Не є злочином дія, яка хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але вчинена в стані необхідної оборони при захисті особи, що обороняється, від суспільно небезпечного посягання

    СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
                           У Х В А Л А
 
 від 05.02.87
 
 
  Не є злочином дія,  яка хоч і  підпадає  під  ознаки  діяння,
  передбаченого   кримінальним  законом,  але  вчинена  в стані
  необхідної оборони при захисті  особи, що  обороняється,  від
                 суспільно небезпечного посягання
 
                             (Витяг)
 
     Вироком Вознесенського міського народного суду  М.  засуджено
за ч.  3 ст. 206 і ч. 1 ст. 101 КК України ( 2001-05, 2002-05 ), а
П., Т.,  С. і Ц. - за ч. 2 ст. 206 КК України. При розгляді справи
в касаційному порядку вирок залишено без змін.
     Постановою президії  Миколаївського  обласного  суду   судові
рішення щодо М.  змінено - виключено кваліфікацію його дій за ч. 3
ст. 206 КК України ( 2002-05 ) та перекваліфіковано їх з ч.  1 ст.
101 КК України ( 2001-05 ) на ст. 104 цього Кодексу.
     М. засуджено за такі злочини.  Між П., С., Т. і Ц. - з одного
боку і М.  та К. - з іншого виникла сварка. П. і Ц., підійшовши до
незнайомого їм К.,  попросили припалити. У відповідь на відмову Ц.
вдарив  К.  рукою по обличчю,  а П.  - сумкою,  в якій знаходились
пляшки з пивом.  Коли К.  впав,  П.,  Ц., С. і Т. почали бити його
ногами. В цей час підбіг М. і, погрожуючи ножем, зажадав припинити
бійку. Названі особи, полишивши К., кинулись до нього, намагаючись
вибити ніж.  Захищаючись,  М. заподіяв ножем Ц. і С. легкі, а П. -
тяжкі тілесні ушкодження.
     За протестом  заступника  Прокурора  України*  судові рішення
щодо М. скасовано і провадження у справі закрито з таких підстав.
------------------
     * З 1 грудня 1991 р. - Генерального прокурора України.
     Оцінюючи дії  М.,  судові  інстанції виходили з неправильного
уявлення про характер події та мотиви  поведінки  засудженого.  Не
врахувавши всіх доказів у справі,  суд першої інстанції визнав, що
між К.  і М.  та П.,  С.,  Ц.  і Т.  виникла сварка, що перейшла у
бійку, під  час  якої  М.  заподіяв  ножем  тілесні ушкодження,  і
кваліфікував ці його дії за ч. 3 ст. 206 і ч. 1 ст. 101 КК України
( 2001-05, 2002-05 ). Помилковим було рішення і президії обласного
суду, яка визнала, що М. перевищив межі необхідної оборони.
     Як встановлено  у справі,  М.,  побачивши,  що його родича К.
б'ють четверо незнайомих,  з метою покласти край  їх  хуліганським
діям  почав  розмахувати ножем і зажадав припинити бійку.  Але Ц.,
Т.,  С. і П., полишивши К., кинулись до М., а Ц. сумкою з пляшками
вдарив його по голові і збив з ніг.  У відповідь М.  і заподіяв їм
тілесні ушкодження.
     Таким чином,  М.  діяв  не  з  хуліганських спонукань,  а щоб
захистити родича і себе  від  нападу  групи  хуліганів.  Саме  при
захисті він і заподіяв їм тілесні ушкодження.  За цих умов М. діяв
правомірно і перебував у стані необхідної  оборони.  Його  дії  не
можна розцінювати як такі,  що перевищили межі необхідної оборони,
оскільки вони відповідали характеру і небезпечності нападу з  боку
П., С., Т. і Ц.
     За встановлених судом обставин  дії  М.  слід  розглядати  як
необхідну оборону без перевищення її меж,  що відповідно до ст. 15
КК України ( 2001-05 ) злочином не вважається.
     Через відсутність складу злочину в діях М. всі судові рішення
скасовано, а справу закрито.
 
 Бюлетень законодавства і юридичної практики України, 1993, N 4,
 стр.5-6