У разі визнання підсудного винним у замаху на вчинення злочину у вироку необхідно вказати причини, з яких злочин не було доведено до кінця. Особа, яка намагалась вчинити замах на згвалтування, але добровільно відмовилась від продовження злочинних дій...

             ПРЕЗИДІЯ ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
                        П О С Т А Н О В А
 
 від 14.03.91
 
 
 
                             (Витяг)
 
     Вироком Козівського  районного  народного суду Тернопільської
області  П.  засуджено  за  ст. 17,  ч. 1   ст. 117   КК   України
( 2001-05 ) за замах на згвалтування. Познайомившись на  весіллі з
Х. він  завів її на  околицю села,  де наполягав на тому, щоб вона
вступила з ним у статеві зносини. Коли та відмовилась, він збив її
з ніг і, долаючи опір, бив по обличчю і  голові,  намагаючись  при
цьому  вчинити  статевий  акт.  Від  ударів  по  голові  потерпіла
втратила свідомість,  а коли прийшла до пам'яті, то побачила,   що
напівроздягнутий П. сидить поруч.
     Касаційна інстанція вирок залишила без змін.
     За протестом   першого   заступника  Голови  Верховного  Суду
України судові рішення змінено з таких підстав.
     Як вказала президія,  суд вірно встановив фактичні  обставини
злочину    на    підставі    пояснень   потерпілої   та   висновку
судово-медичної експертизи про наявність у неї тілесних ушкоджень.
З цих матеріалів справи вбачається,  що П. мав намір, застосовуючи
силу, вступити в статеві зносини з потерпілою.
     Проте  такі  дії  засудженого  кваліфіковано за ст.  17, ч. 1
ст. 117  КК України ( 2001-05 )  як  замах  на  згвалтування   без
достатніх підстав. Відповідно до  ст. 17  КК  України  замахом  на
злочин визнаються умисні дії, безпосередньо спрямовані на вчинення
злочину,  коли при цьому останній не  було  доведено  до  кінця  з
причин, не залежних від волі винної особи.
     Пленум Верховного Суду України у п.  15 постанови N 5 від  29
червня  1990  р.  ( v0005700-90 ) "Про виконання судами республіки
законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з  питань
судового  розгляду  кримінальних  справ  і  постановлення  вироку"
звернув увагу на те, що в разі визнання підсудного винним у замаху
на  вчинення  злочину  у вироку необхідно вказати причини,  з яких
злочин не було доведено до кінця.
     У даній  же  справі  суд,  визнавши  П.  винним  у  замаху на
згвалтування Х., всупереч зазначеним керівним роз'ясненням Пленуму
не  вказав у вироку,  з яких причин засуджений не довів злочину до
кінця.  З  матеріалів  справи  вбачається,  що  потерпіла  була  у
непритомному   стані   і  ніхто  й  ніщо  не  перешкоджало  П.  її
згвалтувати.  За поясненнями Х., вона не знає, чи згвалтував її П.
Вона  лише  засвідчила,  що він намагався вступити з нею в статеві
зносини і у відповідь на відмову побив її.
     Отже, у  справі  встановлено,  що  П.  фактично   добровільно
відмовився  від  свого  злочинного наміру - згвалтувати потерпілу.
Разом з тим встановлено й те,  що П.  умисно  заподіяв  потерпілій
легкі  тілесні  ушкодження,  що  спричинили  короткочасний  розлад
здоров'я.   В   зв'язку   з   цим    президія    обласного    суду
перекваліфікувала   дії  засудженого на ч.  1 ст.  106 КК  України
( 2001-05 ).
 
 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
 N 4, 1993 р.