Згідно зі ст. 443 Цивільного кодексу шкода, заподіяна внаслідок незаконного вирішення судом справи, відшкодовується у випадках і в порядку, встановлених законом. Законом не передбачено розгляд в судовому порядку вимог про відшкодування шкоди, пов"яза...

                СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
                            13.07.1994
 
                             (Витяг)
     Т. звернувся в суд з позовом до Світловодського міського суду
Кіровоградської області і  управління  юстиції  цієї  області  про
відшкодування  моральної шкоди.  Свої позовні вимоги обгрунтовував
тим,  що Світловодський міський суд тривалий час не розглядає його
скарги  на  дії адміністративних органів,  подані ним 5 жовтня і 9
листопада 1993 р.,  а управління юстиції не вжило належних заходів
до  усунення  тяганини  за  його  скаргою,  направленою  на адресу
начальника управління юстиції 7 січня 1994  р.,  що  завдало  йому
моральної шкоди.
     Ухвалою судді  Кіровоградського  обласного  суду від 5 квітня
1994 р.  у прийнятті позовної заяви відмовлено.  На цю  ухвалу  Т.
подав скаргу, посилаючись на те, що такі спори підлягають судовому
розгляду.
     Судова колегія Верховного Суду  України  знайшла,  що  скарга
задоволенню не підлягає з таких підстав.
     Статтею 440-1  Цивільного  кодексу ( 1540-06 ) визначено,  що
моральна шкода,  заподіяна громадянину  або  організації  діяннями
іншої  особи,  яка  порушила  їх  законні  права,  відшкодовується
особою, яка заподіяла шкоду.
     Однак правило ст.  443 цього Кодексу ( 1540-06 ) дію згаданої
статті  обмежує  тим,  що  суди  можуть  нести відповідальність за
шкоду,  заподіяну  громадянину,  тільки  у  певних  випадках  і  в
порядку, встановлених законом.
     Тому не  можна не погодитись з висновком судді обласного суду
в ухвалі,  який вважав,  що чинним законодавством  не  передбачено
відшкодування  моральної  шкоди  судами  і управліннями юстиції за
дії,  про які йдеться у позовній заяві,  і що це не давало підстав
приймати  позовну  заяву  Т.  для  розгляду  в  порядку цивільного
судочинства.
 
 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
 N 3 (частина 2), 1995 р.