КАБIНЕТ МIНIСТРIВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 14 березня 1995 р. N 176
Київ
Про Національну програму профілактики СНIДу
на 1995-1997 роки
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Національну програму профілактики СНIДу на 1995
- 1997 роки, розроблену Національним комітетом боротьби із
захворюванням на СНIД при Президенті України за участю
Міністерства юстиції, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства
у справах молоді та спорту, Міністерства соціального захисту
населення, Міністерства економіки, Міністерства освіти,
Міністерства фінансів (додається).
2. Міністерству фінансів починаючи з 1995 року передбачати в
проектах державного бюджету кошти для фінансування реалізації
Національної програми профілактики СНIДу на 1995 - 1997 роки з
урахуванням можливостей бюджету.
3. Національному комітетові боротьби із захворюванням на
СНIД розробити і здійснити заходи пов'язані із залученням
вітчизняних і іноземних інвестицій, міжнародних фінансових
організацій та створенням благодійних фондів в Україні для
реалізації Національної програми.
4. Державному комітетові телебачення і радіомовлення,
Міністерству у справах преси та інформації забезпечити
систематичне інформування населення про хід реалізації зазначеної
Національної програми.
Виконуючий обов'язки
Прем'єр-міністра України Є. МАРЧУК
Міністр
Кабінету Міністрів України В. ПУСТОВОЙТЕНКО
Iнд.28
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 14 березня N 176
рНАЦIОНАЛЬНА ПРОГРАМА ПРОФIЛАКТИКИ СНIДу
рна 1995 - 1997 роки
I. ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) визначила, що
Україна належить до групи країн з низьким рівнем поширення СНIДу.
Станом на 1 жовтня 1994 р. зареєстровано 175 ВIЛ-інфікованих
громадян України, в тому числі 31 хворий на СНIД, з яких 15
померли. Майже в усіх регіонах виявлені носії ВIЛ.
Переважну більшість інфікованих (70 відсотків) становлять
особи віком 20-40 років. Щороку кількість вперше виявлених
ВIЛ-інфікованих зростає на 35 відсотків. Аналіз розвитку епідемії
ВIЛ/СНIДу в Україні показує, що до 1997 року кількість
ВIЛ-інфікованих збільшиться у 3-3,5 раза (в порівнянні з 1994
роком).
рОсновною метою Національної програми є запобігання
зараженню ВIЛ, зниження негативного впливу ВIЛ-інфекції на
суспільство, спрямування національних і міжнародних зусиль для
боротьби із ВIЛ/СНIДом.
Завданнями Національної програми є:
забезпечення належної підтримки заходів профілактики СНIДу з
боку держави;
створення сприятливих умов для залучення вітчизняних і
зарубіжних інвестицій до реалізації цієї Програми;
забезпечення дотримання принципів поважного ставлення до
прав та гідності людини, визначених Загальною декларацією прав
людини, під час проведення заходів, що спрямовані на запобігання
захворюванню на ВIЛ/СНIД;
створення безпечних умов праці для працівників охорони
здоров'я і надання медичної допомоги особам, що її потребують;
удосконалення системи епідеміологічного нагляду за
ВIЛ-інфекцією. З цією метою вивчити ВIЛ, що циркулює в Україні, та
можливості появи нових ВIЛ-подібних інфекційних агентів;
здійснення моніторингу епідемії переважно шляхом добровільного
тестування;
узгоджування державної політики у сфері боротьби із СНIДом з
Програмою Розвитку ООН (UNDP), Глобальною програмою зі СНIДу та
рекомендаціями ВООЗ;
організація співробітництва з відповідними державними
органами та неурядовими організаціями України й інших країн у
питаннях профілактики ВIЛ/СНIДу.
рII. МЕДИЧНI АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИр ВIЛ/СНIДу
1. ЗАПОБIГАННЯ ПЕРЕДАЧI ВIЛ
Вивчення захворюваності на ВIЛ/СНIД в Україні свідчить про
те, що інфекція передається трьома основними шляхами: статевим,
через кров, від матері до дитини.
Світовий досвід показує, що санітарно-освітня робота є
найбільш ефективною у запобіганні передачі ВIЛ найпоширенішим
шляхом - статевим. Ця робота повинна бути розрахована на осіб з
ризикованою сексуальною поведінкою з метою зміни її на більш
безпечну. Зменшити ризик передачі ВIЛ статевим шляхом можливо
також за умови достатнього забезпечення населення презервативами,
виявлення джерел інфекції, яке слід проводити виключно на засадах
конфіденційності та добровільності з відповідним консультуванням
до і після обстеження.
У поширенні ВIЛ/СНIДу значну роль відіграє передача його
збудника через кров, передусім донорську, під час проведення
медичних маніпуляцій інструментарієм, "забрудненим" ВIЛ. Для
запобігання передачі ВIЛ з кров'ю мають бути здійснені заходи щодо
виключення з числа донорів осіб, які належать до груп ризику,
посилення контролю за безпекою донорської крові і продуктів з неї,
забезпечення якісної дезінфекції і стерилізації медичного
інструментарію багаторазового використання.
За даними ВООЗ, останнім часом високими темпами зростає в
світі кількість наркоманів, заражених ВIЛ. В Україні кількість
наркоманів збільшується в середньому на 8-10 тис. щороку. Загальна
їх чисельність (з урахуванням латентності) становить майже 400
тис., з яких 85 відсотків вживають наркотичні речовини шляхом
ін'єкцій.
До 2000 року цей показник може збільшитись у 5-6 разів.
"Прозорі" кордони з державами СНД, інтенсивні міграційні процеси,
наявність значної кількості ВIЛ-інфікованих серед наркоманів у
країнах, що межують з Україною (Польща, Угорщина, Словаччина,
Білорусь) створили умови для поширення ВIЛ/СНIДу в Україні серед
наркоманів.
До 50 відсотків дітей, що народжуються від ВIЛ - інфікованих
жінок, заражаються вірусом до і під час пологів. Для запобігання
перинатальній передачі ВIЛ необхідно активно проводити
санітарно-освітні заходи серед ВIЛ-інфікованих жінок, а також
майбутніх батьків.
рЗапобігання передачі ВIЛ статевим шляхом
1. Цілеспрямовано пропагувати серед різних верств населення
методи запобігання зараженню ВIЛ статевим шляхом. Залучити до цієї
роботи засоби масової інформації, державні установи, громадські
організації, відомих науковців, працівників охорони здоров'я і
освіти.
рНаціональний комітет боротьби із захворюванням на СНIД
рприрПрезиденті України, р*
рМОЗ, Міносвіти, Мінкультури, рМВС, Держтелерадіо,
рМіністерство у справах преси та інформації.
1995 - 1997 роки
2. Забезпечити населення достатньою кількістю презервативів
(виходячи із загальної потреби 150 млн. штук на рік) шляхом
організації вітчизняного виробництва з одночасною закупівлею
готової продукції за кордоном. Організувати безкоштовну видачу
презервативів ВIЛ-інфікованим та окремим групам ризику зараження
ВIЛ.
рНаціональний комітет, МОЗ, Мінфін, Мінекономіки.
1995 - 1997 роки
__________________________________
* Далі - Національний комітет.
3. Здійснити заходи щодо запобігання передачі ВIЛ статевим
шляхом в установах виконання покарання, забезпечувати у разі
необхідності ув'язнених презервативами, та проводити серед них
відповідну освітню роботу щодо профілактики ВIЛ/СНIДу.
рНаціональний комітет, МВС, р МОЗ.
1995 - 1997 роки
4. Налагодити співробітництво з неурядовими організаціями з
питань профілактики СНIДу. Надавати їм допомогу у придбанні
презервативів, виданні спеціальної літератури, проведенні освітніх
семінарів з проблем ВIЛ/СНIДу.
рНаціональний комітет.
1995 - 1997 роки
5. Провести навчання фахівців центрів профілактики і боротьби
зі СНIДом та санітарно-епідеміологічної служби з питань
епідеміологічного аналізу випадків ВIЛ-інфекції, розробити і
видати відповідні науково-методичні рекомендації.
рНаціональний комітет, МОЗ.
1995 - 1997 роки
рЗапобігання передачі ВIЛ з донорською кров'ю, препаратами
рз неї, іншими біологічними тканинами та рідинами
1. Запровадити комплексне обстеження зразка крові під час
кожної кроводачі, сироваток крові донорів, інших біологічних
матеріалів на ВIЛ-1, ВIЛ-2, гепатити В і С, сифіліс.
рНаціональний комітет, МОЗ.
1995 - 1997 роки
2. Запровадити обов'язковий порядок використання
свіжозамороженої плазми крові тільки після повторного (через 3
місяці) лабораторного обстеження на ВIЛ/СНIД донорів цієї плазми.
рНаціональний комітет, МОЗ.
1995 рік
3. Удосконалити систему відбору донорів крові та інших
біологічних матеріалів з метою виключення з їх числа осіб, що
належать до груп ризику зараження ВIЛ.
рНаціональний комітет, МОЗ.
1995 - 1996 роки
4. Забезпечити лабораторії діагностики ВIЛ, служби крові
комплектами імпортного обладнання і тест-системами для
комплексного обстеження донорів на ВIЛ/СНIД відповідно до
Iнструкції з організації роботи лабораторної діагностики
ВIЛ-інфекції, на гепатити В і С, сифіліс; розробити регламент
комплексного тестування донорської крові на інфекції, що
передаються трансфузійним шляхом.
Національний комітет, МОЗ.
1995 - 1997 роки
5. Переглянути існуючі показання до переливання крові або її
компонентів з метою зменшення кількості недоцільних переливань.
рМОЗ.
1995 - 1997 роки
6. Провести вибіркові дослідження донорів на HTLV і
цитомегаловірус з метою визначення поширеності нових трансфузійних
інфекцій та обсягів скринінгового тестування донорів.
рНаціональна референс-лабораторія діагностики ВIЛ-інфекції,
рКиївський НДI гематології та переливання крові,
рстанції переливання крові, МОЗ.
1995 - 1997 роки
7. Запровадити сучасні технології тестування донорської крові
на інфекції, що передаються трансфузійним шляхом, та досконалі
технології переробки донорської крові.
рДержкоммедбіопром, МОЗ, Національний комітет.
1995 - 1997 роки
рПрофілактика передачі ВIЛ під час медичних маніпуляцій
1. Здійснити розроблення і підготовку до серійного
виробництва медичного інструментарію одноразового використання
(шприци, голки, гінекологічні набори, артеріальні фільтри, системи
для забору та переливання крові, її компонентів і препаратів;
підключичні катетери тощо) та стерилізаційної апаратури (за
пайовою участю у фінансуванні заінтересованих міністерств і
відомств).
рНаціональний комітет, МОЗ, Держкоммедбіопром.
1995 - 1997 роки
2. Забезпечити лікувальні діагностичні заклади гумовими
рукавичками, організувавши їх виробництво в Україні та закупівлю
за кордоном.
рМОЗ, Держкоммедбіопром.
1995 - 1997 роки
3. Забезпечити заклади охорони здоров'я, центри профілактики
і боротьби зі СНIДом та спеціалізовані бригади, що надають
медичну допомогу ВIЛ-інфікованим, спеціальними засобами
індивідуального захисту (окуляри, гумові рукавички, захисні
щитки).
рНаціональний комітет, МОЗ, облвиконкоми, Київський і
рСевастопольськийрміськвиконкоми.
1995 - 1997 роки
4. Забезпечити дотримання санітарно-протиепідемічного режиму,
норм і правил дезінфекції та стерилізації в
лікувально-профілактичних закладах.
рМОЗ, обласні, Київське і Севастопольське міські управління
рохоронирздоров'я
1995 - 1997 роки
5. Розробити та впровадити в практику рекомендації щодо
запобігання зараженню ВIЛ під час виконання професійних обов'язків
медичними працівниками.
рМОЗ, Академія медичних наук.
1995 - 1997 роки
рЗапобігання передачі ВIЛ серед осіб, що вводять
рнаркотичні речовини шляхом ін'єкцій
1. Вивчити рівень поширеності ВIЛ/СНIДу серед осіб, що
вводять наркотики шляхом ін'єкцій, та умови, за яких можливе
епідемічне поширення ВIЛ-інфекції в середовищі цих осіб.
рНаціональний комітет, Національна координаційна рада
рборотьби з наркоманією при Кабінеті Міністрів України, рМОЗ.
1995 - 1997 роки
2. Вивчити досвід зарубіжних країн у запобіганні передачі
ВIЛ серед осіб, що вводять наркотики шляхом ін'єкцій, і розробити
комплекс профілактичних заходів відповідно до умов України.
Національний комітет, Національна координаційна рада
боротьби з наркоманією при Кабінеті Міністрів України, МВС,
МОЗ. 1995 - 1997 роки
рЗапобігання передачі ВIЛ від матері до дитини
1. Проводити серед жінок репродуктивного віку роботу,
спрямовану на підвищення їх поінформованості з питань СНIДу.
рМОЗр, рМінмолодьспорт.
1995 - 1997 роки
2. Забезпечити проведення тестування на ВIЛ вагітних жінок,
передусім тих, що належать до груп ризику зараження ВIЛ.
рНаціональний комітет, МОЗ, облвиконкоми, Київський і
рСевастопольськийрміськвиконкоми.
1995 - 1997 роки
3. Розробити рекомендації для консультування ВIЛ-інфікованих
жінок репродуктивного віку з питань планування сім'ї.
рМОЗ.
1995 рік
4. Організувати проведення заходів для переконання осіб, які
збираються взяти шлюб, і майбутніх батьків у доцільності їх
обстеження на СНIД.
рМОЗ, Мінмолодьспорт.
1995 - 1997 роки
5. Розробити рекомендації щодо годування немовлят, народжених
ВIЛ-інфікованими жінками.
рНаціональний комітет, МОЗ.
1995 рік
2. рУДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ЕПIДЕМIОЛОГIЧНОГО НАГЛЯДУ
Епідеміологічний нагляд за поширенням ВIЛ-інфекції в
1995-1997 роках здійснюватиметься через обстеження груп населення,
визначених чинним законодавством, з поступовим переходом від
переважно примусового та обов'язкового обстеження до добровільного
конфіденційного.
Відповідно до рекомендацій ВООЗ скорочуватиметься перелік
категорій громадян, які підлягають обов'язковому обстеженню на
антитіла до ВIЛ. Водночас збільшуватиметься кількість обстежень на
засадах добровільності після отримання інформованої усвідомленої
згоди пацієнта.
У зв'язку з низькими показниками поширеності ВIЛ-інфекції
серед груп населення з ризиком зараження ВIЛ та з метою отримання
достовірної інформації про рівень поширення ВIЛ/СНIДу буде
запроваджено "дозорний" епідеміологічний нагляд, який полягає в
регулярному анонімному обстеженні на антитіла до ВIЛ сироваток
крові цих осіб.
1. Забезпечити проведення серологічного скринінгу сироваток
крові осіб за епідеміологічними та клінічними показаннями
(орієнтовно 1-1,5 млн. досліджень на рік), а також осіб, які
виявили бажання пройти тестування добровільно (анонімно чи
конфіденційно).
рНаціональний комітет, МОЗ, облвиконкоми, Київський і
рСевастопольський міськвиконкоми,
рУряд Автономної РеспублікирКрим.
1995 - 1997 роки
2. Запровадити "дозорний" епідеміологічний нагляд за
поширенням ВIЛ/СНIДу у восьми регіонах України з неоднаковим
рівнем захворюваності на ВIЛ-інфекцію.
рНаціональний комітет, МОЗ, облвиконкоми, Київський і
рСевастопольський міськвиконкоми.
1995 - 1997 роки
3. Вжити заходів для створення на державному та місцевих
рівнях єдиної комп'ютерної інформаційно-аналітичної системи
моніторингу за поширенням ВIЛ/СНIДу в Україні, розробити методи
коротко- та довготривалого прогнозування розвитку епідемічного
процесу.
рНаціональний комітет, МОЗ, облвиконкоми, Київський і
рСевастопольський міськвиконкоми, Уряд Автономної Республіки
Крим.
1995 - 1997 роки
4. У взаємодії з ВООЗ здійснити заходи для входження України
до загальноєвропейської мережі моніторингу поширення ВIЛ/СНIДу з
використанням сучасної електронно-обчислювальної техніки та
засобів зв'язку.
рНаціональний комітет, рМОЗ.
1995 - 1997 роки
5. Вивчити особливості епідемічного процесу ВIЛ/СНIДу в
Україні, зумовлені низьким рівнем його поширення.
рНаціональний комітет, МОЗ.
1995 - 1997 роки
6. Забезпечити направлення на навчання
фахівців-епідеміологів Українського та обласних (міських) центрів
профілактики і боротьби зі СНIДом, обласних санепідстанцій у
Європейському центрі моніторингу поширення ВIЛ/СНIДу.
рНаціональний комітет, МОЗ.
1995 - 1997 роки
7. Забезпечити подальшу діяльність Українського центру
профілактики і боротьби зі СНIДом та його філіалу.
рНаціональний комітет, МОЗ.
1995 - 1997 роки
3. рКОНСУЛЬТУВАННЯ ОСIБ ПЕРЕД ТА ПIСЛЯ ТЕСТУВАННЯ НА ВIЛ/СНIД
Всім особам, які обстежуються на ВIЛ/СНIД, перед та після
тестування повинні надаватися консультації з питань ВIЛ/СНIДу, а
також рекомендації щодо подальшого раціонального способу життя в
залежності від результатів тестування.
З метою організації цієї роботи слід:
1. Розробити методичні матеріали з питань консультування осіб
перед та після тестування.
рНаціональний комітет.
1995 рік
2. Створити мережу відповідних консультаційних пунктів при
станціях переливання крові, шкіряно-венерологічних і наркологічних
диспансерах, службах планування сім'ї.
рМОЗ, облвиконкоми, Київський і Севастопольський
міськвиконкоми.
1995 - 1997 роки
3. Забезпечити постійну підготовку фахівців з питань
консультування осіб перед та після тестування на ВIЛ/СНIД.
рНаціональний комітет, МОЗ.
1995 - 1997 роки
4. рЛАБОРАТОРНА ДIАГНОСТИКА ВIЛ-IНФЕКЦIЇ
В Україні функціонує 170 лабораторій діагностики
ВIЛ-інфекції, мережа яких потребує якісного реформування.
Головне завдання діяльності служби діагностики ВIЛ/СНIДу
полягає у досягненні високого рівня якості відповідних
лабораторних досліджень. Це можливо за умов:
дотримання вимог Iнструкції з організації роботи
лабораторної діагностики ВIЛ-інфекції, яка визначає стратегію і
тактику первинних і підтверджувальних досліджень;
забезпечення діагностичних лабораторій прогресивним
обладнанням і тест-системами, які рекомендовані ВООЗ і мають
більше однієї антигенної детермінанти;
впровадження на всіх етапах лабораторної діагностики системи
оперативного внутрішнього та державного зовнішнього контролю
якості лабораторних досліджень на ВIЛ-інфекцію.
Для оптимізації мережі діагностичних лабораторій в Україні і
удосконалення їх роботи слід надати статус регіональної ряду
потужних діагностичних лабораторій, розташованих на базі центрів
профілактики і боротьби зі СНIДом, наукових або спеціалізованих
установ.
За рахунок коштів, що виділятимуться на реалізацію
Національної програми, буде фінансуватися закупівля діагностичних
тест-систем для забезпечення 3-3,5 млн. обстежень щороку (2 млн.
кроводач і 1-1,5 млн. за епідеміологічними та клінічними
показаннями, здійснення "дозорного" епідеміологічного нагляду і
обстежень у кабінетах довіри).
Тестування на ВIЛ/СНIД інших категорій населення повинне
проводитися за рахунок місцевих бюджетів та кошти організацій,
підприємств, установ, відомств і фізичних осіб.
1. Забезпечити лабораторії діагностики ВIЛ/СНIДу необхідною
кількістю тест-систем для імуноферментного аналізу, здійснювати
постійний контроль за дотриманням умов їх транспортування і
збереження на етапі доставки від виробника до споживача.
рНаціональний комітет.
1995 - 1997 роки
2. Забезпечити експериментальне виробництво вітчизняних
тест-систем для обстеження на ВIЛ-інфекцію і відповідного
лабораторного обладнання.
рНаціональний комітет, МОЗ, Національна академія наук,
рДержкоммедбіопром.
1995 - 1997 роки
3. Розробити і реалізувати програму гарантування якості
діагностики ВIЛ-інфекції, організувати комп'ютерне забезпечення її
виконання. Підготувати відповідно до цієї програми
лікарів-лаборантів.
рНаціональний комітет, Національна референс-лабораторія
діагностики ВIЛ-інфекції.
1995 рік
4. Створити та систематично поповнювати панель сироваток
крові для проведення внутрішнього і зовнішнього контролю якості
діагностики ВIЛ-інфекції за методом імуноферментного аналізу.
рНаціональний комітет, рНаціональна референс-лабораторія
діагностики ВIЛ-інфекції.
1995 - 1997 роки
5. Проводити експертизу всіх видів і типів діагностичних
тест-систем для обстеження на ВIЛ-інфекцію, з метою визначення
можливості їх практичного використання в Україні.
рНаціональна референс-лабораторія діагностики ВIЛ-інфекції,
рКиївський НДI гематології та переливання крові.
1995 - 1997 роки
5. ДIАГНОСТИКА, ЛIКУВАННЯ ТА ДИСПАНСЕРИЗАЦIЯ
Головною організацією з клінічної діагностики, стаціонарної
та позалікарняної допомоги особам, хворим на ВIЛ/СНIД, є
Український центр профілактики та боротьби зі СНIДом. Лікувальні
заклади на місцях здійснюють поточний профілактичний нагляд
(диспансеризацію) за ВIЛ-інфікованими і хворими на СНIД, надають
їм необхідну медичну та консультаційну допомогу.
Для організації і надання спеціалізованої допомоги
ВIЛ-інфікованим і хворим на СНIД у разі виникнення у них
хірургічної, акушерсько-гінекологічної, стоматологічної або іншої
патології спеціалізованими бригадами фахівців у виділених для
цього територіальних лікувальних закладах необхідно:
1. Створити у спеціально визначених лікувальних закладах
належні умови для надання ВIЛ-інфікованим і хворим на СНIД
спеціалізованої медичної допомоги.
рМОЗ, облвиконкоми, Київський і Севастопольський міськвиконкоми.
1995 рік.
2. Забезпечити науково-методичну і практичну підготовку з
питань діагностики, лікування та диспансеризації хворих на
ВIЛ/СНIД фахівців спеціалізованих бригад і спеціально визначених
лікувальних закладів.
рНаціональний комітет, МОЗ.
1995 - 1997 роки
3. Разом із ВООЗ розробити і здійснити цільову підготовку
лікарів Українського центру профілактики та боротьби зі СНIДом,
Донецького, Одеського обласних, Дніпропетровського, Запорізького
міських, Кримського республіканського центрів профілактики і
боротьби зі СНIДом на базі провідних наукових центрів Європи з
питань діагностики та лікування ВIЛ-інфікованих і хворих на СНIД.
рНаціональний комітет, МОЗ.
1995 - 1996 роки
4. Забезпечити участь представників України в міжнародних
семінарах з питань діагностики та лікування ВIЛ/СНIДу, що
плануються та фінансуються ВООЗ.
рНаціональний комітет, рМОЗ.
1995 - 1997 роки
5. Створити клініко-диспансерний підрозділ Національного
інституту СНIДу.
рНаціональний комітет, Київський міськвиконком.
1995 - 1997 роки
6. Вжити заходів до задоволення потреби України в препаратах
для лікування ВIЛ-інфікованих і хворих на СНIД.
рНаціональний комітет, МОЗ.
1995 - 1997 роки
7. Організувати щорічне санаторно-курортне оздоровлення
ВIЛ-інфікованих дітей.
рНаціональний комітет, МОЗ, облвиконкоми,
рКиївськийрміськвиконком.
1995 - 1997 роки
рIII. ПРАВОВI ТА СОЦIАЛЬНI ПРОБЛЕМИ рВIЛ/СНIДу
1. рПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦIОНАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
Державна політика України у сфері профілактики та контролю
за ВIЛ-інфекцією повинна узгоджуватись з міжнародними актами з
прав людини і рекомендаціями ВООЗ, бути епідемічно виправданою та
медично доцільною. Головний напрям удосконалення законодавства
повинен полягати у відході від політики примусового обстеження
певних груп населення і впровадження тестування за умови одержання
попередньої інформованої усвідомленої згоди при дотриманні
конфіденційності, а також зміні біомедичної спрямованості програм
боротьби із СНIДом на профілактичну.
З метою правового забезпечення Національної програми
необхідно:
1. Подати на розгляд Верховної Ради України законопроект
"Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про запобігання
захворюванню на СНIД та соціальний захист населення", в якому
передбачити скасування примусового обстеження іноземних громадян,
а також певних груп населення (окрім наркоманів, що вводять
наркотичні речовини шляхом ін'єкцій, та проституток, визнаних
такими у встановленому законом порядку), запровадження
добровільного обстеження за умови одержання попередньої
інформованої усвідомленої згоди та посилення соціального захисту
громадян України, ВIЛ-інфікованих і хворих на СНIД.
рНаціональний комітет, рМОЗ, Мінюст.
рЛютий 1995 року.
2. Для виявлення зараження ВIЛ, статистичного обліку
ВIЛ-інфікованих, їх медичного обстеження та профілактичного
нагляду внести відповідні зміни та доповнення до Правил медичного
огляду, що передбачатимуть:
удосконалення системи обстеження громадян України на СНIД;
створення системи реєстрації ВIЛ-інфікованих і хворих на
СНIД при безумовній конфіденційності інформації, регламентацію
порядку та режиму конфіденційності;
запобігання дискримінації ВIЛ-інфікованих і хворих на СНIД з
боку держави та суспільства;
встановлення порядку добровільного обстеження осіб на
наявність ВIЛ-інфекції за умови одержання попередньої інформованої
усвідомленої згоди.
рНаціональний комітет, Мінюст, МОЗ.
1995 рік
3. Розробити нормативні акти з питань:
безпеки донорської крові, біологічних рідин і тканин,
експорту-імпорту крові та інших трансплантантів.
рНаціональний комітет, рМОЗ, Мінюст.
1995 - 1996 роки
4. Вивчити світову практику правового забезпечення
профілактики ВIЛ/СНIДу серед наркоманів.
Національний комітет, Мінюст, Національна координаційна рада
боротьби з наркоманією при Кабінеті Міністрів України.
1995 рік.
2. СОЦIАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ВIЛ-IНФIКОВАНИХ, ХВОРИХ НА СНIД
ТА ОСIБ, ЩО НАДАЮТЬ ЇМ КОНСУЛЬТАЦIЙНУ I МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ
СНIД як інфекційне захворювання, для запобігання та
лікування якого немає вакцин та ефективних ліків, викликає
відчуття страху в суспільстві. Оскільки перша хвиля епідемії
вразила групи населення, яким властивий спосіб поведінки, що не
схвалюється суспільством, ВIЛ-інфіковані особи стали об'єктом
остракізму, а СНIД - хворобою, що пов'язана з порушенням соціально
прийнятих норм. Відсутність необхідної та адекватної інформації
щодо шляхів передачі вірусу СНIДу і засобів запобігання
інфікуванню викликає реакцію відчуження хворих на СНIД,
з'являються вимоги ізолювати та покарати цих людей. Це призводить
до того, що ВIЛ-інфіковані нерідко позбавляються підтримки та
допомоги суспільства саме тоді, коли вони її найбільше
потребують.
З метою соціальної адаптації ВIЛ-інфікованих і хворих на
СНIД необхідно:
1. Організувати підготовку медичного персоналу, передусім
інфекційних лікарень, шкіряно-венерологічних та наркологічних
диспансерів, психіатричних клінік, для надання психосоціальної
допомоги ВIЛ-інфікованим і хворим на СНIД.
рНаціональний комітет, МОЗ, Міносвіти.
1995 - 1996 роки
2. Створити та забезпечити діяльність служб психосоціальної
допомоги ВIЛ-інфікованим, хворим на СНIД та їх близьким.
Національний комітет, МОЗ, облвиконкоми, Київський і Севас-
топольський міськвиконкоми.
1995 - 1997 роки
3. Створити Центр психосоціальної реабілітації та адаптації
ВIЛ-інфікованих як підрозділ Національного інституту СНIДу.
рНаціональний комітет, Київський міськвиконком.
1995 рік
4. Організувати притулки для соціально невлаштованих
ВIЛ-інфікованих осіб, що не мають певного місця проживання, в
мм. Києві та Одесі.
рНаціональний комітет, Київський міськвиконком,
рОдеськийроблвиконком і міськвиконком.
1995 - 1996 роки
5. Сприяти діяльності неурядових організацій, що мають на
меті надання допомоги ВIЛ-інфікованим і хворим на СНIД.
рНаціональний комітет.
1995 - 1997 роки
6. Створити умови та забезпечити перекваліфікацію і
раціональне працевлаштування ВIЛ-інфікованих і хворих на СНIД, які
не можуть продовжувати свою професійну діяльність у зв'язку із
зараженням ВIЛ.
рНаціональний комітет, МОЗ, Мінсоцзахист, Мінюст,
рМінмолодьспорт, Мінпраці.
1995 - 1996 роки
7. Розробити та реалізувати програму психосоціальної
реабілітації осіб, які надають консультаційну та медичну допомогу
ВIЛ-інфікованим і хворим на СНIД.
рНаціональний комітет.
1995 - 1996 роки
рIV. НАУКОВIрАСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ВIЛ/СНIДу
Досвід боротьби із ВIЛ/СНIДом в усьому світі засвідчив
неможливість зупинити пандемію та вилікувати хворих на ВIЛ/СНIД
існуючими методами. Контроль за ВIЛ-інфекцією, СНIДом та
СНIД-асоційованими хворобами стане можливим лише після винайдення
радикальних засобів профілактики і лікування.
Пріоритетними для України є такі наукові напрями:
вивчення регіональних штамів ВIЛ і ВIЛ-подібних патогенів,
виділення та оцінка спрямованості їх мінливості, розроблення на
цій основі прогнозу епідемічної ситуації;
розроблення нових засобів профілактики, діагностики та
лікування ВIЛ/СНIДу з урахуванням даних про регіональні штами ВIЛ
і ВIЛ-подібні патогени;
вивчення особливостей патогенезу клінічних проявів СНIДу в
умовах екологічного неблагополуччя.
З метою наукового обгрунтування подальших заходів
профілактики ВIЛ/СНIДу необхідно:
1. Розпочати вивчення первинних етіологічних агентів
ВIЛ/СНIДу.
Для цього слід налагодити збір та обробку біологічного
матеріалу на місцях та досконале вивчення його в базових
лабораторіях, забезпечити проведення зазначених робіт необхідним
обладнанням та реагентами.
рНаціональний комітет, МОЗ, Національна академія наук.
1995 - 1997 роки
2. Щорічно проводити науково-звітні конференції за
результатами робіт, які будуть фінансуватися за рахунок коштів, що
виділятимуться на реалізацію цієї Програми.
рНаціональний комітет.
1995 - 1997 роки
3. Щорічно проводити конкурси на кращі наукові проекти з
пріоритетних напрямів.
рНаціональний комітет.
1995 - 1997 роки
4. Забезпечити впровадження результатів наукових розробок в
практику охорони здоров'я та виробництво.
рНаціональний комітет, МОЗ, Національна академія наук.
1995 - 1997 роки
5. Сприяти участі представників України в міжнародних
наукових форумах з проблем СНIДу.
рНаціональний комітет, МОЗ.
1995 - 1997 роки
6. Створити науковий центр Національного інституту СНIДу.
рНаціональний комітет, Національна академія наук, МОЗ.
1995 - 1997 роки
рV. IНФОРМАЦIЙНО -рОСВIТНI ЗАХОДИ
У зв'язку з відсутністю на сьогодні ефективних засобів
лікування і профілактики ВIЛ/СНIДу уповільнити поширення інфекції
може тільки широке інформування населення про це захворювання,
пропаганда здорового способу життя та безпечного сексу. Відповідні
інформаційні та освітні програми будуть ефективними за умови їх
пристосування до різних вікових і соціальних груп населення.
1. Iнформування населення з питань профілактики ВIЛ/СНIДу
1. Забезпечити випуск щомісячної 30-хвилинної телепрограми
на Українському телебаченні під назвою "Шанс на життя".
рНаціональний комітет, рДержтелерадіо.
1995 - 1997 роки
2. Організувати підготовку на Українському радіо щомісячної
передачі "Пряма лінія".
рНаціональний комітет, рМОЗ, рМВС, рМіносвіти, Мінмолодьспорт,
рДержтелерадіо.
1995 - 1997 роки
3. Організувати створення кіно- та відеоматеріалів,
слайд-фільмів з проблем ВIЛ/СНIДу та забезпечити їх розміщення у
програмах державного, комерційного і регіонального телебачення.
рНаціональний комітет, рМОЗ, Міносвіти,
рДержтелерадіо.
1995 - 1997 роки
4. Організувати випуск спеціальних інформаційно-освітніх
програм на Українському радіо.
рНаціональний комітет, рМОЗ, Міносвіти, рМВС,
рМінмолодьспорт, рДержтелерадіо.
1995 - 1997 роки
5. Забезпечити постійне інформування населення з проблеми
ВIЛ/СНIДу через газету "Ваше здоров'я", інші друковані видання, у
тому числі періодичні.
рНаціональний комітет, Міністерство у справах преси та
рінформації, МОЗ.
1995 - 1997 роки
6. Проводити семінари-навчання для журналістів з питань
пропаганди профілактики та боротьби з ВIЛ/СНIДом.
рНаціональний комітет, Спілка журналістів, МОЗ.
1995 - 1997 роки
7. Організувати щорічні всеукраїнські конкурси серед
журналістів на краще висвітлення питань пропаганди профілактики
ВIЛ-інфекції в засобах масової інформації.
рНаціональний комітет, Спілка журналістів.
1995 - 1997 роки
8. Забезпечити проведення Всесвітнього дня боротьби зі
СНIДом.
рНаціональний комітет, рМОЗ, Міносвіти, рМінмолодьспорт.
1995 - 1997 роки
9. Сприяти діяльності неурядових організацій, що займаються
пропагандою профілактики захворювання на ВIЛ/СНIД.
рНаціональний комітет.
1995 - 1997 роки
2. Iнформування учнівської молоді про шляхи передачі
рта заходи профілактики рВIЛ/СНIДу
1. Включити до програм середніх, загальноосвітніх,
професійних, середніх спеціальних та вищих навчальних закладів
питання профілактики ВIЛ/СНIДу.
рНаціональний комітет, рМОЗ, рМіносвіти.
1995 рік
2. Підготувати та видати масовим тиражем для школярів
різного віку матеріали з питань ВIЛ/СНIДу, шляхів передачі
інфекції та профілактики цього захворювання.
Національний комітет, Міносвіти, Міністерство у справах
преси та інформації.
1995 - 1997 роки.
3. Включити до програм медико-педагогічного навчання батьків
і педагогів питання профілактики ВIЛ/СНIДу.
рНаціональний комітет, рМіносвіти, Мінмолодьспорт.
1995 рік
3. Санітарно-освітня робота у виправно-трудових установах
1. Здійснити цільову підготовку персоналу виправно-трудових
установ з питань профілактики ВIЛ/СНIДу.
рНаціональний комітет, рМВС, МОЗ.
1995 - 1997 роки
2. Організувати систематичне інформування осіб, які
відбувають покарання у виправно-трудових установах, про шляхи і
фактори передачі ВIЛ-інфекції, ризик зараження при гомосексуальних
статевих контактах, парентеральній наркоманії, нанесенні
татуїровок, а також про заходи щодо запобігання зараженню ВIЛ.
рНаціональний комітет, рМОЗ, МВС.
1995 - 1997 роки
4. Навчання осіб, які належать до груп підвищеного та
рпрофесійного ризику, і ВIЛ-інфікованих
1. Розробити та впровадити навчальні модулі, програми
інформування осіб, які належать до груп підвищеного та професійного
ризику.
рНаціональний комітет, рМОЗ, МВС, Мінмолодьспорт.
1995 - 1997 роки
2. Забезпечити інформування ВIЛ-інфікованих осіб з питань
безпечного сексу.
рНаціональний комітет, рМОЗ.
1995 - 1997 роки
3. Підготувати і видати для ВIЛ-інфікованих серію друкованих
матеріалів про здоровий спосіб життя.
Національний комітет, МОЗ, Міністерство у справах преси та
інформації.
1995 - 1997 роки.
5. Проведення соціологічних досліджень
Розробити систему збирання й аналізу інформації для
визначення ефективності різних форм і методів пропаганди
профілактики ВIЛ/СНIДу.
рНаціональний комітет, Iнститут соціології Національної
ракадемії наук.
1995 - 1996 роки
рVI. рУПРАВЛIННЯ ТА МЕХАНIЗМ РЕАЛIЗАЦIЇ НАЦIОНАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
Ефективність реалізації цієї Національної програми значною
мірою буде залежати від координації та узгодження всіх заходів
профілактики СНIДу в Україні, їх фінансування в необхідних
обсягах.
Безпосередня реалізація Програми здійснюватиметься існуючими
та створюваними службами профілактики СНIДу,
санітарно-епідеміологічними і медичними закладами, науковими та
іншими установами.
Контроль та координація заходів профілактики СНIДу на місцях
здійснюватиметься згідно із статтею 3 Закону України "Про
запобігання захворюванню на СНIД та соціальний захист населення"
( 1972-12 ) регіональними комітетами боротьби із захворюванням на
СНIД.
Міжнародне співробітництво повинне налагоджуватися з ВООЗ,
ООН та іншими міжнародними організаціями у рамках Глобальної
програми зі СНIДу і Програми Розвитку ООН (UNDP).
