Якщо в нотаріально посвідченому заповіті немає спеціальної вказівки про вклад, то він переходить до спадкоємців за заповітом і на нього видається свідоцтво про право на спадщину. В такому разі вклад є спадковим майном і на нього згідно зі ст. 535 Цив...

              ПРЕЗИДІЯ ЗАКАРПАТСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
                        П О С Т А Н О В А
                            11.01.1972
 
                             (Витяг)
     У червні 1972 р. Б. Н. подав до суду в інтересах О. Н. скаргу
на  дії  нотаріуса.  У  скарзі  зазначено,  що 1 листопада 1971 р.
померла  Є.  Н.  Після  її  смерті  залишилось   майно:   будинок,
телевізор,  радіоприймач,  холодильник  та інші предмети звичайної
домашньої обстановки і вжитку, а також вклад в ощадній касі в сумі
4000 крб.  Заповітом від 26 жовтня 1971 р.  Є. Н. заповідала майно
своєму  чоловіку  -  І.  Спадкоємцем  за  законом  є   О.   Н.   -
непрацездатний  батько  померлої.  Згідно  зі  ст.  535 Цивільного
кодексу ( 1540-06 ) він має право незалежно від змісту заповіту на
успадкування не менше двох третин спадкового майна, яке належало б
йому при спадкуванні за законом.
     Нотаріус Ужгородської нотаріальної контори на  підставі  цієї
статті видав свідоцтво про право на спадщину батьку Є.  Н.  тільки
на 2/6 частини будинку,  а на все інше майно видав таке  свідоцтво
чоловікові померлої.
     Згідно зі ст.  535 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) О.  Н.  має
право на обов'язкову частку в спадковому майні,  в тому  числі  на
предмети  звичайної  домашньої  обстановки  і вжитку та на вклад в
ощадній касі,  оскільки спадкодавиця не  зробила  розпорядження  в
ощадній касі щодо вкладу і не обумовила цього в заповіті.
     Посилаючись на   ці  обставини,  О.  Н.  просив  суд  визнати
вищезгадані дії нотаріуса невірними.
     Ужгородський міський  народний  суд   Закарпатської   області
рішенням від 18 вересня 1972 р. у задоволенні скарги відмовив.
     Судова колегія  Закарпатського  обласного суду ухвалою від 10
жовтня 1972 р. залишила це рішення без зміни.
     Заступник Голови Верховного  Суду  УРСР  порушив  у  протесті
питання  про  скасування  постановлених  у  справі судових рішень.
Президія Закарпатського обласного  суду  визнала,  що  ці  рішення
підлягають  скасуванню,  а справа - направленню на новий розгляд з
таких підстав.
     Відмовляючи в задоволенні вимог О.  Н., народний суд послався
на те,  що вклад видається особі, щодо якої зроблено розпорядження
в  заповіті.  У  зв'язку  з  цим  обов'язкова  частка   з   вкладу
непрацездатним  спадкоємцям  за  законом  не  виділяється.  Судова
колегія обласного суду погодилася з таким доводом народного суду.
     Проте рішення народного та обласного судів не  можна  визнати
обгрунтованими.
     Дійсно, згідно  зі  ст.  564  Цивільного  кодексу ( 1540-06 )
вкладник має право робити розпорядження ощадній касі чи банку  або
оформляти заповіт про видачу вкладу будь-якій особі чи державі.  В
такому разі вклад не входить до складу спадкового майна і на нього
свідоцтво про право на спадщину не видається.
     Проте цією ж нормою закону передбачено й те,  що вклад,  щодо
якого вкладник не зробив розпорядження  ощадній  касі  або  банку,
після   його  смерті  переходить  до  спадкоємців  за  законом  на
загальних підставах і на нього видається свідоцтво  про  право  на
спадщину.
     Коли в  нотаріально  посвідченому  заповіті немає спеціальної
вказівки про вклад,  а зазначено,  що заповідається  "все  майно",
вклад  переходить до спадкоємця (спадкоємців) за таким заповітом і
на нього також видається свідоцтво про право  на  спадщину,  тобто
вклад  в  такому  разі  є спадковим майном за заповітом і на нього
поширюються правила про  обов'язкову  частку  в  спадковому  майні
згідно зі ст. 535 Цивільного кодексу ( 1540-06 ).
     З матеріалів  справи видно,  що Є.  Н.  розпорядження ощадній
касі не давала і в заповіті  видачу  вкладу  будь-якій  конкретній
особі  не  обумовила,  а  лише зазначила,  що все належне їй майно
заповідає чоловікові.
     Народний суд і судова колегія обласного суду них  обставин  з
достатньою повнотою не перевірили і відповідної оцінки їм не дали.
     При новому розгляді справи суд має врахувати наведене,  більш
повно перевірити обставини справи  і  вирішити  її  відповідно  до
вимог закону.
     Виходячи з наведеного, президія П О С Т А Н О В И Л А:
     протест задовольнити;    рішення    Ужгородського    міського
народного суду й ухвалу судової колегії  Закарпатського  обласного
суду  скасувати,  а  справу  повернути  на новий розгляд до того ж
народного суду в іншому складі суддів.
 
 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
 N 3 (частина 2), 1995 р.