Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством оборони України та Міністерством оборони Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії стосовно використання українських полігонів збройними силами Сполученого Королівства Великої Брит...

                            Меморандум
          про взаєморозуміння між Міністерством оборони
           України та Міністерством оборони Сполученого
            Королівства Великої Британії та  Північної
            Iрландії стосовно використання українських
              полігонів збройними силами Сполученого
                 Королівства Великої Британії та
                        Північної Iрландії
 
 
     Дата підписання:        18.07.1996
     Дата набрання чинності: 18.07.1996
 
                             Розділ 1
 
                              ВСТУП
 
     Міністерство оборони    України    і   Міністерство   оборони
Сполученого Королівства Великої Британії  та  Північної  Iрландії,
які  бажають  зміцнити дружбу і взаєморозуміння між двома націями,
звертають  свою  увагу   на   Угоду   між   країнами   -   членами
Північно-Атлантичної   угоди   та  іншими  країнами  -  учасницями
Партнерства заради миру,  розглядаючи статус  їхніх  збройних  сил
( 994_042   ),   досягли   взаєморозуміння  стосовно  використання
українських   військових   полігонів   британськими    військовими
підрозділами.
 
                             Розділ 2
 
                            ВИЗНАЧЕННЯ
 
     У цьому Меморандумі про  взаєморозуміння  застосовуватимуться
такі визначення:
 
     a) "Країна,   що  направляє"  означає  Сполучене  Королівство
Великої Британії та Північної Iрландії.
 
     b) "Країна, що приймає" означає Україну.
 
     c) "Військо" означає особовий склад Збройних Сил  Сполученого
Королівства Великої Британії та Північної Iрландії, що знаходяться
на території України і беруть участь у  навчанні  в  рамках  цього
Меморандуму  про  взаєморозуміння,  разом із супровідним цивільним
персоналом,  найнятим  Урядом  Сполученого   Королівства   Великої
Британії та Північної Iрландії,  виключаючи тих, хто є особами без
громадянства або постійними мешканцями Країни, що приймає.
 
     d) "Український особовий склад"  означає  військовослужбовців
та  цивільний  персонал  Збройних Сил України,  які призначені для
підтримки навчання британських  військових  підрозділів  у  рамках
цього Меморандуму про взаєморозуміння.
 
                             Розділ 3
 
                        ПРОГРАМА НАВЧАННЯ
 
     1. Прохання про навчання британських військових підрозділів в
Україні буде передане у письмовому вигляді відповідним  військовим
органам  Країни,  що приймає,  до кінця червня місяця календарного
року,  то передує року, коли відбуватиметься навчання. Це прохання
має,  зокрема,  містити  інформацію  щодо  запланованих періоду та
місця  проведення  навчання,  а  також  його   мети   та   обсягу.
(Львівський полігон було замовлено Сполученим Королівством Великої
Британії та Північної Iрландії для навчання, яке проводитиметься у
вересні 1996 року).
 
     2. Не  пізніше  ніж  за  шість місяців до планованого початку
навчання буде досягнуто домовленостей між відповідними військовими
органами  Країни,  що  направляє,  та  Країни,  що  приймає,  щодо
конкретних питань, пов'язаних з кожним періодом навчання.
 
     3. Навчання британських військових підрозділів проходитиме на
військових  полігонах  Країни,  що  приймає.  Навчання британських
військових підрозділів проходитиме у  відповідності  з  програмою,
встановленою   відповідними   військовими   органами   Країни,  що
направляє,  в межах цілей та  обсягу  цього  навчання,  щодо  якої
досягнуто   домовленостей   з  відповідними  військовими  органами
Країни, що приймає. Командуючий британським військовим підрозділом
керуватиме навчанням.
 
                             Розділ 4
 
                      СТАТУС ЧЛЕНIВ ВIЙСЬКА
 
     1. Члени  Війська поважатимуть закон,  військову структуру та
традиції Країни,  що приймає,  і  утримуватимуться  від  будь-якої
діяльності,    що    суперечить   духу   цього   Меморандуму   про
взаєморозуміння,  та,  зокрема,  від  будь-якої  комерційної   або
політичної діяльності в Країні, що приймає.
 
     2. Члени  Війська  не братимуть участі в будь-яких військових
операціях або операціях по забезпеченню безпеки жодного  виду,  що
проводяться Країною,  що приймає,  в межах своєї власної території
або в іншому місці,  а також вони не  залишатимуться  в  зоні,  де
проводяться будь-які операції Країною, що приймає.
 
     3. У разі здійснення операцій,  які підпадають під попередній
пункт,  органи Країни,  що  приймає,  сприятимуть  членам  Війська
дотримуватись  суворого нейтралітету та при відповідних обставинах
залишити територію Країни, що приймає.
 
     4. Не  порушуючи   пункту   1,   члени   Війська   весь   час
залишатимуться  під  командуванням  та  контролем  старших  членів
Війська та підпорядковуватимуться тим законам та правилам  Країни,
що направляє, які можуть бути застосовані до них.
 
                             Розділ 5
 
                   КРИМIНАЛЬНА ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ
 
     1. У цьому розділі регулюються такі положення:
 
     a) Військові  органи Країни,  що направляє,  матимуть право в
межах  Країни,  що   приймає,   притягати   до   кримінальної   та
дисциплінарної  відповідальності членів Війська у відповідності до
законодавства Країни,  що направляє.  Сюди включається репатріація
членів  війська  для  судочинства  і  винесення  вироку  у Великій
Британії за винятком випадків зазначених у пункті 1b.
 
     b) Органи Країни,  що приймає,  притягатиме членів Війська до
кримінальної  відповідальності  за  злочини,  скоєні  на території
Країни,  що  приймає,  які  караються  у   відповідності   до   її
законодавства.
 
     2. a) Військові органи Країни,  що направляє,  матимуть право
притягати членів Війська до відповідальності за злочини, включаючи
злочини  проти її безпеки,  які караються згідно із законодавством
Країни,  що направляє,  але не караються згідно із  законодавством
Країни, що приймає.
 
     b) Органи   Країни,   що  приймає,  матимуть  виключне  право
притягати членів Війська до відповідальності за злочини, включаючи
злочини  проти  безпеки  цієї  країни,  які  караються  згідно  із
законодавством Країни,  що приймає,  але не  караються  згідно  із
законодавством Країни, що направляє.
 
     c) Для  мети  цього  пункту та пункту 3 злочини проти безпеки
країни включають:
 
        1) державну зраду;
 
        2) саботаж, шпигунство або порушення будь-яких законів, що
відносяться до офіційних таємниць цієї Країни або таємниць у сфері
національної безпеки цієї Країни.
 
     3. У   випадках,    коли    діє    право    притягнення    до
відповідальності, застосовуватимуться такі правила:
 
     a) Військові    органи   Країни,   що   направляє,   матимуть
першочергове право притягати до відповідальності  членів  Війська,
які мають відношення до:
 
        1) злочинів, скоєних виключно проти майна або безпеки цієї
країни,  або  злочинів,  здійснених  виключно  проти   особи   або
власності іншого члена Війська;
 
        2) злочинів,   що   скояться   через   будь-яку   дію  або
бездіяльність під час виконання офіційних обов'язків.
 
     b) У разі будь-яких інших злочинів органи Країни, що приймає,
матимуть першочергове право притягання до відповідальності.
 
     c) Якщо   Країна,  що  має  першочергове  право,  вирішує  не
притягати до відповідальності, вона повідомить органи іншої Країни
якнайшвидше. Органи Країни, що має першочергове право притягати до
відповідальності,  співчутливо  розглядатимуть  прохання   органів
іншої  Країни  відмовитися  від свого права у випадках,  коли інша
Країна вважає подібну  відмову  особливо  важливою  і  у  випадках
незначних  правопорушень,  в яких суди Країни,  що приймає,  мають
першочергове  право,  але  в  яких  військові  органи  Сполученого
Королівства  можуть  винести  відповідне покарання дисциплінарними
діями без звернення до суду.
 
     4. Вищевикладені  положення  не  надають   права   військовим
органам Країни,  що направляє, притягати до відповідальності осіб,
які є громадянами або постійними мешканцями Країни, що приймає.
 
     5. a) Органи Країни,  що приймає,  та Країни,  що  направляє,
допомагатимуть  одні  одним  у  арешті членів Війська на території
Країни,  що приймає, та у передачі їх органам, які мають притягати
їх до відповідальності у відповідності до вищевикладених положень.
 
     b) Органи Країни,  що приймає, негайно повідомлятимуть органи
Країни, що направляє, про арешт будь-кого з членів Війська.
 
     c) Затримка члена Війська,  якого  Країна,  що  приймає,  має
притягти  до  відповідальності  у  відповідності з вищевикладеними
положеннями,  і який знаходиться в  руках  Країни,  що  направляє,
здійснюється   цією   Країною,   поки   він  буде  притягнутий  до
відповідальності Країною, що приймає.
 
     6. a) Органи Країни,  що направляє,  та Країни,  що  приймає,
сприятимуть  одні  одним  у виконанні всіх необхідних розслідувань
щодо злочинів, а також зібранні та пред'явленні доказів, включаючи
вилучення та,  у належних випадках, передачу предметів, пов'язаних
із  злочином.  Однак  передані  предмети  можуть  бути   повернені
протягом часу, зазначеного органами, які їх доставили.
 
     b) Органи  Країни,  що  направляє,  та  Країни,  що  приймає,
повідомлятимуть  одні  одним  про  ситуації,  в   яких   виникають
паралельні права щодо притягнення до відповідальності.
 
     7. a)   Смертний  вирок  не  виконуватиметься  в  Країні,  що
приймає, органами Країни, що направляє.
 
     b) Органи  Країни,  що  приймає,  співчутливо  розглядатимуть
прохання  органів Країни,  що направляє,  про сприяння у виконанні
вироку про ув'язнення,  винесеного за  положеннями  цього  розділу
органами Країни, що направляє, на території Країни, що приймає.
 
     8. Коли    члена   Війська   було   притягнуто   до   судової
відповідальності  у  відповідності  до  положень   цього   розділу
органами або Країни, що направляє, або Країни, що приймає, та було
виправдано або засуджено і він відбуває або відбув покарання,  або
його  було  помилувано,  то  його  не  можна  притягати до судової
відповідальності за той же самий злочин на тій же самій  території
органами  іншої  Країни.  Однак  ніщо згідно з цим пунктом не може
зупинити органи Країни,  що направляє,  від притягнення до судової
відповідальності    члена    Війська    за    будь-яке   порушення
дисциплінарних правил,  що виходить  з  дії  або  бездіяльності  і
складає   злочин,   за   який  його  було  притягнуто  до  судової
відповідальності владою Країни, що приймає.
 
     9. Коли  член  Війська  обвинувачується  у  відповідності  до
законодавства Країни, що приймає, йому буде надано право на:
 
     a) негайний та швидкий судовий процес;
 
     b) інформування   перед   судовим   процесом   про  конкретне
звинувачення, висунуте проти нього;
 
     c) зустріч віч-на-віч із свідками, що свідчать проти нього;
 
     d) обов'язковий процес отримання  свідків  на  свою  користь,
якщо вони підлягають юрисдикції Країни, що приймає;
 
     e) свій  власний  вибір  юридичного  представника  для  свого
захисту або можливість мати  вільне  або  опосередковане  юридичне
представництво  за  умов,  що  превалюють на той час у Країні,  що
приймає;
 
     f) можливість    скористатися    послугами    кваліфікованого
перекладача, якщо він вважає це необхідним;
 
     g) зв'язок  з представником органів Країни,  що направляє,  а
також, якщо правила суду дозволяють присутність цього представника
на судовому процесі.
 
     10. У  тих  випадках,  коли у відповідності до положень цього
розділу  Країна,  що  приймає,  має  право   на   притягнення   до
відповідальності  члена  Війська,  правосуддя  здійснюватиметься в
рамках   загальної   кримінальної    судочинної    системи,    яка
застосовується   до  цивільних  осіб  Країни,  що  приймає,  і  не
здійснюватиметься в рамках кримінальної  судочинної  системи,  яка
застосовується до членів збройних сил Країни, що приймає.
 
                             Розділ 6
 
                     ПОЛIЦЕЙСЬКЕ ПАТРУЛЮВАННЯ
 
     1. Органи  Країни,  що  направляє,  матимуть право виконувати
поліцейську функцію стосовно членів  Війська.  Цю  функцію  можуть
взяти  на себе члени Війська,  які призначені органами Країни,  що
направляє,  для того, щоб узяти на себе такі функції, і які надалі
називаються військовою поліцією.
 
     2. Військова поліція Країни, що направляє, матиме право брати
на себе поліцейську функцію,  яка визначена в пункті  1,  там,  де
розташовані члени Війська на території Країни, що приймає, чи то у
межах полігону,  чи у будь-якому іншому місці.  Органи Країни,  що
направляє,  та  Країни,  що  приймає,  тісно  співпрацюватимуть  у
відношенні того, яким шляхом, виконуватиметься це право.
 
     3. У виконанні поліцейських функцій, що визначені в пунктах 1
та 2,  військова поліція може вживати всіх відповідних заходів для
підтримання порядку, дисципліни та безпеки серед членів Війська.
 
     4. Військова поліція матиме право вживати відповідних заходів
для  захисту  особи  та власності членів Війська та власності,  що
належить Країні,  що направляє,  яка  була  ввезена  на  територію
Країни,  що  приймає,  з  метою,  що  пов'язана з виконанням цього
Меморандуму про взаєморозуміння.  Органи Країни,  що направляє, та
Країни,  що  приймає,  тісно  співпрацюватимуть у відношенні того,
яким шляхом виконуватиметься це право.
 
     5. Військова та цивільна поліція Країни,  що  приймає,  також
уповноважені  брати  на  себе поліцейські функції по відношенню до
Війська.
 
     6. Якщо  громадяни  України  затримані  військовою   поліцією
Війська,  утримання  під вартою цих громадян буде передано органам
Країни, що приймає, у якнайкоротші строки.
 
                             Розділ 7
 
                  ПЕРЕТИНАННЯ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ
 
     1. За умови виконання формальностей, які встановлені Країною,
що  приймає,  по  відношенню  до  в'їзду та виїзду Війська та його
членів,  такі члени будуть звільнені від дотримання паспортних  та
візових  правил  при  в'їзді  та  виїзді  з  території Країни,  що
приймає.  Члени  Війська  зобов'язані  мати  дійсний  паспорт  або
посвідчення  особи,  що  видані  Країною,  що  направляє,  у  яких
зазначені ім'я та прізвище,  дата народження,  звання, номер, якщо
існує,  служба, а також має бути фотографія. Посвідчення особи має
пред'являтися на вимогу.
 
     2. Члени  Війська  будуть  звільнені  від  виконання   правил
Країни, що приймає, стосовно реєстрації та контролю за іноземцями.
Члени Війська не можуть отримати  права  на  постійне  мешкання  в
Країні, що приймає.
 
     3. Озброєння, військове обладнання та інші матеріали, ввезені
на територію Країни, що приймає, Країною, що направляє, для цілей,
пов'язаних   з   навчанням   Війська,   мають  бути  задекларовані
відповідним органом Країни,  що приймає, не пізніше ніж за 30 днів
до запланованих дат їхнього прибуття.
 
     4. Така  декларація має містити визначення типів та кількості
озброєння,  військового обладнання та інших  матеріалів,  а  також
заплановані дати їхнього ввезення та вивезення.
 
     5. Озброєння,  військове  обладнання  та  інші матеріали,  що
ввезені на територію Країни,  що приймає,  Країною,  що направляє,
для цілей,  пов'язаних з навчанням збройних сил,  будуть звільнені
від усіх видів мита  та  податків  при  ввезенні  та  вивезенні  з
території Країни, що приймає.
 
     6. Особисті  речі в розумній кількості та речі для особистого
користування,  що  ввозяться  та  вивозяться  членами  Війська   з
території Країни, що приймає, будуть звільнені від усіх видів мита
та податків.
 
     7. Озброєння,  військове обладнання  та  інші  матеріали,  що
ввозяться на територію Країни,  що приймає, Країною, що направляє,
які не були використані  протягом  періоду  навчання,  мають  бути
вивезені   з  території  Країни,  що  приймає,  протягом  терміну,
визначеного у декларації,  що зазначена у пункті 3, не пізніше ніж
через  30 днів після останнього дня навчання.  Обладнання,  яке не
було  вивезене  у   відповідності   до   попереднього   положення,
підлягатиме  обкладенню  митом,  податками  та  зборами  згідно із
законодавством Країни, що приймає.
 
                             Розділ 8
 
                          ОПОДАТКУВАННЯ
 
     1. Члени війська в Країні,  що приймає,  будуть звільнені від
будь-якого  виду  податку  на  заробітну плату та винагороду,  які
виплачуватимуться членам Війська як таким,  або на будь-яке рухоме
майно,  необхідність якого в Країні, що приймає, випливає виключно
з тимчасового перебування там членів Війська.
 
                             Розділ 9
 
                             ФIНАНСИ
 
     1. Вартість товарів та послуг,  що надаються Війську Країною,
що приймає, в рамках цього Меморандуму про взаєморозуміння, будуть
взяті на себе Країною, що направляє. Окремі питання, що стосуються
умов, обсягу, виду та терміну оплати, а також попередньої оплати в
окремих   випадках,  вирішуватимуться    відповідно  до  пункту  2
розділу 3.
 
     2. Вартість  (реальне  користування) використання військового
полігону складається з таких елементів:
 
     a) вартості використання полігону, яка складається з:
 
        1) податків та зборів, що сплачуються військовими органами
Країни, що приймає, у зв'язку з володінням полігоном;
 
        2) збору  за  право  користування  полігоном  британськими
військовими підрозділами з метою навчання;
 
        3) збору за послуги,  які надаються Країною,  що  приймає,
британським військовим підрозділам з метою навчання.
 
     b) вартості   електроенергії,   водопостачання  та  вивезення
відходів.
 
     3. Вартість людино-доби тренування  визначатиметься  відносно
кожного  члена Війська,  який перебуває в межах полігону будь-який
час протягом доби, що починається о 08.00 (за місцевим часом).
 
     4. Загальна вартість за користування полігоном буде визначена
нарахуванням  за реальне користування особовим складом Країни,  що
направляє, для навчання в будь-який час.
 
     5. Групи зв'язку Країни, що направляє, та Країни, що приймає,
наприкінці   навчання   узгодять   загальну  кількість  людино-діб
протягом тренування, які підлягають оплаті.
 
     6. Якщо  Військо,  що  навчається,  замовляє  інші   послуги,
Країна,  що направляє, має сплатити за них. Подібні послуги можуть
включати таке:
 
     a) озброєння та боєприпаси;
 
     b) предмети споживання;
 
     c) пально-мастильні матеріали;
 
     d) харчові продукти;
 
     e) вогнева підготовка,  включаючи використання електроенергії
та мішеней, що руйнуються;
 
     f) засоби пересування з водіями або без них;
 
     g) спеціальні засоби захисту;
 
     h) витрати, пов'язані з авіатранспортом;
 
     i) вартість поштових послуг та зв'язку;
 
     j) розміщення та харчування;
 
     k) надання карт полігону;
 
     l) забезпечення потреб у робочій силі;
 
     m) надання помешкань і приміщень для миття з електроенергією,
водопостачанням,  вивезенням  сміття,   постільною   білизною   та
коморами.
 
     7. Щодо  пункту  6.1,  то якщо Країна,  що направляє,  матиме
потребу в місцевому персоналі,  він буде  підібраний  та  найнятий
органами Країни, що приймає, а відповідні витрати будуть віднесені
на рахунок Країни, що направляє.
 
     8. Витрати  на  перевезення  членів  Війська  та   озброєння,
військового  обладнання та інших матеріалів до полігону та з нього
по території Країни,  що  приймає,  будуть  віднесені  на  рахунок
Країни, що направляє.
 
     9. Додаткові  витрати,  які  понесе Країна,  що приймає,  для
сприяння перевезенню, яке визначене пунктом 8, будуть відшкодовані
Країною,  що  направляє.  Конкретних  домовленостей буде досягнуто
відповідно пункту 2 розділу 3.
 
     10. Збори, які мають бути сплаченими відповідними військовими
органами  Країни,  що  приймає,  по відношенню до шкоди природному
середовищу,  яка  завдана  Військом,  мають  бути   відшкодованими
Країною, що направляє, у відповідності до розділу 15.
 
     11. Країна,  що  приймає,  надасть  рахунки  Аташе  з  питань
оборони Країни,  що направляє,  із детальним зазначенням предметів
та   послуг,   що   увійшли  до  рахунків,  та  форми  оплати,  що
вимагається,  не  пізніше  ніж  через  30  днів  після  завершення
навчання.  Країна,  що  направляє,  має сплатити за цими рахунками
протягом 30 днів з дати їх отримання.
 
                            Розділ 10
 
                МЕДИЧНI ТА СТОМАТОЛОГIЧНI ПОСЛУГИ
 
     1. Якщо   Військо   не   має    відповідних    медичних    та
стоматологічних  засобів,  його члени можуть отримувати медичну та
стоматологічну допомогу,  включаючи госпіталізацію,  на тих  самих
умовах,   якими   користується  відповідний  персонал  Країни,  що
приймає.
 
     2. Якщо члену Війська необхідне транспортування  до  медичної
або   стоматологічної   установи,   яке  не  може  бути  здійснено
транспортними  засобами  Країни,  що  направляє,  то  Країна,   що
приймає,   на  прохання  Країни,  що  направляє,  надає  необхідні
транспортні засоби.
 
     3. Країна, що направляє, має відшкодувати Країні, що приймає,
будь-які  розумні  витрати,  які  понесла  Країна,  що приймає,  у
зв'язку із виконанням положень пунктів 1 та 2.
 
                            Розділ 11
 
                  УНIФОРМА, ЗБРОЯ ТА БОЄПРИПАСИ
 
     1. Члени Війська звичайно мають носити  уніформу.  Підрозділи
регулярної армії або формування у складі Війська будуть в уніформі
при перетині кордону Країни, що приймає.
 
     2. Під час перебування в межах полігону та протягом  транзиту
між  полігоном  та державним кордоном члени Війська можуть мати та
носити зброю,  боєприпаси та вибухові речовини за умови, якщо вони
уповноважені  на  це  за  наказом.  Органи  Країни,  що направляє,
співчутливо  розглядатимуть  прохання  Країни,  що  приймає,   які
відносяться до цього питання.
 
                            Розділ 12
 
                        БЕЗПЕКА СТРIЛЬБИЩ
 
     1. Якщо  правила  безпеки,  які  регулюють вогневу підготовку
Країни,  що приймає,  відрізняються від правил, якими користується
Країна, що направляє, мають дотримуватись більш суворих правил, за
винятком тих випадків,  коли правила Країни,  яка  приймає,  більш
суворі, та органи Країни, що приймає, погоджуються на інше.
 
                            Розділ 13
 
                          АВТОТРАНСПОРТ
 
     1. За  умови  виконання вимог пункту 2 члени Війська матимуть
право  керувати  військовими  транспортними  засобами,   включаючи
орендовані транспортні засоби, на території Країни, що приймає.
 
     2. Країна,  що приймає, вважатиме дійсним будь-який дозвіл на
керування транспортним засобом або посвідчення водія,  які  видані
Країною,  що направляє,  будь-якому члену Війська, без проходження
останнім іспиту з практичного керування  транспортним  засобом  та
без справляння зборів.
 
     3. Країна, що направляє, виступатиме своїм страхувальником по
відношенню до військових транспортних засобів,  що  перебуватимуть
на території Країни, що приймає.
 
     4. Закони  Країни,  що  приймає,  відносно страхового захисту
особистого  автотранспорту   застосовуватимуться   до   приватного
автотранспорту,    включаючи   орендований   автотранспорт,   яким
користуватиметься будь-який член Війська на території  Країни,  що
приймає.
 
     5. Військові  транспортні засоби Війська будуть звільнені від
сплати будь-яких  зборів,  пов'язаних  з  їхнім  використанням  на
громадських дорогах Країни, що приймає.
 
     6. Військові  транспортні  засоби  Війська  мають  виконувати
правила,  які  застосовуються  до  руху  військових   транспортних
засобів Країни, що приймає.
 
                            Розділ 14
 
            ПРОЦЕДУРИ ПОВIДОМЛЕННЯ ПРО НЕЩАСНI ВИПАДКИ
 
     1. Якщо  будь-який  член  Війська зазнав каліцтва або загинув
через обставини,  коли каліцтво  або  смерть  не  є  безпосередньо
очевидними   органам  Країни,  що  направляє,  органи  Країни,  що
приймає,  мають негайно повідомити про це Аташе з  питань  оборони
Країни, що направляє.
 
     2. Органи Країни,  що направляє, та Країни, що приймає, мають
надавати одні одним негайний  рапорт  про  будь-який  випадок,  що
спричинив  тілесне  каліцтво  або смерть будь-якого члена Війська.
Органи  Країни,  що  направляє,  та  Країни,  що  приймає,   також
якнайшвидше  надаватимуть один одному копії рапортів про військові
нещасні  випадки  та  заяви  свідків,  які  відносяться  до  таких
нещасних  випадків,  а також якнайтісніше співпрацюватимуть одні з
одними у проведенні та складенні таких рапортів та заяв.
 
                            Розділ 15
 
             ПОДАННЯ ПОЗОВIВ ТА ВIДШКОДУВАННЯ ЗБИТКIВ
 
     1. Як  Країна,  що  направляє,  так  і  Країна,  що  приймає,
відхиляють  усі  позови  проти  іншої  по відношенню до будь-якого
збитку,  який трапився їй як Країні в  силу  смерті  або  каліцтва
будь-кого  з членів її збройних сил або цивільної особи,  яка була
нею найнята та супроводжувала її збройні сили, якщо така смерть чи
каліцтво  було  викликане  членом  збройних сил іншої Країни,  або
цивільним працівником цієї Країни,  який супроводжував її  збройні
сили,  коли  цей  член  або  цивільний  працівник  виконував  свої
обов'язки, пов'язані з британським навчанням.
 
     2. Країна,  що  приймає,  розглядатиме,  встановлюватиме   та
вирішуватиме  у відповідності до свого законодавства відшкодування
позовів третьої сторони (крім контрактних позовів та тих,  до яких
застосовується  пункт  4  цього  розділу),  що  витікають з дій чи
бездіяльності членів Війська  протягом  виконання  ними  офіційних
обов'язків, або з будь-яких інших дій, бездіяльності або випадків,
за які Країна,  що направляє,  несе юридичну відповідальність,  та
які викликали смерть,  каліцтво або збитки на території Країни, що
приймає.  Для цілей цього пункту третьою стороною не вважатиметься
ані  Країна,  що направляє,  ні Країна,  що приймає,  ні будь-який
інший  член  Війська.   Член   Війська   не   підлягатиме   ніяким
процесуальним  діям  для  стягнення  у судовому порядку будь-якого
вироку про відшкодування збитків,  винесеного проти нього чи неї у
Країні,  що приймає, у справі, що виникла при виконанні ним чи нею
своїх офіційних обов'язків.
 
     3. Органи Країни, що приймає, мають повідомити органи Країни,
що направляє,  про отримання позовів про відшкодування збитків, що
виникають у зв'язку із діями,  викладеними в пункті 2.  Країна, що
приймає,  не погоджуватиметься на остаточне врегулювання жодного з
таких  позовів  без  попередньої  консультації   з   Країною,   що
направляє.  Будь-яка суперечка щодо відповідальності та відповідна
сума компенсації дії має розглядатися способом,  який викладений у
розділі 16.
 
     4. Без  упередження  до  судової  практики  судів Країни,  що
приймає,  щодо вжиття заходів проти члена Війська у відношенні  до
позовів   про   відшкодування   збитків,  що  наступили  внаслідок
правопорушних дій або бездіяльності у Країні,  що приймає, та були
скоєні  поза  виконанням офіційних обов'язків,  органи Країни,  що
направляє,  можуть запропонувати виплату ex gratia (не обов'язкову
за   вироком,   але   щодо   якої  є  моральне  зобов'язання)  для
відшкодування збитків. Країна, що приймає, не погоджуватиметься на
остаточне  врегулювання  жодного  з  таких позовів без попередньої
консультації  з  Країною,  що  направляє.  Будь-які   спори   щодо
відповідальності  та  відповідна сума компенсації має розглядатися
способом, який викладений у розділі 16.
 
                            Розділ 16
 
                              СПОРИ
 
     1. Будь-які  спори,  що   виникають   з   інтерпретації   або
застосування     цього     Меморандуму     про    взаєморозуміння,
вирішуватимуться  шляхом  прямих  консультацій  між  Країною,   що
приймає, та Країною, що направляє.
 
     2. Спори про які йдеться в пункті 1,  не будуть подаватись на
розгляд жодному  національному  або  міжнародному  трибуналу,  або
третій сторони для їхнього врегулювання.
 
                            Розділ 17
 
          НАБРАННЯ ЧИННОСТI, ДОПОВНЕННЯ, ЗАКIНЧЕННЯ ДIЇ
 
     1. Цей  Меморандум  про взаєморозуміння набере чинності з дня
його підписання,  якщо буде підписаний обома країнами одночасно; в
іншому випадку він набере чинності з дати останнього підписання.
 
     2. Цей  Меморандум  про  взаєморозуміння може бути зміненим у
будь-який час за взаємною згодою.
 
     3. Цей Меморандум про взаєморозуміння  залишатиметься  чинним
доти,  доки його дія не буде припинена або Країною,  що направляє,
або  Країною,  що  приймає.  Припинення  дії  може  бути  вирішене
дипломатичними каналами або Країни,  що направляє,  або Країни, що
приймає,  шляхом  подання  у   шестимісячний   термін   письмового
повідомлення іншій Країні про таке припинення.
 
     Цей Меморандум   про   взаєморозуміння   підписано   у   двох
примірниках в м. Києві 18 липня 1996 р. українською та англійською
мовами, обидва тексти мають однакову силу.
 
 За Міністерство оборони                   За Міністерство оборони
 України                                   Сполученого Королівства
                                           Великої Британії та
                                           Північної Iрландії
 
     (підпис)                                    (підпис)