Заробітна плата, премія, компенсація за невикористану відпустку, нараховані одному з подружжя, які не надійшли до бюджету сім"ї, є його особистою власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя

     СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
                           У Х В А Л А
                            17.12.1975
 
                             (Витяг)
 
     Т. разом з Т.  пред'явили позов до Б.  про стягнення завданих
збитків.  Позовні вимоги мотивували тим,  що М.,  керуючи належною
йому машиною "Жигулі",  в якій знаходились  його  дружина  і  двоє
дітей,  допустив порушення правил руху, що призвело до зіткнення з
автомашиною "Москвич",  належною позивачам.  Внаслідок  автоаварії
подружжя  загинуло,  а  їх  дітям  та позивачам у справі заподіяно
тілесні ушкодження.  Після смерті М.  залишилось  спадкове  майно,
спадкоємцями якого є неповнолітні діти.  Опікуном призначена Б.  -
відповідачка в справі.  Винними діями М. позивачам завдано збитки,
які  складаються  з вартості ремонту машини "Москвич" і втраченого
заробітку у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
     Справа вирішувалася неодноразово.
     Останнім рішенням Кримського обласного суду позов  задоволено
частково.  Стягнуто на користь Т. і Т. 1313 крб. в рівних частинах
кожному.  Стягнення звернуто на частку в майні,  належному М., яке
перебуває  в  управлінні  опікуна  Б.,  а  також  на  одержані нею
зарплату і премію М.  та  на  нараховану,  але  не  витребувану  з
радгоспу  грошову  компенсацію  за  невикористану  відпустку  і на
страхову суму.
     В касаційній скарзі подружжя Т. просять змінити рішення суду,
суму  стягнення збільшити до 1444 крб.,  оскільки суд безпідставно
нараховану М.  заробітну плату 52 крб.,  преміальну  винагороду  -
68 крб.   і  грошову  компенсацію  за  невикористану  відпустку  -
141 крб.  вважав  спільним  майном  подружжя  і  на  відшкодування
збитків стягнув тільки половину вказаних сум.
     Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
     У справі встановлено,  що внаслідок автоаварії, яка сталася з
вини М.,  було ушкоджено здоров'я подружжя  Т.  та  пошкоджена  їх
автомашина.  У зв'язку з цим вони втратили частину заробітку, а на
ремонт автомашини необхідно витратити згідно з дефектною відомістю
2724 крб. Разом сума збитків дорівнює 4220 крб.
     Оскільки М. загинув, то по боргах мають відповідати згідно зі
ст.  556 Цивільного кодексу УРСР його спадкоємці у межах  вартості
прийнятого  в  спадщину майна.  Суд правильно дійшов висновку,  що
автомашина "Жигулі" вартістю 2308 крб.  і описане майно домашнього
вжитку на суму 350 крб.  є спільною сумісною власністю подружжя М.
Частка М.,  якому належала  автомашина,  становить  1329  крб.  Що
стосується одержаної Б.  зарплати і премії М., нарахованої, але не
одержаної компенсації за відпустку, то ці суми неправильно визнано
спільним  майном подружжя.  Виходячи зі змісту ст.  22 Кодексу про
шлюб та сім'ю УРСР ( 2006-07 ),  слід визнати,  що  нараховані  М.
суми, проте не одержані, а значить такі, що не надійшли до бюджету
сім'ї,  не є спільною  сумісною  власністю  подружжя,  а  належать
особисто М.
     Суд правильно визнав особисто належні М. 105 крб., нараховані
Держстрахом   по   його  особистому  страхуванню.  Оскільки  Б.  з
особистих коштів витратила на поховання М.  251 крб.,  стягнути  з
неї належить 1444 крб.
     Судова колегія  ухвалила:  касаційну скаргу Т.  задовольнити.
Рішення  Кримського  обласного  суду   змінити.   Суму   стягнення
збільшити до 1444 крб.  і звернути її на частку майна, належну М.,
а також на  одержану  Б.  його  зарплату  і  премію  120  крб.  та
компенсацію  за  невикористану відпустку 141 крб.  В решті рішення
залишити без змін.
 
 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
 N 3 (частина 2), 1995 р.