При укладенні угоди, що потребує нотаріального посвідчення, під відкладальною умовою, правила ч. 2 ст. 47 Цивільного кодексу про те, що на вимогу строни, яка повністю або частково виконала цю угоду, в разі ухилення другої сторони від її нотаріального...

               ПРЕЗИДІЯ ПОЛТАВСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
                        П О С Т А Н О В А
 
 від 25.09.93
 
 
 
                                                           (Витяг)
 
     Г. звернувся  в  суд  з  позовом  до  колгоспу  смт  Котельва
Полтавської області про визнання укладеним договір купівлі-продажу
жилого будинку.  Він зазначав, що з 1979 р. працював у відповідача
механізатором і є членом колгоспу. У 1984 р. йому на сім'ю з трьох
осіб колгосп надав жилий будинок,  стосовно якого в лютому 1987 р.
він уклав з колгоспом договір про його купівлю-продаж з умовою, що
останній  набере  чинності  після  відпрацювання ним в колгоспі 10
років та сплати його вартості зі знижкою на 20 %. У лютому 1991 р.
він  повністю  виплатив  вартість  будинку  і  мав  стаж  роботи в
колгоспі більше 10-ти  років.  Оскільки  колгосп  взятих  на  себе
зобов'язань не виконував і оформити договір в нотаріальній конторі
відмовився, Г. просив його позов задовольнити.
     Справа судами розглядалась неодноразово.
     Останнім рішенням Диканьського районного народного  суду  від
30  грудня  1992  р.,  залишеним без зміни ухвалою судової колегії
Полтавського обласного  суду  від  28  січня  1993  р.,  позов  Г.
задоволено.
     У протесті першого заступника Голови Верховного Суду  України
ставилось  питання  про  скасування  судових рішень та направлення
справи на новий розгляд.  Протест  підлягав  задоволенню  з  таких
підстав.
     Задовольняючи позов, народний суд, з яким погодилась і судова
колегія  обласного  суду,  виходив  з  того,  що  в лютому 1987 р.
сторони   досягли   згоди   з   усіх   істотних   умов    договору
купівлі-продажу будинку, позивач їх виконав і тому в силу ч. 2 ст.
47 Цивільного кодексу (  1540-06  )  такий  договір  слід  визнати
укладеним.  Однак,  з  такими  висновками  повністю  погодитись не
можна.
     За правилами  ст.  153 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) договір
вважається укладеним з моменту досягнення між  сторонами  згоди  з
усіх  істотних  умов.  Однак,  договір купівлі-продажу, як одна із
угод,  може укладатись згідно з ст.  61 Цивільного кодексу  і  під
умовою - відкладальною чи скасувальною.
     Заперечуючи проти  позову,  колгосп посилався саме на те,  що
обов'язковими умовами набрання чинності угодою про  купівлю-продаж
будинку були не лише оплата вартості будинку,  а й відпрацювання в
колгоспі  10-ти  років  після  досягнення  згоди   та   оформлення
документів.  В  обгрунтування  цих  доводів  колгосп  посилався на
рішення зборів уповноважених членів колгоспу від 5 серпня 1986 р.,
які затвердили саме такі умови, на яких, крім позивача, погодились
викупити будинки ще 58 колгоспників і які до цього часу  цих  умов
дотримувалися. Суд,  в порушення вимог ст. 40 ЦПК ( 1501-06 ), цих
доводів  ретельно не перевірив і в основу рішення поклав лише одне
зобов'язання від 5 лютого 1987 р.  про сплату протягом 10-ти років
вартості будинку, що не можна визнати угодою.
     Проте в справі є і до скарги в порядку нагляду додана архівна
довідка про рішення зборів уповноважених  членів  колгоспу  від  6
серпня 1986 р.  про те, що колгоспники, які купували жилі будинки,
зобов'язані відпрацювати в колгоспі не менше 10-ти  років  з  часу
оформлення  договору на його купівлю.  Цим документам суд належної
оцінки не дав і не  перевірив,  чи  дійсно  угода  купівлі-продажу
будинку між сторонами була укладена під відкладальною умовою.
     З врахуванням  наведеного,  президія  Полтавського  обласного
суду  скасувала  судові  рішення,  а  справу  направила  на  новий
розгляд.
 
 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
 N 2, 1995 р.