Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом у тому разі, коли на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем

    СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
                            13.07.1994
 
                             (Витяг)
     І. звернулася  з  позовом  до  Ж.  про   визнання   недійсним
свідоцтва  про  право  на  спадщину  і договору дарування на жилий
будинок у м. Макарівці Харківської області.
     Позивачка вказувала,  що 12 квітня 1957 р.  її дід та баба К.
купили 3/5 частини даного будинку у подружжя М., однак нотаріально
договір купівлі-продажу не оформили.  Посилаючись на те,  що умови
договору   купівлі-продажу   були  сторонами  виконані,  позивачка
просила визнати на підставі ч. 2 ст. 47 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) цей договір дійсним, визнати за нею право власності на
3/5  частини  будинку в порядку спадкування за законом і визнати в
цій частині видане Ж. свідоцтво про право спадкування на будинок і
укладений нею з Ж. договір дарування будинку недійсним.
     Справа розглядалась  судами  неодноразово.  Рішенням  судової
колегії  в  цивільних  справах  Харківського обласного суду від 15
квітня 1994  р.  позов  було  задоволено  і  продовжено  строк  на
прийняття  спадщини  І.  після  смерті її баби К.,  яка померла 17
грудня 1988 р.
     У поданій Ж.  касаційній скарзі  вона  просила  скасувати  це
рішення як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального і
процесуального права.
     Судова колегія в цивільних справах  Верховного  Суду  України
визнала,  що  касаційна  скарга  підлягає  задоволенню,  а рішення
судової колегії обласного суду скасуванню з таких підстав.
     Постановлюючи рішення, судова колегія обласного суду виходила
з того,  що спадкоємицею після смерті К. є її онука - позивачка І.
З таким висновком погодитися не можна. Із матеріалів справи видно,
що К.,  яка є бабою І.,  померла 27 грудня 1988 р.  Її дочка Р.  -
мати   позивачки   І.  -  рішенням  Золочівського  районного  суду
Харківської області від 31 липня 1990 р.  оголошена померлою. Днем
смерті  Р.  відповідно  до  ст.  21 Цивільного кодексу ( 1540-06 )
вважається  день  набрання  законної  сили   рішенням   суду   про
оголошення її померлою.
     Згідно з  ч.  2  ст.  529  цього  Кодексу ( 1540-06 ) онуки і
правнуки спадкодавця  є  спадкоємцями  за  законом,  якщо  на  час
відкриття  спадщини  немає  в живих того з їх батьків,  хто був би
спадкоємцем.  Судом же встановлено,  що  на  час  смерті  К.  мати
позивачки  Р.  ще  не  була  оголошена  померлою  і  тому право на
спадщину І. є похідним від права Р. на спадщину після смерті К.
     Для того,  щоб  стати  правонаступником  у  майнових   правах
спадкодавця,   необхідно,   щоб   спадкоємець   прийняв   спадщину
відповідно до ст.  549 Цивільного кодексу (  1540-06  ).  Оскільки
право І.  на спадщину є похідним від права її матері Р., суду слід
було перевірити, чи прийняла Р. спадщину після смерті своєї матері
К., і навести докази, які б свідчили про це.
     На порушення  вимог  статей 15,  30 ЦПК ( 1501-06 ) зазначені
питання судом належним чином не з'ясовані.
     Виходячи з наведеного,  рішення судової колегії  Харківського
обласного суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
 
 "Бюлетень законодавства   і  юридичної  практики  України",  N  3
(частина 2), 1995 р.