Про затвердження Програми "Миколаївщина-2010"

МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 18.10.99 р. N 639-р

Про затвердження Програми "Миколаївщина-2010"

На виконання Розпорядження Президента України від 26.02.98 N 43 та відповідно до стратегічної програми "Україна-2010":

1. Затвердити Програму соціально-економічного розвитку Миколаївської області "Миколаївщина-2010" з подальшим розглядом та затвердженням її обласною радою (додаток).

2. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на заступника голови облдержадміністрації Шпиля О. О.

ПРОГРАМА
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ДО 2010 РОКУ "МИКОЛАЇВЩИНА-2010"

1. Соціально-економічна ситуація в області

1.1. Загальна характеристика області

В існуючих межах Миколаївська область як адміністративно-територіальна одиниця в складі України утворена 22 вересня 1937 року. Територія області розташована на півдні України в басейні нижньої течії Південного Бугу на площі понад 24,6 тис. кв. км.

Займаючи понад 4,1 відсотка території України, область посідає одне з останніх місць по густоті населення - 53,2 чоловіка на квадратний кілометр. Станом на 1 січня 1999 р. чисельність наявного населення становила 1309,9 тис. чоловік (2,6 % населення України), з яких понад 66 відсотків проживає в міських поселеннях. Адміністративно область поділена на 19 районів. В регіоні налічується 934 населені пункти, в тому числі 26 міських та 908 сільських. Із загальної кількості міських поселень 5 міст відноситься до міст обласного підпорядкування.

Серед зональних типів грунтів на півночі області переважають родючі чорноземи звичайні, на півдні - чорноземи південні, каштанові та темно-каштанові. Природні та кліматичні умови сприятливі для інтенсивного високоефективного розвитку сільського господарства. Практично всі землі, придатні для інтенсивного використання, залучені до сільськогосподарських потреб.

На долю сільгоспугідь припадає 82,1 відсотка території області. Загальна площа угідь становить понад 2 млн. га (4,7 % угідь України), з яких майже 85 відсотків складає рілля - 1,7 млн. га (5,1 % України). На одного мешканця припадає 1,3 га ріллі, або в 2 рази більше, ніж в середньому по Україні, а на одного працівника, зайнятого в сільському господарстві - понад 11 га орної землі. Це один з найвищих показників у країні. В господарствах налічується 193 тис. га зрошуваних земель. Ці особливості Миколаївщини відкривають великі можливості для інвестицій у сільське господарство з метою застосування індустріальних технологій, потужної та високоефективної техніки.

Територія регіону розташована в посушливій зоні, відчувається дефіцит місцевих водних ресурсів. По забезпеченню місцевими стоками область займає одне з останніх місць в Україні. Інтенсивна багаторічна господарська діяльність, ерозійні процеси призвели до замулювання та заростання більшості водоймищ та малих річок, внаслідок чого водовіддача їх за останні роки знизилася. Лісистість території становить понад 1,5 відсотка.

Мінерально-сировинні ресурси представлені значними запасами будівельних матеріалів: каменю - понад 480 млн. тонн (6,1 % запасів України), карбонатні та глинисті породи - 85 млн. тонн (3,5 % запасів України), гранітів, що відзначаються широкою гамою кольорів і високими декоративними якостями - 20 млн. тонн, (10 % запасів України). Промислове значення мають також поклади вапняків, гнейсів, кварцових пісків та глини для виробництва вапна, цегли, шляхових матеріалів тощо.

Основними природними рекреаційними ресурсами є морські піщані пляжі протяжністю більш як 70 км, джерела мінеральної води із затвердженими експлуатаційними запасами до 1,0 млн. куб. метрів на добу, геологічні запаси лікувальних грязей понад 2 млн. куб. метрів.

Сприятливими факторами економіко-географічного положення Миколаївської області є її близькість до великих промислових центрів Донецько-Придніпровського регіону та вихід до Чорного моря, що посилює значення області в територіальному поділі праці, зумовлює розвиток портового господарства, морського транспорту республіканського та міжнародного значення, а також рекреаційного господарства.

Виробничий потенціал Миколаївської області є складовою частиною єдиного народногосподарського комплексу України і визначається потужною багатогалузевою промисловістю, розвиненим агропромисловим комплексом, розгалуженою транспортною мережею та розвиненим портовим господарством.

Капітальне будівництво здійснює 130 будівельно-монтажних організацій та до 500 малих підприємств, на яких працює майже 6 відсотків населення, зайнятого в галузях народного господарства.

Функціонує потужна транспортна система, до складу якої входить залізничний, морський, річковий, трубопровідний, автомобільний та авіаційний транспорт.

У міжміських та внутрішньообласних перевезеннях важливу роль відіграє автомобільний транспорт. Довжина автомобільних шляхів загального користування з твердим покриттям становить 4,6 тис. км. Питома вага автомобільного транспорту в загальних обсягах вантажних та пасажирських перевезень досягає відповідно 67 і 90,8 відсотка. Географічне положення області, наявність судноплавних водних артерій сприяють розвитку річкового та морського транспорту. Потужним портом не тільки області, а й України, є Миколаїв, де функціонують три морських та річковий порти.

За рівнем телефонного зв'язку область займає досить високе місце. Забезпеченість населення основними домашніми телефонами одна з найвищих в Україні. Загальна ємність всіх АТС на 01.01.99 року становила 272,8 тис. номерів, у тому числі в міській місцевості - 234,5, в сільській - 38,3 тис. номерів. Кількість телефонів на 100 чоловік досягла 20,5 одиниці, в тому числі в міській місцевості - 27,4; в сільській - 7,6. Завершені роботи по будівництву першого етапу волоконно-оптичної лінії зв'язку (ВОЛЗ) за державною програмою "Південь". Встановлення телефонної станції TWSD, фірми "Сіменс" значно покращило міжміський зв'язок. Подальшого розвитку набули мобільний та пейджерний зв'язок. Створена корпоративна комп'ютерна мережа по наданню послуг з доступу до мережі INTERNET.

В області сконцентровано значний науковий та культурний потенціал. Нині функціонує 25 вищих навчальних закладів, із них 3 вищі заклади 3 - 4 рівнів акредитації, у тому числі Український державний морський технічний, педагогічний університети, сільськогосподарська академія і 8 філій та факультетів - Національного університету "Києво-Могилянська академія", Київського Слов'янського університету, юридичного інституту Одеського державного університету, Київського державного інституту культури та ін. Науковою діяльністю займаються 650 кандидатів наук, 60 докторів наук, з яких 14 чоловік мають учене звання академіка, 2 - члена-кореспондента, 19 - професора. Наукові сили та кошти зосереджені, головним чином, у пріоритетних галузях, промисловому та агропромисловому комплексах. 

Науково-технічною діяльністю займаються 42 організації та підприємства, з яких 40,5 відсотка становлять науково-дослідні інститути, 31 - конструкторські організації, 12 - дослідні заводи та 7,9 відсотка - вищі навчальні заклади, які значною мірою забезпечують функціонування промислових підприємств та всього господарського комплексу області. Науково-технічною діяльністю займається понад 2,88 тис. чол., з яких 177 мають науковий ступінь, у тому числі 11 - доктори наук.

В області налічується 588 постійних дошкільних закладів, в яких виховується понад 33 тис. дітей та 670 загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі 7 ліцеїв та 5 гімназій, в яких навчається майже 4 тис. учнів. Система професійно-технічної освіти представлена 29 навчальними закладами, які ведуть підготовку 15,8 тис. учнів із 129 професій. Понад 29,5 тис. чоловік здобувають освіту в 11 вищих навчальних закладах 3 - 4 рівнів акредитації та в 16 закладах 1 - 2 рівнів акредитації. Щорічно вищі навчальні заклади області випускають близько 7 тис. спеціалістів, у тому числі 2,3 тис. - морський та педагогічний університети, сільськогосподарська академія.

Лікувально-профілактичну допомогу населенню області надають 4,7 тис. лікарів усіх спеціальностей та 10,7 тис. середнього медичного персоналу. В регіоні функціонує 92 лікарняні заклади на 12,4 тис. ліжок та 184 амбулаторно-поліклінічні заклади, потужність яких досягає майже 22,9 тис. відвідувань за зміну.

Функціонує 3 професійні театри, обласна філармонія, 598 закладів культури клубного типу, понад 150 стаціонарних кіноустановок та 577 бібліотек, в яких налічується понад 10,7 млн. примірників книжок та журналів.

Житловий фонд області налічує понад 26 млн. кв. м загальної площі, що в середньому на одного жителя становить 19,9 кв. метра.

1.2. Стан соціально-економічного розвитку

Соціально-економічна ситуація в області характеризується явищами, обумовленими загальними причинами макроекономічного рівня, притаманними майже всім галузям економіки України: дестабілізацією фінансової системи, дисбалансом структур виробничого комплексу, втратою традиційних ринків збуту тощо. Значна кількість підприємств не завершили комплексної структурної організаційно-технологічної перебудови. На їх діяльність продовжують негативно вливати незбалансованість виробничих структур, невизначеність механізму фінансування виробничих програм тощо.

В ретроспективі ці негативні чинники суттєво впливали на роботу окремих галузей господарства області, і в першу чергу промислового комплексу. Область визначається потужною багатогалузевою промисловістю, що має важливе значення в структурі народногосподарського комплексу України. В загальнодержавному поділі праці на частку області припадає від 2,3 до 2,5 відсотка промислової продукції. Промислові підприємства забезпечують випуск до 47 відсотків обсягів продукції суднобудування України, понад 90 відсотків державного виробництва газових турбін, 80 відсотків обсягів глинозему - сировини для виробництва алюмінію тощо. В області налічується понад 3 тисячі підприємств різних форм власності, на яких зайнято 104,5 тис. штатних працівників. Питома вага електроенергетичної галузі досягає 7 відсотків загальнодержавного виробництва електроенергії, в тому числі до 22 відсотків електроенергії, виробленої атомними станціями України, за обсягами промислової продукції - 5,3 відсотка. 

За останні вісім років, починаючи з 1991 ріку, в кожному другому році, порівняно з попереднім, спостерігався спад виробництва промислової продукції. В перші чотири роки обсяг промислової продукції області скоротився на 24,1 відсотка.

З 1995 по 1998 роки темпи спаду промислового виробництва по відношенню до 1994 року значно уповільнилися і становили всього 8,7 відсотка. Більш різке падіння обсягів у галузях, які були зорієнтовані на зовнішній ринок - машинобудуванні, електронній, легкій та деякою мірою харчовій промисловості - призвело до погіршення структури промислової продукції. Питома вага продукції галузей, що випускають товари широкого вжитку та кінцеву продукцію, скоротилася з 80 відсотків в 1991 році до 43 відсотків в 1998 році. Натомість частка продукції енергетичної та сировинних галузей в загальних обсягах за цей період зросла з 13,7 до 53 відсотків.

В 1997 - 1998 роках завдяки виконанню низки заходів щодо завантаження потужностей суднобудівних підприємств та підтримки вітчизняного товаровиробника досягнуто щорічного зростання обсягів промислової продукції. За два роки виробництво промислової продукції в цілому по області збільшилося проти рівня 1996 року на 4,5 відсотка, а в електроенергетичній галузі, кольоровій металургії та промисловості будівельних матеріалів - відповідно на 13,0; 24,8 та 24,3 відсотка. Темпи падіння обсягу виробництва продукції підприємств машинобудівної і металообробної галузі уповільнилися майже втричі - з 29 відсотків в 1996 році до 11,8 у 1998 році.

Слід відмітити, що подальший розвиток промислового виробництва, зростання випуску конкурентоспроможної та високоліквідної продукції стримує наявність морально застарілих та фізично зношених виробничих фондів. Незважаючи на підвищення коефіцієнта їх оновлення в 1998 році до 2,6 відсотка (в 1990 році - 3,1 %), загальний знос виробничих фондів промислового призначення на початок 1999 року досяг 45,8 відсотка, в тому числі в машинобудуванні, промисловості будівельних матеріалів, кольоровій металургії - відповідно 51,9, 56,2 та 65 відсотків. В той же час у легкій та харчовій галузях, де коефіцієнти оновлення основних фондів в 1998 році досягли відповідно 4,1 та 7,3 відсотка (у 1985 році - 3,0 та 4,1 %), обсяги виробництва продукції порівняно з 1997 роком збільшилися відповідно на 33,3 та 7,9 відсотка. Модернізація та технічне переоснащення низки підприємств харчової промисловості дали змогу їм стати лідерами своєї галузі та щорічно нарощувати випуск високоякісної, конкурентоспроможної продукції.

Попри всі негаразди, на протязі останніх років у промисловості проводилась значна робота по нарощуванню потенціалу, створенню нових типів техніки, впровадженню нових типів промислової продукції. Тільки в 1998 році створено 22 зразки нових типів машин, устаткування, апаратів, приладів та засобів автоматизації, що в чотири рази перевершує рівень 1990 року, причому питома вага зразків, які створювалися протягом одного - двох років, становила майже 82 відсотки в той час як у 1990 році тривалість створення нових типів техніки становила три - чотири роки. В 1998 році вперше в Україні освоєно виробництво та розпочато серійний випуск 19 нових видів продукції машинобудування (в 1990 році - 13 найменувань).

Внаслідок проведених у промисловості структурних змін кількість підприємств недержавної форми власності досягла в цілому по області майже 92 відсотки загальної кількості, а питома вага їх в загальних обсягах промислового виробництва досягла в 1998 році 48,2 відсотка.

В поточному році негативні тенденції в економіці, викликані гострою минулорічною фінансовою кризою, продовжували впливати на роботу промислового комплексу. В січні спад обсягів виробництва промислової продукції порівняно з відповідним місяцем 1998 року досяг 10,5 відсотка. В цих умовах головні зусилля органів виконавчої влади спрямовувались на відновлення стабільності в економіці. Проте і в цих обставинах ціла низка підприємств, які набули певного ринкового імунітету, продемонструвала вміння адаптуватися до складних умов, що дало змогу за підсумками 7 місяців удвічі уповільнити темпи падіння обсягів - спад скоротився до 5,1 відсотка.

Слід відмітити, що головними чинниками скорочення обсягів стало зменшення НАЕК "Енергоатом" завдання ВП "Південно-Українська АЕС" по виробництву електроенергії та ускладнення з постачанням сировини на АТ "Миколаївський глиноземний завод".

Своєчасне виконання доручень Президента України та Кабінету Міністрів України дало змогу в поточному році поліпшити стан фінансово-господарської діяльності як суднобудівних підприємств, так і в цілому машинобудівної галузі області, де темпи спаду обсягів виробництва продукції скоротилися з 17,6 у січні - липні 1998 року до 0,5 відсотка за підсумками 7 місяців поточного року, в тому числі в суднобудуванні - з 28,1 до 8,7 відсотка.

З метою створення сприятливих умов для розвитку цієї важливої для регіону та держави галузі, вирішення питань залучення інвестицій, завантаження існуючих потужностей та зростання обсягів експорту високотехнологічної продукції 28 червня 1999 року Президент України підписав Указ "Про спеціальну економічну зону "Миколаїв". Відповідний проект Закону України, поданий на розгляд до Верховної Ради України, пройшов 1 читання. Реалізація цього закону дасть змогу відродити в регіоні суднобудування.

Як і в минулому році, продовжує нарощуватися виробництво продукції харчової промисловості - темпи приросту обсягів досягли 28,0 відсотків. В результаті вжитих заходів щодо реструктуризації низки підприємств з випуску будівельних матеріалів, освоєння на виробничих площах підприємств будівельної індустрії випуску нових видів промислової продукції, обсяги продукції промисловості будівельних матеріалів за 7 місяців поточного року порівняно з відповідним періодом 1998 року зросли на 10,6 відсотка, а деревообробної та поліграфічної промисловості - відповідно на 2,7 та 25,1 відсотка.

Одним з найважливіших секторів економіки області є агропромисловий комплекс. Тут зосереджено близько третини основних виробничих фондів, працює четверта частина працівників, зайнятих у народному господарстві. Це друга за обсягами та перша по зайнятості трудових ресурсів галузь матеріального виробництва області.

В агропромисловому комплексі області функціонує 495 сільськогосподарських підприємств, із них 23 радгоспи, 379 колективних сільськогосподарських підприємств, 73 акціонерні товариства, 9 товариств з обмеженою відповідальністю, 10 кооперативів, 1 приватна агрофірма.

В 908 сільських населених пунктах проживає 444,6 тис. чоловік, що становить 34 відсотки від загальної кількості населення області.

Питома вага області у виробництві сільськогосподарської продукції країни досягає 3 відсотків. Виробнича структура сільського господарства - рослинницько-тваринницька. Питома вага продукції рослинництва в загальному обсязі досягає 58,4 відсотка. Основними культурами рослинництва в області є зернові та технічні (соняшник, цукрові буряки), овочево-баштанні культури, розвинуте садівництво та виноградарство. Питома вага сільського господарства області в республіканських обсягах виробництва зерна становить 5,6 відсотка, в тому числі озимої пшениці - 6,5 відсотка, соняшнику - 12,9 відсотка.

Розвинуте рослинництво, в якому значну питому вагу займають кормові культури, є доброю базою для тваринництва, що має м'ясо-молочний напрямок. До 30 відсотків великої рогатої худоби сконцентровано в особистих приватних господарствах, свиней - понад 46 відсотків.

Встановилася стійка тенденція зменшення частки продукції сільського господарства в структурі валового продукту області. Обсяги валової продукції в 1998 неурожайному році скоротилися проти рівня 1990 року в 2,1 рази. Проте середньорічний обсяг валової продукції за чотири останні роки в порівняльних цінах 1996 року скоротився проти середньорічного за 1991 - 1994 роки на 27 відсотків. Середньорічне виробництво зерна та цукрових буряків за цей період скоротилося відповідно на 21 та 42 відсотки, а виробництво насіння соняшнику зросло на 28 відсотків. Слід відмітити, якщо в цілому по області темпи спаду продукції рослинництва випереджали темпи скорочення продукції тваринництва, то в громадському секторі спостерігався зворотний процес - темпи спаду тваринницької продукції випереджали темпи скорочення обсягів продукції рослинництва. У зв'язку з цим відбулися зміни і в галузевій структурі сільського господарства. Питома вага продукції тваринництва в загальній валовій продукції сільського господарства зменшилася в 1998 році до 41,6 відсотка проти 51,4 в 1990 році, що змінило загальну спеціалізацію сільськогосподарського виробництва області. В тваринницькій галузі не змінюється тенденція щорічного зниження обсягів виробництва продукції тваринництва. Порівняно з 1990 роком виробництво м'яса в господарствах області скоротилося у 3,3, молока - в 1,8 рази, що обумовлено в першу чергу скороченням поголів'я худоби і птиці, низькою продуктивністю та скороченням площ, зайнятих під кормовими культурами. Скрутне фінансове становище спонукало господарства до розширення площ, зайнятих під соняшником, які проти 1990 року зросли майже в 1,8 рази, а їх питома вага в структурі посівних площ зросла з 13 до 22 відсотків.

Визначальним фактором значного зниження виробничо-економічних показників агропромислового комплексу є погіршення умов реалізації продукції сільськогосподарських товаровиробників та придбання матеріально-технічних ресурсів, порушення паритету міжгалузевого обміну та поглиблення диспаритету цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, недосконалість цінової, податкової і кредитної системи.

Недостатність реальних коштів сільськогосподарських товаровиробників, зниження їх платоспроможності через високі річні відсоткові ставки на банківський кредит призвели до майже повного призупинення інвестиційного процесу, порушення збалансованого співвідношення у використанні основних і оборотних засобів, значного погіршення матеріально-технічної бази господарств. Багато підприємств агропромислового комплексу є потенційними банкрутами. В 1998 році переважна більшість (90 %) сільськогосподарських підприємств завершили свою діяльність зі збитками. В цілому сільськогосподарське виробництво (крім соняшнику) є нерентабельним - рівень збитковості досяг 29 відсотків. Не покращились фінансові результати господарської діяльності і за перше півріччя поточного року. Збиток від сільськогосподарського виробництва складає 25,8 млн. грн., рівень збитковості - 24,1 відсотка.

Втративши платоспроможність, сільськогосподарські товаровиробники зменшили закупівлю мінеральних добрив, технічних засобів, внаслідок чого їх матеріально-технічна база занепадає. Якщо у 1990 році на 1 гектар посівної площі в середньому вносилося 5,7 тонни органічних добрив, то у 1998 - лише 0,2 тонни, мінеральних добрив - відповідно 94 і 7 кілограмів діючої речовини.

Проблемним залишається питання оновлення машинно-тракторного парку. За останні 5 років кількість тракторів зменшилась на 33 відсотки, зернозбиральних комбайнів - на 44, кукурудзо- та кормозбиральних - на 40, вантажних автомобілів - на 37, дощувальних машин - на 45 відсотків. Загальна кількість технічних засобів з вичерпаним амортизаційним ресурсом досягає 50 - 70 відсотків.

Ситуація в агропромисловому комплексі ускладнюється погіршенням технологічної і трудової дисципліни, організації праці, послабленням уваги до впровадження у виробництво високоефективних, малозатратних технологій. Відчутним є й приниження ролі та скорочення кількості провідних спеціалістів сільськогосподарського виробництва, відсутність системного підходу в кадровій роботі.

Негативні процеси, що відбувались у виробництві, вплинули і на споживчий ринок. Тенденція зменшення надходження сільськогосподарської сировини на переробні підприємства через обмеженість та відсутність в останніх обігових коштів, безконтрольне ввезення закордонних товарів призвели до різкого зниження в області виробництва товарів народного споживання, яке порівняно з 1990 роком скоротилося майже на 77 відсотків. За цей період в структурі товарів народного споживання відбулися негативні зміни. Питома вага продовольчих товарів зросла з 44 відсотків в 1990 році до 67 в 1998 році, а непродовольчих зменшилася відповідно з 44 до 11 відсотків.

Слід відмітити, що в останні два роки встановилася тенденція до зростання виробництва споживчих товарів, головним чином - продовольчої групи.

В 1998 році обсяги виробництва товарів народного споживання порівняно з 1997 роком зросли на 17,1 відсотка, в тому числі продовольчих - на 22,6 відсотка, проте їх структура продовжує погіршуватися, хоча продовольчий ринок регіону насичений товарами вітчизняного виробництва.

У зв'язку із скороченням виробництва непродовольчих товарів народного споживання та дещо вищими відпускними цінами на них товарні ресурси області здебільшого формуються завдяки імпортній продукції.

В структурі роздрібного товарообороту частка реалізації продовольчих товарів в 1998 році досягла 62,9 відсотка проти 38,6 в 1990 році.

У зв'язку з тим, що значна кількість населення витрачає власні кошти для придбання товарів на продовольчих та промтоварних ринках за нижчими цінами, обсяги товарообороту стаціонарної торгівлі в порівняльних цінах щорічно скорочуються.

В побутовій сфері кількість підприємств, які надають відповідні послуги, в 1998 році скоротилася проти рівня 1995 року в 1,6 рази, в тому числі в сільській місцевості - в 2,8 рази. Обсяги реалізації платних послуг населенню за останні три роки знизилися на чверть. Відбулися значні зміни і в структурі платних послуг. Питома вага житлово-комунальних послуг досягла 47,8 відсотка від загального обсягу платних послуг.

Спад промислового та сільськогосподарського виробництва значно погіршив інвестиційну діяльність. За три останні роки капітальні вкладення в розвиток галузей господарства області за рахунок усіх джерел фінансування різко скоротились і в 1998 році склали лише 64 відсотки від рівня 1995 року. Майже в 3 рази знизилися капітальні вкладення в сільське та житлове господарство, а в структурі - їх питома вага зменшилася з 32,8 відсотка в 1995 році до 17,5 відсотка в 1998 році. З метою призупинення спаду в житловому будівництві в області створено обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі і вже в бюджеті на 1999 рік передбачено 200 тис. грн. на поповнення цього фонду.

Змінилася і структура джерел фінансування. Так, питома вага державних бюджетних коштів в загальних обсягах капітальних вкладень скоротилася з 28,6 відсотка в 1990 році до 17,2 - в 1994 та до 2 відсотків - у 1998 році, а коштів сільськогосподарських підприємств - відповідно з 22,5 відсотка до 17,7 та 4,7 відсотка. В той же час частка підприємств у фінансуванні інвестиційної діяльності за цей період зросла з 47,8 відсотка в 1990 році до 56 в 1994 та 86 відсотків у 1998 році. Проте в результаті спаду виробництва промислові підприємства практично повністю припинили фінансування комунального будівництва, будівництва шкіл, дитячих садків, лікарень і поліклінік.

Різкий спад інвестицій негативно позначився, в першу чергу, на підрядній діяльності будівельно-монтажних організацій. Їх чисельність скоротилася на 27 одиниць, а кількість працівників - в 1,6 рази. Обсяг підрядних робіт, виконаних власними силами, скоротився до рівня 1995 року - на 46 відсотків, а рівень рентабельності зменшився майже в 2 рази. Введення в дію житлових будинків порівняно з 1995 роком скоротилося наполовину.

До цього часу в області залишається невирішеною протиепідемічна, зокрема, протихолерна проблема, яка має не тільки місцеве, а й державне значення. Існуючі очисні споруди водопостачання та каналізації в більшості населених пунктів не відповідають санітарним і технічним вимогам. У 1995 - 1999 роках за рахунок усіх джерел фінансування на будівництво об'єктів водопровідно-каналізаційного господарства, пов'язаних з виконанням протихолерних заходів, освоєно 14,7 млн. грн. капітальних вкладень.

Спад матеріального виробництва, зниження інвестиційної діяльності негативно вплинули на функціонування та розвиток усіх видів транспорту. Через спад виробництва в матеріальній сфері, різке скорочення обсягів перевезень будівельних матеріалів потенціал транспортного комплексу використовується на третину. Потужності морського торговельного порту - лише на 15 відсотків, порту "Октябрськ" та річкового порту - відповідно на 30 та 40 відсотків.

Через обмеженість коштів не оновлюється рухомий склад. В результаті цих чинників коефіцієнт зносу основних фондів на автомобільному транспорті досяг 58,4 відсотка, річковому - 54,2, морському - 39,6 відсотка. В автомобільному транспорті кожний 4-й автобус і кожний 3-й вантажний автомобіль експлуатуються більше 10 років. За останні 5 років кількість вантажних автомобілів в автопідприємствах загального користування зменшилася на 10, автобусів - на 17 відсотків від загальної їх кількості. Майже 74,3 відсотка автомобілів знаходиться в приватній власності, 15,4 - у власності акціонерних автопідприємств. Провідна роль у здійсненні перевезень належить автомобільному транспорту загального користування, частка якого у вантажних перевезеннях досягає 57,7, а пасажирських - 98,8 відсотка. За три останні роки обсяг перевезення пасажирів автомобільним транспортом скоротився на 14,6, вантажів - на 46 відсотків.

Одним із аспектів структурної перебудови є зміни у відносинах власності, що здійснюються внаслідок приватизації.

З початку процесу приватизації форму власності в області змінили 1726 об'єктів, у тому числі 574 об'єкти (33,2 %) загальнодержавної форми власності і 1152 об'єкти (66,8 %) комунальної форми власності.

Практично завершено перший етап роздержавлення, внаслідок чого повністю передано громадянам і юридичним особам недержавного сектору право власності на майно підприємств легкої, харчової, хімічної та нафтохімічної промисловості, виробництва будівельних матеріалів, будівництва, автотранспорту, роздрібної торгівлі та громадського харчування, сфери побутових послуг населення, в стадії завершення визначення майнових прав громадян в агропромисловому секторі.

Основної мети, а саме, роздержавлення власності, в області досягнуто. Проблемою приватизованих підприємств є формування ефективного власника. Цей процес стримується через недостатній розвиток фондового ринку.

В області завершено структурний етап демонополізації. Подальший напрям конкурентної політики передбачає здійснення контролю за економічною концентрацією в порядку та межах, визначених чинним законодавством. Перелік підприємців, які займають монопольне становище на ринках Миколаївської області, налічує 145 суб'єктів.

Підприємництво в області являє собою вагому складову соціально-економічного механізму регіону.

У сфері малого бізнесу нині працює близько 63 тис. чоловік.

Станом на 01.01.99 р. в області зареєстровано 11393 малих підприємств, 4114 фермерських господарств та 30 тис. приватних підприємців.

Протягом 1998 року про діяльність звітувало 5024 малих підприємств, 3450 фермерських господарств та 29088 приватних підприємців.

Порівняно з 1997 роком кількість зареєстрованих малих підприємств зросла на 4,2, діючих - на 5,2 відсотка. Обсяг виробленої продукції малих підприємств у 1998 році становив 212,5 млн. грн., що в загальному обсязі дорівнює 8 відсотків, як і в минулому році, одержано 9,3 млн. грн. балансового прибутку (1,7 % до загального прибутку в цілому по області).

Аналізуючи галузевий розподіл підприємств малого бізнесу, слід відзначити зростання у порівнянні з 1997 роком питомої ваги підприємств, працюючих у виробничих галузях економіки, а саме: у промисловості - з 13,9 до 15 відсотків, будівництві - з 10,8 до 11,7 відсотка, сільському господарстві - з 1,6 до 2,9 відсотка.

Одночасно питома вага підприємств, зайнятих у торгівлі та громадському харчуванні, скоротилася на 3,7 відсотка.

Підсумки роботи малих підприємств області слід оцінювати позитивно в тій частині, яка характеризує збільшення обсягів виробництва, зростання питомої ваги підприємств виробничого спрямування, в цілому прибуткові наслідки господарювання. В той же час досить низьким залишається внесок малих підприємств у загальнообласні економічні показники, темпи залучення працівників до цієї сфери не задовольняють потреб сьогодення.

Інституційна база, що сприяє розвитку підприємництва в області, налічує 49 бірж, 12 бізнес-центрів, 3 інформаційно-консультативні установи, 4 фонди підтримки підприємництва, 27 фінансово-кредитних установ (з урахуванням філій), 8 громадських об'єднань суб'єктів підприємництва, розвиток у цій сфері обумовлюється ходом розвитку малого і середнього бізнесу в регіоні.

В області продовжує загострюватись демографічна ситуація, яка проявляється в скороченні кількості та старінні населення. Починаючи з 1992 року, коефіцієнт смертності перевищує коефіцієнт народжуваності, в результаті чого в 1998 році природне скорочення населення області досягло 6,4 чоловіки на 1000 жителів.

На демографічну ситуацію впливає також і міграційний рух населення. Якщо в 1990 році кількість прибулих в область в 1,4 рази перевищувала кількість вибулих, то в 1998 році кількість вибулих вже майже в 1,7 рази перевищувала кількість прибулих. Щорічно населення області скорочується в середньому на 10 тисяч чоловік і на початок 1999 року його наявна чисельність становила 1309,9 тис. чоловік.

Глибока економічна криза, проблеми зайнятості і різке зниження життєвого рівня населення, погіршення демографічної ситуації, нераціональне використання природних ресурсів та їх поступова деградація зумовлюють необхідність докорінних змін - створення ефективної, соціально орієнтованої економіки, яка зможе забезпечити високий життєвий рівень населення.

Глибина кризових явищ у виробництві, соціальній та гуманітарній сферах при одночасній наявності високого виробничого, інтелектуального і трудового потенціалу в умовах переважно завершеного процесу становлення державності і впровадження в суспільстві ринкових відносин спонукають до програмного цілеспрямованого збалансування всіх аспектів існування суспільства на регіональному і загальнодержавному рівнях, отже розробку даної Програми.

2. Програмні завдання і заходи

2.1. Мета програми

Метою Програми соціально-економічного розвитку Миколаївської області на 2000 - 2010 роки (далі Програми) є узгодження соціально-економічного розвитку регіону з основними напрямами проекту програми "Україна-2010", що передбачає:

- зростання реального життєвого рівня населення;

- забезпечення зайнятості населення за рахунок подолання кризових явищ та прискореного підйому економіки;

- підвищення ефективності роботи господарського комплексу;

- раціональне використання ресурсного потенціалу;

- формування соціально орієнтованої економічної системи ринкового типу в умовах удосконалення законодавчої бази, державної та регіональної політики.

Основною метою Програми є збільшення реальних доходів населення у 2 - 2,5 рази, доведення середньомісячного грошового доходу в розрахунку на душу населення до рівня мінімального споживчого бюджету, розширення обсягів та підвищення якості безкоштовних послуг охорони здоров'я, освіти, культури, що надаються за рахунок бюджетних коштів, збереження екологічної рівноваги природного середовища.

2.2. Стратегічні завдання соціально-економічного розвитку

Реалізація Програми передбачає здійснення низки стратегічних завдань як на рівні регіону, так і держави, що забезпечить передумови її успішного виконання, зокрема, це такі завдання:

2.2.1. Соціально-політичні:

- провадження на території області державної соціально-економічної та регіональної політики, розробка та подання до центральних органів управління пропозицій по вдосконаленню законодавчої та нормативної бази в інтересах регіону;

- поліпшення якості життя та соціального забезпечення населення за рахунок ефективного використання економічного потенціалу;

- забезпечення оптимальної зайнятості населення;

- підвищення рівня заробітної плати працюючих до обсягів, що в 1,5 та більше разів перевершують вартість мінімального споживчого кошика, а рівня грошових доходів на душу населення - до вартості мінімального споживчого кошика;

- забезпечення потреб усіх верств населення в послугах охорони здоров'я, освіти, культури, соціальному захисті, поліпшенні житлових умов;

- розвиток регіонального споживчого ринку, доведення його до рівня зростаючих потреб населення;

- забезпечення умов для природного та міграційного приросту населення;

- збереження та подальше поліпшення умов природного довкілля;

- підвищення правосвідомості населення, прищеплення поваги до державності, національних цінностей, створення умов для суспільної злагоди, гармонійного формування особистостей окремих громадян та етнічних груп населення;

- забезпечення додержання законності, прав та інтересів громадян.

2.2.2. Загальноекономічні:

- організація роботи господарського комплексу регіону в ринковому режимі шляхом оптимального сполучення чинників ринкової самоорганізації з державним прогнозуванням та координацією;

- завершення змін структури господарського механізму в регіоні, забезпечення збалансованого співвідношення великого, середнього та малого бізнесу, промислового, сільськогосподарського виробництва і сфери послуг;

- впровадження у виробництво конкурентоспроможної, високотехнологічної і наукоємної продукції з одночасним скороченням її матеріало- та енергоємності;

- забезпечення сталого динамічного зростання обсягів виробництва та реалізації товарів, робіт і послуг;

- розширення виробничих, торгових та науково-технічних зв'язків з іноземними партнерами, стабільне нарощування обсягів зовнішньоекономічного обороту, поліпшення його структури;

- консолідоване використання коштів суб'єктів підприємництва, населення, місцевих та державних бюджетів, кредитів і зовнішніх інвестицій при реалізації пріоритетних проектів соціально-економічного розвитку регіону;

- збереження та відновлення природного середовища, скорочення забруднюючих скидів та викидів.

2.2.3. Організаційно-економічні та технічні:

- поліпшення структури промислового виробництва за рахунок впровадження спеціальної економічної зони, суттєве збільшення в складі промислової продукції питомої ваги машинобудування, насамперед суднобудування та пов'язаних з ним підгалузей і виробництв, переробної та легкої промисловості, доповнення структури спеціальної економічної зони промислово-фінансовими утвореннями;

- реалізація структурної перебудови агропромислового комплексу, завершення земельної реформи, впровадження організаційно-правових форм, орієнтованих на нові відносини власності, виробничі відносини, ефективне землекористування, збалансування галузей сільгоспвиробництва, підвищення обсягів валової продукції;

- подальша децентралізація системи управління, перерозподіл повноважень між галузевими міністерствами та органами місцевої виконавчої влади щодо координації економічного розвитку на місцях, розподілу доходів, завершення адміністративної реформи; поточне вдосконалення структури адміністративно-господарського управління територією;

- освоєння виробництва конкурентоспроможної продукції з високими споживчими властивостями, зразків, що не мають аналогів на світовому ринку, імпортозамінюючих виробів, що суттєво скоротять номенклатуру критичного імпорту;

- впровадження у виробництво нових високоефективних ресурсозберігаючих технологій, економія всіх видів енергоресурсів, застосування заходів скорочення споживання природного газу в промисловості та житлово-комунальному господарстві, перегляд паливно-енергетичного балансу на користь споживання вітчизняних паливних ресурсів та використання нетрадиційних джерел енергії;

- створення сприятливих умов для інноваційних процесів у всіх сферах діяльності, залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій;

- завершення формування інституціональної складової ринкової системи, її вдосконалення, створення ефективного ринку цінних паперів, іпотечних відносин, зміна структури малого бізнесу, викликана підвищенням якості споживання, скороченням тінізації;

- відновлення науково-технічного потенціалу області, в тому числі створення в межах спеціальної економічної зони галузевої бази поточних та фундаментальних досліджень у суднобудуванні, поряд з розширенням власних науково-дослідних, вишукувальних та винахідницьких робіт, поширення практики використання світового науково-технічного досвіду, міжнародного обміну.

2.3. Пріоритетні напрями розвитку

2.3.1. В промисловості

На всіх етапах реалізації Програми перевага віддається експортоспроможним, високотехнологічним галузям, що здійснили структурну перебудову або мають відповідну організаційну та виробничу структуру чи відзначаються динамічністю обігу капіталу, перспективами зниження собівартості продукції, скороченням енергетичних, матеріальних та трудових витрат на виробництво.

Серед таких: суднобудування, суднове машинобудування, газотурбобудування, дизелебудування, легка та переробна галузі промисловості.

На першому етапі (2000 рік) пріоритетними завданнями є:

- повне організаційне впровадження спеціальної економічної зони, початок заповнення її економічного простору;

- стабілізація та початок нарощування обсягів виробництва провідних підприємств машинобудування;

- впровадження наявних науково-технічних рішень;

- використання наявних виробничих потужностей.

На другому етапі (2001 - 2005 роки):

- заповнення економічного простору спеціальної економічної зони, інтенсивний процес зовнішнього інвестування в галузі та підгалузі з динамічним капіталообігом;

- інтенсивне нарощування обсягів виробництва провідних підприємств машинобудування за рахунок ефективного використання наявних потужностей та виробничої кооперації;

- фінансова стабілізація суднобудівних заводів та виробництв суднового машинобудування, створення передумов для інноваційного процесу за рахунок власних та зовнішніх інвестицій;

- відновлення науково-технічної діяльності.

На третьому етапі (2006 - 2010):

- подальше нарощування обсягів виробництва та підвищення якості продукції: суднобудування, суднового машинобудування, газотурбінних та дизельних двигунів, впровадження технологій глибокої переробки бокситів, другого переділу алюмінію;

- якісні зміни у виробничій структурі провідних галузей промисловості внаслідок розширеної інноваційної діяльності, обумовленої зовнішніми інвестиціями та власними капітальними вкладеннями підприємств;

- завершення формування науково-технічної бази суднобудування, виконання фундаментальних досліджень у сфері організації та технології машинобудівної промисловості регіону, підвищення якості суден та використання нових принципів у судноплавстві.

2.3.2. В агропромисловому комплексі

На всіх етапах виконання Програми перевага віддаватиметься проблемам підвищення родючості та запобігання деградації земель, створення збалансованих у галузевому плані виробничих структур. Особлива увага приділятиметься пошуку та впровадженню нових організаційно-правових форм ведення господарської діяльності, здатних на одержання максимального ефекту в сучасних відносинах власності на землю, завершення земельної реформи, впровадження економічних стимулів господарського використання землі, сталого приросту обсягів та підвищення якості сільськогосподарської продукції.

На початкових етапах пріоритетними залишатимуться фінансове оздоровлення господарств як передумова створення ефективних виробничих структур, повнота використання наявного виробничого потенціалу.

Перспективними пріоритетами на послідуючих етапах стануть:

- впровадження заходів по підвищенню гарантованого валового збору зернових та олійних культур шляхом застосування нових технологій, вітчизняних та іноземних досягнень у галузі селекції;

- підвищення продуктивності тваринництва та птахівництва завдяки поліпшенню генофонду, створенню надійної кормової бази;

- переобладнання матеріально-технічної бази агропромислового комплексу шляхом впровадження машинно-технологічних станцій і поповнення власного машинного парку господарств сучасною вітчизняною та зарубіжною технікою;

- відновлення садівництва та виноградарства;

- зміцнення матеріально-технічної бази господарств, спеціалізованих на овочівництві та вирощуванні картоплі;

- реалізація регіональних інноваційних проектів, орієнтованих на докорінну реструктуризацію господарств - виробників сировини для суб'єктів спеціальної економічної зони.

3. Основні напрями розвитку галузей матеріального виробництва

3.1. Промисловий комплекс

Основні напрями та завдання розвитку промисловості області визначаються пропорціями виробничої структури, що об'єктивно склалась на попередніх етапах соціально-економічного розвитку промислового комплексу; обумовлюються місцем України в світовому економічному просторі, перспективами виходу або відновлення позицій на міжнародному ринку, розвитком внутрішнього споживчого ринку, міжрегіональним розподілом виробничих сил, формування якого відбувається в Україні.

Вагомим чинником розвитку промислового комплексу регіону є створення спеціальної економічної зони "Миколаїв", яка поряд зі спрямованістю на забезпечення сприятливих умов діяльності та зовнішньоекономічного інвестування перш за все суднобудівних підприємств, що становлять провідну складову машинобудування області, стимулюватиме розвиток суднового машинобудування та інших суміжних виробництв. Вивільнені виробничі площі та засоби суднобудівних заводів і територія перспективного розвитку СЕЗ стануть базою для створення нових виробництв машинобудівного, приладобудівного та переробного напрямів.

Залежно від сучасного стану виробничої структури, в тому числі резервів ефективних виробничих потужностей, технічного рівня освоєної продукції, конкурентного середовища, капіталомісткості та показників обігу капіталу процес розвитку окремих галузей та підгалузей промисловості регіону відзначатиметься своїми особливостями, в тому числі:

3.1.1. Машинобудування та металообробка

Стратегія розвитку цієї галузі, особливо на перших етапах реалізації Програми, полягає в мобілізації наявного потенціалу. Передбачається випереджуючий розвиток тих підгалузей і підприємств, що започаткували та здійснюють або завершили проекти реструктуризації, характеризуються достатніми резервами технологічних потужностей, здатних без суттєвих інноваційних заходів налагодити випуск високотехнологічної експортоспроможної продукції високого технічного рівня, здатних шляхом збільшення випуску продукції самостійно стабілізувати своє фінансове становище.

Перші етапи розвитку не виключають певного впливу інноваційних процесів, інтенсивність яких збільшиться наприкінці періоду.

Зокрема, суднобудування, що є профілюючою підгалуззю машинобудівного комплексу області, практично завершило організаційно-економічний етап реструктуризації, здійснило визначення технологічної структури і здатне на випуск високоякісної експортоспроможної продукції в умовах пільг, наданих СЕЗ, дістало можливість розв'язання найгострішої проблеми - зниження собівартості будівництва суден до рівня, прийнятного для замовників, нарощування обсягів виробництва і посідання відповідного місця на світовому ринку суден.

В цій підгалузі Програмою передбачається:

- протягом 2000 - 2001 років повністю забезпечити роботою 23 тис. робітників суднобудівних заводів;

- у процесі заповнення економічного простору СЕЗ на вивільнених площах та засобах суднобудівних заводів, а також на площах перспективного розвитку створити до 10 тис. додаткових робочих місць;

- протягом 2000 - 2005 років стабілізувати фінансовий стан суднобудівних заводів при поступовому скороченні та подальшому припиненні державної фінансової підтримки їх;

- нарощування обсягів річного виробництва експортної продукції суднобудування до 360 млн. доларів США у 2010 році;

- незважаючи на податкові пільги, надані умовами СЕЗ, забезпечити у 2005 році відрахування до бюджетів та соціальних фондів понад 70 млн. грн. і подальше зростання всіх податкових платежів до 185 млн. грн.

Найближчим часом, використовуючи організаційно-економічні переваги СЕЗ, у тому числі поглиблену виробничу кооперацію, підвищення рівня маркетингу та правового супроводу контрактних відносин, суднобудівні заводи планують:

- ДП "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" - продовжити будівництво засвоєних проектів рефрижераторів та добудову ракетного крейсера "Україна", започаткувати будівництво кораблів прикордонної служби;

- ВАТ "Суднобудівний завод "Океан" - продовжити будівництво серії балкерів типу "Панамакс";

- ДХК "Чорноморський суднобудівний завод" - продовжувати будівництво танкерів-продуктовозів, засвоїти виробництво напівзанурюваних бурових установок для фірми "KVARNER", започаткувати будівництво середньотоннажних суден на поточно-позиційній лінії "Меридіан", завершити добудову двох траулерів пр. 1288, визначитися із засвоєнням та перспективами виробництва балкерів водотоннажністю 105 тис. тонн.

На початкових етапах Програми очікуваний обсяг виробництва на заводах збільшиться відповідно в 1,1; 6 - 6,5 та 2,5 рази проти рівня 1998 року.

Крім цього, на інших суднобудівних підприємствах у рамках "Програми оновлення суден рибного господарства України до 2002 року" ВАТ "Чорноморський судномеханічний завод" реалізує інноваційний проект створення виробництва та будівництва п'яти рибопромислових суден нового покоління, а Миколаївський державний центр малотоннажного суднобудування започаткує будівництво яхт різних класів.

Третій етап реалізації Програми (2005 - 2010 роки) характеризуватиметься суттєвими якісними змінами в суднобудуванні.

Стабільний річний приріст обсягів виробництва на цьому етапі становитиме 3 - 4 відсотки. Підвищення якості продукції суднового машинобудування, успішний маркетинг, стабільне становище на ринку сприятимуть підвищенню питомої ваги вітчизняних виробів загальносуднового устаткування в комплектації суден, інтенсифікує підйом підгалузі суднового машинобудування, значно підвищаться обсяги виробництва ВАТ "Екватор", ВАТ "Завод "Фрегат", машинобудівного виробництва ДХК "Чорноморський суднобудівний завод", ВАТ "Первомайсьдизельмаш".

Поліпшення фінансового стану підприємств галузі, стабільний попит на продукцію забезпечать нормальний амортизаційний та інтенсивний інноваційний процеси, в тому числі за рахунок зовнішніх інвестицій, очікуваний розмір яких за цей період оцінюється в сумі до 140 млн. доларів США, при обсягах власних капіталовкладень понад 75 млн. доларів США.

В підгалузі прогнозується виникнення нових організаційно-правових форм, заснованих на виробничій кооперації, оптимальному розподілі робіт між підприємствами та залученні суміжних галузей і банківського капіталу.

Внаслідок реалізації інноваційних проектів суттєвих змін зазнає технологічна структура підприємств переважно в ланках збирально-зварювального та стапельно-збирального виробництв.

Поглиблена виробнича кооперація та організаційно-фінансова інтеграція дадуть змогу заводам приймати до виробництва значні контракти та цілісні програми суднобудування, які перевершують можливості окремого підприємства.

Розвиток підгалузі загального машинобудування орієнтується на поліпшення виробничої структури шляхом реалізації інноваційних проектів, направлених на впровадження високих технологій, освоєння випуску високоякісної, наукоємної, конкурентоспроможної продукції, одначе стартовий етап відзначатиметься реалізацією перш за все завершених наявних напрацювань, ефективним використанням резервів виробничих потужностей.

Стратегічними напрямками розвитку загального машинобудування стануть:

- виробництво ресурсозберігаючого устаткування і машин для паливно-енергетичного комплексу, вітрової електроенергетики та парогазової технології у виробництві теплової і електричної енергії;

- випуск обладнання для нафто- і газового комплексу;

- впровадження екологічно чистих технологій, машин і устаткування для контролю і охорони навколишнього природного середовища, переробки та утилізації промислових відходів;

- технологічне забезпечення інших галузей машинобудування верстатною технікою та інструментом з розширенням номенклатури фінішного устаткування.

Одним з головних чинників розвитку цієї підгалузі є міжрегіональний розподіл виробництва, в якому машинобудівні заводи Миколаївщини планують свою участь, ведуть організаційну та технічну підготовку.

В цьому плані:

- передбачається кооперування ВАТ "Завод "Фрегат" з вітчизняними тракторобудівниками в частині комплектації агрегатами та вузлами, виконання окремих технологічних операцій, забезпечення АПК дощувальним устаткуванням;

- ВАТ "Завод фільтруючого та мастильного обладнання" крім експорту планує комплектацію власними виробами верстатобудування, автомобілебудування, загального машинобудування;

ВАТ "Завод "Дормашина" планує комплектацію шляхобудівних комплексів асфальтоукладальними машинами різних модифікацій, сільськогосподарського машинобудування - широкою гамою складальних одиниць та запчастин.

Завдяки високим диверсифікаційним властивостям вищезазначені підприємства планують засвоєння різноманітної продукції для інших галузей, розширення зовнішньоекономічних відносин з партнерами країн СНД та дальнього зарубіжжя.

Особливе місце в машинобудівному комплексі області відведено підгалузям газотурбобудування та дизелебудування, які крім органічного зв'язку з судно- та кораблебудуванням, що зберігся від попередньої спеціалізації, планують розширення власних ринків в інших сферах виробництва.

В інвестиційних проектах підприємств цієї підгалузі, представлених ВО "Зоря", НВП "Машпроект" та ВАТ "Первомайськдизельмаш", передбачено поряд з утриманням засвоєних ринків в нафтогазовому комплексі України та Російської Федерації створення та впровадження гами газових турбін потужністю 3 - 25 Мвт, завершення випробувань газотурбінного двигуна ГТД-110 потужністю 110 Мвт, показники якого відповідають вимогам світових стандартів. Нове покоління турбін вирішує проблему реконструкції існуючих та оснащення нових магістральних газопроводів, відкриває перспективу створення дослідно-промислової електростанції потужністю 325 Мвт як альтернативного варіанту існуючим джерелам електричної енергії.

В дизелебудуванні інноваційна робота зосереджуватиметься на впровадженні системи забезпечення якості двигунів із застосуванням вимог міжнародних стандартів ISO серії 9000, розширенні ряду потужностей дизелів, дизель-генераторів, спроможності використання важких сортів рідкого та різноманітних сортів газоподібного палива, компонувальних варіантів, придатних для використання в різних галузях і умовах експлуатації.

Розвиток підприємств електронної та електротехнічної підгалузей стимулюватиметься позитивними макроекономічними процесами, що відбуватимуться в Україні і зрушеннями в роботі регіонального господарського комплексу, амортизаційні та інноваційні заходи якого забезпечать зростання попиту на продукцію цих підгалузей.

На першому етапі Програми підприємства вищезазначеної групи завершать організаційну частину структурної перебудови, практично всі мають інноваційні проекти, що ставлять за мету налагодження випуску продукції з параметрами, які відповідали б вимогам сучасного внутрішнього та світового ринку.

Більшість наслідків діяльності підприємств групи залежатиме від ходу амортизаційних та інноваційних процесів підприємств провідних груп, перш за все суднобудування області, радіоелектронної та електротехнічної галузі України.

3.1.2. Енергетика, енергозбереження

Під час реалізації програми стратегія розвитку енергетичної галузі полягатиме переважно у вирішенні завдань підвищення ефективного використання наявних і пошуку та впровадженні альтернативних джерел усіх видів енергії, оптимізації паливно-енергетичного балансу, застосування заходів по енергозбереженню, підвищенню екологічної безпеки. Виходячи з цього, в галузі не очікується приросту обсягів виробництва пропорційного зростанню внутрішнього валового продукту або обсягам виробництва промисловості - основного споживача паливно-енергетичних ресурсів.

В зв'язку з цим у період 2000 - 2010 років завдання з виробництва електричної енергії основного її виробника в регіоні - ВП "Южно-Української АЕС" обмежуватимуться щорічним приростом близько 2 відсотка, досягнення якого буде забезпечено переважно за рахунок якісних параметрів - завантаження устаткування та підвищення коефіцієнта потужності. Підвищення останнього передбачається за рахунок будівництва Ташлицької ГАЕС, що стабілізує режим добового завантаження АЕС та поліпшить ефективність охолодження.

Інноваційні проекти меншого масштабу, які передбачено реалізувати в галузі за період виконання Програми, направлені на підвищення безпеки експлуатації АЕС, захист довкілля, промислове впровадження вітроелектростанцій, парогазових турбоустановок.

Проблема енергозбереження вирішуватиметься завданням обласної програми енергозбереження на 1998 - 2010 роки, що є складовою даної Програми та являє сукупність організаційно-технічних та організаційно-економічних заходів, основними з яких є:

- жорстке лімітування витрат електроенергії, теплоносіїв та паливних ресурсів;

- впровадження обліку витрат електроенергії, тепла і газу;

- впровадження енергозберігаючих технологій, засвоєння випуску продукції з низькою енергоємністю експлуатації, в тому числі вітроелектростанцій, будівництво яких освоєно воробничо-впроваджувальним центром "Бояр";

- впровадження альтернативних джерел електричної енергії, систем утилізації, рекуперації та зниження втрат тепла;

- вдосконалення паливно-енергетичного балансу регіону, перегляд його структури, залучення до нього паливних ресурсів вітчизняних родовищ.

3.1.3. Кольорова металургія

Першочерговими завданнями кольорової металургії, представленої в області ВАТ "Миколаївський глиноземний завод", є забезпечення нарощування обсягів виробництва за рахунок ритмічної роботи, повноти завантаження наявних технологічних потужностей, підвищення якості продукції.

Одночасно з цим на підприємстві впроваджуватиметься низка інноваційних проектів, що мають на меті створити технологію комплексної переробки бокситів з випуском товарного червоного шламу, цеоліту, галію металевого, а також комплексу по переробці алюмінію. Внаслідок реалізації проектів очікувані обсяги основного виробництва підприємства у 2005 році досягнуть близько 122 відсотків проти рівня 2000 року, а подальший щорічний приріст обсягів виробництва становитиме близько 2 відсотки.

Крім цього підприємство планує інноваційні заходи щодо розвитку Дніпро-Бузького морського порту з будівництвом 16 терміналів, що сприятиме скороченню витрат по транспортуванню сировини; дасть можливість надавати замовникам додаткові послуги по переробці навалочних вантажів.

3.1.4. Легка промисловість

Враховуючи, що більшість провідних підприємств легкої промисловості області протягом попередніх років практично завершили перебудову своєї організаційної та виробничої структури, адаптувались до ринкових умов і освоїли виробництво конкурентоспроможної продукції, яка на давальницьких засадах виробляється переважно на іноземні замовлення, основними завданнями галузі є засвоєння та насичення високоякісними виробами перш за все вітчизняного ринку та ринку країн СНД.

Вищезазначені завдання грунтуються на об'єктивних передумовах, що витікають з проекту програми "Україна-2010", а саме:

- підвищення життєвого рівня населення та пов'язаного з цим підвищення якості споживання і попиту населення;

- створення сприятливих правових та організаційно-економічних умов для вітчизняних виробників;

- розвиток вітчизняної сировинної бази.

Перелічені передумови дають більшості підприємств галузі можливість значного нарощування обсягів виробництва, в тому числі здійснення якісних змін у зовнішньоекономічних відносинах, перш за все перехід з давальницьких умов на роботу на придбаній вітчизняній та імпортній сировині.

Інноваційні процеси в галузі набудуть інтенсивності наприкінці другого (2001 - 2005 роки) та третього етапів виконання Програми і матимуть на меті подальше вдосконалення або доповнення технологічних структур.

Розвиток галузі прогнозується в темпі щорічного приросту обсягів виробництва в період 2001 - 2005 років близько 7, а 2006 - 2010 років - до 8 відсотків.

3.2. Агропромисловий комплекс

3.2.1. Сільське господарство

Подальший розвиток однієї з найважливіших галузей економіки області - агропромислового комплексу - вимагає цілеспрямованого системного підходу. Основу такої системи формує концепція розвитку галузі, якою з урахуванням змін в економіко-виробничих та соціальних відносинах передбачено якісно нові підходи до вирішення всіх проблем функціонування агропромислового комплексу, спрямовані на підвищення ефективності його ведення.

Практична реалізація концепції агропромислового комплексу передбачає:

- зміну підходів до організації ведення сільськогосподарського виробництва - від екстенсивної системи до інтенсивної, коли завдяки підвищенню продуктивності землі та худоби досягається збільшення обсягів валового виробництва;

- створення сучасної системи селекції у рослинництві і тваринництві, в основі якої лежить впровадження в господарствах усіх форм власності конкурентоспроможних сортів (гібридів) сільськогосподарських рослин та комплектація їх генетично цінним поголів'ям худоби;

- докорінну зміну існуючого підходу до раціонального використання орної землі, вилучення з господарського обробітку схилових угідь та під пасовища, реструктуризацію кормовиробництва та впровадження нових технологій заготівлі й зберігання кормів, створення ринку кормів;

- завершення реструктуризації виробництва в колективних сільськогосподарських підприємствах з визначенням основних напрямів спеціалізації;

- оновлення машинно-тракторного парку сільськогосподарських підприємств та створення державних машинно-технологічних станцій;

- поглиблення ступеня переробки та зберігання сільськогосподарської продукції;

- вдосконалення механізму державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників;

- визначення та поступове освоєння ринку збуту сільськогосподарської продукції як в області, так і за її межами;

- завершення реформування відносин власності та пошук і впровадження оптимальних організаційно-правових форм.

Це буде досягатися за рахунок створення умов вільного вибору виду виробничої діяльності, формування ринків землі, продовольчих і матеріальних ресурсів, розвитку інфраструктури аграрного ринку, посилення державного впливу на оздоровлення фінансового стану сільськогосподарських підприємств, переорієнтації кредитної політики на потребу аграрного сектору економіки, активізації інвестиційної діяльності, проведення активної соціальної роботи на селі.

Для цього у 1999 - 2000 роках з урахуванням реформування земельних та майнових відносин, зокрема приватного землеволодіння і землекористування, передбачається оптимізувати територіальну структуру сільськогосподарського виробництва, що враховуватиме природно-кліматичні та сировинні зони, здійснення природоохоронних заходів, кон'юнктуру споживчого ринку, можливості використання меліорованих земель:

- у південній зоні (Очаківський, Березанський, Миколаївський, Жовтневий та Снігурівський райони) - на виробництво плодів та винограду, овоче-баштанних культур, насіння соняшнику, м'ясо-молочної продукції, яєць і вовни;

- у центральній зоні (Новоодеський, Веселинівський, Баштанський, Березнегуватський, Вознесенський, Єланецький райони) - на виробництво зерна, насіння соняшнику, плодів, ягід, м'ясо-молочної продукції, продукції вівчарства і птахівництва;

- у північній зоні (Доманівський, Арбузинський, Братський, Новобузький, Казанківський, Врадіївський, Первомайський та Кривоозерський райони) - на виробництво зерна, цукрових буряків, насіння соняшнику, плодів, м'ясо-молочної продукції, яєць і вовни.

У рослинництві здійснюватиметься вдосконалення структури посівних площ, створюватимуться умови для нарощування обсягів виробництва зерна, соняшнику, цукрових буряків та інших технічних культур у господарствах усіх форм власності, а також картоплі, овочів, плодів та ягід - переважно в особистих господарствах громадян.

Для цього передбачається:

- консервація у період до 2010 року 255 тис. гектарів малопродуктивних та ерозованих сільськогосподарських угідь, доведення площ чистих парів до 270 тис. гектарів;

- впровадження науково обгрунтованих систем землеробства, які дадуть змогу підвищити родючість грунтів, застосування прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та захисту їх від бур'янів, шкідників та хвороб;

- використання досягнень генетики, селекції і насінництва, впровадження нових сортів і гібридів рослин, що характеризуються підвищеною посухо- і холодостійкістю, стійкістю до хвороб і шкідників;

- створення спеціалізованих структур з виробництва та оптової реалізації овочів, фруктів, картоплі;

- довести рівень внесення мінеральних добрив на 1 гектар ріллі у 2005 році до 80, а у 2010 році - до 90 центнерів у діючій речовині.

Здійснення цих та ряду інших заходів дасть змогу забезпечити у 2005 році виробництво 2,3 млн. тонн зерна, 252 тис. тонн соняшнику та інших олійних культур, 500 - цукрових буряків, 229 - овочів, 28 - винограду, 31 тис. тонн - плодів, а у 2010 році - 2,7 млн. тонн зерна, 298 тис. тонн олійних культур, 617 - цукрових буряків, 284 - овочів, 34 - винограду та 39 тис. тонн плодів.

Протягом 1999 - 2010 років передбачається вивести з обороту 255 тис. гектарів малопродуктивних земель з наступним їх залуженням та залісненням. У період до 2010 року проводитиметься поступове виведення із сівозмін малопродуктивних земель, рівень розораності сільськогосподарських угідь зменшиться з 84 до 75 відсотків. Щороку агротехнічними протиерозійними заходами буде охоплено понад 646,2 тис. гектарів.

Серйозна увага буде приділятись меліорації та зрошенню земель перш за все за рахунок надання державної підтримки, направленої на збереження наявних зрошувальних систем. Стратегічним напрямом меліорації земель буде реконструкція і вдосконалення існуючих систем, застосування прогресивних водозберігаючих технологій і режимів зрошення.

Пріоритетного розвитку набуде галузь тваринництва, валова продукція якої на кінець 2010 року збільшиться на 35,8 відсотка проти рівня 1999 року.

Для досягнення зазначеного планується:

- забезпечити фінансування програм підтримки виробництва продукції тваринництва, включаючи роботу із селекції, протиепізоотичні та інші заходи;

- провести інвентаризацію наявних тваринницьких комплексів і птахофабрик з метою підвищення рівня використання всіх потужностей, завершити їх інтеграцію з комбікормовими заводами, комерційними банками, підприємствами торгівлі для організації виробництва конкурентоспроможної продукції;

- надати перевагу розвиткові свинарства, птахівництва та м'ясного скотарства, довівши чисельність поголів'я свиней у 2010 році до 600 тис. голів;

- збільшити обсяги виробництва молока за рахунок підвищення продуктивності корів до 3000 кілограмів у 2005 році і до 3500 кілограмів у 2010 році шляхом поліпшення якості маточного поголів'я та формування спеціалізованого високопродуктивного молочного скотарства, організації його годівлі за науково обгрунтованими нормами;

- переорієнтувати комбікормову промисловість на виробництво повноцінних комбікормів, преміксів і білково-вітамінних домішок, відновити роботу підприємств з виробництва ферментних препаратів і білкових кормів;

- збільшити у 2 рази частку пасовищних кормів у раціонах годівлі худоби за рахунок створення високопродуктивних культурних пасовищ, залуження природних пасовищ та продовження терміну їх використання.

Виробництво (реалізація на забій) худоби і птиці в живій вазі в господарствах усіх форм власності до 2000 року зросте на 11,7 відсотка проти 1998 року, а до 2010 року досягне 100 тис. тонн за рахунок збільшення поголів'я та підвищення його продуктивності.

Структурні зміни у виробництві м'ясних ресурсів відбуватимуться в напрямі прискореного розвитку свинарства, м'ясного скотарства і птахівництва. Збільшення виробництва свинини здійснюватиметься за рахунок нарощування поголів'я та підвищення його продуктивності, поліпшення кормової бази і раціонального використання кормів, удосконалення генетичних якостей тварин і технологічних процесів виробництва та відтворення поголів'я, відновлення роботи спеціалізованих господарств з виробництва свинини і доведення до 35 відсотків їх частки в загальному обсязі виробництва м'яса.

Нарощування обсягів виробництва молока до 548 тис. тонн у 2010 році відбудеться за рахунок нарощування чисельності поголів'я корів, підвищення продуктивного потенціалу маточного поголів'я та формування високопродуктивного стада, організації повноцінної годівлі та впровадження енерго - і ресурсозберігаючих технологій.

Збільшення закупок молока буде здійснюватись за рахунок розширення заготівельної інфраструктури переробної промисловості шляхом створення мережі кооперативів по заготівлі та наданню послуг приватному сектору з питань придбання доїльного і холодильного обладнання, ветеринарного обслуговування та забезпечення кормами.

Виробництво яєць у всіх категоріях господарств у 2010 році складе 370 млн. штук, що на 85 відсотків більше від очікуваного в 2000 році рівня. Досягнення таких обсягів виробництва яєць відбудеться за рахунок нарощування поголів'я курей-несучок, підвищення їх продуктивності до 220 яєць за рік, суттєвого покращання годівлі птиці, впровадження високопродуктивних кросів яєчних курей вітчизняної і частково імпортної селекції, відновлення ефективної роботи племінних та промислових птахогосподарств, технічного переозброєння виробничих потужностей на основі енергозберігаючого обладнання.

Споживання яєць та яйцепродуктів зросте на душу населення в 2010 році до 270 штук на рік.

Суттєва увага буде приділена відновленню галузі вівчарства. В 2010 році виробництво вовни передбачається довести до 200 тонн, що майже в 1,5 рази більше, ніж у 1998 році. Поголів'я овець за цей період збільшиться на 45 відсотків, а настриг вовни з однієї вівці - з 2,3 до 4,0 кг.

Це буде забезпечуватись за рахунок розведення високопродуктивного поголів'я овець, ринкового регулювання продукції вівчарства, створення асоційованих об'єднань товаровиробників з підприємствами по переробці та реалізації продукції вівчарства.

Відповідна увага приділятиметься нарощуванню поголів'я коней, яке зросте в 2010 році до 20 тис. голів. Конярство області розвиватиметься за напрямами: робочо-користувальне, племінне та спортивне.

Підвищення якості коней робочо-користувального напряму базуватиметься на основі вдосконалення сучасних технологій утримання, годівлі та тренінгу. Нарощування чисельності поголів'я племінних коней забезпечуватиметься шляхом створення в кожному районі області 1 - 2 племінних ферм. Подальшого розвитку набуде спортивне конярство, яке є базою з підготовки спортивних коней до олімпійського резерву України.

Позитивне вирішення існуючих проблем комплектації господарств високопродуктивною худобою в період до 2010 року буде забезпечено шляхом створення племінних репродукторів по розведенню перспективних порід тварин, акліматизованих до природно-кліматичних умов півдня України, застосування сучасних методів і прийомів селекційної роботи, трансплантації ембріонів, використання спермопродукції високоякісних плідників, розширення мережі філіалів та пунктів штучного осіменіння сільськогосподарських тварин, придбання племінної худоби з кращих племінних господарств України.

Досягнення прогнозних показників розвитку тваринництва буде забезпечено за рахунок стабільного ветеринарного обслуговування поголів'я худоби і птиці, базуватиметься на повноцінній годівлі всіх віково-статевих груп тварин, підвищенні ролі профілактики захворювань загальних ветеринарно-санітарних заходів, вимоги до комплектування, роботі ферм в режимі закритого типу, обов'язковій періодичній санації приміщень і територій ферм.

В досягненні зазначених темпів зростання виробництва тваринницької продукції вирішальне значення має створення міцної кормової бази, оскільки виробництво кормів до останнього часу не перевищувало 70 відсотків від потреби при дефіциті перетравного протеїну на рівні 25 відсотків. Відповідно до прогнозних показників виробництва тваринницької продукції загальний обсяг виробництва кормів у 2010 році повинен скласти 1,0 млн. тонн кормових одиниць з вмістом перетравного протеїну 100 - 110 грамів в кормовій одиниці.

Основними напрямками інтенсифікації кормовиробництва на цей період будуть:

- зростання частки пасовищних кормів у раціонах годівлі тварин;

- вдосконалення структури посівних площ, спрямованої на збільшення кормової групи;

- впровадження нових сортів і гібридів кормових культур, інтенсивних технологій виробництва, ресурсо- та енергозберігаючих технологій заготівлі, зберігання і використання кормів;

- розширення обсягів виробництва комбікормів у господарствах і на міжгосподарських комбікормових заводах до 200 тис. тонн, що дасть змогу зменшити транспортні витрати і здешевити їх виробництво до 30 відсотків.

Одним із найважливіших напрямків роботи в агропромисловому комплексі буде оновлення і нарощування потужностей машинно-тракторного парку сільськогосподарських підприємств та створення до 2005 року в кожному районі державних МТС, до складу яких буде входити близько 100 енергонасичених тракторів, 40 зернозбиральних комбайнів, 10 високопродуктивних кормозбиральних комбайнів та інша техніка. Значно збільшиться надання сервісних послуг сільськогосподарським підприємствам через систему агропромтехніки та сервісних технічних центрів.

Для поповнення парку машин господарствам щорічно необхідно поставляти 400 тракторів, 60 зернозбиральних комбайнів, 30 високопродуктивних кормозбиральних комбайнів та іншої сільгосптехніки на суму 39 - 45 млн. грн., а також обладнання для механізації трудомістких процесів у тваринництві на суму 25 - 30 млн. грн.

Разом з тим важливого значення набувають питання соціальних перетворень на селі, спрямовані на формування повноцінного життєвого середовища та задоволення соціальних потреб сільського населення. Оновлення сільської соціальної інфраструктури здійснюватиметься за рахунок різноманітних джерел фінансування.

Передбачається державна підтримка сільських населених пунктів, які втратили здатність до самовідтворення. Для заохочення переселення в такі населені пункти молодих сімей планується до 2010 року будівництво житлових будинків з інженерним забезпеченням на 27,2 тис. кв. м за рахунок державного бюджету. Передбачається зміцнення та розширення соціальної сфери за рахунок будівництва загальноосвітніх, дошкільних закладів та розширення мережі медичних закладів шляхом будівництва дільничних лікарень та фельдшерсько-акушерських пунктів.

До 2010 року передбачається завершення будівництва під'їздів з твердим покриттям до всіх населених пунктів, а також забезпечення існуючого житлового фонду природним газом до 50 відсотків, централізованим водопостачанням - до 35 та каналізаційними мережами - до 15 відсотків.

З метою подальшого розвитку селянських (фермерських) господарств передбачається:

- збільшення розмірів селянських (фермерських) господарств до оптимальних розмірів за рахунок оренди земельних ділянок громадян, які вийшли з колективних сільгосппідприємств, земель запасу, резервного фонду та придбання землі у приватну власність;

- фінансова підтримка становлення і розвитку селянських (фермерських) господарств згідно із Законом України "Про селянське (фермерське) господарство";

- кооперування селянських (фермерських) господарств з метою забезпечення зберігання, переробки і збуту продукції, матеріально-технічного забезпечення, сервісного обслуговування.

Здійснюватиметься і подальший розвиток особистих підсобних господарств громадян за рахунок створення сприятливих економічних умов, пов'язаних зі стимулюванням виробництва, заготівель і переробки сільськогосподарської продукції, придбання молодняка тварин і птиці, насіння, кормів, добрив, інших матеріалів.

Основними напрямками роботи по розвитку особистих підсобних господарств населення будуть:

- задоволення потреб населення в земельних ділянках для ведення особистого підсобного господарства, садівництва і городництва;

- збільшення товарного виробництва кормів для потреб господарств, населення підприємствами громадського сектору і кооперативами зокрема в рахунок орендної плати за землю або земельної частки (паю) і натуральної оплати праці;

- активізація діяльності споживчої кооперації по закупівлі у населення молока, м'яса, яєць, овочів та іншої продукції;

- сприяння наданню кредитів населенню для будівництва житла, виробничих приміщень, придбання техніки та обладнання;

- організація на підприємствах області випуску міні-техніки, запасних частин і обладнання для потреб особистих підсобних господарств.

Важливим напрямком виходу агропромислового комплексу з кризи є формування кооперативного сектору обслуговуванням сільськогосподарського виробництва. Має стати пріоритетним напрямком агропромислової інтеграції кооперативна форма обслуговування, при якій кооперативи та їх об'єднання, що належать сільськогосподарським товаровиробникам, створюють мережу власних підприємств по заготівлі, переробці і збуту сільськогосподарської продукції, організовують систему постачання колективним, селянським (фермерським) та особистим підсобним господарствам засобів виробництва, а також надають своїм членам виробничо-технічні, технологічні, інформаційно-консультативні та інші види послуг.

Переробно-збутові сільськогосподарські кооперативи та їх об'єднання мають стати основними суб'єктами продовольчих ринків. Особлива увага приділятиметься формуванню кооперативної системи кредитування, яка функціонуватиме у взаємозв'язку з обслуговуючими сільськогосподарськими кооперативами.

Враховуючи об'єктивну потребу в кооперативному секторі економіки, подальший його розвиток передбачає:

- визначення на законодавчому рівні неприбуткового характеру обслуговуючого кооперативу і на цій основі ввести відповідний режим його оподаткування;

- поширення на сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи пільг, що надаються в оподаткуванні сільськогосподарським товаровиробникам;

- нормативне відрегулювання внутрішньокооперативних економічних відносин.

Вирішення всіх соціально-економічних та виробничих проблем буде обумовлено покращанням системи роботи з кадрами.

Кадрове забезпечення агропромислового комплексу передбачає:

- добір і комплектування, відповідно до потреби, кадрами органів управління АПК, державних підприємств, установ і організацій, інших суб'єктів господарювання;

- їх підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації;

- створення резерву кадрів, у першу чергу державної служби;

- цілеспрямовану роботу з кадровим резервом.

Важливим фактором для зміцнення і послідовного поліпшення кадрового потенціалу стане залучення до управління молодих фахівців - випускників вищих навчальних закладів, перепідготовка і підвищення кваліфікації керівників, спеціалістів та робітничих кадрів.

3.2.2. Харчова промисловість

Основне завдання підприємств харчової галузі полягає в гарантованому забезпеченні населення області продовольством та нарощуванні експортного потенціалу.

Зростання обсягів виробництва на підприємствах харчової галузі передбачається здійснити шляхом:

- збільшення поставок сільськогосподарської сировини, розвитку інтеграції з товаровиробниками з метою виробництва високоякісних продуктів харчування;

- створення та розвитку високотехнологічних виробництв у борошномельно-круп'яній, м'ясо-молочній, харчосмаковій, пиво-безалкогольній, цукровій та інших галузях;

- нарощування обсягів виробництва і збільшення питомої ваги продуктів власного виробництва на споживчому ринку;

- розширення ринків збуту продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;

- технічного переозброєння підприємств, скорочення витрат на виробництво;

- нарощування обсягів експортного потенціалу та розширення асортименту продукції.

Зростання обсягів виробництва продовольчих товарів та збільшення питомої ваги продуктів власного виробництва на споживчому ринку передбачається здійснити такими темпами: у 2000 році до 2005 року - 118,0 відсотків; у 2005 році до 2010 року - 124,5 відсотка.

Найбільший значний приріст обсягів виробництва у 2000 - 2010 р. очікується у виробництві цукру з цукрових буряків, консервів плодоовочевих, борошна, продукції з незбираного молока, масла тваринного та іншої продукції.

Збільшення питомої ваги продуктів власного виробництва планується здійснити в таких галузях:

- м'ясопереробній - за рахунок збільшення обсягів поставок м'яса птиці та питомої ваги переробки худоби;

- молокопереробній - за рахунок власного виробництва масла тваринного та продукції з незбираного молока за європейськими стандартами;

- харчосмаковій - за рахунок збільшення обсягів виробництва цукру, кондитерських виробів, безалкогольних напоїв, консервів плодоовочевих та соків;

- лікеро-горілчаній - завдяки розширенню асортименту та підвищенню якості лікеро-горілчаних виробів Миколаївського лікеро-горілчаного заводу;

- пиво-безалкогольній - через збільшення обсягів поставок якісної продукції за нижчими (у порівнянні із закордонними) цінами.

Розширення збуту продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках планується здійснити завдяки проведенню такої роботи, як:

- створення оптового продовольчого ринку по поставках на внутрішній ринок м'ясо-молочної, рибної продукції та консервів рибних, молочних, плодово-ягідних;

- скорочення експорту сировини та збільшення обсягів експорту продуктів харчування;

- розширення асортименту харчової продукції, що поставляється за межі області та України, в т. ч. борошномельно-круп'яної, молочної, пиво-безалкогольної та харчосмакової;

- створення на підприємствах борошномельно-круп'яної, цукрової галузей та комбікормових заводах торгових домів або дилерської мережі для продажу продукції (за досвідом АТ "Миколаївський пивзавод "Янтар", ЗАТ "Лакталіс-Україна").

3.3. Транспорт і зв'язок

Головною метою та завданням транспортної галузі є подальший розвиток усіх її видів, у першу чергу автомобільного та морського транспорту, які визначають специфіку регіону та відповідають регіональним потребам, а також підвищення ефективності його використання з метою повного і якісного задоволення потреб господарства та населення області в перевезеннях пасажирів та вантажів, розширення обсягів міжнародних послуг шляхом створення в м. Миколаєві потужного багатопрофільного транспортного вузла, подальший розвиток туризму тощо. Передбачається втілити прийняту Кабінетом Міністрів України пропозицію облдержадміністрації про включення міста Миколаєва, морських портів та аеропорту до національної мережі транспортних коридорів з будівництвом та реконструкцією відповідних напрямів залізничних та автомобільних шляхів.

Головним завданням у роботі автомобільного транспорту буде збереження маршрутної мережі пасажирських перевезень, яка охоплює майже 95 відсотків населених пунктів області. До цієї роботи сьогодні залучено на конкурсній основі 15 акціонерних і 17 приватних підприємств. Для повного задоволення попиту населення в пасажирських перевезеннях триває робота по збільшенню кількості рейсів на пасажирських маршрутах.

Зростання виробництва в матеріальній сфері, збільшення інвестиційної діяльності дасть можливість підвищити використання потенціалу транспортного комплексу області. До 2010 року порівняно з очікуваними у 2000 році передбачається збільшити обсяги перевезень вантажів автомобільним транспортом загального користування на 32,3 відсотка, пасажирів - автобусами загального користування, річковим та авіаційним транспортом - відповідно на 26,8, 12,4 та 200 відсотків. Перероблення вантажів на водному транспорті збільшиться на 19,2 відсотка.

Основним напрямком у розвитку зв'язку є задоволення потреб регіону в передачі та одержанні різноманітної інформації, розширення потужностей, що сприяють розвитку засобів зв'язку та підвищенню рівня забезпечення ними населення.

Програмою розвитку електрозв'язку до кінця 2000 року передбачається приріст загальної ємності порівняно з 1997 роком на 14,5 відсотка, або на 35,9 тис. номерів, у тому числі за рахунок будівництва (розширення) другої черги АТС 46/47 - на 100 тис. номерів у м. Миколаєві та реконструкції сільської телефонної мережі з будівництвом АТС загальною ємністю 3,6 тис. номерів.

Передбачається довести загальну ємність усіх АТС області у 2010 році до 329,1 тис. номерів, у тому числі в містах - до 289,9, в сільській місцевості до 39,2 тис. номерів. Кількість телефонів на 100 чоловік порівняно зі станом на 1 січня 1999 року зросте на 19,5 відсотка, в тому числі в міських поселеннях - на 21,2, в сільських - на 2 відсотки й досягне відповідно 24,5, 33,2 та 7,73 одиниці.

3.4. Будівельний комплекс

3.4.1. Капітальне будівництво

Капітальні вкладення в розвиток галузей господарства Миколаївської області за рахунок усіх джерел фінансування у порівняльних цінах передбачаються в 2005 році в сумі 613,4 млн. грн., що до 2000 року становитиме 156,1 відсотка, в 2010 році - 829,5 млн. грн., що до 20005 року становитиме 135,2 відсотка, а до 2000 року - 197,2 відсотка. При цьому розвиток виробничої сфери передбачається здійснювати більш високими темпами у 2000 - 2005 роках, ніж у 2005 - 2010 роках: приріст обсягів капітальних вкладень в 2005 році проти 2000 року передбачається в розмірі 58,90 відсотка, в 2010 році проти 2005 року - 18,3 відсотка, в цілому до 2000 року приріст становитиме 88 відсотків.

Що стосується об'єктів виробничого призначення, то прогнозується, що розвиток легкої, харчової та інших галузей промисловості, які забезпечують життєві потреби населення та агропромисловий комплекс, здійснюватиметься швидше.

Будівництво об'єктів соціальної сфери передбачається здійснювати більш високими темпами на протязі всього прогнозованого періоду: обсяг капітальних вкладень передбачається збільшити в 2000 - 2005 роках на 47 відсотків, в 2005 - 2010 роках - на 55,4 відсотка, а в 2010 в порівняні з 2000 роком приріст становитиме 128,4 відсотка.

Питома вага капітальних вкладень у розвиток галузей невиробничого призначення передбачається в розмірах: в 2000 році - 23 відсотки, в 2005 - 22,0, в 2010 році - 27 відсотків.

При розробці основних показників капітального будівництва в Миколаївській області на 2000 - 2010 роки були враховані динаміка обсягів капітальних вкладень в галузі господарства, джерела фінансування за 1994 - 1999 роки, а також діючі закони України, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України, інші програмні та нормативні Урядові документи.

Передбачається розвиток двох провідних галузей невиробничої сфери: житлового та комунального будівництва. При цьому пріоритетними джерелами фінансування житлового будівництва передбачаються кошти населення та пільгові кредити для нього як з державного бюджету, так і з різних фондів підтримки будівництва житла, а також кошти місцевих бюджетів у вигляді надання допомоги пільговим та малозабезпеченим категоріям громадян.

Фінансування житла з державного бюджету відповідно до законів України та урядових документів передбачається для таких окремих пільгових категорій громадян, як ветерани Великої Вітчизняної війни та сім'ї загиблих військовослужбовців, військовослужбовці діючої армії та інших категорій громадян.

В комунальному будівництві пріоритетними напрямками є подальший розвиток водопровідно-каналізаційного господарства, в першу чергу будівництво об'єктів, пов'язаних з виконанням протихолерної програми, а також створення належних комунально-побутових умов для населення області шляхом будівництва об'єктів газопостачання і подачі в їх будинки природного газу.

3.4.2. Промисловість будівельних матеріалів

Галузь "Промисловість будівельних матеріалів" прогнозується розвивати такими ж темпами, як і капітальні вкладення, оскільки виробництво продукції цієї галузі повністю залежить від капітального будівництва області.

Обсяги виробництва у порівняних цінах передбачаються в 2005 році в сумі 64,8 млн. грн., що до 2000 року складе 137,9 відсотка, в 2010 році - 99,8 млн. грн., що до 2005 року становитиме 154 відсотків, а до 2000 року - 212,4 відсотка.

4. Зовнішньоекономічна діяльність

Стратегія розвитку зовнішньоекономічної діяльності регіону в період 2000 - 2010 років грунтується на впровадженні спеціальної економічної зони "Миколаїв", властивістю якої є експортно-промисловий тип, орієнтований переважно на провідну підгалузь промисловості області - суднобудування.

Орієнтація СЕЗ обумовлена стратегічними інтересами держави, особливістю структури промислового комплексу регіону, великим соціальним значенням суднобудування в м. Миколаєві, а також високою експортоспроможністю цієї галузі.

Організаційно-економічний механізм та нормативно-правовий статус СЕЗ розраховані на мобілізацію сукупного виробничого потенціалу суднобудівних заводів, сприяння прискореному нарощуванню обсягів випуску продукції, яка нині переважно призначається на експорт, освоєння нових ринків збуту суден, фінансове оздоровлення суднобудівних заводів та надання їм інвестиційної привабливості для іноземних інвесторів.

Разом з тим суперструктура СЕЗ розраховується на розвиток нових виробництв на базі вивільнених у ході реструктуризації площ та засобів суднобудівних заводів і на площах перспективного розвитку.

Враховуючи, що область відзначається значними сировинними ресурсами для харчової та переробної галузей, нові виробництва СЕЗ орієнтуватимуться на цю сферу виробництва, а пожвавлення суднобудівного виробництва вимагатиме відповідних зрушень у судновому машинобудуванні та інших суміжних галузях.

Таким чином, впровадження СЕЗ розв'язує проблему розширення зовнішньоекономічних зв'язків регіону та надає їм нових якостей: підвищення в структурі експорту питомої ваги високотехнологічної продукції - суднобудування, скорочення сировинної складової за рахунок повнішої переробки сільгоспсировини суб'єктами СЕЗ.

Основні завдання Програми в зовнішньоекономічній сфері полягають у нарощуванні обсягів експорту та поліпшенні його структури, збереженні або збільшенні позитивного сальдо зовнішньоторговельного обороту, інтенсифікації інвестиційних процесів у ході розвитку експортоспроможних галузей, закріпленні становища регіону на традиційних і засвоєнні нових ринків збуту у світовому економічному просторі.

Позитивні зрушення в структурі виробничого комплексу та внутрішнього ринку споживання визначатиме збалансування обсягів імпорту та якісних змін його складу.

Для оптимізації зовнішньоекономічних відносин області:

- використовуючи переваги, надані СЕЗ, забезпечити стале розширення участі в освоєнні та завоюванні нових ринків продукції суднобудування, забезпечення стабільності в цій сфері;

- у період реалізації Програми за рахунок переваг, наданих режимом зовнішнього інвестування в умовах СЕЗ, забезпечити залучення зовнішніх інвестицій щонайменше 70 млн. USD до суднобудівної галузі та близько 60 млн. USD на розвиток інших елементів суперструктури СЕЗ;

- активізувати відносини з традиційними торговими партнерами, перш за все з країнами СНД, як шляхом реалізації міждержавних угод, так і налагодженням довгострокових зв'язків на регіональному рівні, орієнтуючи співробітництво у пріоритетних напрямах: суднобудуванні, газотурбобудуванні, транспорті, АПК;

- налагодити відносини з країнами Європи з метою освоєння ринків та реалізації курсу України на інтеграцію до ЄС;

- відновити ринкові позиції в країнах далекого зарубіжжя - Африки, Азії, Латинської Америки.

Прогнозні результати у сфері зовнішньоекономічних відносин за період реалізації Програми передбачають:

- зростання обсягів експорту у порівнянні з 1998 роком на другому етапі на 20 - 30 відсотків та збільшення майже удвічі наприкінці третього етапу виконання Програми, при цьому в структурі експорту продукція високотехнологічних виробництв перевершить 60 відсотків;

- відповідне подвоєння експорту послуг;

- залучення зовнішніх інвестицій на загальну суму понад 150 млн. USD.

5. Структурні та інституціональні перетворення

Враховуючи, що протягом 2000 року процес роздержавлення у виробничій сфері фактично закінчується, період до 2005 року характеризуватиметься приватизацією об'єктів соціальної сфери та розпродажем акцій попередньо залучених до приватизації підприємств.

Етап 2006 - 2010 років в регіоні відзначатиметься процесом оптимізації співвідношення державної та приватної власності, власності територіальних громад.

Через невизначеність до останнього часу правового режиму власності територіальних громад очікується продовження процесу відчуження майна в цій сфері майже до 2005 року.

Процес приватизації та відчуження власності територіальних громад проводитиметься винятково за грошові кошти із залученням інвестицій, а продаж об'єктів здійснюватиметься разом із земельними ділянками.

Структура недержавного сектору виробництва поліпшуватиметься шляхом залучення коштів окремих громадян до участі в невеликих місцевих компаніях при створенні нових підприємств або реструктуризації. В період виконання програми продовжиться формування ефективного власника за рахунок розвитку вторинного ринку цінних паперів та активного застосування механізму банкрутства.

В ринковій інфраструктурі набуде подальшого розвитку створення оптимальної кількості кредитних спілок, бізнес-центрів, лізингових компаній, регіональних фондів підтримки, бірж, які досягнуть високого рівня послуг. Створення бізнес-інкубаторів надасть реальну допомогу підприємцям у фінансових та матеріальних ресурсах і забезпечить можливість впровадження в їх діяльність інноваційних проектів, прокату та лізингу устаткування, розширить сферу та роль консалтингових і юридичних послуг.

Головним завданням конкурентної політики на період до 2010 року є всебічне сприяння економічному зростанню шляхом розвитку і вдосконалення конкурентного середовища, а саме:

- недопущення необгрунтованого роздрібнення цілісних виробничо-технологічних комплексів і тих, що визначають експортний потенціал;

- стимулювання нарощування випуску товарів на підприємствах, здатних ефективно конкурувати на ринках, де домінує продукція іноземного виробництва;

- створення механізму ринкового регулювання при зловживаннях монопольним становищем.

В розвитку малого бізнесу домінуватимуть малі підприємства, які завдяки своїй гнучкості у впровадженні технологічних інновацій та різноманітного асортименту товарів і послуг при незначних капіталовкладеннях спроможні забезпечити суттєву продуктивну зайнятість населення, оперативно відреагувати на вимоги споживчого ринку.

Стратегічний курс державної економічної політики на підтримку малого підприємництва забезпечить такі два чинники, що сприятимуть його розвитку:

- відповідна зміна соціально-економічних та правових обставин;

- програмна підтримка розвитку малого бізнесу на рівні держави та регіону, забезпечена відповідними державними та регіональною Цільовою програмою підтримки малого підприємництва на 1999 - 2000 роки, що є складовою даної Програми.

За першим чинником відбуватиметься:

- загальне зростання виробництва промислових підприємств і залучення до кооперації малих підприємств, що виконуватимуть в системі виробничі завдання і окремі технологічні операції, організаційно або технічно недоцільні в структурі великого виробництва;

- підвищення життєвого рівня населення, що супроводжуватиметься підвищенням вимог до якості споживчих товарів, послуг та рівня обслуговування, період 2006 - 2010 років стане стимулом для інтенсивного розвитку стаціонарної системи торгівлі та послуг;

- сприятливе правове поле, зважена система оподаткування створять умови для виходу малих підприємств з тіньової сфери;

- створення в області спеціальної економічної зони, характерною особливістю якої є наявність значної кількості суб'єктів, орієнтованих на переробку сільськогосподарської сировини, сприятиме виникненню малих підприємств із спеціалізацією по заготівлі сільськогосподарської сировини в приватному секторі.

За цим чинником в області зростатиме кількість діючих малих підприємств та чисельність зайнятих у цій сфері при одночасному поступовому скороченні чисельності приватних підприємців, які залишаться в сфері дрібних послуг торгівлі в рознос або асоціюватимуться в нові структури.

За другим чинником передбачається створення ефективної системи забезпечення розвитку підприємництва в усіх аспектах діяльності і включає такі планомірні заходи:

- прийняття законодавчих актів, що визначатимуть правові, організаційні та економічні засади державної підтримки прискореного розвитку підприємництва;

- ліквідація адміністративних бар'єрів, обмеження кількості дозволів, спрощення та сувора регламентація процедур ліцензування і державної реєстрації;

- визначення джерел та реалізація фінансування бізнес-планів по започаткуванню підприємницької діяльності, орієнтованої на пріоритети, визначені регіональними програмами підтримки підприємництва;

- відпрацювання механізму заохочення комерційних банків до роботи з суб'єктами підприємництва щодо фінансово-кредитної підтримки їх діяльності;

- впровадження в систему розподілу коштів в усіх фондах підтримки регіональних квот;

- інформаційне забезпечення діяльності, підготовка керівних та робочих кадрів малого бізнесу;

- взаємодія адміністративних органів з громадськими організаціями та іншими утвореннями у верствах підприємництва;

- розробка механізму викупу або передачі на пільгових умовах вільних виробничих потужностей та приміщень суб'єктам підприємницької діяльності, що діють в пріоритетних напрямках, визначених програмою підтримки підприємництва;

- розробка механізму щодо надання суб'єктам підприємницької діяльності часткових гарантій по інвестиційних кредитах, що надаються комерційними кредитно-фінансовими установами, та полегшення доступу до позабюджетних інвестиційних ресурсів.

По наслідках виконання програми в сфері малого бізнесу на другому етапі очікується збільшення кількості діючих малих підприємств в 1,6 - 1,7, а наприкінці третього етапу - у 2,5 рази з відповідним збільшенням обсягів виробленої продукції. Чисельність працюючих у сфері малого бізнесу на кінець виконання програми подвоїться.

Ринкова інфраструктура зазнає суттєвих зрушень на користь біржових суб'єктів, у тому числі й на фондовому ринку, а також відзначиться виникненням нових форм: бізнес-інкубаторів, кредитних спілок, лізингових компаній тощо.

6. Соціальні завдання Програми

Спрямованість державної соціальної політики на об'єднання суспільства навколо ідеї соціального прогресу, розвиток демократичних засад та реформування майнових відносин сформували сукупність соціальних результатів і окремих завдань регіональної програми.

Досягнення вищезазначених результатів та виконання завдань забезпечується наслідками фінансово-господарської діяльності виробничого комплексу області, передбаченими економічним блоком Програми.

Одночасно з цим реалізація завдань соціального блоку супроводжуватиметься здійсненням низки організаційних заходів та впровадженням нормативно-правових положень по забезпеченню оптимізації соціального розвитку в регіоні:

У сфері зайнятості населення

Програмою передбачається:

- завдяки впровадженню СЕЗ "Миколаїв" забезпечити на початкових етапах Програми збереження та ефективне завантаження 23 тис. робочих місць на суднобудівних заводах м. Миколаєва;

- у ході заповнення економічного простору СЕЗ створити на початкових етапах 5 тис. нових робочих місць та довести їх кількість на прикінцевому етапі Програми до 8 - 10 тис.;

- внаслідок збалансування виробничої структури регіону за рахунок цілеспрямованого розвитку малого бізнесу довести чисельність зайнятих у цій сфері з 70 тис. чол. у 2000 році до 169 тис. чол. у 2010 році;

- на прикінцевому етапі Програми забезпечити рівень безробіття не вище 3,2 %;

- підвищити ефективність державного регулювання трудових ресурсів шляхом збільшення повноти фіксованого ринку праці та обсягу державних заходів по сприянню зайнятості і соціальному захисту від безробіття.

У сфері заробітної плати та доходів населення

Політика доходів спрямовуватиметься на посилення відтворювальної, стимулюючої та регулюючої функцій заробітної плати.

Разом з підвищенням загального рівня зарплати та інших доходів населення здійснюватимуться:

- посилений контроль за додержанням законодавства про оплату праці;

- умови для стимулювання продуктивної праці, підприємницької та ділової активності;

- диференціювання розміру плати залежно від складності, кваліфікації та професійного досвіду працівника, особистого внеску в кінцевий результат роботи;

- посилення державних гарантій в оплаті праці шляхом поетапного наближення розміру мінімальної заробітної плати до рівня межі малозабезпеченості.

Протягом початкових етапів виконання Програми передбачається ліквідація заборгованості із заробітної плати, яка реалізовуватиметься внаслідок таких результатів та заходів, як:

- забезпечення приросту обсягів виробництва, передбаченого Програмою, та підвищення платоспроможності підприємств;

- скорочення бартерних операцій;

- ефективне використання нормативно-правових умов та організаційних заходів по виконанню обгрунтованих графіків погашення заборгованості із заробітної плати, перерахування платежів до бюджету та Пенсійного фонду, в тому числі жорсткого контролю, майнової відповідальності, механізму банкрутства та інших важелів.

Завдання Програми передбачають підвищення рівня середньої реальної заробітної плати у 2005 році порівняно з 1997 роком у 1,5, а у 2010 - майже в 2,3 рази.

Оптимізація соціального розвитку і насамперед трудового потенціалу регіону крім вирішення першочергових завдань зайнятості та підвищення життєвого рівня населення передбачає виконання комплексу завдань:

- охорони здоров'я в частині підвищення повноти та якості передбаченої законодавством безкоштовної медичної допомоги;

- забезпечення конституційного права і гарантій на отримання повної загальної середньої освіти та на вільний доступ до професійно-технічної і вищої освіти;

- поліпшення житлових умов та підвищення якості комунально-побутових послуг.

У сфері соціального захисту населення

Протягом 2000 - 2005 років буде забезпечуватися своєчасна та в повному обсязі виплата всіх соціальних допомог (пенсій, дитячих допомог, адресних державних допомог, компенсацій по пільгах). Здійснюватиметься погашення заборгованості підприємств, організацій Пенсійному фонду, по виплатах державних допомог сім'ям з дітьми, по фінансуванню житлових субсидій.

Передбачається завершити роботу по створенню при кожному з 27 райміськуправлінь соціального захисту населення підрозділів по наданню достатнього мінімуму допомог та послуг - стаціонарних відділень, відділень медико-соціальної та соціально-побутової реабілітації для дорослих, відділень (центрів) ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів, господарсько-побутових груп.

Всі 305 сільських та селищних центрів соціального захисту населення забезпечуються окремими приміщеннями, обладнанням, телефонним зв'язком. Завершується робота по комп'ютеризації сільських центрів шляхом придбання комп'ютерів або спільного використання комп'ютерної техніки місцевих господарств на взаємовигідних умовах.

Послідовно продовжуватиметься робота по створенню безбар'єрного середовища для інвалідів. В містах та районних центрах будуть споруджені тротуарні переходи для безперешкодного руху інвалідів, які пересуваються на візках, пандуси при вході до адміністративних установ, підприємств та закладів торгівлі, охорони здоров'я, зв'язку, освіти, культури та інших місць масового відвідування. В кожному місті та районному центрі буде завершена робота по створенню при організаціях ветеранів малих підприємств та артілей інвалідів, освоєнню виробництва дитячих протезно-ортезних виробів по технології ОТТО-ВОСК.

Враховуючи, що 6 з 10 будинків-інтернатів знаходяться в пристосованих приміщеннях, будуть продовжені роботи по зміцненню їх матеріально-технічної бази, в тому числі по реконструкції та будівництву овочесховища та об'єктів житлово-комунального господарства. Передбачається переведення на газ котелень Баштанського, Вознесенського будинків-інтернатів та завершення будівництва Снігурівського будинку-інтернату на 172 місця.

Буде створено підприємство по виготовленню протезів та ортезів для дітей-інвалідів, а в кожному районі області - центри ранньої дитячої реабілітації. Ставиться завдання підвищити рівень забезпечення підопічних будинків-інтернатів продовольчою продукцією власних підсобних господарств. У зв'язку з цим передбачається продовжити роботи по забезпеченню підсобних господарств технікою та інвентарем; налагодити роботу міні-цехів: 4 - з виробництва хлібобулочних виробів, 3 - олії, 1 - борошна, 4 - макаронних виробів, 3 - круп, а також упорядкувати землекористування та освоїти сівозміни.

Передбачається здійснити заходи з подальшої комп'ютеризації та автоматизації установ соціального захисту населення, а саме: комп'ютеризацію 305 сільських та селищних центрів соціального захисту населення та завершити створення корпоративної мережі установ соціального захисту населення.

Реалізація передбачених заходів вимагає постійно вдосконалювати роботу з підготовки кадрів. У зв'язку з цим передбачається забезпечити щорічну підготовку на базі профтехучилищ 120 соціальних робітників та 60 молодших спеціалістів; вирішити питання підготовки бакалаврів за спеціальністю "соціальна робота" на базі Миколаївської філії Національного університету "Києво-Могилянська Академія".

В 2005 - 2010 роках з урахуванням зростаючого рівня життя та доходів населення установи соціального захисту населення підготовлять пропозиції щодо перерозподілу коштів на виконання окремих соціальних програм, надання адресної допомоги, збільшення норм відпуску твердого палива та газу при наданні субсидій.

Передбачається створити підрозділи по наданню достатнього мінімуму допомог та послуг при сільських (селищних) центрах соціального захисту населення та завершити телефонізацію квартир інвалідів; спорудити пандуси при вході до багатоквартирних будинків, в яких проживають інваліди.

Передбачається відкриття спеціальних маршрутів міського пасажирського транспорту по обслуговуванню інвалідів та повне вирішення питань працевлаштування інвалідів на підприємствах, на малих підприємствах, в артілях, на умовах надомної роботи.

З метою забезпечення розвитку мережі стаціонарних установ передбачається вирішити питання по будівництву Степівського будинку-інтернату для дітей-інвалідів на 120 місць та Миколаївського геріатричного будинку-інтернату на 163 місця; перевести з твердого палива на газ котельні Первомайського та Степівського будинків-інтернатів.

В зазначений період буде завершено роботу щодо створення системи моніторингу та аналізу соціальних процесів в області та з розробки систем прогнозу економічних та соціальних процесів.

Всі установи соціального захисту населення на 100 відсотків будуть укомплектовані спеціалістами.

7. Охорона навколишнього природного середовища

З метою реалізації державної стратегії досягнення безпечних для людини стандартів оточуючого середовища та невиснажливого використання природних ресурсів на території області, визначення та вирішення обласних пріоритетних проблем, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.08.98 N 671-р розроблено Програму охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки Миколаївської області на 2000 - 2010 роки.

Програма відповідає Основним напрямам державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 року N 188.

Мета екологічної програми Миколаївської області:

Забезпечення екологічно безпечного навколишнього середовища області та стійкого стану екосистем на основі стабільного та невиснажливого розвитку соціально-економічного потенціалу області шляхом виконання міжнародних та загальнодержавних програм, вирішення першочергових регіональних екологічних проблем.

Програмою визначено, що до найбільш пріоритетних екологічних проблем, що стоять перед областю, слід віднести:

- забруднення водойм господарсько-побутовими стоками та деградація річкових екосистем під впливом трансформації ландшафтів;

- забруднення навколишнього природного середовища господарсько-побутовими відходами та токсичними відходами виробництва;

- деградація та виснаження грунтів під впливом надмірної експлуатації та проявів ерозії;

- деградація та збіднення природних ландшафтів та біорізноманіття.

Обласна екологічна програма структурно входить до складу програми соціально-економічного розвитку Миколаївської області на період до 2010 року як окремий розділ, відповідає її основній меті та реалізовується в межах наявних ресурсів.

8. Механізм реалізації Програми

Реалізація Програми забезпечується об'єктивними обставинами, що складаються на момент її започаткування та зв'язком її заходів і завдань з державними та регіональними програмами, а також планами, інноваційними та організаційно-економічними проектами окремих підприємств і організацій.

Серед об'єктивних чинників загальнодержавного рівня є завершення в економічному просторі України процесів роздержавлення власності, визначення оптимальної структури економіки, стабілізації виробництва, створення основної нормативно-правової бази, впровадження національної валюти.

На регіональному рівні такими чинниками є впровадження в області спеціальної економічної зони "Миколаїв", що створює сприятливі нормативно-правові умови для розвитку цілої низки галузей промисловості та завдасть позитивного впливу практично на весь господарський механізм регіону. Техніко-економічні результати впровадження СЕЗ тісно ув'язані з планами провідних підприємств, що складають виробничу основу зони.

Програма передбачає прийняття низки регіональних програм, орієнтованих на окремі сфери і галузі та узагальнює завдання вже прийнятих, які перебувають в стані виконання:

- програма стабілізації розвитку АПК Миколаївської області на 2000 - 2010 роки;

- основні напрямки соціальної політики області на 1997 - 2000 роки;

- цільова регіональна програма підтримки підприємництва у Миколаївській області на 1999 - 2000 роки;

- програма розвитку молочного скотарства на 1998 - 2000 роки;

- програма охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування в Миколаївській області на 1996 - 2000 роки;

- обласна комплексна програма "Молодь України" на 1990 - 2005 роки;

- програма охорони та використання культурного надбання в Миколаївській області до 2005 року;

- комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю в Миколаївській області на 1997 - 2000 роки та інші.

Конкретизація окремих положень програми здійснюється шляхом розробки і реалізації локальних організаційно-економічних та інноваційних проектів для окремих підприємств, груп підприємств і підгалузей.

Такі локальні проекти погоджуються і затверджуються галузевими міністерствами, відомствами та суб'єктами, що здійснюють стосовно цих підприємств (груп підприємств) повноваження власника, залучаються до галузевих програм і набувають сили завдань, обов'язкових до виконання.

Вищезазначені обставини забезпечують керованість виконання програми в цілому та по окремих завданнях.

В ході розробки локальних проектів, прийняття державних та регіональних програм та внаслідок змін в об'єктивній обстановці або нормативно-правовому забезпеченні Програма доповнюється в робочому порядку.

Підставою для доповнення є поданий до облдержадміністрації затверджений організаційний проект, бізнес-план, затвердження відповідної програми, зміна чинного законодавства або нормативно-правових документів.

Корегування, контроль за ходом реалізації та аналіз соціально-економічних наслідків виконання Програми здійснюються Миколаївською обласною державною адміністрацією.

Реалізація програми супроводжується функціонуванням створених в області схем забезпечення:

Організаційне забезпечення

створене та функціонує в області з метою забезпечення злагодженої взаємодії різних гілок державної влади та органів місцевого самоврядування, посилення, в межах чинного законодавства, керованості державним сектором економіки та скоординованості процесів у недержавній сфері.

Очікується, що внаслідок адміністративної реформи відбудеться зміцнення підрозділів облдержадміністрації, які реалізують на місцях економічну та гуманітарну політику держави.

Кадрове забезпечення

маючи на меті організацію професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, керівників і фахівців, а також керівного персоналу підприємств (у тому числі недержавної форми власності), воно обумовлює ефективність управлінських рішень, загальний професійний рівень управління, вимагає певних соціальних заходів, що забезпечать престижність державної служби, закріплення та відбір кадрів.

Важливим заходом кадрового забезпечення є створення реєстрів керівників, уповноважених осіб, що здійснюватимуть управління державними корпоративними правами; систем контролю за додержанням умов контрактів та договорів на управління державним майном.

Науково-технічне забезпечення

зосереджує увагу на діяльності наукових і науково-технічних установ, на вирішенні пріоритетних проблем області, проектах структурної перебудови провідних галузей виробництва та підприємств області, розробці і впровадженні прогресивних ресурсозберігаючих та безвідходних технологій і обладнання, безпечних для довкілля технологічних рішень, конструктивних рішень, орієнтованих на зниження собівартості виробів, їх матеріало- та енергоємності, високу споживчу якість і конкурентоспроможність.

Важливою ланкою системи стане створення на основі МДМТУ галузевого центру поточних та фундаментальних досліджень у галузі вітчизняного суднобудування.

Економічне забезпечення

охоплює проблеми вдосконалення діяльності економічного механізму в цілому та його окремих ланок. Система передбачає поглиблений аналіз економічних відносин, ефективності організаційних утворень, вплив механізмів економічного регулювання, процесів саморегуляції систем, виявлення тенденцій розвитку, суспільно-економічних явищ.

за наслідками аналізу, при виявленні необхідності змін буде відпрацьовано та запропоновано до впровадження зміни або прийняття нових нормативно-правових актів.

Система передбачає зважене, в межах чинного законодавства, сполучення принципів адміністративного та економічного регулювання.

Інформаційне забезпечення

здійснюватиме висвітлення положень та ходу реалізації Програми в засобах масової інформації, інформування учасників та виконавців.

Основу системи складатимуть поточні відомості та інформаційні бази про стан ринків, їх ємність, попит, рівень конкуренції, техніко-економічний рівень товарів та інші, що сприятимуть виробленню поточних і стратегічних рішень щодо діяльності в ринковому середовищі.

Фінансове забезпечення

в межах, визначених Державним та місцевими бюджетами здійснюватиметься переважно в гуманітарних напрямах, таких як соціальний захист та забезпечення населення, охорони здоров'я, освіти, культури, формування світогляду, реалізація масштабних природоохоронних заходів.

В господарській сфері перевага віддаватиметься коштам, одержаним від наслідків діяльності. Підвищення обсягів виробництва та поліпшення фінансового стану підприємств на першому та другому етапах здійснення Програми забезпечать ефективний амортизаційний процес та збільшення власних капітальних вкладень, розшириться перспектива реалізації вагомих інноваційних проектів, залучення зовнішніх інвестицій.

Наприкінці другого та протягом третього етапу по надбанню інвестиційної привабливості очікуватиметься суттєва інтенсифікація інноваційних процесів за рахунок зовнішнього інвестування.

Нормативно-правове забезпечення

виходячи з передумов, закладених у проекті Програми "Україна-2010", очікується внесення значних позитивних змін та доповнень до діючої системи нормативно-правового забезпечення, в тому числі суттєва децентралізація управління, розширення повноважень регіонів.

Ці обставини визначають необхідність створення нормативно-правових актів регіонального рівня при одночасній взаємодії з центральними органами влади по вдосконаленню системи нормативно-правового забезпечення.

Внаслідок цього значна увага приділятиметься поточному аналізу законодавчих та нормативно-правових актів, що регламентують фінансово-господарську діяльність, виявленню протиріч, положень, що не сприяють соціально-економічному розвиткові та підйому виробництва, розробці пропозицій і подань щодо вдосконалення нормативно-правової бази.

До системи входить також контроль за додержанням законодавчих норм та сприяння у реалізації прав громадян, громадських угруповань, суб'єктів господарської діяльності.

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ НА 2000 - 2010 РОКИ