Дача або одержання хабара валютними цінностями підлягають кваліфікації лише за ст. 170 або за ст. 168 КК і додаткової кваліфікації за ст. 80 КК не потребують. Призначення додаткового покарання, як і основного, лише за сукупністю злочинів, є неприпустимим

  СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
 
 від 15.02.96
 
          Дача або одержання хабара валютними цінностями
   підлягають кваліфікації лише за ст. 170 або за ст. 168 КК і
 додаткової кваліфікації за ст. 80 КК не потребують. Призначення
    додаткового покарання, як і основного, лише за сукупністю
                    злочинів, є неприпустимим
 
                             (Витяг)
 
     Вироком судової  колегії  в  кримінальних  справах  Одеського
обласного суду Н.  засуджено за ч.  3 ст.  168 КК ( 2002-05  )  із
застосуванням ст.  44 КК ( 2001-05 ) до чотирьох років позбавлення
волі  з  конфіскацією  всього  майна,  за  ч.  2  ст.  80  КК   із
застосуванням  ст.  44  КК  до  трьох  років  позбавлення  волі  з
конфіскацією майна, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 42 КК
-  до  чотирьох років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії
посиленого режиму з конфіскацією всього майна.  На підставі ст. 37
КК Н. позбавлено спеціального звання - капітан міліції.
     Н. визнано винним у тому,  що,  будучи посадовою особою,  він
одержав  від  Д.  шляхом  вимагательства  хабар в особливо великих
розмірах.
     Як визнав суд, Н., працюючи старшим оперуповноваженим відділу
кримінального  розшуку  Жовтневого  районного  відділу   Одеського
міського  управління  внутрішніх  справ,  затримав  Д.  й  К.  для
перевірки їх причетності до збуту  наркотиків  і  доставив  їх  до
райвідділу,    де    погрожував   притягненням   до   кримінальної
відповідальності за цей злочин. Крім того, Н. повідомив Д., що той
підлягає  кримінальній  відповідальності  також  за  ухилення  від
лікування венеричної хвороби.  Після цього  Н.  пообіцяв  вирішити
питання  про  звільнення  Д.  від  кримінальної  відповідальності,
вимагаючи за це хабар у сумі 300 доларів США.
     Через два  дні  ввечері у приміщенні Жовтневого райвідділу Д.
передав,  а Н.  одержав хабара в  сумі  100  доларів  США,  що  за
офіційним  курсом  національної  валюти України на момент вчинення
злочину  відповідало  13  млн.  290  тис.  крб.,  тобто  становило
особливо великий розмір.
     Крім того,  Н.  засуджено  за  те,  що,  одержуючи  хабара  в
іноземній  валюті,  він  порушив  Правила  про  валютні  операції,
визначені Декретом  Кабінету  Міністрів  України  від  19   лютого
1993 р.  "Про  систему валютного регулювання і валютного контролю"
( 15-93 ),  оскільки здійснив незаконну валютну операцію у великих
розмірах.
     Судова колегія  Верховного  Суду   України   вирок   змінила,
пославшись на такі обставини.
     Висновок суду про доведеність вини  Н.  в  одержанні  від  Д.
шляхом   вимагательства   хабара   в   особливо  великих  розмірах
відповідає зібраним у справі доказам. Однак, правильно встановивши
фактичні обставини справи, суд дав їм невірну юридичну оцінку.
     Так, засуджений Н. твердив, що, доставивши до райвідділу Д. й
К.,  він  провів  з  ними профілактичну бесіду й,  вилучивши у них
паспорти,  призначив їм зустріч через два дні.  В обумовлений  час
він  поговорив  з  ними  й повернув паспорти,  а коли Д.  вийшов з
кабінету,  він,  Н.,  випадково  зачепив  ногою   папірець,   яким
виявилася 100-доларова купюра. Вважаючи, що долари йому підкинули,
він мав  намір  доповісти  керівництву,  однак  натомість  заховав
купюру  та пішов до іншого кабінету вечеряти,  де через деякий час
його затримали працівники служби внутрішньої безпеки.  Хабара  він
не вимагав, а наведені події вважає провокацією раніше судимого Д.
щодо нього як працівника міліції.
     Однак твердження  засудженого  спростовуються  свідченнями Д.
про те,  що в райвідділі  міліції  Н.  почав  вимагати  від  нього
визнати  факт  вживання  наркотиків,  погрожував  підкинути їх і у
зв'язку  з  цим  порушити   кримінальну   справу   за   зберігання
наркотичних засобів,  а також за ухилення від лікування венеричної
хвороби. Щоб  залагодити  ці  питання,  Н.   зажадав   від   нього
300 доларів США і,  вилучивши паспорт, призначив зустріч через два
дні.  Д.  повідомив про вимагательство службу внутрішньої  безпеки
міліції,  а  у призначений час передав Н.  100 доларів США,  після
чого той повернув йому паспорт.
     Ці пояснення   суд   визнав   достовірними,   оскільки   вони
об'єктивно підтверджуються перевіреними судом доказами.
     Зокрема, описані  Д.  події підтвердив свідок К.  Показаннями
свідків Д.  В.  та К. М. встановлено, що їхніх чоловіків затримали
працівники  міліції  і  в  райвідділі  Н.  вилучив у них паспорти,
вимагаючи хабара. Із заявами про вимагательство Д. і К. звернулись
до  служби  внутрішньої  безпеки,  а  в  призначений  час пішли на
зустріч з Н., під час якої Д. передав тому 100 доларів США.
     У матеріалах справи є заяви Д. і К. до управління внутрішньої
безпеки УМВС в Одеській області про вимагательство  у  них  хабара
працівником міліції Н.
     З протоколу огляду грошей видно,  що у зв'язку із  заявою  Д.
про  вимагательство  хабара  співробітники  управління внутрішньої
безпеки  обробили   спеціальним   порошком   100-доларову   купюру
Е6340284А,  яку потім було виявлено в портмоне засудженого Н.,  що
підтверджується даними протоколу виявлення.
     У зв'язку з тим,  що Д. добровільно заявив про вимагательство
у  нього  хабара  до його передачі Н.,  слідчі органи обгрунтовано
відмовили в порушенні щодо нього  кримінальної  справи.  Згідно  з
чинним законодавством одержання хабара посадовою особою від особи,
яка діє з  метою  її  викриття  і  звільняється  від  кримінальної
відповідальності  з  передбачених  законом  підстав,  є закінченим
складом злочину й залежно від обставин  справи  кваліфікується  за
відповідною частиною ст. 168 КК ( 2002-05 ). За даних обставин дії
засудженого вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 168 КК.
     Що стосується  засудження  Н.  за  порушення  ним  правил про
валютні операції,  то вирок у цій частині  підлягає  скасуванню  з
таких підстав.
     За змістом  ст.  80  КК  (  2001-05  )  відповідальність   за
порушення  правил  про  валютні  операції  настає лише тоді,  коли
валютні цінності використовуються як засіб платежу за угодами, які
передбачені  законом  або  не  суперечать  йому.  Якщо  ж  валютні
цінності були використані як засіб  платежу  за  послуги,  надання
яких суперечить закону, відповідальність за ст. 80 КК наставати не
може. Зокрема, немає складу злочину, передбаченого цією статтею, у
діях осіб, які дали або одержали хабар валютними цінностями.
     Судом безспірно   доведено,   що   Н.   мав   намір  отримати
100 доларів США саме як хабар,  а не шляхом скуповування,  обміну,
використання як засобу платежу чи застави.  За таких обставин його
необгрунтовано визнано  винним  у  порушенні  правил  про  валютні
операції, оскільки в його діях немає складу цього злочину.
     Підлягає виключенню  з  вироку  також застосоване судом до Н.
додаткове покарання у вигляді позбавлення  спеціального  звання  -
капітан  міліції,  оскільки  суд  призначив  його не за конкретний
злочин,  а за сукупністю злочинів, що є порушенням вимог ст. 42 КК
( 2001-05  )  і  суперечить  роз'ясненням,  які  містяться в п.  9
постанови Пленуму Верховного Суду України від 22  грудня  1995  р.
N 22  (   v0022700-95   )   "Про   практику   призначення   судами
кримінального покарання".
     У зв'язку з цим судова колегія Верховного Суду України  вирок
судової  колегії  в  кримінальних справах Одеського обласного суду
щодо Н.  у частині його засудження за ч.  2 ст.  80 КК ( 2001-05 )
скасувала і справу закрила  за  відсутністю  в  його  діях  складу
злочину, а також виключила з вироку застосування до Н. додаткового
покарання у вигляді  позбавлення  спеціального  звання  -  капітан
міліції.
 
 "Вісник Верховного Суду України", N 2, 1996 р.