ГОЛОВНА ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА ІНСПЕКЦІЯ УКРАЇНИ
N 10-214/10-3992 від 04.10.94
м.Київ
vd941004 vn10-214/10-3992
Державним податковим інспекціям
по Республіці Крим, областях,
мм.Києву і Севастополю
Про оподаткування тимчасових та
сезонних робітників і службовців
У зв'язку із чисельними запитами щодо оподаткування доходів
громадян, які виконують сільськогосподарські та будівельні роботи
в сільській місцевості тимчасово або сезонно, Головна державна
податкова інспекція України роз'яснює.
Відповідно до п."п" статті 5 Декрету Кабінету Міністрів
України від 26 грудня 1992 р. N 13-92 ( 13-92 ) "Про прибутковий
податок з громадян" в редакції Закону України від 1 липня 1993 р.
"Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів
України" ( 3355-12 ) суми доходів осіб, які виконують
сільськогосподарські та будівельні роботи в сільській місцевості
тимчасово або сезонно не включаються до сукупного оподатковуваного
доходу.
Пільги по прибутковому податку вказаним категоріям громадян
надаються по доходах, отриманих за роботу, виконану починаючи з
липня 1993 р., тобто з дня опублікування Закону України "Про
внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України"
( 3355-12 ).
При вирішенні питання пільгового оподаткування необхідно
керуватися Указами Президії Верховної Ради СРСР від 24 вересня
1974 р. "Про умови праці тимчасових робітників і службовців"
( v0311400-74 ) і "Про умови праці робітників і службовців,
зайнятих на сезонних роботах" ( v0310400-74 ), які не втратили
чинність.
У відповідності з названими нормативними актами тимчасовими
робітниками і службовцями, тобто тими, на яких розповсюджується
дія зазначеного пункту Декрету, є робітники і службовці, прийняті
на роботу на строк до двох місяців, а для заміни тимчасово
відсутніх робітників, за якими зберігається їх місце роботи
(посада) - до чотирьох місяців. З працівниками, що приймаються на
тимчасову роботу, заключається трудовий договір. Згідно статті 21
Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) трудовим договором
вважається угода між працівником і власником підприємства, за якою
працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену угодою, з
виконанням внутрішнього трудового розпорядку, а власник
зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і
забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи,
передбачені законодавством про працю, колективним договором і
угодою сторін. Особи, що приймаються на роботу тимчасово, повинні
бути попереджені про це при заключенні трудового договору. В
наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу вказується, що
даний робітник приймається на тимчасову роботу і на який строк.
Трудовий договір вважається продовженим на невизначений
строк, коли тимчасовий робітник чи службовець пропрацював більше
строку, вказаного раніше і ні одна із сторін не потребувала
припинення трудових відносин, а також коли тимчасовий робітник або
службовець знову прийнятий на роботу на теж підприємство, установу
чи організацію після перерви, що не перевищує одного тижня, якщо
при цьому строк його роботи до і після перерви в загальній
кількості відповідно перевищував два чи чотири місяці. У вказаних
випадках робітники чи службовці не вважаються тимчасовими з дня
початкового заключення трудового договору.
Сезонними признаються роботи, які в силу природних та
кліматичних умов виконуються не повний рік, а протягом певного
періоду (сезону), що не перевищує шести місяців. В наказі
(розпорядженні) про прийом на таку роботу повинно бути вказано, що
даний робітник приймається на сезонну роботу і про це він повинен
бути попереджений при заключенні трудового договору.
При прийнятті на сезонну роботу з працівниками також
укладається трудовий договір, який може бути заключений на строк,
що не перевищує тривалості сезону. При цьому, на таких осіб
розповсюджуються умови та правила, передбачені колективним
договором згідно з Кодексом законів про працю України ( 322-08 )
(тривалість робочого часу, часу відпочинку, оплати праці,
матеріального стимулювання, охорони праці тощо).
Дія Указу "Про умови праці робітників і службовців, зайнятих
на сезонних роботах" ( v0310400-74 ) не розповсюджується на
робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах в лісовій
промисловості і лісовому господарстві.
Крім того, при наданні пільг слід мати на увазі, що сільською
місцевістю слід вважати сільські населені пункти, які перебувають
у віданні сільських Рад народних депутатів (ст.65 Земельного
кодексу України ( 561-12 ).
Просимо зазначене довести до підвідомчих податкових інспекцій
для використання в практичний роботі.
Перший заступник начальника О.І.Шитря
