Рекомендація N R (98) 5
Комітету міністрів Ради Європи
"Про освіту з питань спадщини"
УХВАЛЕНО
Комітетом міністрів на
623-му засіданні заступників
міністрів
від 17 березня 1998 р.
Комітет міністрів, відповідно до пункту b статті 15 Статуту
Ради Європи ( 994_001 ),
вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності
між її членами,
посилаючись на Європейську культурну конвенцію, підписану в
Парижі 19 грудня 1954 року ( 994_213 ),
посилаючись на Конвенцію "Про захист архітектурної спадщини
Європи", підписану в Гранаді 3 жовтня 1985 року ( 994_226 ),
посилаючись на Європейську конвенцію про охорону
архітектурної спадщини (переглянуту), підписану в Мальті 16 січня
1992 року ( 994_150 ),
посилаючись на Декларацію голів держав та урядів держав -
членів Ради Європи, підписану у Відні 9 жовтня 1993 року,
посилаючись на свої попередні рекомендації:
- "Про спеціалізоване навчання архітекторів, проектувальників
міст, цивільних інженерів та дизайнерів ландшафту" (рекомендація N
R (80) 16),
- "Про сучасні мови" (рекомендація N R (82) 18),
- "Про сприяння обізнаності про Європу в середніх школах"
(рекомендація N R (83) 4) ( 994_732 ),
- "Про роль середньої школи в підготовці молоді до життя"
(рекомендація N R (83) 13) ( 994_733 ),
- "Про навчання вчителів з питань міжкультурного розуміння,
зокрема в контексті міграції" (рекомендація N R (84) 18),
- "Про підтримку художньої творчості" (рекомендація N R (85)
6),
- "Про викладання й вивчення прав людини в школах"
(рекомендація N R (85) 7) ( 994_222 ),
- "Про роль музеїв в екологічній освіті, інформації та
навчанні" (рекомендація N R (90) 18),
посилаючись на резолюцію N 2 Другої європейської конференції
міністрів, відповідальних за архітектурну спадщину, "Про сприяння
архітектурній спадщині в соціальному й культурному житті як
фактору якості життя" (Гранада, 3 - 4 жовтня 1985 року),
посилаючись на Гельсинську декларацію Четвертої європейської
конференції міністрів, відповідальних за культурну спадщину, "Про
політичний вимір збереження культурної спадщини у Європі" (30 - 31
травня 1996 року),
посилаючись на резолюцію 18-го засідання Постійної
конференції європейських міністрів освіти "Про сприяння шкільним
зв'язкам та обмінам у Європі" (Мадрид, 23 - 24 березня 1994 року),
посилаючись на рекомендацію 1111 (1989) Парламентської
асамблеї Ради Європи "Про європейський вимір освіти",
враховуючи, що однією зі складових мети освіти є навчання
молодих людей з повагою ставитися до різних культур, громадянства
і демократії,
пам'ятаючи, що поняття культурної спадщини складається з
внесків культур та взаємодії багатьох джерел і періодів,
у контексті вже проведених заходів, присвячених збереженню
спадщини, крім іншого, курсів з вивчення європейської спадщини,
усвідомлюючи, що розвиток заходів, спрямованих на збереження
європейської спадщини, потребує інвестицій, мобільності й
відповідного навчання для вчителів і діячів культури,
беручи до уваги висновки Брюссельського семінару (28 - 30
серпня 1995 року) "Про культурну спадщину та її застосування в
освіті: фактор толерантності, справжнього громадянства і
соціальної інтеграції",
стверджуючи, що освітянська діяльність у сфері спадщини є
ідеальним способом надати значущості майбутньому через ліпше
розуміння минулого,
рекомендує урядам держав-членів ухвалити відповідні
законодавчі акти, вжити регулюючих, адміністративних, фінансових
та інших заходів для ініціювання й розвитку діяльності у справі
освіти з питань спадщини та сприяти обізнаності про освіту серед
молоді відповідно до принципів, викладених у додатку до цієї
рекомендації,
поінформувати Генерального секретаря Ради Європи про передачу
змісту цієї рекомендації урядам держав, які є сторонами
Європейської культурної конвенції ( 994_213 ), але не є членами
Ради Європи.
Додаток
до Рекомендації N R (98) 5
I. Обсяг і визначення
Для мети цієї рекомендації:
i) "культурна спадщина" включає будь-які матеріальні чи
нематеріальні ознаки людських починань та будь-який слід людської
діяльності, залишений у довкіллі;
ii) "освіта з питань спадщини" означає: навчальний підхід, що
базується на культурній спадщині і об'єднує активні освітянські
методи; підхід, який передбачає синтез навчальних програм;
партнерство між галузями освіти та культури і застосування
широкого розмаїття способів спілкування та вираження;
iii) "професіонали, які працюють у галузі культури" -
об'єднання чи організації, що визнаються як професіональні;
об'єднання чи організації, які працюють у галузі культури та
довкілля і опікуються низкою питань - від спадщини до сучасної
творчості;
iv) "курс з вивчення європейської спадщини" складається з
підходу до освіти з питань спадщини, що включає міжнародний
шкільний обмін, який ґрунтується на спільних проектах і темах,
пов'язаних із культурною спадщиною; ці теми є частиною навчальних
програм, але охоплюють також роботу на природі поза школою; курси
дають можливість молодим людям, незалежно від рівня і типу освіти,
відкрити багатство спадщини в усій її повноті та збагнути її
європейський вимір.
II. Впровадження освіти з питань спадщини
Освіта з питань спадщини, яка за своєю суттю перехрещується з
різними навчальними програмами, має поширюватися через викладання
різних шкільних предметів на всіх рівнях і незалежно від методу
викладання.
A. Організація
Ініціативи шкіл, університетів, окремих фахівців та
організацій, що працюють у галузі культурної спадщини, а також
керівних органів цих організацій треба підтримувати і всіляко
заохочувати за умови, що ці ініціативи відповідають визначенню,
поданому в розділі 1.
Зусилля об'єднань і організацій, які працюють у галузі
культури, треба підтримувати, окрім усього іншого, в справі
створення центрів, де проводитимуться навчання з питань спадщини,
також заохочувати участь фахівців у галузі культури.
Результати кожного заходу повинні оцінювати партнери та/або
відповідні міністри, особливо на освітньому, культурному,
організаційному і фінансовому рівнях.
B. Навчання
Освіта з питань спадщини передбачає зв'язок зі шкільними
програмами та відповідним навчанням для вчителів.
Теоретичні й практичні навчальні курси повинні, наскільки це
можливо, бути організовані як для вчителів, так і для фахівців у
галузі культури.
Штат фахівців у галузі культури (на всіх рівнях) повинен
знати проблеми, пов'язані з освітою з питань спадщини та, якщо
можливо, підвищувати фахові знання з обслуговування молодих
відвідувачів.
C. Адміністративні заходи
Певні заходи повинні бути вжиті на відповідному
адміністративному рівні для того, щоб дати дозвіл і спростити
процедуру подорожі вчителів та учнів.
Сприятливі адміністративні заходи повинні бути вжиті для
вчителів і осіб, що працюють у галузі, щоб вони могли готувати,
впроваджувати в найліпших умовах освітянські проекти, пов'язані зі
спадщиною та, зокрема, з курсами з питань спадщини.
Треба також заохочувати створення департаментів освіти в
організаціях, що опікуються питаннями культури.
D. Фінансування
Усі молоді люди, незалежно від статусу їхньої сім'ї й
матеріального стану, повинні мати змогу брати участь у заходах,
пов'язаних з освітою з питань спадщини.
Партнерство, яке може охоплювати також фінансові аспекти, має
ґрунтуватися на офіційній підставі між відповідними міністрами,
якщо це можливо в межах існуючих структур.
Витрати, які підпадають під організацію європейських курсів з
питань освіти (подорожі, проживання, підготовка), якщо це можливо,
повинні покривати хоча б частково відповідні органи влади.
Організатори заходів, присвячених освіті з питань спадщини,
повинні, за потреби, отримувати допомогу зі складення фінансового
плану, оскільки організатори не є досвідченими в цьому питанні.
III. Документація
Треба заохочувати випускати чи доручати випуск навчальних
матеріалів, пов'язаних з культурною спадщиною, відповідним органам
влади та міністерствам у кожній країні.
Діяльність, пов'язана з освітою з питань спадщини, повинна
бути забезпечена найсучаснішою інформацією та комунікаційними
технологіями.
Треба гарантувати обмін матеріалом і досвідом, а також ліпше
багатостороннє поширення інформації про сайти, присвячені питанням
спадщини, та пов'язані з цим методи навчання. Було б бажаним
створення й координація мереж у цій галузі.
