцево-судинними
захворюваннями, та осіб з факторами ризику розвитку мозкових
інсультів і гострих інфарктів міокарда.
2.2.2. Організація, методичне керівництво і контроль разом з
завідуючими терапевтичними відділеннями поліклінік за діяльністю
дільничних (цехових) терапевтів по проведенню первинної
та вторинної профілактики серцево-судинних захворювань,
адекватного лікування та диспансеризації кардіологічних хворих.
2.2.3. Аналіз динаміки поширеності АГ та IХС на території
обслуговування поліклініки по результатах профілактичних оглядів,
відвідувань населення поліклініки та медсанчастин.
2.2.4. Проведення разом з заступниками головного лікаря по
ЛКК аналізу тимчасової і стійкої непрацездатності хворих АГ та
IХС.
2.2.5. Організація і проведення підготовки і підвищення
кваліфікації лікарів-терапевтів, фельдшерів і медичних сестер з
питань кардіології (лекції, семинари, науково-практичні
конференції, інформаційні матеріали).
2.2.6. Впровадження в практику поліклініки досягнень
кардіології: нових методів діагностики, лікування і профілактики
АГ і IХС та аналіз їх ефективності.
2.2.7. Участь в розробці річних та перспективних планів
роботи та складанні звітів з питань кардіології.
Начальник Головного управління
організації медичної допомоги
і медичного страхування
МОЗ України А.П.Картиш
Головний кардіолог
МОЗ України В.О.Бобров
Додаток 8
до наказу МОЗ України
від 30.12.1992 р. N 206
Положення про головного кардіолога управлінь охорони
здоров'я обласних, Севастопольської міської
державної адміністрації, відділу охорони здоров'я
Ради Міністрів Республіки Крим та департаменту
охорони здоров'я Київської міської державної
адміністрації
1. Загальні положення
1.1. Головний кардіолог управлінь охорони здоров'я обласних,
міської державної адміністрації та Республіки Крим призначається
наказом зазначених установ з числа провідних працівників галузі
(головний лікар кардіологічного диспансеру, або завідуючий
кардіологічним відділенням).
1.2. Головний кардіолог безпосередньо підпорядкований
управлінню охорони здоров'я державної адміністрації. Свою роботу
виконує згідно з цим положенням під методичним керівництвом
Головного управління організації медичної допомоги і медичного
страхування Міністерства охорони здоров'я України, Українського
організаційно-методичного кардіологічного центру (Українського
НДI кардіології ім. М.Д.Стражеска) та управління охорони
здоров'я.
1.3. Оплата праці головного кардіолога здійснюється шляхом:
1.3.1. Переведення позаштатної посади в штатну.
1.3.2. Доплати в розмірі 30-50 відсотків від основного окладу
з врахуванням якості спеціалізованої медичної допомоги
кардіологічним хворим і кінцевих результатів їх діяльності, згідно
з укладеними договорами (контрактами) між начальником управління
охорони здоров'я і головним кардіологом.
2. Основними завданнями головного кардіолога є:
2.1. Координація роботи кардіологічних диспансерів,
відділень, кабінетів, контроль їх діяльності та надання їм
необхідної організаційно-методичної допомоги.
2.2. Розробка плану заходів по профілактиці, виявленню,
диспансерізації та лікуванню серцево-судинних захворювань.
2.3. Проведення аналізу діяльності кардіологічного
диспансеру, відділень і кабінетів; розробка пропозицій по
вдосконаленню її.
2.4. Вивчення потреби в спеціалізації та удосконаленні знань
і практичних навичок лікарів-кардіологів, терапевтів та середнього
медичного персоналу з питань кардіології.
3. В зв'язку з цими завданнями головний кардіолог проводить
таку роботу:
3.1. Вивчає об'єм та якість надання кардіологічної допомоги
населенню і розробляє заходи щодо її удосконалення.
3.2. Вивчає, узагальнює і впроваджує в практику передовий
досвід роботи лікувально-профілактичних установ і підрозділів
кардіологічної служби, а також окремих працівників.
3.3. Впроваджує в практику нові методи діагностики, лікування
та профілактики.
3.4. Розробляє плани підготовки і підвищення кваліфікації
лікарів-кардіологів, терапевтів, фельдшерів і медичних сестер з
питань кардіології.
3.5. Аналіз заяв, пропозицій та скарг населення щодо
організації і надання кардіологічної допомоги.
3.6. Вивчає перспективні потреби:
3.6.1. Розвитку мережі кардіологічних установ регіону.
3.6.2. Забезпечення населення і кардіологічної служби
медикаментами, медичною апаратурою і інструментарієм та складає
разом з обласним, міським та республіканським відділеннями
"Укрфармація" та "Політехмед" заявок в межах виділених фондів.
4. Головний кардіолог має право:
4.1. Вносити пропозиції по:
- організаційно-методичним і спеціальним питанням
профілактики, діагностики і лікування серцево-судинних
захворювань;
- основним напрямком сучасного і перспективного розвитку
кардіологічної допомоги населенню регіонів, з врахуванням його
потреби, досягнень в кардіології;
- забезпеченню медикаментами кардіологічних установ і
населення;
4.2. В установленому порядку користуватися статистичними,
звітними матеріалами усіх лікувально-профілактичних установ
регіону.
4.3. Залучати в установленному порядку до роботи для боротьби
з серцево-судинними захворюваннями необхідні служби і
спеціалістів.
Начальник Головного
управління організації
медичної допомоги і
медичного страхування
МОЗ України А.П.Картиш
Головний кардіолог
МОЗ України В.О.Бобров
Додаток 9
до наказу МОЗ України
від 30.12.1992 р. N 206
Порядок
направлення хворих на доліковування в санаторії
профспілок після гострого інфаркту міокарда,
нестабільної стенокардії, хірургічних втручань
з приводу аневризми серця і аортокоронарного
шунтування
Путівки на доліковування в санаторії профспілок видаються
хворим, які перенесли інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, а
також хірургічне втручання з приводу аортокоронарного шунтування,
резекції аневризми серця і коронарної ангіопластики, безкоштовно
строком на 24 дні, в межах загальної кількості безкоштовних
путівок, які оплачуються за рахунок коштів фонду Державного
соціального страхування і розподіляються в лікувальних установах,
які мають спеціалізовані відділення.
Хворі, які перенесли порушення серцевого ритму і потребують
уточнення тривалості закріплення антиаритмичного ефекту, оплачують
10 % вартості путівок. Гроші вносяться в касу тієї лікувальної
установи, яка направила хворого на доліковування. Путівки
видаються після пред'явлення квитанції про сплату їх вартості.
Отримані гроші перераховуються установами охорони здоров'я
відповідній виконавчій дирекції відділень Фонду соціального
страхування України платіжним дорученням щоквартально, не пізніше
28 числа останнього місяця кварталу.
Бухгалтерський облік путівок в лікувальній установі
проводиться відповідно до Iнструкції по бухгалтерському обліку в
установах і організаціях, які перебувають на державному бюджеті
України.
Отримані від профспілкових організацій путівки враховуються
на балансовому рахунку N 9 "Путівки". Аналогічний облік путівок
проводиться за їх видами і номінальною вартістю на картках Ф.
296-а.
Путівки зберігаються в касі лікувального закладу.
Звіт про використання путівок установи охорони здоров'я
представляють відповідній виконавчій дирекції Фонду соціального
страхування України щоквартально за формою N 14.
За медичний відбір і порядок направлення хворих на
доліковування, а також за збереження і використання путівок за
призначенням персональну відповідальність несе голова відбіркової
комісії - головний лікар лікувальної установи.
Рішення відбіркової комісії про направлення хворого на
доліковування в санаторій оформляється заключним висновком в
історії хвороби, а також фіксується в журналі реєстрації путівок.
В тих випадках, коли путівки не можуть бути використані,
лікувальні установи своєчасно, до початку строку путівок,
передають їх в інші лікувальні заклади.
Транспортування в санаторні відділення реабілітації хворих,
які перенесли гострий інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію,
хірургічне втручання на серці і коронарних судинах здійснюється
санітарним транспортом установи в супроводженні медичного
персоналу.
Хворі, які виписані із санаторію після виконання програми
активізації, доставляються медичним транспортом в пункти відправки
до місця проживання (залізничний вокзал, автобусний вокзал,
річковий вокзал і т.і.).
Квитки на транспорт забезпечує санаторій за кошти хворих.
Хворі з порушенням серцевого ритму без перенесеного гострого
порушення коронарного кровообігу та хірургічного втручання на
серці і коронарних судинах із стаціонару в санаторій їдуть самі за
свій рахунок в громадському транспорті.
При направленні хворих на доліковування в санаторії їм
видаються лікарняні листи на строк відновлювального лікування з
врахуванням часу проїзду до цих закладів і повернення до місця
проживання з розпізнавальним написом по діагоналі "доліковування в
санаторії". В графі "стати до роботи" відмічається "направлений на
доліковування в санаторій", в графі "режим" вказується
"санаторний", а в графі "звільнення від роботи" - строк дії
путівки і час повернення до місця проживання.
Хворому, направленому на доліковування в санаторій,
лікувальним закладом видаються: заповнена санаторна путівка,
лікарняний листок і санаторно-курортна картка (облікова форма
072-У) з докладними даними про проведене в стаціонарі обстеження
та лікування, а також рекомендаціями щодо подальшого лікування в
санаторії. Крім того, докладна медична виписка із історії хвороби
оформляється і направляється в поліклініку за місцем проживання.
В лікарняному листі в графі "знаходився в стаціонарі"
вказується дата початку і закінчення перебування в санаторії, в
графі "по яке число включно" вказується прописом число і місяць
виїзду із санаторію, в графі "приступити до роботи" записується
"продовжити лікування за місцем проживання".
Записи в лікарняному листку засвідчуються підписами лікуючого
лікаря, завідуючого відділенням і скріплюються печаткою санаторію.
Подання невідкладної допомоги хворим в період їх перебування
в санаторії забезпечується спеціалістами санаторію. При
необхідності викликається бригада швидкої медичної допомоги.
У випадку погіршення стану хворого в санаторії, він
переводиться до місця попереднього лікування або, при
необхідності, в найближчий стаціонар.
Начальник Головного
управління організації
медичної допомоги і
медичного страхування МОЗ
України А.П.Картиш
Голова правління
акціонерного товариства
лікувально-оздоровчих
установ профспілок
України М.В.Лобода
Директор
виконавчої дирекції
Фонду соціального
страхування України М.Г.Селіхов
Додаток 10
до наказу МОЗ України
від 30.12.1992 р. N 206
Iнструкція
по медичному відбору хворих, які перенесли
гострий інфаркт міокарда і направляються на
доліковування в санаторії профспілок
Відновлювальному лікуванню в реабілітаційних кардіологічних
відділеннях місцевих санаторіїв підлягають хворі, які перенесли
гострий інфаркт міокарда і не мають медичних протипоказань, можуть
себе обійти, досягли певного рівня фізичної активності (ходьба
дозована до 1000 м в 2-3 прийоми, підйом по східцях на 17-22
сходинки без неприємних відчуттів).
Переведення хворих в спеціалізовані відділення санаторіїв
можливе тільки при адекватному виконанні вищезгаданих етапів
рухової активності на підставі клініко-електрокардіографічного
контролю. При направленні на санаторний етап лікування треба
керуватися функціональною підготовкою хворого до виконання
вказаного рівня рухової активності, а не терміном виникнення
інфаркту.
У відділення доліковування хворі направляються безпосередньо
із спеціалізованих відділень лікарень і клінік науково-дослідних
інститутів. Медичний відбір хворих проводиться комісією в складі
головного лікаря лікувального закладу, завідуючого відділенням і
палатного лікаря.
Показання:
1. Первинний чи повторний крупновогнищевий (в т.ч.
трансмуральний) і дрібновогнищевий інфаркт міокарда при будь-яких
ускладненнях в гострому періоді, але при задовільному стані
хворого до моменту направлення у санаторій, із стабілізацією змін
ЕКГ чи при наявності динаміки, яка відображає формування
постінфарктного рубця.
2. На санаторний етап можуть бути направлені хворі, які
перенесли нестабільну стенокардію і адекватно виконують потрібний
рівень фізичної активності.
3. Допускається наявність таких ускладнень і супутніх
захворювань до моменту направлення в санаторій:
- недостатність кровообігу не вище I ступеня;
- нормо- чи брадіаритмічна форма постійної миготливої
аритмії;
- поодинока чи часта, але не політопна і не групова, і не
рання (R на T) екстрасистолія;
- атріовентрикулярна блокада не вище I ступеня;
- аневризма серця без ознак недостатності кровообігу, чи при
її наявності не вище I ступеня;
- артеріальна гіпертензія з корегованим артеріальним тиском
безкризового перебігу;
- цукровий діабет II типу компенсований чи субкомпенсований.
Протипоказання:
1. Загальні протипоказання, що виключають направлення хворих
в санаторії: гострі інфекційні і венеричні захворювання, психічні
хвороби, хвороби крові в гострій стадії, злоякісні новоутворення,
супутні захворювання в стадії декомпенсації і загострення та інші.
2. Недостатність кровообігу ПА ступеня і вище.
3. Стенокардія IУ ФК.
4. Важкі порушення серцевого ритму і провідності (пароксизми
меготіння і мерехтіння пересердь, які виникають 2 чи більще разів
на місяць, пароксизмальна тахікардія з частотою приступів більше
як 2 рази на місяць, політопна, групова і рання екстрасистолія,
атріовентрикулярна бокада II-III ступеня, повна блокада серця).
5. Артеріальна гіпертензія з вираженими змінами очного дна,
порушенням азотовидільної функції нирок; симптоматична гіпертонія
за тими ж змінами очного дна і функції нирок з кризовим перебігом.
6. Рецидивуючі тромбоемболічні ускладнення.
7. Порушення мозкового кровообігу в гострій чи підгострій
стадії.
8. Цукровий діабет декомпенсований і важкого перебігу.
Начальник Головного
управління організації
медичної допомоги і
медичного страхування
МОЗ України А.П.Картиш
Головний кардіолог
МОЗ України В.О.Бобров
Додаток 11
до наказу МОЗ України
від 30.12.1992 р. N 206
Iнструкція
по медичному відбору хворих ішемічною хворобою серця,
які перенесли аортокоронарне шунтування, резекцію
аневризми серця і ендоваскулярну балонопластику і
направляються на доліковування в санатроії профспілок
Медичний відбір хворих, які перенесли аортокоронарне
шунтування і ендоваскулярну балонопластику, резекцію аневризми
серця, на доліковування в кардіологічні відділення санаторіїв
профспілок проводиться комісією в складі головного лікаря,
завідуючого відділенняям і палатного лікаря в спеціалізованих
відділеннях лікарень і клініках науково-дослідних інститутів.
У відділення доліковування хворі переводяться безпосередньо
із стаціонарів, після адекватно виконаного аортокоронарного
шунтування і резекції аневризми серця не раніше 24 днів після
операції, в задовільному стані при відсутності післяопераційних
ускладнень, які не потребують перев'язок, здатні до
самообслуговування і досягли певного рівня фізичної активності
(ходьба 1000 м в 2-3 прийоми, підйом посхідцях на 17-22 сходинки
без неприємних відчуттів).
Рівень фізичної активності визначається в хірургічному
стаціонарі за розробленими критеріями і повинен відповідати I, II,
III ФК.
Допускається направлення в санаторій хворих з:
- недостатністю кровообігу не вище I ступеня;
- нормо чи брадіаритмічною формою постійної меготливої
аритмії;
- поодинокі екстрасистолії;
- атріовентрикулярною блокадою не вище I ступеня;
- гіпертонічною хворобою I, II, стадії;
- цукровим діабетом II типу (неінсулінозалежним) в стадії
компенсації чи субкомпенсації.
Протипоказання:
1. Загальні протипоказання, що виключають направлення хворих
в санаторії: гострі інфекційні і венеричні захворювання, психічні
хвороби, хвороби крові в гострій стадії, злоякісні новоутворення,
супутні захворювання в стадії декомпенсації і загострення та інші.
2. Недостатність кровообігу ПА ступеня і вище.
3. Стенокардія IУ ФК.
4. Важкі порушення серцевого ритму і провідності (пароксизми
меготіння передсердь, які виникають 2 чи більше разів на місяць,
пароксизмальна тахікардія з частотою приступів більше як 2 рази на
місяць, політопна, групова і рання екстрасистолія,
атріовентрикулярна блокада II-III ступеня, повна блокада серця).
5. Артеріальна гіпертензія з вираженими змінами очного дна,
порушенням азотовидільної функції нирок; симптоматична гіпертонія
з тими змінами очного дна і функції нирок з кризовим перебігом.
6. Рецидивуючі тромбоемболічні ускладнення.
7. Порушення мозкового кровообігу в гострій чи підгострій
стадії.
8. Цукровий діабет декомпенсований і важкого перебігу.
9. Тромбоз шунта, який клінічно проявляється гострим
інфарктом міокарда з складними порушеннями серцевого ритму,
гострою серцевою недостатністю.
10. Гостра серцева недостатність.
11. Шлункові, кишкові кровотечі.
12. Медіастиніт, перикардит.
Начальник Головного
управління медичної
допомоги і медичного
страхування МОЗ України А.П.Картиш
Головний кардіолог
МОЗ України В.О.Бобров
Додаток 12
до наказу МОЗ України
від 30.12.1992 р. N 206
Iнструкція
по медичному відбору хворих з порушенням серцевого ритму,
без перенесеного гострого порушення коронарного кровообігу
та хірургічного втручання на серці і коронарних судинах,
які направляються на доліковування в санаторії профспілок
На санаторний етап лікування після проведення адекватної
антиаритмічної терапії в умовах стаціонару можуть бути направлені
хворі, які потребують контролю і нагляду за ефективністю дії
підтримуючих доз антиаритмічних препаратів, при таких порушеннях
серцевого ритму:
- з відновленим синусовим ритмом після миготіння і мерехтіння
передсердь;
- хворі з екстрасистолічною аритмією (поодинокими чи частими,
але не політопними не груповими і не ранніми екстрасистолами).
Протипоказання:
1. Загальні протипоказання, що виключають направлення хворих
в санаторій: гострі інфекційні і венеричні захворювання, психічні
хвороби, хвороби крові в гострій стадії, злоякісні новоутворення,
супутні захворювання в стадії декомпенсації і загострення та інші.
2. Недостатність кровообігу ПА ступеня і вище.
3. Стенокардія IУ ФК.
4. Важкі порушення серцевого ритму і провідності (пароксизми
миготіння і мерехтіння передсердь, які виникають 2-чи більше разів
на місяць, пароксизмальна тахікардія з частотою приступів більше
як 2 рази на місяць, політопна, групова і рання екстрасистолія,
атріовентрикулярна блокада II-III ступеня, повна блокада серця).
5. Артеріальна гіпертензія з вираженими змінами очного дна,
порушенням азотовидільної функції нирок; симптоматична гіпертензія
з тими ж змінами очного дна і функції нирок з кризовим перебігом.
6. Рецидивуючі тромбоемболічні ускладнення.
7. Порушення мозкового кровообігу в гострій чи підгострій
стадії.
8. Цукровий діабет декомпенсований і важкого перебігу.
Начальник Головного управління
організації медичної допомоги
і медичного страхування МОЗ
України А.П.Картиш
Головний кардіолог
МОЗ України В.О.Бобров
Додаток 13
до наказу МОЗ України
від 30.12.1992 р. N 206
Порядок проведення диспансеризації хворих,
які перенесли інфаркт міокарда
Диспансерний нагляд за хворими, які перенесли інфаркт
міокарда, проводиться залежно від функціонального стану пацієнтів
та сезону року за такою схемою:
Диференційна схема диспансерних оглядів дільничним (цеховим)
терапевтом (під методичним керівництвом кардіолога)
----------------------------------------------------
¦Функціональні ¦ Частота оглядів ¦
¦ класи ¦-----------------------------------¦
¦ ¦друге півріччя ¦ другий рік ¦
¦ ¦першого року ¦ ¦
¦ ¦-----------------+-----------------¦
¦ ¦осінньо-¦весняно-¦осінньо-¦весняно-¦
¦ ¦зимовий ¦літній ¦зимовий ¦літній ¦
¦ ¦період ¦період ¦період ¦період ¦
¦--------------+--------+--------+--------+--------¦
¦ II ¦ 1 ¦ - ¦ 1 ¦ - ¦
¦--------------+--------+--------+--------+--------¦
¦ III ¦ 2 ¦ 1 ¦ 2 ¦ 1 ¦
¦--------------+--------+--------+--------+--------¦
¦ IV ¦ 3 ¦ 2 ¦ 3 ¦ 2 ¦
----------------------------------------------------
Запропонована схема диференційних оглядів передбачає
скорочення частоти активних оглядів, при цьому огляди за
зверненням не обмежуються.
Начальник Головного управління
організації медичної допомоги
і медичного страхування МОЗ
України А.П.Картиш
Головний кардіолог
МОЗ України В.О.Бобров
Додаток 14
до наказу Міністерства охорони
здоров'я України
від 30.12.1992 р. N 206
Рекомендації
щодо діагностики, клінічної класифікації ішемічної
хвороби серця (IХС), диспансерного нагляду за
хворими хронічними формами захворювання, експертизи
тимчасової непрацездатності і контролю їх лікування
Розділ I
Виявлення хворих ішемічною хворобою серця (IХС) проводиться
серед населення у віці 30 років і старше за рекомендованою ВООЗ
стандартизованою методикою опитування (див. запитальник Роуза
(відсутній).
Кваліфіковане розпитування хворого і збір анамнезу в 60-70%
випадків дають змогу правильно поставити діагноз IХС без
додаткових методів дослідження.
Діагноз IХС базується на правильній трактовці больового
синдрому (стенокардії), даних ЕКГ спокою, функціональних проб,
даних добового ЕКГ-моніторування, радіонуклідних методів
візуалізації міокарда, коронароангіографії.
Типовий для стенокардії больовий синдром має такі ознаки:
1. Характер - стискуючий біль, іноді відчуття паління.
2. Локалізація - ділянка грудини, серця.
3. Iррадіація - переважно в ліве плече, руку, лопатку, шию,
нижню щелепу.
6. Безбольова IХС (розпізнається при навантажувальних пробах
(холтерівському амбулаторному ЕКГ-моніторуванні, сцинтиграфії
міокарда з TI, коронарографії).
Формування діагнозу у порядку такому: раптова клінічна
коронарна смерть зі стійким оживленням, інфаркт міокарда (або
проміжний синдром), стенокардія, кардіосклероз.
У разі наявності різноманітних ускладнень як гострого
періоду, так і хронічного (розриви, аневризма серця, набряк
легенів, кардіогенний шок, тромбоемболії, синдром Дресслера та
ін.) вказуються в діагнозі. Також зазначаються в кінці діагнозу
дати лікарського втручання: аорто-коронарне шунтування (із
зазначенням кількості шунтів), транслюмінальна коронарна
ангіопластика, коронароангіографія.
Розділ II
Схеми динамічного нагляду за хворими хронічними формами IХС,
що підлягають диспансеризації у лікаря-терапевта та інших
спеціалістів.
I. Хворі постінфарктним кардіосклерозом (II-III).
1. Число наглядів у терапевта (кардіолога - за показаннями);
перше півріччя - 2 рази у місяць, друге - щомісяця; другий рік -
не менше 4 разів.
2. Огляди лікарів інших спеціальностей - лікаря кабінету
функціональної діагностики (навантажувальні та фармакологічні
проби), лікаря відділення відновного лікування.
3. Назва і частота лабораторних та інших діагностичних
досліджень: аналіз крові, загальний холестерин, тригліцериди,
фенотипування 2 рази на рік. При антикоагулянтній терапії -
протромбін щотижня. ЕКГ - щомісяця в перше півріччя, тричі у рік в
наступне півріччя. Велоергометрія - за показаннями. Трансамінази і
система крові, що зсідається, - за показаннями.
4. Критерії ефективності диспансеризації: поліпшення
клінічних показників зменшення часу непрацездатності, зняття групи
інвалідності переведення до групи Д-П диспансерного нагляду.
4. Причина появи - фізичні і психоемоційні навантаження,
вплив холоду, вітру, вживання харчів.
5. Припинення (зменшення) - після приймання нітрогліцерину,
припинення фізичного навантаження, усунення психоемоційного
подразника.
Для вазоспастичної (спонтанної) стенокардії, описаної
Принцметалом) характерний спонтанний інтенсивний, циклічний біль,
що виникає в певний час доби (найчастіше вночі або вранці), погано
піддається дії нітратів, часто супроводжується порушенням ритму.
Еквіваленти стенокардії:
задишка (приступоподібна, найчастіше при фізичному
навантаженні);
приступи гострої недостатності лівого шлуночка (кашель,
серцева астма, набряк легенів);
біль в місцях іррадіації без больових відчуттів за грудиною;
приступи аритмій при фізичному навантаженні.
ЕКГ-ознаки ішемічної хвороби серця:
1. Патологічний зубець Q (тривалість понад 0,03 с), або
комплекс QS.
2. Горизонтальне або косознижуюче зміщення сегмента ST нижче
ізолінії на 1 мм і більше тривалістю не менше 0,08 с від точки j.
3. Перехідний куполоподібний підйом сегмента ST вище ізолінії
на 1 мм і більше в стандартних відведеннях, У4-6 і на 2 мм і
більше у відведеннях У1-3.
Правильне трактування змін ЕКГ можливе лише в разі їх
порівняння з клінікою захворювання. Переоцінка даних ЕКГ спокою
без належного врахування клінічної картини захворювання часто
призводить до гіпердіагностики IХС.
Обзиданова і калієва проби можуть бути використані для
диференціальної діагностики ішемічних та неішемічних змін фази
реполяризації шлуночкового комплексу ЕКГ, проте інформативність
цих проб недостатньо висока.
Діагноз IХС при нетиповому для стенокардії болю в ділянці
серця вимагає підтвердження даними функціональних проб,
амбулаторного ЕКГ-моніторування, коронароангіографії.
Проба з дозованим фізичним навантаженням використовується
для діагностики IХС, оцінки коронарного резерву при верифікованому
діагнозі IХС, а також для оцінки ефективності медикаментозного
лікування, хірургічного лікування та реабілітації.
Абсолютними протипоказаннями для проведення
проби з ДФН є:
1. Гострий інфаркт міокарда.
2. Прогресуюча (нестабільна) стенокардія.
3. Гострий міокардит, перикардит.
4. a-V блокада II-III ступеня.
5. Тяжкі порушення ритму.
6. Застійна серцева недостатність.
7. Цереброваскулярні захворювання з порушенням мозкового
кровообігу.
8. Гострі інфекційні захворювання.
9. Тромбофлебіт.
Проба з ДФН розцінюється як позитивна при:
1. Розвитку приступу стенокардії.
2. Депресії сегмента ST горизонтального, косознижуючого типу
