Вирішуючи питання про розмір відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди, суд зобов"язаний врахувати обставини справи, матеріальний і сімейний стан відповідача та реальну можливість стягнути з нього визначену позивачем суму

  СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
 
 від 05.08.99
 
      Вирішуючи питання про розмір відшкодування заподіяної
      злочином моральної шкоди, суд  зобов'язаний врахувати
      обставини  справи,   матеріальний  і  сімейний   стан
      відповідача  та  реальну  можливість стягнути з нього
                     визначену позивачем суму
 
                             (Витяг)
 
     Вироком Стрийського  районного суду Львівської області від 12
січня 1999 р.  Г.  засуджено за ч. 1 ст. 215 КК ( 2002-05 ) на два
роки  виправних  робіт  за  місцем  роботи з відрахуванням у доход
держави  20%  заробітної  плати  та  позбавленням  права  керувати
транспортними засобами на три роки.  На відшкодування матеріальної
шкоди, заподіяної потерпілому В. І. та неповнолітньому потерпілому
В.  А.,  із засудженого стягнуто на користь В.  І.  183 грн., а на
відшкодування моральної шкоди - 7 тис. грн.
     У касаційному порядку справа не розглядалася.
     Згідно з вироком Г.  визнано винним у тому, що він 19 вересня
1998  р.,  керуючи  у стані легкого алкогольного сп'яніння власним
автомобілем УАЗ-452,  виявив неуважність до дорожньої  обстановки,
яка  була  ускладнена  обмеженою  видимістю,  і на порушення вимог
пунктів 1.2,  1.4,  2.8,  11.8 Правил дорожнього руху (затверджені
постановою Кабінету  Міністрів  України  від  31  грудня  1993  р.
N 1094 ( 1094-93-п ) виїхав  на  зустрічну  смугу  руху,  по  якій
рухався   мотоцикл   під  керуванням  В.  І.  Внаслідок  зіткнення
транспортних  засобів  В.  І.  та  його  син  В.  А.,  1990   року
народження,  який  сидів  у  колясці  мотоцикла,  одержали тілесні
ушкодження середньої тяжкості.
     Голова Верховного Суду України порушив у протесті питання про
зміну   вироку   в   частині   вирішення   цивільного  позову  про
відшкодування моральної шкоди з таких підстав.
     Вину Г.   у   вчиненні   злочину,  за  який  його  засуджено,
матеріалами справи доведено,  і його дії вірно кваліфіковано за ч.
1 ст.  215 КК ( 2002-05 ).  Разом з тим при вирішенні питання  про
відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілим, суд усупереч
вимогам ст.  454 ЦК ( 1540-06 ) та роз'ясненням, що містяться в п.
10  постанови  Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995
р. N 4  (  v0004700-95  )  "Про  судову  практику  в  справах  про
відшкодування  моральної  (немайнової)  шкоди",  не  врахував усіх
пом'якшуючих   відповідальність   обставин,   зокрема   тих,   які
характеризують ступінь вини Г. та його майновий стан.
     Як установив  суд,  Г.  вперше  притягується  до кримінальної
відповідальності,  злочин,  за  який  його  засуджено,  вчинив  із
необережності,   щиро   розкаявся  у  вчиненому,  є  батьком  двох
неповнолітніх  дітей,  які  перебувають  на   його   утриманні   й
вихованні,  і,  крім  того,  має на утриманні матір похилого віку,
котра є інвалідом, та дружину, що ніде не працює.
     Із матеріалів    справи    вбачається,    що   Г.   позитивно
характеризується,  має  захворювання,   лікування   яких   вимагає
відповідних витрат.  Заробітна плата Г.  становить 91 грн., тому з
урахуванням призначеної йому міри покарання  та  визначених  судом
стягнень  виконання вироку в частині відшкодування моральної шкоди
у зазначеному розмірі є нереальним.
     Зважаючи на  наведені  обставини  та недостатнє обгрунтування
судом розміру стягнень на відшкодування  моральної  шкоди,  судова
колегія  в  кримінальних  справах Верховного Суду України зменшила
його до 2 тис. грн.
 
 Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 2000 р.