Про затвердження Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням ним трудових обов"язків

                    КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
                        П О С Т А Н О В А
                   від 23 червня 1993 р. N 472
                               Київ
      ( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ
        N 807 ( 807-2001-п ) від 11.07.2001 )
 
         Про затвердження Правил відшкодування власником
             підприємства, установи і організації або
           уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної
          працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним
               з виконанням ним трудових обов'язків
 
         ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ 
          N  71 (  71-94-п )   від 08.02.94 
          N 492 ( 492-94-п )   від 18.07.94 
          N 410 ( 410-95-п )   від 13.06.95
          N 777 ( 777-95-п )   від 02.10.95 
          N 34  (  34-96-п )   від 10.01.96 
          N 832 ( 832-96-п )   від 26.07.96 
          N 1100 ( 1100-97-п ) від 03.10.97 )
 
             ( Додатково див. Постанову КМ 
               N 843 ( 843-94-п ) від 16.12.94 )
 
 
     Кабінет Міністрів України  п о с т а н о в л я є:
     1. Затвердити і ввести в  дію  з  1  липня  1993  р.  Правила
відшкодування власником підприємства, установи і  організації  або
уповноваженим   ним   органом   шкоди,   заподіяної   працівникові
ушкодженням  здоров'я,  пов'язаним  з  виконанням   ним   трудових
обов'язків, що додаються.
     2. Установити, що до створення Фонду соціального  страхування
від  нещасних   випадків   і   професійних   захворювань   виплата
відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я,
пов'язаним   з   виконанням   трудових   обов'язків   здійснюється
безпосередньо власником або уповноваженим ним органом.
( На доповнення пункту 2 установити,  що  у  разі  банкрутства  та
ліквідації    підприємства    без    наявності     правонаступника
відшкодування  працівникові  шкоди,  заподіяної  йому  ушкодженням
здоров'я, пов'язаним з виконанням  трудових  обов'язків,  здійснює
місцевий орган Фонду соціального страхування згідно  з  Постановою
КМ N 71 ( 71-94-п від 18.07.94 )
     3.  Міністерствам,  іншим   центральним   органам   державної
виконавчої  влади,  Раді  Міністрів  Республіки  Крим,   обласним,
Київській  і  Севастопольській  міським  державним  адміністраціям
здійснювати   постійний   контроль   за    виконанням    власником
підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом
чинного законодавства щодо соціального  захисту  працівників,  які
зазнали  ушкодження   здоров'я   при   виконанні   ними   трудових
обов'язків.
     4.  Міністерству  соціального  захисту  населення   разом   з
Міністерством охорони  здоров'я,  Міністерством  праці  та  Фондом
України соціального захисту  інвалідів  забезпечити  організаційну
роботу щодо комплексного вирішення  питань  медичного,  соціально-
побутового   обслуговування,   навчання,    перекваліфікації    та
працевлаштування  осіб,  яким   заподіяно   ушкодження   здоров'я,
пов'язане з виконанням трудових обов'язків.
 
      Прем'єр-міністр України                      Л.КУЧМА
              Міністр 
     Кабінету Міністрів України                    В.ПУСТОВОЙТЕНКО
     Інд.26
                                          ЗАТВЕРДЖЕНО
                             постановою Кабінету Міністрів України
                                 від 23 червня 1993 р. N 472
 
                          ПРАВИЛА
       відшкодування власником підприємства, установи і
       організації або уповноваженим ним органом шкоди,
       заподіяної  працівникові  ушкодженням  здоров'я,
       пов'язаним з виконанням ним  трудових обов'язків
                     1. Загальні положення
     1. Власник підприємства, установи  і  організації  (надалі  -
підприємство) або уповноважений ним орган (надалі - власник)  несе
матеріальну  відповідальність  за  шкоду,  заподіяну  працівникові
каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з  виконанням
ним трудових обов'язків (надалі - ушкодження здоров'я), а також за
моральну  шкоду,  заподіяну  потерпілому  власником  фізичного  чи
психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.
     Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що
шкода заподіяна не з його  вини,  а  умови  праці  не  є  причиною
моральної шкоди.
     2. Доказом вини власника можуть бути:
     акт  про  нещасний  випадок  на  виробництві  або   акт   про
професійне захворювання;
     висновок службових осіб (органів), які здійснюють контроль  і
нагляд за охороною праці та дотриманням законодавства  про  працю,
або профспілкового органу щодо причин ушкодження здоров'я;
     медичний висновок про професійне захворювання;
     вирок або рішення суду, постанова прокурора, висновок органів
дізнання або попереднього слідства;
     рішення про притягнення винних осіб до  адміністративної  або
дисциплінарної відповідальності;
     рішення органів  соціального  страхування  про  відшкодування
власником  витрат  на  допомогу  працівникові  в  разі  тимчасової
непрацездатності у зв'язку з ушкодженням здоров'я;
     показання свідків та інші докази.
     3. Відшкодування шкоди членові екіпажу повітряного судна, а в
разі  його  смерті  -  членам  сім'ї  здійснюється  відповідно  до
Повітряного кодексу України ( 3167-12 ).
     4. Відшкодування  шкоди,  заподіяної  працівнику  ушкодженням
здоров'я (надалі - потерпілому) складається з:
     виплати втраченого заробітку (або відповідної  його частини)
залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;
     виплати  в   установлених   випадках   одноразової   допомоги
потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого);
     компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене
харчування, протезування, сторонній догляд тощо).
     За    наявності    факту    моральної    шкоди    потерпілому
відшкодовується моральна шкода.
     5.  Ступінь  втрати   працездатності   визначається   медико-
соціальною експертною комісією (МСЕК) у відсотках  до  професійної
працездатності, яку мав потерпілий до  ушкодження  здоров'я.  МСЕК
установлює обмеження рівня життєдіяльності  потерпілого,  причину,
час  настання  та  групу  інвалідності  у  зв'язку  з  ушкодженням
здоров'я, а також визначає необхідні види медичної  та  соціальної
допомоги.
     При пред'явленні акта про  нещасний  випадок  МСЕК  проводить
огляд  потерпілих  за   направленням:   лікувально-профілактичного
закладу, власника, профспілкового органу підприємства. Крім цього,
огляд провадиться за направленням органів слідства, прокуратури.
     6. За потерпілим, тимчасово переведеним  за  його  згодою  на
легшу  нижчеоплачувану   роботу,   зберігається   середньомісячний
заробіток   на   термін,   визначений    лікарсько-консультаційною
комісією  (ЛКК)  або   до   встановлення   МСЕК   стійкої   повної
(часткової)  втрати   професійної   працездатності.   Необхідність
переведення потерпілого на іншу роботу, її тривалість та  характер
установлюються ЛКК. ( Абзац перший пункту 6 із змінами,  внесеними
згідно з Постановою КМ N 492 ( 492-94-п ) від 18.07.94)
     Якщо  у  встановлений  ЛКК  термін  власник  не  запропонував
потерпілому     відповідної     роботи,     йому      виплачується
середньомісячний заробіток. ( Абзац другий пункту  6  із  змінами,
внесеними згідно з Постановою КМ N 492 ( 492-94-п ) від 18.07.94)
      У випадках,  викладених  в  абзацах першому та другому цього
пункту, середньомісячний заробіток обчислюється  за  3  місяці  до
ушкодження здоров'я. ( Пункт 6 доповнено абзацом третім згідно з
Постановою КМ N 492 ( 492-94-п ) від 18.07.94)
     У разі коли між власником і  потерпілим  не  досягнуто  згоди
щодо запропонованих згідно з  рекомендаціями  ЛКК  робіт,  питання
вирішується відповідно до законодавства про працю.
     7. Власник  забезпечує  професійну  реабілітацію  потерпілого
відповідно до висновку ЛКК або  МСЕК,  якщо  внаслідок  ушкодження
здоров'я або моральної шкоди  він  не  може  виконувати  попередню
роботу.
     За  потерпілим,   який   проходить   професійну   орієнтацію,
професійне  навчання  або   перекваліфікацію   за   індивідуальною
програмою реабілітації (якщо  з  часу  встановлення  інвалідності,
визначення   моральної   шкоди   минуло  не  більше  одного року),
зберігається   середньомісячний   заробіток   протягом    терміну,
визначеного програмою реабілітації.
     У  цей  час  відшкодування  шкоди  провадиться  на  загальних
підставах.
     У  випадках,  викладених  у  цьому  пункті,  середньомісячний
заробіток обчислюється в порядку, передбаченому  в  пункті  6  цих
Правил.
     8. У разі смерті потерпілого  право  на  відшкодування  шкоди
(одержання  частини  втраченого  заробітку)   мають   особи,   які
перебували на утриманні померлого або мали  на  день  його  смерті
право на одержання від нього утримання, а також дитина  померлого,
яка народилася після його смерті.  (  Абзац  перший  пункту  8  із
змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 492 ( 492-94-п  )  від
18.07.94)
     Такими особами є:
     1) діти, які не досягли 18 років; вихованці, учні,  студенти,
курсанти, слухачі, стажисти - до закінчення  навчальних  закладів,
але не довше ніж до досягнення ними 23 років;
     2) жінки старші 55 років і чоловіки старші 60 років;
     3) інваліди на час інвалідності;
     4) один із батьків або дружина (чоловік) померлого  чи  інший
член сім'ї, якщо він не працює і доглядає  дітей,  братів,  сестер
або онуків померлого, які не досягли 8 років.
     Неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував  або
був  зобов'язаний  виплачувати  аліменти,  вважаються  такими,  що
перебували на його утриманні.
                II. Розміри відшкодування шкоди
     9.  Розмір  відшкодування  втраченого  потерпілим   заробітку
встановлюється   відповідно   до   ступеня   втрати    професійної
працездатності і середньомісячного  заробітку,  який  він  мав  до
ушкодження здоров'я.
      Утрачений заробіток або його частина відповідно  до  ступеня
втрати професійної працездатності виплачується власником у повному
розмірі,  тобто без урахування розміру пенсії по  інвалідності,  а
також  незалежно  від  одержуваних  потерпілим інших видів пенсій,
заробітку  (доходу)  і  стипендії.  (  Абзац  другий  пункту  9  в
редакції Постанови КМ N 492 ( 492-94-п ) від 18.07.94 )
      Визначений розмір втраченого заробітку або  відповідна  його
 частина  залежно  від  ступеня  втрати   потерпілим   професійної
 працездатності  коригуванню  у   бік   зменшення   не   підлягає.
( Пункт 9 доповнено абзацом згідно з  Постановою КМ N 492 
( 492-94-п  )  від 18.07.94 )
( Додатково див. Постанови КМ  N 843  ( 843-94-п ) від 16.12.94,
N 410 ( 410-95-п ) від 13.06.95, N 777 ( 777-95-п ) від  02.10.95,
N 34 ( 34-96-п ) від 10.01.96, N 832 ( 832-96-п ) від 26.07.96 )
     10. Розмір одноразової  допомоги  потерпілому  встановлюється
колективним договором (угодою, трудовим договором).
     Якщо відповідно до медичного висновку потерпілому встановлена
стійка втрата працездатності, одноразова допомога потерпілому  має
бути не менше суми, визначеної з розрахунку його середньомісячного
заробітку за кожний процент втрати ним професійної працездатності.
     Стійкою втратою  працездатності  вважається  будь-яка  втрата
професійної    працездатності,    що     визначається     органами
медико-соціальної експертизи (МСЕК). ( Абзац третій пункту  10  із
змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 492 ( 492-94-п )  від
18.07.94)
     У разі тимчасової втрати працездатності  внаслідок  нещасного
випадку на  виробництві  або  профзахворювання,  власник  виплачує
потерпілому одноразову допомогу на додаткові витрати на  лікування
в порядку і розмірах, передбачених колективним договором.
     У разі смерті потерпілого розмір  одноразової  допомоги  його
сім'ї повинен бути не менше п'ятирічного заробітку і,  крім  того,
не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця, а
також на його дитину, яка народилася після його смерті.
     Якщо комісією з розслідування нещасного  випадку  встановлено
факт невиконання потерпілим  вимог  нормативних  актів  з  охорони
праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено  в  порядку,
що  визначається  трудовим  колективом  за  поданням  власника  та
профспілкового комітету  підприємства,  але  не  більш  як  на  50
відсотків.
     11. Моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого  про
характер моральної втрати чи висновком медичних органів у  вигляді
одноразової грошової  виплати  або  в  іншій  матеріальній  формі,
розмір  якої  визначається  в  кожному  конкретному   випадку   на
підставі:
     домовленості  сторін  (власника,  профспілкового   органу   і
потерпілого або уповноваженої ним особи);
     рішення комісії  по  трудових  спорах; ( Пункт  11  доповнено
абзацом третім згідно з Постановою КМ  N  492  (  492-94-п  )  від
18.07.94 )
     рішення суду.
     Розмір відшкодування моральної  шкоди  не  може  перевищувати
150 неоподатковуваних мінімумів  доходів  громадян  незалежно  від
інших будь-яких виплат. ( Абзац пункту 11  із  змінами,  внесеними
згідно з Постановою КМ N 1100 ( 1100-97-п ) від 03.10.97 )
     12.  Власник  відшкодовує  потерпілому  витрати  на   медичну
та соціальну допомогу (на додаткове харчування,  придбання  ліків,
спеціальний    медичний    та    звичайний    догляд,     побутове
обслуговування,   протезування,   санаторно-курортне    лікування,
придбання спеціальних засобів пересування тощо).
     При  визначенні  розмірів  витрат  на  медичну  та  соціальну
допомогу ступінь вини потерпілого в ушкодженні  його  здоров'я  не
враховується.
     Ці витрати відшкодовуються, якщо  потреба  в  них  обумовлена
висновками МСЕК.
     13.  Розмір  компенсації  витрат  на   додаткове   харчування
визначається на підставі раціону харчування, розробленого  МОЗ,  і
довідки місцевих органів державної виконавчої влади або виконавчих
комітетів міських, районних у містах Рад  народних  депутатів  про
середні ціни на продукти у відповідний період їх придбання,  а  за
згодою власника  -  довідки  організацій  торговельної  мережі  чи
управлінь ринками.
     Витрати на ліки, лікування,  протезування  (крім  протезів  з
дорогоцінних  металів),  придбання  санаторно-курортних   путівок,
речей догляду за  потерпілим  визначаються  на  підставі  рецептів
лікарів, довідок або рахунків про їх вартість.
     14. Розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим  залежно
від характеру цього догляду  визначається  МСЕК  і  не  може  бути
менше:
     1,5  неоподатковуваного  мінімуму  доходів  громадян   -   на
спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо);  (  Абзац  другий
пункту 14 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ  N  410 
( 410-95-п ) від 13.06.95, N 777 ( 777-95-п ) від 02.10.95, N 34
( 34-96-п ) від 10.01.96, N 832 ( 832-96-п ) від 26.07.96, N 1100 
( 1100-97-п ) від 03.10.97 )
     1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян - на звичайний
догляд; ( Абзац третій  пункту 14 із змінами, внесеними згідно з
Постановами КМ N 410 ( 410-95-п ) від 13.06.95, N 777 ( 777-95-п )
від 02.10.95, N 34 ( 34-96-п  ) від 10.01.96, N 832 ( 832-96-п )
від 26.07.96, N 1100  ( 1100-97-п ) від 03.10.97 )
     0,5   неоподатковуваного мінімуму доходів громадян  -  на 
побутовий  догляд  (прибирання  кімнати, прання білизни тощо). 
( Абзац  четвертий  пункту  14  із  змінами, внесеними  згідно  з 
Постановами  КМ  N  410  (  410-95-п  )  від 13.06.95, N 777 
( 777-95-п ) від 02.10.95, N 34 (  34-96-п  )  від 10.01.96, N 832
( 832-96-п ) від 26.07.96, N 1100  ( 1100-97-п ) від 03.10.97 )
     Витрати на догляд  за  потерпілим  відшкодовуються  власником
незалежно від того, ким вони здійснюються.
     Інвалідам  першої групи висновок  МСЕК  потрібен  тільки  для
встановлення спеціального медичного догляду.  Встановлення для них
інших видів догляду висновку МСЕК  не  потребує.  
     Якщо  потерпілому  встановлена  потреба   в   кількох   видах
допомоги, йому відшкодовуються витрати на кожний вид.
( Пункт 14 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 492
( 492-94-п ) від 18.07.94, N 410 ( 410-95-п ) від 13.06.95, N  777
( 777-95-п ) від 02.10.95, N 34 ( 34-96-п ) від 10.01.96 ) 
     15. Потерпілому періодично, але не рідше одного разу  на  три
роки, а інвалідам 1-ї групи щорічно безкоштовно надається  путівка
для  санаторно-курортного  лікування   відповідно   до   медичного
висновку, а в разі самостійного її придбання власник  за  бажанням
потерпілого   компенсує   середню   вартість   санаторно-курортної
путівки.
     Потерпілому  компенсуються  витрати  на   проїзд   до   місця
лікування і  назад.  У  разі  необхідності  супроводу  потерпілого
особі, яка його супроводжує, компенсується проїзд туди і назад,  а
також  сплачуються  добові  і  компенсуються  витрати   на   житло
відповідно до законодавства про службові відрядження.
      Потерпілому, який використав чергову відпустку до  отримання
путівки  у  санаторно-курортні  заклади,  власник  надає додаткову
відпустку для лікування (включаючи час проїзду) із збереженням  на
цей  час  середньомісячного заробітку,  який він мав до ушкодження
здоров'я,  або заробітку,  що склався перед відпусткою (за вибором
потерпілого). ( Абзац третій пункту 15 в редакції Постанови  КМ  
N 492 ( 492-94-п ) від 18.07.94 )
     Виплата втраченого заробітку (або відповідної  його  частини)
потерпілому  протягом  цього  часу   здійснюється   на   загальних
підставах. ( Абзац  четвертий  пункту  15  із  змінами,  внесеними
згідно з Постановою КМ N 492 ( 492-94-п ) від 18.07.94 )
     16. Компенсація витрат на придбання  інвалідами   спеціальних
засобів пересування, запасних частин до них,  а  також  витрат  на
придбання палива, ремонт і  технічне  обслуговування  транспортних
засобів провадиться відповідно до чинного законодавства.
     17.  Власник  надає  інвалідам  праці  внаслідок   ушкодження
здоров'я, у тому числі непрацюючим  на  підприємстві,  допомогу  у
вирішенні соціально-побутових питань  за  їх  рахунок,  а  в  разі
можливості - за рахунок підприємства.
     18. У разі смерті потерпілого від нещасного  випадку  витрати
на його поховання несе власник.
     19.   Розмір   відшкодування   шкоди   (частини    втраченого
заробітку) у разі смерті годувальника  особам,  які  мають  на  це
право, визначається із середньомісячного заробітку з  вирахуванням
частки, яка припадала на нього і працездатних осіб,  які  були  на
його утриманні, але не мали права на відшкодування шкоди  (частини
втраченого заробітку) .
     Для   визначення   розміру   відшкодування   шкоди   (частини
втраченого заробітку) кожній особі, яка має на  це  право,  частка
заробітку годувальника, що припадає на зазначених  осіб,  ділиться
на число цих осіб.
     Розмір відшкодування  шкоди  (частини  втраченого  заробітку)
непрацездатним особам, які не були  на  утриманні  померлого,  але
мають на це право, визначається в такому порядку:
     якщо кошти на утримання  стягувалися  за  рішенням  суду,  то
відшкодування шкоди (частини втраченого заробітку) визначається  в
сумі, що призначена судом;
     якщо кошти на утримання не стягувалися в судовому порядку, то
відшкодування шкоди (частини втраченого заробітку)  встановлюється
власником підприємства за участю профспілкового органу.
     У разі коли право на відшкодування шкоди (частини  втраченого
заробітку)  мають  одночасно  непрацездатні  особи,  які  були  на
утриманні померлого, і непрацездатні особи, які не  були  на  його
утриманні,  спочатку  визначається  розмір   відшкодування   шкоди
(частини втраченого заробітку) особам, які не  були  на  утриманні
померлого.
     Установлена  зазначеним  особам  сума   відшкодування   шкоди
(частини   втраченого   заробітку)   виключається   із   заробітку
годувальника, а  потім  визначається  розмір  відшкодування  шкоди
(частини втраченого  заробітку)  особам,  які  були  на  утриманні
померлого, у  порядку,  передбаченому  абзацами  першим  і  другим
цього пункту.
     Відшкодування шкоди (частини  втраченого  заробітку)  особам,
які втратили годувальника,  виплачується  в  повному  розмірі  без
урахування призначеної їм пенсії у  разі  втрати  годувальника  та
інших доходів.
( Пункт 19 із змінами, внесеними згідно з  Постановою КМ N 492 
( 492-94-п ) від 18.07.94 )
     20. ( Пункт 20 виключено на підставі Постанови КМ N 492
( 492-94-п ) від 18.07.94 ) Якщо ушкодження  здоров'я  настало  не
тільки з вини власника, а і внаслідок порушення потерпілим  правил
безпеки, розмір відшкодування шкоди може  бути  зменшений  залежно
від ступеня вини потерпілого в порядку, що  визначається  трудовим
колективом за поданням власника та профспілкового органу,  але  не
більш як на 50 відсотків.
     Вина  потерпілого  встановлюється  комісією  з  розслідування
нещасного випадку.
     21.  Якщо  ушкодження  здоров'я  настало   з   вини   кількох
власників,  відшкодування  шкоди  провадиться   кожним   власником
відповідно до ступеня їх вини.
     Ступінь вини власників визначається комісією з  розслідування
нещасного   випадку    за    участю    уповноважених    власниками
представників, а в разі виникнення спору - народним судом.
      22. Середньомісячний   заробіток   для   обчислення  розміру
відшкодування потерпілому втраченого  заробітку  (або  відповідної
його  частини)  визначається  за  бажанням потерпілого за 12 або 3
останні повні календарні місяці роботи,  що передували каліцтву, а
при   професійному   захворюванні  -  стійкій  втраті  професійної
працездатності. ( Абзац перший пункту 22 в редакції  Постанови  КМ
N 492 ( 492-94-п ) від 18.07.94 )
     Якщо працівнику  встановлено  професійне  захворювання  після
переходу  (звільнення)  його  з  роботи,  з  якою   пов'язане   це
ушкодження здоров'я, то середній заробіток береться за 12  або  за
бажанням потерпілого за останні повні 3 календарні місяці до  часу
переходу (звільнення) з цієї роботи. ( Абзац другий пункту  22  із
змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 492 ( 492-94-п  )  від
18.07.94 )
     У тому разі, коли потерпілий працював  менше  12  календарних
місяців, середньомісячний заробіток  визначається  шляхом  ділення
загальної суми за календарні місяці роботи  на число цих місяців.
     Якщо працівник пропрацював менше одного календарного  місяця,
то  заробіток  за  весь  відпрацьований  час  ділиться  на   число
відпрацьованих днів, а одержана сума множиться  на  число  робочих
днів за  місяць,  обчислене  в  середньому  за  рік  (25,4  -  при
шестиденному робочому тижні та 21,2 -  при  п'ятиденному  робочому
тижні).  
     Середньомісячний заробіток  у  зазначений  період  підлягає
коригуванню на  час  встановлення МСЕК стійкої втрати професійної
працездатності   з   урахуванням   підвищення   тарифних   ставок,
посадових окладів відповідних працівників  виробничого  підрозділу
(дільниці, цеху) підприємства, де працював потерпілий  до  моменту
ушкодження здоров'я, або індексації доходів відповідно до  чинного
законодавства. ( Абзац п'ятий пункту 22 в редакції Постанов  КМ  N
492 ( 492-94-п ) від 18.07.94, N 1100 ( 1100-97-п ) від 03.10.97 )
     23.  Види  оплати  праці,  що  враховуються  при   обчисленні
середньомісячного заробітку, визначаються  відповідно  до  чинного
законодавства про пенсійне забезпечення.
     24.  Середньомісячний  заробіток,   обчислений   у   порядку,
передбаченому в пунктах 22, 23 цих Правил, береться до  визначення
розміру  одноразової  допомоги  потерпілому  або  його  сім'ї   та
утриманцям у разі смерті потерпілого.
     25. У разі повторного  ушкодження  здоров'я  середньомісячний
заробіток, за  бажанням  потерпілого  обчислюється  за  відповідні
періоди, що передували першому або повторному ушкодженню здоров'я.
Розмір відшкодування шкоди в цьому разі визначається  ступенем  /у
відсотках) втрати професійної  працездатності,  що  встановлюється
МСЕК за сукупністю випадків ушкодження здоров'я.
     Якщо повторне ушкодження здоров'я працівника настало  з  вини
іншого власника,  відшкодування  шкоди  провадиться  на  загальних
підставах.
     26.  Якщо  на  час  звернення  за  відшкодуванням  шкоди   не
збереглися  документи  про  заробіток  потерпілого  до  ушкодження
здоров'я, розмір відшкодування шкоди обчислюється за діючою на час
звернення тарифною ставкою (окладом)  за  професією  (посадою)  на
підприємстві (в галузі) потерпілого або  береться  тарифна  ставка
(оклад) подібної професії  (посади).  Відсутність  документів  про
заробіток  підтверджується  довідкою  власника  або   відповідного
архіву.
     27. У разі ушкодження здоров'я  особи  в  період  виробничого
навчання (практики) розмір  відшкодування  шкоди  визначається  за
діючою   на   підприємстві   ставкою   (окладом)   тієї   професії
(спеціальності),  якій  навчався  потерпілий,  але  не  нижче  від
найменшого розряду тарифної сітки відповідної професії.
     Якщо особа  у  період  навчання  (практики)  мала  заробіток,
розмір  відшкодування  шкоди  визначається  за   її   згодою,   із
середньомісячного заробітку за цей період. За бажанням потерпілого
розмір   відшкодування   шкоди    може    бути    визначений    із
середньомісячного заробітку на роботі, що  передувала  виробничому
навчанню (практиці).
     28. Перерахування  розміру  відшкодування  шкоди  (втраченого
заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу ) проводиться  у
разі: ( Абзац перший пункту 28  із  змінами,  внесеними  згідно  з
Постановою КМ N 492 ( 492-94-п ) від 18.07.94 )
     зміни ступеня втрати професійної працездатності;
     зміни складу сім'ї померлого;
     підвищення розміру  неоподатковуваного   мінімуму   доходів 
громадян  в  порядку, визначеному законодавством; ( Абзац 
четвертий пункту 28 із  змінами,  внесеними  згідно  з
Постановою КМ N 1100 ( 1100-97-п ) від 03.10.97 )
     підвищення    тарифних    ставок    (окладів)     працівників
госпрозрахункових і   бюджетних  підприємств. ( Абзац п'ятий
пункту 28 із змінами,   внесеними згідно з Постановами КМ N 492 
( 492-94-п ) від 18.07.94, N 1100 ( 1100-97-п ) від 03.10.97 )
     Перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у
перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не
може бути більшим від  середньомісячного  заробітку  відповідного
працівника (після  підвищення  тарифних  ставок)  за  умови  його
роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку  на
повний календарний місяць роботи. ( Пункт 28 доповнено абзацом
шостим згідно з Постановою КМ N 1100 ( 1100-97-п ) від 03.10.97 )
     29.   Індексація   суми   відшкодування   шкоди   провадиться
відповідно до чинного законодавства.
                III. Порядок і термін виплати
                   суми відшкодування шкоди
     30. Виплата суми відшкодування шкоди  провадиться  власником,
з вини  якого  настало  ушкодження  здоров'я  внаслідок  нещасного
випадку,  професійного  захворювання,  або  з  фонду   соціального
страхування. (  Абзац  перший  пункту  30  із  змінами,  внесеними
згідно з Постановою КМ N 492 ( 492-94-п ) від 18.07.94 )
     Якщо   зазначені   суми   виплачені   з   фонду   соціального
страхування, власник зобов'язаний повернути їх до фонду.
     При  виїзді  потерпілого  або  осіб,  які  мають   право   на
відшкодування  шкоди,  на  постійне  місце    проживання  за  межі
України визначені на зазначені цілі суми  пересилаються  власником
за їх адресою в порядку, передбаченому міждержавними угодами.
(  Абзац  третій  пункту  30  із  змінами,  внесеними   згідно   з
Постановою КМ N 492 ( 492-94-п ) від 18.07.94 )
     31. У разі  ушкодження  здоров'я  працівника  в  період  його
роботи  на  підприємстві  України,  розташованому   за   кордоном,
відшкодування  шкоди  здійснюється  власником  цього  підприємства
відповідно до законодавства України.
    32. При ліквідації, банкрутстві або   реорганізації   (злиття,
приєднання,   поділ,   виділення,    перетворення)    підприємства
відшкодування шкоди, компенсація  всіх  видів  витрат  провадиться
правонаступником. ( Абзац перший пункту 32 із  змінами,  внесеними
згідно з Постановою КМ N 492 ( 492-94-п ) від 18.07.94 )
     Якщо  права  і  обов'язки   ліквідованого   підприємства   не
переходять до правонаступника, суми, що підлягають  відшкодуванню,
капіталізуються і перераховуються органам  державного  соціального
страхування для виплати їх у  розмірі  і  в  терміни, зазначені  у
відповідному рішенні про відшкодування шкоди.
      У разі   ліквідації   або   банкрутства   підприємства   без
правонаступника    ліквідаційна    комісія    надсилає    офіційне
повідомлення про це до  місцевого  органу  державного  соціального
страхування.  (  Пункт  32  доповнено  абзацом  третім  згідно   з
Постановою КМ N 492 ( 492-94-п ) від 18.07.94 )
     Якщо при ліквідації  підприємства  капіталізація  платежів  у
відшкодування  шкоди  не  проведена,  регресна  вимога   подається
органам державного соціального страхування.
     33. Заява про відшкодування шкоди подається власнику, з  вини
якого заподіяна шкода. 
     При  ліквідації,  банкрутстві,   реорганізації   підприємства
потерпілий  подає  заяву  правонаступникові,   а   в   разі   його
відсутності - органові державного соціального страхування.(  Абзац
другий пункту 33 із змінами, внесеними згідно з  Постановою  КМ  N
492 ( 492-94-п ) від 18.07.94 )
     34. До заяви потерпілого про  відшкодування  шкоди  додаються
висновки МСЕК про ступінь  втрати  професійної  працездатності  та
необхідні витрати  на  медичну  та  соціальну  допомогу,  а  також
відповідні рішення про відшкодування моральної шкоди.
     До заяви про відшкодування шкоди у разі  втрати  годувальника
додаються:
     1) копія свідоцтва органу ЗАГСу про смерть годувальника;
     2) довідка житлово-експлуатаційної організації або  сільської
(селищної) Ради народних депутатів чи  інші  документи  про  склад
сім'ї, у тому числі тих, що були  на  його  утриманні,  або  копія
відповідного рішення суду;
     3) довідка навчального закладу про навчання осіб віком до  23
років, які мають право на відшкодування шкоди;
     4) довідка житлово-експлуатаційної організації або  сільської
(селищної) Ради народних депутатів про батьків  або  інших  членів
сім'ї померлого, які  не  працюють  і  доглядають  дітей,  братів,
сестер або онуків померлого віком до 8 років.
     35. Власник повинен забезпечити оформлення  всіх  документів,
необхідних  для  визначення  розміру   відшкодування   потерпілому
шкоди, а в разі оскарження рішення - подати допомогу  в  одержанні
матеріалів чи зажадати їх від відповідних організацій. ( Пункт  35
із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 492  (  492-94-п  )
від 18.07.94 )
     36. Власник зобов'язаний розглянути заяву  про  відшкодування
шкоди та прийняти відповідні рішення протягом 10  днів  з  дня  її
надходження  з  усіма  необхідними  документами  або   надходження
додаткових документів.
     Рішення  про   відшкодування   шкоди   оформляється   наказом
(розпорядженням)  власника,  в  якому  зазначаються  особи,   яким
установлюється відшкодування шкоди, його розміри  потерпілому  або
кожному членові сім'ї потерпілого, а також терміни виплати.
     Копія наказу (розпорядження) власника про відшкодування шкоди
або мотивована письмова відмова вручається  заінтересованій  особі
протягом 10 днів з дня прийняття рішення.
     37. Копія наказу (розпорядження) власника, рішення  народного
суду про призначення відшкодування шкоди,  заява  потерпілого  або
інших заінтересованих осіб про встановлення відшкодування шкоди  з
необхідними  документами,  що  додаються  до   неї,   зберігаються
власником  в  окремій  справі  на  кожного   одержувача.   Власник
зобов'язаний забезпечити збереження цих документів.
     На  період  відшкодування  шкоди  документи  зберігаються   в
бухгалтерії підприємства. У  разі  реорганізації,  ліквідації  або
банкрутства підприємства вони  передаються  правонаступнику,  а  у
разі його відсутності - місцевим  органам  державного  соціального
страхування. (  Абзац  другий  пункту  37  із  змінами,  внесеними
згідно з Постановою КМ N 492 ( 492-94-п ) від 18.07.94).
     Через два роки після припинення відшкодування шкоди зазначені
справи передаються до архіву.
     38. Суми відшкодування шкоди виплачуються:
     потерпілому - з дня встановлення стійкої  втрати  професійної
працездатності  або  виникнення   необхідності   у   витратах   на
медико-соціальну допомогу; ( Абзац другий пункту  38  із  змінами,
внесеними згідно з Постановою КМ N 492 ( 492-94-п ) від 18.07.94)
     особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі  втрати
годувальника, - з дня  його  смерті,  але  не  раніше  ніж  з  дня
настання права на відшкодування шкоди.
     39. Одноразова  допомога виплачується потерпілому у місячний
термін  з  дня  визначення   МСЕК   стійкої   втрати   професійної
працездатності,  а  у  разі смерті потерпілого - з дня його смерті
особам, які мають  на  це  право.  (  Абзац  перший  пункту  39  в
редакції Постанови КМ N 492 ( 492-94-п ) від 18.07.94)
     ( Абзац другий пункту 39 виключено на підставі  Постанови  КМ
N 492  (  492-94-п  )  від  18.07.94  )  Якщо  безстрокова  втрата
професійної працездатності  встановлена  після  повторного  огляду
потерпілого, зазначена допомога виплачується у місячний  термін  з
дня цього огляду, а в разі  смерті  потерпілого  -  з  дня  смерті
особам, які мають на це право.
     Іншим потерпілим термін і розмір надання одноразової допомоги
встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором).
     40.   Сума   відшкодування   моральної   шкоди   визначається
відповідно до пункту 11 цих Правил.
     41.  Якщо  заяву  на  відшкодування  шкоди   потерпілий   або
заінтересовані особи подали через три роки з дня  визначення  МСЕК
стійкої втрати  професійної  працездатності,  відшкодування  шкоди
провадиться з дня подання заяви.( Пункт 41 із  змінами,  внесеними
згідно з Постановою КМ N 492 ( 492-94-п ) від 18.07.94)
     42. Продовження виплати  платежів  щодо  відшкодування  шкоди
провадиться з дня їх припинення і до часу, зазначеного в пункті 44
Правил,   незалежно   від   часу   звернення    потерпілого    або
заінтересованих осіб до власника.  При  цьому  сума  відшкодування
шкоди за минулий час  виплачується  за  умови  підтвердження  МСЕК
втрати  працездатності  та  наявності   причинного   зв'язку   між
настанням непрацездатності й ушкодженням здоров'я.
     43. Якщо потерпілому  або  особам,   які   мають   право   на
відшкодування шкоди,  з  вини власника своєчасно не визначено або
не виплачено суми відшкодування шкоди,  то ця  сума  виплачується
без обмеження  протягом будь-якого терміну і підлягає коригуванню
у зв'язку із зростанням цін  на  споживчі  товари  та  послуги  у
порядку, встановленому  статтею  34  Закону  України  "Про оплату
праці" ( 108/95-вр ).( Абзац перший пункту 43 в редакції Постанови
КМ N 1100 ( 1100-97-п ) від 03.10.97 )
     Виплата суми відшкодування шкоди, яку  своєчасно  не  одержав
потерпілий чи  особи,  які  мають  на  це  право,  провадиться  за
минулий час, але не більш як за три  роки  до  подання  заяви  про
відшкодування  шкоди.  Позивач  у  справі   відшкодування   шкоди,
завданої  каліцтвом  або  іншим  ушкодженням  здоров'я,  а   також
втратою годувальника, звільняється  від  судових  витрат  у  доход
держави. У випадку  задоволення  позову  (повністю  або  частково)
судові витрати стягуються з відповідача. ( Абзац другий пункту  43
із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 492  (  492-94-п  )
від 18.07.94)
 
     44. Відшкодування шкоди  провадиться  протягом  встановленого
МСЕК терміну втрати працездатності, та терміну надання потерпілому
медичних та соціальних послуг.
     Особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі  втрати
годувальника, виплати провадяться:
     дітям - до  досягнення  ними  18  років.  Вихованцям,  учням,
студентам,  слухачам,  стажистам  -  до   закінчення   навчального
закладу, але не довше ніж до досягнення ними 23 років;
     чоловікам віком понад 60 років і  жінкам  понад  55  років  -
довічно;
     інвалідам - протягом періоду інвалідності;
     матері (батьку), членам сім'ї, які не працюють  і  доглядають
дітей,  братів,  сестер,  онуків  померлого  годувальника   -   до
досягнення ними 8 років.
     45.  Доставка  і   пересилання   суми   відшкодування   шкоди
провадиться за рахунок власника. За бажанням одержувачів  ця  сума
може перераховуватися на особистий рахунок в ощадному банку.
     Послуги ощадного банку оплачує власник.
     Виплата суми відшкодування шкоди провадиться щомісячно в дні,
установлені наказом власника.
     46. Суми відшкодування  шкоди  не  підлягають  оподаткуванню.
Обов'язкові відрахування з них провадяться у тому  порядку,  що  і
відрахування із заробітної плати. (  Абзац  перший  пункту  46  із
змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 492 ( 492-94-п  )  від
18.07.94)
     У разі позбавлення  потерпілого  волі  виплати  відшкодування
шкоди не припиняються.  Їх  суми  перераховуються  на  спеціальний
рахунок і виплачуються йому після звільнення з  місця  позбавлення
волі.
      47. Потерпілим,  які проживають  у  будинках-інтернатах  для
громадян  похилого  віку та інвалідів, пансіонатах ветеранів війни
та праці, щомісячні суми відшкодування  шкоди  перераховуються  на
рахунок   зазначених   установ   з   виплатою  різниці  між  сумою
відшкодування шкоди і вартістю утримання в них,  але не  менше  25
відсотків   призначеної   суми   відшкодування  шкоди  (втраченого
заробітку).  (  Абзац перший пункту 47 в редакції  Постанови КМ 
N 492 ( 492-94-п ) від 18.07.94)
     Якщо   на   утриманні   потерпілого,    який    проживає    у
будинку-інтернаті  для  громадян  похилого  віку   та   інвалідів,
пансіонаті ветеранів війни та праці, є непрацездатні члени  сім'ї,
сума  відшкодування  виплачується  в  такому  порядку:  на  одного
непрацездатного утриманця - чверть, на двох - третина, на трьох  і
більше  -  половина  суми  відшкодування   шкоди.   Частина   суми
відшкодування,  що   залишається   після   відрахування   вартості
утримання в цих установах, але не менше 25 відсотків  виплачується
потерпілому. (  Абзац  другий  пункту  47  із  змінами,  внесеними
згідно з Постановою КМ N 492 ( 492-94-п ) від 18.07.94)
                 IV. Порядок розгляду спорів
                   про відшкодування шкоди
     48. Спори між потерпілим або іншими заінтересованими  особами
і власником щодо права  на  відшкодування  шкоди,  визначення  або
перерахування її  розміру,  а  також  наявності  порушення  правил
охорони праці, визначення ступеня провини власника  і  потерпілого
та інших умов,  від  яких  залежить  розмір  відшкодування  шкоди,
вирішуються  в  порядку,  встановленому  для   розгляду   трудових
спорів. ( Пункт 48 із змінами, внесеними згідно з  Постановою КМ 
N 492  (  492-94-п  ) від 18.07.94)