Після повної сплати членом житлово-будівельного кооперативу пайових внесків за надану йому квартиру у будинку цього кооперативу правила ст. 143 Житлового кодексу про примусовий обмін жилого приміщення не застосовуються

           ПРЕЗИДІЯ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
                        П О С Т А Н О В А
                             13.08.93
 
                             (Витяг)
     Г.С. пред'явила позов до І.С.  про  поділ  паю  і  примусовий
обмін   квартири.   Позивачка   вказувала,  що  під  час  шлюбу  з
відповідачем на їх сім'ю з  трьох  осіб  була  надана  трикімнатна
квартира в м. Івано-Франківську, що належала ЖБК-15, в члени якого
був прийнятий І.С.  Під час спільного  проживання  з  відповідачем
вони внесли в ЖБК 4366 крб. З врахуванням інтересів неповнолітньої
дитини позивачка просила визнати за нею право  на  пай  в  розмірі
3000 крб.
     Посилаючись також на те,  що відповідач чинить їй перешкоди в
користуванні квартирою,  позивачка просила провести її  примусовий
обмін  і  за  запропонованим нею варіантом обміну виселити І.С.  в
однокімнатну квартиру по вул.  Веселова,  а вона  разом  з  дочкою
поселиться в однокімнатну квартиру по вул. Об'їзній.
     Рішенням суду  м.  Івано-Франківська  від  10 лютого 1993 р.,
залишеним без зміни ухвалою  судової  колегії  Івано-Франківського
обласного суду від 16 березня 1993 р., позов задоволено.
     У протесті  першого заступника Голови Верховного Суду України
ставилося питання про скасування судових рішень.  Протест підлягав
задоволенню з таких підстав.  Постановляючи рішення, суд виходив з
того,  що за варіантом обміну квартири, запропонованим позивачкою,
житлові  інтереси відповідача не порушуються.  З такими висновками
погодилась і судова колегія обласного суду,  залишаючи рішення без
зміни. Проте з даним висновком погодитись не можна.
     Згідно з   статтями   15,  16  Закону  УРСР  "Про  власність"
( 697-12  )   член   житлового,   житлово-будівельного,   дачного,
гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс
свій пайовий внесок,  набуває права на це майно.  Громадянин, який
став  власником  цього майна,  має право розпорядитись ним на свій
розсуд:  продавати,  обмінювати,  здавати в оренду,  укладати інші
угоди,  не  заборонені  законом.  Майно,  нажите  подружжям за час
шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.
     З матеріалів справи вбачається,  що членом ЖБК був І.С., який
за станом на 13 лютого 1992 р. повністю виплатив пайовий внесок за
спірну квартиру, і на неї в зв'язку з цим виникло право власності.
     За таких обставин,  при вирішенні спору про примусовий  обмін
спірної  квартири,  суд  повинен  був керуватись,  насамперед,  не
нормами ЖК ( 5464-10 ), а Законом УРСР "Про власність" ( 697-12 ),
виходячи  з  якого  належало  вирішити питання про обгрунтованість
позовних вимог.
     Виходячи з цього, президія Івано-Франківського обласного суду
визнала,  що судові рішення  підлягають  скасуванню,  а  справа  -
направленню на новий судовий розгляд.
 
 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
 N 2, 1995 р.