Рекомендація щодо консультацій та співробітництва між державною владою та організаціями підприємців і працівників у галузевому та в національному масштабі N 113

                           Рекомендація
    щодо консультацій та співробітництва між державною владою
     та організаціями підприємців і працівників у галузевому
                   та в національному масштабі
                              N 113
 
     Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
     що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 1 червня  1960  року  на  свою  сорок  четверту
сесію,
     ухваливши прийняти ряд пропозицій  стосовно  консультацій  та
співробітництва  між державною владою та організаціями підприємців
і працівників у галузевому  та  в  національному  масштабі,  що  є
п'ятим пунктом порядку денного сесії,
     вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації,
     ухвалює цього  двадцятого  дня червня місяця тисяча дев'ятсот
шістдесятого   року   нижченаведену   Рекомендацію,   котра   може
називатися   Рекомендацією   1960   року  щодо  співробітництва  у
галузевому та в національному масштабі:
     1. 1) Треба вживати заходів,  котрі відповідають національним
умовам,  для сприяння у галузевому  та  в  національному  масштабі
ефективним консультаціям і співробітництву між державними органами
влади та організаціями роботодавців і  працівників,  а  також  між
цими організаціями в цілях, зазначених нижче в параграфах 4 й 5, і
з таких інших питань,  що становлять для них взаємний інтерес, які
може бути визначено сторонами.
     2) Таких заходів треба вживати  без  будь-якої  дискримінації
проти  цих  організацій  та між ними за такими ознаками,  як раса,
стать,   віросповідання,   політичні   погляди   або   національне
походження їхніх членів.
     2. Такі консультації та співробітництво не повинні порушувати
ні   свободу  об'єднання,  ні  права  організацій  роботодавців  і
працівників, зокрема їхнє право на колективні переговори.
     3. Відповідно  до  національних  звичаїв  або практики,  такі
консультації   та   співробітництво   мають   забезпечуватися   чи
полегшуватись:
     a) добровільними діями  з  боку  організацій  роботодавців  і
працівників; або
     b) заходами заохочення з боку державних органів влади; або
     c) законодавством; або
     d) поєднанням будь-яких з цих методів.
     4. Загальною  метою  таких консультацій і співробітництва має
бути сприяння взаєморозумінню та добрим відносинам між  державними
органами влади й організаціями роботодавців і працівників, а також
між цими організаціями, з метою розвитку економіки в цілому або її
окремих  галузей,  поліпшення  умов  праці та підвищення життєвого
рівня.
     5. Такі  консультації  і співробітництво має бути спрямовано,
зокрема:
     a) на   спільне   вивчення   організаціями   роботодавців   і
працівників питань,  котрі становлять для них взаємний інтерес,  з
метою досягнення, якомога більшою мірою, погоджених рішень; та
     b) на забезпечення  того,  щоб  компетентні  державні  органи
влади  відповідним чином запитували думку організацій роботодавців
і працівників та зверталися до них за порадами  і  по  допомогу  в
таких галузях, як:
        i) підготовка   й   застосування   законодавства,    котре
торкається їхніх інтересів;
        ii) створення  та   діяльність   таких   загальнодержавних
органів,  як  органи,  що  відають  організацією ринку зайнятості,
професійною  підготовкою  і   перепідготовкою,   охороною   праці,
гігієною   праці   й   технікою   безпеки,  продуктивністю  праці,
соціальним забезпеченням та побутовим обслуговуванням;
        iii) розроблення   та  здійснення  планів  економічного  й
соціального розвитку.
 
 Конвенції та рекомендації, ухвалені
 Міжнародною організацією праці
 1919-1964, Том I
 Міжнародне бюро праці, Женева