Неправомірні рішення виконавчих комітетів рад народних депутатів і створених ними комісій, які ущемляють права громадян, можуть бути оскаржені у встановленому порядку до суду
СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
14.04.1993
(Витяг)
У липні 1991 р. Т. звернувся до суду зі скаргою на рішення
комісії при виконкомі Ялтинської міської ради народних депутатів
від 25 березня 1991 р. про відмову йому в обміні грошових купюр по
50 і 100 крб. на загальну суму 230 тис. крб.
В обгрунтування своїх вимог Т. посилався на те, що комісія
при розгляді скарги безмотивно відхилила його прохання, не
врахувавши при цьому характер його підприємницької діяльності на
нормативні акти про порядок і умови обміну грошей.
Рішенням Ялтинського міського народного суду від 16 жовтня
1991 р., залишеним без змін ухвалою судової колегії в цивільних
справах Кримського обласного суду від 8 квітня 1992 р., скарга Т.
задоволена.
Постановою президії Кримського обласного суду від 17 квітня
1992 р. судові рішення скасовані, а провадження в справі закрито
за непідвідомчістю її суду.
У протесті заступника Голови Верховного Суду України
поставлене питання про скасування постанови президії Кримського
обласного суду і залишення в силі попередніх судових рішень.
Протест підлягає задоволенню з таких підстав.
При скасуванні судових рішень і закритті провадження в справі
президія обласного суду виходила з того, що рішення комісій,
створених при місцевих радах народних депутатів з питань обміну
грошових одиниць, не можуть бути оскаржені до суду за Законом
Союзу РСР від 2 листопада 1989 р. "Про порядок оскарження в суді
неправомірних дій органів державного управління і службових осіб,
які ущемляють права громадян", оскільки постановою Кабінету
Міністрів СРСР від 22 січня 1991 р. "Про припинення прийому до
оплати грошових знаків Держбанку СРСР вартістю 50 і 100 крб.
зразка 1961 р. та порядку їх обміну і обмеження видачі грошей
готівкою з вкладів громадян" передбачений інший порядок вирішення
скарг, згідно з яким остаточне рішення з цього питання приймають
обласні, республіканські комісії після попереднього їх розгляду, в
комісіях при рай(міськ)виконкомах.
Проте з такими висновками президії обласного суду погодитись
неможливо.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня
1991 року "Про порядок тимчасової дії на території України окремих
законодавчих актів Союзу РСР" ( 1545-12 ) до прийняття відповідних
актів законодавства України на території республіки застосовуються
акти законодавства Союзу РСР з питань, неурегульованих
законодавством України за умов, що вони не суперечать Конституції
( 888-09 ) і законам України.
На час розгляду даної справи порядок вирішення скарг на
неправомірні дії службових осіб і колегіальних органів, які
ущемляють законні інтереси і права громадян, регулювався Законом
Союзу РСР від 2 листопада 1989 року, за ст. 2 якого в судовому
порядку можуть бути оскаржені рішення колегіальних органів,
створених при виконавчих комітетах для здійснення виконавчої і
розпорядчої діяльності, внаслідок якої громадянин незаконно
позбавлений повністю чи частково права здійснити своє право,
надане йому законом чи іншим нормативним актом.
За змістом ст. 3 названого Закону право громадян на
оскарження дій (рішень) органів державного управління (службових
осіб), передбачене цим Законом, може бути обмежене тільки
нормативними актами, які мають силу закону. За наявності колізії
між Законом і підзаконним актом - постановою Кабінету Міністрів
СРСР суд має керуватися Законом.
Оскільки висновки народного суду і судової колегії в
цивільних справах Кримського обласного суду про підвідомчість
розгляду даної скарги Т. суду основані на Законі, судова колегія в
цивільних справах Верховного Суду України залишила ці судові
рішення в силі, скасувавши постанову президії обласного суду.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
N 2, 1995 р.
