Якщо санкція статті кримінального закону передбачає можливість застосування або незастосування додаткового покарання, суд зобов"язаний обговорити питання про доцільність його призначення і вказати у вироку мотиви прийнятого рішення

    СУДОВА КОЛЕГІЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
                           У Х В А Л А
 
 від 31.12.87
 
       Якщо санкція статті кримінального закону передбачає
      можливість застосування або незастосування додаткового
        покарання, суд зобов'язаний обговорити питання про
      доцільність його призначення і вказати у вироку мотиви
                        прийнятого рішення
 
                             (Витяг)
 
     Вироком Дніпровського  районного  народного суду м.  Києва Ш.
засуджено за ч.  1 ст.  154 КК України ( 2002-05 ) до  двох  років
виправних   робіт   без   позбавлення  волі  за  місцем  роботи  з
відрахуванням у дохід держави 15 відсотків заробітку,  а також  до
конфіскації майна, яке є його власністю.
     Ухвалою судової  колегії  Київського  міського   суду   вирок
залишено без змін.
     Протест заступника Голови Верховного Суду  України,  у  якому
порушувалося  питання  про зміну вироку й ухвали та про виключення
вказівки про конфіскацію майна, президією Київського міського суду
залишено без задоволення.
     Голова Верховного Суду України порушив у протесті питання про
скасування постанови президії Київського міського суду щодо Ш.  та
зміну вироку й ухвали - виключення з них вказівки про  конфіскацію
майна.
     Судова колегія Верховного Суду України протест  задовольнила,
вказавши на таке.
     Висновок суду  про  вчинення   Ш.   спекуляції   обгрунтовано
зібраними у справі доказами, у тому числі показаннями засудженого,
свідків, висновком  товарознавчої  експертизи.  Дії  Ш.  за  ч.  1
ст. 154  КК  України  (  2002-05  ) судом кваліфіковано правильно.
Разом з тим питання про призначення Ш. додаткової міри покарання у
вигляді  конфіскації  майна,  яке  є  його власністю,  суд вирішив
невірно.
     За змістом закону в разі,  коли санкція статті  кримінального
закону   передбачає  можливість  застосування  або  незастосування
додаткового покарання,  суди зобов'язані  обговорити  питання  про
доцільність   його   призначення   і  вказувати  у  вироку  мотиви
прийнятого рішення, проте народний суд цього не зробив.
     Тому посилання  у постанові президії Київського міського суду
на те, що додаткова міра покарання призначена судом вірно, також є
необгрунтованим.
     Враховуючи, що Ш.  вчинив злочин  за  відсутності  обтяжуючих
відповідальність обставин, має на утриманні двох малолітніх дітей,
займався  суспільне   корисною   працею,   до   вчинення   злочину
характеризувався позитивно, судова колегія Верховного Суду України
врахувала  за  можливе  звільнити  засудженого   від   додаткового
покарання.
     На підставі викладеного  вона  скасувала  постанову  президії
Київського міського суду щодо Ш.,  а вирок народного суду і ухвалу
судової  колегії  Київського  міського  суду  змінила,  виключивши
вказівку про конфіскацію майна.
 
 Бюлетень законодавства і юридичної практики України,
 1993, N 4, стр. 37-38