ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
N 7598/6/15-1415 від 27.11.2001
Державна податкова адміністрація України розглянула лист щодо
деяких питань в оподаткуванні банківських установ і повідомляє.
1. Механізм застосування статті 9 Закону України від
21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" викладений в наказі Державної податкової
адміністрації України від 25.09.2001 р. N 386 ( z0865-01 ) "Про
затвердження Порядку застосування адміністративного арешту активів
платників податків", зареєстрованому в Міністерстві юстиції
України 05.10.2001 р. N 865/6056.
Відповідно до підпункту 9.1.2. (а) статті 9 цього Закону
( 2181-14 ) адміністративний арешт активів платника податків може
бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків порушує
правила відчуження активів, визначені пунктом 8.5 статті 8
Закону ( 2181-14 ).
Вказаним пунктом 8.5 визначені зобов'язання платника податків
щодо повідомлення наступних кредиторів про те, що його активи
перебувають в податковій заставі.
Таким чином, у разі порушення платником податків вказаної
вимоги орган державної податкової служби має застосувати арешт
активів такого платника, враховуючи, що він може передати активи
наступним кредиторам, порушуючи правила відчуження активів, які
вже перебувають в податковій заставі, а також завдати збитків
наступним кредиторам.
За період з дати (години) підписання рішення про
адміністративний арешт до дати (години) вручення рішення про
адміністративний арешт установам банків ніякі посадові особи не
несуть відповідальності, якщо кошти будуть списані з рахунку
клієнта банку.
Зупиненням адміністративного арешту активів платника податків
є наявність в обслуговуючому банку платіжного доручення платника
податків на списання повної суми податкового боргу до бюджету в
рахунок його погашення.
2. Відповідно до пп.2.1.3 статті 2 Закону України від
22.05.97 р. N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) "Про оподаткування прибутку
підприємств" (із змінами і доповненнями) платниками податку на
прибуток є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи
платників податку, зазначених у підпункті 2.1.1 даної статті, що
не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої,
ніж такий платник податку, територіальної громади.
Інструкцією про порядок обліку платників, яка затверджена
наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.98 р.
N 80 ( z0172-98 ) та зареєстрована в Міністерстві юстиції 16.03.98
р. N 172/2612 (із внесеними змінами і доповненнями), встановлено,
що філії, представництва, відділення та інші відокремлені
підрозділи платника податків, що не мають статусу юридичної особи,
але розташовані на території іншої, ніж платник податків,
територіальної громади, повинні стати на облік в державні
податкові органи як платники податків.
Згідно з розділом 10 Положення про порядок створення і
державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв,
відділень, затвердженого постановою Правління Національного банку
України від 31.08.2001 р. N 375 ( z0906-01 ) та зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 24.10.2001 р. N 906/6097, банк та
його філія, що виділена на окремий баланс, можуть відкривати
відділення, які можуть розташовуватися у межах території області,
що є підвідомча територіальному управлінню Національного банку,
яке здійснює нагляд за діяльністю банку чи філії відповідно.
Вказані відділення мають право виконувати такі операції, як
ведення рахунків юридичних і фізичних осіб, приймання вкладів
фізичних осіб, приймання готівкових коштів у фізичних осіб для
здійснення комунальних та інших платежів і переказів, видача
готівки фізичним особам за здійсненими переказами на їх ім'я,
приймання грошового виторгу в юридичних осіб та підприємств,
роздрібні операції з купівлі дорогоцінних металів у фізичних осіб
та юридичних осіб, неторговельні операції з валютними цінностями в
частині готівкового обміну валют. Виходячи з наведеного,
відділення банку або філії (що виділена на окремий баланс), які
знаходяться на території іншої, ніж зазначені платники податків,
територіальної громади, повинні стати на облік в державні
податкові органи як платники податків.
Що стосується місцевих податків і зборів, передбачених
законодавством, то відповідно до статті 15 Декрету Кабінету
Міністрів України від 20.05.93 р. N 56-93 ( 56-93 ) "Про місцеві
податки і збори" комунальний податок справляється з юридичних
осіб.
Відповідно до статті 18 цього Декрету органи місцевого
самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати
місцевих податків і зборів.
Статтею 69 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР
( 280/97-ВР ) "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено,
що місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих
бюджетів.
Враховуючи викладене та те, що з назви платежу виходить, що
кошти комунального податку повинні спрямовуватися на комунальні
потреби за місцем розташування даного відділення, головне
підприємство (або саме відділення) сплачує до бюджету комунальний
податок за працівників відділення за місцем їх знаходження.
Щодо податку на додану вартість, то порядок реєстрації
платників податку на додану вартість встановлено статтею 9 Закону
України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) "Про податок на
додану вартість" (із змінами і доповненнями).
Відповідно до пункту 9.3 статті 9 наведеного Закону
( 168/97-ВР ) особи, що підпадають від визначення платників
податку згідно зі статтею 2 цього Закону ( 168/97-ВР ),
зобов'язані зареєструватися як платники податку в органі державної
податкової служби за місцем їх знаходження. Форма заяви про
реєстрацію встановлюється центральним органом державної податкової
служби України. Якщо особа, яка не підпадає під визначення пункту
2.1 як платник податку, у зв'язку з обсягами оподатковуваних
операцій з продажу товарів (робіт, послуг) меншими, ніж 3600
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вважає за доцільне
зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється
за її заявою.
Водночас пунктом 2.1 статті 2 цього Закону ( 168/97-ВР )
визначено, що особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу
товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з
останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (61200 грн.), є
платником податку на додану вартість.
Одночасно повідомляємо, що реєстраційна заява подається
(надсилається) органу державної податкової служби в порядку та
строки, встановлені пунктом 9.4 статті 9 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
Заступник Голови Г.Оперенко
"Бухгалтерія", N 51/2, 20.12.2001 р.
