Поділ квартири у будинку житлово-будівельного кооперативу між учасниками спільної власності може бути проведено за умови можливості виділу кожній з сторін відокремленого жилого приміщення з окремим виходом, в тому числі з проведенням відповідного пер...

                ПРЕЗИДІЯ КИЇВСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
                        П О С Т А Н О В А
                             12.08.93
 
                             (Витяг)
     К.В. пред'явила позов до О.В.  про поділ паю і квартири. Вона
зазначала,  що з 1984 р.  перебувала в  шлюбі  з  відповідачем.  У
жовтні 1987 р.  їм було надано трикімнатну кооперативну квартиру в
м.  Брянці  в  будинку  ЖБК  "Восход".  Членом   кооперативу   був
відповідач.  Посилаючись  на  те,  що  у  квітні  1992 р.  їх шлюб
розірвано,  пай за квартиру повністю виплачено,  позивачка просила
поділити пай і квартиру.
     Рішенням Києво-Святошинського  районного  народного  суду від
5 червня 1992 р.  позов задоволено. Визнано право за позивачкою на
пай в  сумі  6200  крб.  та  в  квартирі  жилі  приміщення  площею
16,58 кв.м і 11,9 кв.м,  а за відповідачем визнано право власності
на пай  в  сумі  3389  крб.  і  кімнату  площею 10 кв.м.  Всі інші
приміщення залишені в спільному користуванні сторін.
     В касаційному порядку справа не розглядалась.
     У протесті першого заступника Голови Верховного Суду  України
ставилося  питання  про скасування рішення суду.  Протест підлягав
задоволенню з таких підстав.
     Задовольняючи позов,  суд  виходив  з   того,   що   вартість
кооперативної квартири загальною площею 63,8 кв.м - 9590 крб.,  за
час шлюбу сторони погасили  кредит  в  сумі  2264  крб.,  особисто
відповідач сплатив перший внесок 1132 крб. і 469 крб., а позивачка
в 1992 р.  сплатила 5457 крб.  та що квартира  підлягає  поділу  з
врахуванням  часток  кожного  в  паї.  Проте такі висновки суду не
можна визнати правильними.  Згідно з ст.  15 Закону  України  "Про
власність" ( 697-12 ), член житлово-будівельного кооперативу, який
повністю вніс свій  пайовий  внесок  за  квартиру,  набуває  права
власності  на  це  жиле  приміщення.  Задовольняючи позов,  суд не
з'ясував,  що  є  предметом  спору:  пай  в   житлово-будівельному
кооперативі чи квартира,  яка є об'єктом власності. Визнаючи право
власності на пай і на жилі приміщення  в  кооперативній  квартирі,
суд  не  звернув  уваги  на  те,  що  спір  про право на пай в ЖБК
вирішується,  якщо він повністю не  виплачений,  а  після  повного
внесення пайового внеску об'єктом власності в ЖБК стає квартира.
     Однак, чи повністю внесений пайовий внесок, суд не встановив.
В матеріалах справи є квитанція про сплату  позивачкою  кредиту  в
сумі  5457  крб.,  яка  невідомо  ким видана,  без дати і ніким не
завірена.  В довідці ЖБК від 17 квітня 1992 р.  зазначено,  що  за
станом на 1 квітня 1992 р.  відповідачем сплачено кредит 469 крб.,
а залишок кредиту складає 5457 крб.
     Зазначені документи суд не дослідив і не з'ясував, коли і ким
були  внесені  пайові  внески,  чи  могла  позивачка  за  статутом
кооперативу "Восход" сплатити пайові внески за члена  кооперативу,
чи була   на   це   згода   відповідача,  та  чи  не  оспорює  він
правомірність внесення нею всього залишку пайового внеску, в якому
розмірі   внесено  перший  пайовий  внесок,  хоча  з'ясування  цих
обставин має значення  для  визначення  розміру  часток  сторін  у
власності.
     При задоволенні позову про поділ квартири суд не з'ясував, чи
може бути виділено кожній із сторін відокремлене жиле приміщення з
окремим  входом,  в тому числі шляхом переобладнання квартири,  за
наявності відповідного дозволу. При відсутності цих умов за заявою
заінтересованої   сторони  судом  може  бути  встановлено  порядок
користування жилим приміщенням. При цьому суд не зазначив і розмір
часток сторін в спірній квартирі.
     Оскільки рішення   суду   постановлено   з   порушенням  норм
матеріального  і  процесуального   закону,   президія   Київського
обласного суду скасувала його і справу направила на новий розгляд.
 
 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
 N 2, 1995 р.