Рішення суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку скасовано у порядку нагляду, оскільки суд не навів у рішенні мотивів застосування норм закону, на які послався, та чому він не погодився з посиланнями покупця на те, що від нього як...

                ПРЕЗИДІЯ ДОНЕЦЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
                        П О С Т А Н О В А
 
 від 11.03.92
 
 
 
                                                           (Витяг)
 
     К. пред'явила позов до Б.  та П.  О.  і В.  О.  про  визнання
недійсним  договору  купівлі-продажу  та  поділ  спадкового майна.
Позивачка посилалась на те, що її та П. О. матір - Т. мала власний
жилий будинок в м. Маріуполі, а 7 червня 1984 р. склала заповіт на
її (позивачки) користь на 12/25 частин і на користь П. О. на 13/25
частин цього будинку.
     Рішенням Орджонікідзевського  районного  народного  суду   м.
Маріуполя від 11 січня 1989 р.  Т. визнана недієздатною і рішенням
райвиконкому опікуном над нею призначено відповідачку П. О.
     Виконком Орджонікідзевської  районної ради народних депутатів
рішенням від 24  травня  1989  р.  дозволив  відповідачці  продати
належний Т. жилий будинок з наступним перерахуванням одержаних від
продажу сум на особовий рахунок Т. в ощадному банку.
     18 вересня 1990 р. згаданий будинок був проданий відповідачці
Б.  за 7 тис.  крб.  Половину даної суми після смерті матері П. О.
запропонувала їй, але вона (позивачка) не бажала одержувати гроші.
Посилаючись на те,  що цією угодою ущемлюються її спадкові  права,
позивачка просила  на  підставі  статей 48,  49 Цивільного кодексу
( 1540-06 )  визнати  недійсним  договір  купівлі-продажу  від  18
вересня  1990  р.,  поділити  в  натурі  жилий  будинок відповідно
часткам,    зазначеним    у    заповіті,    встановити     порядок
землекористування.
     Рішенням Орджонікідзевського   районного  народного  суду  м.
Маріуполя від 20 серпня 1991 р. позов задоволено.
     Ухвалою судової  колегії  Донецького  обласного  суду  від 26
вересня  1991  р.  це  рішення  залишено  без   зміни,   одночасно
запропоновано  народному  суду  вирішити  питання  про  повернення
сторін до  попереднього  стану:  продавцеві  -  жилий  будинок,  а
покупцеві - гроші.
     У протесті першого заступника Голови Верховного Суду  України
ставилося   питання   про   скасування  судових  рішень.  Президія
Донецького обласного суду знайшла, що протест підлягав задоволенню
з таких підстав.
     Задовольняючи позов,  народний суд виходив з того, що договір
від   18  вересня  1990  р.  не  відповідає  вимогам  закону.  Суд
касаційної інстанції погодився з висновками народного суду.  Проте
такий висновок не можна визнати обгрунтованим.
     Заперечуючи проти позову, Б., П. О. і В. О. посилалися на те,
що  при укладенні спірного договору не було порушено вимог закону.
Як цього  вимагає  ст.  145  КпШС ( 2006-07 ) було одержано дозвіл
органу опіки і піклування  на  продаж  будинку,  що  стверджується
рішенням  виконкому Орджонікідзевської районної ради від 24 травня
1989 р.
     Крім того,  Б.  посилалася  на  те,  що  вона є добросовісним
набувачем жилого будинку,  її права захищаються ст. 145 Цивільного
кодексу ( 1540-06 ).  Більше того, у встановленому законом порядку
вона одержала дозвіл на  будівництво  нового  будинку  на  тій  же
земельній ділянці, понесла значні витрати на будівництво.
     В порушення вимог статей 15,  30, 40 ЦПК ( 1501-06 ) народний
суд   не   вжив  заходів  до  з'ясування  обгрунтованості  доводів
відповідачів, всупереч вимогам ст.  203 ЦПК ( 1502-06 ) в  рішенні
не  навів переконливих доводів,  які б спростовували пояснення Б.,
П.  О.  і В. О., не вказав, чому не погоджується з їх доводами про
законність укладеної між ними угоди.
     Посилання в рішенні суду на те,  що рішення райвиконкому  від
24 травня 1989 р.,  яким дозволено продаж будинку, є недійсним, що
П.  О.,  укладаючи договір,  мала на меті позбавити  К.  права  на
спадщину, не грунтуються на доказах і законі.
     Постановляючи рішення,  народний суд керувався  статтями  48,
49, 56 Цивільного кодексу ( 1540-06 ),  але не вказав в рішенні, в
чому полягає невідповідність  угоди  вимогам  закону  або  вона  є
завідомо  суперечною  інтересам  держави і суспільства,  а також у
чому полягає помилка сторони.
     Виходячи з  наведеного,  президія  Донецького  обласного суду
скасувала судові рішення, а справу направила на новий розгляд.
 
 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
 N 2, 1995 р.