СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 16.09.99
vd990916
(Витяг)
Вирок у частині засудження за ч. 1 ст. 222 КК України
( 2002-05 ) скасовано, а справу направлено на новий судовий
розгляд, оскільки достовірно не з'ясовано, чи є зброя, яку
підсудні зберігали і носили, вогнестрільною.
При призначенні покарання суд не вправі посилатися на
обтяжуючі обставини, що передбачені диспозицією статті, за якою
засуджується винна особа
Вироком судової колегії в кримінальних справах Запорізького
обласного суду від 8 червня 1999 р. С. і М. засуджено до
позбавлення волі за сукупністю злочинів передбачених пунктами "а",
"і" ст. 93, ч. 3 ст. 142 та ч. 1 ст. 222 КК ( 2002-05 ) до
позбавлення волі. За ст. 69 КК їх виправдано. Постановлено
стягнути з С. і М. солідарно на користь Д. 3 тис. 951 грн. на
відшкодування матеріальної шкоди і 50 тис. грн. - моральної шкоди.
С. і М. засуджено за те, що вони 4 грудня 1998 вчинили за
попереднім зговором розбійний напад на Д., під час якого з користі
умисно вбили потерпілого, а також незаконно виготовили
вогнестрільну зброю, яку С. зберігав і носив без відповідного
дозволу. Суд визнав, що злочини було вчинено за таких обставин.
4 грудня 1998 р. С. і М. у гаражі шляхом відпилювання
прикладу одноствольної мисливської рушниці виготовили
вогнестрільну зброю, придатну для нападу на людей, яку С. зберігав
за місцем проживання і носив без відповідного дозволу.
Знаючи, що Д. наступного дня мав одержати значну суму грошей,
С., озброївшись тією ж рушницею і маючи при собі два запасних,
споряджених для стрільби набої, а М., взявши кухонного ножа, для
здійснення розробленого ними плану нападу на Д. з метою
заволодіння його грошима і умисного його вбивства із користі о 7-й
годині ранку приїхали на автомашині до будинку N 89, розташованого
по проспекту Леніна в м. Запоріжжі. Коли Д. вийшов із під'їзду
будинку, М. попередив про це С., а останній вистрілив у голову
потерпілого, від чого настала його смерть. Вчинивши вбивство Д.,
вони заволоділи його сумкою, де знаходилося 20 тис. грн.
Розглянувши справу за касаційними скаргами, судова колегія в
кримінальних справах Верховного Суду України змінила вирок,
зазначивши таке.
У судовому засіданні С. показав, що він запропонував М.
вчинити напад на Д. і заволодіти його грошима. Вони вирішили
простежити за потерпілим і з'ясувати, чим він займається, чи має
гроші, де буває та маршрути його руху. 4 грудня 1998 р. в
лісопосадці зробили пробний постріл із рушниці. Для того щоб її
можна було заховати під плащ, вони відпиляли приклад. 5 грудня
приїхали до будинку, де чекали на Д., а коли той вийшов із
під'їзду і М. подав про це сигнал, він, С., крикнув: "Кинь
сумку!" - і вистрелив. Після цього М. схопив сумку потерпілого,
вони сіли в свою автомашину і поїхали з місця події.
Аналогічні показання дав у судовому засіданні і М. Зокрема,
він показав, що спочатку вони мали намір лише заволодіти грошима,
але, дійшовши висновку, що Д. міг їх впізнати, вирішили вбити
його. Під час нападу у С., який знаходився на відстані близько
одного метра від потерпілого, була рушниця, а в нього, М.,
кухонний ніж, який він викинув після вбивства.
На попередньому слідстві С. показав, що спочатку він сам
стежив за Д. і для здійснення нападу виготовив кийок, але пізніше
він і М. вирішили зробити це разом, використавши рушницю.
Під час огляду місця події було вилучено ніж, який М. упізнав
і пояснив, що цього ножа він тримав у рукаві куртки, а після
пострілу кинув на землю.
При огляді автомашини, в якій С. і М. втекли з місця події,
було виявлено сумку з грошима в сумі 20 тис. грн, та мисливську
рушницю з відпиляним прикладом, у стволі якої знаходилась гільза,
а також плащ С. із двома набоями 28-го калібру в кишені. За
висновком криміналістичної експертизи шріт, вилучений із голови
трупа, і шріт з набою, який знаходився в кишені плаща, мають
спільну родову належність.
Під час обшуку в гаражі вилучено відпилену частину приклада
рушниці.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи смерть Д.
настала від вогнестрільного дробового поранення обличчя, яке
проникає в ротову порожнину з пошкодженням нижньої щелепи,
внутрішньої сонної артерії і язика, що супроводжувалося масивною
крововтратою й аспірацією крові. Постріл проведений із близької
відстані.
Посилання у касаційних скаргах на відсутність у С. умислу на
вбивство Д. і доказів його попереднього зговору з М. на вчинення
вбивства не можна визнати обгрунтованими.
Із наведених вище показань засуджених та інших доказів видно,
що С. заздалегідь домовився з М. про вчинення не тільки розбійного
нападу, а й убивства Д. Про наявність попереднього зговору на
вбивство свідчить те, що вони розробили план нападу, розподілили
ролі, стежили за Д., вивчали, де в який час він буває і чи має
гроші. Безпосередньо перед вчиненням злочину перевірили рушницю,
зробивши пробний постріл, і впевнились у тому, що з неї можна
стріляти. Щоб її було зручно носити, відпиляли приклад. У день
вчинення злочину С. озброївся рушницею, а М. - ножем. Вони
приїхали до під'їзду будинку і зайняли відповідні місця. Побачивши
Д., що виходив з під'їзду, М. повідомив про це С., який крикнув:
"Кинь сумку!" - і вистрелив у Д. Коли Д. упав, М. схопив сумку і
побіг за С. до автомашини, на якій вони втекли. Та обставина, що
С. озброївся рушницею і вистрелив у голову Д. з близької відстані,
свідчить про наявність прямого умислу на вбивство.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що С. і М, мали
попередній зговір на розбійний напад на Д. та його умисне вбивство
і розподілили ролі. За таких обставин відповідно до роз'яснень
Пленуму Верховного Суду України, що містяться в пунктах 8 та 17
постанови від 1 квітня 1994 р. N 1 ( v0001700-94 ) "Про судову
практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини", їх
дії вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 142 і пунктами "а", "і""
ст. 93 КК ( 2001-05 ).
Доводи захисника про те, що суд безпідставно послався у
вироку на показання С. і М. на попередньому слідстві, оскільки
вони були одержані з порушенням норм Кримінально-процесуального
кодексу ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ), не можна визнати
обгрунтованими.
Зі справи видно, що перед допитами С. і М. їм роз'яснювалися
ст. 63 Конституції України ( 254к/96-ВР ) і права, передбачені
ст. 43(1) КПК ( 1001-05 ). Як підозрюваний та обвинувачений С.
допитувався за участю захисника.
М. при допиті його 5 грудня 1998 р. як підозрюваного та на
очній ставці від захисника відмовився, однак його показання
збігалися з показаннями С., і в судовому засіданні він заявив, що
давав правдиві показання і ніхто на нього ніякого тиску не чинив.
Крім того, 5 грудня 1998 р. справу було порушено за ознаками
ст. 94 КК ( 2001-05 ), санкція якої смертної кари не передбачає, і
лише 11 грудня 1998 р. - за ознаками пунктів "а", "і" ст. 93, ч. 3
ст. 142 КК. При пред'явленні М. обвинувачення і допиті його як
обвинуваченого був присутній захисник.
Порушень норм Кримінально-процесуального кодексу ( 1001-05,
1002-05, 1003-05 ), які б могли тягти скасування вироку, не
встановлено. Посилання на застосування недозволених методів
слідства перевірялися в судовому засіданні, однак підтвердження не
знайшли.
Що стосується засудження С. і М. за ч. 1 ст. 222 КК
( 2002-05 ), то вирок у цій частині підлягає скасуванню, а
справа - направленню на новий судовий розгляд з таких підстав.
Висновки щодо винності С. і М. у виготовленні вогнестрільної
зброї та С. у її зберіганні й носінні суд обгрунтував показаннями
самих засуджених, висновками судово-балістичної експертизи,
показаннями експерта М.Ю. у судовому засіданні.
Проте висновки судово-балістичної експертизи, на які послався
суд, містять істотні суперечності щодо того, чи є рушниця,
використана в процесі нападу на Д., вогнестрільною зброєю. Так,
експерт М.Ю. у висновках зазначає, що зброя являє собою мисливську
однозарядну гладкоствольну рушницю і разом з тим вона є
однозарядною гладкоствольною вогнестрільною зброєю. У судовому
засіданні той самий експерт пояснив, що рушниця після відпилювання
приклада набула властивостей бойової зброї, оскільки була
пристосована для нападу на людей і їх ураження, але не є обрізом.
Таким чином, питання про те, чи є зброя, яка була використана
в процесі вчинення злочину, вогнестрільною, спеціально
пристосованою для ураження людини, або ж це мисливська
гладкоствольна рушниця, достовірно не з'ясовано.
При призначенні покарання суд безпідставно послався на
тяжкість наслідків, що настали, - смерть потерпілого, оскільки
вони передбачені диспозицією ст. 93 КК ( 2001-05 ). Тому таке
посилання належить виключити з вироку. Має бути виключена і
вказівка на те, що С. раніше притягувався до кримінальної
відповідальності, оскільки ця судимість погашена. Виключення цих
обставин не впливає на відповідність призначеного С. покарання,
тому що воно відповідає характеру і ступеню суспільної
небезпечності вчиненого злочину та особі винного.
Враховуючи наведене, судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України вирок щодо С. і М. у частині їх засудження
за ч. 1 ст. 222 КК ( 2002-05 ) скасувала і направила справу на
новий судовий розгляд, а у частині засудження С. і М. за ч. 3
ст. 142 і пунктами "а", "і" ст. 93 КК ( 2001-05 ) змінила,
виключивши з нього посилання при призначенні засудженим покарання
на тяжкість наслідків, що настали, - смерть потерпілого - і на те,
що С. раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 5 (15), 1999 р.
