Про перевірку в порядку нагляду рішення, визначення і постанови арбітражного суду у справі N 6/98-24/433 за позовом ДПІ про стягнення в дохід бюджету доходу в сумі 107640,93 грн. від здійснення діяльності без установлених законом підстав

                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
                        П О С Т А Н О В А
 
 16.08.2001                                   Справа N 6/98-24/433
 
 
 
     Колегія суддів   Вищого    господарського    суду    України,
розглянувши  заяву  <...> про перевірку в порядку нагляду рішення,
визначення і постанови арбітражного суду <...>  області  у  справі
N 6/98-24/433  за позовом ДПІ у м.  <...> до <...> про стягнення в
дохід  бюджету  доходу  в  сумі  107640,93  грн.  від   здійснення
діяльності без установлених законом підстав, встановила таке:
     ДПІ в   м.   <...>   здійснила   перевірку  дотримання  вимог
податкового законодавства <...>,  про що  було  складено  акт  від
<...> N <...>.
     За результатами перевірки було встановлено,  що  підприємство
протягом 1999 року займалося придбанням і реалізацією металобрухту
з метою отримання прибутку без відповідної ліцензії.
     ДПІ в м.  <...> звернулося до арбітражного суду <...> області
з позовом до  <...>  про  стягнення  в  дохід  Державного  бюджету
України  107640,93  грн.,  отриманих  відповідачем  від здійснення
безліцензійної діяльності.
     Доводи відповідача   грунтувалися   на   тих  обставинах,  що
відповідачем  порушено  вимоги  статті  4  Закону   України   "Про
підприємництво"  (  698-12  ),  статей  1,  4  Закону України "Про
металобрухт" ( 619-14 ),  пункту 11 статті 10 Закону України  "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ).
     <...>
     Рішенням суду  від  <...>  позовні  вимоги  ДПІ  у  м.  <...>
задоволено:  з <...> в дохід Державного бюджету  України  стягнуто
107640,93  грн.,  отриманих без законних на те підстав,  і 1076,40
грн. державного мита.
     Визначенням цього  ж  суду  від <...> було виправлено пункт 1
резолютивної  частини  рішення  від  <...>  і  викладено  в  новій
редакції:  "Стягти  з  <...>  в дохід Державного бюджету 106397,40
грн. як кошти, отримані без законних на те підстав".
     Постановою заступника  голови арбітражного суду <...> області
від <...> рішення суду від <...> залишено без змін.
     У заяві  <...>  про  перевірку  в  порядку  нагляду постанови
заступника голови арбітражного суду  <...>  області  від  <...>  і
рішення   арбітражного  суду  від  <...>  зроблено  відсилання  на
помилкове застосування судами вимог законодавства України.
     Позивач посилається  на  те,  що  металобрухт  було  передано
брухтоздавачами за актами передачі відповідачу в рахунок погашення
дебіторської   заборгованості   за   перевезення  вантажів,  тобто
металобрухт   утворився   на   підприємстві   внаслідок   його   ж
господарської   діяльності,   а   також  на  те,  що  не  підлягає
ліцензуванню діяльністю юридичних осіб,  пов'язана зі збиранням  і
реалізацією  промислового  брухту чорних і кольорових металів,  що
утворюється  в  результаті  їх  діяльності.  Крім  того,   заявник
посилається   на   те,   що  рішення  суду  не  відповідає  нормам
матеріального права,  оскільки  пункт  22  статті  92  Конституції
України  (  254к/96-ВР ) передбачає чотири види відповідальності -
цивільно-правову,  кримінальну, адміністративну і дисциплінарну, а
про податкову відповідальність не згадується. Стягнення до бюджету
коштів,  отриманих без  законних  підстав,  передбачене  тільки  у
випадку визнання   угоди   недійсною   (статті   49,  50  ЦК  УРСР
( 1540-06 ),  а оскільки угоди,  за якими здійснювалися передача і
реалізація металобрухту,  судом не визнавалися недійсними, рішення
суду першої інстанції суперечить нормам ЦК УРСР.
     Колегія суддів, перевіривши доводи заявника і проаналізувавши
правильність  застосування  судом   при   винесенні   рішення   та
здійсненні    нагляду   вимог   матеріального   і   процесуального
законодавства на підставі  установлених  ним  фактичних  обставин,
доходить    висновку    про   безпідставність   правової   позиції
підприємства.
     Відповідно до  частини  другої  статті  8 Конституції України
( 254к/96-ВР ) Основний Закон України має найвищу  юридичну  силу.
Закони  та  інші  нормативно-правові  акти приймаються на підставі
Конституції України і повинні їй відповідати.
     Посилання заявника на те,  що позивачем і судом було порушено
норми Конституції ( 254к/96-ВР  ),  безпідставне,  оскільки  норми
Конституції   України   є   нормами   прямої   дії  тільки  в  тих
правовідносинах,  які вона  безпосередньо  регулює.  Господарські,
бюджетні,   податкові  правовідносини,  тобто  правовідносини  між
відповідачем,  податковими органами  і  договірними  контрагентами
регулюються спеціальними Законами "Про підприємництво" ( 698-12 ),
"Про металобрухт" ( 619-14 ),  "Про державну  податкову  службу  в
Україні"  (  509-12 ),  статтею 9 Закону України "Про ліцензування
певних видів господарської  діяльності"  (  1775-14  ),  Цивільним
кодексом ( 1540-06 ), податковим законодавством тощо.
     Також судова  колегія  не може погодитися з доводами заявника
про те,  що при виявленні  правопорушення  ДПІ  необгрунтовано  не
прийняла  з  цього  приводу рішення про стягнення з підприємства в
дохід бюджету коштів,  отриманих без  установлених  законодавством
підстав.
     Відповідно до  пункту  11  статті  10  Закону  "Про  державну
податкову  службу  в  Україні"  (  509-12  )  державні   податкові
інспекції  в  районах,  містах  без  районного  поділу,  районах у
містах,  міжрайонні  та  об'єднані  державні  податкові  інспекції
подають  до  судів  і  арбітражних  судів  позови  до підприємств,
установ,  організацій та громадян про визнання угод недійсними  та
стягнення  в  дохід  держави  коштів,  отриманих  ними  за  такими
угодами,  а в інших випадках - коштів,  отриманих без установлених
законом  підстав,  а  також  про  стягнення  заборгованості  перед
бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
     Безпідставними є і посилання заявника  на  те,  що,  оскільки
металобрухт  було передано йому брухтоздавачами за актами передачі
в рахунок погашення  дебіторської  заборгованості  за  перевезення
вантажів  (тобто  брухт утворився на підприємстві внаслідок його ж
господарської  діяльності),  така  його  діяльність  не  підлягала
ліцензуванню,  оскільки  її  не  можна  розцінювати як діяльність,
пов'язану зі збиранням і реалізацією промислового брухту чорних  і
кольорових металів.  У законі,  на думку суду, малося на увазі, що
власне  збирання  і   реалізація   власного   металобрухту,   який
утворюється в результаті технологічної,  виробничої діяльності,  а
не переданий позивачу  іншими  підприємствами,  навіть  у  рахунок
погашення    заборгованості,    що    виникла    від    здійснення
підприємницької діяльності, не потребує ліцензування.
     Як було  встановлено  рішенням  і  постановою   суду,   <...>
займалося  придбанням і реалізацією металобрухту з метою отримання
прибутку  (акт  перевірки  ДПІ  <...>).   Підприємство,   зібравши
металобрухт  на  суму  95121,65 грн.,  реалізувало його ВАТ "В" за
114448,19 грн.  (а не за 116584,4 грн., як було зазначено в акті).
Таким чином,  відповідач, придбавши металобрухт як юридична особа,
володів і  розпоряджався  ним.  Таким  чином,  заявник  здійснював
операції   з  металобрухтом  з  порушенням  установленого  законом
порядку, зокрема,  статті  4  Закону  України  "Про   металобрухт"
( 619-14   ),   де   зазначається,  що  операції  з  металобрухтом
здійснюються   тільки   спеціалізованими   або    спеціалізованими
металургійними переробним підприємствами,  а також їх приймальними
пунктами.  Стаття 1 цього  Закону  передбачає,  що  спеціалізовані
підприємства   (суб'єкти   підприємницької  діяльності  усіх  форм
власності)  -  це   підприємства,   що   здійснюють   операції   з
металобрухтом, які мають спеціальне технологічне брухтопереробне і
вантажопідйомне   обладнання,   вагове   господарство,   складські
приміщення, кваліфікований персонал, що забезпечують відповідно до
законодавства протипожежну,  екологічну та  радіаційну  безпеку  і
контроль   якісного  складу  металобрухту  і  отримали  відповідні
ліцензії.
     Таким чином,  факт  здійснення  підприємством <...> заготівлі
металобрухту і його подальшої реалізації без отримання спеціальної
ліцензії судова колегія вважає доведеним.
     Таким чином,  колегія  суддів  дійшла  висновку  про  те,  що
рішення,  визначення  і  постанова арбітражного суду <...> області
прийняті з дотриманням норм матеріального і  процесуального  права
та не бачить підстав для їх скасування.
     Разом з тим при винесенні визначення від 11 березня 2001 року
<...> про виправлення арифметичної помилки в пункті 1 резолютивної
частини рішення  від  31  жовтня  2000  року  <...>  судом  першої
інстанції не  було  враховано  частину першу статті 49 ГПК України
( 1798-12  ),  тобто  не  було  повернено  суму  державного  мита,
стягнену в більшому розмірі, ніж передбачено нормами ГПК України.
     На підставі зазначеного,  керуючись  статтями  111-5,  111-7,
111-9 -   111-11   ГПК   України   (  1798-12  ),  колегія  суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
     В задоволенні заяви <...> відмовити.
     Рішення суду  від  31  жовтня  2000  року,  визначення від 11
березня 2001 року і постанову від 19 березня  2001  року  залишити
без змін.
     Повернути позивачу <...>  з  Державного  бюджету  України  12
(дванадцять) грн. 43 коп. державного мита. Видати наказ.
 
 Колегія суддів:                                 <...>
 
 "Податки та бухгалтерський облік", N 77, 24 вересня 2001 р.