Угода між Урядом України і Урядом Республіки Узбекистан про співробітництво щодо добровільного організованого повернення депортованих осіб, національних меншин і народів в Україну

 
              МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ
                            У Г О Д А
 
   Угода між Урядом України і Урядом Республіки  Узбекистан про
   співробітництво щодо добровільного організованого повернення
    депортованих осіб, національних меншин і народів в Україну
 
     Уряд України   і   Уряд   Республіки  Узбекистан,  що  надалі
іменуються "Сторонами",
     визнаючи незаконними,   злочинними   репресивні   акти  проти
окремих  осіб,  національних  меншин  і   народів,   які   зазнали
насильного переселення,
     усвідомлюючи політичне,  правове моральне  значення  проблеми
відновлення  історичної  справедливості  щодо  депортованих  осіб,
національних меншин і народів,
     прагнучи створити    сприятливі    умови   для   комплексного
послідовного  розв'язання  проблем  добровільного   організованого
повернення депортованих  осіб,  національних  меншин  і  народів у
місця їх проживання на момент депортації та нового облаштування,
     керуючись  Угодою  з  питань,  пов'язаних з відновленням прав
депортованих  осіб,  національних  меншин  і  народів,  підписаною
главами держав-учасниць  Співдружності  Незалежних Держав 9 жовтня
1992 року,
     домовилися про наступне:
                            Стаття 1
     Дія цієї  Угоди  поширюється на осіб,  які в роки репресій за
незаконними рішеннями державних органів колишнього Союзу РСР  були
безпідставно   звинувачені  й  примусово  переселені  з  території
Української РСР та Кримської АРСР і виявили бажання повернутися  в
Україну в місця проживання на момент депортації.
     Сторони, виходячи з  законного  права  депортованих  осіб  на
добровільне  повернення в Україну,  вважають,  що рішення про таке
повернення є питанням їх вільного вибору.
                            Стаття 2
     Сторони забезпечують  депортованим  особам,  які  добровільно
повертаються  в  Україну,  або залишаються в Республіці Узбекистан
рівні з громадянами,  які постійно проживають  на  їх  територіях,
політичні,  економічні, соціальні права і умови для національного,
культурного і духовного розвитку.
     При реалізації  положень  даної  Угоди  не повинні зачіпатися
права й законні інтереси громадян,  які проживають на  відповідних
територіях України.
     Повернення депортованих осіб провадиться протягом 10 років за
квотою, встановленою   Урядом   України   і  погодженою  з  Урядом
Республіки Узбекистан.
                            Стаття З
     Сторони вирішують    питання    громадянства    осіб,     які
переселяються   на   умовах   цієї  Угоди,  відповідно  до  чинних
національних законодавств і з  урахуванням  загальновизнаних  норм
міжнародного права.
                            Стаття 4
     Сторони створюють   необхідні   умови   для   безперешкодного
добровільного переселення осіб,  зазначених у статті 1 цієї Угоди,
включаючи  умови вільного виїзду з території Республіки Узбекистан
і вільного в'їзду на територію України.
     Транзитний переїзд  по територіях інших держав вирішується за
погодженням з відповідними органами цих держав.
                            Стаття 5
     Сторони зобов'язуються  своєчасно  забезпечувати депортованих
осіб, зазначених у статті 1 цієї Угоди, залізничним, автомобільним
та іншими видами транспорту,  сприяти  їм у збереженні і вивезенні
майна, що належить їм на правах приватної  (особистої)  власності,
оформленні документів на житло, яке  залишається  та  придбається,
вирішенні питань звільнення з роботи та працевлаштуванні.
                            Стаття 6
     Республіка Узбекистан  сплачує особам,  зазначеним у статті 1
цієї Угоди,  вартість проїзду і перевезення майна,  що належить їм
на правах приватної (особистої) власності, виплачує їм компенсацію
за житло і господарські будівлі,  виходячи  з  цін,  які  діють  у
відповідних регіонах на момент компенсації.
     Виплата компенсації за житло,  що  залишається,  здійснюється
незалежно від форми власності.
                            Стаття 7
     Сторони гарантують особам,  які повертаються в Україну, право
на безперешкодне і безмитне перевезення будівельних  матеріалів  і
обладнання в кількості (обсягах, розмірах), достатніх (необхідних)
для індивідуального житлового будівництва,  виходячи  із  середніх
норм у розрахунку на житловий будинок для однієї сім'ї.
                            Стаття 8
     Республіка Узбекистан   бере   на   себе   частину  щорічного
фінансування  й  матеріально-технічного   забезпечення   комплексу
заходів,  пов'язаних  з  поверненням  депортованих осіб в Україну,
виходячи з їх чисельності.  Обсяг витрат  та  розмір  їх  покриття
кожною  стороною  у  грошовому  вигляді  визначаються  міжурядовою
комісією.
     Кошти і   матеріальні   ресурси   централізовано  передаються
Республікою Узбекистан Україні.
                            Стаття 9
     Україна бере на себе зобов'язання виділяти  для  депортованих
осіб,  які  добровільно  повертаються  на її територію і набувають
громадянство  України,  земельні   ділянки   для   індивідуального
житлового  будівництва  (в тому числі для товариств індивідуальних
забудовників   і   власників   квартир),   надавати   кредити   на
індивідуальне  житлове будівництво,  придбання будинків (квартир),
обзаведення домашнім господарством.
                            Стаття 10
     Україна звільнятиме осіб,  зазначених у статті 1 цієї  Угоди,
від  сплати прибуткового податку на період облаштування (не більше
трьох років).
                            Стаття 11
     Сторони гарантують особам,  зазначеним у статті 1 цієї Угоди,
збереження  особистих  заощаджень  при  переїзді і забезпечення їх
обміну на національну валюту по відповідному курсу  на  договірній
основі, а також погашення цінних паперів Союзу РСР, що залишилися,
на умовах,  які прийнято в кожній  із  Сторін.  Грошові  вклади  й
активи,  що  переказуються,  звільняються  від будь-яких податків,
зборів і мита.
                            Стаття 12
     Сторони гарантують пенсійне забезпечення особам, зазначеним у
статті 1 цієї Угоди, незалежно від місця призначення пенсії. Кошти
на пенсійне забезпечення  акумулюються  в  національних  пенсійних
фондах Сторін на основі взаємних розрахунків.
                            Стаття 13
     Сторони надають особам, зазначеним у статті 1 цієї Угоди, всі
необхідні їм документи  соціально-правового  характеру  (документи
ЗАГСу, про освіту, про майнові та інші правовідносини).
     Сторони надають   одна   одній    архівні    матеріали,    що
підтверджують  дані  щодо  осіб,  які переселяються на умовах цієї
Угоди. Такі документи Сторони будуть надавати і окремим громадянам
за їх вимогою.
     Згадані документи надаються безкоштовно.
                            Стаття 14
     Сторони зобов'язуються  обмінюватися  інформацією  про  життя
депортованих   осіб,   національних   меншин  і  народів,  зокрема
відомостями про чисельність, національний і соціальний склад осіб,
які  виявили  бажання  повернутися  в  місця  проживання на момент
депортації.
                            Стаття 15
     Для вирішення питань,  пов'язаних із виконанням положень цієї
Угоди, Сторони домовилися створити міжурядову комісію.
     Органами, уповноваженими представляти  Сторони  в  реалізації
цієї Угоди, є:
     з боку Уряду України:
     Комітет у  справах  національностей  при  Кабінеті  Міністрів
України,
     з боку Уряду Республіки Узбекистан:
     Уповноважені органи  мають  право залучати компетентні органи
Сторін для вирішення питань, що випливають з цієї Угоди.
     За домовленістю  Сторін  до  даної  Угоди  можуть   вноситися
доповнення,   що   будуть   фіксуватися   у  відповідних  актах  і
складатимуть невід'ємну частину Угоди.
     Дана Угода укладена строком на 10 років і набирає чинності  з
дня її підписання.
     Здійснено в   м.Ташкенті   20   лютого   1993   року  у  двох
примірниках, українською та узбецькою мовами.
 
 За Уряд України                                За Уряд Республіки
                                                Узбекистан