Директива Ради 72/166/ЄЕС "Щодо зближення законів держав-членів стосовно страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та виконання зобов"язання щодо страхування такої відповідальності"

                    Директива Ради 72/166/ЄЕС
    "Щодо зближення законів держав-членів стосовно страхування
   цивільної відповідальності власників транспортних засобів та
 виконання зобов'язання щодо страхування такої відповідальності"
                     від 24 квітня 1972 року
 
     Зі змінами, внесеними:
     Директивою Ради 72/430/ЄЕС від 19 грудня 1972 року
     Другою Директивою Ради 84/5/ЄЕС від 30 грудня 1983 року
     РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,
     Беручи до  уваги   Договір   про   заснування   Європейського
Економічного  Співтовариства  ( 994_017 ) і,  зокрема,  статтю 100
Договору;
     Беручи до уваги пропозицію від Комісії;
     Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту;
     Беручи до уваги висновок Економічного і Соціального Комітету;
     Враховуючи, що  метою  Договору  (  994_017  )  є   створення
спільного ринку,  що є,  по суті, подібним до національного ринку,
та враховуючи той факт, що однією з основних умов досягнення цього
є забезпечення вільного руху товарів та осіб;
     Враховуючи, що  єдиною метою прикордонного контролю наявності
обов'язкового  страхування  цивільної  відповідальності  власників
транспортних  засобів  є  захист  інтересів осіб,  що можуть стати
потерпілими внаслідок дорожньо-транспортної  пригоди,  спричиненої
такими   транспортними   засобами;   враховуючи,  що  необхідність
існування  такого  контролю  викликана  наявністю  розбіжностей  у
вимогах національних законодавств у цій сфері;
     Враховуючи, що такі розбіжності можуть перешкоджати  вільному
руху   транспортних   засобів  та  осіб  в  межах  Співтовариства;
враховуючи,  що  такі  розбіжності,  як  наслідок,   безпосередньо
впливають на створення та функціонування спільного ринку;
     Враховуючи Рекомендацію Комісії від 21 червня 1968 року  щодо
митного  контролю подорожуючих,  які перетинають внутрішні кордони
Співтовариства,  що закликає держав-членів здійснювати контроль за
подорожуючими  та  їх  транспортними  засобами  тільки у виключних
випадках та демонтувати фізичні бар'єри на митних постах;
     Враховуючи, що  бажано,  щоб  населення  держав-членів  більш
повно відчувало реалії спільного ринку, і для досягнення цієї мети
мають   бути  вжиті  заходи  для  подальшої  лібералізації  правил
стосовно руху осіб,  що подорожують в межах держав-членів,  та  їх
транспортних засобів;  враховуючи, що на необхідності впровадження
таких заходів було неодноразово наголошено  членами  Європейського
Парламенту;
     Враховуючи, що послаблення правил стосовно руху  подорожуючих
є   ще   одним   кроком  у  напрямку  взаємного  відкриття  ринків
держав-членів та створення умов,  подібних  до  умов  національних
ринків;
     Враховуючи, що   відміна   контролю   зелених   карток    для
транспортних засобів, що звичайно знаходяться у державі-члені, під
час в'їзду на територію іншої держави-члена  може  бути  досягнута
шляхом укладення угоди між шістьма національними бюро страховиків,
згідно  якої  кожне  таке  бюро  буде   гарантувати   компенсацію,
відповідно  до  положень  національного  законодавства,  будь-якої
шкоди, завданої   майну,  життю  чи  здоров'ю,  надаючи  право  на
отримання компенсації за шкоду,  спричинену на її території  одним
із   таких   транспортних   засобів,   незалежно   від   того,  чи
застрахований такий транспортний засіб;
     Враховуючи, що  така  гарантійна  угода  передбачає,  що  всі
автотранспортні засоби Співтовариства, що пересуваються територією
Співтовариства,  є  застрахованими;  враховуючи,  що  таким  чином
національне  законодавство  кожної  держави-члена  має передбачати
обов'язкове  страхування  цивільної   відповідальності   власників
транспортних засобів,  і така страховка є чинною на всій території
Співтовариства;  враховуючи,  що національне законодавство, однак,
може  передбачати виключення для окремих осіб та для окремих типів
транспортних засобів;
     Враховуючи, що  система,  створення  якої передбачається цією
Директивою,  може поширюватись на транспортні засоби,  що звичайно
знаходяться  на  території  будь-якої  третьої  країни,  щодо якої
національні бюро шести держав-членів уклали подібну угоду;
     ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
                             Стаття 1
     Для цілей цієї Директиви:
     1. "транспортний засіб"  означає  будь-який  автотранспортний
засіб, призначений для пересування по поверхні, який приводиться в
рух за допомогою механічного двигуна,  і який пересувається не  по
рейках, та будь-який причеп, як відчіпний, так і невідчепний;
     2. "потерпілий"  -  будь-яка  особа,   яка   має   право   на
відшкодування будь-якої шкоди, заподіяної майну, життю чи здоров'ю
таким транспортним засобом;
     3. "національне    бюро   страховиків"   означає   професійну
організацію,  яка заснована у відповідності до Рекомендації  N  5,
прийнятої   25   січня   1949   року  Підкомітетом  Автодорожнього
Транспорту  Комітету  Наземного  Транспорту  Економічної   Комісії
Об'єднаних  Націй  для  Європи,  яка  об'єднує  страхові компанії,
уповноважені вести  у  своїй  державі  діяльність  зі  страхування
цивільної відповідальності власників транспортних засобів;
     4. "територія,  де звичайно знаходиться  транспортний  засіб"
означає   територію   держави,   реєстраційний   знак   якої   має
транспортний засіб, чи
     - у  випадках,  коли  не  передбачено реєстрації певного виду
транспортних засобів,  але такий засіб має страхове  свідоцтво  чи
інший  знак,  аналогічний  реєстраційному  свідоцтву  -  територію
держави, де було видано таке страхове свідоцтво або знак;
     - у випадках,  коли не передбачено  ні реєстрації,  ні видачі
страхового  свідоцтва  чи  знаку  для  певних  видів  транспортних
засобів  - територію держави,  у якій постійно проживає особа,  що
володіє таким транспортним засобом;
     5. "зелена    картка"   -   означає   міжнародний   страховий
сертифікат,  виданий від імені національного  бюро  відповідно  до
Рекомендації   N 5, прийнятої  25  січня  1949  року  Підкомітетом
Автодорожнього   Транспорту    Комітету    Наземного    Транспорту
Економічної Комісії Об'єднаних Націй для Європи.
                             Стаття 2
     1. Держави-члени повинні утримуватися від перевірки наявності
полісів   страхування   цивільної    відповідальності    власників
транспортних  засобів,  що звичайно знаходяться на території іншої
держави-члена.
     Також держави-члени   повинні   утримуватися   від  перевірок
страхових полісів транспортних засобів, що звичайно знаходяться на
території третьої країни та в'їжджають на їх територію з території
іншої  держави-члена.  Проте  держави-члени   можуть   здійснювати
вибіркову перевірку.
     2. Що   стосується   транспортних   засобів,   які   звичайно
знаходяться на території держави-члена,  положення цієї Директиви,
за виключенням статей 3 та 4, набирають чинності:
     - після  укладення  угоди  між  дев'ятьма  національними бюро
страховиків,  згідно з положеннями  якої  кожне  національне  бюро
гарантує   задоволення,   відповідно   до  положень  національного
законодавства  у  сфері  обов'язкового  страхування,  вимог,   які
виникають внаслідок дорожньо-транспортних пригод,  що трапилися на
її території,  і  спричинені  транспортним  засобом,  що  звичайно
знаходиться на території іншої держави-члена,  незалежно від того,
чи застрахований такий транспортний засіб;
     - з дати,  визначеної Комісією,  після того, як вона у тісній
співпраці з  державами-членами  встановить,  що  таку  угоду  було
укладено;
     - на строк дії такої угоди.
                             Стаття 3
     1. Кожна держава-член,  відповідно до вимог статті 4,  вживає
всіх   необхідних  заходів  для  забезпечення  того,  що  цивільна
відповідальність  власників  транспортних  засобів,  що   звичайно
знаходяться на її території, покривається страховим полісом. Обсяг
цивільної відповідальності,  строки та умови  страхового  покриття
визначаються на основі таких заходів.
     2. Кожна держава-член  вживає  усіх  необхідних  заходів  для
забезпечення того, щоб страховий поліс також покривав:
     - відповідно до чинного  законодавства  інших  держав-членів,
будь-яку  шкоду майну,  життю чи здоров'ю,  заподіяну на території
цих держав;
     - будь-яку   шкоду   майну,   життю  чи  здоров'ю,  заподіяну
громадянам  держав-членів  під  час  безпосереднього   перетинання
території,  що  знаходиться  між  двома  територіями,  де є чинним
Договір про  заснування Європейського Економічного  Співтовариства
( 994_017 ),  у випадку коли жодне з національних бюро страховиків
не  відповідає  за територію,  яку перетинають громадяни;  у цьому
випадку такі збитки відшкодовуються  відповідно  до  національного
законодавства  щодо  обов'язкового  страхування держави-члена,  на
території якої транспортний засіб звичайно знаходиться.
                             Стаття 4
     Держава-член може відступити від вимог статті 3 на користь:
     а) певних категорій фізичних або юридичних осіб, публічних чи
приватних;  перелік  таких  осіб  складається  державою-членом  та
доводиться до відома інших держав-членів та Комісії.
     Держава-член, що відступає таким чином від положень статті 3,
вживає необхідних заходів для забезпечення  виплати  відшкодування
збитків,   що   заподіяні   на   території   інших   держав-членів
транспортними засобами,  що належать таким особам.  Зокрема,  вона
призначає організацію чи орган у країні,  де було заподіяно збитки
або шкоду,  який був  би  відповідальним  за  відшкодування  шкоди
потерпілим  відповідно до законодавства цієї держави,  у випадках,
коли не  застосовується  процедура,  передбачена  у першому абзаці
пункту  2  статті  2.  Ця  держава-член  повинна  повідомити  інші
держави-члени та Комісію про вжиті заходи;
     б) певних  категорій  транспортних засобів,  або транспортних
засобів, що мають спеціальне свідоцтво; список таких категорій або
таких   транспортних   засобів   складається   державою-членом  та
доводиться до відома інших держав-членів та Комісії.
     У цьому  випадку,  при перетинанні таким транспортним засобом
кордону іншої держави-члена,  остання зберігає право вимагати  від
особи,  що володіє транспортним засобом,  пред'явити дійсну зелену
картку,   або   укласти   прикордонний   договір   страхування   у
відповідності до вимог відповідної держави-члена.
                             Стаття 5
     Кожна держава-член   повинна   забезпечити,   що   у  випадку
заподіяння на її території шкоди транспортним засобом, що звичайно
знаходиться на території  іншої  держави-члена,  національне  бюро
страховиків,  без  шкоди  зобов'язанням,  що  зазначені  у першому
абзаці пункту 2 статті 2, отримає інформацію:
     - щодо території, де звичайно знаходиться транспортний засіб,
а   також  щодо  реєстраційного  знаку  цього  засобу,  у  випадку
наявності;
     - наскільки  можливо,  щодо  умов  страхування  транспортного
засобу,  як звичайно  зазначається  у  зеленій  картці  особи,  що
володіє таким засобом, у тій мірі, що вимагається у державі-члені,
на території якої транспортний засіб звичайно знаходиться.
     Кожна держава-член  також повинна забезпечити доведення такої
інформації цим  бюро  до  відома  національного  бюро  страховиків
держави-члена,  на  території  якої  транспортний  засіб  звичайно
перебуває.
                             Стаття 6
     Кожна держава-член  вживає  всіх   необхідних   заходів   для
забезпечення того,  що транспортні засоби, що звичайно знаходяться
на  території  третьої  країни  або  на  неєвропейській  території
держави-члена,  при  в'їзді на територію,  на якій діє Договір про
заснування Європейського  Економічного Співтовариства ( 994_017 ),
не використовуватимуться на її території,  за  винятком  випадків,
коли   ризики   заподіяння  шкоди  такими  транспортними  засобами
застраховані   відповідно   до    вимог    законодавства    різних
держав-членів    щодо    обов'язкового    страхування    цивільної
відповідальності власників транспортних засобів на всій території,
на  якій  діє  Договір  про  заснування Європейського Економічного
Співтовариства.
                             Стаття 7
     1. Кожен  транспортний  засіб,  що  звичайно  знаходиться  на
території   третьої   країни   або   на  неєвропейській  території
держави-члена, повинен, до в'їзду на територію, де діє Договір про
заснування Європейського  Економічного Співтовариства ( 994_017 ),
мати   дійсну   зелену   картку   або   сертифікат   прикордонного
страхування,   який   засвідчує,   що   цей   транспортний   засіб
застрахований у відповідності до вимог статті 6.
     2. Однак,  транспортні  засоби,  що  звичайно  знаходяться на
території  третьої   країни   вважаються   такими,   що   звичайно
знаходяться  на  території  Співтовариства,  якщо національні бюро
усіх   держав-членів   окремо,   відповідно   до   вимог   власних
законодавств    щодо    обов'язкового    страхування,   гарантують
задоволення вимог,  що виникають  внаслідок  дорожньо-транспортних
пригод, спричинених такими транспортними засобами на їх території.
     3. Після    встановлення,    у     тісній     взаємодії     з
державами-членами,   факту   прийняття  зобов'язань,  передбачених
попереднім   пунктом,   Комісія   визначає   дату   та   категорії
транспортних засобів,  до яких держави-члени не висуватимуть вимог
пред'явити документи, визначених пунктом 1.
                             Стаття 8
     Держави-члени повинні не пізніше 31 грудня  1973  року  вжити
заходів для приведення свого законодавства у відповідність до цієї
Директиви та повідомити про це Комісію.
                             Стаття 9
     Ця Директива адресована державам-членам.
     Вчинено в Брюсселі, 24 квітня 1972 року.
 
 За Раду
 
 Президент                                               Дж. Торн.
     Official Journal L 103, 02.05.1972, p. 0001-0004.
 
 Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського Союзу
 та перспективи адаптації законодавства України.
 - Харків: Консум, 2002.